Кабалістична анатомія Душі. Частина 1

Концепція душі в кабалі розвивалась протягом тисячоліть багатьма мудрецями у різних історичних контекстах. Це і християнський, і дохроистиянський періоди, і взаємне проникнення ідей античної, єгипетської та юдейської філософій в Александрії. В кабалістичному вченні про душу помітні паралелі з іншими системами, навіть з тантрою та архаїчним шаманізмом. Здебільше ці паралелі є не результатом прямого наслідування, але відкритості кабалістів до універсальних для всього людства ідей.

Однієї статті не вистачить на те, щоб розкрити тему душі в повній мірі, але ми розглянемо її базову модель, якою користуються юдейські, християнські та більшість інших кабалістів сьогодення.

Саме слово “душа” має доволі обтічне значення. У різних контекстах воно може означати свідомість, особистість, індивідуальність, суб’єктність, точку єднання суб’єкта зі Всесвітом та ще безліч інших речей. В цій статті ми спробуємо не тільки розкрити, що кабалісти вкладають в це поняття, але й розказати про шлях, який душа проходить всередині самої себе і в зовнішньому світі, і з чим їй доводиться на цьому шляху зустрічатись. Далі в тексті слово “Душа” буде використовуватись як узагальнене. Якщо ж ми захочемо вказати на якийсь конкретний аспект Душі, то використовуватимемо інші слова для цього.

З чого складається Душа

В християнській метафізиці сутність людини складається з трьох частин: Тіло, Душа та Дух. В кабалі людська духовна структура складається з трьох головних елементів: Нефеш, Руах та Нешама. Ці елементи також складаються з кількох вкладених частин.

Нефеш (נפש) — тіло бажання, життєва основа фізичного буття. Нефеш можна вважати тотожною пранічному тілу. Ця складова Душі утворює в людині імпульси, які перетворюються на бажання. Втілюються ці бажання через взаємодію людини з матеріальним світом. Нефеш обробляє інформацію від чуттєвих каналів фізичного тіла (зір, слух, дотик, нюх, смак) та на основі них відтворює образ реальності. Тому Нефеш відповідає також за уяву, емоції, інтуїцію та астральне бачення. На початкових етапах духовного пізнання, Нефеш слугує лінзою, через яку ми бачимо своє «Я» та зовнішній світ. Нефеш є вмістилищем, або підґрунтям, для більш високого плану Душі — Руах.

Згідно з давніми юдейськими уявленнями, Нефеш має своє матеріальне втілення у крові людини, адже завдяки її циркуляції відбувається підтримка фізичного життя.

Рабі Авраам Ібн Езра виділяє в Нефеш три сили:

Нефеш га-Ґідуль — рослинна душа, сила росту.
Нефеш га-Тнуа — душа, що дарує рух.
Нефеш га-Маскелет — розумна душа.

Рослини наділені Нефеш га-Ґідуль, тварини наділені Нефеш га-Ґідуль та Нефеш га-Тнуа, і тільки людина наділена розумною душею Нефеш га-Маскелет.

Руах (רוח) — з івриту це слово можна перекласти як «дух», «розум», «повітря» та «дихання». Читачі, що вивчають Таро, знають про символічний зв’язок повітря та розуму. Подібно до того, як невидимі й невловимі вітри пронизують простір та охоплюють собою всі речі, так і наш розум постійно рухається, обробляє інформацію та пов’язує всередині себе сукупність даних.

Руах — це розум, який себе усвідомлює. Це ланка, яка пов’язує Божественну та матеріальну природи людини. В Руах міститься воля, що здатна підкорити тілесну природу та направити її на розкриття духовного потенціалу. До Руах відноситься наша увага. Руах є центром суб’єктності, “точкою збірки”.

Окрім того, словом Руах в івриті позначаються будь-які персоніфіковані сили. Тобто духи, демони, ангели — це все «Руахи», або Розуми.

Нешама (נשמה) — це Божественний початок, яким наділена кожна людина. Саме поняття походить від слова «Нешима» (נשימה), що також перекладається як «дихання».

Нешама — це іскра Вічності, що живе в нас та продовжить своє життя після тілесної смерті.

