Психологічні і соціально-психологічні характеристики персоналу. Вирішення конфліктів в організації (на ТОВ "Горізонт ОПБ") - Менеджмент и трудовые отношения магистерская работа

Психологічні і соціально-психологічні характеристики персоналу. Вирішення конфліктів в організації (на ТОВ "Горізонт ОПБ") - Менеджмент и трудовые отношения магистерская работа




































Главная

Менеджмент и трудовые отношения
Психологічні і соціально-психологічні характеристики персоналу. Вирішення конфліктів в організації (на ТОВ "Горізонт ОПБ")

Еволюція поглядів на зв’язки проявів поведінки людини в структурі організації. Загальна характеристика ТОВ "Горізонт ОПБ". Види конфліктів в організації. Формування кадрової стратегії як метод покращення соціально-психологічної характеристики персоналу.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Кафедра адміністративного менеджменту та бізнес-адміністрування
Дипломна робота містить ___с., _____ табл., _______ рис., __ літерат. джерел, 2 додатки.
Об'єкт дослідження - психологічна і соціально-психологічна характеристика персоналу, конфлікти в організації.
Мета дипломної роботи - розробка теоретичних і практичних рекомендацій щодо соціально-психологічної характеристики персоналу, виявлення та розробка заходів щодо вирішення конфліктв в ОПБ «Горізонт».
Актуальність обраної теми зумовлено тим, що на більшості підприємствах, організаціях питанням психологічної і соціально-психологічної характеристики персоналу мало приділяється уваги. Як правило виникають конфлікті ситуації, які можуть ускладнити діяльність підприємств. Все це також ускладнює процес розроблення стратегічних рішень підприємства щодо розвитку системи кадрового забезпечення.
Практичне значення положень та висновків дипломної роботи містить рекомендації, пропозиції, які спрямовані на подальше поглиблене вивчення питання покращення соціально-психологічної характеристки персоналу та запобігання конфліктних ситуацій в організаціях та промислових підприємствах.
Наукова новизна дипломної роботи полягає у виявлені проблем щодо соціально-психологічної характеристки персоналу підприємства та розробці практичних рекомендацій щодо методів передбачення та подолання можливих конфліктних ситуацій.
Методи дослідження: компоративний, статистичний, аналітичний, порівняльно-історичний, системний, діалектичний, структурно-функціональний.
Управління будь-яким підприємством, компанією потребує чіткої координації й прагматизму. Однак у більшості організаціях для досягнення великого результату необхідні нові підходи в управлінні. Одним із таких підходів є сприятливий соціально-психологічний клімат, емоційне управління, елементи якого так чи інакше були присутні в усі часи і у будь-якій компанії.
Актуальність теми. Актуальність обраної теми зумовлено тим, що на більшості підприємствах, організаціях питанням психологічної і соціально-психологічної характеристики персоналу мало приділяється уваги. Як правило виникають конфлікті ситуації, які можуть ускладнити діяльність підприємств. Все це також ускладнює процес розроблення стратегічних рішень підприємства щодо розвитку системи кадрового забезпечення.
В процесі розвитку зв'язків таких наук як психологія та соціологія активної динаміки набували соціально-психологічні дослідження на підприємствах. Під соціально-психологічними дослідженнями в управлінні розуміють конкретні прийоми і способи дії на процес формування і розвитку самого колективу і окремих працівників. Одним з аспектів соціально-психологічного дослідження є вивчення закономірностей психічної взаємодії особистостей і способів впливу однієї людини на іншу, а також впливу особистості на колектив тієї чи іншої організації, компанії.
