Вплив типу живлення на розмноження птахів - Биология и естествознание курсовая работа

Главная

Биология и естествознание
Вплив типу живлення на розмноження птахів

Характеристика розмноження птахів та значення даного процесу для популяції в цілому. Поведінка птахів на різних етапах життя, її відмінні особливості. Табличні дані характеристики розмноження. Графічні дані характеристики розмноження птахів, їх аналіз.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Вплив типу живлення на розмноження птахів
Птахи - прекрасні. Тільки вони щороку мігрують з далекої півночі на далекий південь і повертаються назад. Вони найбільш солодкоголосі. Тільки вони можуть розмовляти людською мовою і наслідувати голоси інших тварин. А ще вони - телепати і віщуни, здатні передбачати майбутнє.
Птахи відіграють важливу роль у природі та житті людини. В природних умовах, наприклад, існують складні взаємозв'язки між птахами й рослинами, з одного боку, та між птахами й іншими тваринами - з іншого. Птахи відіграють значну роль у поширенні насіння рослин. Окремі види птахів (нектарники, колібрі та ін.), живлячись нектаром рослин або відвідуючи квітки для лову комах у них, сприяють перехресному запиленню квіток. Між птахами та іншими видами тварин у природі існують ще складніші взаємозв'язки. Одні види птахів (хижі) живляться іншими видами, сприяючи добору.
У птахів спостерігаються різні види співжиття, коли дрібніші види птахів поселяються в колоніях більших птахів (шпаки селяться разом з граками, а граки - разом з чаплями). В таких випадках сильніші птахи прикривають слабкіших. Постійна присутність ластівок (а іноді шпаків і галок) біля табунів свійських і диких тварин на пасовищі пов'язана з тим, що великі ссавці принаджують багатьох комах, яких птахи ловлять у польоті.
Птахи живляться різноманітною тваринною і рослинною їжею. Живлення тими або іншими об'єктами лежить в основі численних адаптацій (морфологічних, екологічних, етологічних). Із морфологічних це насамперед - особливості будови і форми дзьоба, бо саме він у більшості птахів є органом здобування їжі. За способом живлення птахів умовно поділяють на такі групи: хижі, трупоїдні, рибоїдні, комахоїдні, зерноїдні, плодоїдні, всеїдні.
Проте цей поділ на групи умовний, оскільки характер живлення птахів може змінюватися залежно від сезону, умов навколишнього середовища, віку. Так, шпаки навесні і на початку літа живляться комахами, влітку і восени - переважно ягодами. Більшість зерноїдних птахів пташенят вигодовують комахами.
Комахоїдні птахи, як правило, корисні для рослин, оскільки живляться личинками різних комах, що завдають рослинам великої шкоди. Завдяки відносно великій чисельності, значній рухливості і високому рівню метаболізму птахи відіграють помітну роль у біогеоценозах. Комахоїдні птахи концентруються у вогнищах масового розмноження комах і сприяють значному зниженню їх чисельності. Вони можуть знизити кількість комах-шкідників на 40-75%, особливо у період вигодовування пташенят, які живляться переважно комахами. Вони допомагають нам і біосфері вцілому.
Значна роль птахів у біосфері зумовлює їхнє різнобічне як позитивне, так і негативне значення для людини. Знищуючи величезну кількість комах-шкідників, мишовидних гризунів, птахи зберігають урожай сільськогосподарських рослин, захищають зелені насадження. Близько 180 видів птахів - об'єкти спортивного і промислового полювання. У північних районах основними промисловими птахами є біла і частково тундрова куріпки, у лісовій зоні - курині (рябчики, тетерева), качки (крижень, чирок, шилохвіст та ін.), кулики (вальдшнеп, дупель, бекас та ін.); у південній - фазан. Крім м'яса від птахів людина одержує пух і перо.
Проте якою б не була роль птахів для нас вони гідні жити на нашій планеті, адже вони є невід'ємною її складовою. Велика різноманітність антропогенних факторів і їх дія, зводиться головним чином до впливу їх на птахів та території, де вони живуть. Тому, дуже важливо охороняти не лише самих птахів, але й місця їх проживання.
