Ukrainian Visual Novel Jam #2. Азаріс та графіка, частина 4

Нарешті субота! Ще один робочий тиждень підійшов до свого логічного фіналу. Час залишити свій міський набір в парадній, переодягнутися в домашню одежу, та забути про існування роботи хоча б на два дні. В цьому нам допоможе… Правильно – гарна новела! До речі, там вийшов Like a Dragon: Ishin, подача сюжету в якій подібна до новел. Одну ом’верай із золотим волоссям їй вдалося затягнути на довгі години!

Що ж, давайте подивимося на ще одну сімку новел для джему.

Редакторка Р.К.

Азаріс ще півгодини не могла вгамуватись від сміху

Дуже позитивна та розважальна новела, яка дозволить вам відволіктися від ворожих ракет та повітряних тривог! Актуальна тема щодо правопису, можна підкреслити для себе багато цікавого. Видно що сценарій писала людина, яка як мінімум начитана, а скоріш за все закінчувала філологічний та зараз працює за фахом.

Візуал приємний в усіх сенсах: від персонажів до фонів. Дуже емоційні та приємні спрайти героїв, які підкреслюють характер кожного. Бігаючі оченята – це дуже мило, особливо знаючи, що їх досить непросто реалізувати (через те, що не кожен почне з ними возитися). Кольорова гама організована в приємних, пастельних кольорах, від яких очі майже не втомлюються. Це логічно, адже в грі є що почитати, і навіть виправити! Тут усюди гумор, навіть в елементах інтер’єру! Інтерактив на висоті, а подекуди навіть так і написано: клацай! Ну як можна втриматися, га? Я отримала задоволення від цієї невеличкої подорожі!

Пишіть, любі мої. Пишіть, бо така ваша робота!

Bondage

Досить заганяти Азаріс в депресію!

Я загалом така істота, що не полюбляє депресивні твори. На жаль, цього вистачає в реальності, причому в такій кількості, що іноді хочеться заритися в подушки й не вилазити до самої перемоги.

Історії виглядають по-депресивному життєво, тому й оформлення в них відповідне. Домінація темних фарб та спецефектів (по типу шуму та ефекту VHS). З першої хвилини під лусочкою біжать дрібні сироти, а під кінець взагалі може кинути в холодний піт. Я емоційна ящірка, чого ви хочете?

На фонах використовується гібридна механіка із поєднання мальованих елементів із обробленими фото. Такий підхід працює не завжди, але в даному випадку це гарне рішення. Це допомогло зробити велику кількість фонів та локацій, щоб розказати більше історій. Локації швидко змінюються, тому читав не встигає від ним втомитися.

Дуже сподіваюся, що автори не знаходяться в депресії, бо мені здається, щоб настільки гарно передати цю атмосферу – треба самому жити в такому кошмарі. Сподіваюся, що це лише художня майстерність!

Божественна майже комедія

А це точно не трагедія?

Відносини між двома братами – тема для нескінченної кількості творів. В мого творця (і татка також) є брат, і він дуже гарно знає, що таке бути молодшим в родині, і які в цього явища особливості. Ах, блін, а мені сестричку він не придумав!

Візуальна складові у грі максимально проста, де навіть не використовується фарбування. Однак відтінки сірого гарно підходять для передачі драми у відносинах між братами. Між ними досить складно робити вибір, і візуал нам це підкреслює.

Виконання графіки в цілому на достатньому рівні, яке потребує доробки. Особливо треба попрацювати над персонажами, які геть не запам’ятовуються.

Нитка

Історія, яка не шита білими нитками

Унікальна робота цього джему, до якої прикладено неймовірна кількість як фізичних, так і душевних сил. Я дуже ціную, коли автори викладаються на максимум, і тут це особливо помітно!

Спрайти подаються на екрані так, наче вони пришиті нитками. Досить оригінальний підхід для подачі сюжету. Персонажі виглядають дуже милими, з ніжними рисами обличь та гарною роботою із деталями. Також їхні образи є типовими, але тут так треба. Насправді герої – це більше загальні образи, в які вкладені спогади декількох людей одночасно. Та й взагалі новела підіймає дуже актуальну та болісну тему, особисто для мене, як викладача, що працює з новим поколінням (ага, спалилася що в цій реальності я стала егідологом!). Тому я відчула цю драму.

