Використання геоінформаційних технологій для картографування родовищ корисних копалин на території Кіровоградської області - География и экономическая география курсовая работа

Використання геоінформаційних технологій для картографування родовищ корисних копалин на території Кіровоградської області - География и экономическая география курсовая работа




































Главная

География и экономическая география
Використання геоінформаційних технологій для картографування родовищ корисних копалин на території Кіровоградської області

Оцінка сучасних поглядів на ГІС та ГІТ. Аналіз основних можливостей створення просторових баз даних некомерційними ГІС. Оцінка просторового розподілу основних родовищ корисних копалин території. Розробка технології створення просторової бази даних.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВИКОРИСТАННЯ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ КАРТОГРАФУВАННЯ РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН НА ТЕРИТОРІЇ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Галузь знань: 0401 Природничі науки
Спеціалізація: Краєзнавчо-туристична робота
Розділ 1. Поняття геоінформаційних технологій
1.1 Поняття геоінформаційної системи (ГІС)
1.2 Основні напрямки та використання ГІС в сучасному суспільстві. Базові концепції ГІС
1.3 QGIS - провідна вільна настільна ГІС
2.1 Забезпеченість корисними копалинами
Розділ 3. Технологія створення просторової бази даних
Актуальність. Інтерес до географічних інформаційних систем (ГІС), геоінформаційним технологіям (ГІТ) і геоінформаційній науці має надзвичайне зростання останніми роками завдяки отриманим на їх основі ефективним рішенням в багатьох областях людської діяльності. З їх допомогою вирішуються локальні, регіональні і глобальні завдання сталого розвитку територій, використання природних ресурсів, охорони довкілля, забезпечення суспільної безпеки. Сучасні геоінформаційні системи розширюють методи дослідження нашого світу, надаючи цифрові інструменти для організації й оперування просторовими даними, моделювання процесів, що відбуваються в просторі, візуалізації цих даних, моделей і процесів за допомогою розвинених комп'ютерних засобів, спеціалізованих інструментів обробки й аналізу геоданих. Дослідники від різноманітних академічних дисциплін використовують просторове мислення й інструменти ГІС для розвитку явних просторових моделей на різних масштабних рівнях.
Об'єктом вивчення даної курсової роботи є корисні копалини території Кіровоградської області.
Предметом - технологія створення просторової бази даних “Корисні копалини Кіровоградської області».
Мета роботи - створення просторової бази даних основних родовищ корисних копалин Кіровоградської області в середовищі QGIS.
Для досягнення даної мети було поставлено наступні задачі:
оцінити сучасні погляди на ГІС та ГІТ;
проаналізувати основні можливості створення просторових баз даних некомерційними ГІС; просторовий база родовище копалина
оцінити особливості просторового розподілу основних родовищ корисних копалин території Кіровоградської області;
розробити технологію створення просторової бази даних “Родовища корисних копалин Кіровоградської області”.
Методи дослідження використані при написанні наукової роботи:
Практичне значення дослідження полягає в тому щоб показати максимально можливий спектр практичного використання ГІС як в науці так і в повсякденному житті. А також визначити основні принципи створення та роботи з сучасними ГІС на прикладі програми QGIS.
Під час проведення дослідження було використано програмне та апаратне устаткування для створення ГІС, на основі програми QGIS. Результатом роботи стала ГІС «Корисні копалини Кіровоградської області»
Розділ 1. Поняття геоінформаційних технологій
1.1 Поняття геоінформаційної системи (ГІС)
Поняття географічної інформаційної системи запозичене з англійської мови та є дослівним перекладом терміна geographic information system. Цей термін з'явився в російськомовній літературі в середині сімдесятих років, і вже на ранній стадії запозичення він отримав більш коротку форму геоінформаційна система.
ГІС являє собою апаратно-програмний людино-машинний комплекс, що забезпечує збір, обробку, відображення і розповсюдження просторово-координованих даних, інтеграцію даних і знань про територію для їх ефективного використання при вирішенні наукових і прикладних задач, пов'язаних з інвентаризацією, аналізом, моделюванням, прогнозуванням і управлінням навколишнім середовищем і територіальною організацією суспільства [1].