§ Дослідити взаємозв'язок типу харчування птахів з продуктивністю розмноження птахів.
§ Довести, що тип харчування є одним з визначальних факторів, який впливає на час відкладання яєць, тривалість насиджування та терміни вигодовування.
Завданням наукового дослідження є: Порівняти час відкладання яєць, тривалість насиджування та терміни вигодовування у всеїдних, комахоїдних та хижих птахів.
Об'єктом дослідження є птахи України, які належать до родин тетерукові, фазанові, журавлеві, пастушкові, дрохвові, лежневі, куликосорокові, мартинові, чоботарьові, баранцеві, поморникові, алькові.
Предметом дослідження є тип харчування птахів та його вплив на час розмноження птахів.
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що поєднання закономірними зв'язками живлення птахів та час їхнього розмноження до сьогодні не наведений в жодній літературі; у даній роботі викладений опис типу живлення та час розмноження різних видів птахів за найсучаснішими даними.
1 . Характеристика розмноження птахів та їх поведінки в період розмноження
1.1 Характеристика розмноження птахів та його значення для популяції в цілому
Розмноження у птахів передбачає встановлення гніздової території, шлюбну поведінку, спарювання, утворення пари, побудову гнізда, відкладання яєць, насиджування, та піклування про потомство.
На початку сезону розмноження особини більшості видів встановлюють межі своєї території, яку оберігають від родичів. Звичайно цим займається лише самець. Розрізняють чотири типи таких територій:
1. Територія для спарювання, гніздування, живлення. Цей тип найбільш характерний і звичайний, наприклад, для співочих птахів. Самець прибуває на обрану ділянку навесні і встановлює її межі. Потім прилітає самка, відбувається спарювання, будується гніздо тощо. Пара шукає їжу для себе і своїх пташенят не залишаючи території.
2. Територія для спарювання і гніздування, але не для живлення. Птахи охороняють доволі значну територію навколо гнізда, але на пошуки їжі відлітають в інші місця.
3. Территория виключно для спарювання. Самці деяких видів використовують обмежені території для шлюбних демонстрацій і приваблювання самок. Самки ж гніздо створюють в іншому місці без участі статевого партнера. Так, декілька самців полинного тетерева приваблюють самок («токують»), зібравшись на невеликій площі, що має назву токовища.
4. Обмежена територія для спарювання і гніздування. Такі види як олуші, чайки, крячки, гніздяться колоніями, в межах яких кожна особина займає територію, що безпосередньо оточує гніздо. Вони розпочинають його побудову на тому ж місці де відбулось спарювання.
Територія, яка включає кормову ділянку, має бути достатньо великою, щоб забезпечити їжею як пару дорослих птахів, так і їхніх пташенят. У видів, які створюють щільні колонії, розмір території має бути достатнім для того, щоб сусідні пари не могли дотягнутися одна до одної дзьобами.
Спів. Головна звукова демонстрація птахів це пісня, тобто стійка послідовність звуків, що дозволяє їх розпізнати. Співає в основному самець, і як правило лише в сезон розмноження. Звуки можуть видаватися будь-які - від повторення одного й того ж тону до складної і довгої мелодії, іноді доволі музичної.
Особливо часто співають птахи під час встановлення гніздової території, рідше після вилуплювання пташенят і зазвичай припиняється спів, коли молоді стають самостійними і територіальна поведінка згасає. В пік сезону розмноження спів можливий до 2305 разів на день. Деякі осілі птахи співають цілий рік.
Численні птахи намагаються під час співу потрапити на очі, влаштовуючись на відкритих місцях.
Спів найбільш розвинений у так званих співочих птахів із ряду горобиних. Однак майже всі пернаті користуються тими чи іншим звуковими демонстраціями, щоб заявити про власну присутність. Вони можуть зводитись до своєрідного квоктання у фазана або реву у пінгвінів. Деякі птахи видають звуки не гортанню, а іншими частинами тіла, здійснюючи при цьому специфічні рухи. Наприклад, вальдшнеп, що токує над лісовою галявиною, спірально злітаючи в небо, «хорхає» за рахунок різких помахів крил, а потім під час крутого зигзагоподібного спуску «цикає» голосом.
