СлобоЖанна Заночкіна
All That Swing
Ти хто і з якого району?
Мене звати Жанна, я з Харкова. Народилась тут, виросла в області, у 15 років переїхала до Харкова і з того почалося моє міське життя. Танцюю бугі, організовую Слобожанський табір.
Як довго це з тобою?
Точно не можу сказати, але точно після закінчення школи почала займатися бугі. До того взагалі нічого не зв’язувало мене з танцями. Із спорту були лише нормативи в школі, заняття щоб схуднути (з ким не бувало?) і цілих 3 уроки карате в секції.
Навіщо це тобі треба?
Танці — це паралельна реальність, де ти такий як ти є, спілкуєшся з абсолютно різними людьми мовою рухів, танцю та фану.
Чим ти займалась до свінгових танців? І як дізналась про бугі? В кого вчилась?
Майже нічим, займалась для себе вдома, бігала літніми вечорами, ходила на кружки (макраме, шиття, англійська трошки ЕШКО - була така школа). Про бугі дізналася від однокласника, з яким потім зустрічались і я пішла до них у клуб займатися. Тим хлопцем був Іван Катрунов. Те, що там танцювали, важко назвати бугі (принаймні, він не схожий на те, що ми називаємо бугі зараз). Тому нам довелося навчатися практично з нуля.
Пам'ятаю, Тарас Мельник привозив у Київ Olivier Harouard і ми нарешті потрапили на нормальні заняття. Ох, як тоді зрозуміла, що ні фіга ми не вміємо танцювати бугі.
Як ти вирішила відкрити свою школу?
Я не те щоб це вирішувала. Я була просто підтримкою для партнера, який відкрив школу, а потім зненацька стала її керівником. Спочатку була паніка, страх і розпач. Але також і необхідність щось робити. Для того часу найбільше підходить фраза: “Роби, що маєш робити і нехай буде, що буде” Але саме такі ситуації роблять тебе сильним та успішним, а ще неймовірні люди, що підтримали у той час.
Танці - твоя основна робота? Розкажи про свій типовий день.
Ні, танці — то більше для душі, але ставлення до них дуже серйозне. Багато років організовувати різні танцювальні заходи, в тому числі з іноземними викладачами (до пандемії) — це потребує відповідальності.
Основна робота зараз — адміністрування курсів в навчальному центрі. До того більше 10 років працювала бухгалтером, потім декрет, звільнення (нарешті) і нова улюблена робота!
До речі, досвід з організацією танцювальних заходів дуже допоміг у роботі!
Типовий день: прокидаємося о 6:45-7:00, Даня йде до школи, Максим на роботу, я працюю вдома зазвичай (і це непросто, бо відволікаюся на побутові питання, особисті та танцювальні переписки), біля 12:00 або 13:00 забираю Даню зі школи, йдемо додому, включаю маму: нагодувати дитину, перевірити уроки, проконтролювати або зробити разом домашнє завдання, у перервах між миттям посуду та уроками продовжую працювати. Вечорами або у мене, або у Дані тренування завжди, тож або я йду на тренування, або Даню ведемо. Зараз почалися канікули, відволікаюся від роботи частіше, бо Даня вдома.
Що для тебе важливо в танці і у викладанні?
В танці важливо все!
Але насамперед - відчуття в процесі та після танцю. Танець соціальний, а значить це завжди про взаємодію, взаєморозуміння, взаємоповагу та взаємовсе.
Коли йдеш від партнера після танцю з почуттям, що хочеш з ним ще потанцювати - це дуже приємно. А найнеймовірніше - це коли ти танцюєш, весь танець такий ідеальний, ти ведешся абсолютно на всі фігури, навіть на ті, які і уві сні не міг собі уявити, крутишся, відчуваєш кожен рух партнера, а після танцю думаєш: “І як це я так змогла?” Таке було у мене 2 рази в житті : після танцю з Ремі, та після танцю з Торб’йорном.
У викладанні важливо знайти потрібні слова для кожного, щоб всі зрозуміли, що ти хочеш сказати. Треба вміти пояснювати одне і те саме різними словами, та на різних прикладах. А то буває ти учням щось розказуєш, показуєш, пояснюєш, а потім вони десь сходять на урок до іншого викладача, приходять і кажуть, так треба ж отак робити (саме так, як я намагалась пояснити на своїх заняттях). Але, мабуть, саме для таких моментів і потрібні уроки з іншими викладачами.
