Застосування методів фізичної реабілітації при закритій черепно-мозковій травмі - Медицина курсовая работа

Главная

Медицина
Застосування методів фізичної реабілітації при закритій черепно-мозковій травмі

Характеристика черепно-мозкової травми. Спостереження зміни психологічного та фізіологічного стану хворих зі струсом та забоєм мозку під впливом методів та засобів реабілітації: лікувальної фізичної культури, масажу, гідротерапії та бальнеотерапії.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра медико-біологічних основ і фізичної реабілітації
Застосування методів фізичної реабілітації при
УВЧ - електричне поле ультрависокої частоти;
2. охарактезувати наявні підходи до призначення засобів фізичної реабілітації хворим після закритої черепно-мозкової травми;
3. обгрунтувати і розробити програми фізичної реабілітації для дітей які перенесли струс та забій мозку, для нормалізації їхнього психологічного стану та фізіологічного стану організму;
4. прослідкувати суб'єктивні та об'єктивні зміни, визначити відмінності у впливі засобів лікувальної фізичної культури, фізіотерапії, масажу, гідротерапії, гідротерапіїї в залежності від індивідуальних особливостей пацієнтів;
Методи спостереження: Теоретичні - аналіз, синтез, узагальнення наукових відомостей, стосовно основних методів та методик фізичної реабілітації, можливостей їх використання та вдосконалення.
Статистичні - визначення статистичної достовірності відомостей результатів констатуючого та формуючого спостереження.
Об'єктивні данні - визначення артеріального тиску, частоти дихання та пульсу. Визначення проявів захворювання - характеристика сну, проявів головного болю.
Наукова новизна нашого дослідження полягає в тому, що реабілітація як самостійна галузь з'явилась відносно не так вже давно і даними проблемами займались різні галузі медицини, у нашому випадку це неврологічна сфера. Дане дослідження являє собою відносно нових підхід для вирішення проблем людей які зазнали травми головного мозку.
Практичне значення являє собою можливість розглядати матеріал викладений в роботі як науковий посібник у сфері фізичної реабілітації, та можливість вдосконалення його для подальшого розгляду проблем у даній галузі.
Матеріали спостереження: перевірка ефективності дослідження проходила на базі Дитячої міської лікарні. Було відібрано 20 хворих дітей з діагнозом струс мозку та забій мозку, які поділені на дві групи :основну та контрольну. Вікова категорія 8-15 років.
В ділянці фізичного впливу на череп, іноді c протилежної сторони (феномен протиудару), у мозку визначаються місцеві зміни у вигляді некрозу, просочування кров'ю мозкової тканини. На периферії некротичного вогнища виражені явища дисциркуляції зі стазами крові, тромбозами мозкових судин, перифокальним набряком мозку. Забій мозку може викликати субарахноїдальний, а при ушкодженні м'яких мозкових оболонок і субдуральний крововилив. При переломах черепа, зокрема скроневої кістки, можливий розрив середньої оболонкової артерії, що служить причиною утворення епідуральної гематоми. Епідуральна кровотеча може наступити також при ушкодженні твердої мозкової оболонки, венозних синусів або диплоетичних вен утворення епі- або субдуральної гематоми спричиняє компресію мозку і може призводити до смерті внаслідок оклюзії великого потиличного отвору і ушкодження життєвоважливих центрів стовбура.
На сьогоднішній день прийнятий синдромологічний розподіл черепно-мозкової травми на струс, забій мозку, внутрішньочерепний крововилив, здавлення мозку.
Розрізняють відкриті та закриті черепно-мозкові травми. В дитячій траматології запропоноване розмежування черепно-мозкової травми по ступеню тяжкості; багато клініцистів у діагнозі вказують вид травми (відкритий або закрита), неврологічний синдром і ступінь важкості. Оцінка ступеня важкості ґрунтується на всебічному клініко - неврологічному дослідженні, динамічному спостереженні, а також на використанні допоміжних методів діагностики (електрофізіологічних і біохімічних).
