Військові аеродроми - Военное дело и гражданская оборона методичка

Відомості щодо складання зональної схеми польового аеродрому. Призначення споруд службово-технічної забудови, вибір ділянок розташування. Проектування водостічно-дренажної мережі, руліжних доріжок, місць стоянки літаків. Розробка схеми охорони і оборони.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Методичні вказівки до виконання курсової роботи
Містять загальні відомості про складання зональної схеми, генерального плану, схеми охорони і оборони польового аеродрому, вимоги щодо змісту і об'єму роботи, етапів її виконання і оформлення пояснювальної записки та графічного матеріалу.
Призначено для самостійної роботи студентів факультету військової підготовки спеціальності 8.092105 "Автомобільні дороги та аеродроми" спеціалізації 8.092105.03 "Будівництво та експлуатація аеродромів і захисних споруд" під час виконання ними курсової роботи з дисципліни "Проектування польового аеродрому".
1. Складання зональної схеми польового аеродрому
1.2 Призначення споруд, які входять до складу службово-технічної забудови, і вибір ділянок для їхнього розташування
1.2.4 Технічні землянки і щілини для особового складу авіаескадрилей
1.3 Трасування внутрішньоаеродромних доріг і під'їзних шляхів
1.5 Заповнення картки і анкети на вибрану ділянку
2. Складання генерального плану польового аеродрому
2.1 Рішення схеми генерального плану польового аеродрому
2.2 Проектування водостічно-дренажної мережі
2.3 Приклади конструкцій водовідвідних споруд
2.4 Проектування руліжних доріжок і місць стоянки літаків
2.5 Прийняття рішення щодо маскування окремого польового аеродрому
2.6 Вирішення прив'язки елементів польового аеродрому
3. Методика проектування вертикального планування
3.1 Побудова проектного профілю по осі злітно-посадкової смуги
3.2 Нормативні вимоги до поздовжніх профілів
3.3 Розрахунок нежорстких покриттів
3.4 Визначення об'ємів основних будівельних робіт по топографічним картам
3.5 Визначення затрат часу на виконання будівельних робіт
4. Розробка схеми охорони і оборони польового аеродрому
5. Складання погодинного плану-графіка робіт
Підготовка оперативних аеродромів у воєнний час передбачає будівництво необхідної кількості нових польових та відновлення зруйнованих польових і постійних аеродромів. Важливими задачами за цих умов є вибір земельних ділянок для будівництва польових аеродромів та інженерна розвідка існуючих зруйнованих аеродромів з метою визначення їхньої придатності, а також виявлення можливості їхнього відновлення.
Поряд із розв'язанням основних задач щодо вибору ділянок для будівництва польових аеродромів і обстеження існуючих аеродромів у процесі розвідки і досліджень виконують ряд інших робіт, пов'язаних з будівництвом і подальшою експлуатацією аеродромів: розвідку наявності будівельних матеріалів, обстеження джерел водопостачання, вишукування нових і розвідку існуючих під'їзних шляхів до аеродрому і т.ін.
Основним критерієм під час вибору земельних ділянок для будівництва польових аеродромів і оцінки можливості відновлення та реконструкції існуючих аеродромів є трудомісткість будівельних або відновних робіт.
Метою виконання курсової роботи є вироблення практичних навиків із складання проектної й технічної документації під час досліджень і прискореного будівництва польових аеродромів, вивчення основних вимог керівних документів до польових аеродромів, методики і прикладів розрахунку основних елементів аеродромів та довідкових даних для складання проектної документації з організації прискореного будівництва польового аеродрому.
Завдання до курсової роботи складено таким чином, що вони охоплюють майже всі питання, які були розглянуті в процесі вивчення дисциплін: "Дослідження і проектування аеродромів", "Аеродроми ЦА", "Будівництво аеродромів" на цивільних кафедрах, а саме: складання зональної схеми, проектування генерального плану польового аеродрому, розробка заходів щодо маскування, охорони і оборони аеродрому і організації прискореного будівництва польового аеродрому.
