Частина перша: Вторгнення

22 лютого четверо 20-річних друзів нелегально потрапили до Чорнобильської зони відчуження. Вони планували зайнятися хайлайнінгом: протягнути троси на запаморочливій висоті та ходити по них заради розваги і слави в Instagram. Компанія і раніше нелегально відвідувала Чорнобиль, а ввечері 23 лютого розташувалася на 15-му поверсі будівлі у Прип’яті – місті, залишеному мешканцями після вибуху реактора в 1986 році.

Наступного дня прокинулися рано, плануючи закріпити трос між двома найвищими будинками. Перші бомби почули трохи раніше 5-ї ранку. У повітрі дугою летіли ракети, а обриси винищувачів спалахували на темному небі.

Друзі знали, що мають вийти. Вони дісталися першого блокпоста за Прип’яттю і побачили задні габаритні вогні автомобіля, що від’їжджав. На другому блокпості не було жодного чорнобильського спецназу – лише цивільні охоронці, які виглядали невпевненими. Коли почало світати, пролунала повітряна тривога. Охоронці сказали, що краще йти до головної адміністративної будівлі...

О 8-й ранку Валентин Гейко, начальник зміни на електростанції, оголосив аварійну тривогу. Він зателефонував керівникам підрозділів на майданчику, повідомив їм про вибухи по всій Україні та про російські літаки над Чорнобилем.

Антон Кутенко, котрий працював у відділі поводження з ядерними відходами, зателефонував своїй дружині, яка доглядала за їхніми двома малими синами. «Коли ти повернешся додому?» – запитала вона. «Не знаю», – відповів він.

Нічна зміна мала закінчитися о 9-й ранку, коли потяг відвозить працівників до Славутича – спального містечка, яке обслуговує електростанцію. Випадково ця залізнична лінія проходить (так історично та географічно склалося) через частину Білорусі, з території якої росія почала вторгнення (поїзд там не зупиняється і паспортні перевірки не проводяться).

Невдовзі прийшла новина, що частину колії зняли, а автомобільний міст через Дніпро підірвали. Ротацію персоналу було скасовано. На станції чергували 103 працівники. Додому не поїхав ніхто.

Трохи пізніше біля парадного входу головного корпусу з’явилися четверо молодих людей з камерами GoPro, ножами та дроном. Вони сказали, що були в поході, та попросили їх евакуювати. Начальник охорони Валерій Семенов був схильний повірити їхній розповіді, але напівжартома-напівсерйозно сказав їм, що вони схожі на групу диверсантів. Він знав, що надії вибратися поки немає: вже надходили повідомлення про рух російських танків на південь. Вирішив замкнути їх у підвалі…

Продовження:

Енергоатом

Частина перша: Вторгнення

Продовження:

Енергоатом

Report Page