В пік сезону розмноження деякі птахи співають майже безперервно весь день. Проте для більшості видів характерним є спів на світанку і ввечері. Пересмішник і соловей можуть співати місячними ночами.
Спарювання. Після прибуття самки на гніздову ділянку самець активізує свої звукові та зорові демонстрації він співає все голосніше і періодично переслідує самку. На початку вона не здатна до запліднення, але через декілька діб її фізіологічний стан змінюється і проходить спарювання. При цьому нерідко встановлюється більш-менш міцний зв'язок між партнерами - виникає пара.
Співочі птахи в переважній більшості моногамні. Протягом всього сезону розмноження вони мають лише одного партнера, утворюючи з ним стабільну пару. У деяких видів кожне гніздування протягом одного сезону супроводжується зміною партнера. Гуси, лебеді і великі хижі птахи утворюють пару на все життя.
Для ряду видів, в тому числі і деяких співочих, характерна полігамія. Якщо самець спарюється з двома і більше самками, говорять про полігінію; якщо самка з двома і більше самцями - про поліандрію. Полігінія зустрічається частіше. Невпорядковані спарювання без утворення стійких пар між партнерами називають проміскуїтетом. Він характерний, наприклад, для тетеревів.
Після утворення пари самці піклуються про її збереження. Вони приносять матеріал для гнізда, іноді допомагають його будувати і як правило годують самку, що насиджує.
Типи гнізд. Оскільки птахи є теплокровними, вони не лише захищають яйця від впливу несприятливих погодних умов, але й обігрівають їх, сприяючи розвитку зародка. Для цього вони повинні мати гніздо, тобто будь-яке місце, куди можна відкласти яйця і де буде відбуватись насиджування.
Розрізняють гнізда відкриті наземні, розташовані у сховищах, гнізда-платформи і чаші. Перші дві категорії не мають певної структури, але можуть бути вистелені дрібними камінцями, рослинними рештками або власним пухом птаха, хоча це і не обов'язково. Приховане гніздо знаходиться у своєрідній печері, створеній самим птахом, або виниклій іншим шляхом.
Гніздо-платформа являє собою купу гілочок із ямкою по центру для яєць. Такі гнізда будують чаплі і численні хижі птахи. Орли використовують одну й ту ж платформу щороку, кожного сезону додаючи до неї новий матеріал, так, що маса будівлі може становити в решті решт понад тону.
Чашовидні гнізда, які будує більшість співочих птахів, мають чітку структуру: у них міцне дно і стінки, а всередині вистілка із м'якого матеріалу. Таке гніздо може лежати на опорі, як у дроздів. Триматися за її краю, як у виреона, або висіти у вигляді довгої плетеної сумки, як у вивільги. У деяких видів воно прикріплене до стіни, наприклад у феба та стрижа, знаходиться в дуплі, як у американської деревної ластівки, в норі, як у ластівки-береговушки, або на землі, як у жайворонка. До найбільш незвичайних і великих відносять гнізда схожої на фазана австалійської очкової курки. Ці птахи викопують глибокі ями, заповнюють їх рослинним матеріалом, закопують в нього яйця і йдуть геть; інкубацію забезпечує тепло, що виділяється під час гниття. Пташенята, які вилупились самостійно вибираються назовні і живуть власним життя, не знаючи нічого про батьків.
Будівництво гнізда . Співочі птахи, що гніздяться на деревах, спочатку збирають грубий матеріал для самої чаші, а потім - більш тонкий для її вистілки. По мірі його додавання вони формують гніздо, обертаючись всім тілом. У деяких видів гніздо будує лише самка; у інших самець забезпечує її матеріалом для роботи. Інколи обидва партнери все будівництво ведуть разом.
У деяких видів самець готує на своїй ділянці декілька «попередніх» гнізд., з яких партнерша обирає одне для відкладання яєць. Також деякі птахи використовують кинуті гнізда інших птахів. А іноді і виганяють хазяїв із щойно збудованих. Розміщують свої гнізда птахи в різних місцях: на землі (курині, пастушки, журавлі, дрохва, кулики, чайки, гуси, дрімлюга, деякі горобині та ін.); у норах та інших земляних укриттях (берегова ластівка, бджолоїдка, рибалочка та ін.); у дуплах дерев (дятли, деякі сови, голуби, синиці, шпаки, мухоловки і ін.); на деревах і кущах (денні хижаки, воронові, дрозди, славки, зяблики, іволга та багато інших).