Текстову частину і розрахунки пояснювальної записки належить писати чорнилом, чітко і без помарок, з одного боку аркушу формату А-2 з полями: зліва - 35 мм, справа - 10 мм, зверху і знизу - 20 мм або в електронному варіанті. Усі сторінки записки, разом з рисунками нумерують. У тексті на розрахунки, описи, рисунки мають бути посилання із вказівкою номерів.
У пояснювальній записці необхідно коротко і чітко описати хід розрахунків, обґрунтувати інженерні рішення, які приймаються. Список літератури складають за загальновживаною формою.
Записи обчислень мають містити формули в буквеному вигляді та з підстановкою в них числових значень розрахункових величин. Необхідно пояснити, чому беруть ті або інші значення розрахункових величин, та не забувати зазначати їхні розмірності.
Матеріали, які включають до пояснювальної записки, належить розташовувати в такій послідовності: 1 - титульний аркуш; 2 - завдання на курсовий проект; 3 - текстова частина і розрахунки; 4 - список використаної літератури; 5 - зміст.
Графічна частина. Креслення "Генеральний план польового аеродрому" виконують олівцем або тушшю на аркуші ватману стандартного формату А-1.
Розробку креслень виконують із дотриманням вимог діючих стандартів ЕСКД, ДСТ, СПДС та інших стандартів з будівельного креслення. Аркуш креслення обрамовують прямокутною рамкою, сторони якої відстоять від верхнього, нижнього і правого країв на 5 мм, а від лівого - на 20 мм. У рамці в правому нижньому кутку необхідно залишити місце для штампа розміром 185Ч55 мм.
План розміщення на карті (М 1:25000 або М 1:50000) елементів летовища, внутрішньоаеродромних і під'їзних шляхів та основних споруд службово-технічної забудови називається зональною схемою аеродрому.
На карті помічають не менше двох ділянок, придатних для будівництва польового аеродрому. Найбільш сприятливу ділянку беруть за основну.
Під час вивчення ділянок, вибраних на карті, відповідно до існуючих технічних вимог потрібно насамперед оцінювати:
розмір поздовжніх і поперечних схилів;
Ділянка, яку вибрали, повинна мати розміри, достатні для розміщення всіх елементів аеродрому, а також можливість розміщення основних елементів службово-технічної забудови аеродрому.
Ділянка під будівництво аеродрому має бути по можливості вільною від різних забудов і великих інженерних мереж - ліній електропередач, трубопроводів і т. ін.
Повітряні підходи до ділянки мають забезпечувати безпеку виконання польотів з даного аеродрому, тобто висота перешкоди у смугах повітряних підходів обмежується умовними поверхнями зі схилами, визначеними тактико-технічними умовами і нормами на проектування польових аеродромів.
Розмір поздовжніх і поперечних схилів оцінюється за горизонталями на карті. Мінімальне закладання горизонталей відповідає максимальним уклонам і, навпаки, поздовжній і поперечний схили ділянки не повинні перевищувати максимально допустимих значень: для грунтових літних смуг - не більше 0,025, а для твердої злітно-посадкової смуги (ЗПС) - 0,012-0,015.
Ділянка повинна мати по можливості максимально розгалужену дорожню мережу, що скоротить обсяг робіт з будівництва під'їзних і внутрішньоаеродромних доріг.
Умови природного маскування визначають за наявністю поблизу летовища: лісових масивів, ярів, природних складок місцевості, які можуть бути використані для приховування елементів техніки і аеродрому від противника.
Вибираючи і порівнюючи ділянки на карті, необхідно враховувати надійність відведення поверхневих вод з літної смуги.
Мінімальні схили грунтової поверхні літної смуги зумовлені необхідністю поверхневого водовідводу. При цьому стік поверхневих вод має забезпечуватися поперечним схилом, який буває односхилим або двосхилим. Мінімальний поперечний схил на грунтових літних смугах рекомендується брати таким, щоб дорівнював 0,005, а на штучних покриттях - 0,008.
Дві вибрані ділянки, придатні під будівництво аеродрому, порівнюються між собою за сукупністю технічних вимог. У табл. 1.1 наведений один з прикладів порівняння двох ділянок. Як видно з табл. 1.1, за основними показниками краща ділянка 1, її беруть для розробки зональної схеми аеродрому.