Нешама поділяється на три аспекти:

Йехіда(יחידה) — це слово можна перекласти як «одиниця», «єдина» або «єдність». Йехіда є квінтесенцією та основою всієї нашої сутності. Це та єдність, що є спільною для людини та для безмежної й неподільної природи Бога. Крізь кабалістичні світи з Йехіди еманують інші частини душі, через які вона втілюється й набуває форми, проте сутність Йехіди зберігає незмінність.
Хіа (חיה) — це поняття походить від слова «Хаїм(חיים)», що означає «життя». Хіа — це Життя у найвищому сенсі. Це імпульс, який дає рух всім процесам у Мікрокосмі та Макрокосмі. Хіа є рухом, в якому єднається Воля Бога та Воля індивіда — Істинне Дао Світу.
Третя складова Нешами має таку саму назву, що і вся трійця. Нешама — це найвищий сенс поняття “Душа”. Нешама — це священна дитина Вічності. Нешама лежить в основі природної тяги людини до Вищого, Безмежного, та до Бога взагалі. Нешама — це око Істини, що споглядає Повноту Світу. Саме Нешама проживає найвищі рівні містичного досвіду.

Ґуф (גופ) — це Тіло людини. Деякі кабалісти Ґуф вважають складовою Нефеш, а деякі — відокремлюють їх. Часом в окультних системах фізичному тілу приділяється значно менше уваги, ніж більш тонким планам, і це великий недогляд. Саме фізична реальність є кінцевим пунктом втілення Бога. Тут трансцендентне Буття, що охоплює Все, еманує в окрему особу. Саме тіло є місцем з’єднання всіх духовних початків. Дух та Тіло складають неподільне єство та пізнають себе за допомогою одне одного. Тіло — це Десятка, через яку розкривається Одиниця.

Людина, Світ та Дерево Життя

В гностичній філософії люди поділяються за трьома типами власної природи: Соматики, Психіки та Пневматики — люди тілесні, душевні та духовні.

Соматики сприймають реальність мовою тіла, фізичних відчуттів та контакту з матерією. Фізичні стимули та бажання лежать в основі їх вдіносин зі світом.

Психіки на інтелектуально-емоційному рівні здатні розуміти духовні ідеї. Вони тяжіють до Вищого, хоча й не мають потенціалів для проживання містичного досвіду. Вони можуть бути активними побічниками релігій, проте розуміти лише їх зовнішній зміст.

Пневматики — люди, що наділені даром Гнозису — внутрішнього знання духовної суті речей. Саме меньшість людей такого складу має можливість доторкнутись до таємниць Бога.

Гностицизм не є темою статті, тож ми лише стисло оглянули одну з його ідей, аби вказати на паралелі між гностичними типами людей та складовими Душі в кабалі: Нефеш — це ядро Душі соматиків, Руах — психіків, Нешама — пневматиків.

У деяких гностичних школах людська сутність детермінована. Тобто, народжений соматиком не має змоги стати людиною Духу, а пневматикам щастить такими бути за правом народження. Кабала ж вчить, що всі ми є гілочками, які йдуть з одного Центру та разом із Ним складають єдине Дерево. Кожна людина містить у собі всі духовні складові. Ми вийшли з Єдиного Джерела та маємо змогу повернутись до Нього. Висота нашої природи визначається рівнем самопізнання, який зростає в процесі духовної роботи. Можна сказати, що в процесі дослідження та всебічного вдосконалення себе, всі частини Душі, крок за кроком, згадують про себе стають явними.

Деякі юдейські кабалісти кажуть, що в процесі духовного розвитку кожна людина ніби розвиває складові своєї Душі, та навіть створює їх. Тобто, поки людина не розвине Нефеш, у неї не сформується Руах і т.д.

Дерево Життя, будучи цілісною системою, проявляє себе одночасно і в Макрокосмі, і в Мікрокосмі. Тобто, сефірот мають своє відображення у Світі та в Людині. Тож на схемі Дерева можна розташувати плани буття та складові Душі так, щоб вона відображала одночасно і духовну анатомію людини, і рівні, на яких вона може сприймати реальність.

