Верховенство права - Государство и право дипломная работа

Главная

Государство и право
Верховенство права

Підходи до розуміння поняття "верховенство права". Інтерпретація поняття Конституційним Судом України. Застосування принципу верховенства права в національному адміністративному судочинстві. Проблеми реалізації принципу у сфері діяльності судової влади.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Розділ 1. Зміст поняття «верховенство права»
1.1 Основні підходи до розуміння поняття «верховенство права»
1.3 Верховенство права в інтерпретації Конституційним Судом України
Розділ 2. Принцип верховенства права та його застосування в судовій практиці
2.1 Судова доктрина верховенства права: український досвід в європейському контексті
2.2 Застосування принципу верховенства права в національному адміністративному судочинстві
Розділ 3. Верховенство права: українські реалії та перспективи
3.1 Принцип верховенства права в Україні: основі загрози
3.2 Проблеми реалізації принципу верховенства права у сфері діяльності судової влади в Україні
Список використаних джерел та літератури
Актуальність теми: Принцип верховенства права - це одна з яскравих конституційних новел, уперше у вітчизняній історії запроваджена в Основному Законі України. Спочатку, досить незвичне для наших юристів, це явище (та й відповідне йому поняття) стало предметом досліджень українських фахівців із загальнотеоретичної юриспруденції. На сьогодні ж в Україні налічується велика кількість наукових і практико-прикладних статей, у назвах яких вжито поняття «верховенство права». Проте інтерпретація, розуміння цього явища й донині залишаються досить неоднозначними. Розглядаючи принцип верховенства права, мимоволі стикаєшся із питанням: чи все гаразд із розумінням цього принципу? На сьогоднішній день, верховенство права знаходиться під загрозою в усьому світі. Вразливим категоріям населення наразі бракує ефективних засобів захисту від того, як сильні світу цього маніпулюють законами, щоб зберегти владу і накопичити багатства. Реальне ставлення людей - політиків, суддів, адвокатів і, навіть, населення у цілому - до права і юридичних абстракцій є не менш важливим, ніж будь-яке конституційне закріплення прихильності до принципу верховенства права. В українських умовах демократія до недавніх пір була синонімом монархії. Слабкість інститутів державної влади та принципу верховенства права на початку періоду становлення незалежності визначала можливість вільного вираження політичних інтересів як окремих осіб, так і груп населення. Несформованість та слабкість політичних фігур позначалась на недемократичному впливі на суспільство. Тому, на сьогодні проблема визначення принципу верховенства права є однією з найбільш актуальних в українській юриспруденції. Тим паче, що єдиного погляду на це не існує ні в Україні, ні закордоном, про що можуть свідчити численні публікації з даної тематики та й, зрештою, суперечлива судова практика.
На сьогодні можна виокремити чимало досліджень, присвячених висвітленню важливості принципу верховенства права у побудові правової системи будь-якої держави. Переважна більшість наукових досліджень зазначеної проблематики має конституційно-правовий характер, результати яких формулюються значною мірою у теоретичній площині, залишаючи осторонь не менш важливі прикладні аспекти дії принципу верховенства права. Усунути зазначений недолік видається можливим шляхом проведення комплексного дослідження теоретико-прикладних аспектів трансформації принципу верховенства права у позитивному праві України. Невирішеним залишається також проблеми трансформації принципу верховенства права у законодавстві України. Все вище викладене зумовлює актуальність теми даного дослідження.
Мета дослідження: зробити критичний аналіз основних підходів, що склались у визначенні принципу верховенства права у світовій та українській правничій теорії, а також на конкретних прикладах продемонструвати сучасні тенденції, що, з одного боку, свідчать про відхід від позитивізму до природного права, а з іншого - не заперечують і цінності писаного закону; підтвердити тезу про те, що визнання в Україні верховенства права з позицій природно-правової доктрини є закономірним процесом, зумовленим, насамперед, світовими тенденціями розвитку цього принципу.
Завданням дослідження є з`ясування основних підходів до розуміння та визначення поняття «верховенства права»; зробити порівняльний аналіз понять: «верховенство права» та «верховенство закону»; дослідити застосування принципу верховенства права в українському судочинстві; проаналізувати основні загрози утвердження та реалізації принципу верховенства права в Україні.
