Туберкульоз - Медицина курсовая работа

Главная

Медицина
Туберкульоз

Загальні відомості про захворювання. Сутність фізичної реабілітації. Обов'язкові складові будь-якого короткочасного курсу хіміотерапії. Особливість туберкульозної інфекції. Засоби профілактики гастриту. Лікувальна фізкультура при деяких формах хвороби.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти і науки, культури і спорту України
Чорноморський державний університет ім. Петра Могили
Актуальність теми дослідження. Туберкульоз, за визначенням провідних вчених, продовжує залишатися глобальною проблемою. Початок минулого десятиріччя характеризувався погіршенням епідемічної ситуації з туберкульозу. Ця соціально небезпечна хвороба стала проблемою багатьох країн світу і найбільш торкнулась країн Східної Європи. Епідемічна ситуація стосовно туберкульозу в Україні почала погіршуватись з 1992 року. Захворюваність за 11 років зросла в 2,0 рази і досягла рівня 84,1 на 100 тис. населення, а смертність збільшилася в 1,8 рази і становить, відповідно, 25,3 осіб на 100 тис. населення.
Найвищі показники захворюваності на всі форми туберкульозу визначались у південно - східних регіонах України: у Херсонській області - 174,0 на 100 тис. населення; Миколаївській - 111,1; Луганській - 114,3; Донецькій - 103,4; Кіровоградській - 109,9 та Одеській - 95,3. Рівень захворюваності в цих регіонах збільшився за 11 років в 3,5 - 2,0 рази.
Серед тих, що вперше захворіли на туберкульоз, 13,6 % становлять робітники, 1,0 % - робітники аграрного сектору, 3,4 % - службовці, а майже половина з них (2 %) - медичні працівники (777 осіб), 3,9 % - учні та студенти. 47,3 % усіх хворих - особи працездатного віку, які не працюють, 12,4 % - пенсіонери, 1,4 % - особи, що повернулись з місць позбавлення волі, 1,8 % - особи без постійного місця проживання. В соціально незахищені верстви населення становлять понад 65 %.
Туберкульоз - інфекційне захворювання, що спричинюється мікобактеріями туберкульозу (паличкою Коха). На туберкульоз хворіють незалежно від статі, віку, національної приналежності чи соціального становища. Проте переважно на нього хворіють алкоголіки, наркомани, безпритульні або найбідніші люди. Туберкульоз уражає всі органи й системи людського організму, та найчастіше він виявляється в легенях.
Найчастіші симптоми туберкульозу: стійкий кашель із виділенням мокротиння, тривале підвищення температури тіла, швидка втома, втрата апетиту та безпричинне схуднення, потовиділення, особливо вночі, задишка, кровохаркання. В частині випадків, особливо на початку хвороби, туберкульоз може розвиватися безсимптомно або виявляється лише один із симптомів.
Хронічного перебігу хвороба набуває тоді, коли хворий приймає не всі призначені лікарем протитуберкульозні препарати або приймає їх нерегулярно, робить тривалі перерви в лікуванні.
Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати сутність фізичної реабілітації при туберкульозі та визначити особливості та необхідність їх використання.
Об'єкт дослідження - проблема фізичної реабілітації та профілактики хворих на туберкульоз.
Предмет дослідження - методи фізичної реабілітації при туберкульозі.
Згідно з метою та предметом дослідження було визначено такі завдання:
· ознайомитись з загальними відомостями про туберкульоз;
· дослідити можливості фізичної реабілітації при туберкульозі;
· запропонувати засоби профілактики захворювання.
Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.
Структура роботи: Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. У І розділі роботи наведені теоретичні принципи теми та основні поняття. Другий розділ висвітлює шляхи лікування даної хвороби. Третій розділ має пропозиційний характер, в ньому наведені можливі методи профілактики гастриту. Усього робота становить 34 сторінки, з яких 24 сторінок основного тексту. Для написання курсової роботи було опрацьовано і використано 29 джерел, з них 19 вітчизняних (кирилицею) і 10 іноземних (латиницею).
Розділ І. Загальні відомості про захворювання
Туберкульоз - інфекційне захворювання, що викликається мікобактеріями туберкульозу і характеризується розвитком клітинної алергії, специфічних гранульом в різних органах і тканинах і поліморфною клінічною картиною.