Яйця. Як правило, чим більшим є птах, тим більші яйця він відкладає, однак із цього правила є виключення. Яйця виводкових видів, з яких вилуплюються пухнасті пташенята, відразу здатні бігати і самостійно живитись, більші по відношенню до тіла матері, ніж у нагніздних видів, чиї нащадки з'являються на світ голими і немічними. Так, яйця куликів відносно більші, ніж у співочих птахів того ж розміру. Окрім того, відношення маси яйця до маси тіла у дрібних видів часто є більшим, ніж у великих.
За формою яйця більшості птахів нагадують курячі, але й тут багато варіантів. У рибалочок вони майже кулясті, у колібрі витягнуті і тупі з обох кінців, а у куликів на одному кінці сильно загострені.
Поверхня яйця може бути шорсткою або гладкою, матовою чи блискучою і майже будь-якого кольору від темно-фіолетового і зеленого до чисто білого. У деяких видів вона плямиста (іноді плями утворюють віночок біля тупого кінця). Яйця багатьох видів із прихованим гніздом білі, а у тих, які відкладають їх на землі, забарвлення шкаралупи часто зливається із фоном камінців або рослинних решток, якими вистелене гніздо.
Розмір кладки . Після того, як гніздо готове, самка зазвичай відкладає по одному яйцю в день до завершення кладки. Кладка - це кількість яєць, відкладених за одне гніздування. Розмір її варіює від одного яйця у люрика до 14 чи 15 у куріпок і перепелів. Коливається вона і в межах виду. Мандруючий дрізд може відкласти п'ять яєць в першій кладці сезону і лише 3 або 4 у другій і третій. Розмір кладки іноді зменшується внаслідок поганої погоди або нестачі кормів. Більшість видів відкладає чітко обмежене число яєць; у деяких такої визначеності немає: вони замінюють випадково втрачені яйця новими, доводячи кладку до стандартного об'єму.
Насиджування. В насиджуванні (інкубації) яєць можуть брати участь обидва партнери або лише один із них. У такого птаха зазвичай одна або дві насідні плями - позбавленні пер ділянки на нижній частині грудей. Їх шкіра, яка посилено обігрівається кров'ю безпосередньо контактує з яйцями і передає їм тепло. Період насиджування, який завершується вилупленням пташенят триває від 11-12 діб у горобця до приблизно 82 діб у мандрівного альбатроса.
Яскраво забарвлені самці як правило не сидять на яйцях, якщо гніздо відкритого типу. Виключенням є червоногрудий дубоносий кардинал, який не лише насиджує, але при цьому іще й співає. У багатьох партнерів, що насиджують яйця почергово, насідний інстинкт настільки сильний, що часом один птах зіштовхує іншого з гнізда, щоб зайняти його місце. Якщо насиджує лише один партнер, він періодично залишає гніздо для живлення і купання.
Вилуплювання. У ембріона на кінці дзьоба розвивається спеціальний наріст - яйцевий зуб, за допомогою якого, коли наближається вилуплювання, він шкребе зсередини шкаралупу, знижуючи її міцність. Потім, впираючись ногами і крилами він продавлює в ній тріщини, тобто прокльовується. Після цього вилуплювання може зайняти від декількох годин у дрібних птахів до декількох діб у найбільших. Весь цей час зародок попискує, на що батьки відповідають підвищеною увагою, іноді роздзьобуючи тріщини в шкаралупі і відриваючи її дрібними шматками.
Пташенята. Співочі та багато інших птахів належать до нагніздних: їх пташенята вилуплюються голими, сліпими і немічними. Куликів, качок, курячих і деяких інших пернатих називають виводковими: їх пташенята відразу вкриті пухом, здатні ходити і забезпечувати себе кормом. Між типовими нагніздними і виводковими видами існує багато проміжних варіантів.
