Фонд № 115 архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради як джерело вивчення історії організації товариства "Знання" - Государство и право дипломная работа

Главная

Государство и право
Фонд № 115 архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради як джерело вивчення історії організації товариства "Знання"

Фондування та облік документів архіву. Ведення обліку документів в архівному відділі виконавчого комітету Кременчуцької міської ради. Основні причини створення товариства "Знання" СРСР. Основні напрямки діяльності товариства за матеріалами фонду.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


РОЗДІЛ 1. АРХІВНИЙ ВІДДІЛ Виконавчого КоМІТЕТУ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ - ОДНЕ З ГОЛОВНИХ ДЖЕРЕЛ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
1.1 Нормативно - правова база діяльності архівів
1.2 Історія виникнення архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради
1.3 Фондування та облік документів архіву
1.3.2 Ведення обліку документів в архівному відділі виконавчого комітету Кременчуцької міської ради
РОЗДІЛ 2. ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОВАРИСТВА «ЗНАННЯ» В АРХІВНИХ СПРАВАХ
2.1 Загальна характеристика фонду № 115 архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради
2.2 Класифікація документів архівного фонду № 115
2.3 Причини створення товариства «Знання» СРСР
2.4 Основні напрямки діяльності товариства за матеріалами фонду
2.4.1 Довідки, документи про роботу груп товариства «Знання» в установах та на підприємствах Кременчука
2.4.3 Народний університет - школа лекторської майстерності
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АРХІВНОГО ВІДДІЛУ Виконавчого КоМІТЕТУ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
3.1 Загальна проблематика роботи архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради
3.2 Впровадження інформатизації та ком'ютеризації в роботу архівної справи
3.3 Розробка концепції зберігання електронного документу
3.4 Створення відкритого доступу до електроних документів,через мережу Інтернет
4.1 Гарантування прав громадян на охорону праці
4.2 Комп'ютерна техніка та її вплив на організм людини
4.3 Забезпечення оптимальних умов гігієни і санітарії в архівному відділі
4.4 Організація протипожежного захисту в архівному відділі
КПРС - Комуністична партія радянського союзу
СРСР - Союз Радянських Соціалістичних Республік
УРСР - Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЕПК - Експертно - перевірна комісія
ЕОМ - електронно - обчислювальна машина
КВБЗ - Крюківський вагонобудівний завод
Активний процес звернення до витоків національної культури, вивчення історичних джерел, що містять важливу інформацію з української історії, опинились поза увагою дослідників. Радянські історики мали обмежений доступ до джерел (наприклад, таємні документи КПРС, КДБ, закриті і спеціальні фонди архівів, бібліотек, зарубіжна україністика тощо). До закритих фондів потрапляли навіть такі джерела, як довоєнні (до 1941 р.) випуски газети "Правда" або історичні праці видатних українських істориків В. Антоновича, М. Грушевського та ін. Це призводило до значного обмеження дослідницьких можливостей, звуження джерельної бази історії України. Негативно впливав на рівень наукових досліджень і так званий партійно-класовий підхід до використання джерел. В умовах незалежності України історики позбулися, з одного боку, партійно-адміністративного контролю і втручання у дослідницьку діяльність, а з іншого -- дістали широку можливість залучати нові джерела, систематизувати та збагачувати джерелознавчі знання, звертатися до теоретичних проблем. Основна з них -- дослідження архівних фондів різних громадських та політичних об'єднань, особливості їх формування, структура, склад, джерелознавча цінність, поглиблюють зання вітчизнянної історії. На базі комплексних загальнонаукових та спеціальних методів історичного джерелознавства вивчення архівних фондів дає можливість всебічно з'ясувати внесок особи,або всієї організації у розвиток національної культури, залучити до наукового обігу невідомі джерела.
Зважаючи на актуальність дослідження архівних фондів темою дипломної роботи було обрано «Фонд №115 архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, як джерело вивчення історії організації товариства «Знання». Товариство «Знання» - наймасовіша громадська науково-просвітницька організація нашої держави, заснована 16 січня 1948 році як товариство по розповсюдженню політичних і наукових знань УРСР.
