Глава 4
YuliauzerПротягом його дня народження, все пройшло гладко.
Ми відвідали лісопарк, трасу 613, і дійшли до фіналу польотів літаком Т-93 на авіабазі.
Після плавного приземлення, забираю торт у персоналу.
Гг: — Офіційно заявляю: останній політ цього літака проведено успішно!
Гг: — Хіба пілот не має висловитися у такі моменти?
Калеб: — Гм… З днем народження мене? Сподіваюся, Т-93 може зі спокійною душею відправитися на пенсію?
Дивлячись на енергійного Калеба у сяйві заходу сонця, мені здається, ніби ми прожили ціле життя.
Гг: — Політати на Т-93 було твоєю мрією…
Гг: — І ти щойно відправив його додому після останнього його польоту. Ти подарував літаку чудове завершення.
Очі Калеба сяють від щастя.
Калеб: — А про себе ти забула? Не лише я подарував йому ідеальне завершення. Моя надійна друга пілотеса була поруч.
Калеб: — Тож, щоб відсвяткувати мій день народження і вихід літака на пенсію…
Калеб: — Хочу, аби ти заспівала “З днем народження”.
Калеб: — День народження ще не закінчився, але вже з нетерпінням чекаю наступного року.
Калеб: — Було б добре, якби кожен день народження ми проводили лише вдвох. Як сьогодні.
До речі, згадую про одного хлопця: плюшеву іграшку ручної роботи.
Гг: — Кхм, час задувати свічки.
Скеровую руку Калеба, закриваючи йому очі.
Гг: — Мені треба, щоб ти власноруч "вимкнув світло" на хвильку. У мене для тебе є ще один подарунок.
Калеб: — Ще більше сюрпризів?
Повертаюся і дістаю плюшеву іграшку Калеба ручної роботи з багажного відсіку фюзеляжу.
Калеб: — Він прокрався на літак, поки ми сідали?
Гг: — Зуб даю, що ти не очікував його побачити. Він увесь цей час був частиною нашого польоту на двох.
Гг: — Він тобі нікого не нагадує?
Калеб: — Хіба я не маю бути знайомим з міні-версією себе?
Калеб: — Виглядає точнісінько як я. Але я волів би, щоб зараз ти дивилася на мене.
Калеб: — Знаєш, не можу відвести погляд від цієї іграшки. Він має бути біля входу, щоб усі його бачили.
Калеб: — У мене ідея…
Калеб: — Зроблю таку саму і тобі. Тоді зможу брати її з собою будь-коли, як треба буде летіти.
Гг: — Гаразд. Наглядатиму за тобою таким чином.
Калеб: — Так і буде.
Калеб: — У будь-якому разі, ти була екскурсоводом останні кілька днів. Чому б з цього моменту не дозволити мені взяти ініціативу на себе?
Гг: — Га? Що ти вже задумав?
Калеб: — Щось, що тобі сподобається. Навіть дуже.
Калеб веде мене до берега річки на протилежній стороні нашого старого будинку.
Після того, як ми поділилися тортом і нашою радістю з захопленими перехожими, його день народження добігає кінця.
Сонце сідає за обрій, і ми готуємося повернутися до гостьового будинку.
Гг: — Зачекай…
Тільки-но збираюся встати та піти, як раптом відчуваю щось холодне на кінчику носа.
Калеб: — Це дощ?
Гг: — Так і знала… Учора в прогнозі казали, що буде сонячно, але з невеликою ймовірністю дощу. Від долі не втечеш.
Хоча непередбачувана погода поки що не вплинула на нашу поїздку, ми змокнемо до нитки такими темпами.
Гг: — Парасоля ще в автівці…
Калеб: — Ще не сильно дощить. Гайда до парковки.
Щойно він це каже, мжичка перетворюється на зливу.
Гг: — Гаразд, тепер можеш прикинутися німим.
Калеб: — Гадаю, Фортуна перестала посміхатися імениннику.
Калеб: — Але все вийшло.
Калеб: — Це не зіпсувало твоїх планів, і ми зможемо побачити, як це місце виглядає під дощем.
Дощ посилюється. Беру плюшеву іграшку, поки Калеб знімає куртку і тримає її над нашими головами.
Калеб: — До того ж, я насолоджуюся досвідом ховатися від дощу разом з тобою.
Калеб: — Готова?
Однією рукою хапаю його куртку, а іншою міцно тримаю Калеба.
Гг: — Не має значення! Гадаю, ситуація погіршується.
Калеб: — Ходімо!
Калеб: — Не хвилюйся, не дам жодній нитці на твоєму одязі промокнути.
Якщо подумати... Коли ми ще вчилися в школі, він завжди знаходив спосіб зберегти мій рюкзак та одяг сухими, коли ми використовували одну парасольку на двох.
Пізніше, коли мені довелося тримати парасольку самій, моя куртка завжди була мокрою, ще до того, як я помічала це.
Калеб: — Дивися куди йдеш. Решту залиш мені.
Калеб: — Я подбаю про те, щоб останній крок цієї подорожі мав щасливий кінець.
Гг: — Все гаразд. Наша подорож уже ідеальна.
Навіть серед дощу є той, хто зустрічає мене з розпростертими обіймами. І для мене немає нічого кращого.
Калеб: — Та, маєш рацію.
Калеб: — Поки ми разом, все ідеально.