Вираження ймовірності в сучасній німецькій мові - Иностранные языки и языкознание курсовая работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Вираження ймовірності в сучасній німецькій мові

Огляд теоретичної літератури, присвяченої проблемі модальності. Визначення сутності ймовірності як одного з видів категорії модальності. Способи об'єктивації ймовірності. Характеристика умов реалізації способів вираження ймовірності в німецькій мові.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти і науки України
з філології (спеціальність 6.020303)
Вираження ймовірності в сучасній німецькій мові
Розділ 1. Ймовірність як один з видів модальності
Розділ 2. Способи вираження ймовірності в німецькій мові
2.1 Модальні дієслова, як спосіб вираження ймовірності
2.2 Модальні частки, як спосіб вираження ймовірності
2.3 Модальні слова, як спосіб вираження ймовірності
2.4 Фразеологізми і фразеологічні структури, як спосіб вираження ймовірності
2.5 Питальні речення і інтонація сумніву, як спосіб вираження ймовірності
Питання про визначення поняття модальності у лінгвістичній літературі є складним і спірним. По-перше, існують різні точки зору про категоріальну належність цього поняття. По-друге, складність поняття модальності пояснюється його багатоаспектністью. Ймовірність представляє собою цілком особливий вид модального значення. Це цілком об'єктивна оцінка висловлюваного з боку мовця, яка базується на тому, наскільки він поінформований про дане положення речей. Якщо мовець недостатньо поінформований про даний факт, або ж просто не хоче нічого категорично стверджувати, він повідомляє про це, як про більш-менш ймовірне. Насправді ж те що він припускає або відповідає дійсності або ж ні. Питання про вираження саме ймовірності розглядається в даній роботі з двох причин. По-перше, це одне з найпоширеніших модальних відносин, бо люди дуже часто недостатньо поінформовані про той чи інший факт, щоб його катигорично стверджувати чи заперечувати. По-друге, підставою для виділення ймовірності як особливого виду модального значення є ті обставини, що ймовірність, як правило виражається різними лексичними, або вірніше сказати лексико-граматичними засобами.
Об'єктом дослідження даної курсової роботи є вираження ймовірності, сумніву, припущення в німецькій мові.
Предметом розгляду є мовні засоби вираження цієї категорії. Сумнів найбільш часто досліджується людиною у його повсякденному житті й звичайно, воно повинне виражатися за допомогою мовних засобів.
Здатністю виражати значення сумніву володіють лексичні, граматичні і фонетичні одиниці, і в розрізненому вигляді можна знайти вказівки на них в різних практичних посібниках або теоретичних дослідженнях. Але системному аналізу модальність ймовірності до цих пір не піддавалася. Особливої уваги заслуговують роботи таких авторів, як Виноградов В.В., Грепл М., В.Г.Адмоні, Єрмолаева Л.С., Золотова Г.О., Колшанський Г.В., Натанзон Е.А., Панфілов В.З., Шабаліна В.Ф., Aijmer К., Hermeren L., Palmer F.R.
Актуальність роботи: невелике число лінгвістичних досліджень на цю тему свідчить про актуальність вибору теми, а новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше систематизуються всі мовні засоби, що служать для вираження ймовірності, виявляються основні характеристики феномену ймовірності як одного з видів суб'єктивної модальності і особливості її вербалізації в певних ситуаціях спілкування і типах мови. Актуальність дослідження визначається важливістю і недостатнім вивченням, як значення ймовірності у лінгвістиці, так і засобів його вираження в німецькій мові. Дані засоби характеризуються широким вживанням у розмовній мові і великим спектром відтінків.
Метою роботи стало вивчення способів вираження ймовірності і особливостей її реалізації. Мета роботи зумовила і її конкретні завдання:
- ознайомлення з теоретичною літературою, присвяченої проблемі модальності;
- визначення сутності ймовірності як одного з видів категорії модальності;
- виявлення всіх можливих способів об'єктивації ймовірності в мові;
- з'ясування умов реалізації виявлених способів вираження ймовірності в німецькій мові.
Теоретичною базою дослідження стали доступні нам праці вітчизняних і закордонних лінгвістів, присвячених темі модальності. У якості основних методів були використані метод компонентного аналізу, метод суцільної вибірки.