Струс мозку може протікати у дітей в легкій, средньотяжкій і тяжкій формах. При легкому ступені коммоції наступає короткочасна (на кілька секунд, хвилин) втрата свідомості, іноді порушення свідомості проявляється млявістю, адинамією, сонливістю. Нудота, блювання, головний біль відзначаються протягом доби після травми. Іноді зазначені загальмозкові симптоми бувають дуже короткочасні і стерті, тому діагноз ставиться на підставі тільки анамнестичних даних. Симптомів локального ураження мозку, змін тиску цереброспінальної рідини, явища застою на очному дні не відзначається.
Струс мозку середньої тяжкості проявляється більш тривалою втратою свідомості (іноді до 30 хвилин), ретроградною амнезією, блюванням, нудотою, головним болем протягом тижня. На тлі загальмозкових симптомів відзначається непостійний горизонтальний ністагм, двустороннє недоведення очних яблук дозовні, судинні зміни на очному дні, добові коливання тиску цереброспінальної рідини (гіпертензія або гіпотензія).[8, с.54]
Важкий струс мозку характеризується тривалою втратою свідомості (від 30 хвилин до декількох годин), що змінюються загальним оглушенням, млявістю, сонливістю.
Відзначається ретро- і антероградна амнезія. Загальмозкові симптоми (блювання, різкий головний біль) спостерігаються протягом 2-3 тижнів. У неврологічному статусі визначаються минуща анизокорія, недостатність відвідного нерва, горизонтальний ністагм, рівномірне підвищення сухожильних рефлексів або анізорефлексія.
Значно рідше в дитячому віці спостерігається забій мозку (11-25%). Звичайно він проявляється стійкими локальними симптомами (геміпарези, порушення чутливості, зорові координаторні розлади) на тлі вираженої загальномозкової симптоматики.
Недостатня дифференційованість мозку дитини, схильність до генералізованих загальмозкових процесів є однією з причин відносної “стушуваності” вогнищевої симптоматики при забої мозку у дітей в порівнянні з дорослими. Переважно в перші години після травматичного впливу загальмозкові явища обумовлюють недостатньо чітку виразність вогнищевого ураження мозку. Нерідко вогнищевий синдром формується лише на 3-ю добу після травми відразу за поступовим «спаданням» явищ гемо- і ліквородисциркуляції, набряку мозку.[8, с.56]
Забій мозку може супроводжуватися субарахноїдальним крововиливом. Найбільш частим у дітей є дисоційований менінгеальний синдром. Залежно від місця найбільшого скупчення крові субарахноїдальний крововилив може проявлятися в клініці психомоторними порушеннями (збудливість, марення, галюцинації, рухове розгальмування), диенцефальними симптомами (спрага, гіпертермія, олігурія), можливо виникнення феномену Белла (відхилення очних яблук при змиканні повік).
РОЗДІЛ 2 МЕТОДИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПІСЛЯ ЗАКРИТОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ
У пізньому відновлювальному періоді - (4 - 5-ий тиждень після важкої травми) - при повному відновленні здоров'я вирішується завдання тренування всіх опорно-рухових навичок. Продовжують проводити дихальні вправи, лікування положенням і деякі пасивні рухи. Вправи виконуються в різних вихідних положеннях, у різному темпі, дихання 1:3 і вільне. Однак всі ці методи лише доповнюють активні рухи. У заняття включаються вправи на координацію, із предметами, у положенні вниз головою - у висі на кільцях, гімнастичній стінці, рухливі ігри. Стрибки, підскоки і біг дозволяються лікарем у кожному випадку індивідуально. В даному періоді призначається трудотерапія. [10, с.74]
Відновлювальні заходи мають ряд особливостей. Так, при виконанні дихальних вправ не допускається гіпервентиляція, що може провокувати епілептоїдні напади і підсилювати небезпеку виникнення пізніх епілептичних припадків. При стабілізації кровообігу та ліквороциркуляції значно збільшують загальне фізичне навантаження. Виявлення чіткої клінічної картини посттравматичних порушень рухів, чутливості і вищих коркових функцій, дозволяє застосовувати активні вправи спрямовані на відновлення тимчасово порушених функцій або на перебудову та компенсацію втрачених функцій.