Туберкульоз відомий з глибокої давнини і до сих пір представляє важливу медичну та соціальну проблему. Щорічно в світі 8 млн осіб хворіють, а 3 млн -помирають від туберкульозу. Величина пандемії настільки велика, що в 1993 р. ВООЗ оголосила туберкульоз проблемою «великої небезпеки». В останні роки у всьому світі підвищилася захворюваність на туберкульоз. Основні причини підвищення захворюваності:
-зниження рівня життя населення, що спричинило погіршення якості харчування;
-зросла міграція населення з епідемічно неблагополучних районів, зменшення масштабів і якості проведення комплексу проти туберкульозних заходів та поява стійких в специфічної терапії штамів.
Щоб знизити гостроту проблеми, ВООЗ визначила в якості головних компонентів програми боротьби з цією хворобою активне виявлення хворих та імунізацію протии туберкульозу.
Відповідно до існуючої класифікації 1973 р., прийнятій на VIII Всесоюзному з'їзді фтизіатрів, виділяють 3 групи основних клінічних форм туберкульозу.
Група I. Туберкульозна інтоксикація у дітей іпідлітків.
Група II. Туберкульоз органів дихання (первинний туберкульозний комплекс, туберкульоз внутрішньо грудних лімфатичних вузлів, дисемінований туберкульоз легень, вогнищевий туберкульоз легенів, інші форми).
Група III. Туберкульоз інших органів і систем (туберкульоз мозкових оболонок і ЦНС, туберкульоз кісток і суглобів, туберкульоз сечових і статевих органів, туберкульоз кишечника, інші форми) [19,8].
На туберкульоз хворіють люди всіх вікових груп - від новонароджених до осіб старечого віку. Джерела інфекції: хвора людина, м'ясо-молочні продукти від тварин, хворих на туберкульоз. Шляхи передачі: частіше - повітряно-крапельний, рідше - аліментарний; також можливий трансплацентарний шлях інфікування (від вагітної до плоду). Фактори передачі інфекції - тривалий контакт з бактеріовидільником, погані соціально-побутові умови, голодування, імунодепресія. Контагіозність невисока, багато в чому залежить від стану захисних сил макроорганізму. Сезонність і періодичність захворюваності не характерні.
Хоча туберкульоз не відносять до висококонтагіозного захворювання, 25-50% людей, тісно контактують з бактеріовиділювачами, інфікуються. Кожен хворий-бацілловиделітель здатний заразити 10-15 осіб. Слід пам'ятати, що заразитися туберкульозом - не значить захворіти. Маніфестна форма туберкульозу розвивається в 5-15% випадків, у решти заражених формується нестерильний імунітет.
Майже в 90% випадків не вдається встановити джерело інфікування, що свідчить про наявність значного резервуара туберкульозної інфекції серед населення. Ризик розвитку захворювання тим вище, чим молодша дитина в період інфікування [25,45].
Патогенез складається з трьох основних етапів: інфікування, розвитку первинного вогнища в будь-якому органі, прогресування захворювання з появою нових симптомів.
Проникнення мікобактерій в первинний осередок дає початок процесу взаємодії макро-і мікроорганізму. Одна частина збудників залишається на місці впровадження, інша частина потрапляє з макрофагами в регіонарні лімфатичні вузли. Первинний осередок, лімфангит і регіонарний лімфаденіт утворюють первинний туберкульозний комплекс. Фагоцитарні реакції незавершені, тому в області первинного туберкульозного комплексу мікобактерій розмножуються і, періодично потрапляючи в кровоносні і лімфатичні судини, розносяться по всьому організму. Первинна бактеріємія клінічно ніяк не виявляється. Через 4-8 тижнів розвивається сенсибілізація, туберкулінові проби стають позитивними (віраж). Формується «нестерильний» імунітет. У більшості дітей і дорослих розвиваються захисні реакції пригнічують інфекційний агент в зоні первинного афекту, останній поступово фіброзірующего і обизвествляется. В іншому випадку мікобактерій можуть поширитися з первинного вогнища на довколишні тканини або по току крові у віддалені органи, викликаючи в них прогресуючі морфологічні зміни. Проявом цього процесу на початкових етапах стають параспецифические, алергічні і токсико-алергічні реакції, відповідні поняттю «рання туберкульозна інтоксикація».