Як справи з свінговими танцями в Харкові?
Справи по-різному. У нас більше сошиалу, змагань (пар, я маю на увазі) зараз немає. Підготовка до змагань — це дуже відповідальний процес, який вимагає часу, зусиль, коштів, а мотивація так собі (я кажу про офіційні змагання).
Вечірки проводимо у форматі “а давайте зберемося, може?”. За останній рік майже не було масових вечірок. Була невеличка новорічна, та ще декілька.
Людей зараз небагато, багато хто розлінився за карантин. Дівчат, як і скрізь, більше. Я як партнер завжди танцюю, намагаюсь з усіма дівчатами танцювати (насамперед, мені це подобається, а ще щоб зрозуміти помилки, на що зробити акцент на тренуваннях)
Що на твою думку відбувається з харківським і українським бугі взагалі хорошого і поганого?
Якщо активно займатися, то все добре! Якщо нічого не робити, результат буде відповідний. Пандемія дуже попсувала всі доробки, що були. Хороше - це те, що є люди, які готові розвивати і працювати!
І люди - в тусовці просто неймовірні люди! Я дивуюсь як такі різні за професіями, темпераментами, освітами, поглядами люди збираються разом і так круто проводять спільний час, потім це переростає у дружбу, а інколи у любов та сімейне життя. Це мене приємно дивує, звичайно ж.
Лінді, до речі, хтось викладає в Харкові?
Нічого про це не знаю, можливо. Активно, так щоб були реально круто танцюючі пари - то, мабуть, ні.
Є інші танцювальні школи крім Фаст Фіт Клаба?
Сподіваюсь, що є, але я про них не знаю.
Розкажи про Слобожанг. Коли був перший? Як прийшла ідея?
Перший був у 2006, якщо я не помиляюсь. Тоді я не займалася організацією, була учасником та робила, що просили. Тобто ідея не моя, мені він дістався у спадок разом зі школою.
В чому фішка Слобожанського бугі табору?
Цікаве питання, бо і для мене це питання. Ми просто робимо для людей захід, вони просто приїжджають і починається магія. Слобожанський - це якась своєрідна сім’я на 4 дні, всі разом, всі танцюють, всі свої. Ну і барчик наш — топчик!
Хтось каже, що небагато людей, тому всі якось разом, хтось каже, що харків’яни чудові і до них приїжджати - одне задоволення, хтось приїжджає, бо то вже традиція. (Я кажу, що тусовка вирішує все, а в Слобожанг приїжджає класна тусовка — Прим. Ред)
Кому туди треба їхати і навіщо?
Раніше це був бужний табір, але тепер треба ВСІМ. Через пандемію заходів стало значно менше, ми розширили асортимент танців, треба користатися можливостями зібратися з однодумцями, відірватися, відпочити, потусити з танцями та без, потанцювати і ні в якому разі не купатися о 5 ранку (якщо ви розумієте про що я).
Ми раді всім насправді)
Що бісить?
Коли обіцяють і не роблять. Пандемія та політика. Ніколи не думала, що політика настільки впливає на наше танцювальне життя.
Чого боїшся?
Що проблеми зі здоров’ям загостряться і обмежать танці
Вчити, танцювати самій чи організовувати?
Якщо по пріоритету: організовувати, вчити, танцювати, мабуть.
Якщо одне вибрати, то зрозуміло - організовувати. А взагалі залежить від настрою, можу в навушниках в магазині танцювати і в той момент мені нічого не хочеться, крім як танцювати, або подивишся круте відео і тааак захочеться танцювати, що аж ой.
Які плани? Чого хочеться для тусовки, клубу і фестивалю?
Зараз — Слобожанський 2021, щоб всі бажаючі доїхали (бо минулого року за 2 тижні почались відмови і в результаті відмов було трохи менше половини зареєстрованих). Хочеться навчити танцювати темношкірого - це моя мрія вже багато років=)
Відео, яке найкраще ілюструє твоє ставлення до танців
Багато крутезних відео, але це якесь окреме для мене, бо бачила наживо і це було дуже круто!