Ціль і конкретні завдання дослідження обумовили його структуру: робота складається із вступу, двох розділів, висновку й списку використаних джерел.
Практична цінність роботи може полягати в тому, що методику дослідження можливо застосовувати по відношенню до опису інших видів суб'єктивної модальності.
Розділ 1. Ймовірність як один з видів модальності
«Модальність (від порівн. лат. modalis - модальний; лат. modus - спосіб) - функціонально-семантична категорія, що виражає різні види відносини висловлення до дійсності, а також різні види суб'єктивної кваліфікації того, що повідомляється. Модальність є мовною універсалією, вона належить до основних категорій мови, у різних формах різних систем, що виявляються в мовах» [4,303]. модальність ймовірність німецький мова
Термін "модальність" досить широкий за обсягом, оскільки він використовується для позначення різних явищ неоднорідних за смисловим обсягом, граматичними властивостям і по мірі оформленої на різних рівнях мовної структури. Питання про межі цієї категорії вирішується різними дослідниками по-різному.
На думку акад. В.В.Виноградова, будь-яке речення, відображаюче дійсність «у його практичному суспільному усвідомленні», виражає віднесеність змісту мови до дійсності і тому з різноманітністю типів речення тісно пов'язана категорія модальності.
«Кожне речення містить у собі, як істотну конструктивну ознаку, модальне значення, тобто містить у собі зазначення на відношення до дійсності.
Будь-яке цілісне вираження думки, почуття, спонукання, відображаючи дійсність у тій або іншій формі висловлення, утілюється в одну з існуючих у даній системі мови інтонаційних схем речення й виражає одне з тих синтаксичних значень, які у своїй сукупності утворюють категорію модальності»[7, 41].
У «Вступі в граматику сучасної німецької мови» Куммера M. дається наступне визначення модальності: «Модальність - це функціонально-семантична категорія, що виражається за допомогою ієрархічно організованої системи морфологічних, синтаксично-конструктивних, інтонаційних і лексичних засобів, незалежно від того, чи узгоджується з дійсністю виражений у вислові зміст свідомості мовця чи ні»[23, 88].
І.Р. Гальперін також вважає, що «відношення мовця до дійсності, постульоване як основна ознака модальності, в тій чи іншій мірі характерне для будь-якого вислову». При цьому автор називає модальність "самою сутністю комунікативного процесу", оскільки відношення мовця до дійсності, що виражається різними засобами - формально граматичними, лексичними, фразеологічними, синтаксичними, інтонаційними, композиційними, стилістичними, виявляється категорією, властивою мові в дії, тобто мовленню [8, 113].
Більшість вчених, наприклад, В.В.Виноградов, Ш.Баллі, В.Г.Адмоні, Л.С.Єрмолаєва, В.З.Панфілов, Н.Б.Шведова й ін., у самій категорії модальності виділяють її підкатегорії, які мають різні назви, але в принципі - одну суть: об'єктивну й суб'єктивну, зовнішню й внутрішню модальності і т.д. Під об'єктивною модальністю або зовнішньою, яку більшість вчених визначають як обов'язкову ознаку речення, розуміється вираження відносин змісту висловлення до дійсності, що не залежить від мовця[14, 15].
Тобто до об'єктивного модального значення відносять значення реальності (нереальності/ірреальності). Головним засобом оформлення модальності в цій функції є категорія дієслівного способу. На синтаксичному рівні об'єктивна модальність представлена протиставленням форм дійсного способу формам ірреальних способів, тобто спонукальному й умовному. Категорія дійсного способу індикатива, містить в собі об'єктивно-модальні значення реальності, тобто тимчасової визначеності: співвідношення форм індикатива зміст повідомлення віднесений до одного з трьох тимчасових пластів - теперішнього, минулого або майбутнього. Ірреальні способи спонукальне і умовне, характеризуються недостатньою часовою визначеністю і відносять повідомлення до бажаного або необхідного, можливого або нездійсненного і т. п [14,164].
Об'єктивна модальність органічно пов'язана з категорією часу й диференційована за ознакою часової визначеності / невизначеності [14,151].
