Трійка Буття та Небуття. Кабалістична діалектика

Закон Трьох

Кожна цифра в кабалі ­­­­­­– це символ, що втілює універсальний закон буття, який охоплює весь Всесвіт у множині його проявів.

Після написання статті «Тетраграматон – Основа кабали та західного окультизму», я планував продовжити серію статей, які б розкривали езотеричну природу чисел. У роздумах над принципами Одиниці та Двійки стало зрозуміло, що їх неможливо описати поза контекстом кабалістичної потрійності.

Не лише у кабалі, але й по всій західній езотериці та філософії можна зустріти закон Трьох, виражений у різноманітних формах. Й у фізичному, й в умоглядному світах ви можете побачити, як дві протилежні сутності поєднуються у єдине ціле, або ж навпаки – єдине ділить себе на дві полярності.

Згідно з алхімічною доктриною, всі природні елементи складаються з різних пропорцій трьох першооснов: Сіри, Ртуті та Солі, або ж чоловічого, жіночого та безстатевого початків, чи природи вогняної, рідкої та твердої. Той самий принцип поєднання позитивного, негативного та нейтрального, добре ілюструє будова атому, що складається з протонів(+), нейтронів(0) та електронів(-). 

Якщо зрозуміти єдиний принцип, його прояви можна побачити у найнесподіваніших місцях. Наприклад, у трьох гунах: Раджас, Тамас і Саттва, або ж навіть у діалектичній моделі: Теза + Антитеза = Синтез. 

Кабалістичні Стовпи

Згідно з Третьою Книгою Царств, на вході до Єрусалимського Храму було розташовано дві колони: Боаз (בועז‏‎) та Яхін (יכין). Ці назви в езотеричній традиції розшифровують як «У ньому сила» та «Він затвердить».

Існують різні версії описання Колон. Відомий дослідник езотеричного символізму, Менлі П. Голл дотримувався версії, що на верхівках стовпів були розташовані вази: Праворуч, на стовпі Яхін – ваза з вогнем, а ліворуч, на Боаз – з водою. На багатьох зображеннях Яхін та Боаз мають білий та чорний кольори відповідно.

Дві колони символізують фундаментальні полярності буття: дух та матерію, активність і пасивність, чоловіче та жіноче, милосердя та суворість, світло і темряву. Між цими полюсами розташований вхід до Храму, що виражає ідею Бога як втілення абсолютної єдності усіх протилежностей.

Особливе місце символізм Двох Колон займає у масонстві. Вони є важливим елементом архітектури масонських лож та церемоній присвячення. Через масонство Колони перейшли і в сучасний окультизм, що можна побачити, наприклад, у містеріях Ордену Золотої Зорі та символіці деяких старших арканів Таро. 

Як читач вже міг здогадатись, колони Єрусалимського Храму мають прямий зв’язок зі структурою Дерева Життя, яке складається з трьох стовпів.

Колоні Яхін відповідає правий стовп – Стовп Милосердя.

Колоні Боаз відповідає лівий стовп – Стовп Суворості.

Назви стовпів пов’язані з однойменними сефірот, що знаходяться у їх центрах – Хесед і Ґебура.

Стовп, що поєднує ці протилежності, інколи називають Стовпом Рівноваги – саме з ним працює практик у Ритуалі Серединного Стовпа.

Стовп Милосердя втілює у собі позитивний початок, Стовп Суворості – негативний. Звичайно ж ці полярності варто розуміти у найширшому сенсі. Стовп Рівноваги втілює синтез двох полюсів, а його сефірот є плодами, або джерелами, що поєднують протилежності.

Також три першооснови мають своє символічне вираження у трьох материнських літерах івриту, які відповідають трьом стихіям:

Алеф (א) - Повітря

Шин (ש) - Вогонь

Мем (מ) – Вода/інколи Земля

В системі Луріанської кабали важливість цих літер підкреслює те, що вони відповідають трьом горизонтальними шляхами Дерева Життя: Хокма-Біна, Хесед-Ґебура, Нецах-Ход. В герметичній та християнській кабалі ці літери розташовані інакше, адже Кірхер ввів систему послідовності шляхів аналогічну послідовності літер. Але детальніше про шляхи ми поговоримо в інших статтях.

