Тенденції міжнародного поділу праці - Международные отношения и мировая экономика реферат

Сутність і поняття міжнародного поділу праці. Характеристика напрямків діяльності України в системі міжнародного економічного поділу праці. Спеціалізація різних видів трудової діяльності, їх взаємодоповнення. Факторні передумови міжнародної торгівлі.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Хмельницький Національний університет
Кафедра міжнародних економічних відносини
“Тенденції міжнародного поділу праці”
студент групи МЕВ -- 15-1 Червінський А. А
Мета написання даної роботи полягає в наступному: розкрити сучасні тенденції розвитку міжнародного поділу праці, а головним завданням є докладно описати: теоретичні аспекти міжнародного поділу праці, конкретно розкрити суть міжнародного поділу праці, а саме поняття, види, форми, ефективність, показники необхідні при розрахунку;
Міжнародний поділ праці - це вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між державами, що передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції окремих країнах з метою подальшого взаємного обміну. Це спосіб організації світової економіки, при якому підприємства різних країн спеціалізуються на виготовленні певних товарів і послуг, а потім обмінюються ними. Іншими словами, спеціалізуючись на виробництві одних товарів і послуг в тих сферах, де в країні є певні конкурентні переваги, вона одночасно закуповлює за кордоном необхідні товари, які є предметом спеціалізації інших держав.
Суть міжнародного поділу праці полягає в зниженні витрат виробництва і максимальному задоволенні потреб споживачів, і саме воно є найважливішою матеріальною передумовою налагодження плідної економічної взаємодії держав у масштабах всієї планети.
Сутність міжнародного поділу праці, виявляється в динамічній єдності двох процесів виробництва - його розчленовування й об'єднання.
Україна все більше включається в систему міжнародного поділу праці. При цьому хід цього включення має як позитивні і негативні сторони.
Об'єкт реферату це - основні тенденції міжнародного поділу праці в сучасності. А предмет - сама система міжнародного поділу праці.
Міжнародний поділ праці являє собою об'єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами, знаннями, розвитку виробничого, науково-технічного, торговельного та іншого співробітництва між усіма країнами світу незалежно від їхньої економічної розвиненості і характеру суспільного ладу.
Міжнародний поділ праці можна визначити як важливу щабель розвитку громадського територіального поділу праці між країнами, яке спирається на економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва між ними в певних кількісних і якісних співвідношеннях.
Суть міжнародного поділу праці полягає в зниженні витрат виробництва і максимальному задоволенні потреб споживачів, і саме воно є найважливішою матеріальною передумовою налагодження плідної економічної взаємодії держав у масштабах всієї планети.
Сутність міжнародного, так само як і громадського загалом, поділу праці виявляється в динамічній єдності двох процесів виробництва - його розчленовування й об'єднання.
Єдиний виробничий процес не може не расчленяться на відносно самостійні, відособлені друг від друга фази, не концентруватися по окремих стадіях виробництва на певній території, в окремих країнах.
Разом з тим це одночасно й об'єднання відокремлених виробництв і територіально-виробничих комплексів, встановлення взаємодії між країнами, які беруть участь у системі міжнародного поділу праці.
Основний зміст поділу праці полягає в відокремленні (і спеціалізації) різних видів трудової діяльності, їх взаємодоповнення і взаємодії.
Основною метою здійснення міжнародного поділу праці є підвищення ефективності виробництва, в той же час воно служить засобом економії витрат суспільної праці і виступає засобом раціоналізації суспільних продуктивних сил. Міжнародний поділ праці являє собою важливу щабель розвитку громадського територіального поділу праці між країнами, яке спирається на економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва між ними в певних кількісних і якісних співвідношеннях.
Зрозуміло, що ступінь розвитку міжнародного поділу праці визначається участю окремих компаній, країн, підсистем в міжнародному обміні. Найважливішими показниками участі в МПП служать:
· рівень економічного розвитку країни;
· доля експортованої продукції в загальному обсязі виробництва;
· обсяг зовнішньої торгівлі у ставленні до валовому продукту;
· обсяг внутрішнього ринку країни (необхідність участі країни в міжнародному поділі праці тим більше, чим менший економічний потенціал країни);
· забезпеченість країни природними ресурсами;
· питома вага в структурі економіки базових галузей промисловості, таких як машинобудування, хімічна, харчова, целюлозно-паперова промисловість і т. д. (чим вище частка базових галузей, тим менше включення країни в міжнародному поділі праці).
