Суспільно-політичні чинники Конституційного процесу в Україні - История и исторические личности автореферат

Главная

История и исторические личности
Суспільно-політичні чинники Конституційного процесу в Україні

Дослідження діяльності учасників конституційного процесу в Україні. Передумови та закономірності прийняття нового Основного Закону. Здійснення періодизації конституційного процесу. Протиріччя між представниками законодавчої та виконавчої гілок влади.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ
(90-ті рр. ХХ ст. - ПОЧАТОК ХХІ ст.)
Спеціальність: 07.00.01 - історія України
дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, академік Національної академії наук України ЛИТВИН ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ, завідувач кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, віце-президент НАН України
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор ШЕВЧУК ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ, професор кафедри інформаційно-пропагандистського забезпечення та військової журналістики Національної академії оборони України;
кандидат історичних наук НАЗАРЧУК ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ, старший викладач кафедри політичної історії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана
Захист відбудеться „17” березня 2008 р. о „10” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці ім. М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).
Автореферат розісланий „15” лютого 2008 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (649 назв) і шести додатків (27 с.). Загальний обсяг роботи становить 328 с.
Актуальність дослідження відзначається надзвичайною актуальністю осмислення цілого кола найбільш значущих для суспільного життя питань, пов'язаних із функціонуванням Конституції в умовах сучасного вітчизняного державного будівництва. Здобуття Україною незалежності, відродження і утвердження самостійної, демократичної, правової, соціальної держави, формування політичної системи, багатопартійності, громадянського суспільства зумовлюють необхідність ґрунтовного, комплексного історичного дослідження впливу подій суспільно-політичного життя на перебіг конституційного процесу, що відігравав вирішальну роль у ході новітнього державотворення, та вивчення проблем розробки, прийняття і внесення змін до Конституції України в 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст.
Адже, незважаючи на появу цілої низки змістовних фахових розробок, присвячених дослідженню питань сучасного конституціоналізму в Україні, й досі спостерігається брак наукових праць, пов'язаних із всебічним аналізом новітнього конституційного процесу і чинників суспільно-політичного життя, які супроводжували його на кожному етапі державотворення.
Якщо ж враховувати те, що у період розробки, прийняття та внесення змін до Конституції України в державі виникали політичні кризи, за якими могла настати стагнація конституційного процесу, то актуальність досліджуваної теми, її пізнавальний і нормативно-ціннісний аспект зростає у зв'язку з необхідністю узагальнення набутого за роки незалежності України досвіду у сфері державного будівництва, поглиблення уявлення щодо ролі Конституції в процесі розвитку подій суспільно-політичного життя сучасної української держави.
Зв'язок роботи з науковими програмами. Дослідження здійснено в межах науково-дослідницької теми „Історія української державності нової та новітньої доби” історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (державний реєстраційний номер № 06БФ046-01).
Об'єктом дослідження є учасники конституційного процесу в Україні 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст. (Верховна Рада України, Президент України, уряд, політичні партії та інші), а також документи конституційного значення.
Предметом дослідження є історичні умови формування конституційних ідей та сукупність суспільно-політичних чинників, що впливали на діяльність учасників процесу розробки, прийняття і внесення змін до Конституції України упродовж 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст.
Хронологічні межі дослідження: початковий рубіж - 1990 р. - зумовлений загостренням кризи радянського ладу та появою незалежної української держави. Реальним виявом цього стала Декларація про державний суверенітет України. Верхня межа - 2005 р. - як проміжний етап дослідження пропозицій учасників конституційного процесу щодо внесення змін до Основного Закону.
Географічні межі дослідження охоплюють територію незалежної України (до 24 серпня 1991 р. Української РСР у складі СРСР).
Мета дослідження: на основі історичного аналізу існуючих наукових розробок і широкої джерельної бази всебічно та науково обґрунтовано дослідити діяльність учасників конституційного процесу в Україні 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст., проаналізувати суспільно-політичні чинники, що впливали на його перебіг.