Ґуф, фізичне тіло, займає своє місце в Малкут, світі Дії та матерії.

Йесод — це фундамент світу Йеціра, або астрального плану.

Знизу вгору цей план можна сприймати як зліпок досвіду всіх істот. Всі наші особисті враження, уявлення, фантазії про реальність, зберігаються в прихованих шарах психіки та, сплітаючись з досвідом інших, утворюють єдине колективне несвідоме.

Якщо дивитись на астральний план ідеалістично, згори вниз — це план, на якому ідеї формуються в образи, які перетворюються на Бажання, щоб далі втілитись у фізичній реальності.

Світ Йеціра охоплює від 6 до 7 сефірот, залежно від системи. Проте саме Йесод лежить в основі нашого сприйняття найтонших шарів проявленої реальності. Йесод — це сефіра уяви, інтуїції, загадкових образів та несподіваних осяянь. Через Йесод розум фантазує та мріє, тут міститься сила, що чекає втілення в зовнішніх діях або у внутрішніх трансмутаціях. В Йесод міститься сила, яку можна назвати “лібідо” в термінах психоаналізу або “кундаліні” в термінах йоги. Згідно з усіма цими атрибутами, в Йесод міститься і Нефеш.

Подібно до того, як навколо Сонця рухаються всі планети солярної системи, навколо Руах обертаються різні контури суб’єктивного розуму. Руах займає своє місце у Тіферет, адже ця сефіра слугує центром, що гармонійно поєднує всі полярності Дерева Життя: вище та нижче, духовне та матеріальне, Суворість і Милосердя. Тіферет — сердце об’єктивного Всесвіту, а Руах — серце нашої Самості.

Згідно з Ізраелем Реґарді, шість сефірот світу Йецира можна пов’язати з шістьма функціями розуму таким чином:

Пам’ять — Хесед, Воля — Ґебура, Уява — Тіферет, Бажання — Нецах, Розсудок — Год, Інстинкти — Йесод.

Може здатись, що ця відповідність протирічить тому, що ми писали раніше про Йесод. Так відбувається тому, що різні системи відповідностей можуть бути значно засновані на індивідуальному розумінні авторів. Тож будь-які подібні мапи варто сприймати як умовний орієнтир на шляху здобуття власного Розуміння.

Нагадаємо, що кабала містить не тільки лінійну, але й фрактальну логіку. Тобто, у кожній сефірі містяться всі десять сефірот, а у кожному Світі міститься окремий прояв кожного з чотирьох Світів. Те саме стосується природи Душі: Нефеш містить в собі частини, аналогічні Руаху та Нешамі, Руах містить окремий прояв Нешами та Нефеш і т.д. Тому бажання можна побачити у Нецах як складову розуму, що не відміняє наявності бажання на інстинктивному плані Йесод.

Найвища тріада сефірот містить три складові Божественого початку Людини. Назва Йехіди(Єдність) явно вказує на відповідність Кетер. Хіа, як принцип динамічної Єдності, міститься в Хокмі — сефірі, що стоїть лицем до Бога. Через Біну Нешама у стані духовної тиші розуміє Єдність Одного та Двох.

Храм Душі та Завіси Самопізнання

Єрусалимський Храм — центр єврейського релігійного життя, а також архітектурний символ присутності Бога у Світі. Перший Храм був побудований у IX ст. до н.е. за правління Царя Соломона. Через чотири століття Храм зруйнували війська Навуходоносора II. Другий Храм був побудований після визволення євреїв з Вавілонського полону, але зруйнований Римлянами в 70 р. н.е.

Згідно з юдейською теологією, побудова Третього Храму буде знаменувати кінець часів та прихід Машиаха — месії єврейського народу й людства, який допоможе остаточно виправити Світ.

В християнстві побудова Третього Храму також вказуватиме на кінець часів, але відбудеться незадовго до Другого Пришестя Христа. Наразі ж істинним Єрусалимським Храмом у християнській теології вважається Церква.