У компенсаторній активізації хворих після черепно-мозкової травми ефективні заняття на спеціальному столі, конструкція якого дозволяє змінювати кут нахилу його площини до горизонталі. Поступово збільшуючи під час занять кут нахилу стола і змінюючи місце додатка фіксуючих ременів (на рівні великих суглобів ніг, поперекового і грудного відділів хребта), можна дозувати навантаження на опорно-рухову, серцево-судинну та вестибулярну системи хворого, функції яких страждають при струсі мозку.
Обережне ортостатичне навантаження сприяє адекватному тренуванню серцевого м'яза, нормалізує центральний і периферичний судинний тонус. Поступове збільшення навантаження (у міру переходу до вертикального положення) на нижні кінцівки і хребет підвищує їхню готовність до майбутньої діяльності - вставанню та ходьбі. Темп, що змінюється (різкий або плавний) підйому площини поліпшує адаптаційні властивості вестибулярного апарата, особливо у хворих із травматичним вогнищем у скроневій ділянці або задній черепній ямці. Поступове тренування в переході до вертикального положення позитивно впливає на ліквороциркуляцію. Залежно від стану хворого та ступеня його тренованості збільшується тривалість занять у положеннях, що наближаються до вертикального.
Якщо продовжити говорити про спеціальні активні вправи в пізньому відновлювальному періоді, то необхідно відзначити, що вони повинні бути суворо дозовані, цілеспрямовані і адекватні локальному неврологічному статусу. Характер, число і черговість вправ підбирають для хворого індивідуально. При млявих парезах і паралічах подібний вибір вправ полегшується попередньою оцінкою м'язової системи хворого по загальноприйнятій п'ятибальній системі.
Особливо важливі спеціальні активні вправи, спрямовані на диференційоване оволодіння всією гамою м'язової діяльності.Сюди ставиться навчання мінімальним м'язовим напругам, відновлення вміння дозувати м'язову напругу, швидкість руху, амплітуду руху, час перемикання і інші фізичні величини руху.
Велику увагу приділяють активному зоровому, проприоцептивному, слуховому та іншим видам контролю з боку хворого.[24, с.29]
У комплекс вправ включають також навчання цілеспрямованим руховим актам. Кожну дію проводять спочатку пасивно, під зоровим контролем хворого, потім активно 3 - 4 рази на здоровій кінцівці.
Далі активні рухи виконують одночасно в обох кінцівках з корекцією руху в ураженій кінцівці. Після цього заданий рух роблять тільки ураженою кінцівкою. У ряді випадків легше робити рухи не одночасно в обох кінцівках, а поперемінно в здоровій і ураженій. Легкі дії чергують із більш складними. При неможливості виконати відразу всього рухового акту, хворого навчають окремим елементам цієї дії, потім «зв'язуванням» між елементами і всім актом. Якщо виконання якоїсь дії утруднено через непереборні вогнещеві ураження мозку, то хворому пропонують рухи та дії компенсаторного типу, направленно на заміщення втраченого рухового акту.[12, с.95]
У пізньому періоді черепно-мозкової травми велику увагу приділяють попередженню і усуненню мимовільних судомних рухів, які часто виникають у хворих. Боротьбу із цим дефектом ведуть за допомогою фіксації (пасивної) непрацюючої кінцівки, активною вольовою протидією з боку хворого, спеціальними протисудомними рухами в різних вихідних положеннях і, нарешті, відновленням нормальних рухів.
Особливе місце в комплексі лікувально-відновлюваних заходів займає навчання стоянню та ходьбі. Проведення лікувально-тренувальних занять на спеціальному обертовому столі - перший етап відновлення функції статики та ходи.
Безпосередньо після цих занять (у різний термін - від 3 тижнів і пізніше) починають навчання хворого вставанню та пересуванню. Відновлюється біомеханічний малюнок акту вставання - нахил корпуса вперед з одночасною напругою чотириглавих м'язів, розгинання ніг у тазостегнових і колінних суглобах, рухи рук вперед і так далі. У положенні стоячи хворий навчається рівномірному розподілу маси тіла на обидві ноги, потім переносу ваги тіла з однієї ноги на іншу, рівновазі в кроці, безпосередньо елементам кроку і з'єднанню їх у ходьбу, координованим рухам рук і ніг при ходьбі.[12, с.96]
Навчання ходьбі - складний процес, успішність якого багато в чому залежить від правильного поетапного підбору вправ, строго специфічних для клінічної рухової картини у хворого.
