Як президентські вибори у США стали такими, якими ми їх знаємо
Антон ПроцюкСполучені Штати є прикладом на диво стабільної політичної системи. Форма правління там принципово не змінювалася уже 230 років, із перших років заснування держави. Однак все-таки перші президентські вибори 1788 року і вибори 2020 року мають не так вже й багато спільного. Розповідаємо історію того, як сформувалася система президентських виборів США.
Кілька перших років свого існування Сполучені Штати були державою без президента. Статті Конфедерації, прийняті під час війни за незалежність, передбачали невелику роль центральних органів влади і дуже широку автономію штатів. Посади президента загалом не існувало.
Після прийняття остаточного завершення війни Америка зажила мирним життям і скоро стало зрозуміло, що така децентралізована система влади не надто ефективна, що вона не може забезпечити усі потреби новоствореної держави.
Тому у травні 1787 року делегати штатів зібралися у Філадельфії на Конституційний конвент, на якому прийняли Конституцію. Вона створила посаду президента — очільника країни, котрий керує виконавчою владою, має право вето на рішення Конгресу та командує армією.
Формат президентських виборів був дискусійним. Частина батьків-засновників боялися “тиранії більшості” та хотіли, щоб главу держави вибирав Конгрес. Інші наполягали на максимальній демократії — всенародному голосуванні. Зрештою зупинилися на компромісі: було створено Колегію виборників. Її представників вибирали громадяни США, а вона у свою чергу вибирала президента.
На початках далеко не у всіх штатах виборників обирали саме всенародним голосуванням — система була не настільки і демократичною. Крім того, тривалий час голосувати могли тільки білі чоловіки. Афроамериканці отримали право голосу тільки у 1860-их роках (а на Півдні — де-факто ще століттям пізніше). Жінки — лише у 1919 році.
Перші вибори президента США пройшли з 15 грудня 1788 по 10 січня 1789 року. Жодної конкуренції не було: було очевидно, що президентом має стати головнокомандувач Континентальної армії, герой Війни за незалежність Джордж Вашингтон. Представники Колегії виборників проголосували за нього одноголосно. Те саме сталося на других виборах у 1792 році.
Цікавішими були вибори віце-президента. Система вибору тоді була зовсім не схожою на теперішню. Якщо зараз віце-президента обирають у парі з президентом, то тоді ним ставав кандидат, котрий займав друге місце у голосуванні. При цьому члени Колегії мали по два голоси. По одному голосу вони без вагань віддали за Вашингтона, а от за друге місце розгорілася велика конкуренція. Зрештою віце-президентом Вашингтона став Джон Адамс.
На виборах 1796 року, коли Вашингтон не балотувався, уперше з’явилися партійність і конкуренція за посаду президента. Тому така система призвела до того, що президентом і віце-президентом стали політичні конкуренти — федераліст Джон Адамс і республіканець Томас Джефферсон.
У 1800 році стався більш серйозний збій, котрий призвів до політичної кризи. Демократично-республіканська партія намагалася “перехитрити систему” і провести на обидві посади своїх кандидатів — президента Джефферсона і віце-президента Аарона Бурра. Але внаслідок помилки одного виборника обою набрали рівну кількість голосів.
Долю виборів мала вирішити Палата представників — нижня палата Конгресу. Після тривалих голосувань у парламенті і лише завдяки втручанню лідера федералістів Александра Гамільтона (який ненавидів обох кандидатів — просто Бурра більше, ніж Джефферсона) вибори переміг Томас Джефферсон.
Недолік цієї системи ставав усе більш очевидним. Тому у 1804 році прийняли поправку до Конституції, яка передбачає окреме голосування за президента і віце-президента. Так система виборів президента США формально стала такою, якою ми її знаємо зараз.
Більше на тему виборів у США:
Автор — Антон Процюк для Телеграм-каналу The Old York Times