Єрусалимський Храм — це складний та багатошаровий символ. Різні школи мають щодо нього своє розуміння. Наприклад, він займає значуще місце у містеріях масонів. Згідно з їх міфом, сама масонська традиція походить від Хірама – головного архітектора Храму Соломона. Храм та його архітектура вважаються зашифрованим виразом таємної Філософії Посвячених. Кожна масонська ложа символізує собою Єрусалимський Храм, а в їх ритуалах посвяти часто присутні колони Боаз і Яхін, що стояли на вході до оригінальної споруди.

Ісаак Ньютон, наприклад, активно досліджував те, як був влаштований Храм Соломона. На його думку, саме цей Храм був прототипом всіх храмів Світу, в тому числі єгипетських та античних. Він був певен, що в архітектурі, пропорціях та співвідношенні частин Храму зашифровані фундаментальні закони природи та таємниці Всесвіту.

Також архітектура Храму Соломона відтворює модель Дерева Життя, а отже є відображенням природи Людини, Бога та Світу. Тож, якщо ми дізнаємось трохи більше про влаштування Храму, то зможемо краще зрозуміти корені кабалістичного світогляду.

На вході до Храму були розташовані дві колони, про які ми писали раніше. Всередині Храм був розділений трьома внутрішніми приміщеннями:

1. Улам(אולם) — простір, який відділяв двір від Святилища — сакральне від мирського.

2. Святилище/га-Кодеш(הקודש) – найдовша частина Храму, приміщення, в якому проводилася релігійна служба. Днем та ніччю безперервно цю залу освітлювала Менора Мойсея та по п'ять семисвічників по боках, що були відлиті Хірамом. Перед входом до Найсвятішого знаходився жертовник воскуріння, на якому першосвященник запалював фіміам у якості жертви Богу.

3. Кодеш га-Кодешим(קדש הקדשים) – приміщення кубічної форми, всередині якого розташовувався Ковчег Заповіту – найважливіша святиня єврейського народу. Всередині Ковчегу знаходяться Скрижалі з десятьма заповідями, які Бог передав Мойсею на горі Синай. Ковчег був живим свідоцтвом присутності Бога серед народу Ізраїля. В Кодеш га-Кодешим міг увійти лише першосвященник один раз на рік – для обряду воскуріння на свято Йом-Кіпур.

Ми поверхнево розглянули архітектуру Храму для того, щоб провести аналогію. Подібно до трьох просторів всередині Храму, і наша свідомість, і наше життя мають три аналогічні плани: буденного існування, план самопізнання та духовної роботи, та таємничий план єднання з Богом. Кожний простір відділений від іншого брамою.

По суті своїй, шлях містика-кабаліста — це шлях пізнання Душею своєї Істинної Природи. Шлях цей пролягає від найгрубіших еманацій розділеного світу до плану, на якому Душа невіддільна від Бога. Іншими словами, це процес розкриття Деревом Життя самого себе. Тому в окультних орденах, як А.А. або Орден Золотого Світанку, ступіні посвяти мають прямі відповідності до сефірот.

На шляху духовного самопізнання на людину чекає декілька якісних переходів, кожний з яких суттєво змінює світогляд та підхід до життя. Кожний стрибок потребує подолання ряду інтелектуальних, психологічних, філософських перешкод — у кожної людини вони свої. Декілька головних точок переходу в духовному розвитку відображені на Дереві Життя та називаються “завісами”. Суть цих завіс та процес їх подолання — дуже велика тема, тож в цій статті ми пройдемось лише по основним ідеям, з якими предмет пов’язаний.

Завіса профанів

Перша завіса проходить між Малкут та Йесод, або між матеріальним та астральним планами буття.

В працях Аристотеля було вперше описано ідею підлунної сфери, або підлунного світу. Згідно з нею, Місяць — це останній рубіж, що відокремлює світ ефіру, ідей, вічності, від світу чотирьох матеріальних стихій. З грецької філософії ця концепція перейшла у християнське богослов’я, де набула моральних інтерпретацій. На думку христянських схоластів, між Землею та Небом існує розрив: нагорі знаходиться Вічне, а знизу — тимчасове; Небо для Бога та ангелів, а Земля, відповідно, для диявола й демонів. Вплив цього дуалізму має вираз у відторгненні тіла та світу в ряді християнських та гностичних шкіл.