Відразу після вилуплювання типові нагніздні птахи не здатні контролювати температуру свого тіла і вимагають обігріву з боку батьків. Вони здатні хіба що піднімати голову, широко розкривати рот і поворухнутись у гнізді, коли його струс вкаже на приліт дорослого птаха. Яскраві роти пташенят є для нього сигналом-подразником - «мішенями для корму», що сприяють його потраплянню за призначенням. Батьки або передають їжу із дзьоба у дзьоб, або відригують її прямо в глотки нащадкам. Пелікани приносять до гнізда рибу у горловому мішку, широко розкривають велетенський дзьоб і дозволяють кожному пташеняті встромити туди голову, щоб живитись самостійно. Орли і яструби приносять здобич у кігтях і розривають її на шматки, якими живлять нащадків.
Дорослі птахи, нагодувавши пташенят, як правило, очікують появи їх посліду, який виділяється в слизовому мішечку, виносять його із гнізда і викидають. Одні види підтримують в гнізді ідеальну чистоту, інші, наприклад рибалочки, нічого цього не роблять.
Пташенята нагніздних птахів сидять в гнізді від 10 до 17 днів, а залишивши його, іще протягом принаймні 10 днів залежать від батьків, які їх захищають і годують. У видів із тривалим періодом насиджування пташеня залишається в гнізді довше: у білоголового орлана - 10-12 тижнів, а у мандрівного альбатроса, найбільшого із літаючих птахів, - близько 9 місяців. На тривалість гніздового життя впливає ступінь його безпеки. Із відкритих наземних гнізд пташенята виходять відносно рано.
Всупереч розповсюдженій думці, батьки не спонукають нащадків до самостійного життя. Пташеня залишає гніздо добровільно, набуваючи необхідної координації рухів. Пташенята, що вперше залишили гніздо, іще не вміють добре літати.
Пташенята виводкових птахів значно більше часу проводять в яйці, ніж у нагніздних, і при вилупленні зазвичай розвинені так само, як нагніздні в момент вильоту з гнізда. Як тільки висохне пух, виводкові пташенята починають супроводжувати батьків в пошуках їжі. Протягом декількох перших днів вони іще потребують обігріву. Ці пташенята чітко реагують на голос батьків, «завмираючи» за сигналом тревоги і кидаючись до них у відповідь на запрошення поїсти.
Проте, вони швидко вчаться самостійно видобувати їжу. Дорослий птах приводить їх на місце харчування і може показувати їстівні об'єкти, видзьобувати їх і випускати із дзьоба. Однак найчастіше батьки лише доглядають за малюками, доки ті методом спроб і помилок навчаються розпізнавати їжу. Майже відразу після вилуплювання пташенята Кеклика починають видзьобувати з ґрунту насіння і дрібних комах, а каченята йдуть за своєю матір'ю на мілину і починають пірнати в пошуках їжі.
Гніздові паразити . На кожному континенті є свої гніздові паразити, тобто види, що не будують гнізд і не піклуються про нащадків. В Північній Америці, наприклад, таким видом є буроголовий коровий трупіал. Він відкладає яйця в гнізда дрібних співочих птахів, наприклад славок, горобців, виреонів, і більше до них не повертається. «Прийомні батьки» насиджують яйця такого паразита і вигодовують його пташенят. Оскільки період інкубації у нього дуже короткий, пташеня вилуплюється раніше за нащадків господаря, росте і скоро стає настільки великим, що тим не припадає нормальної кількості корма, і вони часто гинуть від тісняви і знесилення. Як потім юний буроголовий коровий трупіал, вилетівши із гнізда, знаходить родичів і налагоджує з ними відносини, залишається загадкою.
Народжуваність і смертність . Розмір популяції, тобто сукупність особин виду на даній території, залежить від рівня народжуваності і смертності. Коли ці два параметри приблизно рівні (як звичайно і буває), популяція залишається стабільною, якщо народжуваність перевищує смертність, популяція росте, в протилежному випадку скорочується.
Народжуваність визначається кількістю яєць, що відкладаються протягом року, і успіхом вилуплювання. У птахів, які відкладають раз на два роки одне яйце, як у каліфорнійського кондора, кожна пара додає за рік до популяції лише «половину особини», і навпаки, види із 2-3 великими кладками щорічно можуть збільшувати її за той же період на 20 особин.