Рис. 1.1 Зв`язки ГІС з іншими науками [2]
Їх взаємозв'язок виявляється в таких аспектах:
* тематичні та топографічні карти - головне джерело просторово-часової інформації;
* системи географічних і прямокутних координат і картографічна розграфка служать основою для координатної прив'язки всієї інформації, що надходить і зберігається в ГІС;
* карти - основний засіб географічної інтерпретації та організації даних дистанційного зондування та іншої використовуваної в ГІС інформації;
* картографічний аналіз - один з найбільш ефективних способів виявлення географічних закономірностей, зв'язків, залежностей при формуванні баз знань, що входять в ГІС;
* математико-картографічне і ЕОМ-картографічне моделювання - головний засіб перетворення інформації в процесі забезпечення прийняття рішень, управління, проведення експертиз, складання прогнозів розвитку геосистем і т.п .;
* картографічне зображення - доцільна форма подання інформації споживачам, а автоматичне виготовлення оперативних і базових карт, тривимірних картографічних моделей, дисплей-фільмів - одна з головних функцій ГІС.
У найбільш загальному сенсі, геоінформаційні системи це інструменти для обробки просторової інформації, зазвичай явно прив'язаної до деякої частини земної поверхні, які використовуються для її управління. Це робоче визначення не є ні повним, ні точним. Як і у випадку з географією, термін складно визначити і при цьому являє собою об'єднання багатьох предметних областей. В результаті, немає загальноприйнятого визначення ГІС. Сам термін змінюється в залежності від інтелектуальних, культурних, економічних і навіть політичних цілей.
Наприклад з наукової точки зору ГІС - метод моделювання і пізнання природних і соціально-економічних систем [3]. ГІС - це система, що застосовується для дослідження природних, громадських і природно-суспільних об'єктів і явищ, які вивчають науки про Землю і суміжні з ними соціально-економічні науки.
У технологічному аспекті ГІС засіб збору, зберігання, перетворення, відображення і поширення просторово-координаційної географічної інформації. Таким чином, ГІС можна розглядати як систему технологічних засобів, програмного забезпечення і процедур, призначену для збору просторових даних, їх аналізу, моделювання і відображення в цілях вирішення комплексу задач з планування та управління. З виробничої точки зору ГІС - комплекс апаратних пристроїв і програмних продуктів, призначених для забезпечення управління та прийняття рішень, причому найважливіший елемент цього комплексу - автоматичні картографічні системи. ГІС використовує географічні дані, а також непросторові дані і має в своєму розпорядженні операційними можливостями, необхідними для просторового їх аналізу. Призначення ГІС - забезпечення процесу прийняття рішень з оптимального керування ресурсами, організаційні питання щодо функціонування транспорту та роздрібної торгівлі, використання об'єктів нерухомо, водних, лісових та інших просторових ресурсів.
Таким чином, ГІС можна одночасно розглядати як метод наукового дослідження, технологію і продукт ГІС-індустрії [6]
1.2 Основні напрямки та використання ГІС в сучасному суспільстві. Базові концепції ГІС
Просторовий об'єкт може бути визначений як цифрове представлення об'єкта реальності, інакше цифрова модель об'єкта місцевості, яка містить його координати і набір властивостей, характеристик, атрибутів, або сам цей об'єкт. Термін «картографічний об'єкт» зустрічається і в англомовній літературі по цифровій картографії та ГІС: картографуються, місцях (Cartographic entity (real world)), його цифрове представлення (Cartographic object (digital storage)) і узагальнюючого поняття картографічних об'єктів (Cartographic feature), яке може бути застосовано і до об'єктів реальності, і до їх цифровим уявленням, описам, моделям.
Об'єкт - подання до цифровому вигляді всієї і частини сутності її характеристиками (атрибутами), геометрією і (можливо) зв'язками з іншими предметами (наприклад, опис в цифровому вигляді ділянки дороги, включаючи категорію дороги, ширину проїжджої частини, його геометричне положення також зв'язок з мостом, якщо така існує).