Крім вищевказаних вправ, застосовують спеціальні вправи для ліквідації порушень координації рухів. До них відносяться тренування сполучних дій у різних суглобах рук, ніг, тулуба при виконанні таких важливих рухових актів, як ходьба, повороти на місці і в русі, пересування по пересіченій площині (нерівність опори, спуск і підйом по сходах, зменшена площина опори), виконання побутових і трудових цілеспрямованих дій і інших. Використовують вправи для відновлення та зміцнення функцій рівноваги, спеціальну вестибулярну гімнастику, тренування стійкості.
Вестибулярну гімнастику, рефлекторні вправи і спеціальні вправи застосовують у проміжному та початку пізнього періоду. Вестибулярна гімнастика містить у собі окорухові вправи в сполученні з поворотами та нахилами голови, завдання на орієнтування у визначенні швидкості, розмірів і напрямку предметів що рухаються.[11, с.274]
Рефлекторні вправи грунтують на основі співдружнього включення різних м'язових груп у певний руховий акт. Противоатактичні вправи полягають у тренуванні на виконання одного і того ж рухового завдання різними методами (так зване збільшення варіативності рішення завдання). Виробляються такі якості, як точність і влучність. Інтенційний тремор знижується і вестибулярна гімнастика сполучаються з іншими видами лікувальної фізичної культури, входячи в загальний комплекс лікувально-відновлювальних заходів у пізньому періоді травматичної хвороби.
У резидуальному періоді - проводяться лікувально-відновлювальні заходи, розпочаті в попередній період. Крім того, здійснюється спрямована компенсація втрачених рухових функцій з метою навчання необхідним побутовим і трудовим навичкам, самообслуговуванню та пересуванню, трудовим процесам і тим самим соціальної реабілітації хворого.[17, с.49]
Ефективність занять лікувальною гімнастикою може бути підвищена спеціальними заняттями, трудотерапією, що у сполученні з перерахованими методами ЛФК активно сприяє фізичній, побутовій і соціальній реабілітації хворого після черепно-мозкової травми.
Особливого підходу вимагають хворі діти, які перенесли важку черепно-мозкову травму з порушенням життєвоважливих функцій. Складність рухових дефектів при подібних травмах обумовлюється комбінованим ураженням пірамідних, екстрапірамідних і мозочкових систем у різних сполученнях і проявах. Комплекс відновно-компенсаторних заходів проводиться з урахуванням ураження та включає різні методи реабілітації.
Так, лікування положенням передбачає усунення м'язової дистонії - сполучення м'язової гіпертонії з гіпотонією (як наслідок підкірково-стовбурних уражень).
До цих тонічних порушень нерідко приєднуються паркінсоподібні симптоми - загальна ригідність, скутість, тремор, каталептоїдність. Все це вимагає частого чергування статичного лікування положенням (частіше лонгетами) і пасивних рухів, що регресують. При відновлювальному лікуванні варто враховувати стан психіки хворих.[1, с.54]
Довгостроково знижена психічна активність, мала контактність або неконтактність хворих, швидка виснаженість змушують застосовувати пасивні та напівактивні методи лікування, шукати обхідні шляхи при відновлювальній терапії. Застосовують вправи з використанням шийно тонічних і рефлекторних зв'язок, що сполучаються з пасивними та напівпасивними рухами, лікування положенням.
Поступове відновлення психічної і психологічної активності дозволяє збільшити обсяг і урізноманітити лікувальне навантаження. Особливих прийомів відновлювального навчання і перенавчання вимагають порушення вищих коркових функцій - апраксія, афферентні парези, акінезія та інші. Специфічним є і сполучення прийомів, які застосовують для лікування як спастичних, так і млявих парезів.[1, с.55]
У більш пізні періоди при навчанні стоянню та ходьбі застосовують комбіновані методи необхідні для лікування і компенсації пірамідної, екстрапірамідної та мозочкової недостатності. Навчання почерговій напрузі м'язів-антагоністів і відновлення правильного малюнка кроку при пірамідній патології, зміна темпу та ритму ходьби, відновлення природних синкінезій і динамічна підтримка голови петлею Гліссона при екстрапірамідальній патології, вестибулярна та противоатактична гімнастика при мозочковій патології - всі ці методи відновно-компенсаторного лікування використовують у різних сполученнях, обсязі та послідовності.