Тривалість життя . В ідеальних умовах багато видів птахів, особливо великих, живуть дуже довго. Наприклад, деякі орли, грифи і папуги в неволі досягали віку 50-70 років. Однак в природі пташиний вік значно коротший. Згідно даних, отриманих шляхом кільцювання, великі птахи потенційно живуть довше дрібних. Максимальний зареєстрований вік для деяких птахів в природі наступний: чайки та кулики - 36 років, крячки - 27 років, яструби - 26 років, гагари - 24 роки, качки, гуси і лебеді - 23 роки, стрижі - 21 рік і дятли - 12 років. Напевне хижаки на зразок кондорів і орлів, а також великі альбатроси живуть довше.
Популяційна щільність . Популяціям властиве тривале збереження притаманної їм щільності, тобто кількості особин на одиницю площі. За катастрофою, яка знищує значну частину популяції, часто іде значне зниження смертності, і її розмір швидко відновлюється. Наприклад, за суворою зимою, яку не пережили численні птахи іде весна і літо із надзвичайно великим виживанням пташенят. Це значною мірою обумовлено тим, що небагатьом вцілілим особинам в надлишку вистачає корму і зручних місць для гніздування.
Інший важливий фактор, що регулює розмір популяції, - це доступна для неї територія. Кожній парі для гніздування потрібна певного розміру ділянка із придатними умовами. Після того, як пари зайняли весь придатний для виду простір, там більше не може оселятись жодна особина даного виду. «зайвим» птахам або доводиться гніздитись у непридатних умовах, або не розмножуватись взагалі.
За нестачі харчових ресурсів і високій щільності популяції її розміри, як правило, обмежуються конкуренцією за їжу. Найсильніша вона, напевне, наприкінці зими і між особинами одного виду, оскільки вони вимагають однієї і тієї ж їжі.
На перенаселених територіях харчова конкуренція може призводити до еміграції (кочівлі), що знижує щільність популяції в даній місцевості. Особини окремих видів, наприклад білі сови, в роки із їх великою чисельністю, нестачею харчових ресурсів або тим і іншим одночасно, масами з'являються за межами їх звичайного ареалу.
Хоча напад хижаків найпомітніша причина загибелі птахів, на розміри популяції вона впливає значно менше за несприятливі умови середовища. Жертвами хижаків звичайно стають особини, послаблені старістю або хворобами.
1.2 Поведінка птахів на різних етапах життя
Поведінка птаха охоплює всі його дії, від ковтання корму до реакції на фактори зовнішнього середовища, включаючи інших тварин, в тому числі особин свого виду. Більшість поведінкових актів птахів є вродженими, або інстинктивними, тобто для їх здійснення не потрібний попередній досвід (навчання). Наприклад. деякі види завжди чешуть голову, заносячи ногу над приспущеним крилом, а інші - просто витягуючи її вперед. Такі інстинктивні дії настільки ж характерні для виду, як форма тіла і забарвлення.
Численні форми поведінки у птахів - набуті, тобто засновані на навчанні - життєвому досвіді. Іноді те, що здається чистим інстинктом, потребує певної практики для свого нормального прояву і пристосування до обставин. Таким чином, поведінка являє собою комбінацію інстинктивних компонентів і навчання.
Ключові стимули (релізери). Поведінкові акти, як правило, викликаються факторами зовнішнього середовища, що називаються ключовими стимулами, або релізерами. Ними можуть бути форма, узор, рух, звук тощо. Майже всі птахи реагують на соціальні релізери - зорові або слухові, з допомогою яких особини одного виду передають одне одному інформацію або викликають безпосередні дії у відповідь. Такі релізери називаються сигнальними стимулами, або демонстраціями. Прикладом може служити червона пляма на піддзьобку дорослих сріблястих чайок, яка викликає у їхніх пташенят реакцію випрошування корму.
Конфліктні ситуації. Особливого роду поведінка виникає в конфліктній ситуації. Іноді вона являє собою так звану зміщену активність. Наприклад, срібляста чайка, зігнана із свого гнізда чужаком, не кидається в контратаку, а замість цього чистить пір'я, яке і без того знаходиться у відмінному стані. В інших випадках вона може проявляти переадресовану активність, наприклад в територіальній суперечці давати вихід своїй ворожості, висмикуючи травинки, замість того, щоб битися.