Друга ж підкатегорія - суб'єктивної модальності або внутрішньої - виражає "відношення мовця до того, про що говоритися, тобто до змісту висловлення. Найчастіше ця підкатегорія розглядається як необов'язкова, факультативна ознака речення»[14,154].
«Семантичний обсяг суб'єктивної модальності ширший за семантичний обсяг об'єктивної модальності; значення, що становлять зміст категорії суб'єктивної модальності, неоднорідні, вимагають упорядкування; більшість з них не мають прямого відношення до граматики. Змістову основу суб'єктивної модальності утворюють поняття оцінки в широкому значенні слова, включаючи не тільки логічну, інтелектуальну, раціональну кваліфікацію повідомлюваного, але й різні види емоційної або ірраціональної реакції»[14,157].
Як пояснює Лінгвістичний енциклопедичний словник, дана модальна підкатегорія реалізується в реченні за допомогою[25, 198]:
1. спеціального лексико-граматичного класу слів, а також функціонально близьких до них словосполучень і речень, що функціонують у складі висловлення як вступних одиниць;
2. модальних часток, наприклад, для вираження невпевненості "начебто", припущення "хіба що", невірогідності "нібито", подиву "ну й" та ін.;
3. вигуків «ах!», «ой-ой-ой!», «на жаль» та ін.;
4. спеціальних інтонаційних засобів для наголошення подиву, сумніву, упевненості, недовіри, протесту, іронії й інших емоційно-експресивних відтінків суб'єктивного відношення до повідомлюваного;
5. порядку слів, наприклад, винесенням головного члена речення на початок, для вираження негативного відношення, іронічного заперечення "Стане він тебе слухати!", "Гарний друг!»;
6. спеціальних конструкцій - спеціалізованою структурною схемою речень або схемою побудови його компонентів, наприклад побудовами типу: «Ні-т би почекати!» для висловлення жалю з приводу чого-небудь, що не здійснилося, «Вона візьми і скажи» для вираження непідготованості, раптовості дії і т.п.
При цьому засоби суб'єктивної модальності здатні перекривати об'єктивно-модальні характеристики [5,181].
Л.С.Єрмолаєва розмежовує три різні типи модальних відносин: внутрішню, об'єктивну зовнішню й суб'єктивну зовнішню модальності. Під внутрішньою модальністю вона розуміє "відношення суб'єкта рідше об'єкта дії до дії, яку він здійснює, для об'єкта - відношення до дії, яка виконується по відношенню до нього: Er will essen. Die Krankheit will kuriert werden (14,68).
Основним засобом вираження внутрішньої модальності в сучасних германських мовах, на думку Єрмолаєвої, є модальні дієслова. Під зовнішньою модальністю речення розуміється "відношення його змісту до дійсності в значенні реальності / нереальності, тобто об'єктивна зовнішня модальність і ступінь впевненості мовця в повідомлюваних ним фактах - суб'єктивна зовнішня модальність.» [14, 73].
При цьому основними засобами вираження об'єктивної зовнішньої модальності в сучасних германських мовах дослідниця вважає способи дії, а основним засобом вираження суб'єктивної зовнішньої модальності - модальні слова, наприклад, vielleicht, wahrscheinlich, gewiЯ.
Деякі лінгвісти, як, наприклад, В.Г.Адмоні, інтерпретують модальність як суб'єктивно-об'єктивну категорію на тій підставі, що в будь-якому реченні, частково засобами організації всієї будови речення, частково спеціальними показниками, додатково дається певна оцінка самого змісту висловлення з погляду його реальності, і „ця оцінка завжди активна, вона завжди затверджується…“[2,56].