Дослідженням даної проблематики займалися давні філософи античності, сучасні зарубіжні та вітчизняні вчені, про що свідчить актуальність даного питання. Серед дослідників варо відмітити праці Т. Гоббса, Дж. Локка, М. Ломоносова. В. Колбановського, А. Горячева, А. Баранова, Б. Поршнєв, І. Якобсона, Мері-Паркера Фоллетта , А. Ковальова, Л. Фейєрбаха, І. Канта, В. Мак-Дауголла, Елтона Мейо, Чарльза-Хортена Кулі, Курта Левіна, Г. Андрєєва, Л. Орбан-Лембрик, М. Савчина.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства перед науковцями стоять важливі завдання: виробити практичні рекомендації з удосконалення підприємницької діяльності та керування ринковими структурами; правильно організувати взаємодію людей на користь держави й кожного громадянина для покращення управлінської діяльності на підприємстві.
Предметом наукового пошуку є особливості поведінки людей на етапі соціально-економічної, політичної трансформації суспільства. Особистість є складним феноменом, про що свідчить наявність величезної кількості визначень цього поняття і майже півсотні теорій особистості.
Людина в структурі організації, в структурі управління формується як особистість, індивід у всіх її проявах. В управлінській науці існують досить досконалі соціально-психологічні методи, за допомогою яких можна добитися потрібного ефекту прояву поведінки людини в структурі організації. Формування і вдосконалення особистосі - це постійна практична задача керівників будь-якого рангу.
У результаті формування взаємовідносин особистостей в структурі організації завжди виникають конфлікти. Це є закономірним явищем, осільки це притаманне будь-якому суспільству. В значній мірі стабільність залежить від правильної організації процесу управління.
Вивчення конфліктів має сьогодні більш практичну спрямованість: вивчаються засоби і способи розв'язання конфліктів.
Об'єкт дослідження ? психологічна і соціально-психологічна характеристика персоналу, конфлікти в організації.
Предмет дослідження - соціально-психологічна хараетристика персоналу та конфлікти в ТОВ «Горізонт ОПБ».
Мета та задання магістерської роботи ? дати загальну оцінку соціально-психологічної характеристики персоналу, виявити та розробити заходи щодо вирішення конфліктв в ОПБ «Горізонт». Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені наступні завдання:
? опрацювати теоретико - методологічний матеріал з обраної теми;
? розглянути види можливих конфліктів в організації;
? проаналізувати соціально-психологічну характеристику персоналу ОПБ «Горізонт»;
? розробити заходи щодо удосконалення процесу формування соціально-психологічної характеристики персоналу для попередження конфліктів в ОПБ «Горізонт».
Практичне значення положень та висновків дипломної роботи містить рекомендації, пропозиції, які спрямовані на подальше поглиблене вивчення питання покращення соціально-психологічної характеристки персоналу та запобігання конфліктних ситуацій в організаціях та промислових підприємствах.
Наукова новизна дипломної роботи полягає у виявлені проблем щодо соціально-психологічної характеристки персоналу підприємства та розробці практичних рекомендацій щодо методів передбачення та подолання можливих конфліктних ситуацій.
Методи дослідження: компоративний, статистичний, аналітичний, порівняльно-історичний, системний, діалектичний, структурно-функціональний.
Методи формування і розвитку трудового колективу
Підтримують на оптимальному рівні кількісне співвідношення між працівниками з урахуванням їхньої психологічної сумісності для регулювання групових стосунків усередині колективу
Методи гуманізації стосунків у трудовому колективі/ методи гуманізації стосунків у трудовому колективі
Зорієнтовані на вироблення стилю керівництва, культури управління та організації праці, етики управлінської діяльності, створення оптимальних відносин між підлеглими і керівником, утвердження принципів соціальної справедливості щодо робочих умов
Методи психологічного спонукання (мотивації)
Спрямовані на формування у працівників мотивів до високопродуктивної праці через розвиток ініціативи та підприємливості. Найефективніші за умов зорієнтова-нності працівників на віддалені цілі, оскільки прийоми «короткої мотивації» при тимчасових невдачах можуть знизити активність працівника або навіть спричинити бажання змінити місце роботи
Методи професійного відбору і навчання
Передбачають відповідність психологічних характеристик людини роботі, яку вона виконує
Ринкові перетворення в Україні об'єктивно пов'язані з активізацією діяльності, усвідомленням кожною людиною себе як особистості, формуванням у неї таких трудових і підприємницьких концепцій, які в найбільшій мірі сприяли б її самореалізації і досягненню поставлених цілей. Розширення знань, підвищення кваліфікації, професійна мобільність, розвиток особистості стають важливими умовами економічного і соціального прогресу суспільства.