В даній роботі детально розглянуто особливості формування архівних фондів, які є винятково цінними джерелами з багатьох галузей знань, оскільки містять великий інформаційний потенціал з історії культурного, громадського та ідейно політичного життя українського суспільства. Виходячи з того, що будь- яка інформація, в тому числі й та що зафіксована в документах та матеріалах архівних фондів, набуває ще більшої цінності, коли її використовують у науковій та інших сферах інтелектуальної діяльності. Після теоретичного дослідження архівних фондів на практиці було опрацьовано фонд Кременчуцької міської організації товариство «Знання».
Актуальність даної дипломної роботи в тому, що було зроблено першу спробу проаналізувати документи, що знаходяться на зберіганні в архівному фонді №115 та на основі цього аналізу дослідити основну діяльність товариства «Знання» та її влив на інформаційно-освітні потреби громадян України.
Важливість проблеми зумовлюється низкою чинників. По - перше, неухильним зростанням ролі «людського фактора», що є знаковою рисою як сучасного суспільного життя так і розвитку історичної науки, роблячи історичні факти двозначними,та завуальованими на ухил часу. У звязку з цим посилюється необхідність вивчення діяльності окремих організацій та їх впливу на розвиток українського суспільства. Найбільший пласт відомостей про них містять джерела особового походження - основа інформаційного потенціалу архівних фондів. По - друге, місцеві архівні фонди становлять невід'ємну частину Національного архівного фонду України, а їх джерельно - інформаційний скарб є особливо важливим і незамінним для дослідження істрорії, для осмислення процесів у сфері науки і культури. По-третє, формування особових фондів, забезпечення фізичної схоронності і створення умов для їх всебічного використання є одним з пріоритетних завдань не тільки архівістів- практиків, але й науковців, які досліджують теоретичні засади, методи, способи і форми організаційної роботи у цій сфері.
Ось чому актуальним завданням архівістів є не тільки забезпечення фізичної збереженості особових фондів, а й створення сприятливих умов для всебічного використання їх. Збагачення способів, форм та методів організації використання джерельної інформації архівних фондів, оприлюднення та введення в обіг їх на різних етапах та рівнях є надзвичайно важливим і актуальним завданням істориків, архівознавців та документознавців. Крім того, сучасний стан української історичної науки в умовах необхідності формування національної самосвідомості українців та посиленого інтересу людей до спадщини свого народу обумовлює підпорядкування джерельної бази архівних фондів сучасним можливим формам та методам їхнього використання.
Теоретико-методологічний аспект проблеми архівних фондів, у цілому, й питання про особливості їхнього інформаційного потенціалу та специфіку використання його, зокрема, є актуальними і з точки зору науковою дослідження.
Окрім дослідження фонду № 115 «Правління Кременчуцької міської організації товариства «Знання» було опрацьовано ще роботу архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.
Впровадження новітніх технологій збереження інформації, дає змогу піднести архівну діяльність на сучасний рівень, кардинально підвищити продуктивність та якість роботи працівників архівної служби, змінити концепцію роботи архівних установ в цілому.
На сучасному етапі надзвичайно важливими є шляхи оптимізації роботи архіву до яких належать: компактність зберігання, швидкий пошук потрібного документа, забезпечення збереженості - все це досягається завдяки створенню електронної бази архіву та представлення її в мережі.
Основною джерельною базою роботи став архівний фонд товариства «Знання» в архівному відділі виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, який знаходиться по вулиці Жовтневій, 27 в архівосховищі №2.
Проблематика зберігання та використання особових фондів розглянуто в працях Г. Беспянської [24], Г.В.Боряка [26], І.Н.Войцехівської [29], А.В.Санцевича [58] та інших науковців. Досить цікаву наукову розвідку, в якій добре прослідковується методологія дослідження особових фондів провела О.Ємчук .
Загальні питання організації архівної справи та діяльності архівних служб в Україні розглядаються в роботах таких дослідників та науковців як Л.Ф. Забудська, К. І. Климова , О. Г. Сокирко, І.Б. Матяш, М. Г. Палієнко, 10.А. Прилепішева, М. В. Делеган, В. В. Бездрабко, Г. В. Папакін, Р. Я. Пиріг [23], Я. С. Калакура [45] та інших, зусиллями яких розроблено правову базу організації та розвитку архівної справи, методичне забезпечення, започатковано науково-дослідну роботу, розроблені принципи аналізу експертизи цінності документів.