Порівняння технічних вимог двох ділянок
На зональній схемі польового аеродрому вказують:
летовище / літна смуга, руліжні доріжки і місця стоянок літаків (МС);
основні засоби зв'язку і радіотехнічне обладнання;
склади паливно-мастильних матеріалів;
щілини і сховища для особового складу;
під'їзні й внутрішньоаеродромні дороги;
місця можливого розосередження літаків;
місця розміщення (розквартирування) особового складу авіаційної і авіатехнічної частин;
На карті викреслюють поздовжній профіль смуг повітряних підходів у масштабі: горизонтальний - 1:25000 (1:50000); вертикальний - 1:1000 (1:25000) або 1:500 - для горбистих і гірських районів.
У межах смуг повітряних підходів на зональній схемі (рис. 1.1) вказують на перешкоди, що заважають злітно-посадковим операціям літаків, і зазначають їхні висоти, а також зони вирубки лісу. У межах смуги повітряних підходів не повинні знаходитися висотні споруди, які перевищують лінію обмеження висоти перешкоди. На території забороняється також розміщувати склади паливно-мастильних матеріалів, боєприпасів та об'єкти, що створюють перешкоди в роботі радіонавігаційних засобів на аеродромі.
Розташування ділянки під забудову споруд службово-технічного призначення має забезпечувати:
високий ступінь бойової готовності;
забезпечення правильного функціонального зв'язку між елементами;
максимальне використання місцевих ресурсів.
На польових аеродромах, крім літної смуги і місць стоянки літаків, має бути побудований мінімальний комплекс спеціальних аеродромних споруд, необхідних для забезпечення бойової діяльності авіаційної частини, яка базується на аеродромі.
Рис. 1.1. Зональна схема польового аеродрому:
І - літна смуга; ІІ - зони розосередження; ІІІ - споруда керування польотами; ІV - технічна позиція підготовки літаків; V - споруда техніко-експлуатаційної частини; VI - парк аеродромно-експлуатаційної роти; VII - видатковий склад паливно-мастильних матеріалів; VIII - технічна позиція підготовки ракет; IX - склад боєприпасів; X - казармене містечко; XI - житлове містечко; XII - базовий склад паливно-мастильних матеріалів.
1.3 Трасування внутрішньоаеродромних доріг і під'їзних шляхів
Польовим аеродромам належить мати хороший внутрішній дорожній зв'язок, зв'язок з населеними пунктами, місцями розквартирування особового складу і з об'єктами.
З метою зменшення протяжності новостворюваних під'їзних шляхів до аеродрому потрібно використовувати існуючі дороги, придатні для розташування нових шляхів.
За вимогами маскування під'їзні дороги не повинні закінчуватися тупиками.
Для підвищення живучості польового аеродрому створюються зони розосередження, які влаштовують зазвичай на деякій віддалі від літної смуги аеродрому.
Для того, щоб підвищити боєготовність авіаційної частини, яка базується на польовому аеродромі, доцільно руліжні доріжки, зв'язуючу літну смугу із зоною розосередження влаштовувати таким чином, щоб з неї у разі необхідності можна було виконувати зліт літаків. Кількість зон розосередження назначають за кількістю ескадрилей в авіаполку. Умовні знаки, що застосовують при складанні зональної схеми польового аеродрому, показані на рис. 1.2.
Рис.1.2. Умовні знаки зональної схеми польового аеродрому
Після проведення інженерно-аеродромної розвідки приймається рішення про придатність даної ділянки для будівництва польового аеродрому. Ділянка вважається придатною, якщо вона розташована у заданому районі й польовий аеродром на ній разом з комплексом споруд, які передбачаються, може бути побудований у встановлений термін.
Якщо ділянка виявиться непридатною, то на ситуаційній схемі пишуть негативний висновок з коротким обґрунтуванням.
На всі придатні під будівництво аеродромів ділянки складають картки та анкети. Зразок картки та анкети наведений нижче.
Вибраній для будівництва польового аеродрому ділянці, а надалі й аеродрому присвоюють найменування за найближчим населеним пунктом, що є на карті (М 1:500000).
Після закінчення розвідки ділянки старший аеродромно-розвідувальної групи складає і відправляє донесення. У ньому вказуються основні характеристики ділянки, приблизні об'єми робіт з будівництва і висновок про можливість будівництва аеродрому.