При вивченні міжнародного поділу праці використовують наступні показники:
· експортная квота - частка експорту країни в її ВВП. Відображає участь країни в МПП, показуючи частку ресурсів країни, залучених в процес МПП, свідчить про ступінь залежності процесу реалізації виробленої національної продукції від зовнішніх ринків.
· квота імпортна - частка імпорту країни в її ВВП. Свідчить про залежність внутрішнього споживання і виробництва країни від зовнішнього світу.
· квота зовнішньоторговельна - відношення величини зовнішньоторговельного обороту країни до об'єму її ВВП.
· коефіцієнт динаміки МПП - співвідношення темпів зростання обсягів експорту та внутрішньонаціонального виробництва.
· коефіцієнт відносної експортної спеціалізації - відношення питомої експорту товару в загальній сумі експорту країни до питомої ваги експорту даного товару в обсязі світового експорту.
Міжнародний поділ праці, вища форма суспільного територіального поділу праці; спеціалізація виробництва окремих країн на певних видах продукції, якими вони обмінюються. Необхідність міжнародного поділу праці і його глибина визначаються ступенем розвитку продуктивних сил суспільства. На характер міжнародного поділу праці, як і на інші форми економічних відносин між країнами, вирішальний вплив надають панівні в них виробничі відносини. Міжнародний поділ праці лежить в основі розширення торгівлі між країнами, становить об'єктивну основу розвитку світового ринку.
Розрізняють три основних типи міжнародного поділу праці:
· Загальний міжнародний поділ праці являє собою поділ праці між великими сферами матеріального і нематеріального виробництва
· Промисловість і сільське господарство
· Видобувна і обробна промисловість
Звідси випливає раніше сформовані у світовому господарстві традиційний поділ експортерів на індустріальні, сировинні, аграрні і т.п.
Приватний міжнародний поділ праці, що припускає поділ праці всередині великих сфер за галузями і підгалузями, наприклад важка і легка промисловість, скотарство і землеробство, і т.п. (тобто виробництво на експорт певних видів готової продукції і послуг). Воно безпосередньо пов'язане з предметною спеціалізацією.
Одиничний міжнародний поділ праці (потоварних, подетально і технологічне), що припускає поділ праці усередині одного підприємства, при цьому підприємство трактується широко, як цикл створення закінченого товару. По суті, одиничний міжнародний поділ праці - це спеціалізація на виготовлення окремих вузлів, деталей, компонентів.
Одиничний і приватний міжнародний поділ праці в значній мірі здійснюються, як правило, в рамках єдиних транснаціональних корпорацій, які діють одночасно в різних країнах.
З прогресом виробництва приватний і одиничний розподіл праці значною мірою переплітаються і доповнюють один одного, стають все більш різноманітними і дробовими. З іншого боку, на основі виробництва окремих вузлів і деталей нерідко виникають передумови виробництва нових видів продукції і навіть «відбруньковування» від сформованих вже галузей нових галузей виробництва.
Міжнародний поділ праці проявляється у двох формах:
1. Міжнародна спеціалізація виробництва - заснована на міжнародній спеціалізації виробництва стійкий обмін між країнами продуктами, виробленими ними з найбільшою економічною ефективністю.
2. Міжнародна спеціалізація виробництва тісно пов'язана з міжнародним кооперуванням: вони взаємно обумовлюють існування один одного.
Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва супроводжується розвитком міжнародної кооперації виробництва. Коли мова йде про міжгалузевої та предметної внутрішньогалузевої спеціалізації, то, як правило, виробник в змозі самостійно організувати процес виготовлення продукції і реалізувати її на ринку, в тому числі світовому. Якщо ж спеціалізація приймає характер подетальной або технологічної, неминуче встановлення прямого контакту між виробниками деталей, вузлів або напівпродуктів (в хімічній промисловості) з їх споживачами - виробниками готової продукції. Дуже часто деталі майбутньої готової продукції призначені для конкретних моделей автомобілів, літаків, електронної продукції. Тому кооперація припускає свідоме співпрацю різних фірм у виробництві готової продукції.
