Ukrainian Visual Novel Jam #2. Азаріс та графіка, частина 3

Ех, сьогодні б вихідний! Уявіть лампові посиділки вдома, під теплою ковдрою, з чашкою гарячого чаю Earl Grey. За вікном сонечко, на душі гарний настрій, а у вас на планшеті гарна новела для читання! До речі, планшет на Windows – ідеальний варіант для читання візуальних новел. Маленький та компактний пристрій із сенсорним керуванням, яке працює як клік на ліву кнопку миші. Дуже шкода, що зараз таких пристроїв дуже мало, а ті що є - коштують занадто дорого. В принципі, гарним варіантом буде купити щось на ОЛХ. Наприклад, Dell Latitude 5175, відносно недорога модель, яка тягне будь-яку новелу, ще й зможе розважити поза межами читацького дозвілля.

Втім, чашка вже наполовину пуста (чи ще наполовину повна?), отож почнемо!

Гімн самотніх людей

Азаріс згадала, що в неї є декілька томів манги.

Це не стільки візуальна новела, скільки інтерактивна манга. Дуже цікавий підхід з імітацією перегортання сторінки при читанні. Виглядає дуже стильно та незвичайно! Деталізація персонажів на висоті, а фони зроблені в стилі нарисів. Про кольори сказати нічого, адже їх тут просто немає. Це манга, а класичні представники жанру, як відомо, позбавлені будь-яких фарб, окрім градацій сірого. Чесно визнаю, я вже настільки звик до яскравої картинки, що деякий час довелося звикати. Однак не можу не визнати, що робота зроблена оригінально та точно знайде поціновувачі на цьому джемі. Та й поза ним, гадаю, також!

Відродження

Азаріс максимально не хоче повернення СРСР.

Мати моя рідна, як сміливо було обирати дану тематику для джему! Тридцяті роки XX сторіччя – темні часи майже на усіх ділянках земного шару. США штормило від Великої Депресії, Європа ще оговтувалася від Першої Світової (навіть не підозрюючи, що скоро почнеться Друга Світова), а що коїлося в СРСР – нам всім гарно відомо.

Спрайти героїв – це просто щось, особливо Василь Михайлович (його образ ну дуже нагадує одного художника із Німеччини), а червоний відблиск у Вождя відверто натякає на його злу натуру. Не всі персонажі в червоних кольорах є злом, але агресивний, пристрасний колір часто використовується для передачі антагоністів. В це вкладено багато емоцій, і це високо оцінюють читачі! І хоча емоцій на спрайтах небагато, вони гарно передають характер персонажів. Те, як вони одягнені, їхня постава, вираз обличчя… Тут це дійсно працює.

Не дивлячись на сюжет та які часи на дворі, на фонах переважають теплі відтінки (я вас задовбу ними!), що надає картинці затишку. Загальна стилістика дуже віддає серіалом «За законами воєнного часу», перші два сезони якого знімали українці, і я вважаю ці два сезони одним із найкращих відображень початку війни 1941 року (а потім серіал викупив ОРТ, й ви самі зрозуміли, що з ним сталося) та того, як працювала КДБ сволота.

Одна з найбільш гостросюжетних новел цього джему з дуже сміливими ідеями та гарним, стильним візуалом!

Стільники

Азаріс на мить здалося, що всі вони із золота, або із меду.

Незвичайна новела із величезною кількістю жовтих відтінків (мабуть, така назва ще й через це) та приємним стилем малювання. Наскільки я зрозумів, гру робила одна людина, за що вже моя пошана, як від іншого соло-розробника (хоча в команді теж можу попрацювати)!

Помітна легка розмитість зображення, наче окуляри треба протерти. Однак воно так і треба, адже через нечіткі контури гарно передається ситуація. Треба збирати інформацію, розібратися в тому, що сталося. З часом, до картинки звикаєш, і концентруєшся на дрібницях, котрих тут багато. Фони зроблені стильно, і це рідкий випадок, коли темрява працює так, як треба – є гармонійним продовженням. Цікава ідея із вертикальним текст-боксом, однак є необхідність додатково попрацювати над шрифтами та дизайном інтерфейсу (особливо в інтерактивні моменти збору інформації). Якщо розробник забажає доробити гру до релізного стану, ви знаєте, в якому напрямі працювати!

До речі, впевнений що 90% гравців напочатку про дещо доповідали! Що було далі – пограйте самі!

Argumentum ad culpam

Азаріс згадала фентезі дев'яностих років.

А що ви думали? Що я пройду повз найбільш незвичайного та дивного проєкту, над яким мені довелося попрацювати? Ха-ха, ні!

Щоб не займатися бахвальством, пройдуся лише по роботі другого художника нашої команди, який відповідав за персонажів. Згідно із відгуками, цей елемент запам’ятався читачам найбільше. Так, дизайн істот у грі неймовірний. Чесно, я б до такого в жодному випадку не додумався! Кожен герой, починаючи Чаклуном, й закінчуючи Лютедором, зроблені на якомусь недосяжному рівні оригінальності. Рівень фарбування дуже гарний, а увага до деталей не залишить байдужим всіх, хто любить займатися пошуком прихованого сенсу. А він тут є! Наприклад, Рогатий зроблений таким не лише для зв’язку із природою. Маски передають емоції, наче самої природи також, а тіло поєднує в собі і флору, і фауну водночас. Лютедор – не типовий, перекачаний демон по типу Діабло. Здається, він взагалі здатен приймати форму того, хто буде найбільш відповідним для потенційного клієнта. Хтозна, може так воно і є, чи я все це щойно вигадав?