Картографічний об'єкт - графічний об'єкт, необхідний для забезпечення певних вимог подання інформації. Атрибути картографічного об'єкта (якщо вони необхідні) забезпечують додаткові вказівки по відтворенню. Приклади картографічних об'єктів: стрілка напрямку течії [5].
Просторовий об'єкт - як цифрова модель об'єкта так і сам об'єкт «реальності», або «місцевості». Поширений синонім терміну «просторовий об'єкт» - географічний об'єкт, або «геооб'єкт».
Подання просторових об'єктів реальної дійсності засноване на наступних припущеннях:
* просторові дані складаються з цифрових уявлень реально існуючих дискретних просторових об'єктів;
* властивості, показані на карті, наприклад, озера, будівлі, контури повинні розумітися як дискретні об'єкти;
* зміст карти може бути зафіксовано в базі даних шляхом перетворення властивостей карти в просторові об'єкти;
* багато властивостей, які показані на карті, насправді віртуальні. Наприклад, контури або кордону реально не існують, але будівлі і озера - реальні об'єкти.
Безліч цифрових даних про просторові об'єкти утворює просторові дані. Просторові дані складаються з двох взаємопов'язаних частин: позиційної і непозиційної складової даних, інакше кажучи, опису просторового положення і тематичного змісту даних. При цьому виділяються відповідно Тополь-геометричні та атрибутивні дані. У найзагальнішому вигляді в просторових даних слід розрізняти і виділяти три складові частини: топологічну, геометричну і атрибутивну. В даний час сформувалося два різних підходи до визначення поняття «просторові дані» [7]. У першому випадку під просторовими даними розуміються цифрові дані про об'єкти реальності (місцевості, території, акваторії і т.п.), якими оперують при створенні геоінформаційної системи. У другому випадку термін «просторові дані» розуміється в більш широкому сенсі слова, включаючи в себе не тільки дані в першому значенні, але все «просторово-координовані дані» (цифрові зображення, цифрові карти, каталоги координат пунктів опорної геодезичної мережі і т.п.). Термін «просторові дані» має кілька синонімів, що вживаються в обох значеннях. Перший з них (по частоті вживання) - «географічні дані» - може претендувати на роль стандартизованого, поряд з «просторовими даними». До менш поширених відносяться «годинне», «геоінформаційні дані» і «геопросторові дані», які мають свою концептуальну схему в організації [рис. 1.2]
Вибір способу організації даних в ГІС, і, в першу чергу, моделі даних, тобто способи цифрового опису просторових об'єктів, значно важливіше, ніж вибір програмного продукту, оскільки безпосередньо визначає функціональні можливості створюваної ГІС і застосовність чи інших технологій введення інформації.
Від типу моделі даних залежить як просторова точність представлення графічної частини інформації, так і можливість отримання якісного
Рис.1.2 Концептуальна схема організації даних в ГІС [5]
картографічного матеріалу та організації контролю карт. Для полегшення роботи і отримання найбільш вдалого варіанту проекту карти, застосовується вибірка, яка формулюється темою.
Зміст бази просторових даних включає:
1) цифрові версії реально існуючих об'єктів (наприклад, будівель);
2) цифрові версії штучно виділених властивостей карти (наприклад, контури);
3) штучні об'єкти, створені спеціально для цілей побудови бази даних (наприклад, пікселі).
Різновид безперервних властивостей:
1) деякі властивості просторових об'єктів існують повсюдно, змінюються безперервно над земною поверхнею (висота, температура, атмосферний тиск) і не мають реально представлених кордонів.
- розташування: просторові дані взагалі часто називаються даними про розміщення;
- просторові відносини: взаємозв'язку між просторовими об'єктами описуються як просторові відносини між ними;
- атрибути: атрибути фіксують тематичні опису, визначаючи різні характеристики об'єктів;
- час: тимчасова мінливість фіксується різними способами:
1) інтервалом часу, протягом якого існує об'єкт;
3) часом отримання значень властивостей.