Її реалізація зосереджувалась на вирішенні таких завдань:
- проаналізувати стан наукової розробки та рівень джерельної бази досліджуваної проблеми;
- встановити історичні передумови та закономірності прийняття нової Конституції України;
- здійснити періодизацію конституційного процесу, охарактеризувати його зміст і напрями;
- визначити ключові події кожного етапу конституційного процесу, з'ясувати суспільно-політичні чинники, які впливали на їхній перебіг;
- дослідити мотиви зародження та поглиблення протиріч між законодавчою і виконавчою гілками влади як одного з основних чинників конституційного процесу;
- висвітлити позиції представників органів влади і політичних партій та їхній вплив на основні положення конституційних документів, хід розробки, прийняття і внесення змін до Конституції України.
Методологічною основою дослідження стали принципи історизму, багатофакторності, синкретизму, системності, об'єктивності, всебічності, наступності. При висвітленні теми застосовувалися порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, історико-генетичний, догматичний методи та методи критично-об'єктивного аналізу, систематизації та актуалізації.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній історичній науці комплексно досліджено тему, яка не отримала всебічного та об'єктивного висвітлення українськими істориками. На основі широкого кола джерел хід конституційного процесу в Україні в 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст. досліджено крізь призму подій суспільно-політичного життя. Запропоновано власну періодизацію конституційного процесу, послідовно розкрито зміст і здійснено аналіз кожного з етапів; доповнено новими висновками існуючі напрацювання щодо позицій представників органів влади, політичних партій та їхнього впливу на процес розробки, прийняття і внесення змін до Конституції; досліджено мотиви, що спричинили необхідність здійснення конституційної реформи; обґрунтовано висновки щодо історичної наступності конституційного процесу в Україні та впливу суспільно-політичної ситуації на його перебіг.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його основні положення та висновки можуть бути використані при розробці нормативних і спеціальних курсів з новітньої історії України, політологічних дисциплін, історії держави і права України, конституційного права, при підготовці підручників та навчальних посібників для вищої та загальноосвітньої школи.
Наукова апробація головних положень дисертації була проведена при обговоренні на засіданні кафедри новітньої історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні висновки доповідалися в ході науково-практичних конференцій: „Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (травень, 2004), „Трансформація політичних систем у державах на постсоціалістичному просторі: уроки для України” (грудень, 2006), „Виклики українській ідентичності: політико-економічні та соціокультурні проблеми” (лютий, 2007), „Шевченківська весна” (березень, 2007).
Перший розділ „Історіографія та джерельна база дослідження” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. „Стан наукової розробки теми” доведено, що історія конституційного процесу в Україні 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст. є одним із недостатньо вивчених явищ в новітній історії України.
У першій половині 1990-х рр., через короткотривалий часовий проміжок, дослідження історії відродження новітньої української державності залишалося поза увагою науковців. Одними з перших систематизованих оглядів перетворень доби перебудови, що відбувалися в Україні у другій половині 1980-х - на початку 1990-х рр., стали праці західних дослідників А. Камінського, Т. Кузьо та Е. Вільсона.
З середини 1990-х рр. з'являється ряд вітчизняних різнопланових досліджень з чітким хронометражем та систематикою історичних подій незалежної української держави. З історичних творів найбільш визначним внеском у вітчизняну історіографію стали комплексні узагальнення проблем новітньої історії України, здійснені у працях В.Литвина Литвин В. Політична арена України: Дійові особи та виконавці (Суспільно-політичний розвиток України у другій половині 80-х - першій половині 90-х рр.): Дис… д-ра іст. наук. - К., 1995; його ж. Історія України: В 3 т. - К., 2005. - Т. 3: Новітній час (1914-2004); його ж. Україна на межі тисячоліть (1991-2000 рр.). - К., 2000; його ж. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті роки ХХ ст.), - К., 2001 та ін. , який, розглядаючи сучасні докорінні перетворення України у внутрішньо- та зовнішньополітичних вимірах, висвітлив й питання становлення державності, формування демократичного суспільства, гармонізації взаємин між гілками влади, розвитку конституційного процесу, багатопартійності, змін в економічній і соціальній сферах.
Оцінці позицій представників гілок влади під час розробки та прийняття Конституції України присвячена стаття В. Литвина, в якій наголошується, що ухвалення Основного Закону мало важливе історичне значення, оскільки гарантувало незалежність української держави Литвин В. Конституційний процес. Основні положення Конституції України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Історія., 2001. - Вип. 52. - С. 32-45. .