Вища тріада сефірот

З минулих статей ми пам’ятаємо, що сефірот – це, перш за все, послідовність еманацій, ланцюг проявів Бога з невиразної та абсолютної Повноти у матеріальний світ через розкриття власних якостей.

У процесі розкриття Бога, що є тотожним процесу творення Всесвіту, Закон Трьох має фундаментальне значення. Аби краще це зрозуміти, розглянемо процеси, які відбуваються у вищій сефіротичній тріаді:

Кетер є першою сефірою, яка вінчає усе Дерево Життя. Вона виражає стан абсолютної єдності та неподільності Всесвіту. Ім’я, що відповідає Кетер – Егейе(אהיה), або «Я є», що чудово описує стан абсолютного Буття у чистому вигляді. Водночас, це Буття містить у собі лише потенціал «Я», тому що в цьому стані не існує «не я» відносно нього.

Перехід Божественної свідомості з Одиниці у Двійку та його причина – досить складна тема з філософської та релігійної точки зору. Для пояснення цього феномену Іцхаком Лурією було введено поняття Цимцум(צמצום‎) – «обмеження, стискання».

У первинному стані Буття не спроможне творити проявлені світи, адже не бачить саме себе, будучи однією неподільною одиницею. Тож для пізнання себе Бог створив простір, в який еманувала друга сефіра – Хокма. Таким чином, Буття змогло розділитись на суб’єкт та об’єкт, творця та те, що створюється.

Божественне ім’я сефіри Хокма – YHVH(יהוה), що можна розшифрувати як «Я той, хто дає Бути». В цьому випадку теж ім’я добре розкриває суть еманації.

Важливо пам’ятати, що частина не може у собі вмістити ціле, тому сефірот правильно функціонують лише у взаємному зв’язку між собою, а пізнання Дерева Життя можливе лише як цілісної систему.

Третьою еманацією стала сефіра Біна. Відповідне до неї ім’я – YHVH Елогім (יהוה אלוהים).

Ім’я «Елогім» згідно з івритською граматикою має жіночий рід у множині та може перекладатись як «Боги», хоча є таким самим ім’ям єдиного Бога. Більше того, ця етимологічна особливість виражає ідею Єдності Бога в обох статях та у множині проявів.

Описуючи властивості сефіри Біна, деякі автори називають її «архетипом форми». Також не буде помилкою порівняння її з Платоновим світом Ідей. Біна містить у собі ідеальні прообрази усіх речей, що колись будуть створені у Всесвіті.

Якщо описувати дуже загально та спрощено: Кетер – це Буття Бога, Хокма – це Його самосприйняття, а Біна – це те, у якому вигляді Він себе бачить.

Нагадую, що назва Біна перекладається як «Розуміння», що у контексті трьох сефірот є також розумінням неподільності суб’єкту та об’єкту.

Чи обмежує себе Бог

Якщо замислитись над ідеєю еманації із Кетер у Хокму, вона може здатись досить парадоксальною. Може виникнути питання: «Чому це Абсолют, який містить у собі геть усе, не може створити Всесвіт без самообмеження?».

Відповідь, яку особисто я прийняв для себе, щоб мати можливість міцно спати вночі: Істинно абсолютна система обов’язково містить у собі парадокси, інакше вона б не була абсолютною.

Але є що відповісти на цей парадокс і традиційним юдейським кабалістам…

В кабалі існує таке поняття, як Парцуфім (פרצופים), що можна перекласти як «лики» – сефіротичні іпостасі Бога у людських образах.

Парцуф, що відповідає Кетер, має назву Арік Анпін(אריך אנפין) – «Довге Обличчя». В окультній літературі також зустрічаються назви «Макропрозоп» або «Великий Лик».