Особливість туберкульозної інфекції - тривале (протягом багатьох років, а іноді й довічне) збереження життєздатного збудника в первинному осередку, лімфатичних вузлах, вогнищах дисемінації. Ослаблення організму, зниження імунітету при інфекційних (кір, вірусний гепатит, ВІЛ-інфекція) та інших захворюваннях призводять до активації здавалося б повністю «заживших» вогнищ [25,68].
Лікування проводить фтизіатр спільно з педіатром і лікарями інших спеціальностей (урологом, окулістом, неврологом, ортопедом і т.д.). Основа лікування - етіотропна хіміотерапія. Її проводять з урахуванням віку дитини, його анатомо-фізіологічних особливостей, форми та активності туберкульозного процесу. Особливу увагу приділяють організації режиму, харчування, фізичного навантаження. Лікування хворих на туберкульоз здійснюють тривало (6-18міс), поетапно (стаціонар-санаторій-протитуберкульозний диспансер).
Хіміотерапію починають негайно після встановлення діагнозу, проводять тривало і безперервно. Зазвичай призначають комбінацію з 2 і більше лікарських засобів. Протитуберкульозні препарати класифікують в залежності від їх ефективності.
I група (максимальна ефективність) - ізоніазид і рифампіцин.
II група (середня ефективність) - стрептоміцин, канаміцин, біоміцин (флоримицинасульфат), етамбутол, етіонаміду, протіонамід, піразинамід.
III група (помірна ефективність) - аміносаліцилова кислота (натріюпара-аміносаліцілат).
Обов'язкові складові будь-якого короткочасного курсу хіміотерапії - ізоніазид і рифампіцин (препарати вибору), а також піразинамід, етамбутол і стрептоміцин (додаткові препарати). Решта препарати менш ефективні і / або володіють великою кількістю побічних ефектів, тому їх застосовують переважно при тривалому лікуванні та виявленні у хворого полірезистентних мікобактерій.
Лікарські протитуберкульозні препарати володіють багатьма побічними діями, тому необхідні суворе дотримання режиму застосування препарату, профілактика побічних ефектів (наприклад, призначення вітамінів групи В, особливо вітаміну В6). Також необхідно дотримуватися таких правил проведення хіміотерапії.
Не можна застосовувати менше двох ефективних протитуберкульозних препаратів.
При активному процесі призначають три препарати (ізоніазид, рифампіцин і піразинамід) протягом 2 міс, потім два препарати (ізоніазид і рифампіцин) ще протягом 6 міс (в педіатричній практиці - 4 міс).
При важких формах у будь-якому віці призначають чотири препарату протягом перших 2-3 міс. Найбільш ефективний щоденний прийом ізоніазиду і рифампіцину протягом 9-12 міс (позитивний ефект спостерігається в 99% випадків).
При віражі туберкулінових проб у дитини (навіть при відсутності ознак інтоксикації і локальних змін) проводять 3-місячну профілактику ізоніазидом.
Крім хіміотерапії проводять посіндромно патогенетичне лікування. Оперативне лікування у дітей проводять переважно при кістково-суглобовому туберкульозі (висічення ураженої тканини) і туберкульозі сечостатевої системи. Проводять комплекс неспецифічних заходів, спрямованих на зміцнення захисних сил організму (лікувальне харчування, вітамінотерапію, фізіопроцедури, ЛФК, лікування імуномодуляторами та ін.).
Розділ ІІ. Фізична реабілітація при туберкульозі
1. Лікувальна фізкультура при деяких формах туберкульозу
При осередковому, інфільтративному, кавернозному туберкульозі легень, туберкульомі легень, туберкульозній інтоксикації у дітей і підлітків, первинному туберкульозному комплексі, туберкульозі внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, з огляду на, як правило, успішний результат лікування цих форм туберкульозу легень при антибактеріальній терапії і адекватному хірургічному втручанні, що порівняно мало впливають на сумарну функцію дихання, рекомендують використовувати широке коло засобів загального тренування та загартовування, починаючи з раннього стаціонарного етапу лікування.