Геоінформаційні структури та моделі даних. Для візуалізації геоінформаційної структури використовують растрові і векторні моделі даних [рис. 1.3].
У растрових моделях даних, на відміну від векторних, немає об'єктів як відокремлених сутностей, в них об'єкти розуміються як області однорідних характеристик. Растрові дані завжди мають власну систему координат: кожен піксель адресується номером ряду і стовпця, на перетині яких він розташований. Для будь-якого растрового зображення відомі його розміри по горизонталі і вертикалі. При використанні растра як підкладку для векторних цифрових карт проводиться так зване трансформації растра, що забезпечує поєднання обох зображень. При трансформуванні виконується перетворення координат точок з піксельної системи координат в систему координат карти.
Рис. 1.3 Растрова і векторна моделі просторових даних [3]
Векторні моделі даних. Модель даних має в основі так званої лінійно-вузлову топологію, або структуру вузлів і дуг. Дуги є основним (базовим) типом лінійних об'єктів, вузли - це спеціальний тип точкових об'єктів, існуючий спільно з дугами. В основі лінійно-вузловий структури лежить принцип послідовного конструювання лінійних об'єктів з точкових і площинних з лінійних. Так, два незбіжних вузла визначають початкову та кінцеву точки одного лінійного об'єкта (дуги), при цьому вони можуть також з'єднуватися з однією або декількома іншими дугами.
Розглянемо переваги растрової і векторної моделей.
* картографічні проекції прості і точні, тобто будь-який об'єкт неправильної форми описується з точністю до одного осередку растра;
* безпосереднє з'єднання в одну картину знімків дистанційного зондування (супутникові зображення або відскановані аерофотознімки);
* підтримує велика різноманітність комплексних просторових досліджень;
* програмне забезпечення для растрових ГІС легше освоїти і воно більш дешеве, ніж для векторних ГІС.
* Гарне візуальне уявлення географічних ландшафтів.
* Топологія місцевості може бути детально описана, включаючи телекомунікації, лінії електропередач, газо- та нафто-трубопроводи.
* Чудова графіка, методи якої детально моделюють реальні об'єкти.
* Відсутність растеризации (зернистості) графічних об'єктів при масштабування зони перегляду.
Виділимо переваги растрової і векторної моделей даних.
3) робота зі складними структурами;
З даної інформації, для наочності, ми можемо створити порівняльну таблицю між інтерактивною картою та звичайною паперовою (Див. додаток А).
1.3 QGIS - провідна вільна настільна ГІС
Досить істотним гальмівним чинником для розвитку і впровадження геоінформаційних технологій на території України є недоступність комерційних програмних засобів ГІС через високу вартість. Так, ціни на найвідоміші й потужні ГІС-програми (наприклад, MAPINFO, програмні продукти від компанії ESRI тощо) сягають за 2 тис. доларів. З огляду на реалії сучасного буття установ ПЗФ в Україні, годі й сподіватися на будь-як достатню комплектацію їх примірниками комерційних програмних засобів ГІС.
У той же час варто звернути увагу на те, що на сьогодні існує багато комп'ютерних програм з відкритим програмним кодом, які поширюються на некомерційній основі. Саме використання вільних ГІС-програм, на нашу думку, є одним з найреальніших шляхів подолання зазначеної проблеми.
Спираючись на власний досвід, зазначимо, що більшості вільних програмних засобів ГІС дуже далеко за своїми можливостями до їх комерційних аналогів. Відповідно, вони часто за тих чи інших причин не в змозі задовольнити потреб дослідників. Так, дуже поширеними недоліками є відсутність підтримки (або хоча б можливості імпорту-експорту) найбільш поширених форматів геоданих (ESRI shape-file, Geotiff тощо), неможливість використання систем координат і картографічних проекцій, що використовують у вітчизняній картографії, відсутність функції геоприв'язки растрових мап. Тим не менш, є два вільних проекти, які позбавлені багатьох недоліків некомерційних ГІС і на які вітчизняному користувачу варто звернути увагу. Це такі, як QuantumGIS та GRASS. Досвід роботи із зазначеними програмними продуктами показав, що найбільшого ефекту і функціональності можна досягти саме при їх сумісному використанні. [7]
QGIS - це професійна програма GIS, яка є однією з кращих та пишається тим, що є вільним та відкритим програмним забезпеченням (FOSS)
QGIS - це зручна геоінформаційна система відкритого коду (ГІС), що ліцензована відповідно до Загальної публічної ліцензії GNU. QGIS є офіційним проектом Open Source Geospatial Foundation (OSGeo). Вона працює на Linux, Unix, Mac OSX, Windows і Android і підтримує численні формати та функціональні можливості вектора, растра та бази даних[10].