Розвиток особистості - це такі її зміни, внаслідок яких індивід здатний ставити і вирішувати все більш складні конкретні завдання. У процесі реалізації цих завдань розвиваються здібності людини, нарощується творчий потенціал і з'являються можливості постановки і розв'язання нових завдань. Конституційне забезпечення прав і свобод людини, економічні перетворення в Україні виступають факторами формування нового типу особистості, заінтересованої в прогресивних тенденціях розвитку суспільства, результатах своєї діяльності, з активною життєвою позицією. Організація трудової діяльності на сучасному етапі повинна базуватися на врахуванні не окремих ізольованих властивостей працівника, а цілісної структури його особистості.
Особистість є складним феноменом, про що свідчить наявність величезної кількості визначень цього поняття і майже півсотні теорій особистості. Основними атрибутами особистості вважаються її риси, якості, властивості та форми поведінки. У свою чергу форми поведінки визначаються взаємодією внутрішніх суб'єктивно-психологічних властивостей особистості і зовнішніх факторів - соціальне оточення, особливості ситуації, в яких перебуває особистість. Такий підхід до особистості реалізований в інтеракціоністських теоріях. На відміну від них, психодинамічні теорії пояснюють поведінку особистості її психологічними характеристиками, а соціодинамічні - основною детермінантою поведінки вважають зовнішні ситуації.
Відомі також динамічні і структурні теорії особистості. Основу динамічних теорій становить принцип зміни, розвитку особистості, а структурні теорії описують особистість з погляду співвідношення її внутрішніх психологічних властивостей. Психодинамічні та інтеракціоністські теорії особистості розвивалися в руслі гуманістичної психології. Представниками її були американські психологи Г. Олпорт, У. Мейшел, К. Роджерс, А. Маслоу та ін. Зокрема, Г. Олпорт на початку ХХ століття заклав основи теорії особистості, відомої під назвою «теорії рис», а процедуру експериментального вивчення факторів, або рис, особистості розробив Р. Кеттелл (16 - Факторний особистісний опитувальник Кеттелла (16 - ФОО) використовується і зараз для визначення 16 факторів особистості, які характеризують її структуру) [20, с.45-46].
Згідно з визначенням Г. Олпорта, особистість - це індивідуально своєрідна сукупність психофізіологічних систем - рис особистості, які формуються прижиттєво і якими визначаються своєрідні для даної людини мислення та поведінка. Г. Олпорт вважав особистість відкритою системою, розвиток якої відбувається у взаємодії з іншими людьми, і цей розвиток є формою існування особистості.
У. Мейшел розробив концепцію, згідно з якою особистісними факторами, що разом з ситуацією визначають поведінку людини, є:
- здатність самостійно діяти незалежно від ситуації;
- когнітивні стратегії - способи сприйняття і оцінки ситуації, вибору форм поведінки в ній;
- очікування - оцінка можливих наслідків тих чи інших поступків у даній ситуації;
- цінності -- те, що має для людини значення і сенс;
- плани поведінки та способи її суб'єктивної регуляції.
К. Роджерс виходив з того, що кожна людина прагне до самовдосконалення і має відповідні здібності. Вона сама визначає цілі і цінності життя, намічає перспективи власного розвитку; на основі сформованої Я-Концепції дає оцінку власній поведінці і сприймає інших людей [16, с.31-34].