Здобутки новітнього державотворчого процесу крізь призму виборчих перегонів, боротьби за Конституцію України, становлення ринкової економіки, демократичного ладу, інститутів громадянського суспільства досліджені С. Кульчицьким Кульчицький С. Утвердження незалежної України: перше десятиліття // Український історичний журнал - 2001. - №4. - С. 3-41; його ж. Закономірності державотворчого процесу в незалежній Україні. - К., 2001. , який одним із перших розглянув конституційний процес в незалежній Україні в контексті суспільно-політичних перетворень, підкреслив, що прийняття Конституції було однією з ключових подій на шляху державотворення.
Значна робота щодо осмислення місця Конституції України в контексті історії новітнього вітчизняного конституціоналізму здійснена А.Слюсаренком та М.Томенком Слюсаренко А., Томенко М. Історія української Конституції. - К., 1997. . Ними доведено, що вивчення історії розробки і прийняття конституційних документів є частиною дослідження історії розбудови української державності, а також зібрано велику кількість конституційних документів.
Існує ряд історичних дисертаційних досліджень, автори яких, висвітлюючи ті чи інші напрями державотворчого процесу в Україні 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст., торкаються окремих аспектів вітчизняного конституційного процесу. Ці роботи можна поділити на три групи. До першої належать розвідки, присвячені аналізу ідеології політичних партій в умовах становлення новітньої української держави. Конституційні погляди партійних лідерів розглядаються у них крізь призму основних завдань партій у сфері державного будівництва Гарань О.В. Становлення та діяльність політичної опозиції в Україні у 1989-1991 рр.: Дис... д-ра іст. наук. - К., 1996; Назарчук О.М. Відродження та розвиток соціал-демократичного руху в Україні в 90-х рр. ХХ ст.: Дис... канд. іст. наук. - К., 2003; Терзі О.С. Питання організації державної влади в програмних документах та діяльності сучасних політичних партій України (1989-1996 рр.).: Дис... канд. іст. наук. - Донецьк, 1997; Шановська О.А. Діяльність Народного Руху України з розробки національної програми та практичного втілення її в процесі державотворення (1989-1996 рр.).: Дис... канд. іст. наук. - Одеса, 2003 та ін. .
У працях другої групи досліджуються проблеми трансформації політичної системи в Україні кінця 1980-х рр. та процес формування сучасної державності. Прийняття Конституції розглядається у них як одне з завдань на шляху здобуття і закріплення Україною статусу незалежної, правової, демократичної держави Моргун В.А. Суспільно-політичні проблеми розбудови громадянського суспільства в незалежній Україні: історичний аспект.: Дис... д-ра іст. наук. - Донецьк, 2003; Офіцинський Р.А. Державотворчий процес в Україні 1991-2004 років (на матеріалах періодики Заходу): Дис... д-ра іст. наук. - Ужгород, 2006 та ін. .
Третю групу склали дослідження питань становлення державних інституцій в незалежній Україні. У цих працях доводиться, що досягнення конституційного процесу 1990-96 рр. сприяли розвиткові законодавчої та виконавчої гілок влади в новітній українській державі Дроботенко Н.А. Реорганізація та утворення державних органів влади в Україні (1990-2000): історичний аспект.: Дис... канд. іст. наук. - К., 2002; Пекарчук В.М. Законодавчо-розпорядчі інституції України в контексті трансформації соціуму (90-ті роки ХХ - початок ХХІ століття).: Дис... канд. іст. наук. - Луганськ, 2005; Чмихова В.І. Діяльність Верховної Ради України в умовах незалежності (березень 1990 - січень 2000 рр.).: Дис... канд. іст. наук. - Львів, 2001 та ін. .
Заслуговує на увагу дослідження В.Авсєєвича, присвячене аналізу ролі Верховної Ради України у процесі розробки і прийняття Конституції в 1990-96 рр. Авсєєвич В.П. Верховна Рада у конституційному процесі в Україні. 1990-1996 рр.: Дис... канд. іст. наук. - Запоріжжя, 2002. Проте автором залишилася не висвітленою позиція Президента України щодо форми, змісту та способу прийняття Основного Закону.
Поряд з істориками, новітній конституційний процес крізь призму проблем політичної історії України досліджувався політологами Д.Видріним, В.Кременем, В.Ткаченком Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). - К., 1996 та ін. .