Об'єктом дослідження в дипломній роботі є документи фонду 115 архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.
Предметом дослідження є діяльність товариства «Знання, яка відображаються в фонді № 115, а також організація документів в межах архіву, фондотворення в архівному відділі.
Метою дипломного дослідження є вивчення та аналіз фонду організації товариства «Знання», а також визначення сучасних методів зберігання, обліку та використання інформації, шляхом створення електронногої бази архіву.
Зазначена мета досягається шляхом вирішення таких завдань:
1.Аналізом спеціальної літератури з проблематики дослідження архівних фондів.
2.Класифікацією документів фонду Кременчуцької міської організації товариства «Знання».
3.Дослідження діяльності товариства «Знання» за документами, що зберігаються в архівному фонді № 115.
4.Визначення шляхів оптимізації роботи архівного підрозділу.
Дослідження діяльності архівного відділу має за мету сприяти вдосконаленню його роботи, що надасть можливість зберегти культурно- історичну спадщину, та є одним із факторів підвищення його конкурентоспроможності на ринку інформаційних послуг.
Під час написання дипломної роботи були використані загальнонаукові та спеціальні методи наукового дослідження.
Практичне значення даної роботи полягає в можливості використання наданих пропозицій і рекомендацій для створення налагодженої системи архівного забезпечення в інших архівних установах.
Дипломна робота складається зі вступу, висновків, чотирьох розділів, переліку використаної літератури та додатків.
У першому розділі наведено загальні відомості про архівний відділ, його організаційну структуру та охарактеризовано нормативно-методичне забезпечення організації архівної справи в Україні. Окрім того розглянуто та охарактеризовано фондування та облік документів, що зберігаються в архівному відділі.
Другий розділ присвячений дуже важливим з практичної точки зору питанням, таким як: розгляд особливостей архівних фондів та методів їх дослідження, охарактеризовано фонд Кременчуцької міської організації товариства «Знання», на основі документів, що зберігаються в фонді досліджено основну діяльність товариства.
У третьому розділі запропоновані заходи щодо вдосконалення діяльності архівного відділу, а також можливих варіантів вирішення проблеми, створення концепції зберігання електронного документу та створення відкритого доступу до нього.
Четвертий розділ присвячений охороні праці, а саме: розглянуто гарантування прав громадян на охорону праці та вплив на організм людини комп'ютерної техніки, проаналізовано умови праці в архівних установах, визначено основні заходи із забезпечення пожежної безпеки в архівному відділі.
Науково - теоретична цінність роботи полягає в можливості використання методів, запропонованих в даній роботі, для дослідження архівних фондів організацій, товариств Кременчука. Науково - практична цінність роботи полягає в можливому використанні матеріалів роботи при написанні більш ґрунтовних праць з історії Кременчука періоду УРСР, її громадських діячів, які брали безпосередню участь у роботі організації товариство «Знання».
РОЗДІЛ 1. АРХІВНИЙ ВІДДІЛ Виконавчого КоМІТЕТУ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ - ОДНЕ З ГОЛОВНИХ ДЖЕРЕЛ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
1.1 Нормативно - правова база функціонування архівів
Архівні установи, що функціонують у нашій державі, незалежно від форми власності, на якій вони утворені, керуються у своїй діяльності Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів влади, положеннями або статутами про ці установи. Сукупність, а точніше - ієрархічна система цих нормативно-правових актів із взаємоузгодженими і взаємопов'язаними у своєму ідеалі нормами є правовою базою функціонування архівів.
Основу правової системи, її ядро становить Конституція України, де викладено низку норм, що мають безпосереднє відношення до історико-культурної спадщини, архівно-документальної інформації, а відтак - і до діяльності архівів. Ці норми розглядаються в різних аспектах: як права і свободи людини, як обов'язок держави, як результат інтелектуальної, творчої діяльності людини і об'єкт права власності. Усі інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй [1;2].
