Ukrainian Visual Novel Jam #2. Азаріс та графіка, частина 5
TellerySpyro_GTXБлін, це що, понеділок? Не люблю цей день тижня. Це що, знову рано вставати та летіти на роботу? Ну чому життя настільки жорстке? Чому за неділею не йде ще одна субота, чи ще краще - п’ятниця? Вставати настільки зрання – це злочин проти людства та ом’верай! А, тобі лише на третю пару? Так чого ж ти скиглиш? Раніше часи були веселіші, коли на першу пару треба було їхати аж на восьму ранку!
Ну досить цих метафор про понеділок. Перейдемо до нової сімки новел з джему!
Прощавай, Оазо!
Азаріс насолодилася цими кольорами
Ах, скільки тут любові та уваги до теорії кольору! Кожен фон це справжня насолода для очей, хоча по деталям вони зроблені вельми аскетично. Стиль малювання чимось нагадує сучасні мультсеріали (дизайн персонажів в яких мені взагалі не заходять, але в цій грі, на щастя, інший випадок). В деталях можна побачити часте використання геометричних фігур, що накидує картинці балів за унікальність.
Персонажі сподобалися, хоча я й приділила б додаткову увагу їхнім контурам. Місцями вони дуже товсті, через що складається відчуття, що вони ще проміжний, а не фінальний варіант. Хоча стиль фарбування видає, що і персонажами, і фонами займалася одна людина, а це титанічна праця за такий короткий проміжок часу!
Художник майстер роботи з кольором та великий молодець, адже робота зроблена дуже гарно!
Куди ніч - туди й сон
Азаріс на годинку залипла в цю жабу
Дуже загадковий фрукт цього джему. Настільки, що я декілька разів починала читати спочатку. Це щось таке, що складно описати словами.
Дуже психоделічна атмосфера з чудово підібраними кольорами. Атмосфера сну поглинає гравця з перших хвилин читання, а під кінець реально задаєш собі питання: що то взагалі було? Може, це реально сон, і гри насправді не існує? А може ми всі це сон, і нас всіх не існує? А в чому взагалі сенс життя?
Жабця мила та привертає увагу, як і її власник. Вони химерно намальовані, зі спеціально викривленою анатомією. Це допомагає більше відчути сюжет як ілюзію. Взагалі в мене відчуття, що гра – це частина великого проєкту, і ми ще побачимо цих героїв у майбутньому.
Загалом стиль мальовки зайде не всім, але гарні кольори підкупають.
Відкриття поза планом / Unplanned Discovery
А коли я востаннє їла зразки з холодильнику?
Цікава новела, де є що досліджувати. Одразу кидається в очі чудова деталізація фонів. Як на мене, це одні з найкращих фонів в плані технічного виконання та загальної гармонії. Велика кількість деталей та гарно підібрані кольори чудово передають атмосферу подорожі в село та дослідження нового. Ліс – моя ти лялечко, як я обожнюю таке виконання з дрібними листочками! Все виглядає дуже природньо!
Спрайти персонажів дещо виділяються. Вони зроблені в дещо іншому стилі з іншим фарбуванням. Це допомагає їм гарно виділятися в сцені та не губитися на фоні багатих на деталі фонів. Питання більше до дизайну персонажів. Вони виглядають досить типово, без якихось унікальних особливостей. Крім того, кидаються в очі використання білого світла та чорної тіні для фарбування героїв. В порівнянні з фонами це виглядає дуже дивним рішенням. Також не вистачає емоцій та трохи майстерності виконання, що приходить з досвідом.
Отже, перед нами справжня новела контрастів. Тут одні з найкращих фонів на джемі, та одні з найменш цікавих персонажів. Хоча історія гарна.
Тенебріс
Тут є натяки на драконів. Це 12 з 10 для мене
Як я скучила за класичним, толкієнським фентезі! І хоча тут більше віддає Варкрафтом, я отримала справжнє задоволення від дослідження цієї гри. Дуже гарна робота з інтерфейсом та дизайном персонажів. Кожен з героїв впізнаваний, їх неможливо сплутати, вони приковують до себе увагу всю сцену та мають власну харизму. Їх багато, і вони емоційні!
Фони виконані на гарному рівні. Їм дещо не вистачає більшої чіткості деталей та роботи з освітленням, але кольори підібрані чудово. Можливо, ще можна було б зробити лінії тонше.
Зверну окрему увагу на графічне виконання інтерфейсу. Хто б над ним не працював, він свою справу знає. Все виглядає чудово та не викликає питань. Хіба що, до кольору шрифту треба було звикнути, але дискомфорту в читанні не було, значить правки вносити необов’язково.
Гарна новела, що має власний стиль!
Карпатські хроніки
Ага, так ось допомагав робити фони для «Ти - Він - Вони»!
Милий, мультиплікаційний стиль зустрічає читача з перших хвилин. Картинка балує оченята яскравими кольорами та допомагає відчути казку, хоча й не дуже надовго, адже новела дуже коротка. Як на мене, якщо історії приділили недостатньо уваги (вона здається незавершеною), то графіка на висоті. Персонажі милі, хоча й віддають типовістю. У фонів та героїв однаковий стиль фарбування, що гармонічно виглядає на сцені.
Мені здається, що якщо персонажами та фонами займалася одна людина, то їй більше подобається працювати над локаціями. Героям не вистачає емоційності та унікальних деталей, чого неможна сказати про роботу над заднім планом.
Отже, це коротенька, але цікава подорож в приємно намальований світ.
Космічне питання
Вам фони робив дідусь Хаяо Міядзакі?!
Я все ще шокована якістю виконання фонів у цій грі. Це не виглядає як щось скачане з інтернету, тому художнику моя повага! Неймовірна увага до деталей та робота з кольором! Навіть ракурси різні! Ні, це точно якась дозволена, але потребуюча важкої праці магія! Називається вона, наче, талант. Адже щоб його розкрити – треба дуже багато та самовіддано працювати над його розвитком. Це я вам як викладачка кажу.
Оченята отримали задоволення від фонів, а що там по персонажам? В цілому й тут все гарно, однак є контрасти. Наприклад, неймовірно красиві очі можуть знаходитися в одному кадрі із білим світлом та чорними тінями. Звісно, це питання часу (якого було обмаль), однак якщо автори планують робити реліз гри, треба буде попрацювати не лише над завершеністю історії та її текстом.
Неймовірно красива цукерка, яка сподобається поціновувачам гарної візуальної сторони!
Залишаючись Разом
Що занадто, то не здраво
Дуже довге читання цієї новели заставило мене ще раз переконатися, що якість краще за кількість, і не треба поспішати, щоб закінчити якийсь проєкт. Краще він вийде пізніше, але буде якіснішим, ніж потім червоніти та швидко та хаотично все дороблювати.
Я вірю, що автор хотів зробити гарну новелу, і він був на вірному шляху. Принаймні із візуалом, який тут милий. Перші хвилин десять, поки вас не втомить читання думок головного героя, які ведуть себе як повисла, рекурсивна функція, яка почала стукатися сама в себе. Фони місцями гарні, місцями оброблені фото, а місцями наче натикані з інтернету картинки. Гармонія сильно страждає, і події ніби відбуваються в різних світах. Персонажі виглядають значно краще, хоча й мають особливість швидко забуватися.
Історія на один вечір, яка на ранок скоріш за все буде забутою. Авторам є багато, над чим працювати.
Ukrainian Visual Novel Jam #2. Азаріс та графіка, частина 1
Ukrainian Visual Novel Jam #2. Азаріс та графіка, частина 2