QGIS пропонує безліч поширених функцій ГІС, наданих основними функціями та плагінами.
Переглянути дані: Ви можете переглядати та накладати векторні та растрові дані в різні формати та проекції без перетворення в внутрішній або загальний формат.
Досліджуйте дані та складайте карти Ви можете скласти карти та інтерактивно вивчати просторові дані з дружнім графічним інтерфейсом
Ви можете створювати, редагувати, керувати та експортувати векторні та растрові шари у декількох форматах
Аналіз даних Ви можете виконувати аналіз просторових даних на просторових базах даних та інших форматах
Розширюйте функціональність QGIS через плагіни QGIS може бути адаптований до ваших особливих потреб за допомогою розширюваної архітектури плагінів та бібліотек, які можна використовувати для створення плагінів. Ви навіть можете створювати нові програми з C ++ або Python.
2.1 Забезпеченість корисними копалинами
Україна є державою з унікальною мінерально-сировинною базою, багатства надр якої обумовлено особливостями геологічної будови її території. Перша особливість полягає в тому, що в межах країни поширені всі три найголовніші складові геоструктурні зони земної кори: платформні, геосинклінальні та перехідні між ними області - крайові прогини. Кожна з цих зон характеризується специфічними рисами геологічної будови та поширення в її межах певних видів корисних копалин. Інша особливість полягає в тому, що в її геологічній будові приймають участь дуже різноманітні зі своїм складом і походження гірські породи, які за геологічним віком належать до всіх періодів - від найдавнішої архейської епохи до сучасного четвертого періоду.
На даний час в надрах України виявлено понад 20 тис. родовищ і проявів з 117 видів мінеральної сировини [12], з яких 11742 родовища (в т.ч. 1538 ділянок води питних, технічних, мінеральних) мають промислове значення і враховуються Державним балансом запасів корисних копалин(48). Промисловістю освоєно понад 4777 (в т.ч. 854 ділянок вод питних, технічних, мінеральних) родовищ з 99 видів корисних копалин, що містять від 40 до 75% розвіданих запасів різноманітних корисних копалин. На базі цих родовищ діє понад два тисячі гірничодобувних, збагачувальних і переробних підприємств.
В Україні існує можливість забезпечити як своїх власних потреб, так і експорту таких важливих корисних копалин та продуктів їх переробки, як залізо, марганець, титан, цирконій, сіль калійна, сіль кухонна, сірка самородна, глина бентонітова, графіт, каолін, флюсова сировина, глина для вогнетривів, декоративно-облицювальні матеріали.
Горючі корисні копалини зустрічаються в природі в газоподібному, рідкому та твердому станах:
- до газоподібних відносяться: газ природний, гелій, етан, пропан, бутани та газ (метан) вугільних родовищ;
- до рідких: нафта, конденсат газовий та бітум нафтовий;
- до твердих: вугілля буре, бітум (у бурому бітумвміщуючому вугіллі), вугілля кам'яне, торф.
Природний газ - це найдинамічніший у структурі світового енергоспоживання енергоносій, хоча його частка в загальному енергетичному балансі на даний момент дещо поступається нафті і вугіллю. Він сьогодні є найбільш ефективним з економічної точки зору і, що особливо важливо, екологічно найбільш чистим енергоносієм. Основними факторами, що сприяють зростанню споживання газу, є: повсюдне збільшення числа електростанцій, що працюють на ньому, розширення його використання в житлово-побутовій сфері, також явне зниження в останні десятиліття привабливості ядерної енергетики та подальше повсюдне загострення екологічних проблем.
