Сучасний стан ринку взуття і взуттєвих товарів - Маркетинг, реклама и торговля дипломная работа

Главная

Маркетинг, реклама и торговля
Сучасний стан ринку взуття і взуттєвих товарів

Фактори, що формують рівень якості взуття. Функціональні та ергономічні вимоги. Основнї правила організації торгівлі взуттєвими товарами. Порядок проведення експертиз кількості, якості взуттєвих товарів, як вітчизняного, так і закордонного виробництва.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


“ Сучасний стан ринку взуття і взуттєвих товарів ”
(на матеріалах відповідної спеціальної літератури, нормативних документів, законів, постанов, інструкцій)
торгівля взуття експертиза якість ергономічний
Підвищення якості продукції - це найважливіше завдання поставлене перед будь-яким виробником продукції. Поліпшення якості продукції - це економія розхідних і трудових ресурсів, більш повне задоволення все збільшуваного попиту в товарах народного споживання.
Експертиза продукції проводиться з метою визначення відповідності кількості та якості відповідної продукції супровідним документом (контракту) і вимогам нормативної документації.
Показником якості продукції, в тому числі і шкіряного взуття, є відповідність попиту споживачів, задоволення потреб в даному виді виробу.
Постійне насичення ринку взуттям вітчизняного і іноземного виробництва впливає на вимоги, що ставляться споживачами до якості і асортименту виробів.
Вимоги до асортименту і якості з боку споживачів підвищується як із збільшенням кількості взуття, що перебуває в особистому користуванні, так і з прискоренням морального зносу взуття порівняно з його фізичним зносом.
Забезпечення населення товарами особистого вжитку, в т.ч. і взуттям, що відповідають його запитам - одне з найважливіших завдань, які сьогодні стоять перед промисловістю і торговими організаціями. Значну роль у вирішенні цього завдання може і повинна відіграти товарознавча експертиза товарів народного споживання, оскільки відомо, що дійсна якість продукції виявляється лише у споживанні, отже і оцінити її повною мірою може лише товарознавець-експерт, який користується арсеналом товарознавчих досліджень.
Заперечення значення товарознавчої експертизи і невикористання її для управління якістю і асортиментом призводить до виробництва товарів, що не користуються попитом у споживачів, а це призводить до нових непродовольчих втрат.
Взуття відносять до товарів складного асортименту, що пов'язано з широким комплексом вимог споживачів до взуття залежно від статево-вікового, і цільового призначення, природних і соціальних умов використання, індивідуальних смаків, а також різноманітних способів задоволення вимог за рахунок виготовлення взуття різних конструкцій, застосування різних матеріалів та їх комбінацій, методів виготовлення.
Оцінювання якості взуття проводиться за широкою номенклатурою показників, більшість з яких в умовах торгівлі безпосередньо визначити неможливо. ЇЇ можна лише прогнозувати, знаючи властивості застосованих матеріалів і методи їх сполучення.
Успіх комерційної діяльності з взуттям залежить від урахування чинників, які впливають на формування вимог споживачів, і насамперед, вимог, пов'язаних із забезпеченням нормального функціонування стопи.
Перелік вимог, які ставляться до взуття є широким і багатозначним. В першу чергу, взуття повинно надійно захищати ногу від зовнішніх впливів, регулюючи волого-, тепло- і газообмінність стопи в оточуючому середовищі, бути зручним в експлуатації, не надавати шкідливого впливу на організм людини. Взуття повинно володіти високою зносостійкістю, а також добре вписуватись в загальний ансамбль одягу, тобто бути вишуканим. У взутті, також не може бути певних вимог до взуття різного призначення.
Все це обумовлює необхідність у методах проведення товарознавчої експертизи для вирішення завдань підвищення якості і удосконалення асортименту взуттєвих товарів.
Основною метою дипломної роботи є вивчення основних правил організації торгівлі взуттєвими товарами, а також порядку проведення експертиз кількості, якості взуттєвих товарів, як вітчизняного так і закордонного виробництва.