Методи дослідження: У процесі дослідження використовувалася система загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, в тому числі формально-логічний, систематичний, аналітичний, порівняльно-правовий, історичний.Дослідження базується на Конституції України, Рішеннях Конституційного Суду України та інших законодавчих документах.
Ступінь наукової розробленості теми: Історія розвитку філософсько-правової думки свідчить, що принцип верховенства права досліджувався вченими протягом багатьох століть. Поява зазначеного терміна тісно пов'язана з розвитком англосаксонської правової системи. Так, вперше визначення принципу верховенства права було запропоновано англійським вченим та політичним діячем Д. Гаррінгтоном у 1656 р. Під зазначеним принципом він розуміє «імперію законів, а не людей». Його співвітчизник К. Маклвейн визначав, що «верховенство права - це юридичне обмеження держави (з боку законів), повна протилежність свавільному правлінню». Більш глибоке дослідження цього питання було здійснене англійським професором А. Дайсі, який в понятті принципу верховенства права виділяє найбільш цінний та значимий його аспект, так звану «ідеальну державну діяльність» - діяльність щодо забезпечення прав людини. А. Дайсі, досліджуючи це питання, виходив з природи англійського загального права, основою якого, протягом усієї англійської історії, слугував принцип «верховенства розуму». Класична теорія англійського загального права була викладена англійським теоретиком природного права У. Блекстоуном ще у XVIII ст., і саме принцип верховенства розуму і є ідеальною характеристикою принципу верховенства права.
Розгляд сучасних підходів європейських дослідників до визначення принципу верховенства права буде неповним без врахування вітчизняних підходів щодо тлумачення цієї державно-правової категорії. Серед українських вчених-адміністративістів, представників науки теорії права та конституційного права, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняних уявлень про зміст принципу верховенства права та його значення для розвитку доктринальних положень юридичної науки з урахуванням досвіду зарубіжних держав, слід зазначити В.Б. Авер'янова, С.П. Головатого, В.О. Зайчука, В.М. Кампо, М.І. Козюбру, А.М. Колодія, В.В. Копейчікова, Д.М. Лук'янця, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, А.О. Селіванова, В.Ф. Сіренка, Ю.М. Тодику, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та ін.
З часів незалежності у дослідженнях вітчизняних вчених основна увага приділялася розмежуванню поняття верховенства права з поняттям правової держави, принципом законності, а також широко відомою стала дискусія щодо співвідношення принципів верховенства права та верховенства закону. Разом з цим важливо згадати те, що впродовж радянського періоду розвитку адміністративного права, радянські вчені досліджували принцип верховенства права переважно з точки зору виявлення негативних ознак буржуазного пригноблення мас трудящих. Як слушно зауважують В.М. Шаповал, «про принцип верховенства йдеться у конституціях, зокрема, Білорусі, Македонії, Хорватії, але тільки в Конституції України йдеться і про верховенство права (ст. 8), і про правову державу (ст. 1)». Ці поняття є синонімічними, та все ж таки поняття «верховенство права» більше характеризує правопорядок, який існує в державі. А поняття «правова держава» більше характеризує саму державу, її органи, їх організацію та функціонування.
Структура роботи: Специфіка теми, мета і завдання дослідження визначили послідовність викладення матеріалу і структуру дипломної роботи. Вона складається із вступу, трьох розділів, які мають сім підрозділів, висновків, бібліографічних посилань та списку використаних джерел.
Розділ 1. Зміст поняття «верховенство права»
1.1 Основні підходи до розуміння поняття «верховенство права»
Принцип верховенства права має тривалу історію практичного оформлення та доктринального оформлення, філософського осмислення і в своєму сучасному розумінні та застосуванні основних його параметрів є одним із найцінніших здобутків людства. Про це наголошується в документах ООН, Ради Європи, ЄС, відображено в доктринах та актах багатьох держав.