В Україні нараховується 410 родовищ нафти та газу, більша частина яких є комплексними, з них: 77 нафтових, 103 газових, 13 нафтогазових та газонафтових, 115 газоконденсатних, 102 нафтогазоконденсатних та газоконденсатнонафтових. У промисловій розробці знаходяться 252 родовища. Основними газовидобувними підприємствами є ПАТ“Укргазвидобування” та ПАТ“Укрнафта” НАК “Нафтогаз України” [12].
Родовища нафти та газу в Україні зосереджені в трьох регіонах: Східному, Західному та Південному.
Нафта та газовий конденсат. З усього розмаїття видів природної мінеральної сировини першочергову увагу з позиції забезпеченості сировиною зростаючої світової економіки безсумнівно приваблює невідновлена вуглеводнева сировина - нафта і газ. У ще більшій мірі це питання стосується ресурсозабезпечення нашої країни, де саме ці енергоносії є основою всього виробничого комплексу країни, її експорту і джерелом лівої частки валютних доходів. В Україні нараховується 190 родовищ нафти і 211 родовищ газового конденсату.
Нафти родовищ України переважно легкі, малосірчисті, малосмолисті, парафінові, малов'язкі. Основні запаси і видобуток нафти приурочені до Східного регіону, де зосереджено 53,35% розвіданих запасів і видобувається 76,15% від загального видобутку України. На родовищах Західного регіону ці показники становлять відповідно 34,16% та 23,39%. На родовищах Південного регіону відповідно 12,5% та 0,46%.
До твердих горючих копалин відносять буре і кам'яне вугілля, торф, горючі сланці.
Вугілля - тверда горюча осадочна порода рослинного походження. Україна володіє значними запасами вугілля всіх генетичних стадій вуглефікації - від бурих до антрацитів. Загальні ресурси вугілля України становлять: 112,3 млрд. т, розвідані запаси - 51,9 млрд. т; з них коксівного вугілля - 17,1 млрд. т (30,5 %), антрацитів - 7,6 млрд. т (13,5 %).
Запаси бурого вугілля України зосереджені, переважно, в Дніпровському, частково, в Донецькому (Західний Донбас) басейнах, на Новодмитрівському родовищі Дніпровсько-Донецької западини та на Ільницькому, Рокосівському родовищах Закарпатської вугленосної площі.
Дніпровський буровугільний басейн займає територію Правобережної України в межах Житомирської, Черкаської, Кіровоградської, Дніпропетровської і, частково, Запорізької, Вінницької і Київської областей. Буровугільний басейн простягнувся з південного сходу на північний захід майже на 650 км, шириною 70-175 км, і займає площу 100 тис. км2. В його межах виявлено 200 родовищ та вуглепроявів, з них Державним балансом запасів обліковані 27. Промислова вугленосність басейну приурочена до континентальних відкладів бучакської світи палеогену, що виповнюють депресії у фундаменті кристалічного щита. Потужність вугільних пластів коливається від 1-2 м до 5-6 м і більше, досягаючи на окремих родовищах 28-29 м. Глибина залягання вугільних пластів змінюється від 10 до 150 м і має середнє значення 50-70 м, що є сприятливим для розробки родовищ відкритим способом - розрізами.
Промисловістю у незначній кількості освоюються запаси бурого вугілля Дніпробасу та Закарпатської площі. Запаси бурого вугілля в Україні розробляються приватними підприємствами на 3 вуглерозрізах у Кіровоградській, Черкаській та Закарпатській областях.
Кам`яне вугілля зосереджене у двох басейнах: Донецькому та Львівсько-Волинському. Вугленосність басейнів приурочена до відкладів карбонового віку.
Балансові запаси кам'яного вугілля підраховані, в основному, до глибин 1200 ? 1400 м, іноді 1600 - 1700 м. Прогнозні та перспективні ресурси кам'яного вугілля підраховані до глибин 1800 - 2000 м. В Україні запаси кам'яного вугілля експлуатують 505 шахт, з них 97 шахт є державними підприємствами, а 408 шахт мають різні форми недержавної власності. Коксівне вугілля видобуває 100 шахт, антрацити - 295 шахт.