Інтерфейс та стиль мальовки знаходяться в гармонії, наче вони гарна сімейна пара. Кольорів у грі майже немає, однак акцент робиться на червоний колір. Як відомо, це колір пристрасті, сили та натхнення. Можливо, саме тому нитка цього кольору і проходить через всю історію, адже це крик душі та спроба щось змінити. Проблема поколінь особливо актуальна в наш час, в нашій країні. Здається, що війна повинна була вибити весь «Совок» із людей, однак, на жаль, воно так не працює.

Цю гру конче необхідно випустити в реліз та показувати старшому поколінню. Розробникам сил та натхнення, бажаю що їхній проект побачило більше людей!

Сліпий пошук

А де я кинула ключі від дому?

Стильна гра з великою кількістю мініігор. Та й взагалі геймплею в ній побільше, ніж в багатьох релізних іграх, за які беруть реальні гроші. До речі, мова не лише про новели, а й про ігри інших жанрів, де є лише один-два види геймплею.

Хочеться підкреслити виконання фонів. Вони зроблені наче в 3D, а потім за допомогою фільтрів та обробки в редакторі стилізовані під малювання. Дуже обережні та красиві лінії, наче зроблені інструментами для креслення. Велика увага до деталей та гарний вибір основного кольору. Якщо довго вдивлятися в деталі, то очам треба дещо відпочити, але десь на другій міні-грі починаєш звикати.

Із недоліків можна назвати стандартний ренпайний інтерфейс, та велику кількість одруківок.

Чого ти хочеш?

Хочу щастя в житті, лялечко!

Але щастя в цій грі навряд чи можна отримати. Ні, я не через її виконання, а через на рідкість темний сюжет. Настільки темний, що чесно кажучи, я не витримала і не дочитала. Й без того стан не найкращий, а після спілкування із головним героєм цього твору, взагалі хочеться знайти десь вікно.

По графіці, це навіть не нуар. Це психологічний хоррор із величезними психічними розладами головного героя. Особисто я не любителька такого підходу. Для душі це занадто боляче читати. Технічно спрайти гарно зроблені, герої мають власні особливості. Фони – пропущені через фільтри фото, ми це часто бачимо.

Особиста думка: психічні розлади не слід романтизувати та подавати як щось цікаве для дослідження. Це страшне явище, і таким людям потрібна допомога. Ця гра – гарний спосіб привернути увагу до проблеми людей у глибокій депресії.

Vatan

Крим - це Україна!

Історія чіпляє за душу. Вона не дає забути про проблеми кримських татар, та дозволяє трохи познайомитися з культурою корінного народу Криму.

Графічна складова цікава. Вона водночас проста, але в ній наявні всі необхідні деталі. Персонажі симпатичні, деякі з них одягнені згідно з кримськотатарськими традиціями. За героями цікаво спостерігати, і в цьому допомагають гарні емоції на спрайтах. Їхня різноманітність достатня для того, щоб не набридати.

Не одразу можна зрозуміти, що в основі фонів лежать фото. Вони настільки гарно та зі смаком оброблені, що чудово вписуються в загальний стиль гри. Саме через це персонажі та фони виглядають гармонійно, хоча й зроблені наче в різних стилях. Їх єднає чудова робота з кольором, де переважають теплі відтінки. Для атмосфери Криму вони підходять ідеально!

Загалом художній стиль у гри дуже гарний. Дякую за можливість краще дізнатися про народ, якому ми обов’язково допоможемо звільнитися від аквафрешних окупантів!

Посилання на попередні огляди:

Ukrainian Visual Novel Jam #2. Азаріс та графіка, частина 1

Ukrainian Visual Novel Jam #2. Азаріс та графіка, частина 2

Ukrainian Visual Novel Jam #2. Азаріс та графіка, частина 3