Інший тип поведінки в конфліктній ситуації - так звані початкові рухи, або рухи сподівання. Птах присідає або скидає крила, ніби прагнучи злетіти, або розкриває дзьоб і клацає ним, ніби бажаючи ущипнути суперника, однак залишається на місці.
Шлюбні демонстрації . Всі перераховані форми поведінки являють собою інтерес, оскільки в ході еволюції можуть перетворюватися в ритуали в межах так званих шлюбних демонстрацій. Часто пов'язані з нею рухи є ніби підкресленими і, відповідно, більш помітними, чому сприяє яскраве забарвлення відповідних частин оперення. Наприклад, чищення пір'я звичайне у шлюбних демонстраціях качок. Численні види птахів використовують під час загравання скидання крил, що грали роль початкового руху в конфліктній ситуації.
Звикання. Цим словом позначають поступове зникнення реакції на певний стимул, після якого немає ні «нагороди» ні «покарання». Наприклад, якщо стукнути по гнізду, пташенята піднімають голову і розкривають роти, оскільки цей звук для них означає появу батьків із кормом; якщо декілька разів після удару їжа не з'являється, така реакція у пташенят зникає. Приручення - також результат звикання: птах перестає реагувати на дії людини, що на початку викликають її переляк.
Спроби і помилки . Навчання шляхом спроб і помилок має вибірковий характер і засновано на підкріпленні. Пташеня, що вперше залишило гніздо в пошуках корму дзьобає камінці, листки та інші дрібні об'єкти, які виділяються на оточуючому фоні. В решті решт, методом спроб і помилок, воно навчається відрізняти корм від інших неїстівних об'єктів.
Імпринтінг. Протягом короткого раннього періоду життя птахи здатні до особливої форми навчання, що має назву імпринтінг. Наприклад, гусеня, яке щойно вилупилось і побачило людину раніше власної матері, буде слідувати саме за нею, не звертаючи увагу на гуску.
Інсайт. Вміння вирішувати прості задачі без проб і помилок, називається «вловлюванням відносин», або інсайтом. Наприклад, дятлів деревний в'юрок (Catospiza pallida) з островів Галапагос не навчаючись підбирає голку від кактуса, щоб дістати нею комаху із порожнини в деревині. Деякі птахи, зокрема велика синиця (Parus major), відразу ж починають тягнути до себе нитку, на якій підвішений корм.
Індивідуальна поведінка . Кожному виду птахів властивий свій репертуар індивідуальної поведінки, що проявляється поза групою. Один із них, що має назву підтримуючої поведінки, задовольняє безпосередні потреби виживання - від пошуку і вживання їжі до чистки оперення, купання, зігрівання на сонці, боротьби із зовнішніми паразитами з допомогою мурах тощо. Так звані комфортні рухи не пов'язані безпосередньо із виживанням, але забезпечують найкраще самопочуття. До них належать наприклад нахохлювання, позіхання і нерухомий відпочинок.
Соціальна поведінка . Дуже багато дій птахів належать до соціальної поведінки, тобто взаємовідносин двох чи більше особин. Навіть за поодинокого способу життя вони контактують із своїми статевими партнерами під час сезону розмноження або із іншими особинами свого виду, які займають сусідні території.
Комунікація. Птахи використовують складну систему спілкування між собою, або комунікацію, що включає перш за все зорові та слухові сигнали або демонстрації. Деякі із них використовуються, щоб залякати іншу особину в ході конфлікту із нею. Птах, який прийняв загрозливу позу, часто розгортається назустріч супротивнику витягує шию, розкриває дзьоб і притискає до тіла пір'я. інші демонстрації використовуються для замирення супротивника. При цьому птах часто витягує шию і розпушує пір'я, ніби підкреслюючи свою пасивність і безпеку для оточуючих. Демонстрації добре помітні у статевій поведінці птахів.