Головною характеристикою особистості А. Маслоу вважав прагнення до самоактуалізації, самовираження, самовдосконалення. Для людей з потребою самоактуалізації, на його думку, характерні включення у діяльність, відданість справі та прагнення реалізувати найвищі цінності, які виступають життєво важливими потребами. Самоактуалізація передбачає опору на власні сили, наявність у особистості самостійної і незалежної власної думки щодо основних життєвих проблем. Самоактуалізація розглядається як процес постійного розвитку і практичної реалізації можливостей особистості, в першу чергу в сфері трудової діяльності.
Гуманістичні теорії особистості переплітаються з теоретичними концепціями особистості, розробленими такими видатними вченими, як Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, Б. Г. Ананьєв, Г. С. Костюк, К. К. Платонов та ін.
Так, Л. С. Виготським розроблена культурно-історична теорія розвитку психіки людини і сформульовані закони розвитку особистості. Основою особистості Л. С. Виготський вважав самосвідомість та особистісний характер психологічних процесів.
С. Л. Рубінштейн розглядав особистість на основі принципів обумовленості і єдності свідомості та діяльності. Власне особистісними властивостями він вважав ті, які визначають суспільно значущу поведінку і діяльність людини. Основними з них є мотиви і завдання, які ставить людина, а також риси характеру і здібності, що зумовлюють можливості виконання суспільно корисної діяльності. На думку Л. С. Рубінштейна, особистість це реальний індивід, жива, діюча людина, яка є носієм суспільних відносин.
В теорії діяльності О. М. Леонтьєва особистість характеризують тільки ті психічні процеси й особливості людини, які сприяють здійсненню її діяльностей.
На думку Б. Г. Ананьєва, особистість -- це суспільний індивід, об'єкт і суб'єкт історичного процесу, продукт життєвого шляху людини. У структурі особистості існують взаємозв'язки між соціальними, соціально-психологічними та психофізіологічними характеристиками [8, с.16-18].
Згідно з концепцією українського психолога Г. С. Костюка, індивід стає суспільною істотою, особистістю по мірі того, як у нього формуються свідомість і самосвідомість, утворюється система психічних властивостей, здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні функції. Об'єктивна соціальна сутність особистості реалізується суб'єктивними психічними засобами. Психічні властивості особистості перебувають у складній залежності і взаємозв'язках з її діяльністю. Якості особистості в процесі діяльності зазнають змін і стають компонентами структури особистості, тобто стійкої і динамічної системи психічних властивостей.
Отже, поняття «особистість» включає в себе характеристику людини з позицій її суспільної діяльності і тих провідних мотивів, якими вона керується у своїх вчинках.
Особистість -- це людина як носій свідомості, тобто суб'єкт пізнання, переживання, відношення і активного перетворення навколишнього світу. Суть особистості визначається її ставленням до навколишнього світу, суспільного буття, інших людей і самої себе. Способом існування особистості є її розвиток, а діяльність, у тому числі й трудова, -- важливим фактором цього розвитку. Це означає, що особистість проявляється і розвивається в діяльності. Особистість розглядається як інтегральна цілісність біогенних, соціогенних та психогенних елементів. Водночас особистість є індивідуальною сукупністю рис, які зумовлюють стиль мислення, переживань і поведінки кожної людини.
В основі особистості лежить її структура -- зв'язок і взаємодія порівняно стійких компонентів (сторін). Формування особистості здійснюється як розгортання цілісної органічної системи, в якій кожна сторона передбачає іншу і зумовлюється цілісною системою. У результаті формується особливий тип системних відношень всередині цілісної психологічної організації особистості. Однак структура особистості набуває гармонії не на основі пропорційного розвитку всіх її сторін, а в результаті максимального розвитку здібностей, які створюють домінуючу спрямованість людини в діяльності.
Під формуванням особистості розуміють сукупність прийомів і способів впливу на індивіда з метою створення у нього системи певних соціальних цінностей, світогляду, концепції життя, соціально-психологічних якостей і складу мислення. Особистість формується завдяки предметній діяльності і спілкуванню з іншими людьми. Тому соціальна сутність є її основним атрибутом.