Досить поширеною є точка зору, що принцип верховенства права є новим явищем для України. Такий погляд є не зовсім точним. Дослідники відмічають, що ідеї панування права природи або логосу над писаним правом держави відомі з античних часів, а ознаки прояву принципу верховенства права явно проглядаються ще в Київській Русі. Навіть участь Радянського Союзу в міжнародних організаціях і конвенціях, базованих на багатьох елементах верховенства права, давало поштовх для роздумів у цьому напрямку. Тому сьогодні більш слушно говорити про те, що після тривалого примусового панування в нашій країні правового позитивізму у брутальній формі класового права, є значні труднощі в утвердженні верховенства права в різних ділянках суспільно-правового життя, а саме: у судочинстві, у законотворенні, у діяльності виконавчої влади, у доктрині, у системі правової освіти тощо.
Безперечно, обнадійливим є вже те, що сьогодні принцип верховенства права закріплений у ст. 8 Конституції України1, в законах “Про судоустрій України”, “Про Конституційний суд України”3 тощо. Більш того, окремі важливі елементи цього принципу містяться у багатьох сучасних законодавчих актах України. Ми вже маємо низку рішень Конституційного суду України та загальних судів, в яких застосовано верховенство права. Паралельно слід відмітити, що окремі фахівці вважають цей принцип основоположним в діяльності саме Конституційного Суду. Що стосується судів загальної юрисдикції, то, на їх думку, вони є «судами норми» (на відміну від «суду права», яким є Конституційний Суд)і основоположним принципом для них має бути принцип законності. На наш погляд, така позиція звужує дію принципу верховенства права і є неприйнятною. Цей принцип діє щодо всіх суб'єктів суспільних відносин. [10, С.46]
Сучасна українська філософська та правова думка вже підготувала певний теоретичний ґрунт для розуміння та практичного впровадження принципу верховенства права. На цьому зрізі певні труднощі полягають у тому, що всеохоплюючого визначення поняття верховенства права дати неможливо. Справа в тім, що це не вузька категорія, а мега-принцип, який визначає вимоги до багатьох суспільних інститутів з метою забезпечення природних прав і свобод людини. Втім великого практичного значення набули наступні уявлення українських та зарубіжних вчених щодо згаданого принципу.
Поняття верховенства права походить із правових систем країн англосаксонської правової сім'ї та відображає політичний ідеал «правління права», а не окремих індивідів, як це було сформульовано англійським вченим та політичним діячем Д. Гаррінгтоном ще у 1656 р., що є інтерпретацією аналогічної думки Аристотеля про те, що держава, яка керується законами, є вищою за державу, яка керується людьми. Зрозуміло, що цей термін виник для вирішення фундаментальної проблеми конституційного права здійснення належного контролю за державним примусом щодо індивідів та боротьби, зокрема й правовими засобами, з різноманітними проявами державного свавілля. У період Середньовіччя під верховенством права здебільшого розумівся універсальних закон, що керує Всесвітом та юридичним засобом обмеження світської влади, тобто під верховенством права розумілося верховенство природного права. Німецький історик права О. Гірке з цього приводу зазначає: «Згідно зі справжньою середньовічною доктриною право ніколи не вважалось таким, що має рівний із державою статус та має завдячувати державі своїм існуванням». Тому під верховенством права розумілись юридичні обмеження світської влади. [19, С. 218] Як вважають професори конституційного права Великої Британії Е. Бредді та К. Евінг, у сучасних умовах під верховенством права у цій країні розуміють три різні ідеї:
Верховенство права означає відданість суспільства праву та порядку замість анархії, нестабільності, воєнного стану. У цьому сенсі верховенство права є філософським поглядом на суспільство, яке шанує основні демократичні цінності.
Верховенство права є правовою доктриною надзвичайного значення, згідно з якою дії уряду (виконавчої влади) мають бути вчинені відповідно до права (як статутного, так і загального). Посадові особи держави повинні уповноважуватися правом на вчинення певних дій. В іншому випадку, якщо ці дії виходять за межі їх компетенції, вони проголошуються судами не чинними. У разі спору щодо права останнє слово належатиме незалежним судам, які у своїх рішеннях визначають ті правові норми, які мають бути застосованими. Право також має бути чітким та зрозумілим для суб'єктів правовідносин.
Верховенство права є політичною доктриною, згідно з якою право є засобом для досягнення не будь-яких цілей, проголошених державою, а тільки легітимних, які можуть бути виправдані у вільному демократичному суспільстві.[42, С.6]
Інший професор конституційного та адміністративного права Великої Британії Г. Вейд принципу верховенства права надає п'ять різних, але взаємопов'язаних значень:
Принцип верховенства права означає, що всі дії держави повинні бути вчинені відповідно до права в тому сенсі, що всі дії виконавчої влади, що торкаються права та свобод індивідів, мають бути уповноважені правом.