Функціонування архівів, як суб'єктів господарювання, регламентується нормами цивільного, трудового, фінансового, майнового, господарського права. Специфічну діяльність архівів, пов'язану з формуванням Національного архівного фонду, зберіганням його документів та використанням архівної інформації, тією або іншою мірою регулюють норми близько 20 законів. Найзначнішими з них є Закон УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", Основи законодавства України про культуру, Закон України "Про інформацію", а також, безперечно, базовий галузевий Закон України "Про Національний архівний фонд і архівні установи"[10,с.4 - 15].
Різні аспекти діяльності архівних установ зачіпають закони про державну таємницю, про місцеве самоврядування, про місцеві державні адміністрації, про бібліотеки і бібліотечну справу, про авторське право і суміжні права, про обов'язковий примірник документів, про нотаріат, про приватизацію державного майна, про вибори народних депутатів і Президента України та ін. Нещодавно набув чинності й Закон «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей».
На основі й на виконання Конституції та законів Президент України видає укази й розпорядження. У галузі архівної справи указами, зокрема, встановлено два професійних свята: День працівників архівних установ і День пам'яток історії та культури. Указом затверджено положення про провідну архівну установу, центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи та діловодства - Державний комітет архівів України.
Постановами Кабінету Міністрів затверджено низку підзаконних нормативних актів, зокрема типові положення про місцеві державні архівні установи, інструкції та положення по роботі з різними категоріями документів тощо.
Наступною ланкою загальної системи правових актів, що регулюють архівну діяльність, є нормативно-правові акти центральних і місцевих органів виконавчої влади, передусім Держкомархіву. Згідно з чинним законодавством такі акти для набуття ними необхідної юридичної сили мають реєструватися у відповідних органах юстиції.
Після здобуття Україною незалежності Головархівом було проаналізовано нормативну базу діяльності архівних установ. Її складали кілька десятків на той час нормативних і методичних документів різних рівнів затвердження і видів, якими керувалися архівісти. Серед них переважали союзні розробки або україномовний переказ союзних настанов.
Постало завдання створення власної нормативної бази національної архівної справи, якісно нової за своєю суттю, що не лише враховує технологічні чи національні особливості, а й виходить з одного з фундаментальних завдань нового суспільства - побудови правової держави.
На ролі нормативно-методичного забезпечення ведення архівної справи як одного з найважливіших завдань тодішнього центрального органу в цій сфері - Головархіву - наголошено й у статті 7 архівного закону, присвяченій Головному архівному управлінню.
Законодавчою основою проведення цієї роботи стали згадані вище закони, передусім Закон України "Про Національний архівний фонд і архівні установи". Його текст містить посилання на документи, що мали регламентувати порядок реалізації законодавчих норм. Передбачалося розробити близько 40 підзаконних актів.
Проблема ускладнювалася низкою обставин: постійними змінами в законодавчій базі, відсутністю досвіду роботи такого масштабу й системного підходу, підвищеними вимогами до якості, пов'язаними з держреєстрацією, відсутністю в системі юридичної служби, нерозробленістю понятійного апарату вітчизняної архівної справи.
Ці труднощі в основному вдалося подолати. На сьогодні абсолютну більшість підзаконних актів уже розроблено й затверджено.
Водначас ведеться розроблення інших нормативно-методичних документів з архівної справи, що, зрозуміло, також мають ґрунтуватися на новій законодавчій базі. Зокрема, вже підготовлено другу редакцію проекту Основних правил роботи державних архівів, розроблено проект Основних правил роботи архівних підрозділів підприємств, установ і організацій.
Крім нормативних актів Головархіву, окремі питання архівної діяльності зачіпають правила, інструкції та положення, видані іншими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.
Безумовно, існуюча правова база діяльності архівних установ - доволі строката й далека від досконалості, що, не являючи собою стрункої збалансованої системи, є, скоріше, конгломератом залишків нормативних актів минулого, початкових спроб власного нормотворення, замішаного на романтизмі і добрих намірах, та першого доробку сучасної української архівістики. Неповнота, не завжди достатній професійний рівень, суперечливість, невідповідність окремих норм Основному закону, неврахування інтересів усіх учасників процесів, що регулюються, незбалансованість з реальними можливостями - ці та інші вади загальної правової бази притаманні й системі нормативно-правових актів з архівної справи.