Головним завданням є засвоєння правил приймання взуття, організація торгівлі, особливості різних видів експертизи, правил та обов'язків експертів, методики проведення експертизи взуття вітчизняного і закордонного виробництва.
Дана робота була виконана на матеріалах відповідної спеціальної літератури, нормативних документів, законів, постанов, інструкцій і містить їх аналіз. Дипломна робота є більш теоретичного плану. Аналіз літературних джерел зроблений з допомогою таблиць, рисунків, схем тощо.
Складається робота з вступу, теоретичної і практичної частини, висновків і пропозицій, списку використаної літератури, додатків. Дипломна робота містить 98 сторінок, 6 таблиць і 3 рисунків.
РОЗДІЛ 1. ФУНКЦІЇ ВЗУТТЯ І ВИМОГИ СПОЖИВАЧІВ ДО НЬОГО
1.1 Характеристика факторів, що формують рівень якості взуття
У сучасних умовах одяг виконує різні соціальні функції, які ще не повністю сформульовані і розкриті. Базовим, напевно, є задоволення потреби в самореалізації і самоутвердженні через власні предмети. Крім потреби в прилученні до певної соціальної групи (соціалізації) через предмети одягу реалізується потреба у виділенні із середовища, утвердженні індивідуальної свободи і визнанні оточуючих. Предмети включаються в систему спілкування не в чисто речовому бутті, а як носій цінності, як засіб інформаційного зв'язку між людьми. У відповідному оформленні зовнішнього вигляду розкривається своєрідна ієрархія знакових систем, що відображають соціальну, статеву і вікову диференціацію, особливості характеру споживачів, престижно-статусні та ролеві моменти. У такий спосіб реалізується розпізнавальна функція одягу, що характеризує місце споживача в ієрархічній структурі соціальних і економічних відносин.
Серед соціальних функцій особливе місце займає естетична функція, через яку задовольняються естетичні потреби. Основу естетичного представляє специфічна органічна єдність об'єктивного і суб'єктивного. Ця функція є синтезуючою - вона пов'язана з духовним засвоєнням предмета, індивідуальним переживанням його гармонії і досконалості, що виявляються в процесі виконання утилітарних та інших соціальних функцій. Естетичні емоції задовольняють потребу сприймати й оцінювати досконале, гармонічне та прекрасне як доцільну досконалість, потребу в духовному самовизначенні, вияв самосвідомості, збереження власної неповторної індивідуальності.
Важливою є також виховна функція - формування естетичного смаку, ощадливого ставлення до людської праці, збереження традицій і культури народу, надбання навичок правильного вибору і використання взуття з врахуванням різноманітних умов кліматичного, предметного і соціального середовища, дбайливого догляду за виробами.
Споживач як колективізований індивід - член відповідної спільноти людей (нації, групи) - та індивідуальність з власним досвідом і особливим баченням речей, персоніфікує колективний досвід лише через власну почуттєво-емоційну практику. Компонентами естетичної свідомості є почуттєве сприйняття предмета, його переживання, естетична оцінка, естетичний смак і ідеал. Естетичний ідеал і естетичні почуття формують естетичний смак. Естетичне почуття гармонізує і вдосконалює емоційно-духовний світ людини і є однією з умов її всебічного розвитку. Смак кожного обмежений, але його не можна спростувати, його слід виховати або витіснити іншим смаком.
Вимоги до взуття, так само як і його функцій, необхідно розглядати в розрізі двох класів, що враховують розподіл потреб людини на біологічні і соціальні, відображають рівні розвитку людини, її біологічну природу і соціальну сутність.
У класі біологічних вимог можна виділити декілька рівнів: морфологічний (анатомічний), біомеханічний, фізіологічний, психофізіологічний. На кожному з них взуття повинно забезпечити нормальне функціонування нижніх кінцівок і всього організму людини, бути безпечним і нешкідливим.