Загальні розміри літної смуги (в чисельнику, що рекоменду-ються до будівництва, в знаменнику -можливі)
Хвилястий, два дефектних місця, воронки від снарядів і мін
Грунти, земельні угіддя, рослинність, наявність дернового покрову
Суглинок важкий з валунами, на поверхні літної смуги - валунний камінь до 50 м3/га, 60% - площі під конюшиною, 40% - посіви жита
Наявність заболочених і надлишково зволожених місць
Заболочених і надмірно зволожених місць немає
Повітряні підходи відкриті. З півночі необхідна вирубка чагарнику (до 2 га)
Під'їзні шляхи (вказується наявність і стан дорожньої мережі від аеродрому до найближчої залізниці та до магістральної фронтової дороги)
Поліпшена грунтова дорога (3 км) і грунтова дорога (1,5км), стан доріг - задовільний
Наявність загороджень і заражених місць в районі ділянки
Станція Дубки і залізниця сильно зруйновані й заміновані. У районі ділянки заражених місць немає
Можливість розміщення особового складу
Тимчасове розміщення особового складу обслуговуючих підрозділів можливе в с. Сосновка (15 дворів), розташованої в 1,2 км від ділянки
Орієнтовні об'єми робіт з підготовки літної смуги розміром 2600х100 м (роботи першої черги)
3. Валка лісу в смугах повітряних підходів - чагарник 2 га
Термін будівництва аеродрому силами оіаб
Інші відомості (які не входять у наведений перелік)
Джерелами водопостачання можуть бути шахтні колодязі в с. Дубки і Сосновка.
2. Складання генерального плану польового аеродрому
Схеми генерального плану польового аеродрому розробляють у масштабі 1:5000. Він є основою для винесення елементів летовища і аеродромних споруд в натуру, а також початковим документом для складання проекту організаційних робіт.
Початковими даними для проектування генерального плану аеродрому служать матеріали інженерно-аеродромної розвідки, які вміщують такі документи:
зональну схему аеродрому, побудовану на карті в масштабі 1:50000 і 1:25000;
кроки інженерно-аеродромної розвідки, виконані в масштабі 1:50000 і 1:25000;
картку і анкету на аеродроми (або журнал обслуговування аеродрому), які будуються, а також тактико-технічні вимоги до польових аеродромів.
Проектування генерального плану польового аеродрому виконують у такій послідовності: за матеріалами інженерно-аеродромної розвідки, зональної схеми і тактико-технічних вимог встановлюють: основні характеристики проектованого аеродрому (напрямок, довжину, ширину літної смуги і її елементів, наявність і віддалення від літної смуги зон розосередження, конфігурації і віддалення від осі злітно-посадкової смуги, магістральної руліжної доріжки та ін.), черговість і об'єм будівельних робіт (в одну або дві черги).
Використовуючи типову схему генерального плану аеродрому з комплексом споруд, яка відповідає встановленій черговості будівництва, а також зональну схему, на аркуші ватману викреслюють у масштабі 1:5000 елементи генерального плану польового аеродрому в такій послідовності:
1. На схему генерального плану із зональної схеми переносять топографічну основу.
2. Наносять вісь літної смуги, літну смугу з кінцевими смугами безпеки, магістральну і сполучні руліжні доріжки.
3. Із зональної схеми переносять на генеральний план зони розосередження і вказують на індивідуальні (обваловані) місця стоянок літаків і руліжні доріжки із зон розосередження до твердої злітно-посадкової смуги, під'їзні і внутрішньоаеродромні автомобільні дороги.
4. Вказують на генеральному плані інші споруди першої черги будівництва. До них відносяться:
захищений командний пункт і укриття обвалованого типу для автомашин;
сховища і щілини (відкриті й перекриті) для особового складу в районі розміщення ескадрилей (в зонах розосередження);
майданчики для спеціальних машин з укриттями обвалованого типу і сховища для особового складу;
техніко-експлуатаційна частина з укриттями обвалованого типу для техніки і парк спеціальних і аеродромних машин і механізмів; засоби зв'язку і радіотехнічного забезпечення польотів;
базовий і витратний склади паливно-мастильних матеріалів, боєприпасів;
казармене містечко для розміщення авіаційної та авіаційно-технічної частин.