Діяльність виконавчої влади має здійснюватися згідно з тими нормами та принципами, які обмежують її дискреційні повноваження та унеможливлюють зловживання.
Всі спори стосовно законності актів державних органів мають бути вирішені судами. Які є незалежними від виконавчої влади.
Закон повинен бути єдиним для держави та особи у тому сенсі, що уряду, якщо це не є необхідним, не можуть належати привілеї та виняткові повноваження щодо відмови застосування деяких положень закону.
Поза сферою державної адміністрації верховенство права означає, що ніхто не може бути покараний за злочини, які не визначені законом, те ж саме стосується адміністративних правопорушень. [43, С.16]
Колега Г. Вейда, знаний у наукових колах філософ права Д.Раз, доповнює його визначення принципу верховенства права такими елементами: всі закони повинні бути перспективними, доступними та чіткими; вони мають бути відносно стабільними; процес прийняття звичайних законів має регламентуватися відкритими, стабільними, чіткими та загальними правилами; незалежність суддів має гарантуватися; слід дотримуватися принципів природної справедливості; суди повинні мати повноваження щодо контролю за реалізацією цих принципів; має існувати відносно легкий доступ до судів; дескреція державних органів, які здійснюють функції по боротьбі зі злочинністю, не можу призводити до нехтування ними законів. [62, С.125]
Можна наводити й інші характеристики змісту поняття верховенства права, але у підсумку під мінімальними вимогами поняття верховенства права слід розуміти: державне правління через правову форму; значний рівень передбачуваності законів та інших нормативно-правових актів; розподіл між законодавчою та судовою функціями держави та послідовне слідування принципу, що жодна людина не може бути вищою за закон. Тобто можна сказати, що верховенство права існує на мінімальному рівні у тій правовій системі, де дотримуються цих мінімальних (формальних) вимог. Разом з тим цих мінімальних вимог недостатньо за умов сучасних розвинених демократій, у правовій основі яких знаходяться конституції як сукупність норм та принципів прямої дії. У цих умовах - умовах політичних режимів конституційних демократій - значення поняття верховенства права не може бути розкрито лише через формальний критерій, зокрема через принцип верховенства законів як правових актів демократично обраних парламентів. Це пов'язано з існуванням парадоксу правової форми: право гарантує свободу, але одночасно містить можливості для її знищення. Закони, що приймаються народними депутатами, можуть нести загрозу правам меншин, свободі слова, праву власності та іншим фундаментальним конституційним правам. [73, С.56]
Про небезпеку колективної диктатури парламентської більшості як найгіршої з усіх диктатур від «імені народу» попереджали великі мислителі - М. Монтень, О. Бальзак, А. Камю, І. Кант, Д. Медісон, А. Токвіль. Останній заперечував безумовне панування більшості у парламенті, стверджуючи при цьому, що панування більшості не може бути безмежним, оскільки над більшістю у сфері моралі знаходиться гуманізм, розум та істина, а у сфері політики - конституційні права. Отже, у цьому аспекті найважливішою є не формальна характеристика принципу верховенства права як мінімальний набір вимог, а його органічна (матеріальна) характеристика як сукупність вимог, що прямо пов'язані з природним правом, що унеможливлюють прояви свавілля державної влади, на чому й наполягає доктрина конституціоналізму. [68, С.57]
Так, професор М. Козюбра зазначає з цього приводу, що «мета верховенства права - це не просто формальне забезпечення порядку, передбаченого законами та іншими нормативними актами, встановленими державою, а утвердження такого правопорядку, який обмежує абсолютизм державної, передусім виконавчої влади, ставить її під контроль суспільства, створюючи для цього відповідні правові механізми». А принцип верховенства права набуває самостійного значення, відмінного від традиційної теорії та практики принципу верховенства закону коли право не ототожнюється із системою встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових норм поведінки, тобто коли має місце теоретичне і практичне розрізнення права закону, коли право розглядається як соціальний феномен, тобто коли воно розглядається як явище, безпосередньо пов'язане з такими фундаментальними категоріями, як справедливість, свобода, рівність, гуманізм. [23, С.4]