На морфологічному рівні взуття забезпечує цілісність і правильне взаємне розташування кісток, суглобів, м'язів, зв'язок, куполів і тканин стопи. Біомеханічні вимоги випливають із потреби в економії зусиль при пересуванні, спрямовані на забезпечення ефективності виконання органами тіла механічної роботи.
Фізіологічні потреби і вимоги пов'язані зі збереженням енергії організму, регулюванням процесів обміну і видаленням продуктів обміну з поверхні шкіри, забезпеченням комфортних умов мікроклімату навколо стопи і ноги за показниками температури, вологості, газового складу, швидкості руху повітря, електрофізичних властивостей, захистом від несприятливих хімічних і біологічних чинників навколишнього середовища.
Психофізіологічні потреби і вимоги спрямовані на забезпечення сприятливої взаємодії людини з виробом за показниками, що сприймаються зовнішніми органами чуття.
У класі утилітарних виділяються вимоги антропометричні, функціональні та ергономічні. Антропометричні характеристики споживачів і взуття повинні співпадати, забезпечувати їх сумісність у просторі. В разі невідповідності взуття вимогам споживача за цими показниками відпадає необхідність оцінювання решту показників, тому вони розглядатимуться першими.
Соціальні вимоги, зумовлені суспільним буттям І суспільною свідомістю, пов'язані з системою відносин, що виявляються у формі обмінів діяльністю. Вони розподіляються на соціально-економічні і соціально-психологічні. Перші з них, відображаючи суспільне буття людини й економічні відносини, характеризують соціально-економічну доцільність і ефективність використання виробів. Соціально-психологічні вимоги формуються суспільною свідомістю і відображаються в суспільній та індивідуальній оцінці соціальних функцій взуття. Така оцінка передує виявленню соціально-економічної ефективності споживання, тому соціально-психологічні вимоги розглядаються перед соціально-економічними.
1.2 Загальна характеристика споживчих властивостей взуттєвих виробів та антропометрична відповідність
Вимоги споживачів до взуття встановлюються залежно від того, які потреби людини воно задовольняє і які функції виконує. Природні (біологічні) потреби успадковуються і залежать від фізичного середовища, формуються постійними умовами життя, обумовлені біологічними нормами і постійними природними чинниками. Задоволення всіх цих вимог забезпечує фізичне існування і розвиток людини.
Соціальні потреби зумовлені соціальним середовищем і розвиваються разом з розвитком суспільства. Їх рівень залежить від історичного ступеня вирішення соціальних проблем, актуальності економічних, соціально-психологічних, культурних і духовних проблем суспільства й окремих груп споживачів. Кожна з груп потреб має певну самостійність, вимагає окремого розгляду і виявлення принципів їх взаємозв'язків.
Взуття як один із важливих елементів одягу одночасно задовольняє біологічні і соціальні потреби, виконує утилітарні та соціальні функції. Під останньою розуміється зовнішній вияв властивостей взуття в заданій системі відношень при задоволенні потреб.
З урахуванням екстремального принципу і принципу субординації і координації (ієрархії) залежно від призначення взуття виділяються головна, основні, другорядні і допоміжні функції.
Головна функція взуття - забезпечення нормальних умов функціонування людини у фізичному і соціальному середовищах. Основні функції комплексно характеризують один з аспектів, основну мету застосування взуття. Другорядні і допоміжні функції уточнюють і доповнюють головну та основну функції, конкретизують усю систему функцій, відображають її причинно-наслідковий характер, можуть виявлятися лише за відповідних умов застосування взуття і догляду за ним. Вони сприяють виконанню основних функцій або розширюють діапазон умов використання взуття. Кожна функція має конкретний матеріальний носій - конструктивні елементи виробу.
Взуття відносить до товарів складного асортименту. Його розподіляють за статево-віковими і іншими групами споживачів, цільовим призначенням (побутове, виробниче, спортивне), умовами використання (польове, вуличне, для приміщень), частотою і характером діяльності (повсякденне, святкове, для урочистих подій, змінне, для прогулянок, відпочинку тощо), сезонами і температурними періодами використання та багатьма іншими ознаками. Залежно від цього основні та інші функції взуття будуть різними. Нижче розглянемо основні найсуттєвіші функції побутового взуття.