Після зняття симптомів інтоксикації (нормалізації температури, зникнення анорексії, підвищеної стомлюваності, нічних потів, ознобів та ін. можна рекомендувати хворому активний руховий режим із поступовим збільшенням фізичних навантажень. Однак не можна включати у заняття максимальні та субмаксимальні навантаження навіть для осіб із достатньою фізичною підготовленістю (тренованих).
Застосовують ЛФК у формі ранкової гігієнічної гімнастики, дозованої ходьби, тренувально-оздоровчих заходів (городки, рухливі ігри, елементи спортивних ігор, бадмінтон, взимку -- ходьба на лижах, влітку -- плавання, прогулянкове веслування).
Протипоказанням до призначення ЛФК є: поява ознак загострення туберкульозного процесу (інтоксикація, нездужання, стомлення, зниження апетиту, поява гіпертермії після навантажень, патологічні зрушення в аналізах крові, поява або посилення кашлю, мокротиння, кровохаркання, бактеріовиділення та ін.), усі випадки гострого інфільтратив-ного запалення (інфільтрати типу лобіту з вираженою інтоксикацією, казеозна пневмонія). Протипоказані заняття ЛФК при появі медикаментозного або іншої етіології гепатиту, нефриту, міокардиту, алергії на ліки, що іноді розвиваються на фоні комбінованого антибактеріального лікування, яке при туберкульозі триває довго, протягом багатьох місяців і навіть кількох років.
Дисемінований туберкульоз легень, кошотуберкульоз та дифузійний пневмосклерози іншої етіології, ускладнені туберкульозом легень.
При всіх розсіяних процесах у легенях, супроводжуваних розвитком дифузного пневмосклерозу та емфіземи, завданнями ЛФК є не тільки збереження і відновлення загального фізичного стану, але й необхідність корекції вже розвинених порушень легеневої вентиляції, які мають схильність до прогресування.
При дисемінованому туберкульозі легень і при коніотуберкульозі (без фіброзної каверни) слід включати ЛФК у комплексну терапію на ранніх етапах антибактеріального лікування (в умовах стаціонару). Після зняття симптомів інтоксикації призначають спеціальні дихальні вправи, які стимулюють репаративні процеси в легенях за рахунок поліпшення мікроциркуляції.
Із поліпшенням загального стану хворого поряд зі спеціальними дихальними вправами застосовують гімнастичні вправи, що мають загальний вплив на організм, але без великих навантажень. Заняття проводять у формі процедури лікувальної гімнастики і самостійних занять за завданням. Поступово вводять дозовану ходьбу, бадмінтон, настільний теніс.
Співвідношення спеціальних дихальних вправ, спрямованих на формування активного повного видиху без форсування вдиху, і загальнорозвиваючих вправ визначають ступенем дихальної недостатності. Чим більше виражені порушення вентиляції та газообміну, тим більшою має бути питома вага спеціальних вправ, доцільність яких є особливо значною при субкомпенсації хронічного легеневого серця. У цих випадках уся процедура лікувальної гімнастики може складатися тільки з комплексу спеціальних дихальних вправ, які виконують у вихідному положенні сидячи, найбільш вигідному при емфіземі легень.
Протипоказаними є всі вправи, пов'язані з натужуванням (виси, вправи в упорі, підняття ваги та ін.), великі навантаження (навіть короткочасні), стрибки, волейбол, городки через небезпеку розвитку спонтанного пневмотораксу.
Критерієм правильності добору вправ і навантажень є частота пульсу: тахікардія, що звичайно супроводжує субкомпенсацію хронічного легеневого серця і дихальну недостатність, після занять лікувальною гімнастикою зменшується. Хворі відзначають полегшення дихання й охоче виконують запропоновані вправи самостійно 2-3 рази на день і більше.