На таке «подвійне» значення принципу верховенства права вперше звернув увагу відомий англійський професор права А. Дайсі, який дав таке визначення принципу верховенства права: «По-перше, жодна людина не може бути покарана, а її тілу та власності завдано правомірної шкоди інакше, як за порушення чітко визначених положень закону, прийнятому згідно з попередньо визначеною процедурою, яке встановлюється судовою системою; по-друге, кожна людина, незалежно від її статусу та обставин, підпадає під дію звичайних законів у межа судової юрисдикції; останнє… норми конституційного права, які у закордонних країнах формують частину конституційного кодексу, є не джерелом, а наслідками прав індивідів, які визначені та захищені судами». [6]
Перші два значення стосуються формальної характеристики принципу верховенства права, а третє - органічної (матеріальної), оскільки джерелом конституційного права слугують не тільки позитивні конституційні норми, встановлені державою, а й норми про права людини, зміст яких визначається та формулюється судами. Очевидно, що професор А. Дайсі, звертаючи увагу на органічну характеристику принципу, не зробив наукового відкриття. Він просто ґрунтувався на природі англійського загального права, основою якого протягом усієї англійської історії був принцип верховенства розуму, що походить із природного права, оскільки принцип розумності є його головною характеристикою. Тобто у цьому значенні верховенство права є верховенство природного права. Як зауважує український вчений С. Погребняк, формальний аспект принципу верховенства права означає, що держава має діяти згідно з правом та підпадати під його дію, а матеріальний аспект полягає у тому, що існують досить чіткі стандарти, які визначають сутність позитивного права. Цими стандартами є насамперед основні права людини і принципи природного права. [35, С.30]
Сучасне розуміння органічної характеристики принципу верховенства права можна передати словами судді Конституційного Суду ФРН Е. Бьокенфьорда: «Неможливо гарантувати свободу шляхом формальних юридичних приписів; свобода може бути гарантована тільки у межах фундаментальної системи цінностей, що міститься у Конституції». [63, С.112] Конституційний Суд ФРН з цього приводу зазначив у відомій справі принцеси Сорайя: «За наявності певних обставин право може існувати й над позитивними нормами, що приймаються державою, право, яке походить із конституційного правопорядку як змістовної всеохоплюючої системи, функції якої й полягають у корегуванні писаних норм. Суди мають завдання знаходити це право та реалізувати його через рішення, що мають обов'язкову силу». [63, С.115]
Найчіткіше різницю між формальною та органічною характеристиками проводить професор Р. Дворків, звертаючи увагу на те, що принцип верховенства права «… не обмежується формальними приписами законодавства та оперує ними лише тією мірою, якою такі формальні приписи дають можливість досягти основних цілей правової системи. На відміну від формального підходу, який уникає надання ціннісної кваліфікації, принцип верховенства права ґрунтується на моральному баченні належної правової системи та оцінює правові норми з точки зору того, наскільки вони дозволяють досягти поставлених перед системою цілей». [12, С.8] Реалізація цього органічного аспекту принципу верховенства права забезпечується здебільшого органами правосуддя через фіксацію правових позицій у текстах судових рішень, які «виводяться» з тексту та духу конституції у процесі правозастосування та є: - основою правової системи для забезпечення справедливості, розумності, пропорційності, рівності, правової визначеності тощо позивного законодавства; - своєрідним «продовженням» нормативного змісту фундаментальних прав і свобод, що закріплені у конституційних текстах.
В сучасній українській науково-правовій літературі щодо розуміння змісту та значення принципу верховенства права висловлюються різні точки зору. Так, в Коментарі до Конституції України принцип верховенства права розглядається як певне співвідношення права і держави, її інститутів - органів державної влади, посадових осіб. [26, С.40] Під ним розуміється певна підпорядкованість держави та її інститутів праву і його пріоритет щодо них, який має проявлятись і при співвідношенні його з іншими сферами суспільного життя - економікою, політикою, ідеологією та соціальними нормами.