Чорні метали завдяки наявності в межах України унікальної сировинної бази залізних і марганцевих руд вона входить до числа країн з найбільш розвинутою чорною металургією, зародження і становлення якої припадає на кінець ХІХ і початок ХХ століття.
Перевагою сучасної чорної металургії України є орієнтація на власну сировинну базу. Розвіданих запасів залізних і марганцевих руд достатньо, щоб забезпечити роботу гірничо-збагачувальних комбінатів країни у проектних контурах упродовж 25 - 70 років; на 85 % власним вугіллям забезпечена коксохімічна промисловість, і у значних обсягах із вітчизняної сировини виробляють вогнетриви і флюси, які використовуються в чорній металургії [12].
Українська чорна та кольорова металургія за сумою діючих потужностей посідає п'яте місце у світі (після США, Японії, Китаю та Росії).
Кольорові та легуючі метали На основі комплексу кольорових та легуючих металів (алюміній, мідь, свинець, цинк, нікель, олово, титан, молібден, вольфрам, ванадій, кобальт) в Україні створена надійна та потужна мінерально-сировинна база титану, яка базується на унікальних великих родовищах розсипних і корінних руд. Їх видобуток і переробку проводить Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (Дніпропетровська обл.), Іршанський гірничо-металургійний комбінат ЗАТ "Кримський титан" (Житомирська обл.), казенне підприємство “Запорізький титаномагнієвий комбінат”. На Побужжі в невеликому обсязі проводиться видобування силікатних нікелевих (з кобальтом) руд, які повністю перероблялись у феронікель на Побузькому феронікелевому заводі. Решта сировини і продукції для досить розвинутої кольорової металургії постачалась з інших республік колишнього Союзу чи імпортувалась із-за кордону.
Діючі в Україні підприємства з випуску кольорових металів і виробів з них частково задовольняють внутрішні потреби країни і створюють певний експортний потенціал (в основному це алюміній, мідь, титан і низка інших металів і виробів).
Благородні метали - золото, срібло, платина і платиноїди (паладій, родій, осмій, іридій, рутеній) та алмази - є відносно “новими” видами корисних копалин в Україні. Цілеспрямоване виявлення ресурсів золота почалося на початку 60-х років минулого століття, але з обмеженими витратами на геологорозвідувальні роботи.
Срібло, в основному, як супутній компонент у поліметалевих та інших комплексних рудах не привертало особливої уваги.
Численні знахідки дрібних алмазів у розсипах і корі вивітрювання, а також виявлення щодо крупних уламків ювелірних алмазів у корінних породах кімберліту і лампроїтового типу, які встановлені в межах Волино-Подільської плити, Приазовському масиві і центральній частині УЩ також свідчать про реальну можливість відкриття промислових об'єктів.
На українському ринку благородних металів приблизно 85 - 90 % доводиться на золото, до 10 % займає срібло, інше - платина і паладій [12].
Рідкісні та рідкісноземельні метали
Особливості геологічної будови України зумовили широкий розвиток природних концентрацій рідкісних металів на її території. Однак родовища і перспективні рудопрояви провідних рідкіснометалевих рудних формацій локалізуються в межах двох металогенічних провінцій Українського щита (берилій, літій, тантал, ніобій, рідкісноземельні метали, цирконій, гафній) і Донбасу (германій, ртуть, літій).
Є реальною перспектива утворення МСБ літію, танталу, ніобію, берилію, рідкісноземельних металів та ітрію. Ресурсна база для цього є: з усіх цих металів виявлено перспективні рудопрояви та родовища, і певна їх кількість вже підготовлена до експлуатації чи знаходиться на стадії розвідки. Складність проблеми у відсутності необхідних коштів. Реальне, хоча б часткове, розв'язання проблеми може здійснитися шляхом залучення позадержавних інвестицій, зокрема закордонних.
До неметалічних корисних копалин належать усі види мінеральної сировини, які залишаються після відокремлення горючих корисних копалин та руд різних металів.