До найважливіших особливостей міжнародної кооперації виробництва відносяться:
1. Узгодження учасниками в договірному порядку або шляхом внутрішньофірмового регулювання умов спільної діяльності як на попередній стадії, так і в процесі випуску виробів на основі кооперації;
2. Участь в якості безпосередніх суб'єктів виробничого кооперування промислових підприємств (фірм) різних країн;
3. Розподіл між учасниками кооперації в рамках узгодженої програми завдань з випуску деталей, вузлів і готової продукції; при цьому можливий випуск готового виробу на одному підприємстві-кооперантів, якому інші поставляють деталі та вузли, або на двох-трьох підприємствах. У такому випадку між цими підприємствами можливі зустрічні поставки деталей і вузлів готового виробу;
4. Економічні відносини між підприємствами-кооперантами будуються на основі не звичайних договорів купівлі-продажу, а довгострокових контрактів, в яких встановлюється порядок визначення обсягів поставки кооперуючої продукції, цін на неї. Важливим елементом договорів є забезпечення ритмічності поставок, встановлення санкцій за порушення їх термінів. Кооперування між фірмами різних країн розвивається не тільки в сфері виробництва, а у проектуванні та спорудженні об'єктів, у сфері збуту, надання послуг та ін.
Основним спонукальним мотивом участі в міжнародному поділі праці для країн світового співтовариства є отримання економічних вигод. У найзагальнішому вигляді ці вигоди полягають у наступному: на світовий ринок надходять ті товари, послуги, технології даної країни, національні витрати виробництва котрих нижче світових, а ввозяться ті результати виробництва, національні витрати на які вище світових.
Суть питання полягає в тому, що всі товари, що надходять на світовий ринок, незалежно від національної приналежності беруть участь у формуванні світових цін і обмінюються в пропорціях, що підкоряються законам світового ринку.
В ході міжнародного обміну товарами і послугами в будь-якій країні, що бере участь у міжнародному поділі праці, забезпечуються отримання різниці (вигоди) між інтернаціональною і національною вартістю експортованих та імпортованих товарів і послуг, а також економія національних витрат на відмові від внутрішнього виробництва товарів і послуг за рахунок їх відносно дешевого імпорту.
Міжнародний поділ праці, будучи функцією розвитку продуктивних сил і міжнародних економічних відносин, створює об'єктивні умови для посилення взаємозв'язку і взаємозалежності відтворювальних процесів країн світу, породжує стимули до взаємовигідної економічної співпраці, розширює межі інтернаціоналізації виробництва до загальносвітових масштабів. Таким чином, в основі процесу глобалізації економіки лежить якісно новий рівень міжнародного поділу праці.
Своєрідність сучасного етапу міжнародного поділу праці полягає в тому, що в ході свого розвитку всі країни (насамперед провідні індустріально розвинені і так звані країни «наздоганяючого розвитку») прагнуть на основі максимального використання наявних у них можливостей в ході конкурентної боротьби «вбудувати» національну економіку або її елементи у світовій відтворювальний процес і відстоювати, а по можливості і розширювати свою «нішу» («сегмент») в міжнародному поділі праці.
Історично вихід відтворювального процесу за межі національного господарського простору поступово стає нагальною необхідністю економічного розвитку. Національні господарства виявлялися все більш пов'язаними із зовнішнім світом, все більш «відкритими» по відношенню до нього Становлення відкритої економіки - об'єктивна тенденція світового розвитку.
Відкрита економіка передбачає при збереженні цілісності національної економіки її зростаючу включеність, інтегрованість у світове господарство. Відкрита економіка - це ефективне використання принципу порівняльних переваг у міжнародному поділі праці при змінені світогосподарських умов, активне використання різних форм спільного бізнесу. Таким чином, відкрита економіка - це національна економіка з високим ступенем включеності в міжнародний поділ праці.
Найважливішим критерієм відкритості національної економіки є сприятливий інвестиційний клімат країни, стимулюючий приплив капіталовкладень, нових технологій, інформації. Відкрита економіка передбачає розумну доступність внутрішнього ринку для припливу іноземного капіталу, товарів, послуг, інформації, робочої сили.
· поглибленню міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва;
· поширенню та сприйняттю світового досвіду розвитку міжнародних економічних відносин;
· зростання конкуренції і співробітництва між національними та зарубіжними суб'єктами підприємництва на світовому ринку.
В цілому під впливом міжнародного поділу праці в умовах зростання відкритості національних економік у світовому господарстві виникає як би додаткова сила, результати дії якої, складаючись з матеріально-речовими та особистісними факторами виробництва, присвоюються все зростаючим числом суб'єктів світового співтовариства.