Матеріальний світ постійно піддаєтся змінам, тому все народжене в ньому невідмінно вмирає. Проте, з точки зору кабали, матеріальна сутність є втіленням ідеальної, яка, навідміну від першої, безсмертна. Люди, чий діапазон сприйняття обмежений матеріальною сферою, живуть у світі ілюзії, оскільки все, на чому ґрунтується їх особистість та світогляд — приречене на знищення. Проте, якщо шукати корені, а не обмежуватись плодами, можна звільнитись від пут ілюзії.

Шлях містика починається з першого кроку всередину себе — увага зміщується з зовнішнього предмету на його спостерігача. Кожен об’єкт має своє джерело та причину, в тому числі, наприклад, наша свідомість та увага. Чим далі йдемо у пошуках кореню та шукаємо відповіді, тим більшої майстерності набуваємо у мистецтві розрізнення. З’являється усвідомлення, що предмет — це не образ предмета, не наше уявлення про нього, не емоції та не асоціації з ним. Коли ми визнаємо, наскільки нікчемно мало знаємо Світ. Коли в нас вперше загоряється щире бажання пізнати суть речей — тоді ми переходимо першу завісу.

Парокет(פרוכת)

Івритом це слово буквально означає “Завіса”. Вона проходить між Тіферет та нижньою тріадою сефірот(Нецах, Год, Йесод), які з'єднуються шляхами з Малкут.

В процесі духовної роботи ми дізнаємось багато нового про свою природу. Починаємо розрізняти палітру власних емоцій, реакцій на світ, та принцип, за яким ця палітра будується. Ми заглиблюємось в природу власних думок та уявлень, пізнаємо причини, які привели нас до певної картини світу та системи суджень. Все більш ясною стає різниця між фактами та нашими бажаннями, звичками, упередженнями. Найголовніше, ми рухаємось все далі в пошуках відповіді на питання "Хто Я?".

Інколи Парокет називають "Завісою Ілюзії". Для того, щоб перейти на новий рівень свідомості, кожному доводиться подолати свій власний набір ілюзій, проте вони мають і певні спільні риси для всіх. Наприклад, це ілюзія відокремленого "я". Ця літера настільки вплелась у нашу буденність, що більшість людей навіть не замислюється над її значенням, але істинність цього "я" рідко ставлять під сумнів.

В ході практики та досліджень все видніша взаємозалежність феноменів світу та свідомості. Навіть найдрібнішу частку матерії неможливо дослідити саму по собі, оминаючи увагою всі інші елементи, які зробили її такою, якою вона є. Що й казати про настільки велику та комплексну систему, як особистість.

Все ясніше крізь буденні патерни мислення пробивається усвідомлення різниці між особистістю та Спостерігачем. Найскладніше випробування Парокету – необхідність відпустити багаж ототожнень, уявлень про "себе", зумовлених середовищем та досвідом, які людина носила все попереднє життя. Лише зречення хибних уявлень дозволить пізнати Істинну Сутність, яка непохитна перед лицем постійних змін.

По той бік Парокету знаходиться велика Таємниця, яку неможливо передати у жодних словах – її можливо розкрити лише власним досвідом.

В західному окультизмі цей етап розвитку називається "пізнанням та співбесідою зі Священним Ангелом Хранителем(САХ)".

САХ – це індивідуальний носій вищої Божественної Природи кожної окремої людини. За сенсом це поняття близьке до "даймонія" античної філософії – вищого Розуму, який керував рішеннями Сократа. Пізнання та співбесіда з Хранителем дорівнює пізнанню своєї Істинної Волі – головного предмету вчення Телеми. Людина, що знає та чинить свою Істинну Волю, стає Адептом в окультному сенсі. Після виконання всіх задач цього рівня, на Душу чекає наступна завіса.

Масак Мавділ(מסך מבדיל)

Розділяюча Ширма, або Велика Безодня – так цей простір часто називають у західній літературі. Безодня знаходиться між вищою тріадою сефірот(Кетер, Хокма, Біна) та всіма іншими – в проміжку, де розташована Даат. Нагадаємо, що назва "Даат" перекладається як "Знання".