В умовах санаторію, куди хворих направляють на доліковування і закріплення досягнутого ефекту, крім процедури лікувальної гімнастики, призначають спортивно-прикладні вправи (теренкур, близький туризм, лижі, плавання). При збереженні порушень легеневої вентиляції та ознак емфіземи легень протипоказані волейбол, веслування, городки. Величину навантаження, рекомендовану в санаторіях, визначають за індивідуальною реакцією на стандартну функціональну пробу або на фізичне навантаження, виконуване під час заняття лікувальною гімнастикою і при трудових процесах. Значна тахікардія (більше 120 уд/хв), артеріальна гіпертензія (систолічний тиск більш 150 мм рт. ст.), уповільнене повернення цих показників до вихідних цифр (довше 5-7 хв) свідчать про перевантаження і про необхідність заборони тих чи інших вправ або зниження темпу виконуваної роботи. При збереженні ознак порушення вентиляції за обструктивним типом спеціальні вправи навіть за відсутності задишки мають бути обов'язковими протягом усього життя хворого. їх слід включати у комплекс ранкової гігієнічної гімнастики на етапі диспансерного спостереження після клінічного одужання. Особи, вилікувані від туберкульозу, з наявністю залишкових змін у вигляді пневмосклерозу і неактивних осередків колишнього туберкульозного запалення, можуть виконувати лікувальну гімнастику в відповідних групах ЛФК поліклінік або лікарсько-фізкультурних диспансерів, у здравницях загального типу.
Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень.
Хворі на фіброзно-кавернозну форму туберкульозу мають найбільш несприятливий прогноз щодо лікування. У цій групі хворих хронічний тривалий перебіг процесу супроводжується розвитком грубої рубцевої тканини не тільки навколо фіброзної каверни, але і в місцях бронхогенного відсівання осередкового або інфільтративного запалення в розташованих нижче ділянках легень та у прилеглій плеврі. Порушення вентиляції, як правило, мають змішаний рестриктивно-обструктивний характер, поступово прогресує дихальна недостатність. Повторні курси антибактеріальної терапії малоефективні через характер процесу та розвитку стійкості мікобактерій туберкульозу до лікарських препаратів. Усе це потребує ретельного підходу до вибору тактики лікування й. у першу чергу, хірургі-чної допомоги. Найбільш часто вдаються до резекції частини або всієї ураженої легені, рідше використовують колапсохірургічні методи лікування. У тих випадках, коли лікування через наявність загальних протипоказань до операції або через розповсюдженість процесу обмежують терапевтичними методами, питання режиму рухової активності набуває особливої актуальності.
Перебіг туберкульозного процесу при цій клінічній формі більш сприятливий в умовах тривалого постільного режиму. І навпаки: при активному режимі, а тим більше якщо він містить процедуру лікувальної гімнастики (навіть тільки у вигляді дихальних вправ), перебіг процесу менш сприятливий. У зв'язку з цим фіброзно-кавернозний туберкульоз є протипоказанням до призначення ЛФК у всіх її формах. Таким хворим показаний постільний режим, верандне лікування, аеротерапія без загартовувальних процедур. Виняток із цього правила становлять хворі, яким показане хірургічне втручання з приводу туберкульозу легень. Лікувальна гімнастика у цьому разі входить до комплексної передопераційної підготовки хворих, за 2-3 тиж. до операції. У процедуру лікувальної гімнастики, крім загальнорозвиваючих, рекомендують включати вправи, які будуть необхідні хворому в ранньому післяопераційному періоді -- відкашлювання, діафрагмальне дихання, вправи для м'язів верхнього плечового пояса, дрібних м'язових груп кінцівок.
У післяопераційному періоді ЛФК призначають строго індивідуально через 2-4 год після закінчення дії наркозу. Застосовують дихальні вправи (особливо у діафрагмальному диханні), вправи, що сприяють венозному відтоку в кінцівках, відкашлюванню нагромадженого бронхіального секрету.
При операціях торакопластики вже в ранньому післяопераційному періоді набувають значення коригувальні вправи, у тому числі лікування положенням із гіперкорекцією шиї -- укладання голови з нахилом в оперований бік з метою запобігти скороченню і контрактурі драбинчастих м'язів на боці збережених ребер (драбинчасті м'язи дистальним кінцем кріпляться до 1-го і 2-го ребер, екстирпованих під час операцій). А в наступні дні після тора-копластики для профілактики розвитку сколіозу у грудному відділі хребта обов'язково у процедуру лікувальної гімнастики необхідно включати коригувальні вправи.