Отже, верховенство права проголошено ст. 8 Конституції України, яка, хоча прямо і не розкриває його зміст, однак наштовхує на певні його ознаки. Так, в Конституції сказано: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права». Далі, в тій же саме статті Основного Закону констатується той факт, що Конституція має вищу юридичну силу в державі, а її норми є нормами прямої дії. [28] Таким чином, може скластися враження, що Конституція України пов'язує верховенство права виключно із верховною силою норм самої Конституції щодо всіх інших правових норм, які діють в суспільстві. Прикладом іншого важливого документу, що може пролити світло на питання про зміст поняття верховенство права є Статут Ради Європи. В ст. 3 даного документу, до якого Україна приєдналась 31 жовтня 1995 р., закріплено, що «кожний член Ради Європи обов'язково має визначити принципи верховенства права». [61]Проте, Статут також не дає чіткого визначення даного принципу, лише саме формулювання та зміст статті наводять на думку про те, що верховенство права, на думку авторів даного документу, нерозривно пов'язане, по-перше, із правами людини, а, по-друге, із принципами, які покладені в основу створення Ради Європи. Цими принципами відповідно до Преамбули є справедливість, демократія, прогрес тощо. Напевно, найбільш широке визначення змісту поняття верховенство права подано в Плані дій «Україна - Європейський Союз: Європейська політика сусідства», схваленому Кабінетом Міністрів України 12 лютого 2005 року.[38] Так, зокрема, в даному акті верховенство права пов'язується із:
а) ефективною та стабільною діяльністю органів, що забезпечують демократію та права людини;
б) проведенням судової та правової реформ; в) боротьбою із корупцією; г) розвитком громадянського суспільства та ЗМІ тощо.
Таким чином, всі ці документи не називаючи безпосередньо чим є принцип верховенства права, тим не менше, окреслюючи зміст даного поняття, пов'язують його із розвитком публічно-правових інститутів, таких як державне забезпечення прав людини, або верховенство норм Конституції чи реформування прокуратури. Однак, неможливо, щоб стосуючись такої значної кількості фундаментальних суспільних проблем, принцип верховенства права, однак, не стосувався розвитку приватноправових інститутів, а отже і не впливав жодним чином на можливості застосування іноземного права. І хоча лише у вже згаданому Плані дій «Україна - Європейський Союз» згадується про те, що забезпечення верховенства права пов'язано, зокрема, з розвитком цивільного та цивільного-процесуального законодавства, проте, нам видається, що вплив принципу верховенства права на досліджувану нами проблематику все ж є досить значним. В наукових колах також сьогодні, на жаль, ще не утвердилась, якась єдина концепція розуміння того, чим же є верховенство права. І хоча сам цей термін (ruleoflaw) вперше з'являється ще в 1656, він і сьогодні є одним із найбільш дискусійних та неоднозначних.
Можна визначити два основні напрями розуміння цієї правової категорії. Згідно з першим - головне місце в змісті принципу верховенства права посідає пріоритет саме прав, і особливо, невід'ємних прав та свобод людини, тобто під верховенством права розуміють саме панування прав та свобод людини. Деякі прихильники вказаного напряму конкретизують принцип верховенства права в наступних складових елементах: принцип мінімальної достатності правового регулювання суспільних відносин та всезагальності права; принцип зв'язаності держави правами і свободами громадян; позапартійності права, його відносній самостійності щодо політичних сил; верховенство Конституції та законів України. [16,C.3]
По-друге, верховенство права проявляється у таких рисах державного життя, як: закріплення у Конституційному та інших законодавчих актах держави основних прав людини; панування у суспільному і державному житті таких законів, які виражають волю більшості або всього населення країни, втілюючи при цьому загальнолюдські цінності та ідеали, насамперед, права і свободи людини; врегулювання відносин між особою і державою на основі загально-дозволеного принципу: «особі дозволено чинити все, що прямо не заборонено законом»; взаємовідповідальність особи і держави. [32, C.117] Таке визначення принципу верховенства права майже збігається з суттєвими рисами правової держави, якою проголосила себе Україна у Конституції (ст. 1). Тут необхідно погодитись з думкою М. Козюбри, що верховенство права, хоч і є визначальним принципом для категорії «правова держава», але не може повністю збігатися з нею, оскільки останній властива ціла низка принципів.[24, С.10]