5. На літній смузі розбивають пікетаж і позначають контури підготовчих і земляних робіт, а також орієнтування осі літної смуги відносно сторін світу.
Під час виконання першої черги проекту схему генерального плану завершують складанням експлікації елементів і споруд польового аеродрому і зведеної відомості про об'єми робіт, які розміщують у вільній частині схеми, зазвичай праворуч.
У процесі розробки планового вирішення насамперед необхідно забезпечити:
високу боєздатність авіаційних підрозділів;
безпеку, економічність і надійність експлуатації авіаційної техніки;
мінімальний об'єм робіт під час будівництва аеродрому.
Літну смугу доцільно розміщувати під деяким кутом до напрямку пануючих вітрів для найшвидшого знесення пилової хмари, виникаючої при зльоті і посадці літаків. Крім того, необхідно забезпечувати допустимий середній ухил іср = 0,015, враховувати розташування і напрямок літної смуги найближчих аеродромів, можливість подовження літної смуги, гідрогеологічні й ґрунтові умови.
На генеральному плані має бути показана прив'язка осі літної смуги до існуючих на місцевості орієнтирів.
У межах літної смуги горизонталі вказують коричневим кольором з інтервалом 0,5 м, а за її межами - з інтервалом 2,5 м.
Проект водовідводу складають відповідно до вертикального планування ґрунтової частини літної смуги і штучного покриття.
Зазвичай на польових аеродромах водовідвід проектують вибірково і до нього відносять тільки забезпечення поверхневого стікання за рахунок достатніх схилів літної смуги.
На аеродромах, призначених для порівняно довгого базування в мирний і воєнний час, здійснюють більш складні заходи щодо водовідводу.
У загальному випадку водовідвід на польовому аеродромі має забезпечувати:
перехоплення і відведення поверхневої води, яка поступає на прилеглу до аеродрому територію;
відведення води з поверхні аеродрому, насамперед з літної смуги;
відведення води від штучних покриттів.
Під час складання проектної документації на польовий аеродром і у разі необхідності водовідвідних заходів розробляють проект (план) водовідвідної мережі, яку наносять на схему генерального плану аеродрому.
Водовідвід на летовищі проектують з урахуванням кліматичної зони розташування аеродрому, геологічних і гідрогеологічних умов рельєфу місцевості, конструкцій аеродромних покриттів і вертикального планування летовища.
Найпростішим видом поверхневого водовідводу на ділянках польового аеродрому, де схили природного рельєфу менші за мінімально допустимі, є профілювання поверхні цих ділянок, тобто надання поверхні виду схилу, який забезпечує стік води, з дотриманням мінімального об'єму земляних робіт. З цією метою на таких ділянках проектують рельєф у поздовжньому і поперечному напрямках так, щоб поверхневі води скидалися на навколишній рельєф або в ґрунтові лотки. Проектування ґрунтових лотків, а також найпростіших систем і їхню прив'язку до місцевості виконують після проектування рельєфу на ділянці, яка підлягає виправленню. Проектний схил ґрунтових лотків і водовідвідних канав становить не менше як 0,005. При створенні ґрунтових лотків в межах літної смуги різниця змінних схилів поверхні лотків не повинна перевищувати 0,055; 0,035 і 0,02 на базі відповідно 5, 10 і 20 м. Ґрунтовий лоток повинен мати трикутний поперечний профіль, а його глибина має не перевищувати 25 см. Якщо ґрунтові лотки влаштовують на бічній смузі безпеки, то для відведення з них води передбачаються осушувачі із збирачами. Лоток на бічній смузі безпеки або за межами літної смуги проектується таким чином. На схему генерального плану наносять положення осі лотка. Лоток має бути трасованим вздовж бічної смуги безпеки і закінчуватися випуском в бік від літної смуги за її межами, відстань від осі лотка до кромки бічної смуги безпеки становить 25 м. Якщо є така рівна ділянка, де трасування лотка вздовж неї неможливе (великі об'єми робіт, лоток "заривається" глибоко в землю), то відведення води із знижених місць цієї ділянки здійснюють за допомогою інших споруд, наприклад, осушувачів, водопоглинальних колодязів і т. ін.