Якщо на ранніх етапах розвитку людського суспільства існували лише деякі елементи міжнародного поділу праці, пов'язані з розходженням природних умов в окремих державах, то поява розвинених форм міжнародного поділу праці відбувається в епоху промислового капіталізму. Велика машинна індустрія веде до поглиблення диференціації виробництва розвитку спеціалізації і кооперації, що виходять за національні кордони. Крім того, міжнародному поділу праці сприяло зростання потреб промислових країн у величезних масах сировини і продовольства, які постачали їм економічно менш розвинені держави. Велика промисловість вперше створила всесвітню історію, оскільки поставила задоволення потреб кожної цивілізованої країни і кожного індивіда в ній в залежність від усього світу і оскільки знищила колишню, природно сформовану відособленість окремих країн.
Капіталістичний міжнародний поділ праці сприяє підйому продуктивних сил суспільства, більш повному використанню матеріальних ресурсів країн на базі досягнень науки і техніки. Разом з тим йому властиві глибокі антагоністичні протиріччя, зумовлені експлуататорської природою капіталізму. Капіталістичний міжнародний поділ праці формується стихійно. Регулятором процесу його розвитку виступає закон вартості. Порівняння умов виробництва здійснюється в гострій конкурентній боротьбі між капіталістами різних країн на світовому ринку. При цьому найбільш важливий технічний рівень, який надає істотний вплив на витрати виробництва. Величезну роль у підвищенні конкурентоспроможності товарів на світовому ринку грають заходи буржуазної держави з форсування експорту, а також його політика щодо захисту внутрішнього ринку від припливу ззовні більш конкурентоспроможних товарів, спрямована на створення відносно сприятливих умов для розвитку національного виробництва. Капіталістичний міжнародний поділ праці розвивається в конкурентній боротьбі, його напрямки нестійкі.
На розвиток міжнародного поділу праці в кінці 19 століття впливало те, що дрібне ремісниче виробництво в багатьох економічно менш розвинених країнах Азії, Африки та Латинської Америки, до того ж не захищене національною державою, не витримувала конкуренції з боку більш дешевих промислових товарів із Західної Європи та розорялося, що надавало економіці цих країн все більш аграрно-сировинну спрямованість. В епоху імперіалізму на міжнародний поділ праці істотно впливає вивіз капіталу із розвинених капіталістичних країн, який поглиблює спеціалізацію країн, відсталих у своєму економічному розвитку, на виробництві сировини і продовольства. Вплив на міжнародний поділ праці надають і міжнародні монополії, що ділять між собою світовий капіталістичний ринок. При капіталізмі міжнародний поділ праці складається під впливом не тільки економічних, а й позаекономічних чинників. Виникнення колоніальної системи капіталізму супроводжувалося руйнуванням традиційної економічної структури колоній, примусовим нав'язуванням цим країнам виробництва переважно тих товарів, які необхідні монополіям.
Характер капіталістичного міжнародного поділу праці визначається тим, що, з одного боку, утворюється вузька група імперіалістичних держав, розвинених в промисловому відношенні. У цих країнах виникає комплекс різних взаємопов'язаних галузей; в малих імперіалістичних країнах коло цих галузей більш спеціалізовані в міжнародному поділі праці. Глибока спеціалізація окремих країн служить гальмом економічного зростання, ставить їх у невигідне становище на світовому капіталістичному ринку, сприяє пограбуванню цих країн імперіалістичними державами за допомогою нееквівалентного обміну. Капіталістичний міжнародний поділ праці виступає як об'єктивний механізм встановлення відносин залежності відсталих країн від промислово розвинутих держав.
Виник новий тип міжнародного поділу праці - міжнародний соціалістичний розподіл праці. На початку 70-х років на частку країн, що розвиваються, де проживає 2/3 населення капіталістичного світу, припадало близько 1/10 його промислового виробництва, проте ці країни давали майже 50% видобутку нафти і понад 30% видобутку металевих руд. У експорті країн на сировину і продовольство припадає понад 80%. Враховуючи нові тенденції на світовому ринку, монополії імперіалістичних держав намагаються брати участь у створенні галузей обробної промисловості, нових і навіть нових виробництв в країнах, що розвиваються, вкладаючи в ці галузі свої капітали.