При успішному результаті операції торакопластики і настанні стійкого абацилування призначають загальнорозвиваючі та спеціальні дихальні вправи, спрямовані на формування активного повного видиху за допомогою нижніх ребер та діафрагми.
Спеціальні дихальні вправи та корекція постави необхідні хворим і після пневмонектомії, особливо виконаної в дитячому та підлітковому віці, тому що в залишеній єдиній легені з роками розвиваються явища емфіземи, а м'язи оперованої половини грудної клітки атрофуються, що призводить до сплощення і сколіозу грудного відділу хребта.
Циротичний туберкульоз і пост туберкульозний цироз легень.
Загальною для цих уражень легень є дихальна недостатність, ступінь виразності якої залежить від довжини фіброзних змін у легенях і плеврі, а також від симптомів інтоксикації та характеру патології бронхів. При двобічному туберкульозному та посттуберкульозному цирозі, як правило, спостерігаються симптоми хронічного легеневого серця. Порушення легеневої вентиляції мають змішані обструктивно-рестриктивні прояви.
Проводять ЛФК у формі процедури лікувальної гімнастики (індивідуально або малогруповим методом), самостійних занять за завданням (3-4 рази на день) і дозованої ходьби. Добрий ефект дають дренажні вправи з відкашлюванням, вправи, що сприяють збільшенню дихальних екскурсій грудної клітки і діафрагми, вправи, що тренують атрофічні м'язи грудної клітки і плечового пояса на боці цирозу. Вибір спеціальних дихальних вправ проводять після аналізу анатомо-рентгенологічних і функціональних даних. У зв'язку зі зсувом і деформацією бронхів позу для проведення постурального дренажу ураженої легені добирають емпірично. З огляду на поступовий розвиток емфіземи в неуражених ділянках легень, необхідно використовувати вправи на формування активного повного видиху.
Протипоказаними є вправи, при виконанні яких підвищується внутрішньогрудний тиск (виси, упори, підняття ваги).
На відміну від серозних плевритів іншої етіології. при туберкульозному ураженні плеври випіт зберігається, як правило, тривало, має схильність до осумкування і викликає значні зміни плеври з утворенням фібринозних нашарувань, а потім і сполучної тканини, що перешкоджає усмоктуванню. Такі плевральні шварти у подальшому призводять до розвитку плевропневмосклерозу з панциром звапнілої плеври, циротичною деформацією легені, зниженням у ній вентиляції та збіднінням капілярів легеневої артерії. Найчастіше на цьому фоні виникає бронхіальна астма, що веде хворого до інвалідності.
У зв'язку з цим важливе значення має застосування засобів, що сприяють швидкому усмоктуванню й евакуації ексудату при туберкульозному плевриті та збереженню легеневої вентиляції і мікроциркуляції в легенях. Значне місце в цьому посідає ЛФК.
На першому етапі розвитку ексудативного плевриту рекомендують лікування положенням, використовуючи при цьому нагромаджений ексудат для розшарування внутрішнього і пристінкового листка плеври. Хворому пропонують змінювати положення у постелі: лежати на хворому боці, потім із півповоротом уперед та назад. У кожному з цих положень слід знаходитися по 20 хв кілька разів протягом доби. Така зміна положень перешкоджає утворенню зрощень між листками плеври і виникненню шварт, що порушують усмоктування. Зі стиханням симптомів інтоксикації та зменшенням ексудату руховий режим хворого активізують. У заняття вводять вправи на мобілізацію дихальних екскурсій грудної клітки та діафрагми на боці плевриту, які сприяють усмоктуванню залишків випоту, збереженню та відновленню рухливості ребер і діафрагми.
Якщо ж відбулося осумкування ексудату внаслідок плевральних зрощень, використовують спеціальні вправи («парадоксальне» дихання), які різко збільшують внутрішньогрудний, а отже і внутрішньоплевральний тиск, що сприяє проникненню рідкої частини ексудату крізь малопроникні плевральні оболонки. Ефект дії цих вправ зростає при повторному їх виконанні з поступовим збільшенням кількості повторень кожної або окремих вправ.