Сутнісною характеристикою особистості є її комунікативна природа. Потреба у спілкуванні виступає як певне психологічне утворення, як явище внутрішнього суб'єктивного світу особистості. Входячи в систему потреб, воно стає внутрішнім фактором активності і розвитку людини. Потреба у спілкуванні, характер спілкування накладають відбиток на формування цілісних структур психологічної організації особистості, її ціннісних орієнтацій і форм діяльності.
Особистість людини розглядається як складна динамічна функціональна система. В її структурі К. К. Платонов виокремив чотири групи, або підструктури, властивостей, які перебувають у певній ієрархічній залежності і різняться особливостями і способами формування [8, с.36].
Нижчий рівень -- біологічно зумовлені властивості, які представлені темпераментом, задатками, властивостями нервових процесів та патологічними властивостями психіки. Ці властивості, будучи даними від природи, служать основою для розвитку здібностей і пізнавальних процесів, формування характеру і комунікативних особливостей.
Другу групу властивостей особистості утворюють психічні процеси як форми відображення і пізнання навколишнього світу.
Більш високий рівень властивостей особистості пов'язаний з її соціальним досвідом і представлений знаннями, навичками, вміннями. Ця група властивостей розвивається на основі пізнавальних процесів шляхом навчання.
Четверта група властивостей особистості, які характеризують її вищий рівень, представлена соціально обумовленими властивостями (інтереси, ідеали, світогляд, ціннісні орієнтації, переконання тощо). Ці елементи структури особистості формуються у процесі виховання.
Існують і інші підходи до оцінки особистості як складної системи. Так, виділяють природні властивості індивіда, властивості суб'єкта діяльності і властивості особистості.
До природних властивостей належать: біохімічні особливості організму і особливості обміну та ендокринно-гуморальної регуляції; нейродинамічні характеристики (властивості нервової системи, порогові величини сенсорних функцій тощо). Людину як суб'єкта діяльності характеризують індивідуальні особливості психічного регулювання рухів різних органів, мовні особливості, особливості сприймання, уваги, мислення, інтелекту. До третьої категорії властивостей відносяться емоційні характеристики і так звані структурні одиниці особистості (потреби, інтереси, мотиви, прагнення, установки, самооцінка тощо) [11, с.24].
Крім того, вирізняють потенційну та актуальну, або таку, що реалізується в діяльності, сфери особистості; базальні і програмовані властивості; психодинамічні і власне особистісні властивості. Між цими рівнями властивостей існує рівень психологічної організації особистості, тобто психологічний механізм формування, функціонування і розвитку особистих якостей індивіда. У процесі вирішення важливих соціально детермінованих завдань - пізнавальних, ціннісно-значущих, морально-етичних, комунікативних - відбувається постійний розвиток особистості як системи.
Якісні перетворення одних і тих самих властивостей особистості в процесі її розвитку називаються етапами. На кожному новому етапі раніше функціонуючі механізми входять до більш складних механізмів, зазнаючи суттєвих перетворень. На вищому рівні психологічної організації особистості досягається єдність, відповідність, погодженість між власне особистісними і психодинамічними, програмованими і базальними характеристиками індивіда.
Особистість кожної людини характеризується лише їй властивим поєднанням рис і особливостей, що визначає її індивідуальність.
Індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини, які створюють її своєрідність і відмінність від інших людей. Вона виявляється в особливостях темпераменту, характеру, переважаючих інтересах, якостях пізнавальних процесів, здібностях, індивідуальному стилі діяльності, мотивації тощо.
Основним компонентом структури особистості, який має виключне значення в трудовій діяльності, є спрямованість, тобто система стійких мотивів, домінуючих потреб, інтересів, схильності, переконань, світогляду, які визначають поведінку особистості в мінливих зовнішніх умовах. Спрямованість через позитивну домінуючу мотивацію поліпшує психічний стан працівника, активізує його пізнавальні процеси і трудові дії.