Ще одним до кінця не вирішеним питанням у лінгвістиці є питання про те, розглядати категорію модальності на рівні речення-моделі, чи на рівні тексту. Ц.Ю.Чхаідзе у своїй статті „Співвідношення суб'єктивного й об'єктивного в категорії модальності" висловлюється з цього приводу таким чином: „Окремі речення, взяті поза контекстом, являють собою не моделі подій, що мають місце в реальному світі, а лише мовний матеріал. Це всього-на-всього мовні одиниці певного рівня мовної ієрархії, які не відображають ніякої позамовної ситуації, будучи лише мовними моделями для такого відображення. Відповідно, ці речення ні до чого не відносяться мовцем, тому що самого мовця нема, і будуть моделювати якусь подію тільки в тому випадку, якщо мовець вживатиме їх, тобто вставить у мовний контекст, виражаючи при цьому своє особисте відношення до відображуваного факту. Відомо, що речення, не включене в контекст, має лише значення, а не зміст. Відповідно можна сказати, що модальність у реченнях- моделях - це лише певні мовні одиниці, що виражають певні мовні значення реальність/нереальність, впевненість/невпевненість та ін., але вони не виражають особистої оцінки мовця. Модальність же у висловленнях, тобто в реченнях, включених у контекст - це вже модальність зовсім іншого роду, це вже саме відношення мовця до того, що повідомляється. Це вже не мовна, але текстова категорія, і вивчати її можливо лише в контексті зв'язного тексту, де дослідник має справу вже не з мовними моделями, якими є ізольовані речення, але з реальними повідомленнями, що містять особистісну оцінку мовця того, що відображається в тексті“[20, 258].
У лінгвістиці тексту модальність розглядається як одна з основних текстових категорій. У зарубіжній лінгвістиці одним з перших, хто запропонував відносити модальність не до рівня речення, а до рівня тексту, був В.Дресслер, який розглядав модальність як одну зі складових рис тексту - комунікативної одиниці спілкування [11, 45].
Питання про вираження саме припущення, а не інших значень широкого модального плану особливо розглядається в даній роботі з двох причин. По-перше, це одне з найпоширеніших модальних відносин. По-друге, підставою для виділення припущення як особливого виду модального значення служить та обставина, що припущення виражається, як правило, різноманітними лексичними, вірніше лексико-граматичними засобами.
Предметом дослідження служить модальне поле припущення, яке відрізняється багатством засобів вираження, що представляє для нас особливий дослідницький інтерес, а саме:
2. Модальні слова, модальні частки;
3. Граматичні часові форми Futur I и II;
5. Інфінітивні конструкції scheinen, glauben + zu + Infinitiv;
6. Модальність речення (синтаксичні конструкції для вираження припущення) -dass і -ob речення, допустові складнопідрядні речення.
Модальні дієслова німецької мови є розвиненою і оптимально діючою традиційною системою. В разі модалізації вони передають відтінки міри припущення. Так, при модалізациі дієслово dьrfen наприклад, може вживатися лише в претеріті кон'юнктива, наприклад, Das dьrfte einfach gewesen sein., а дієслово mцgen вживається лише у теперішньому часі Da mцgen Sie wieder recht haben або у минулому часі дійсного способу, наприклад, Sie gebrauchte die Anredeform, die noch in ihrer Jugend ьblich gewesen sein mochte.
Таким чином, суб'ектівно-модальниє значення дієслова виявляються в структурно зв'язаному комплексі, який включає не лише предикативний комплекс, але і весь контекст. Виражаючи різні модальні значення припущення, модальні дієслова німецької мови мають у якості основного члена предикативного ядра форму інфінітива ІІ.
Вживання інфінітива ІІ підсилює можливу модальність тексту, наприклад, In ihrer Jugend mochte sie reizvoller gewesen sein, als die Tochter es heute noch war.
У дослідженні наголошується функціонування дієслова в різних мікротекстах, а також ті різні відтінки припущення, які він проявляє. При порівнянні з дієсловами dьrfen, kцnnen, mьssen припущення з дієсловом mцgen характеризується менш впевненим характером, ніж з mьssen і dьrfen, але впевненішим, ніж припущення з дієсловом kцnnen. Речення з дієсловом dьrfen виражають припущення з вищою мірою впевненості, ніж дієслова kцnnen і mцgen, але з меншою впевненістю ніж з mьssen.
Німецька мова насичена значною кількістю модальних слів, які характеризуються поліфункціональністю: вони є словами-реченнями, можуть бути у складі речення, указуючи модальність усього висловлення або якогось челена речення.
Контекст в більшій мірі сприяє реалізації якого-небудь з великого числа значень одиниці, наприклад, слово wohl що дуже часто вживається в сучасній німецькій публіцистиці вказує на декілька модальностей: сумніви, невпевненість, впевнене припущення, що реалізовується лише в певних смислових умовах.