Вправи на «парадоксальне» дихання рекомендують також при міжчасткових плевритах, які відрізняються тривалим збереженням випоту через відсутність усмоктувальної здатності міжчасткової плеври. Залучення спеціальних вправ на «парадоксальне» дихання в комплекс традиційних методів лікування осумкованих серозних туберкульозних плевритів різко прискорює процес ліквідації випоту. Однак слід пам'ятати, що ці вправи необхідно застосовувати тільки до розсисання ексудату. Потім їх мають замінити вправи на розтягування, що сприяють відновленню нормальної екскурсії ребер і діафрагми на боці плевриту. Такі вправи не¬обхідно виконувати кілька разів на день до повного відновлення симетрії дихальних екскурсій обох половин грудної клітки та діафрагми. їх потрібно застосовувати у процедурі лікувальної гімнастики, ранкової гігієнічної гімнастики на фоні загально-розвиваючих гімнастичних і спортивно-прикладних вправ. Ці вправи є обов'язковими для профілактики розвитку плевропневмосклерозу як наслідку вилікуваного туберкульозного плевриту або лікувального пневмотораксу, а також віддалених наслідків ускладненого перебігу післяопераційного періоду при операціях на легенях.
Спеціальні вправи на формування активного повного видиху при дисемінованому туберкульозі легень і при коніотуберкульозі.
Усі вправи виконують у повільному темпі, вдих через ніс спокійний, видих повний, дуючий, через напівзімкнені губи. Число повторень кожної вправи визначають індивідуально, відповідно до функціональних можливостей хворого.
--В. п. -- сидячи або стоячи, руки на плечах. Лікті вниз -- вдих, злегка нахиляючись і з'єднуючи лікті -- видих.
--В. п. -- таке саме, руки вниз. Вдих, нахиляючись вправо, права рука вниз, ліва -- до пахвової западини -- видих; так само -- в іншу сторону.
--В. п. -- сидячи або стоячи, ноги нарізно, руки на поясі. Вдих; нахиляючись, руки до носків -- видих.
--В. п. -- стоячи, ноги разом, руки на поясі. Вдих, нахиляючись, руки до носків -- видих; присісти, руками обхопивши коліна -- додатковий видих.
--Ходьба на місці: 2-3 кроки -- вдих, 4-6 кроків-видих.
--В. п. -- сидячи на стільці, руки на стегнах. Вдих, руками підтягти коліно до грудей -- видих; так само другою ногою.
--В. п. -- сидячи, відкинувшись на спинку стільця, руки на животі, розслабитися, діафрагмальне дихання.
Спеціальні вправи на мобілізацію дихальних екскурсій при плевритах у стадії розсисання, при плевральних зрощеннях і швартах, при однобічному плевропневмосклерозі.
Темп повільний. Вихідне положення, кількість повторень кожної вправи визначають індивідуально відповідно до функціональних можливостей хворого. При супровідному астматичному бронхіті (у хворих на плевропневмосклероз) показана коротка (2-3 с) зат-римка дихання після видиху. При вираженій дихальній недостатності вправи з обтяженням не призначають. Асиметричне обтяження рекомендують при атрофії м'язів плечового пояса на боці плевриту, плевральних швартах.
-В. п. -- стоячи або сидячи, ноги нарізно, руки на поясі. Відводячи руку «хворої» сторони вбік і назад -- вдих, руку опустити -- видих.
-В. п. -- стоячи або сидячи, ноги нарізно, руки вниз. Нахиляючись у «здорову» сторону, протилежну сторону, через сторону вгору -- вдих, випрямитися, руку опустити -- видих.
-В. п. -- таке саме. Нахиляючись, пальці обох рук до носка ноги «здорової» сторони -- вдих, випрямитися -- видих.
-В. п. -- сидячи, руки вниз. Відводячи руку назад, прогнутися -- вдих, підтягуючи руками коліно «хворої» сторони -- видих.
-В. п. -- стоячи, зігнуті руки перед грудьми, у руці «хворої» сторони -- гантель. Відводячи прямі руки назад -- вдих, повертаючись у в. п. -- видих.