Перехід Безодні є невиразно більш таємничим та нескінченно більш складним для душі, ніж подолання Парокету. Через Даат можливо пройти лише позбавившись геть усіх ототожнень, уявлень, очікувань, вподобань, побудов розуму.

По той бік сяє безмежна та неосяжна Кетер — сефіра, що символює абсолютно чисту та неподільну Повноту Бога. Це рівень Буття, який вбирає в себе абсолютно Все та не має жодних обмежень. Кетер знаходиться за рамками феноменальної природи, за рамками будь-якої речі, слова, ідеї, думки. Кетер знаходиться поза будь-яким феноменом, але охоплює собою усі. Кожна істота містить в собі потенціал цього Буття, але шлях його розкриття — шлях позбавлення абсолютно усіх обмежень. Щоб впустити у себе найчистіше Сяйво, необхідно звільнитись від самого “себе”.

Те, що є чимось, не може бути усім. Кожне уявлення про Світ хібне, адже підсвічує лише обмежену частину реальності.

Даат є вікном у Безодню, на тіньовий бік Дерева Життя — в обитель парадоксів, конфліктів та невідповідностей. Безодня — це квінтесенція дуалізму, це простір, в якому ілюзія розділення досягає такого піку, що все в ньому перетворюється на хаос роздрібнених часток, подібних до піску під час бурі. Зустріч з цим явищем та стрибок віри за межі будь-якої роздвоєності — це випробування Масак Мавділ. По той бік чекатиме найвища Таємниця. Там “я” та “не я”, “є” та “не є” ведуть хороводи й перебувають у святому покої відсутності.

Шлях від Єдності до Єдності

Робота, яку здійснює Душа на шляху розкриття своєї Природи, має безліч форм. Наприклад, це глибоке вивчення теорії: філософські та теософські тексти, релігійна та езотерична література. Також це заглиблення в практики різних традицій: медитації, йога, церемоніальна магія, духовна алхімія і т.д.

Безліч шляхів ведуть до Єдиного. Кабала ж вчить, що й початком, і кінцевою метою будь-якого духовного шляху повинен бути Двекут(דבקןת). Дослівно це поняття перекладається як “прилипання” до Бога. За сенсом його можна було б перекласти як “злиття” чи “з’єднання”, проте кожна істота завжди перебуває у Єдності з Творцем — питання лише в тому, наскільки вона це усвідомлює. На практиці, Двекут — це цілковита присвята уваги, бажань, думок, намірів та дій Богу. Двекут — це не інтелектуальна побудова і не тимчасовий релігійний екстаз, він не має меж у часі. Хоча людині, яка бажає Єдності з Творцем, необхідно повністю присвятити себе досягненню Двекут — з іншого боку, Двекут є початковим станом буття, який повинен лежати в основі будь-яких духовних практик.

В юдейській традиції для досягнення Двекут необхідно виконувати заповіді Тори, триматись поруч із праведниками й духовними мудрецями, та всіляко піклуватись про них. Також для досягнення цієї мети кабала надає ряд містико-духовних практик під назвою Іхудім(יחודים), що можна перекласти як “єдності” або “єднання”. Детальніше ця тема буде підійматись у майбутніх статтях.

У другій частині статті ми розглянемо тему кабалістичної реінкарнації та її причини. Також ми дізнаємось, чому Душа може підселятись до тіла вже сформованої людини, як це впливає на носія, та що варто робити в такій ситуації. Найголовніше, ми виявимо цінність всіх цих знань про Душу для практикуючого містика та сформуємо інтегральних шлях до Просвітлення, на якому кабала сходиться з дхармічними вченнями.

Наразі окультизм є основною роботою автора, тож ви можете підтримати життя та розвиток Ukrainian Esoteric Studies за допомогою донату на банку:

https://send.monobank.ua/jar/4mbhBmBvpr

Буду дуже вдячний за будь-яке розповсюдження!

Контакти, щоб замовити приватні уроки Магії, астрологічні послуги, лишити відгук, пропозицію, задати питання:

Instagram

Дякую за увагу!