Важливу роботу над визначенням функції Конституції в контексті вітчизняного і зарубіжного правового досвіду здійснили вчені-правознавці, безпосередні учасники подій - члени Конституційних комісій та їхніх робочих груп: Ф. Бурчак, С. Головатий, А. Заєць, М. Козюбра, В. Копєйчиков, В. Погорілко, В. Тацій, В. Шаповал Ю. Шемшученко, Л. Юзьков Головатий С. Конституція України 1996 року в системі європейського конституціалізму // Право України. - 1997. - № 8. - С. 28; Юзьков Л. Основні положення проекту нової Конституції України // Розбудова держави. - 1992. - № 5. - С. 36-39; Заєць А. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. - К., 1999 та ін. .
Окремі аспекти конституційного процесу 1990-96 рр., проблеми розподілу владних повноважень висвітлені В. Медведчуком, О. Мироненком, В. Опришком, П. Стецюком та іншими Медведчук В. Проекти Конституції України: досвід порівняльного аналізу // Право України. - 1995. - № 4. - С.4-5; Стецюк П. Основи теорії конституції та конституціалізму. - Львів, 2004 та ін. . Питанням прийняття і внесення змін до Конституції України, взаємодії представників гілок влади присвячені статті Ф. Веніславського, С. Козлова, М. Мальованого, В. Речицького та інших Веніславський Ф. Роль Президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади // Нова політика. - 1998. - № 1. - С. 7-11; Мальований М., Наливайко Л. Конституційний процес в історії України // Актуальні проблеми внутрішньої політики. - 2004. - Вип. 4. - С. 23-29 та ін. .
Отже, стан розробки теми в сучасній історіографії представлено лише з окремих питань означеного дослідження, що не формує цілісної картини проблеми та зумовлює можливості її подальшого історичного дослідження.
Підрозділ 1.2. „Джерельна база дослідження” містить аналіз широкого кола архівних та опублікованих документів і матеріалів, різних за походженням, змістовністю і ступенем достовірності.
Першу групу джерел склали архівні документи. У дослідженні широко використані матеріали поточного архіву Верховної Ради України (Ф. 1. - Оп. 35.), в якому зберігаються документи, котрі дають змогу дослідити етапи новітнього конституційного процесу, простежити еволюцію протиріч між гілками влади за розподіл повноважень. Це - постанови, розпорядження Конституційних комісій, робочих груп, регламенти, протоколи, стенограми засідань, робочі варіанти законопроектів з правками депутатів, їхні експертні оцінки, порівняльні таблиці тощо.
Різновидом архівних джерел, котрі дали змогу об'єктивно проаналізувати динаміку суспільно-політичних процесів в Україні на початку 1990-х років, стали документи органів КПУ, які зберігаються у фондах Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГОУ. - Ф.1 - Оп. 11.).
Другу групу джерел становлять опубліковані конституційні та законодавчі акти, серед яких Конституція України, Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Концепція нової Конституції України, Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України, Закон України „Про внесення змін до Конституції України” та інші.
Окрему третю групу джерел склали опубліковані тексти стенограм засідань сесій Верховної Ради України І-IV скликань, Погоджувальних рад депутатських фракцій і груп, матеріали парламентських слухань, „круглих столів”.
Документи, розміщені в збірках, упорядкованих істориками та правниками, зокрема, конституційні законопроекти, розроблені Конституційними комісіями, народними депутатами, політичними партіями, громадськими організаціями, науковцями, становлять четверту групу джерел.
П'яту групу джерел склали мемуарно-публіцистичні праці безпосередніх учасників подій, котрі містять їхні виступи, заяви, звернення, доповіді, інтерв'ю, статті, в яких висвітлюються окремі аспекти конституційного процесу в Україні, погляди представників органів влади під час ухвалення законопроектів. До їх числа належать мемуари Президентів України: Л. Кравчука, Л. Кучми, голів Верховної Ради України: І. Плюща, О. Мороза, О. Ткаченка, В. Литвина, прем'єр-міністрів України: В. Масола і Є. Марчука Кравчук Л. Маємо те, що маємо: Спогади і роздуми. - К., 2002; Кучма Л. Вірю в український народ. - К., - 2000; Мороз О. Слово про Конституцію // Грані. - 2000. - випуск 20; Плющ I. Хто ми і куди йдемо? - К., 1993; Литвин В. Вимір історією. Інтерв'ю. Виступи. Статті. - К., 2002 та ін. .
