Тріанонська травма

І союз Угорщини з Третім Рейхом у часи Другої Світової війни, і напружені стосунки з ЄС та сусідніми країнами зараз продиктовані одною причиною - іредентизмом. Це прагнення об’єднати свою націю в єдину державу або ж повернути втрачені території. Іредентизм в угорському суспільстві з’явився у 1920 році внаслідок укладання Тріанонської угоди, що була складовою світового порядку після Першої світової війни. За цим договором Угорщина втрачала майже половину довоєнного населення та 2/3 територій. Для Будапешту це фіаско було настільки велике, що й дотепер угорці називають Тріанон “трагедією”.

Чому Тріанон був таким жорстоким?

Умови Тріанону формувалися під тиском як зовнішніх чинників, так і внутрішньополітичної ситуації в тогочасній Угорщині. Румунія та Сербія мали територіальні претензії до Угорщини. Разом з тим, Франція обіцяла підтримку новоствореній Чехословаччині. Інтерес Парижа полягав у тому, аби створити потужний блок східноєвропейських країн (Польща, Румунія, Чехословаччина, Югославія), який мав виконувати дві функції – збалансування Німеччини та санітарний кордон з радянським союзом. Тому Франція та інші країни Антанти готові були розподілити Королівство Угорщину між своїми союзниками.

Ситуація загострилася ще й через внутрішню кризу. Будь-який розпад імперії залишає після себе хаос. Новий демократичний уряд Міхая Карої зіштвохнувся з не баченою тоді кризою. Знищення довоєнних ринкових зв’язків, невдалі переговори з Антантою та подальша фінансова ситуація зробили демократичний уряд дуже непопулярним. У березні 1919 року до влади приходять угорські більшовики на чолі з Бела Куном. Угорські комуністи намагались поширити полум’я революції на словацькі землі, однак були відбиті звідти владою Чехословаччини. Комуністичний уряд у Будапешті протримався недовго, однак це сильно підірвало імідж країни перед Антантою. Франція та Британія, боячись поширення комунізму, були готові до жорсткого поділу Угорщини.

У свідомості угорців Тріанон є національною катастрофою, бо велика кількість з них опинилася в статусі меншин у Румунії, Сербії, Словаччині. Однак з іншої перспективи, ця угода була очікуваною та неуникненною. Нова угорська держава не могла гарантувати політичні права словакам, хорватам, румунам, сербам, українцям. Тому її розпад був неминучим.

Реваншизм як основа державної ідеології

Після 1920 року Угорщина опинилась у руїнах. Серйозна економічна криза, червоний та білий терор, втрата територій були основними причинами такого скрутного становища. При владі закріплюється диктаторський режим Горті. Бажання повернути втрачене було основою політичної ідеології тогочасного режиму. Однак виконати це було майже неможливо. По-перше, Угорщина була набагато економічно слабшою, аніж Чехословаччина або Румунія. По-друге, Будапешт був оточений блоком ворожо налаштованих до нього країн. Тож, про самостійне військове вирішення цієї проблеми не йшлося.

Однак вже у 30-х роках у Будапешта з’являється шанс у вигляді нацистської Німеччини. Режим Горті почав орієнтуватись на Італію та Німеччину з надією на відновлення кордонів до Тріанону. У 1939 році Угорщина взяла участь у розподілі Чехословаччини та анексувала у 1940 році Північну Трансільванію. Тим не менш, це було лише частина тих територій, які вона втратила у 1920.

Проте цей союз обійшовся Угорщині великою ціною. Більше 100 тисяч угорців загинуло на східних фронтах. Наслідки “визвольного” походу Радянського Союзу теж були нищівними. Сильно постраждало цивільне населення, яке сприймалось червоною армією як вороже.

Вже у 1949 році в Угорщині знову закріпились комуністи. Колосальні втрати у Другій Світовій та тиск москви змусили Будапешт призабути територіальні претензії до своїх сусідів, які тепер були ще й союзниками по ОВД. Однак почуття іредентизму нікуди не зникло. Замість завоювань територій, Угорщина сконцентрувалася на захисті угорців закордоном. Одним із наслідків такого “захисту” стало загострення стосунків між Будапештом та Бухарестом через питання угорської автономії в Північній Трансільванії.

Орбан і ворушіння минулого

Падіння комуністичного режиму в Угорщині та залізної завіси могли пробудити старі конфлікти з сусідніми країнами. Але, на щастя, цього вдалося оминути. Причин тут дві. По-перше, приклад кривавого конфлікту в Югославії, який Угорщина явно не хотіла повторювати. По-друге, привабливість ЄС та НАТО, а особливо зацікавленість у відкритих кордонах із сусідніми країнами. Таким чином, Будапешт хотів об’єднати всіх угорців, незалежно від їх місця проживання.

У 2010 році партія Віктора Орбана “Фідеш” займає 2/3 парламенту. Саме з того часу починаються серйозні загравання з почуттям іредентизму. Тоді це виявилось досить вигідною передвиборчою стратегією. Почалась хвиля євроскептицизму, яка поховала надії на об’єднання всіх угорців у межах державних кордонів і за ними. 4 червня стає офіційним Днем пам’яті про Тріанонську угоду. Позиція Будапешту стосовно захисту власної діаспори стає куди більш агресивною. Угорщина сильно спростила отримання свого громадянства, що змусило Словаччину заборонити подвійне громадянство. Також, Петер Сійярто (Міністр закордонних справ Угорщини) та Віктор Орбан часто критикують законодавство своїх сусідів (як-от освітній закон в Україні), коли воно зачіпає інтереси угорської діаспори.

Тим не менш, ворушіння минулого Орбан використовує в першу чергу задля закріплення власної влади. “Захищаючи” діаспору, прем’єр-міністр оберігає себе від критики.

Висновки

Події минулого, які трапилися ще 100 років тому, досі впливають на політику деяких країн, що ми бачимо на прикладі Угорщини. Іредентистські настрої досі живуть у серцях угорців. Ностальгія за великим минулим, етнічна розпорошеність - одні з причин того, чому вони настільки живучі. Загравання з ними політикам, а особливо Орбану, дає популярність та стабільність, бо відвертає увагу від внутрішніх проблем. Але орієнтування на минуле у політиці - це шлях в нікуди, що на власному прикладі Угорщина і довела.

Автор статті: Антон Школовий

Читайте також:

Подібно до замовчуння іредентизму в Угорщині не проговорювалась вина нацистів у НДР. Про це та інше у статті Арсенія Войтенка “Остаточне вирішення російського питання” .

Детальніше про взаємозв’язки Росії та Угорщини написано у моїй статті “Європейський фронт”.