На схемі генерального плану показують схили лотка, проектні відмітки його дна на початку і в кінці ділянки, а також перетин лотка його розміром. Знаючи довжину і розміри перетину лотка, обчислюють об'єми земляних робіт за його прибудовою. Якщо план вертикального планування переобтяжений інформацією, то проектування і прив'язку водостічно-дренажних систем виконують за схемою генерального плану польового аеродрому.
Водовідвідні пристрої передбачають на окремих знижених ділянках, не перезволожених поверхневими водами, у безстічних низинах, у місцях з відсутністю схилів або з малими схилами (менше за 0,005).
Для захисту території аеродрому від затоплення у разі підвищення рівня води в сусідніх водоймищах передбачають влаштування захисних дамб. Дамби споруджують з місцевого ґрунту. Висота дамби має бути на 0,5 м вище за горизонт паводкових вод, а закладення укосів з боку водоймищ - на 2-3 м і сухих укосів - на 1-2 м залежно від виду ґрунту. Відомості про горизонт паводкових вод наводяться на картах (масштабу 1:200000), у довідці про місцевість (розділ "Гідрографія"), яку розміщують на звороті карти.
Оформлення проектної документації з водостічно-дренажної мережі польового аеродрому виконують у такій послідовності:
на план вертикального планування або схему генерального плану наносять осі лотків, канав та інші водовідвідні споруди з прив'язкою до осі (кромок) злітно-посадкової смуги;
додають ескізи конструктивних рішень елементів водовідвідних пристроїв у масштабі 1:10 (1:20).
2.3 Приклади конструкцій водовідвідних споруд
Найпростішими водовідвідними спорудами є безтрубні осушники (рис. 2.1), які являють собою траншеї, заповнені кам'яним матеріалом, жердинами і фашинами. Кам'яний матеріал (засипку) укладають у траншеї за принципом зворотного фільтра; вниз траншеї укладають крупний кам'яний матеріал (гальку) з розмірами фракцій 5-10 см, потім крупний щебінь (3-5 см) або цегляний щебінь (5-7 см), а зверху - гравій з розмірами фракцій 1-2 см. Застосування для засипки піску не допускається через його недостатню водопропускну здатність. На дно траншеї осушувачів замість крупного кам'яного матеріалу укладають жердини діаметром 5-10 см або фашини, які мають невисоку водопропускну здатність, тому що їх застосовують тільки у разі відсутності інших матеріалів. Фашини виготовляють з лози, яку зв'язують у пучок товщиною 20-30 см у поперечному розрізі. На жердини або фашини насипають шар гравію товщиною 10-15 см з розмірами фракцій 1-2 см.
Під час влаштування трубчастих осушників на дно траншеї укладають труби (азбестоцементні, керамічні, дерев'яні) з пропилами (вгору) або отворами і крізними стиками. Пропили, отвори і стики закладають шаром моху від засмічення і залиття водою. Діаметр труб має бути не меншим за 100 мм, крім труб, які укладають у траншею з фільтруючою засипкою з гравію.
Для створення поверхні, заданої за умовами експлуатації літної смуги, верхня частина осушників одерновується з влаштуванням водоприймальної щілини 5-8 см або обробляється бітумом із збереженням водопроникності гравію (витрата бітуму 6-8 кг на 1 м 2 ).Траншеї для осушників встановлюють прямокутного або трапецеїдального (у нестійких грунтах) перетину з коефіцієнтом закладення укосів 0,15-0,25. В окремих випадках за наявності погано фільтруючих грунтів або у разі глибокого залягання водопроникних горизонтів для забезпечення водовідводу із замкнених ділянок встановлюють вибіркові мережі осушників. Для найкращого перехоплення поверхневих вод осушники у плані розташовують перпендикулярно до лінії стоку води. Відстані між осушниками мають дорівнювати 20-30 м з урахуванням наявності "блюдець" на ділянці. Схили для осушників без труб становлять 0,01-0,02, з трубами - не менше 0,003. Початкове заглиблення осушників без труб становить 0,2-0,3 м, з трубами - 0,6 м. Протяжність осушників без труб 50-70 м, з трубами 70-120 м.