Оцінку позиції учасників конституційного процесу, важливу документальну базу містять спогади народних депутатів України. Це, насамперед, мемуарні праці О. Бандурки та В. Гетьмана Бандурка О. Особливості конституційного процесу в Україні // Конституція України - основа модернізації держави і суспільства: Матеріали наукової конференції, 21-22 червня 2001 р. - Харків, 2001. - С. 95-99; Гетьман В. Як приймалась Конституція України: Нотатки учасника розробки Основного Закону України. - К., 1996 та ін. . Згадки про події, пов'язані з процесом розробки, прийняття і внесення змін до Конституції України, залишили Г. Васильєв, А. Корнєєв, Г. Крючков, М. Томенко, Ю. Оробець, М. Сирота, І. Юхновський Васильєв Г. Конституційний аспект політичної реформи // Голос України. - 2003. - 28 березня. - С. 2; Корнєєв А. Конституційний процес в Україні: від зародження до прийняття Конституції // Верховна Рада України дванадцятого скликання 1990-1994 роки. - К., 1998. - С. 37-46; Кудряшов С., Одарич С., Оробець Ю., Томенко М. Хто і як ухвалював Конституцію України: Експертна оцінка 6 липня 1996 року. - К., - 1996; Крючков Г., Ніколаєнко С., Томенко М., Осташ І., Танюк Л. Керівники комітетів Верховної Ради України про першочергові наміри і плани законотворення: Український парламентаризм // Віче. - 2002. - № 8. - С. 3-9 та ін. та інші.
Збірки, видані Парламентським видавництвом, становлять шосту групу джерел Верховна Рада України: Інформаційний довідник., - К., 1998; К., 2002; К., 2006 та ін. .
У них висвітлюється інформація про народних депутатів, аналізується стан розвитку вітчизняного законодавства, наводиться низка статистичних даних.
Сьому групу джерел склали документи політичних партій: матеріали з'їздів, конференцій, резолюції, постанови, відозви, заяви і виступи їхніх лідерів, використання яких дало змогу об'єктивно дослідити позиції представників різних політичних сил під час розробки, прийняття і внесення змін до Конституції України Про хід конституційного процесу в Україні: Заява Всеукраїнської конференції КПУ // Комуніст. - 1996. - № 18-19. - С. 2; Костицький В. Нова Конституція України в баченні Християнсько-демократичної партії України // Право України. - 1995. - № 11. - С. 9-2 та ін. .
Збірки матеріалів науково-практичних конференцій, семінарів, громадських слухань, які проводилися в Україні та за кордоном під час обговорювань конституційних проектів, становлять восьму групу джерел Державно-правова реформа в Україні: Матеріали науково-практичної конференції. - К., 1997; Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матеріали науково-практичної конференції, 22-23 листопада 1996 року. - К., 1997 та ін. .
Хронологічні довідники з новітньої історії України склали дев'яту групу джерел. З них найбільш ґрунтовними є праці В.Литвина Литвин В. Україна: хроніка поступу (1991-2001). - К., 2001. , що відображають головні історичні події 1990-х рр.
Десяту групу джерел репрезентують матеріали, що висвітлюють результати парламентських та президентських виборів. Це - неопубліковані і опубліковані документи поточного архіву Центральної виборчої комісії, статистичні збірки, матеріали конференцій, використання яких дало змогу дослідити зміни в розстановці політичних сил на кожному етапі конституційного процесу.
Матеріали періодичних видань становлять одинадцяту групу джерел. Важливою складовою джерельної бази стали закони, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови уряду, Центральної виборчої комісії, надруковані в офіційних виданнях: „Голос України”, „Урядовий кур'єр”, „Президентський вісник”, „Відомості Верховної Ради України”; висновки та рішення Верховного і Конституційного судів України, розміщені у виданнях органів влади: „Вісник Конституційного Суду України”, „Офіційний вісник України”.