Захисна поведінка . Всі птахи особливою захисною поведінкою реагують на пов'язані із небезпекою зорові та слухові подразнення. Вигляд яструба, що летить, спонукає дрібних птахів прямувати до найближчого сховища. Опинившись там, вони зазвичай «завмирають», притиснувши пір'я, підігнувши ноги і слідкуючи одним оком за хижаком. Птахи із криптичним (маскуючим) забарвленням просто присідають на місці, інстинктивно намагаючись злитись із оточуючим фоном.
Застерігаючи крики. Практично у всіх птахів поведінковий репертуар включає тривожні і застерігаючи крики. Хоча на початку, напевне, ці сигнали не призначались для залякування інших особин свого виду, тим не менше вони спонукають членів зграї, шлюбних партнерів або пташенят завмирати, присідати або розпочинати втечу. При зіткненні із хижаком або іншою небезпечною твариною птахи іноді використовують загрозливі дії, дуже схожі на внутрішньовидові демонстрації погрози, але більш яскраві за своїм проявом. На хижака, який сидить в полі зору, наприклад яструба чи сову, група дрібних птахів реагує так званим окрикуванням. Воно дозволяє попередити про потенційну небезпеку всіх птахів на найближчій території, а під час сезону розмноження - відволікти увагу ворога від пташенят.
Зграйна поведінка . Навіть поза сезоном розмноження більшість видів птахів прагне до об'єднання в зграї, як правило одновидові. Якщо не рахувати скупчування в місцях ночівлі, члени зграї зберігають між собою певну дистанцію. Наприклад, гірські ластівки розсаджуються на дроти із проміжком між особинами приблизно 10 см. Особина, яка намагається скоротити цю дистанцію, відразу стикається із загрозливою демонстрацією сусіда. Численні звукові сигнали, що видаються всіма членами зграї, допомагають утримувати її від розпорошення.
Всередині зграї спостерігається так зване соціальне полегшення: якщо одна особина розпочинає чиститись, їсти, купатися тощо, всі, хто знаходяться поряд, розпочинають незабаром робити те ж саме. Окрім того, в зграї завжди існує соціальна ієрархія: кожна особина має свій ранг, або «суспільне положення», що визначається статтю, розміром, силою, забарвленням, здоров'ям та іншими факторами.
Міграції . Політ дозволив птахам краще за інших тварин адаптуватися до змінних факторів зовнішнього середовища, зокрема до періодичних коливань погодних умов, доступності їжі та інших параметрів. Можливо, птахи розпочали міграції в північній півкулі в період зледеніння, коли просування льодовика на південь відтісняло їх в південному напрямку в тепліші місяці, але танення льодовиків дозволяло влітку повертатись на місця гніздування своїх батьків. Могло
Вплив типу живлення на розмноження птахів курсовая работа. Биология и естествознание.
Контрольная Работа К 4 7 Класс
Сочинение 9.3 Доверие По Тексту Железникова
Реферат: Партизанское движение на оккупированной территории СССР в годы Второй мировой войны
Годовая Контрольная Работа По Русскому 7 Класс
Курсовая работа по теме Расчет и моделирование частотно-избирательного усилителя
Курсовая работа по теме Модели межличностных коммуникаций в социальной информационной сети
Сочинение Про Художественную Школу
Реферат: Международные отношения. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Анализ себестоимости, прибыли и рентабельности продукции предприятия ОАО "Рогачевский МКК", анализ рынка и маркетинговой среды
Реферат по теме Информационное право и правовая защита информации
Реферат Культура Великобритании
Слушать Все Песни Эссе Торкеме Бесплатно
Курсовая работа по теме Теорема Чеви та її застосування
Реферат На Тему Информация, Информатика, Представление Информации
Контрольная работа: Особенности учета затрат и расчетов предприятия
Реферат по теме Эффективность функционирования контейнерных систем
Реферат: Агопромышленный комплекс Новосибирской области. Скачать бесплатно и без регистрации
Грыжи У Детей Реферат
Курсовая работа: Оперативное управление производством 2
Вступление К Сочинению Время Перемен
Решение проблемы безопасности дорожного движения - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда дипломная работа
Анатомия, функция, клинические симптомы поражения IХ, Х, XII пар черепно-мозговых нервов - Биология и естествознание презентация
Проблемы наводнений в мире, приморских областях России - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда контрольная работа