Під час проектування мереж осушників на плані вертикального планування або схемі генерального плану аеродрому показують їхнє планове положення, проектні відмітки дна траншей, проектні схили, а також загальний об'єм земляних робіт.
На ділянках з неглибоким заляганням добре фільтруючих грунтів і невеликими за площею пониженнями осушення виконують за допомогою водовбирних колодязів (рис. 2.2) і осушників.
Приклад водовідводу з летовища за допомогою водовбирних колодязів і осушників показаний на рис. 2.3, а.
Рис. 2.3. Осушення замкнених ділянок
а - за допомогою водовбірних колодязів; б - системою осушення і водовбірним колодязем.
Водовбирні колодязі на польових аеродромах бувають двох типів. У разі неглибокого залягання водовбирного шару (до 2 м) колодязі влаштовують у вигляді простих шурфів, заповнених за типом зворотного фільтра. Зразкові (еталонні) розміри колодязів у плані - 0,8 Ч 0,8 м; 1 Ч 1 м.
У разі глибокого залягання водовбирного шару колодязі влаштовують за схемою, зображеною на рис. 2.4, б. У цьому випадку дрібні свердловини зміцнюються трубами діаметром 150-200 мм. Глибина свердловини визначається глибиною залягання водовбірного шару.
Укоси дамби з боку водоймища зміцнюють дернуванням плазом у стінку або мощенням. Тип і конструкцію кріплення укосів вибирають з урахуванням виду ґрунту, висоти і крутості укосів, що укріпляються, висоти хвиль, наявності льодоходу та місцевих матеріалів.
Перехоплення і відведення поверхневих вод з прилеглих водозбірних площ здійснюють за допомогою нагірних канав. Нагірні канави (рис. 2.4) проектують на карті масштабу 1:50000 за межами летовища з нагірної сторони. Їх трасують з урахуванням найкращого перехоплення поверхневих вод, мінімально можливої протяжності та забезпечення схилів дна 0,005 і більше. На поворотах канав передбачають закруглення радіусом не менше як 2 м. Гирла нагірних канав виводять у природні низини (яри, лощини, струмки і т. ін.).
Рис. 2.4. Нагірна канава і захисна дамба
Розміри перетину нагірної канави визначають за табл. 2.1, залежно від розміру водозбірної площі, з якої відбувається приплив поверхневих вод до нагірної канави, що розглядається.
Розміри перетинів водовідвідних і нагірних канав
На плані вертикального планування або на схемі генерального плану вказують: трасу нагірної канави (дамбу) і її прив'язку до осі або кромки злітно-посадкової смуги; відмітки початку і кінця ділянок нагірної канави з однаковим схилом (відмітки низу і верху греблі); схил і довжину цих ділянок; гирло нагірної канави, а також розміри її перетину. Закладання укосів канав виконують залежно від виду грунтів (табл. 2.2).
Закладання укосів канав залежно від виду грунтів
Для перехоплення і відведення поверхневих вод використовують кювети і насипи поблизу розташованих доріг з відповідним зміцненням їхніх укосів від розмиву.
Розташування магістральної руліжної доріжки в основному визначає розташування місць стоянки літаків і споруд службово-технічної забудови, які зазвичай розміщують з того ж боку від літної смуги, що й магістральну руліжну доріжку.
Ширина руліжної доріжки залежить від класу: магістральної руліжної доріжки і сполучної руліжної доріжки 1-го класу - 16 м, 2-го класу - 12 м, 3-го класу - 12 м; допоміжна руліжна доріжка 1-, 2- і 3-го класів - 14, 10 і 8 м відповідно.
У процесі проектування місць стоянки літаків належить враховувати, що віддалення групових місць стоянки від робочої площі літної смуги забезпечує безпеку польотів і має бути не менше як 200 м (як виняток - 100 м). Літаки, що стоять на місцях стоянки, не повинні заважати рухові літаків по руліжним доріжкам.
Крім цього, розташування місця стоянки має забезпечувати безпечний проїзд спеціальних автомобілів, а також виключати небезпеку обдуву авіаційної техніки працюючими реактивними двигунами літаків.
Для забезпечення живучості аеродрому передбачається підготовка зон розосередження, в яких розташовуються літаки і необхідні споруди. Віддалення зон розосередження від осі літної смуги значно збільшує живучість розміщених на них літаків.
Місця стоянок літаків мають бути індивідуального типу і розташовуватися поескадрильно в зонах розосередження, віддалених від осі злітно-посадкової смуги на відстані 1,0-3,0 км.
Індивідуальні місця стоянок у зонах розосередження розташовують розосереджено відповідно до технічних вимог.
Розміри земляних обвалувань місця стоянки беруть відповідно до технічних вимог.
Конкретні рішення по генеральному плану у кожному окремому випадку залежать від особливостей району будівництва аеродрому, а також від сформованої бойової обстановки.
Усі споруди на генеральному плані розташовують відповідно до реального розташування на місцевості й позначають умовними знаками з нумерацією.
Оформляють генеральний план на аркуші ватману формату A-1 у масштабі 1:5000 (розмір аркуша 594х842 мм).
Крім того, викреслюють рисунок елементів летовища:
- ґрунтова злітно-посадкова смуга - темно-зелений колір;
- бічна смуга безпеки - світло-зелений колір;
- смуга повітряних підходів - блакитний колір;
- внутрішньоаеродромні дороги - темно-коричневий колір.
Заходи щодо маскування аеродрому в курсовому проекті наводять у пояснювальній записці із врахуванням схематичних рисунків конструктивних рішень.
У рішенні щодо маскування аеродрому мають бути відображені такі питання:
1) використання навколишньої місцевості для маскування всіх аеродромних об'єктів;
2) способи і засоби маскування місць стоянок літаків, складів палива, боєприпасів та інших об'єктів;
3) створення мережі фальшивих (несправжніх) аеродромів із вказівкою заходів щодо імітації їхньої діяльності.
Рішення щодо використання рельєфу місцевості з метою маскування аеродрому залежать від характеру рельєфу. Тут головним має бути питання про те, як вписати контури летовища в навколишній фон місцевості.
Цього досягають створенням на летовищі фальшивих елементів фону:
- несправжніх ровів, окопів, ям, лійок, спалювання соломи і трави; фарбування поверхні землі, присипка шлаком, торфом;
- несправжніх маскувальних килимів, присипки землі фарбованою тирсою;
- водяних елементів фону - канав, струмків, ставків, болот (виконують аналогічн
Військові аеродроми методичка. Военное дело и гражданская оборона.
Контрольная Работа На Тему Право Собственности И Иные Вещные Права Субъектов Хозяйствования
Реферат: Денежно кредитная политика банка РФ на 2000 год
Психология Делового Общения Курсовая Работа
Реферат по теме Острая механическая краниофациальная травма
Аннотация Докторской Диссертации
Курсовая работа по теме Расчет сепаратора сливкоотделителя
Реферат по теме Реклама в России 1991-96 гг.
Курсовая работа: Условия успешного менеджмента в России
Курсовая работа: КНР: усиление позиций в мировой экономике. Скачать бесплатно и без регистрации
Темы Для Эссе По Обществознанию 2022
Курсовая работа по теме Всесторонний анализ следственных действий в российском уголовном процессе
Собрание Сочинений Купить В Кургане
Статья На Тему Європейська Інтеграція В Пресі України
Курсовая работа по теме Автоматизированная система управления менеджментом и маркетингом коммерческого банка
Дипломная Работа На Тему Совершенствование Системы Управления Деятельностью Страховой Организации (На Примере Зао Ск "Колымская")
Эссе Про Птиц
Основные Сочинения Аристотеля
Доклад: Философия истории Арнольда Дж.Тойнби
Дипломная работа по теме Проблемы имплементации международно-правовых актов по вопросам торговли оружия и в сфере борьбы с незаконным оборотом оружия в РФ
Контрольная работа по теме Бессоюзное сложное предложение
Класифікація груп нематеріальних активів і мінімально допустимих строків їх корисного використання - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Использование данных налогового учета и отчетности при проведении внутреннего налогового контроля - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа
История теорий бухгалтерского баланса в Германии - Бухгалтерский учет и аудит реферат