Поглиблюється міжнародний поділ праці між розвиненими капіталістичними країнами, викликане подальшим зростанням обсягу виробництва, збільшенням номенклатури продукції. Якщо міжнародний поділ праці між розвиненими і колоніальними країнами носило переважно міжгалузевий характер, то розподіл праці між промислово розвиненими країнами відбувається шляхом розвитку внутрішньогалузевої спеціалізації. Цьому сприяють зростання міграції капіталу; освіту гігантських міжнародних трестів, розвиваючих спеціалізацію і кооперацію між своїми підприємствами в різних країнах світу; поширення угод про межфирменной спеціалізації і кооперації виробництва. Міжнародний поділ праці посилюється в рамках інтеграційних угруповань капіталістичних країн.
Розширення економічних відносин між соціалістичними країнами, що розвиваються веде до поглиблення поділу праці між ними. Міжнародний розподіл праці між соціалістичними і капіталістичними країнами отримує розвиток у зв'язку з розширенням взаємної торгівлі на базі довгострокових контрактів. У кінці 60 - початку 70-х років СРСР уклав контракти з низкою країн Західної Європи про постачання природного газу, з Японією - про розробку лісових ресурсів Далекого Сходу та інші. Співпраця подібного роду взаємовигідно і породжує поділ праці між країнами на порівняно тривалий час. Розширюється практика укладання угод між господарськими організаціями соціалістичних країн і капіталістичними фірмами про спеціалізацію та кооперування виробництва.
Останнім часом у світі відбулися масштабні економічні, політичні та соціальні зміни, які мали істотний вплив на світове господарство в цілому і міжнародний поділ праці зокрема.
Процес поділу праці нескінченний, але конкретні форми його прояви мають свої історичні рамки, з часом можуть змінюватися, втрачати або навпаки нарощувати внутрішні імпульси свого розвитку. Мова не йде, звичайно, про повне зникнення старих форм поділу праці. Вони можуть зберігатися, але втрачають свою домінуючу роль (подібно до того, як елементи мануфактурного поділу праці продовжували існувати і після затвердження машинного виробництва).
Характер взаємодії між загальним, приватним і одиничним поділом праці в загальній системі міжнародного поділу праці в останні роки істотно змінюється. З одного боку, міжнародний поділ праці продовжує традиційно виражати процес стихійного розподілу виробничих функцій між країнами як суб'єктами світової господарської системи.
Під впливом міжнародного поділу праці у світовій економіці відбуваються істотні зміни, та водночас самі процеси міжнародного поділу праці також змінюють своє утримання в залежності від мінливих зовнішніх умов.
Під впливом науково-технічної революції змінився зміст всіх форм міжнародного поділу праці.
Загалом міжнародному поділі праці: скоротилася частка видобувної промисловості і сільського господарства серед галузей, активно залучених в міжнародний поділ праці, частка обробної промисловості відповідно підвищилася.
У приватному міжнародному поділі праці воно диверсифікується, проникаючи в невластиві сфери виробництва; інтенсивно розвивається внутрішньогалузеве поділ праці, що характеризується зростанням серійного випуску товарів, продуктивності праці і якості продукції; росте межфирменное поділ праці через спільні контракти, спільні капвкладення, єдиний збут і постачання.
Одиничний поділ праці перетворився у внутрішньофірмовий поділ праці.
Змінюється характер міжнародного поділу праці між групами країн у світовому господарстві.
Змінюється характер міжнародного поділу праці між блоками країн «Схід» - «Захід»: колишні соцкраїни поступово вливаються в світову систему міжнародного поділу праці в якості повноправних партнерів.
Змінюється зміст міжнародного поділу праці між промислово розвиненими країнами, між трьома центрами світового розвитку.
Під зміцненням власної промисловості менш розвинені країни змінюють свою спеціалізацію, пристосовуючись до потреб, куди вони переводять трудомісткі і енергоємні виробництва. Таким чином, країни, що розвиваються перестають бути лише сировинними придатками.
Міжнародна спеціалізація країни більше залежить і визначається обсягом і якістю НДДКР (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи).
В умовах глобалізації світового господарства зростаючий вплив на зміни в напрямках і формах розвитку міжнародного поділу праці надають найбільші ТНК і сформовані ними транснаціональні відтворювальні комплекси, що працюють в єдиному режимі, заданому транснаціональними технологічними системами. При цьому технологічна єдність підприємств різних країн, що входять до складу таких транснаціональних відтворювальних комплексів, у ряді випадків доповнюється фінансовим та організаційним єдністю.