Під час дослідження використовувалися публікації (замітки, інформаційні повідомлення, аналітичні статті) у періодичних виданнях: „Дзеркало тижня”, „Демократична Україна”, „Молодь України”, „Літературна Україна”, „Комуніст”, „Товариш”, „Сільські вісті”, „Народна газета”, „Час-Time”, авторами яких є журналісти, політики, громадські діячі. Ці матеріали дали змогу отримати цінні фактографічні та аналітичні дані щодо подій суспільно-політичного життя в Україні 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст.
Матеріали інформаційної мережі Інтернет склали дванадцяту групу джерел. Вагоме значення для дослідження мали: стенограми пленарних засідань, база законопроектів, нормативно-правова база, інформація щодо персонального складу парламенту всіх скликань, розміщені на офіційних веб-сайтах Верховної Ради України, Президента України та уряду. Використовувалися також матеріали, розміщені на веб-сайтах політичних партій, громадських організацій, засобів масової інформації.
Окрему групу джерел склали збірки компакт-дисків „Верховна Рада України” і „Законотворча діяльність”, видані Управлінням комп'ютеризованих систем апарату Верховної Ради України, в яких розміщені неопубліковані стенограми пленарних засідань, тексти законопроектів, порівняльні таблиці тощо.
Отже, джерельна база є надзвичайно широкою та багатоманітною, що зумовлює можливість комплексного всебічного вивчення досліджуваної проблеми.
У другому розділі „Основні етапи конституційного процесу в Україні (1990-1995 роки)” доводиться, що питання прийняття нової Конституції УРСР порушувалося в 1960-х-70-х рр. українськими дисидентами. У другій половині 1980-х рр. союзні процеси перебудови зумовили активізацію суспільно-політичного життя і національно-визвольного руху в республіці. Характерними рисами стали розкол партійного керівництва на консерваторів і реформаторів та активні спроби опозиції прийти до влади, які вилилися у масові мітинги і політичні акції.
Після виборів до Верховної Ради УРСР 4 березня 1990 р. політична активність перемістилася до парламенту, а її рушійною силою стали члени „Народної ради” (лідер І.Юхновський), які мали на меті створення самостійної української держави.
Першим важливим кроком на шляху до незалежності було прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України. Ця подія започаткувала новітній конституційний процес та стала наслідком політичного компромісу між носіями різних політичних сил у Верховній Раді. Чинниками, які спонукали до її прийняття комуністичну більшість - „групу 239” (лідер О.Мороз), були власна невизначеність щодо подальших дій, зростання впливу опозиції, бездіяльність центрального керівництва, розширення прав республік внаслідок союзної конституційної реформи, формування в регіонах ідей місцевого патріотизму та приклад інших республік.
Проте, відсутність у депутатів спільної програми державного будівництва призупинила конституційний процес. Члени „Народної ради” наполягали на наданні Декларації конституційного статусу, комуністи не погоджувалися з цим. Загострення політичної ситуації влітку-восени 1990 р. через загальний страйк шахтарів і студентів, які, серед інших вимог, порушували питання про надання Декларації конституційного статусу, активізувало процес формування Комісії по розробці нової Конституції Української РСР під головуванням Голови Верховної Ради Л.Кравчука.
Діяльність Комісії та її робочої групи на чолі з Л.Юзьковим відбувалася в умовах протистояння між депутатами-комуністами і членами „Народної ради” навколо обговорення проекту Союзного договору та на фоні масових виступів шахтарів, викликаних проведенням 17 березня 1991 р. референдуму щодо долі СРСР. Наслідком її роботи та черговою політичною поступкою стало схвалення 19 червня 1991 р. Концепції нової Конституції України, яка визначила ключові принципи розбудови держави.
Головним завданням другого етапу конституційного процесу стало здобуття Україною незалежності. Чинниками, які спонукали Верховну Раду УРСР до прийняття 24 серпня 1991 р. Акта проголошення незалежності України, виступили серпневі події в Москві та заборона діяльності КПРС, внаслідок чого документ підтримали депутати-комуністи. Ухвалений Акт сприяв розвиткові конституційного процесу, оскільки вміщував принципи створення незалежної держави, неподільність та недоторканність її території, чинність виключно Конституції і законів України.
Після всеукраїнського референдуму і виборів Президента України 1 грудня 1991р. діяльність Конституційної комісії та її робочої групи активізувалася, про що свідчить розроблення ними на основі Концепції нової Конституції один за одним чотирьох конституційних проектів.