Арік Анпін зображають у вигляді обличчя довгобородого старця, повернутого в профіль відносно глядача. Саме таке положення Великого Лику символізує ідею, що абсолютний Бог містить у собі одночасно Буття та Небуття.

Оскільки людина є створеною істотою, частиною буття та об’єктивного світу, який вона суб’єктивно сприймає, вона здатна осягнути природу Бога лише зі своєї точки зору. У той же час, бік Бога, що знаходиться за рамками Буття, є недоступним для людського сприйняття. Тому у всій повноті та цілісності сприймати Бога може лише Він сам.

Згідно з цією ідеєю, також можна зробити припущення, що вся послідовність еманацій та обмеження повноти Кетер відбувається насправді не у реальності, яку сприймає Бог, а саме у свідомості людини, що сприймає Його.

Три завіси негативного буття

Хоча Бог за рамками буття є непізнаваним, у кабалі існує поняття «трьох завіс негативного буття». Вони не описують якості Бога, як це роблять сефірот, але слугують лише позначками, за допомогою яких можна у деяких рамках вказати на Його непізнаваність.

Три завіси передують первинному буттю Кетер:

Перша завіса – Ейн(אין)  – «Ніщо»

«Воно зветься так, адже не знаємо ми, що містилося у цьому початку, та не можемо пізнати ані розумінням, ані навіть найвищою мудрістю нашою! <…> Святе Давнє зветься «Ніщо», оскільки ніщо йому не властиве»

– Зоар

Для зручності нашого мовного коду, Ейн ми називаємо «Ніщо», але не варто сприймати Ніщо як відсутність, бо Ейн є скоріш тим, що знаходиться за рамками усього, що є.

Друга завіса – Ейн Соф(אין סוף)  – «Безкінечне Ніщо»

Просторова характеристика Ніщо виражає ідею нескінченної потенціальності. Ейн Соф за рамками часу та простору містить у собі потенціали абсолютно всього, що було, є, та колись буде у Всесвіті. Тому деякі кабалісти застосовують поняття Ейн Соф також для позначення Бога, але за рамками будь-яких характеристик, що виражені у сефірот.

Третя завіса – Ейн Соф Ор (אין סוף אור) – «Безкінечне Світло»

Оскільки Божественність не може представляти із себе пустий простір, Ніщо заповнюється Світлом – нескінченною творчою та життєдайною силою, яка, отримавши буття, виливається у сефірот.

«І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви»

– Бут 1:3-4

Космогенез

Зі стану первинної повноти, Бог поділив себе на дві батьківські іпостасі, поєднання яких є наступним етапом створення Всесвіту. Ці іпостасі виражені у парцуфім Хокми та Біни:

Аба (אבא) – Батько

Іма (אימא) – Матір

В результаті сполуки Батька та Матері, народжується Син. Його парцуф – Зеір Анпін (זעיר אנפין) – Малий Лик, або Мікропрозоп.

Зеір Анпін є вираженням наступних шістьох сефірот світу Йецира: Хесед, Ґебура, Тіферет, Нецах, Ход, Йесод.

У християнській кабалі Малий Лик пов’язується з фігурою Ісуса Христа, що є втіленим Логосом. Його прийнято зображувати у повний зріст посеред Дерева Життя, тримаючим руки на сефірот Хесед та Ґебура, а стопи – на Малкут. В цій позиції можна побачити зв’язок із символом розп’яття. Також саме таке положення Зеір Анпін відносно Дерева є основою Ритуалу Кабалістичного Хреста. 

Між трійцею Макропрозопу, Батька і Матері, та Мікропрозопом простягається метафізичний простір, що йменується Безоднею. Через Безодню проходить хибна сефіра Даат.

Мікропрозоп символізує пізнання Бога через призму людського суб’єкт-об’єктивного сприйняття, тож його фігура може втілювати в собі саме Дерево Життя у тому вигляді, який бачимо ми.