Якими ж є шляхи вдосконалення архівної нормативно-правової бази. Вони вбачаються передусім у базуванні на найвищих досягненнях сучасної архівістики, насиченні нормами прямої дії, посиленні їх взаємоузгодженості, кореляції з міжнародно-правовими нормами, уточненні й конкретизації міри відповідальності за порушення.
За якими напрямами має здійснюватися ця робота. Передусім, це вдосконалення базового Закону. Прийняття його наприкінці 1993 року мало неабияке значення для долі українських архівів. На зламі епох, у ситуаціях невизначеності з багатьох питань Закон забезпечив правовий захист Національного архівного фонду. Він конституював поняття "Національний архівний фонд", "архівні установи", увів їх до правового простору. Причому щодо НАФ це відбулося з високим початковим потенціалом - як однієї з найвищих загальнонаціональних цінностей. Процедура прийняття Закону привернула увагу суспільства до значення й ролі архівів. Таким чином було зроблено певний внесок у розв'язання головної проблеми архівної справи - усвідомлення суспільством справжньої ролі архівів. Нарешті, поява Закону стала поштовхом до подальшого розвитку правової бази архівної справи, її реформування згідно з вимогами сучасності.
Проте за перехідної доби закони не можуть бути стабільними. Практика реалізації архівного Закону виявила необхідність вдосконалення окремих норм. Прийняття Конституції, законів про органи влади і самоврядування спричинило необхідність узгодження норм нашого Закону з цими базовими актами. За цей час прийнято чимало інших законів у близьких чи споріднених сферах. Стала очевидною нездійсненність у сучасних умовах окремих норм. Поглибилися наші знання про досвід законодавчого регулювання архівної справи за кордоном. Дещо напрацьовано вітчизняним архівознавством і в теоретичному плані, у тому числі в питаннях понятійного апарату і термінології.
Для узагальнення пропозицій щодо вдосконалення базового архівного Закону, проведення їх експертизи й редагування в центральному органі в галузі архівної справи кілька років тому було створено спеціальну робочу групу, куди, до речі, разом з іншими фахівцями увійшла більшість авторів першої редакції Закону. У ході її роботи опрацьовано й внесено до тексту Закону більш як 60 змін та доповнень, багато з яких мають суттєвий характер. Таким чином, ідеться про нову редакцію Закону. Запропоновано зміни, які, на наш погляд, розширять сферу застосування Закону і спрямовані на повнішу його реалізацію.
У пропозиціях Держкомархіву до Закону посилено регулюючу роль держави в організації архівної справи. Досвід національного архівного будівництва, у тому числі останніх років, переконливо доводить перспективність саме такого підходу. До речі, розкрито зміст самого поняття "архівна справа" як галузі життєдіяльності суспільства, що охоплює правові, наукові, технологічні, економічні та інші питання діяльності архівних установ і громадян зі збирання, обліку, зберігання архівних документів та використання їх інформації. У зв'язку з цим пропонується законодавче унормування й поняття "архівні документи", що за своїм змістом є ширшим за поняття "документи Національного архівного фонду".
Відповідно до сучасних реалій внесено уточнення до системи архівних установ. При цьому довелося відхилити спроби деяких відомств безпідставно, якщо виходити з обраних Законом критеріїв, розширити коло постійного галузевого зберігання документів НАФ. Водночас чітко визначено, які саме місцеві архівні установи є структурами органів виконавчої влади, а які - місцевого самоврядування. Суттєво, що режим регулювання щодо документів НАФ, які перебувають у комунальній власності, прирівняний до режиму регулювання щодо державних документів НАФ. У пропозиціях конституйовано новий вид місцевих архівних установ, що зараз повсюдно створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування для централізованого тимчасового зберігання архівних документів, які не входять до складу НАФ, але мають соціально-правове та інше практичне значення.
У проекті нової редакції Закону значно посилено норми, спрямовані на забезпечення збереженості НАФ. Це, зокрема, зроблено шляхом заборони виселення архівів, у яких зберігаються документи НАФ, без надання іншого рівноцінного приміщення, а також регламентації дій ліквідаційних комісій щодо архівних документів, уведення зобов'язань повернення документів НАФ, вилучених для здійснення судово-слідчих дій, відшкодування користувачами завданих ними архівним установам збитків тощо.