Отже можемо зробити висновок, що категорія модальності є універсальною категорією, властивої всім мовам, оскільки кожне висловлювання містить у собі, в найменшій мірі, зазначення на відношення до дійсності. У лінгвістичній літературі прийнято розглядати категорію модальності як двоаспектну категорію, оскільки будь-яке речення не тільки відображає об'єктивно існуючу позамовну реальність, але при цьому містить і суб'єктивну оцінку мовцем. Тому прийнято розділяти модальність на об'єктивну і суб'єктивну, де перше - це вираження відношення змісту висловлювання до дійсності з точки зору реальності/ірреальності, а друге - це відношення мовця до змісту висловлювання. Отже можна вважати, що ймовірність є одним з видів суб'єктивної модальності. Усі мовні засоби, які здатні виступати в даній моделі, складають семантико-функціональне поле ймовірності.
Розділ 2 Способи вираження ймовірності в німецькій мові
2.1 Модальні дієслова, як спосіб вираження ймовірності
Одним з основних засобів вираження модальності припущення є модальні дієслова. Під категорією модальності мається на увазі сума значень, властивих способам дії, що виражаються не лише способами дії, а й іншими засобами мови.
Так, наприклад, припущення в німецькій мові виражаються кон'юнктивом, модальними дієсловами, модальними словами, інтонацією гіпотези, модальною часткою etwa і т.п. Таким чином, категорія модальності - це система граматичних значень, що вказують на відношення змісту мови в дійсності, а інколи, і на волевиявлення мовця.
Необхідно відмітити, що всі модальні дієслова, які вживаються у функції вираження припущення, відступають від свого основного лексичного значення. Розглянемо всі можливі випадки:
Модальне дієслово kцnnen є одним з непрямих способів вираження сумніву. Поряд з можливістю й побажанням дієслово kцnnen у сучасній німецькій мові вживається в значенні припущення.
Це значення дієслова kцnnen з'явилося в ранньоново-верхньонімецький період. Воно свідчить не тільки про збагачення значень дієслова kцnnen, але й про його граматизацію. Якщо в значенні можливості, прохання й побажання дієслово kцnnen ставиться до присудка, то в значенні припущення воно відноситься до змісту всього речення й тим самим набуває нову граматичну функцію. В українській мові аналогічну функцію виконують граматизовані вставні слова: "можливо", "імовірно", модальне словосполучення "може бути" і т.д. У значенні припущення дієслово kцnnen вживається як з інфінітивом I, так і з інфінітивом II, а також у сталому виразі kann sеіn - можливо.
Між дієсловом kцnnen з інфінітивом I і з інфінітивом II існує не модальна, а часова відмінність. Дієслово kцnnen з інфінітивом I виражає припущення в теперішньому часі:
Er kann auch Schriftsteller sein.--Можливо, він письменник (а, може бути, що й ні).
Er kann hier sein. -- Можливо, він тут (а, може бути, що й ні).
Речення з інфінітивом I збігається за формою з основним вживанням дієслова kцnnen у значенні можливості. У цих випадках контекст і наголос виступають смисловими розпізновачами. Контекст вказує, як слід перекласти дієслово kцnnen у цій формі в різних випадках.
Er kann hier sein-- 1) Він може бути тут (ймовірність). 2) Він, можливо, тут (припущення).
Er kann ein ausgezeichneter Geiger gewesen sein.-- Можливо, він був, чудовим скрипалем.
Er kann hier gewesen sein.--Можливо, що він був, тут (але, можливо, що його й не було).
Jede Sekunde konnte entscheidend sein. - Кожна секунда могла все верішувати (29, 45)
„Komisch“, Juan lachte auf, „ich kann dir nicht einmal bцse sein“ - «Дивно», розсміявся Джуан, «здається я не можу навіть на тебе злитись» (30,96).
Модальне дієслово kцnnen у значенні припущення перекладається на українську мову модальними словами і словосполученнями: «ймовірно», «мабуть», «напевно», «певно», «дуже ймовірно», «може бути», а також, хоч значно рідше, дієсловом «могти» у різних формах [16, 28,29,30].