Наполегливе і безперервне заняття з використанням різних засобів лікувальної фізичної культури дає позитивний ефект навіть при найважчих формах черепно-мозкової травми і сприяє поверненню потерпілих до активного соціального життя.[25, с.27]
Різноманіття рухових дефектів при черепно-мозковій травмі не дозволяє привести конкретних комплексів ЛФК при кожній формі, тому фахівцеві варто орієнтуватися на засоби лікувальної фізичної культури, використовувані при черепно-мозковій травмі, з застосуванням спеціальних вправ.
Таким чином, можна доповнити, що система лікувально-відновлювальних вправ при ураженнях головного мозку залежить в першу чергу від стану хворого. Спочатку хворі виконують елементарні легкі вправи, а в міру поліпшення стану переходять до складних і надалі, до тренувальних вправ.
Засоби ЛФК використовувані при черепно-мозковій травмі середньої та важкої тяжкості.[25, с.28]
Характер вправ ранній (2 - 5 діб). Спеціальні дихальні вправи (пасивні, напівпасивні), лікування положенням. Проміжний (від 5 до 30 діб.) Активна дихальна гімнастика, лікування положенням, загальний масаж, лікувальна гімнастика загальзміцнювального характеру. Спеціальна лікувальна гімнастика пізній (від 1 до 4 міс.).Ортостатична гімнастика загальний та спеціальний масаж, загальнозміцнювальна гімнастика, спеціальна гімнастика. Навчання стоянню та ходьбі, відновлення побутових і трудових навичок. Резидуальний (до 2 років), загальнозміцнювальна і спеціальна гімнастика. Відновлення або компенсація втрачених побутових і трудових навичок, трудотерапія, соціальна орієнтація (підготовка до колишньої або іншої професії).
Фізичні методи лікування широко призначаються у відновлювальному періоді черепно-мозкових травм у дітей, при хронічному гіпертензійному синдромі, паралічах і парезах, посттравматичному паркінсонізмі. При рухових порушеннях якомога раніше варто проводити заходи щодо профілактики контрактур, для чого необхідно стежити за укладаннями хворої дитини, рано починати пасивні рухи з переходом на активні, масаж паралізованих кінцівок.[15, с.59]
Залежно від тяжкості струсу або забою мозку через кілька днів (4-12) рекомендується електрофорез таких лікарських засобів, як бром, магній, еуфілін за комірковою методикою впливу, а також кальцію йоду по методу Бургипьона. При ураженні окорухового нерва можна рекомендувати електростимуляцію (12-14 процедур). При струсі головного мозку через 2-3 дні після травми застосовується трансцеребрально по Бургиньону електрофорез ноотропного препарату-пірацетама (анод у ділянці очниці) при щільності струму 0,01-0,02 мА/см2 протягом 10 хв, (3 процедури), потім - 0,04-0,05 мА/см2 протягом 15-20 хв, всього 10-12 процедур. Метод є більш ефективним, ніж гальванізація, відбувається зменшення головних болей, слабкості, тяжкості в голові, відновлення інтелектуальних і операторських функцій.[15, с.60]
Непоганий ефект від застосування електростимуляції кисті та пальців рук у хворих дітей з геміплегією після черепно-мозкових травм через 6 тижнів і більше.
Електростимуляція розгиначів пальців і кисті проводилася щодня, до 3 разів на день, спочатку в стаціонарі, а потім вдома, що вело до зменшення контрактур. У відновлювальному періоді через 3-4 тижнів після неважкої травми та в пізньому резидуальному періоді при відсутності прогредієнтного проходження рекомендується УФО хребта окремими полями (3 поля),кожне поле опромінюють 3-4 рази 4-5 біодозами, щодня або через день.