Для розвиненої особистості характерним є високий рівень самосвідомості. Самосвідомість -- це уявлення людини про себе, яке формується на основі самопізнання, супроводжується переживанням різних емоцій і зумовлює ставлення до себе. На основі поєднання знання про себе з певним ставленням до себе виникає самооцінка особистості.
Самооцінка особистості як уявлення людини про себе може бути адекватною або неадекватною. Неадекватність виявляється в завищенні або заниженні самооцінки відносно еталону, з яким особистість порівнює себе. Адекватна самооцінка, почуття самоповаги, оптимальний рівень домагань працівника виконують функцію саморегулювання у процесі праці [21, с.51].
Особистість людини характеризується як досить стійке утворення, що виявляється в послідовності і передбачуваності її поведінки. Разом з тим вона здатна до адаптації в мінливих соціальних умовах завдяки змінам у ціннісних орієнтаціях, установках, інтересах, мотивах, більш адекватному пізнанню об'єктивних закономірностей суспільного розвитку. Саме ці особливості людини необхідно враховувати під час проведення економічних реформ, технологічної трансформації виробництва, в управлінні, організації праці, плануванні розвитку персоналу і т. ін.
Таким чином, людина в структурі організації формується як особистість, індивід у всіх її проявах. В управлінській науці існують досить досконалі соціально-психологічні методи, за допомогою яких можна добитися потрібного ефекту прояву поведінки людини в структурі організації. Якість соціально-психологічного клімату в колективі сприяє розвитку особистості Сприятливий соціально-психологічний клімат є умовою підвищення продуктивності праці, задоволеності працівників працею і колективом. Формування і вдосконалення особистості - це постійна практична задача керівників будь-якого рангу.
- конфлікт визначається як боротьба за цінності і претензії на певний статус, владу, ресурси, боротьба, в якій цілями противників є нейтралізація, нанесення шкоди, або знищення один одного (М. Козер);
- конфлікт -- це явище, яке виникає тоді, коли цілі однієї групи можуть бути досягнуті таким чином, що роблять неможливим для інших груп реалізацію їх власних цілей (П. Коен) [13, с.67];
- конфлікт -- це крайнє загострення соціальних протиріч, яке знаходить відображення в зіткненні різних соціальних спільностей -- класів, націй, держав, соціальних груп, інститутів і т. п., зумовлених протилежністю або істотною різницею їх інтересів, цілей, тенденцій розвитку (Е.М. Бабосов).
Структурні характеристики конфлікту представляють собою складові елементи конфлікту (Рис. 1.3. )
Рис.1.3 Структурні компоненти конфлікту
При всій різноманітності конфліктних ситуацій в організації поведінка суб'єктів в них має ряд типових особливостей:
- в стані конфлікту відбувається значний емоційний підйом;
- суб'єкт конфлікту усвідомлює факт своєї участі в конфлікті;
- особливості поведінки суб'єкта в конфліктній ситуації багато в чому залежать від його власних характеристик.
Можливі три основні моделі поведінки в конфлікті і відповідно типи суб'єктів. Перший тип - деструктивний. Це тип суб'єкта схильного до розв'язання конфлікту і його загострення аж до використання фізичної сили. Другий тип - конформний. Для нього характерна пасивність, схильність до поступок, підкорення. І третій тип -- конструктивний -- шукає можливості домовитись, легко вступає в переговори і т. п.