Таким чином, дієслово kцnnen виражає припущення за допомогою інфінітива І и ІІ. Це припущення характеризується тим, що мовець цілком допускає ймовірність, але, це припущення може в однаковій мірі відповідати чи не відповідати дійсності. Окремо хотілось би розглянути вживання сталого виразу kann sein, яке також вживається, хоча й не дуже часто:
Сталий вираз kann sein, у відомій мірі, семантично близький до модальних прислівників vielleicht, mцglicherweise і у багатьох випадках витісняєтсья ними. Оскільки нас цікавить новий період розвитку німецької мови, ми можемо відмітити, що особливо широко вживається модальне слово vielleicht, і тому необхідність у звороті kann sein у відомій мірі зникає.
Модальне дієслово mцgen також може виразити значення сумніву і є одним з непрямих способів вираження ймовірності в німецькій мові.
Припущення або нерішуче висловлення можуть також виражатися за допомогою дієслова mцgen з інфінітивом іншого дієслова. Наприклад:
Er mag krank sein.--Можливо, він хворий.
Da mцgen Sie wieder recht haben. - Мабуть, ви знову маєте рацію.
Дієслово mцgen у формі індикатива, як правило, супроводжується стверджувальною інтонацією, що підкреслює значення ймовірності:
„Mag ja auch sein“ - Ну, що ж, може так воно и треба. (31,33).
У сполученні з інфінітивом іншого дієслова дієслово mцgen іноді виражає припущення з відтінком допущення:
Ihr Talent mochte nicht groЯ genug sein -- Можливо, що її талант був не таким вже й великим...
Герман Пауль називає значення, що виражаються в аналогічних випадках дієсловом mцgen, терміном "ungefдhre Schдtzungen". Він показує, що дієслово mцgen у цій функції може доповнюватися ще й частками etwa і gegen. Герман Пауль наводить приклади:
„Er mag etwa 40 Jahre alt sein; es mochten etwa 100 Leute zugegen sein; es mochte gegen 3 Uhr sein.“ - Йому могло бути приблизно 40 років; було присутньо близько 100 осіб; було близько 3-ї години. «Припущення носить в таких випадках часто характер допущення» [24,144,145].
«Іноді, - пише далі Г. Пауль, - нерішучі (приблизні) висловлення можуть бути виражені у формі Konjunktiv Prдterit»: «das mochte noch angehen» і тоді вони майже вже не відрізняються від виразу «das, ginge noch an» - Це, мабуть, зійде.
Вживаючись із інфінітивом II, дієслово mцgen виражає припущення, що відноситься до минулого:
Er mag hier gewesen sеіn - Можливо, він був тут.
«Wie alt mag sie sein?» fragt Kropp. - «Цікаво, скільки років їй могло б бути?» - запитав Кропп. (31,107)
Es mag gute Дrzte geben, und viele sind es. - Мабуть, бувають и гарні лікарі, ми самі бачили багатьох. (31,207)
У сполученні з інфінітивом ІІ дієслово mцgen передає припущення, що містить більшу долю впевненості, чим дієслово kцnnen у такій же формі. В "Німецькому Словнику" Весселі-Шмідта вказується, що в цьому випадку дієслово mцgen передає припущення й імовірність (Vermutung, Wahrscheinlichkeit). Речення "еs mag viel getrunken sein", автори словника трактують як рівнозначний вираз "es wдre mцglich, es dьrfte sein".
З даним трактуванням ніяк не можна погодитися, воно дуже приблизне, тому що припущення, що виражається дієсловом mцgen з інфінітивом ІІ, завжди відноситься до минулого і має інші семантичні відтінки, на відміну від форми dьrfte з дієсловом sein. Якщо дієслово mцgen + інфінітив ІІ передає впевнене й обґрунтоване припущення в минулому, то дієслово dьrfen + інфінітив ІІ містить ввічливе, зовні нерішуче, але по суті впевнене припущення.
Стосуючись вживання даного дієслова в сучасній німецькій мові, необхідно відзначити, що нерідко дієслово mцgen виступає й у застиглій формі mag sein, яка передає припущення з додатковим відтінком "і нехай собі", "ну й нехай":
Diese Sonate ist hervorragend, mag sein. Aber mir gefдllt sie jedoch nicht.
Або: Sie haben nur den Wert von Schilderungen, mag sein.
Словосполучення mag sein і в якості головного речення:
Mag sein, dass er davon Wind bekommen hat.