При перевазі вегетативних, судинних і обмінних порушень рекомендується УФО коміркової зони (3-4 біодози), а також електрофорез новокаїну в чергуванні з магнієм. Показаний також електрофорез брому по глазнично-потиличній методиці або за методикою загального впливу Вермеля, а також гальванізація по комірковому методу з кальцієм (по Щербаку). На ділянку шийних симпатичних вузлів показане УВЧ в атермичній дозі (по 5-10 хв, на курс 8-10 процедур). Застосовуються імпульсні струми за методикою електросну, частота 10 Гц, сила струму 2-3 ма, тривалість імпульсу 0,2-0,3 мс, по 30-60 хв, на курс 10-15 процедур. При гіпоталамічних проявах рекомендуються ендоназальний електрофорез вітаміну В, кальцію, новокаїну, масаж коміркової зони. При епілепсії показане загальне УФО (і хребет еритемними дозами), електрофорез йоду, кальцію за комірковою методикою, назальний електрофорез седуксена, ДДС ділянки шийних симпатичних вузлів, іноді нейрохірургічна допомога. При геміплегії внаслідок черепно-мозкової травми велике значення мають фізичні тренування у вигляді зміцнювальних фізичних вправ, ходьби, вправ на тренажерах.[3, с.319]
При рухових порушеннях у дітей важливо використовувати лікувальну гімнастику,особливо в теплій ванні, басейні, масаж, електрофорез брому або йоду по глазнично - потиличній або лобово - потиличній методиці або електрофорез йоду в ділянці рубця (щільність струму 0, 03-0,05 мА/см2 по 20-60 хв, щодня, на курс 30 процедур). При болях застосовують місцеву дарсонвалізацію, ДДС на уражені кінцівки - парафін.
При наявності епілептичних припадків, навіть якщо тільки в анамнезі, припадок можна спровокувати. У цих випадках застосовується метод впливу на коміркову ділянку.
Одним з патогенетичних механізмів травми головного мозку є порушення церебрального кровообігу, що супроводжується розвитком гіпоксії. Як показали дослідження, аноксемія в епілептичному вогнищі не розвивається. Навпаки, при цьому виявлене збільшення кровонаповнення. Таким чином, для реалізації епілептичного припадку необхідні достатнє кровопостачання і високий рівень окислювально-відновних процесів.
Розповсюджена гіпоксія мозку не сприяє судомним розрядам та генералізації судомного припадку.
По даним реоенцефалографії, після ДМХ відзначається збільшення кровонаповнення судин головного мозку на стороні ураження, зменшення міжпівкульних асиметрій, поліпшення венозного відтоку. Поряд із цим відбувається поліпшення функціональної лабільності мозкових структур, підвищується амплітуда альфа- і бета хвиль, зменшується амплітуда повільних хвиль, з'являється реакція засвоєння ритму на подразники, на які раніше її не було. Дані УЗП відбивають як правило збільшення колатерального кровообігу та лінійної швидкості кровотоку по очно-ямкових артеріях, поява перетікання по передніх сполучних артеріях. За даними термографії, відзначається зменшення термоасимметрії в ділянці обличча та голови.[3, с.320]
При впливі ж ДМХ на коміркову ділянку досить добре виражене кровопостачання мозку в ділянці ураження знижувається з підвищенням його в інших системах.
Таким чином, збільшення кровонаповнення при впливі ДМХ на вогнище ураження приводить до ще більшої інтенсивності окислювально- відновлювальних процесів, що можуть провокувати судомні припадки при травмах. У цьому випадку застосування ДМХ на коміркову ділянку більш обґрунтоване. У комплекс лікувальних заходів входить також лікувальна гімнастика, масаж, загальні або місцеві сульфідні ванни, електростимуляція, що підвищує ефективність лікування, сприяє поверненню хворих до праці, до самообслуговування.
При посттравматичному паркінсонізмі рекомендуються всі ті ж заходи, які застосовуються й при постенцефалітичному паркінсонізмі.