Відповідно до другого напряму, який існує в юридичній науці, під верховенством права доцільніше розуміти, насамперед, пріоритет Конституції та законів України щодо інших нормативних актів, тобто фактично - верховенство закону. Так, на думку Ю. Шемшученко, принцип верховенства права за своєю суттю є принципом природного права як сукупності ідеальних і справедливих понять про право. Тоді як в державі, як зазначає автор наведеної думки, реально діє не ідеальне, а позитивне право, виражене в законах та інших нормативних актах. Тому «не абстрактна і розмита категорія права, а саме закон є головною точкою відліку для встановлення правопорядку в країні». [75, С.3]
Таким чином, принцип верховенства права розглядається як певна правова ідея, яка не може реально впливати на регулювання суспільних відносин та створення «розумної правової системи управління в суспільстві». На думку В. Шаповала, поширення та підвищення значення таких правових категорій як верховенство права виступає перешкодою на шляху реформування системи права України. [67, С.4] Як зазначає автор, нерідко саме сприйняття таких ідей як верховенство права означає спробу «нав'язати до позитивність (конструкцію примата права над державою) чи над позитивність права (протиставлення права закону). Внаслідок цього поширення ідеї верховенства права призводить до приниження та ігнорування вищої юридичної сили закону. Негативно оцінюється ним й ідея суддівської нормативної правотворчості. Зазначений нормативізм, на думку В. Шаповала, суперечить основам демократії, теорії розподілу влади та принципу законності як основної засади судочинства.
Так, існує чотири основних підходи до розуміння принципу верховенства права:
- перший - це ототожнення принципу верховенства права з традиційним для радянського правознавства принципом верховенства закону у вузькому його розумінні;
- другий - це ототожнення верховенства права із верховенством розуму і справедливості;
- третій - це розуміння верховенства права як верховенства закону в широкому значенні, тобто як верховенства всіх нормативно-правових актів;
- четвертий - це пріоритет загальновизнаних принципів і норм міжнародного права перед національним законодавством.[11, С.169]
Таким чином, полеміка між прихильниками того чи іншого підходу до розуміння верховенства права досить часто є надзвичайно гострою, причому, як правило, вважається, що кожен із цих підходів виключає інші. Проте, на наш погляд, така постановка проблеми не є правильною, оскільки кожен із них хоча і по-різному але визначає грані одного і того ж явища, яке будучи загальним принципом побудови правової системи, що складається із галузей принципово різних за сферою та способом правового регулювання, просто не може у кожному випадку виявляти себе абсолютно однаково. Так, наприклад, в кримінальному праві верховенство права виявляє себе у формі верховенства закону, адже лише законом може бути передбачено склад злочину, за вчинення якого особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності (див. ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України). І, в той же час, що стосується Конституції, то щодо її дії проявом верховенства права є верховенство її норм.
Однак, ми ще раз можемо констатувати, що досить часто в процесі дослідження проблем верховенства права звертають увагу на питан
Верховенство права дипломная работа. Государство и право.
Жер Бетіндегі Тіршілік Эссе
Реферат по теме Экономические последствия распада СССР
Реферат На Тему Акмеизм Как Литературное Направление
Реферат: Расчёт пробегов до воздействий
Реферат На Тему Медицинская Деонтология
Курсовая работа по теме Склонность к доминированию как фактор успешности в условиях конкурентной борьбы
Реферат: Истоки философии: мифология и религия. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Работа с готовыми программными продуктами
Курсовая работа по теме Разработка оконного приложения в среде Microsoft Visual Studio 'Расчет конического соединения'
Реферат: Формы и методы государственного управления
Реферат: LightDArk Essay Research Paper Light DarkOutlineThesis
Корпоративная культура
Курсовой Проект Турбаза
Гаршин В М Сочинения Рассказы Скачать
Реферат по теме Лечение и профилактика неспецифического язвенного колита
Экономический и социальный совет ООН
Курсовая работа по теме Предмет та мета інвестиційного аналізу
Дозиметрические Приборы Курсовая Работа
Современные Воспитательные Системы Реферат
Стоимость Контрольной Работы По Высшей Математике
Учет расчетов по оплате труда - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа
Административное правонарушение - Государство и право реферат
Проект розробки чапаєвського газоконденсатного родовища - Геология, гидрология и геодезия дипломная работа