Характерною особливістю цього етапу є зародження протиріч між гілками влади, пов'язане з заснуванням 5 липня 1991р. посади Президента України, в особі якого члени „Народної ради” бачили символ державної незалежності, а комуністи - можливість забезпечення власних позицій у разі зміни політичного режиму. Однак, через брак конституційно-правової практики жодні з них не мали чіткого уявлення про його роль та функції.
Владні суперечності, які виникли відразу після президентських виборів, мали інституційний характер й були спричинені ініціативою Президента України Л.Кравчука вибудувати власну виконавчу вертикаль шляхом заснування посад представників Президента на місцях, як вищих посадових осіб виконавчої влади, бажанням перебрати на себе частку повноважень парламенту, видаючи укази з економічних питань, та прагненням безпосередньо керувати урядом.
Боротьба за розподіл повноважень між Л.Кравчуком та прем'єр-міністром Л.Кучмою, що відбувалася на тлі погіршення економічного становища суспільства, спричинила у червні 1993 р. політичний страйк шахтарів Донбасу, які вимагали проведення референдуму про довіру Президентові, парламенту і радам усіх рівнів. Гостра криза влади, що виникла в державі, призвела до дострокового припинення повноважень Президента і парламенту 24 вересня 1993 р. З огляду на підготовку до майбутніх виборів питання прийняття Конституції відійшло на другий план.
Третій етап конституційного процесу, який розпочався виборчою кампанією 1994 р., засвідчив про його активізацію, пов'язану з намаганням новообраного Президента України Л.Кучми здійснювати пряме керівництво виконавчою владою та закріпити ці функції положеннями Конституції. Так, 6 серпня 1994 р. Л.Кучма видав укази щодо забезпечення керівництва Кабінетом Міністрів України, іншими органами виконавчої влади та підпорядкування собі голів рад та їхніх виконкомів.
4 вересня Президент направив до парламенту звернення, в якому наголошував на необхідності відновлення конституційного процесу. 20 вересня Верховна Рада ухвалила Постанову „Про чисельний склад комісії з опрацювання проекту нової Конституції України”, а 21 листопада затвердила її персональний склад.
Діяльність Конституційної Комісії виявилася малопродуктивною головним чином у зв'язку з тим, що після внесення главою держави 4 грудня 1994 р. на розгляд парламенту законопроекту „Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні” стосунки між ними загострилися в ході обговорення і прийняття документа.
Оскільки схвалений 18 травня 1995 р. закон „Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні” не зміг набрати чинності, Л.Кучма запропонував Голові Верховної Ради України О.Морозу укласти Конституційний договір між парламентом і Президентом, який дав змогу уникнути конфронтації у взаєминах гілок влад
Суспільно-політичні чинники Конституційного процесу в Україні автореферат. История и исторические личности.
Сочинение по теме Комедия А. П. Чехова «Вишневый сад»
Курсовая Работа На Тему Сравнительная Характеристика Зарубежных И Отечественных Стандартов Аудита
Курсовая работа: Экономико-статистический анализ производства зерна в ООО Агрофирма
Реферат по теме Банковская конкуренция
Реферат по теме Модифіковані адсорбенти та межі їх використання
Реферат: Организация финансового менеджмента на предприятии 2
Допустимость док-в
Реферат На Тему Передача Мяча В Баскетболе
Реферат: Увеличение роли Китая во внешнеторговой деятельности
Методики Исследования Курсовая
Методическое указание по теме Гинекология. Задачи
Вывод В Сочинение Про Героизм
Реферат: Западники и славянофилы, их философское мировоззрение
Курсовая работа по теме Каналы распределения и товародвижение на предприятиях розничной торговли
Реферат: The Comedy Of Errors Essay Research Paper
Мореход Ру Дипломный Отдел Спб
Курсовая работа по теме Анализ инвестиционной привлекательности Сибирского Федерального Округа
Реферат: Presidential Term Limits Pro Essay Research Paper
Контрольные Работы О Крылова 3кл Гдз 1ч
Маленькое Сочинение На Тему Россия
Королевство Норвегия - География и экономическая география презентация
Договор аренды зданий и сооружений - Государство и право курсовая работа
Методика визначення фінансових результатів на підприємстві - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа