Управлінський аспект обліку витрат, виходу продукції свинарства і обчислення її собівартості - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Управлінський аспект обліку витрат, виходу продукції свинарства і обчислення її собівартості

Теоретичні аспекти обліку витрат і виходу продукції свинарства. Класифікація витрат виробництва. Удосконалення первинного, аналітичного та синтетичного обліку витрат та виходу продукції свинарства і обчислення її собівартості у ПП "Агропрогрес".


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

З переходом до ринкової економіки великого значення набуло підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, а саме галузі тваринництва. Адже, тваринництво - це одна із стратегічних галузей сільського господарства, від рівня розвитку якої значною мірою залежить продовольча безпека держави і якість харчування населення, а отже, і здоров'я нації. Значне місце серед продуктів харчування людини має займати м'ясо свинини, але у результаті нестабільності в економіці держави та постійних кризових станів народного господарства, у результаті чого почало відбуватися різке скорочення поголів'я та зростати ціни на м'ясо. Так за даними Держкомстату України, за розрахунками на 1 січня 2009 року загальна кількість поголів'я свиней по Україні становила 6,2 млн. гол., що на 85% менше, ніж в 1990 році. Проведення економічних реформ в Україні пов'язане з вирішенням проблеми удосконалення системи управління сільськогосподарським розвитком. Одним із глобальних завдань, гострота якого зростає, є вирішення продовольчої проблеми.
Важливою умовою успішної діяльності підприємств є досягнення оптимального рівня витрат на виробництво, внаслідок чого зросте конкурентоздатність продукції та стане реальним досягненням довгострокового економічного зростання підприємств. При управлінні підприємством найбільш важливе значення має управління витратами, яке включає контроль і регулювання витрат.
Тому обрана тема курсової роботи «Управлінський аспект обліку витрат і виходу продукції свинарства і обчислення її собівартості» є дуже актуальною, адже на сьогоднішній день існує велика кількість класифікацій витрат на виробництво, які потім безпосередньо впливають на формування собівартості продукції, для чого важливо правильно організувати облік витрат на підприємстві, побудувати систему аналізу виробничих показників та ефективний пошук резервів поліпшення результатів діяльності.
Актуальність цієї теми зростає також у зв'язку зі вступом України до СОТ, через що сільському господарству нашої країни, а саме продукції свинарства та ВРХ «пророкують» повний занепад. Однією з основних причин цього є висока собівартість.
Метою курсової роботи є пошук шляхів покращення обліку витрат і виходу продукції свинарства, що повинно привести до зниження її собівартості.
Об'єктом дослідження є Приватне підприємство «Агропрогрес», яке було створене у процесі реорганізації у 2001 р. товариства з обмеженою відповідальністю “Агопрогрес”, що знаходиться у смт. Кегичівка Кегичівського району Харківської області.
· розглянути теоретичні і методологічні аспекти обліку витрат і виходу продукції свинарства;
· розглянути первинний, аналітичний і синтетичний облік по даній темі дослідження на матеріалах об'єкту дослідження;
· зробити калькулювання собівартості продукції свинарства відповідно за даними ПП «Агропрогрес»;
· вивчити стан обліку витрат і виходу продукції свинарства на досліджуваному підприємстві;
· запропонувати основні шляхи удосконалення обліку витрат, виходу продукції свинарства та обчислення її собівартості
Методичною основою виконання курсової роботи було: Закони, інструкції, П(С)БО, методичні рекомендації, підручники, статті періодичних видань. Аналіз підприємства здійснюється на основі фінансової та статистичної звітності, а також інших документів бугалтерського обліку.
Ефективність сільськогосподарського виробництва в нашій країні на сьогоднішній день багато в чому залежить від вибору організаційно-правової форми підприємства, оскільки в даному випадку мова йде не лише про вибір тієї чи іншої моделі організації виробництва, управління та внутрішньогосподарських відносин, але й про особистий підхід керівника та робітників підприємства до питань інтенсифікації виробництва, відповідальності за результати своєї діяльності, вибору тієї чи іншої стратегії розвитку підприємства тощо, від яких у кінцевому результаті залежить продуктивність праці та собівартість продукції як зазначає у своїй статті Голов С.
Починаючи з 2000 року у бухгалтерському обліку відбулися значні зміни, які засвідчують становлення ринкових відносин у і мають величезне як політичне, економічне та соціальне значення, так і у сільському господарстві. Україна розбудовує ринкові відносини, маючи за мету інтеграцію у світову економічну систему. Важливою умовою досягнення поставленої мети є створення системи бухгалтерського обліку на рівні міжнародних стандартів викладає у своїй роботі Павлик В.П. [38].
Для успішного здійснення підприємницької діяльності на кожному підприємстві ведеться бухгалтерський облік, єдині методологічні засади, якого встановлені Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1]. Згаданим законом дається визначення обліку, основні питання організації ведення обліку на підприємствах.
Для обліку активів, капіталу і зобов'язань передбачено План рахунків бухгалтерського обліку [9], що є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності. Для роз'яснення неточностей по використанню плану рахунків існує Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств, організацій [2].
Відомо, що бухгалтерський облік поділяється на фінансовий та управлінський.
Поняття управлінського обліку подається багатьма авторами як вченими нашої держави, так і вчених зарубіжних країн.
Гироль С.В. зазначає, що у Законі «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказано, що управлінський (внутрішньогосподарський) облік - це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. Міжнародна федерація бухгалтерів вважає, що управлінський облік - це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю у середині організації та забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів. Управлінський облік не має жорсткої нормативної регламентації, а носить тільки рекомендований характер. Тому основна мета управлінського обліку є забезпечення досягнення стратегічних цілей [16].
У своїй статті Яковлева Ю.С. зазначає, що законодавче закріплення функціонування управлінського обліку в Україні та необхідність ведення обліку витрат на виробництво окремих видів продукції здавалося б може свідчити про те, що цей вид обліку набув широкого розповсюдження. Цьому сприяло вихід у світ значного числа наукових публікацій, в яких детально описано методику ведення обліку витрат та виходу продукції, включення до складу спеціальних дисциплін окремого курсу, підготовку навчальних посібників тощо [54].
Будь-яке підприємство, у тому числі і сільськогосподарське маючи різні організаційно-правові форми складаються з трьох взаємопов'язаних видів діяльності: інвестиційної, операційної та фінансової діяльності.
В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів ” дається визначення кожного з названих видів діяльності. Інвестиційна діяльність - діяльність придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
Відповідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати” до складу операційної діяльності включає: виробництво, збут, управління та іншу операційну діяльність (зміна розміру виробничих запасів, сумнівні борги, курсові різниці та ін.)[3].
Соболь Г.О. у своїй роботі пише, що управлінський облік створювався на основі виробничого обліку як складової частини бухгалтерського обліку. Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці (живої), а з іншого - джерело одержання нової продукції (робіт чи послуг). Щоб здійснювався процес виробництва, господарство повинне мати в необхідних розмірах запаси (посівний матеріал, корми, паливо, мінеральні добрива, будівельні матеріали тощо) [49].
Згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримує в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена [5].
Нєнадов М.О. зазначає, що при використанні запасів зростають витрати на виробництво. Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірниках [31].
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками)[6].
Перелік статей витрат та методика визначення собівартості для різних галузей сільського господарства міститься в Методичних рекомендаціях з планування, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств [8].
З першого січня 2007 року аграрні підприємства ведуть облік сільськогосподарської діяльності згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» [7].
Лукава І.М. у своїй статті вказує на те, що П(С)БО 30 «Біологічні активи» посилює значення виробничого обліку на підприємстві. Останній переходить в розряд управлінського обліку, важливою складовою якого є обґрунтування статей витрат. П(С)БО 30 «Біологічні активи» не відміняє ведення обліку витрат на виробництво продукції, а, навпаки, розширює його об'єкти. Кількість таких об'єктів визначає саме підприємство, а стандарт не врегульовує дані питання, але відміняє оцінку виходу продукції сільськогосподарського виробництва за собівартістю [30].
На думку Білоусова І. Основною проблемою впровадження управлінського обліку на підприємствах є негативний вплив на якість управлінського обліку несправедлива оцінка точності показників, які мають безліч приблизних оцінок і розрахунків [13].
Мельниченко І.В. повідомляє, що процесс виробництва дуже складний і потребує контролю починаючи від організації й до визначення результату.є сааме тут виникає потреба в управлінському обліку, який у системі здійснює і задовольняє потреби управління виробництвом [36].
Білоусова І для подальшого вдосконалення управлінського обліку на підприємствах пропонує вирішити такі проблеми:
- у визначенні управлінського обліку доцільно більш точно вказати його призначення, а саме : «управлінський облік є складовою частиною бухгалтерського обліку, що ґрунтується на обліку виробничих витрат і калькулюванні собівартості виробленої продукції. Він доповнюється плануванням витрат і собівартості продукції, їх аналізом і розробкою проектів рішень щодо управління витратами підприємства»;
- основним завданням управлінського обліку підприємства є виявлення резервів систематичного зниження собівартості виробленої продукції на основі створення підсистеми управління витратами підприємства;
- виконання основних завдань управлінського обліку [11].
Чайка В.М. до числа основних принципів формування системи функціонального управління витратами відносить наступні: використання функціонального підходу, відповідно до якого з реалізацією кожною загальною функцією асоціюється виникнення визначених витрат; забезпечення відповідності організаційної структури управління підприємством функціональному підходу до діяльності підприємства шляхом формування функціонально-структурної організації підприємства; використання стандартів витрат; застосування бюджетного методу управління витратами [52].
Калантай Н.О. доповідає, що система управлінського обліку повинна розглядатися як інструмент забезпечення гнучкого розвитку агропідприємства, який дозволяє знизити ступінь невизначеності при прийнятті рішень. Тому бюджетування є основою для ефективного досягнення стратегічних орієнтирів [23].
Панченко О.В. розповідає у своїй статті, що витрати являють собою багатогранне економічне явище, обумовлене господарською діяльністю підприємства. Незважаючи на різноманіття теорій про витрати, з метою управління ними, їх зміст повинен бути єдиним як на мікро-, так і на макрорівнях, тому у виробничу собівартість продукції слід включати ті витрати, які зумовлені технологією, організацією і управлінням виробництва продукції [40].
Голов С. у своїй статті визначив, що:
1) П(С)БО 16 «Витрати» ґрунтується на положеннях М(С)БО 2 «Запаси» і забезпечує визначення собівартості запасів згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності;
2) П(С)БО 16 «Витрати» не суперечить Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і офіційній термінології СІМА з управлінського обліку;
3) Досвід застосування П(С)БО 16 «Витрати» на українських підприємствах свідчить, що це Положення сприяє економічній роботі й не обмежує можливості отримання додаткової інформації про витрати для цілей управління [17].
Яценко В. зазначає, що багато термінів бухгалтерського обліку пов'язано з визначенням терміну «економічна вигода», тому автор він пропонує таке його визначення: «Економічна вигода» - це потенційна можливість отримати підприємством грошових коштів від використання активів [57].
Велика увага в управлінському обліку приділяється витратам та їх класифікації.
Класифікація витрат сприяє удосконаленню обліку та контролю витрат, надає можливість не лише розподіляти їх за підрозділами, видами діяльності, періодами тощо, а вирішувати конкретні управлінські завдання, що дуже важливо для забезпечення економічної ефективності діяльності підприємств.
Сук Л дає таке визначення: «Класифікація витрат» - це групування витрат за певними ознаками, яких є різна кількість. Класифікація допомагає глибше зрозуміти суть витрат, вивчити порядок їх формування і мету використання [50].
Велике значення правильної організації обліку витрат на виробництво має їх науково обґрунтована класифікація зазначає О.О. Довжик [21].
У своїй статті Гаврильченко О.В. розповідає про складність структури та різноманітність процесів формування витрат на виробництво виключають можливість створення їх єдиної класифікації, яка задовольнила б потреби користувачів всіх рівнів управління [15].
Класифікація затрат не потрібна для формування ціни і визначення вартості продукції. Вона має значення для потреб управління економічними процесами підприємства зазначає Слюсарчук Л. [48].
Сук Л. класифікує витрати за трьома ознаками:
для оцінки запасів та визначення фінансового результату;
для прийняття управлінських рішень;
А Костякова А.А. пропонує виробничі витрати групувати за такою ознакою:
- важливістю при підготовці рішень;
- відношення до обсягів діяльності;
Коноваленко О.В. класифікує витрати за такою ознакою:
· умовно-постійні (витрати на з/п інженерно-технічних працівників, ремонт будівель, витрати на освітлення і опалювання, відсотки по довгострокових зобов'язаннях) і умовно-змінні (витрати на основні матеріали, відрядна з/п, паливо та енергія для технологічних цілей, відсотки по короткострокових позиках) - це витрати, які залежать від обсягу випуску продукції;
· прямі - це економічно однорідні витрати, що відносяться на собівартість конкретного виду продукції прямо, безпосередньо у відповідності з обґрунтованими нормами і нормативами; та непрямі - це витрати, що не можуть бути віднесені до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом;
· основні - це витрати, які безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виробництва с/г продукції (основна і додаткова з/п) і накладні - це витрати, які безпосередньо не пов'язані з технологічним процесом виробництва с/г продукції (витрати на організацію управління підприємством, технологічну підготовку і обслуговування виробництва) [24].
Такі ж визначення класифікації витрат дає Горох О.В. [19] та Рысьмятов О.В. [43].
Так Чернецька О.В. вказує, що рівень витрат на виробництво продукції залежить від багатьох чинників. Аналіз чинників формування виробничих витрат в с/г підприємствах показує, що основним чинником збільшення витрат є збільшення обсягів виробництва [53]. А Свиноус І.В. говорить, що основним чинником збільшення витрат є безпосередньо стаття «Корми», витрати на яку постійно коливаються [46].
В умовах самостійності агроформувань для прийняття управлінських рішень щодо раціонального використання ресурсів важливо розвязати проблему оцінки поточних витрат виробництва, їх обігу, обліку та калькулювання собівартості продукції [25].
Михайлов О.М. дає таке визначення: «Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення і збут продукції. Таким чином відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а, отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва» [37].
Калькуляція (від лат. саlсиlаtіо - рахунок, підрахунок) - це представлений у табличній формі бухгалтерський розрахунок затрат, витрат у грошовому вираженні на виробництво і збут одиниці виробу чи партії виробів, а також на здійснення робіт і послуг [26].
Петров В.М. розглядає планування собівартості продукції як важливу складову частину розробки економічно обґрунтованих планів сільськогосподарських підприємств та їх окремих підрозділів. При плануванні собівартості продукції враховують вплив техніко-економічних факторів, але на величину собівартості основних видів продукції суттєво впливає також механізм розподілу витрат між основною та побічною продукцією [41].
Так, Самойлик Ю.В. зазначає, що управлінський облік витрат виробництва складається з двох розділів - власне обліку витрат виробництва і калькуляційного обліку собівартості продукції. Перший охоплює облік витрат виробництва за економічними елементами, видами, місцями виникнення і об'єктами обліку, а другий - облік собівартості по калькуляційних статтях витрат, визначення собівартості продукції за місцями виникнення витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції по видах і калькуляційних одиницях, а також складання звітних калькуляцій фактичної собівартості готової продукції підприємства [44].
У своїй статті Підгайна С.Г. зазначає, що собівартість має технологічне й економічне значення як на технічному рівні витрат у натуральних величинах, так і на рівні оцінки витрат у грошовому виразі, оскільки дає змогу при відпрацьованій схемі оперативного обліку, аналізу і планування приймати відповідні рішення з метою забезпечення конкурентоспроможності, економічної результативності й економічної ефективності на різних рівнях виробничого процесу. Витрати є структурою собівартості, а собівартість є структурною частиною ціни продукції [42].
Зимовець В.Н. зазначає, що багато компаній навмисно підвищують собівартість з метою подальшого збільшення цін і стан їх на ринку доцільно визначати за вартістю, а не за собівартістю, оскільки остання в свою чергу призведе до значної диференціації. Проте дане питання є дискусійним. На наш погляд, раціонально використовувати те, що вже застосовується на практиці, а саме -- чого вимагає державна статистична звітність, це загальноприйняте для всіх підприємств визначення собівартості [22].
Ярмоленко В.П. у своїй статті повідомляє, що правильне трактування економічного змісту собівартості має принципове значення при визначенні номенклатури витрат, що в неї включаються, і тих витрат, які покриваються за рахунок інших джерел. Від цього залежить об'єктивність обчислення собівартості, прибутку та рівня рентабельності [56].
Т. Сльозко визначає, що «стандарт-кост» -- це метод обліку витрат, що ґрунтується на попередньому обчисленні собівартості, яка відображується в обліку і до якої має прагнути підприємство. Основними завданнями нормативного методу є своєчасне запобігання нераціональному використанню ресурсів й оперативний аналіз витрат на виробництво, виконання робіт чи надання послуг, оскільки останній уможливлює розкриття неврахованих при плануванні та в практичній роботі резервів. У разі застосування нормативного методу обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція, складена на основі науково обґрунтованих норм і нормативів [47].
При аналізі існуючих методичних підходах до визначення собівартості продукції сільськогосподарських підприємств, то найпростішим є директ-костинг (який базується на тому, що всі витрати поділяються на прямі і непрямі), що сприяє спрощенню нормування, обліку та контролю за рахунок скорочення статей витрат викладала Яковлева Ю.С. [55]. Білоусова І. також розглядає у своїй статті калькулювання з неповним розподілом витрат, що дістало назву директ-костинг, є визначенням по виробах маржинальних витрат, тобто суми прямих витрат і змінної частини непрямих витрат (загальновиробничих витрат). Постійна частина загальновиробничих витрат по виробах не розподіляється, а списується на собівартість реалізованої продукції. Не розподіляються по виробах адміністративні витрати і витрати на збут. Отже, застосовуючи систем директ-костинг, підприємство не знає повної фактичної собівартості кожного виробу і не може порівняти її з відпускною ціною [12].
Більшість авторів під методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції розуміють сукупність прийомів документування і відображення виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції, а також віднесення витрат на одиницю продукції. Іншими словами, це сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво по калькуляційних об'єктах і прийомів розрахунку калькуляційних одиниць зазначає Новіков І.Т. [32].
Маренич Т дає трактування двум методам калькулювання собівартості:
метод послідовного підсумовування витрат;
Суть першого методу полягає в тому, що собівартість кінцевої готової продукції визначають на основі послідовного підсумовування витрат, які враховують на окремих аналітичних рахунках. Він використовується для розрахунку собівартості продукції тих виробництв і галузей, де витрати враховують за окремими технологічними процесами і переділами. За методу прямого накопичення витрат собівартість продукції визначається усіма витратами, які обліковують на одному аналітичному рахунку [35].
Ликова С.О. акцентує увагу на тому, що визначення тільки виробничої собівартості продукції не відповідає сучасним вимогам ринкового середовища і потребує розширення її видів, а саме поточну і оперативну собівартість. Оперативне визначення собівартості забезпечує оперативність виявлення відхилень при аналізі витрат, що дозволяє керівникові визначити відхилення реально отриманого доходу [29].
Витрати в тваринництві розмежовуються по галузях і видах продукції, що обумовлює порядок ведення бухгалтерського обліку. Тут витрати поточного року відносяться на вихід продукції поточного року, практично не має незавершеного виробництва, а тому відпадає потреба групувати витрати по суміжних звітних періодах. При цьому є характерним безперервний процес виробництва, пов'язаний з біологічними особливостями утримання тварин, що обумовлює потребу оперативно одержувати облікову інформацію для прийняття обґрунтованих рішень [50].
Облік витрат виходу продукції тваринництва слід вести на рахунку 23 «Виробництво» субрахунку 232 «Тваринництво», за дебетом, якого відображають витрати, а за кредитом відображується за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, сільськогосподарську продукцію зазначає Сарана Н. [45].
Мазуренко О.В. у досліджуваній темі повідомляє, що галузь свинарства завдяки сприятливим умовам в Україні для кормо виробництва цінним біологічним особливостям тварин, високій окупності кормів, за належних умов утримання та годівлі традиційно вважалася прибутковою. Однак тривалий час галузь знаходиться у стані занепаду, виробництво свинини стало нерентабельним, незадовільним є кормо забезпечення, відчувається нестача концентрованих кормів, їх незбалансованість, порушені зоотехнічні й ветеринарні вимоги щодо відтворення поголів'я, годівлі та утримання свиней, зросли витрати на розвиток галузі [33].
У своїй статті Кравцов Е. і Кукла Л. відмічають, що побічною продукцією тваринництва є гній і його вартість залежить від способу прибирання [28]. Діючий розподіл виробничих витрат на основну і побічну продукцію тваринництва завдяки зменшенню віднесення затрат на гній значною мірою підвищує собівартість виробництва молока, яловичини, свинини, баранини та вовни. У зв'язку з цим виникає необхідність перегляду і внесення змін до діючої методики з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції тваринництва в напрямі віднесення 30 % вартості спожитих кормів на побічну продукцію , тобто гній, а 70 % на основну продукцію. У такій же пропорції доцільно розподіляти і усі витрати, пов'язані з прибиранням гною, включаючи і вартість підстилки зазначає Палагута А.
Борисенко М. і Опришко Н. досліджували питання розвитку свинарства у фермерських господарствах і прийшли до висновку , що розвиток свинарства у фермерських господарствах стримують ряд чинників. Насамперед це незбалансованість цін на сільськогосподарську та промислову продукцію. Коли за вирощену та реалізовану продукцію фермер не в змозі закупити у необхідній кількості технічні засоби, енергоносії, корми для годівлі тварин. Частина господарств не вирощують свиней через брак коштів на будівництво виробничих приміщень. Кормова база господарств формується в основному завдяки кормам власного виробництва. А це в основному подрібнене зерно [14].
Данилів О.В. акцентує увагу на тому, що подальша інтенсифікація свинарства, розвиток промислових методів виробництва продукції, підвищення ефективності й конкурентоспроможності галузі в сучасних умовах неможливі без здійснення системного оновлення матеріально-технічної бази свинарських ферм, забезпечення технологічних потреб виробництва новітніми технічними засобами, створення економічних і організаційних умов для забезпечення необхідного відтворювального процесу в галузі. Визначальним у розширеному відтворенні ресурсного потенціалу у будь-якій галузі АПК, як відзначають провідні вчені та економісти, є виробництво, організоване на науково обґрунтованих засадах, прогресивній та екологобезпечній матеріально-технічній базі, сучасних високопродуктивних і ефективних технологіях. При цьому основним засобам виробництва належить вирішальна роль у забезпечені нормального протікання виробничих процесів, досягненні високої продуктивності праці й ефективності господарської діяльності [20].
2. Організаційно-економічна характеристика Приватного підприємства «Агропрогрес»
Приватне підприємство “Агропрогрес” було створене у процесі реорганізації у 2001 р. товариства з обмеженою відповідальністю “Агопрогрес”. Економічну відповідальність несе його засновник за розвиток підприємства. Орендодавці ніякої відповідальності не несуть.
У ПП “Агопрогрес” один засновник Хвесик А.Є. Він є власником підприємства, крім того є 295 учасників, із кожним з них укладено договір оренди.
Підприємство розташоване в Східній частині району, за 5км від районного центру. До обласного центру м. Харкова 110км. Основним транспортним вузлом для господарства є залізнична станція в смт. Кегичівка.
Відстань до цукрового комбінату - 12км, до ХПП - 4км, молокозаводу 5км, до найближчого м'ясопереробного комбінату - 43км. Все це має сприятливий вплив на діяльність господарства.
Територія землекористування підприємства розташована в межах Трипільського плато. Річка Вшива ділить територію підприємства на меншу за площею правобережну частину, і більшу - лівобережну.
Лівобережна частина має в цілому широко хвилястий рельєф. Близько 58,2 % орних земель розташовані на ділянках плато.
В межах підприємства ґрунти сформовані переважно на лісових породах. Це карбонатна, тонкопориста порода палевого чи жовтувато- палевого забарвлення, механічний склад якої пилувато-легкоглинистий. Легкорозчинні солі в лесових породах практично відсутні. Сприятливі властивості лесових порід сприяли формуванню на них родючих ґрунтів, які придатні для вирощування усіх сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.
У ПП «Агропрогрес» основним документом, що відображає та регламентує організацію обліку є наказ про облікову політику (додаток 1).
Даним документом затверджується ведення бухгалтерського обліку на підприємстві відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також з чинними Національними П(С)БО. Наказ про облікову політику є основним внутрішньогосподарським нормативно - правовим актом підприємства, який визначає побудову всієї системи бухгалтерського обліку. У ПП «Агропрогрес» здійснюється підписка на періодичні видання газети «Все про бухгалтерський облік», а також підприємство має доступ до мережі Інтернет.
У господарстві діє змішана форма обліку, бо у кожного бухгалтера на робочому місці стоїть комп'ютер, але за допомогою програми 1С: Бухгалтерія здійснюються лише окремі ділянки обліку і поряд із цим ведеться бухгалтерський облік за Журнально - ордерною формою.
Питання організації бухгалтерського обліку у ПП «Агропрогрес» належить до компетенції його власника Хвесика А.Є., який і несе відповідальність за організацію обліку та його забезпечення. Ведення бухгалтерського обліку покладено на бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером. Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених методів бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності, організовує і контролює відображення на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій,
Управлінський аспект обліку витрат, виходу продукції свинарства і обчислення її собівартості дипломная работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Курсовая работа: Учетная политика предприятия ОАО "Сибирь"
Реферат по теме Реферат: Русско-японская война
Отчет по практике по теме Магазин автозапчастей
Реферат: The Decline Of Freedom Animal Farm Essay
Реферат по теме Разработка транспортно-технологической схемы доставки груза
Сочинение: «Загадочная русская душа» в повести Н. С. Лескова «Очарованный странник»
Курсовая работа по теме Экономика на предприятии связи
Когда Пишется Итоговое Сочинение По Русскому
Совершенствование Работы Юридической Клиники Эссе
Курсовая работа по теме О мерах профилактики суицида среди детей и подростков.
Реферат: Любовная лирика Блока. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа по теме Монтаж, наладка и эксплуатация автоматизированной системы управления соляной ванной
Физкультура И Спорт Рефераты
Курсовая Работа Содержание Правоотношений
Курсовая работа по теме Проблема способностей и одаренности у детей
Сочинение О Путешествии Листочка
Реферат по теме Слуховой анализатор
Реферат по теме Уголовное законодательство зарубежных стран об ответственности за несанкционированный доступ к компьютерной информации
Курсовая работа по теме Приемы, средства и способы управления мотострелковой ротой при расположении на месте
Реферат На Тему Интеллектуальный Террор И Социально-Экономические Методы Борьбы С Ним
Розробка організаційно-технічних заходів спрямованих на профілактику виробничого травматизму - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда курсовая работа
Понятие риска - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда лекция
Эволюция нервной системы - Биология и естествознание реферат