Призначаються також хвойні ванни, циркуляторний душ (при астенічному стані та порушенні сну). Застосовують метод електрофореза оксибутирата натрію по глазнично-потиличній методиці, що має седативну, міорелаксаційну дію при черепно-мозковій травмі із синдромом травматичної енцефалопатії та церебрастенії. При неврозоподібному, депрессивно-іпохондричному, психоподібному синдромі внаслідок нейроінфекції, показаний електрофорез оксибутирата натрію за методикою электросну (при силі імпульсного струму до 0,8 мол, частоті імпульсів 5-10-20 Гц, тривалості 0,5 мс) тривалістю 20-40 хв, щодня, протягом 10-12 хв.
У санаторіях хворі із травмами головного мозку лікуються в ранньому, пізньому та резидуальному періодах при регредієнтному проходженні захворювання.[24, с.7]
При перевазі в клінічній картині рухових, вегетативно-судинних і обмінних порушень можна використовувати грязьові аплікації на коміркову ділянку, а також у вигляді «шкарпеток», «рукавичок», на хребет, при епілепсії на тлі протисудомних засобів. Температура лікувальної грязі не повинна бути вище 37-38°С, по 15-20 хв, через день, на курс 10-12 процедур.
Важливим моментом лікування є направлення хворих на санаторно- курортне лікування зі зміною кліматичних умов, з урахуванням метеолабільності диних хворих. У наш час ряд авторів повідомляють про позитивний вплив лікування на приморських і інших курортах (Одеса, Сухумі, Цхал-Тубо, Сочі та інші.). Як відомо, санаторно-курортне лікування впливає на компенсаторні функції мозку та всього організму.[24, с.9]
Особливо ефективними у пізній відновлювальний період після черепно-мозкової травми є загальні ванни з додаванням хвойного екстракту при температурі води 36-34°С; тривалість процедури може бути від 10 до 20 хв, щодня або через день, всього 15-20 ванн. Хвойні ванни хворі переносять дуже добре. Вони мають освіжаючу та заспокійливу дію, регулюють дихання, кровообіг і сон. Хворим з вираженими проявами порушення можна призначати ванни з відваром з коріння “Valeriana оffiсinаlis”, при температурі 36-35°C, 12-20 хв, усього 15-20 процедур, вони також мають седативну дію.
Кисневі ванни мають сприятливу дію на функціональний стан нервової системи, усуваючи неприємні суб'єктивні скарги шляхом зниження порога збудливості.[14, с.223]
Курсове застосування кисневих ванн може впливати на артеріальний тиск і поліпшити показники гемодинаміки. Контрастні ванни при температурі води в одній ванні (або басейні) 38-42°С, а в іншій - 10-24°С. Починають із занурення хворого в теплу ванну при тривалості 2-3 хв, з наступним переходом у холодну ванну з більшою тривалістю та обов'язковим здійсненням активних рухів. Процедуру повторюють 3-4 рази, закінчуючи прохолодною ванною, всього 15-25 процедур на курс лікування. Контрастні ванни повинні бути строго індивідуалізованими. Їх можна застосовувати в якості, що тренує і загартовує організм дитини зі зниженими адаптаційними можливостями відносно температурного фактора та з метою стимуляції обмінних процесів. Крім того, вони впливають на функціональний стан нервової системи і кровообіг. З метою загального зміцнення та загартовування організму можна застосовувати підводний душовий і підводний щітковий масаж. Позитивну дію у хворих після травми мають різні душі.
Це сильно діючі засоби і застосовуються при прохолодній або мінливій температурі води протягом 2-5 хв. Їхня дія обумовлюється температурними та механічними факторами.
Позитивно впливають: дощовий душ при температурі. 34-32°С, 2-3 хв, щодня; циркуляторний душ або душ Шарко з поступовим зниженням температури; води до 20°С і збільшенням тиску до 2 атм (до 4 - для душу Шарко) до кінця лікування. Можна рекомендувати веєрободібний або циркулярний душ.
Бальнеотерапія має широке застосування у відновлювальний період. Дуже позитивно на стан дитини впливає застосовування помірковано термічні (37-36°С) бальнеопроцедури, у деяких випадках більш прохолодні ванни(33-31°С).