Кілька важливих уточнень запропоновано щодо процедури експертизи цінності документів з метою активізації залучення до НАФ архівних документів, що перебувають у приватній власності. Зроблено рухомою часову межу, за якою власники архівних документів зобов'язані подавати їх на експертизу. Цей термін - 50 років від моменту створення документів - обрано не випадково, він збігається із строком у визначенні поняття антикваріату щодо культурних цінностей. Водночас зафіксовано статус документів НАФ як пам'яток культури, що сприятиме зняттю проблем у застосуванні пам'яткоохоронного законодавства щодо документальної культурно-історичної спадщини.
У чинному архівному Законі не визначено статусу державних архівних установ щодо документів, які належать державі й зберігаються у їхніх сховищах. Можливість різних інтерпретацій у цьому відношенні запропоновано усунути введенням норми про те, що ці документи передані державою архівам в оперативне управління.
Іншим напрямком удосконалення архівної правової бази є внесення змін та доповнень до інших законів, що тією чи іншою мірою стосуються архівної справи. Наприклад, посилення дієвості приписів архівних органів має забезпечити внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення; матеріально-фінансовий стан архівів можливо поліпшити внесенням змін до законів з питань фінансування, оподаткування та інших.
Ще один шлях - ініціювання розроблення і прийняття більш широкого Закону, який би охоплював більшість правових проблем галузі, - Закону про архівну справу. Видається необхідним також законодавчо впорядкувати питання документування управлінської діяльності. Це питання назріло, адже архівна стадія життя документа врегульована саме законом. Законодавчо регламентовані й окремі спеціальні системи документування.
Плідною для архівістів може стати й участь у підготовці чи вдосконаленні інших законів у частинах, що стосуються архівів. Це дозволить уникати колізій законів або затвердження таких норм, які неможливо реалізувати. На жаль, на практиці законопроекти не завжди погоджуються з усіма заінтересованими органами. Так, неучасть архівістів у формуванні нової редакції Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" призвела до того, що визначення вжитого в ньому терміна "бібліотека" фактично нічим не відрізняється від визначення архіву ("інформаційний, культурний, освітній заклад, що має упорядкований фонд документів і надає їх у тимчасове користування фізичним та юридичним особам").
Безперечно, має продовжуватися і навіть активізуватися створення Держкомархівом підзаконних нормативних актів, у тому числі спільно з іншими центральними органами виконавчої влади. Систематичний контроль за виконанням актів законодавства, який у межах своїх повноважень здійснює Держкомархів, не лише забезпечує належну реалізацію їх норм, а й дає інформацію про недостатність, застарілість окремих норм, прогалини у правовому полі.
Чимало правових проблем щодо архівної справи потребують науково- теоретичного розроблення. Серед них першочерговими є проблеми майнових відносин на документи НАФ. У зв'язку з цим архівна наука повинна прискорити пошук критеріїв і методики грошової оцінки архівних документів. Розроблення такого синтезуючого нормативного акта, як Основні правила роботи держархівів, гальмується через затримку відповіді архівознавців на запитання щодо класифікації документів НАФ. Досі не знайдено позитивного рішення у методиці визначення нормативів кадрового забезпечення державних архівів. Потребує оновлення в сучасних умовах теорія експертизи цінності документів. Взагалі ще навіть не усвідомлюється необхідність розроблення загальної теорії Національного архівного фонду.
Активніше має провадитися нормотворча робота на місцях, адже місцеві державні архівні установи є в нас структурами органів виконавчої влади. На основі й на виконання нормативних актів вищих органів вони повинні приймати рішення про включення певних юридичних осіб до числа джерел комплектування, про терміни зберігання документів НАФ у низових державних архівних установах, про порядок користування документами, про визначення цін на платні послуги тощо.
Нормотворчою роботою в органах виконавчої влади і, зокрема, в архівних органах повинні займатися висококваліфіковані фахівці, здатні узагальнювати й аналізувати практику діяльності об'єктів управління в певній галузі, моделювати правовідносини, що мають бути врегульовані, і подавати зміст такого регулювання відповідно до вимог нормотворчої техніки, лексики та стилістики. Експертизу розроблюваних проектів нормативно-правових актів здійснює відомча юридична служба. Але її завдання в цій справі не можуть обмежуватися лише експертизою готових проектів. Вона має систематизувати галузеве законодавство, виконувати аналітичні, координаційні, прогнозні функції.