-В. п. -- стоячи, руки вниз, у руці «хворої» сто¬рони -- гантель. Піднімаючи прямі руки через сторони вгору -- вдих, опускаючи руки -- видих.
-В. п. -- стоячи або сидячи, руки на поясі. Пово¬рот голови у «здорову» сторону, підборіддя злегка підняти -- вдих, голову прямо -- видих.
Спеціальні вправи на «парадоксальне» дихання при осумкованих плевритах, залишкових плевральних порожнинах після часткових резекцій легені, при пневмоплевритах.
Вправи на «парадоксальне» дихання виконують у повільному темпі. Вдих -- при напруженні м'язів і зменшенні об'єму грудної клітки, видих при розслабленні. Ці вправи не слід поєднувати із загальнорозвиваючими або звичайними дихальними. Призначають до повної ліквідації залишкової порожнини, пневмоплевриту або осумкованого плевриту. Необхідно повторно виконувати вправи 3-4 рази на день і поступово збільшити кількість повторень кожної вправи до 20-30 разів.
-В. п. -- стоячи або сидячи, ноги нарізно, руки до плечей. Зводячи лікті, голову нагнути -- вдих, повертаючись у в. п. -- видих.
-В. п. -- стоячи або сидячи, рука «хворої» сторони долонею притиснута до однойменної бічної по¬верхні грудної клітки, другою рукою стиснути лікоть або передпліччя. Нахиляючись у «хвору» сторону -- вдих, у в. п. -- видих.
-В. п. -- лежачи або сидячи на стільці, руки на стегнах. Руками підтягти зігнуту ногу «хворої» сторони до грудей -- вдих, у в. п. -- видих.
-В. п. -- стоячи або сидячи, рушник на рівні нижнього кута лопатки «хворої» сторони (або через плече «хворої» сторони), біля протилежного боку грудної клітки утримується за кінці руками. Стискаючи рушником грудну клітку -- вдих, розслаблюючи рушник -- видих [1,78].
Туберкульоз легень - хронічне інфекційне захворювання, при якому порушуються функції всіх основних систем організму, в першу чергу нервової та імунної. Під прикриттям інтенсивної антибактеріальної терапії (тубазід, фтивазид, салюзід та ін) лікування фізіотерапією носить досить широкий характер.
Лікування фізіотерапією інфільтративного туберкульозу сприятиме розсмоктуванню ексудативного перифокального запалення, при кавернозному туберкульозі - лікування фізіотерапією дозволяє стимулювати репаративні процеси; при туберкульозному плевриті - лікування фізіотерапією сприяє більш швидкому і повному розсмоктуванню випоту і попереджає утворення плевральних
Туберкульоз курсовая работа. Медицина.
Математика 6 Класс Тетрадь Для Контрольных Работ
Курсовая работа по теме Звільнення від відповідальності
Смарт Планета Реферат
Реферат На Тему История Телемедицинских Проектов
Курсовая работа по теме Разработка системы инженерно-технической защиты информации ООО 'Техномаг'
Курсовая работа по теме Методы и технологии анализа и разработки планов качества
Эссе На Тему Безопасность Ваше Представление
Отчет по практике по теме Оцінка діяльності ФГ 'Красляни' Маловисківського району Кіровоградської області
Реферат: Социальная политика в России
Реферат На Тему Витамины, Их Роль В Обмене Веществ
Диссертация Пример Содержания
Мошенничество В Сфере Страхования Курсовая Работа
Валентность Контрольная Работа 8 Класс
Реферат: Herman Hesse
Реферат по теме Правовой обычай
Реферат: Теория предельной полезности 8
Дипломная работа по теме Характеристика офисной техники в работе оператора компьютерного набора
Сочинение На Тему Искусство
Реферат по теме Социально-политические воззрения Аристотеля
Эссе по теме Что мне поможет стать творческим учителем?
Приборы общего и специального назначения со встроенными микропроцессорами для измерения физических величин - Коммуникации, связь, цифровые приборы и радиоэлектроника реферат
Особенности перевода терминологии в сфере виртуальной реальности - Иностранные языки и языкознание дипломная работа
Ведение родов на современном этапе - Медицина контрольная работа