«Mag sein, dass ich erst noch viel, viel zu lernen habe, und das es mir am allerwenigsten ansteht, heute schon Kritik zu ьben und Ratschlдge zu erteilen».
Mag sein, aber es hat sicher auch etwas mit Intelligenz zu tuneinen gemalten Sternenhimmel nicht mit dem echten zu verwechseln.
Дієслово mцgen має багату палітру модальних значень у сучасній німецькій мові, зокрема для вираження численних відтінків припущення.
Модальне дієслово sollen є одним з найбільше вживаних непрямих способів вираження ймовірності.
У системі значень дієслова sollen велике місце займає припущення з відтінком сумніву або здивування. У цьому значенні дієслово sollen виступає в питальних реченнях із запереченням. Тут дієслово sollen має значну ступінь граматизації. На українську мову ці вирази перекладаються за допомогою питальних часток "чи", "невже", "хіба". Наприклад:
„..der Soldat sool eben stдndig unter Aufsicht sein“ - Адже солдать завжди повенен бути під наглядом. (31,6)
Soll das ein Verhцr sein? - Чи повинно це бути допитом? (30,65)
Отже це вживання дієслова sollen близьке до вживання дієслів dьrfen і kцnnen у притериті кон'юнктива в значенні припущення. У системі значень дієслова sollen значне місце займає припущення з відтінком сумніву та здивування. В цьому значенні sollen виступає в питальних речення з запереченням. Тут дієслово sollen має значну ступінь драматизації й перекладається на українську за допомогою питальних часток «чи», «невже», «хіба».
Модальне дієслово wollen також є одним з найвживаніших непрямих способів вираження ймовірності в німецькій мові.
Від основного значення дієслова wollen «хотіти», «бажати» у сучасній німецькій мові відбрунькувалося значення сумніву або посилання на чуже помилкове твердження. Цей сумнів мовця виражається дієсловом wollen + інфінітив.
Спочатку дієслово wollen + інфінітив вказував лише на те, що мовець ніби знімає з себе відповідальність за правдивість переданих слів. Таким чином, дієслово wollen + інфінітив заміняв певною мірою лапки.
Die Frau will das nicht gеwuЯt haben. - Жінка стверджує, що нібито вона цього не знала.
Er will dieses Haus nie gesehen haben. - Він стверджує, що він нібито ніколи не бачив цього будинку.
Sie will es ihrem Sohn geraten haben. - Вона стверджує, що нібито порадила це своєму сину.
Spдter wollte Frдulein, die zum Zahlen gerufen war, doch ein Papier gesehen haben, das von allen drei unterschrieben war. - Але потім пані, яку покликалидля розрахунку, стверджувала, нібито бачила якийсь папір, підписаний усіма трьома. (31, 95)
Найчастіше дієслово wollen у цьому значенні виступає з інфінітивом II.
Irgendwo mьssen die anderen ja noch sein. (29,49)
Дієслово wollen з інфінітивом II виражає викликаюче сумнів ствердження, що відноситься до минулого. Сумнів, пов'язаний з теперішнім часом, виражає дієслово wollen з інфінітивом I.
За допомогою дієслова wollen виражається наш сумнів у тому, у чому нас хотіли б переконати. У цьому значенні дуже граматизується, втрачає своє основне значення. При цьому, однак, дієслово wollen не припиняє виражати модальність. На відміну від інших випадків вживання, дієслово wollen у значенні сумніву відноситься не до присудка, а до всього речення в цілому.
Особливий характер має вживання форми wollen в 1- й особі + інфінітив II. Тут дієслово wollen виконує певну стилістичну функцію:
Ich will nichts gesehen haben. - Будемо вважати, що я нічого не бачив. (Я все бачив, але я не хочу, щоб хто-небудь про це знав.)
Macht, was ihr wollt, ich will nichts gеhцrt haben. - Робіть, що хочете, я нічого не чула. ( будемо вважати, що я нічого не чула).