Кольори персонажів суттєво відрізняються, що підкреслює оригінальність кожного. Звісно, ще треба попрацювати над емоціями кожного з них, але унікальний дизайн перевершує, в принципі, невеликі недоліки. Все можна виправити та допрацювати! Єдине, з чим доведеться миритися, це те, що оригінальні істоти заходять далеко не всім читачам, і дизайн персонажів може відлякувати деяких гравців. З іншого боку, це дозволяє зібрати більш надійну фан-базу, яка буде особливо міцно любити проект.

Стилізація інтерфейсу гарна, однак над шрифтами ще треба попрацювати. Буква «М» в іменах просто шедевр, але читається складно.

Загалом, це одна із найбільш оригінальних новел цього джему, та дуже цікавий досвід для мене! Дякую команді за можливість прийняти участь в розробці цього проекту!

P.S: Бонусом докладаю дизайн Рогатого, який робив я!

Метелик

Азаріс згадала піксельні квести із дитинства.

Ще один представник новел на джемі із піксельною графікою. Іноді гравці помилково вважають, що малювати в такому стилі значно простіше, що є великою помилкою. А деякі з них взагалі кажуть, що «ці ваші пухелі нам вж набридли! Досить копіювати Зельду!». Так, в піксельного стиля малювання дещо менше поціновувачів, однак вони вірні своєму коханню, яке з ними залишаються із самого дитинства.

Мені сподобалася стилізація гри під класичні новели. Текстбокс оформлений під вікно Windows 2000/XP, що сіпає нотки ностальгії в людей, що в темі орієнтуються. Гарний підхід до подачі графіки, яка сконцентрована у верхній частині екрану. Спрайти під час діалогів з’являються по боках. Дизайн персонажів цікавий, хоча і здався мені дещо зумерським (стара бабця я вже, ще мультики на касетах дивилася!).

Витримати піксельний стиль так, щоб він гарно виглядав – треба вміти. В авторів це майже вдалося. В деяких місцях складно розгледіти деталі на фоні, також в деяких місцях пливе перспектива об’єктів. Однак в цілому картинка залишає приємні враження.

А ви вже обрали, про яку картинку розповісти?

Антресоля. Куди зникають художниці

В Азаріс ще довго дзвеніло у вухах.

Пам’ятайте уроки малювання зі школи, особливо олівцеве фарбування? Якщо сумуєте за тими, набагато кращими для вас часами, ця новела здатна повернути вас у дитинство. Стиль малювання нагадує робочий день професійного аніматора, коли в нього за декілька годин накопичується величезна кількість нарисів-концептів. Спрайтів тут майже немає, персонажі зображені одразу на малюнку разом із фоном. Спірне технічне рішення (особливо якщо в планах буде додати анімацію), однак хитре з точки зору подачі сюжету. Через це багато унікальних емоцій та образів персонажів. Іноді настільки багато, що вони можуть значно відрізнятися від себе ж декілька кадрів тому. Але в цьому й магія нарисів-концептів. В цілому гра відчувається як непогана концепція, над якою працюють прямо зараз.

Однак такий стиль графіки може викликати ефект незавершеності проекту, що все що ми зараз бачимо та читаємо – це лише нариси перед справжньою роботою. Це відчуття прикріплюється важким для читання шрифтом, який точно треба замінити. Він стильний, але не більше того, а новели все ж треба читати.

В цілому гарна ідея з цікавою реалізацією, де є над чим попрацювати.

Дилема Їжаків

Азаріс задумалася про сенс буття.

Дуже специфічна новела як за стилем графіки, та і за сюжетом. Вона і лякає, і заставляє себе любити водночас. Вона дуже дивна, химерна, але водночас дуже знайома та приковує до себе увагу. З перших хвилин вам дають зрозуміти, з чим ви маєте справу, а саме – із життям.

Персонажі зроблені вельми дивно, місцями навіть може налякати гротескними обличчями. Визнаю, я трохи сиділа з такими ж очима, як Силітрея після тригодинного репортажу. Але на мене це призвело враження, що є гарним знаком. Тобто, тут є чим вас зацікавити.

Фони сподобалися тим, що вони ніби намальовані на дошці, крейдою. Цікаве рішення, яке дозволяє сконцентруватися на деталях. Недоліком такого рішення є відсутність кольорів, що може сподобатися не всім. До речі, персонажі пофарбовані, але в основному в бліді кольори. Виглядає депресивно, хоча якщо почитати сюжет, то розумієш, чому воно так зроблено. І це гарно працює, на атмосферу.

Вельми цікавий проект, однак він може посилити вашу депресію, якщо вона у вас є. Приймати порціонно, або все одразу. Ефект може бути цікавим та індивідуальним для кожного!