Це найбільш поширена група корисних копалин, яких на території України нараховується від 130 до 150 видів. Більшість неметалічних корисних копалин застосовується у їх природному стані без будь-якої переробки.
На відміну від металічних (рудних) та горючих корисних копалин, де цінність сировини визначається вмістом корисних компонентів, якість неметалічних корисних копалин залежить від їх фізичних та фізико-механічних властивостей, особливостей мінерального складу, а також можливості отримання з них різних продуктів та матеріалів. Як правило, така сировина може мати багатоцільове призначення.
В Україні розробляється понад 2 000 родовищ неметалічних корисних копалин, серед яких - родовища цінної мінеральної сировини, важливої не тільки для вітчизняної економіки, але й для експорту [11]. Це графіт, вогнетривкі та бентонітові глини, кам'яна та калійна солі, кварцити, кварцовий пісок, декоративне, будівельне і стінове каміння.
Надзвичайно важливе значення мають неметалічні корисні копалини для гірничо-хімічного та агропромислового комплексу, гірничорудні корисні копалини, нерудні корисні копалини для металургії, корисні копалини для будівництва.
До групи гірничо-хімічних корисних копалин, поширених на території України, належать апатит, барит, бор, бром, глауконіт, давсоніт, йод, сапоніт, сировина карбонатна для вапнування кислих ґрунтів (здебільшого вапняки), сировина карбонатна для виробництва мінеральних фарб, сировина карбонатна для соди (крейда), сировина карбонатна для кормових домішок (вапняки), сіль калійна, сіль кухонна, сіль магнієва, сірка, фосфорити, фтор.
На території України виявлена, оцінена і промислово освоєна велика кількість родовищ гірничо-хімічної сировини, які за економічною цінністю і запасами не зовсім рівноцінні.
За запасами інших видів гірничо-хімічної сировини (кухонної солі, калійних, сульфатних і магнієвих солей, сірки, природних мінеральних пігментів, карбонатної сировини для харчової і хімічної промисловості) Україна посідає одну з провідних позицій у Європі та світі і їх видобуток повністю спроможний задовольнити внутрішні потреби країни і підримувати на високому рівні експортний потенціал.
Україна володіє величезними запасами кухонної солі, основними споживачами якої є харчова і хіміч
Використання геоінформаційних технологій для картографування родовищ корисних копалин на території Кіровоградської області курсовая работа. География и экономическая география.
Сочинение по теме Анализ стихотворения С.А. Есенина "Русь советская"
Курсовая работа: Конкурентные стратегии: партизанская стратегия
Курсовая Работа На Тему Рекомендации По Использованию Социально-Психологических Методов Управления На Примере Оао "Автоваз"
Курсовая работа: Международное вексельное обращение
Реферат по теме Кибернетика и сознание. Проблемы искусственного интеллекта
Эссе Предпринимательства
Моя Жизнь Через 10 Лет Сочинение
Реферат по теме Зовнішня політика Німеччини (1991-2022 рр.)
Зачем Изучать Русский Язык Сочинение
Реферат: Audit Risk Model Essay Research Paper This
Курсовая работа по теме Адаптация западного управленческого учета к российской теории и практике
Реферат по теме Стили управления конфликтом в международной среде (на примере Латвии и Америки)
Реферат по теме Тонкопленочные резисторы
Дипломная работа по теме Разработка электронной рабочей тетради
Курсовая работа по теме Право граждан на отпуск и гарантия его реализации
Реферат: Философия Августина и Фомы Аквинского 2
Почему Я Горжусь Своей Страной Сочинение
Кфу Требования К Курсовой Работе
Дипломная работа: Розробка програмного забезпечення вирішення задачі формування портфеля цінних паперів
Могут Ли Быть Фотографии В Реферате
Особенности строения птиц, рыб и млекопитающих - Биология и естествознание контрольная работа
Облік і аудит товарно-матеріальних цінностей (на матеріалах ВАТ "Завод "Червоний Жовтень") - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа
Специфіка морфогенезу органів рослинного організму протягом різних фаз онтогенезу та умов росту та розвитку рослин - Биология и естествознание курсовая работа


Report Page