Води індиферентної температури мають сприятливу дію на нервову систему та організм в цілому. Вуглекислі ванни, діють збудливо на нервову систему, що виражається в поліпшенні сприйняття, на пам'ять, настрій; вони підсилюють серцево-судинну діяльність, підвищуючи скорочувальну здатність міокарда, регулювати серцеву діяльність тиск і кровообіг. Вони застосовуються при температурі 36-35°С, 10-15 хв, щодня або через день у вигляді загальних або часткових (3/4 ванни), всього 12-15 процедур на курс лікування. Сірководневі ванни мають головним чином гнітючу дію на центральну нервову систему (Л.Ц.Ульянова. 1977; О.А. Севастьянов 1981, та інші.), показані при всіх захворюваннях нервової системи з концентрацією сірководню 100-150 мг/л, температурі води 37-35°С, 10-15 хв, через день, всього 12-15 ванн на курс лікування.[4, с.42]
Гнітючий ефект виражається в заспокоєнні хворих, у зникненні або зменшенні головного болю, зниженні емоційної лабільності, нормалізації сну, поліпшення регуляції мозкового та периферичного кровообігу.
Сірководневі ванни з низькою концентрацією сірководню (50-75мг, можна призначати хворим і в ранній відновлювальний період. Вони особливо ефективні при виражених вегетативних судинних реакціях, зокрема після 2-3 вступних звичайних ванн. При порушеннях сну сірководневі ванни можна сполучити із сухими обгортаннями.
Радонові ванни із середньої концентрацією радону діють головним чином заспокійливо на центральну нервову систему. Їх можна застосовувати при всіх захворюваннях нервової системи, (концентрації радону 1480-2960 Вк/л; - температура води 37-36°С, 10-15 хв, щодня або через день, всього 14-16 ванн на курс.
Відновлювальне лікування в контрольній групі включали наступні методи фізичної реабілітації:
Відновлювальне лікування в основній группі включало наступні методи фізичної реабілітації:
З ранку у неврологічному відділені хворі приймали медикаментозне лікування: анальгетики та седативні препарати.
Заняття з хворими лікувальною фізичною культурою проводились з метою як покращення функціонально стану м'язів та суглобів хворих так і нормалізацією їхнього психологічного стану шляхом фізичних вправ.
1. Вправи на розминання м'язів голови та шиї;
2 Вправи на розминання м'язів плечового пояса та верхніх кінцівок;
3. Вправи на розминання м'язів тулуба та нижніх кінцівок;
В.п. Стоячи прямо робимо нахили головою періодично у різні боки, повільно на чотири рахунки. Темп повільний. (Дивись додаток Д, мал.1)
В.п. Стоячи прямо, руки перед собою, робимо вправу “ножиці”.
В.п. Стоячи прямо, руки за головою. Робимо пружинячі нахили в вправо та вліво на два рахунки з поворотом тулуба. Кількість 8-16 раз. Темп середній.(Дивись додаток Д, мал
Застосування методів фізичної реабілітації при закритій черепно-мозковій травмі курсовая работа. Медицина.
Реферат: Изучение социокультурных факторов. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Судовий контроль за діяльністю публічної адміністрації
Архитектура Предприятия Курсовая
Реферат по теме Справочно-правовая система "КонсультантПлюс"
Сочинение Рассуждение На Тему Героизм Гиляровский
Реферат: Аналіз виконання роботи
Сочинение Образ Родного Дома В Стихах Есенина
Сочинение Моя Семья 4 Класс По Русскому
Реферат по теме Динамическое программирование и вариационное исчисление
City Stars 4 Класс Контрольные Работы
Сочинения На Тему Прочитанная Книга
Курсовая работа: Економічний аналіз та фінансові показники підприємства
Реферат по теме Основные способы классификации налогов
Сочинение Проводы Ополчения 8 Класс Коротко
Система межбанковских сообщений SWIFT
Дипломная работа по теме Осуществление гражданских прав и исполнение обязанностей
Пирометры Излучения Реферат
Контрольная работа по теме Расчет процентов на использование кредита. Величина дисконта банка
Темы Дипломных Физическая Культура
Статья: Школьный учебник математики: вчера, сегодня, завтра
Екатерина Великая. Характеристика правления - История и исторические личности реферат
Классификация групп с перестановочными обобщенно максимальными подгруппами - Математика курсовая работа
Использование просодических средств в балладах - Литература курсовая работа