До динамічних характеристик конфліктів відносять стадії розвитку конфлікту і процеси, що виникають на різних його стадіях. Вважається, що конфлікт проходить через наступні етапи розвитку (Рис.1.4 ):
Конфлікти в організаціях мають свою специфіку, яка пов'язана з тим видом діяльності, яким займається дана організація. Значна частина конфліктів це так звані «ділові конфлікти». Найбільш тиловими причинами ділових конфліктів є: несумісність цілей (коли досягнення цілей одним працівником заважає досягненню цілей іншого); недоліки планування; незбалансованість робочих місць (збалансованість означає, що даному робочому місцю повинні приписуватися функції, забезпечені засобами, необхідними для їх виконання і не повинно бути засобів, не зв'язаних з якою-небудь функцією (обов'язки повинні бути зв'язані тільки з даною сукупністю функцій); недосконалі зв'язки між робочими місцями -- технологічними, інформаційними, ієрархічними (наприклад, одному підлеглому дають вказівки декілька начальників); занадто багато безпосередньо підлеглих у керівника; ініціатива повністю передана в руки підлеглих; «хибні круги управління»; брак ресурсів та ін.. [17, с.26-38]
Крім конфліктів, які виникають внаслідок недоліків організації роботи, планування і т. д., є конфлікти пов'язані з міжособовими стосунками. Це конфлікти, що зв'язані з соціально-психологічною системою відносин. Вони можуть не мати відношення до виробничої сфери. Але оскільки цей конфлікт виникає в рамках організації, то він впливає і на ділові стосунки.
Керівник повинен приймати до уваги і неформальні групи, норми і цінності, які в цих групах сформувались.
Важливим є питання типології конфліктів в організаціях. Для класифікації конфліктів вибирають різні параметри: за характером протиріччя, яке лежить в основі конфліктів, виділяють конфлікти антагоністичні і неантагоністичні, внутрішні і зовнішні; по формі прояву -- приховані і явні, згладжені і гострі; по сфері, де в якій виникають конфлікти - в сфері ділових відносин, в сфері неофіційних міжособових стосунків; по тому, хто приймає участь у конфлікті, -- конфлікт між окремими членами колективу, між групою і кимсь, хто не є членом групи, між керівником і підлеглими; по змісту конфліктів -- розходження оцінок і думок, взаємна антипатія, ображене самолюбство, заздрість, ревність [40, с.42].
Конфлікти можуть класифікуватись в залежності від часу дії -- затяжні і короткочасні. По масштабам дії -- загальнонаціональні, регіональні, локальні. У межах функціонального аналізу класифікація конфліктів будується за принципом їх доцільності -- недоцільності: закономірні, неминучі, вимушені, необхідні, функціонально невиправдані [40, с.47]
З точки зору цілей, які відстоюють протидіючі сторони конфлікту розподіляються на особисті, групові, суспільні. Різняться конфлікти і за функціями, які вони виконують. Нині загальновизнано те, що конфлікти виконують не лише негативні функції, але і позитивні. До найважливіших негативних функцій конфлікту в організації сьогодні конфліктологи відносять:
- погіршення соціального клімату, зниження продуктивності праці, звільнення частини працівників в цілях вирішення конфлікту;
- неадекватне сприйняття і нерозуміння конфліктуючими сторонами один одного;
- зменшення співпраці між конфліктуючими сторонами в ході конфлікту і після нього;
- дух конфронтації, що примушує людей прагнути перемоги за будь-яку ціну;
- матеріальні і емоційні втрати на вирішення конфлікту. Головними позитивними функціями конфлікту є наступні:
- конфлікт примушує організацію її змінюватись і розвиватись, відкриває дорогу інноваціям, здатним її удосконалити;
- відіграє інформаційну і об'єднуючу роль, оскільки в ході конфлікту його учасники краще взнають один одного;
- конфлікт сприяє структуризації соціальних груп, створенню організацій, об'єднанню колективів однодумців;
- знімає «синдром покірності», стимулює активність людей;
- стимулює розвиток особи, зростання у людей відчуття відповідальності, усвідомлення ними своєї значущості;
- в критичних ситуаціях, що виникають в ході конфлікту, виявляються непомітні до цього риси людей, створюються умови для оцінки людей по їх моральних якостях -- стійкості, мужності і т. д., необхідні для висунення і формування лідерів;
- розв'язання конфлікту знімає приховану напруженість і дає їй вихід.
Конфлікт може виконувати матеріальну і духовну функцію.