Україна бере участь у міжнародному поділі праці на міжгалузевій основі як постачальник таких ресурсів: хімічних, мінеральних, кольорових металів, деревину. У цих галузях виробництва залежність від зовнішнього ринку досить висока.
Процеси поглиблення міжнародної спеціалізації і кооперування розвиваються в основних галузях промисловості, і особливо в галузях машинобудування, що пояснюється конструктивними, якісними і технологічними особливостями випускається в цих галузях продукції. У силу зазначених особливостей тут можлива організація масового спеціалізованого виробництва окремих деталей, вузлів, агрегатів і готових виробів на десятках, сотнях і більшій кількості взаємозалежних між собою підприємств різних країн світу. У результаті реалізації зазначених напрямків діяльності ТНК в ряді випадків формуються і функціонують транснаціональні відтворювальні комплекси.
Факторами ефективного розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва в рамках транснаціональних відтворювальних комплексів є:
· технологічний прогрес, що дозволяє поглиблювати розчленовування виробничого процесу в обробній промисловості;
· розвиток транспортних систем транснаціональних відтворювальних комплексів, що дозволяє знижувати транспортні витрати;
· розвиток управлінських технологій, що дозволяє оперативно і ефективно контролювати діяльність географічно віддалених один від одного виробничих одиниць транснаціональних відтворювальних комплексів;
· розвиток інформаційних технологій, яке дає можливість максимально спростити і здешевити передачу великих обсягів інформації і таким чином не тільки контролювати територіально роз'єднані виробничі ланцюжки, а й оперативно пристосовувати виробництво до вимог конкретного ринку. Вимоги конкретного ринку в цьому випадку можуть комбінувати великомасштабне виробництво зі спеціалізованим виробництвом (в тому числі і малими серіями), що орієнтується на потреби конкретного ринку.
Найважливіша зовнішньоекономічна передумова підвищення віддачі найбільшого науково-технічного і виробничого потенціалу країн РЕВ полягає в послідовному узгодженні національних структурних і науково-технічних політик, у виробленні та реалізації в кінцевому рахунку їх узгодженої економічної політики в цілому.
На основі узгодженої довгострокової політики можна, зокрема, раціональніше використовувати національні науково-технічні і виробничі потенціали шляхом подальшого розвитку стійкого поділу праці та кооперації у вирішенні завдань по прискореному створенню і впровадженню у виробництво передових технологій, техніки та нових матеріалів; підвищити узгодженість дій зацікавлених країн у галузі зовнішніх науково-технічних зв'язків.
Це буде сприяти запобіганню не тільки чисто комерційних втрат, але і виникненню свого роду «імпортованого паралелізму» - організації в ряді країн однотипних виробництв на базі різнорідної техніки і технології, різних стандартів, що ускладнюють розвиток авангардних напрямів технічного прогресу колективними зусиллями країн співдружності.
Координація патентно-ліцензійної політики - це в кінцевому рахунку одна з передумов вирішення більш загальної проблеми - зміцнення техніко-економічної невразливості співдружності. Такого роду невразливість не має нічого спільного з науково-технічною автаркією, економічної автаркією взагалі. Мова тут йде про такий розвиток виробничого і науково-технічного потенціалу співдружності, який, забезпечуючи потреби країн в новітній техніці, дозволяв би одночасно підвищувати надійність і ефективність їх участі у світовому економічному і технологічному обміні.
Узгоджена економічна політика, як і окремі її компоненти (науково-технічна, структурна політика) повинна спиратися на систему внутрішньогосподарських заходів, що забезпечують єдність економічних і технологічних завдань, нерозривність циклу «наука-техніка-виробництво» (включаючи тиражування нововведень ) , органічну ув'язку планів розвитку науки і техніки з іншими розділами народногосподарських планів. Зрозуміло, що якщо завчасно не передбачені відповідні кошти, не підготовлені, не узгоджені конкретні заходи з науково-технічного та виробничо-економічного співробітництва, то це позначиться на ефективності практичного використання його кінцевих результатів.