Іншим аспектом розвитку архівного права є забезпечення дотримання встановлених норм усіма суб'єктами права. Особливу роль у цьому має відігравати правова освіта архівістів, набуття ними вміння користуватися нормативно-правовими актами і використовувати їх положення в практичній діяльності. Вивчення історії та теорії архівного права, засвоєння елементів нормотворчої техніки мають стати обов'язковими складовими підготовки сучасних архівістів у вищій школі. Адже їм - не лише виконувати норми цього права, а й розвивати його. Ці питання мають бути враховані також у програмах післядипломної освіти архівних працівників.
1.2 Історія виникнення архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради
Розвиток архівної справи в місті Кременчуці поділяється на три етапи: довоєнний (1933-1941), 1943-1991, періоду незалежності.
Декретом 1918 року документи відомчих архівів, державних установ і архіви приватних осіб були визначені як державна власність. Заборонялось знищення документів, і для їх зберігання створювалися державні архіви.
До Великої Вітчизняної війни в місті було створено і працювали два архіви: Кременчуцький державний історичний архів (діяв він з 1932 по 1941 рік) і Кременчуцький державний міський архів (роки його діяльності - 1933-1941).
Історичний архів був розташований в колишній Хоральній синагозі по вул. Червоноармійській, 29, а державний міський архів - у приміщенні міської ради по вул. Леніна, 48. Штатних працівників історичного архіву було 16, міського - 2.
У Кременчуцькому державному історичному архіві на початок війни на зберіганні були документи з 1648 року по 1940 рік з загальною кількістю фондів -- 1753, одиниць зберігання -- 487636, а також книжковий фонд бібліотеки закритого типу кількістю 15000 книг.
Дореволюційних фондів було 145, з яких 100 фондів „Церкви”, решта 45 -- фонди різних дореволюційних установ, підприємств міста.
- Кременчугское жандармское управление;
Газетний фонд складався із 36 комплектів місцевих газет Кременчуччини -- 6848 примірників.
У міському архіві зберігалося 17150 справ про діяльність підприємств, установ, організацій міста і району.
У різні роки працювали сумлінно, зберігаючи культурну спадщину кременчужан, архівісти Могилевський М.М., Павленкова В.П., Турчина Є.С., Намінас О.П., Степанченко, Шатохіна (в архіві залишилися лише такі дані про них).
Актами засвідчено, що документні матеріали Кременчуцьких державного історичного і міського архівів були знищені, спалені німецькими військами при відступі за 4 дні до звільнення міста 25 вересня 1943 року.
І тільки 50 фондів, 20000 одиниць зберігання залишилися для наступних поколінь; вони були евакуйовані в м. Шадринськ Курганської області, після звільнення Полтавщини повернені, але вже не в Кременчуцький історичний архів, а до фондів Держархіву Полтавської області.
З 1943 до 1963 року міський а
Фонд № 115 архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради як джерело вивчення історії організації товариства "Знання" дипломная работа. Государство и право.
Курсовая Работа На Тему Административная Ответственность За Действия С Наркотиками
Сочинение Памятная Дата 5 Класс
Познать Себя Эссе
Fipi Декабрьское Сочинение Цена Замена Двигателя
Реферат: Незримое лекарство. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Обзор осуществления программы в период с января по июнь 2001 Г. 26 127
Сборник Контрольных Работ По Химии 8
Реферат: Госстрой СССР
Итоговые Контрольные Работы 6 Класс Никольский
Реферат: Авторське право в мережі Інтернет
Переплет дипломной работы
Шаблон Написания Исторического Сочинения
Дайхатсу Эссе Запчасти
Дипломная работа: Разработка информационной системы Кадровое агентство выпускников
Реферат О Пушкине
Контрольная работа по теме Финансовый механизм управления формированием операционной прибыли
Курсовая Работа На Тему Международный Валютный Фонд
Текст Б П Екимов Сочинение Егэ
Реферат по теме Создание фигурного текста посредством WordArt
Реферат: Рекламные печатные материалы
Организация местной власти в советский период - Государство и право контрольная работа
Управлінський облік - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа
Презумпция невиновности в доказывании. Обязанность доказывания - Государство и право курсовая работа