Матеріальна функція -- це втрати і надбання матеріальних цінностей в процесі конфлікту: духовна -- конфлікти можуть грати роль стимулятора змін в духовній сфері; сигнальна функція -- конфлікт показує певний стан організації; інформаційну -- близька до попередньої, але більш широка.
Методологічні та соціально-психологічні аспекти менеджменту персоналу. Стратегія та політика менеджменту персоналу організації, його ресурсне забезпечення. Особливості процесу визначення потреби організації в персоналі, управління процесами його руху. книга [2,4 M], добавлен 03.02.2010
Сутність конфліктів в організації, їх функції та класифікація, типи та шляхи вирішення даних ситуацій. Особливості функціонування сервісної організації. Пропозиції щодо врегулювання конфліктів у сфері послуг, причини їх виникнення, роль на підприємстві. курсовая работа [126,5 K], добавлен 11.12.2014
Формування кадрової політики організації. Організація роботи з персоналом. Набір, випробування та відбір персоналу. Кадрове планування потреби у персоналі. Оцінювання персоналу та результатів його трудової діяльності. Управління рухом персоналу. курсовая работа [74,9 K], добавлен 26.12.2013
Загальна зарактеристика організації та зміст набутого практичного досвіду на прикладі УРА "Галицькі Контракти". Управління виробничо-господарскою діяльністю організації. Основні методики та впровадження нової ідейної стратегії по оцінці персоналу. курсовая работа [31,5 K], добавлен 18.05.2009
Сутність розвитку персоналу у забезпеченості конкурентоспроможності працівників і організації. Взаємозв'язок стратегії розвитку персоналу та стратегії управління організації. Складові конкурентоспроможності персоналу, гармонічний розвиток особистості. контрольная работа [27,0 K], добавлен 30.05.2010
Визначення сутності конфлікту - протиріччя, що виникає між людьми у зв'язку з рішенням тих або інших питань соціального й особистого життя. Класифікація соціальних конфліктів: міжособистісні, трудові, міжнаціональні. Причини конфліктів в організації. контрольная работа [28,0 K], добавлен 05.01.2011
Суб’єкти соціально-трудових відносин. Види соціального страхування. Обов'язки держави як суб'єкта соціально-трудових відносин, а також організації та профспілок. Проблеми розбудови національної моделі соціально-трудових відносин та шляхи їх вирішення. реферат [20,9 K], добавлен 15.08.2009
Работы в архивах краси
Психологічні і соціально-психологічні характеристики персоналу. Вирішення конфліктів в організації (на ТОВ "Горізонт ОПБ") магистерская работа. Менеджмент и трудовые отношения.
Реферат по теме Особливості використання рентгенконтрастних речовин
Контрольная работа: Социология малых групп
Реферат: Групповая психокоррекционная работа психолога с клиентами. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа: Создание фотографии и развитие фотоаппаратуры
Курсовая работа по теме Функции музыки при обучении английскому языку
Дипломная работа по теме Оценка качества природных и полусинтетических антибиотиков
Доклад по теме Языки серверных скриптов
Сочинение: Изображение Кутузова в романе Л.Н. Толстого Война и мир.
Сочинение На Тему Школьное Фойе
Курсовая работа по теме Разработка транзисторного преобразователя и схемы управления двигателем АИР71А2
Реферат: Звезды во Вселенной
Примеры Иллюстрации В Сочинение Огэ
Сочинение Сенина 2022
Дипломная работа: Реконструкция четырехкомнатной квартиры с элементами дизайна
Диссертация Электроснабжение
Глобальные Экономические Проблемы Реферат
Реферат На Тему Конфликт В Романе Дубровский
Антропогенез: происхождение
Виды Религий Реферат
Курсовая работа по теме Третьи лица, заявляющие самостоятельные требования на предмет спора
Фагоцитоз. Его виды и стадии - Биология и естествознание презентация
Организация проведения экспертизы и оценки качества товаров - Маркетинг, реклама и торговля отчет по практике
Способы привлечения внимания в рекламе - Маркетинг, реклама и торговля курсовая работа


Report Page