Дієслово dьrfen у значенні припущення стоїть у формі претеріта кон'юнктива. В результаті з'єднання семантики дієслова dьrfen і претеріта кон'юнктива з'являється нове значення, не рівне сумі значень модального дієслова dьrfen і претеріта кон'юнктива, хоча і пов'язане з ним. Припущення, виражене дієсловом dьrfen, відрізняється від припущення з дієсловом kцnnen більш скромнішим, ввічливішим, але упевненішим характером. Це значення - особиста думка, здогадка. Наприклад:
Es dьrfte nicht schwer sein das zu beweisen. - Це мабуть не важко було довести.
Es dьrfte Sie als Anwalt interessieren, mein Freund. - Це мабуть вас цікавить як адвоката, мій друже.
У значенні прпущення дієслово dьrfen вживається з інфінітивом І и ІІ. Різниця між цими вживаннями не модальна, а часова, наприклад:
Дієслово dьrfen виражає припущення з більшим ступенем впевненості, ніж дієслово kцnnen в претериті кон'юнктива, наприклад:
Er kцnnte hier gewesen sein. - можливо, він був тут (але, може бути, що й ні).
Er dьrfte hier gewesen sein. - мені здається, що він, можливо, був тут.
Es dьrfte schwer sein, das zu erklдren. - Мабуть це було важко пояснити.
Дієслво dьrfen у цьому значенні часто вживається у сполученні з прислівником wohl:
Die Sache dьrfte sich wohl anders verhalten. - Справи могли б скластися по- іншому.
Коли дієслово dьrfen виступає у значенні припущень, то воно, хоч і граматизується, у той же час залишається у сфері модальності. Проте, на відміну від основного значення дієслова dьrfen, яке уточнює і доповнює семантику присудка, припущення відноситься до всього речення в цілому.
Дієслово mьssen у сучасній німецькій мові служить для вираження припущення з більшим ступенем впевненості. У цьому значенні дієслово mьssen помітно граматизується, воно відноситься вже не до присудка, а до всього речення в цілому. На відміну від дієслова sollen, яке у відповідному вживанні виражає посилання на чужі слова, дієслово mьssen виражає припущення на основі знань якихось об'єктивних ознак:
Der Zug soll bald kommen - припущення виражається на основі чиїхось слів.
Der Zug muss bald kommen - у мовця є всі підстави так думати: наявність розкладу і т.п.
Зі значенням припущення дієслово mьssen вживається як з інфінітивом І, так і з інфінітивом ІІ. Слід зазначити, що між цими формами існує не модальна, а часова відмінність:
Er muss hier sein - Він повинен би бути тут;
Er muss hier gewesen sein - Він повинен бу
Вираження ймовірності в сучасній німецькій мові курсовая работа. Иностранные языки и языкознание.
Курсовая работа: Международные стандарты бухгалтерского учета и их использование в Российской Федерации
Дипломная работа: Расчет спутниковой линии связи Алматы Лондон
Курсовая работа по теме Финансовый леверидж, его связь с финансовым риском. Стратегии и приемы менеджмента риска
Курсовая работа по теме Маркетинговые механизмы привлечения и удержания клиентов (на примере продуктовых сетей 'Пятерочка', 'Дикси', 'Перекресток')
Свобода Подростков Сочинение На Английском
Контрольная работа по теме Характеристики типовых звеньев
Курсовая работа: Источники формирования социологии Г. Спенсера и теория социальных институтов Г. Спенсера
Математика 3 Класс Первая Четверть Контрольная Работа
Реферат На Тему Функциональные Стили Русского Языка
Курсовая работа по теме Универсальные грамматики нового времени. Грамматика Пор-Рояля
Пособие по теме Створення бізнес–моделі підприємства за допомогою комп’ютерного комплексу Project Expert
Ценности Человека Реферат
Курсовая работа: Гуманизм в итальянском Возрождении. Скачать бесплатно и без регистрации
Эссе По Цитате Сенека
Контрольная Работа Изложение 4 Класс
Реферат по теме Дуализм древне-римского права: fas и ius
Сочинение На Тему Я Буду Дизайнером
Сочинение На Тему Изба
Лабораторная Работа На Тему Табличный Процессор Microsoft Excel
Реферат: Энергетический расчет спутниковой линии связи для передачи телевизионных сигналов
Лексико-стилистические свойства политического текста - Журналистика, издательское дело и СМИ реферат
Старение и одиночество - Биология и естествознание курсовая работа
Государственная система профилактики правонарушений - Государство и право курсовая работа