Малий Лик є дзеркальним відображенням Великого Лику. Тому відносно нас стовп Милосердя знаходиться праворуч, а Суворості – ліворуч. Але під час Ритуалу Кабалістичного Хреста практикуючий зі словами «ве-Ґебура» кладе руку на праве плече, а кажучи «ве-Ґедула» – на ліве. Причина в тому, що у ритуалі ми символічно малюємо хрест від особи самого Бога.

Вища тріада сефірот знаходиться за рамками відображення Мікропрозопу і суб’єкт-об’єктивного сприйняття, тож перебування у них можливе лише за рамками его та індивідуального мислення людини. Саме тому сефіра «Знання» називається хибною, адже усі знання про Бога, які ми поглинаємо із зовнішніх джерел, є лише знаннями про Нього, а не безпосереднім баченням Його сутності.

Випробування Безоднею полягає у тому, що для безпосереднього сприйняття Бога потрібно відпустити усі суб’єктивні знання, висновки та уявлення про реальність, що були здобуті на усьому життєвому шляху суб’єкта. Цей акт є тотожним відмовленню від власного «я», адже воно є саме такою, сформованою із сукупного суб’єктивного досвіду, конструкцією.

Якщо розум людини не буде здатний на повне проходження смерті его, та спробує взяти щось із особистого багажу на небеса безпосереднього Буття, він ризикує перепутати відображення з Джерелом, тим самим потрапивши під владу Безодні – плану ілюзій, когнітивних спотворень та симулякрів, породжених суб’єктивним мисленням.

Таким чином, в акті відмови від відокремленого «я» заради повної Божественної Єдності ми можемо побачити зв’язок з християнським мотивом принесення втіленим Богом себе у жертву.

«Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її»

– Мф 16:25

Парцуф десятої сефіри Малкут має наступні назви:

Малка (מלכה) – Цариця

Кала (כלה) – Наречена

Нукба де-Зеір (נוקבא דה זאיר) – Жіноча іпостась Лику

Також Малку називають Донькою.

Сполука між Мікропрозопом та Нареченою є фінальним завершенням формули творіння, яку закладено у Тетраграматон. Тобто усі сімейні парцуфім мають зв’язок з літерами головного імені Бога таким чином:

Йуд(י) - Отець

Ге(ה) - Мати

Вав (ו)- Син

Ге друга(ה) – Донька/Наречена

Детальніше про сполуку Сину та Нареченої я можливо розповім в інших статтях, адже ця тема є досить складною і потребує окремої увагу.

Ціллю швидкого огляду парцуфім було наведення прикладів закону Трьох у кабалі. Тепер читач сам може побачити, як через образи Бога виражається ідея поділення Одного на Два та поєднання Двох в Одне.

Якщо розглянути безпосередньо саму схему Дерева Життя, ви можете побачити, що воно складається з трикутників: Кетер-Хокма-Біна, Хесед-Ґебура-Тіферет, Нецах-Ход-Йесод.

Три трійки разом утворюють дев’ятку – число сефіри Йесод – Основи проявленого фізичного буття Малкут, через посередництво якого суб'єкт здатний сприймати вищі світи.

Чим більше шукач заглиблюється у таємниці чисел, тим більше він освідомлює невід'ємність двох від трьох, а трійку як фундаментальну складову чотирьох.

Тож бажаю кожному читачеві та читачці найскорішої єдності Монади та Декади.

Дякую за увагу!

Інший контент з кабали:

Стаття Як припинити хвилюватись та зрозуміти сефірот

Стаття Основи кабалістичної практики

Якщо ви бажаєте мене підтримати, можете робити репости, залишати коментарі та ставити реакції.

Для будь-яких відгуків, питань та пропозицій мій тг завжди відкритий.

Статтю було підготовано в рамках роботи Ордену LIPAMN

Спеціально для Ukrainian Esoteric Studies