Зміна положення в даній області припускає підвищення дієвості «впроваджувальних» стимулів як в окремих країнах, так і на міжнародному рівні в інтересах зростання ефективності виробництва і технічного вдосконалення продукції, посилення диференціації внутрішніх цін на «рядові» вироби та вироби, що втілюють новітні науково-технічні досягнення . Мова йде в кінцевому рахунку про те, щоб на ділі перетворити довгострокову науково-технічну політику економічної інтеграції, в фактор, що визначає найважливіші структурні і якісні зрушення в економіці співдружності країн РЕВ і в системі поділу праці між ними на перспективу. Реалізація цього принципового положення, передбачено комплексною програмою, стало в умовах переростання науково-технічної в науково-виробничу революцію невідкладної практичної завданням.
Що стосується вплив НТР, то це призвело насамперед, до відносного зниження ролі для промислово розвинених країн сировини і продовольства, що поставлялися з менш розвинених країн. НТР сприяв більш економного витрачання природної сировини, розширенню виробництва синтетичного сировини в самих розвинутих країнах, а також збільшенню в останніх виробництва деяких видів натуральної сировини. НТР у сільському господарстві призвела до зростання самозабезпеченості розвинених країн, особливо в Західній Європі, продовольством і сільськогосподарською сировиною. Все це певною мірою підірвало ту основу, на якій базувалося міжнародний поділ праці з початку XX ст. Воно не могло далі розвиватися по лінії поглиблення спеціалізації країн Азії, Африки та Латинської Америки тільки на виробництві сировини і продовольства.
Разом з тим під впливом НТР інтенсифікувалися процеси міжнародного поділу праці між промислово розвиненими країнами
МПП в інтернаціоналізації господарського життя залежать від багатьох факторів. Однак основними з них є наступні: рівень і динаміка руху національної економіки, ступінь її відкритості та залучення до МПП, прогресивність і розвиненість ЗЕС, вміння національної економіки адаптуватися до умов міжнародного господарського життя і одночасно впливати на них у бажаному напрямку. Слід зазначити, що Україна як складова частина колишнього Радянського Союзу, а нині як суверенна держава надає недостатнє вплив на МПП і на інтеграційні процеси в міжнародного господарського життя, оскільки залишалася протягом значного періоду часу, по суті, в стороні від головних світогосподарських процесів. У нових умовах, коли Україна входить до ринкової економіки, країна починає знімати багато перешкод, які заважали активній і масштабному її залученню в інтеграційні процеси. Однак хворобливі явища, якими супроводжується економічна і політична перебудова в Україні та інших країнах на території колишнього СРСР (круте падіння виробництва, різке скорочення інвестицій, розрив виробничих зв'язків, наростаюча інфляція та ін.), ведуть до того, що роль України у світовій економіці і в МПП не тільки не зростає, а скорочується.
При всьому тому множині точок зору щодо шляхів вкл
Тенденції міжнародного поділу праці реферат. Международные отношения и мировая экономика.
Дипломная Работа Детей Дошкольного Возраста
Реферат по теме Петербургские театры миниатюр
Сочинение Жизнь Египетского Вельможи
Реферат: Роль символических образов в рассказе А.И. Кyприна "Гранатовый браслет". Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Организация работы кондитерского цеха
Дипломная Работа Классификация Активных Методов Обучения
Развитие Ссср Реферат
Реферат: Маркетинговое исследование рынка бытовых холодильников
Реферат по теме Ненецкая аборигенная порода северных оленей
Курсовая работа по теме Стратегическое планирование Тимашевский филиал ОАО "Кубаньэлектросвязь"
Курсовая работа: Чтение как познавательный процесс и роль учителя в нем
Отношение К Пожилым Людям Сочинение
Контрольная Работа На Тему Племенное Дело В Свиноводстве
Доклад: Поздняя готика во Франции после Столетней войны
Реферат Биосфера Как Глобальная Экосистема
Реферат: Коммунистическая партия Кубы
Лабораторная Работа 3 Условия Жизни В Биосфере
Курсовая работа: Образ главного героя в романе Людмилы Улицкой "Искренне ваш Шурик"
Реферат На Тему Представление Данных Судебной Статистики
Актуальные Проблемы Социальной Психологии Реферат
Жемчуг: драгоценная тайна водной стихии - Биология и естествознание презентация
Язвенно-некротический гингивостоматит Венсана - Медицина история болезни
Экспериментальное определение географической долготы местности - География и экономическая география контрольная работа