Утилітарні функції виявляються в системах споживач - взуття і споживач - взуття - фізичне середовище. Вони забезпечують нормальне функціонування стопи і всього організму людини, захист від несприятливих зовнішніх чинників.
У першій системі реалізуються профілактична і в окремих випадках ортопедична функції, а у другій системі - захисна і пристосування до опорної поверхні. Для розуміння профілактичної функції розглянемо вплив функціонування стопи на організм людини.
В організмі людини стопа виконує статичну, або опорну, функцію і динамічну, що сприяє переміщенню тіла. Під час пересування організм людини піддається впливу механічних поштовхів, дуже чутливих для внутрішніх органів, особливо головного і спинного мозку. Ці поштовхи першими сприймають стопи, виконуючи ресорну функцію, яка обумовлює пружність і еластичність ходи завдяки наявності поздовжніх і поперечного купола, а також скорочувальній спроможності м'язів. Значення ресорної функції зростає при захворюванні і віковому зношуванні інших ресорних апаратів, наприклад, при артрозах суглобів і спондильозах. У свою чергу, захворювання і ослаблення куполів викликає артрози розташованих вище суглобів ніг і хребця.
Стопа є надзвичайно важливим і вразливим органом. Розлад її функцій викликає хворобливі явища, обмежує працездатність і ускладнює життя людини.
Профілактична функція взуття забезпечує:
* природний розвиток і правильне формування кістяка дитячих стоп;
* правильний розподіл статично-динамічних навантажень на окремі ділянки стопи для досягнення біомеханічне урівноваженого стану нижніх кінцівок і тіла людини;
* нормальне функціонування пружного апарату ніг, збереження і підсилення ресорних функцій куполів;
* запобігання розвитку патологічних відхилень у стопі при інтенсивному навантаженні і перевтомі м'язово-зв'язкового апарату ніг;
* компенсацію ослабленої і втраченої ресорної функції нижніх кінцівок.
Ортопедична функція характерна для ортопедичного взуття, що виготовляється за рекомендацією лікаря для полегшення пересування осіб з різними захворюваннями і вадами ніг.
Забезпечуючи діяльність людини в різних умовах природного і штучного середовища, взуття виконує комплекс функцій, які тісно пов'язані між собою і умовно можуть бути поділені на захисну і пристосовану до опорної поверхні.
Захисна функція виявляється в тому, що взуття:
* захищає від несприятливих кліматичних умов - низьких і високих температур, вологи, бруду, снігу;
* видаляє продукти обміну як несприятливий чинник середовища (виділення потових і сальних залоз), що сприяє нормальному вияву фізіологічних функцій організму;
* захищає ноги від механічних пошкоджень (ударів, уколів, тиску, тертя) і біологічних чинників (мікроорганізмів, комах тощо).
Функція пристосування до опорної поверхні пов'язана з тим, що стопа людини сформувалася в природних умовах пересування по м'якому ґрунту, коли забезпечується рівномірний розподіл тиску на всю опорну поверхню босої ноги. Під час ходіння по твердих покриттях (тротуар, підлога) стопа дотикається до опори лише окремими ділянками - пагорбком п'яткової та голівками першої і п'ятої пліснявих кісток, що збільшує тиск на одиницю поверхні (рис. 1). Аналогічне явище спостерігається в умовах нерівної опорної поверхні.
Раціональне взуття забезпечує рівномірний розподіл навантаження на одиницю опорної поверхні, що можна також розглядати як захист від механічних чинників, а також зменшує небезпечність пересування по ковзкій поверхні.
Рис. 1. Максимальний питомий тиск стопи на ділянки устілки, кПа.
Для розуміння соціальних функцій взуття як складової частини одягу необхідно простежити за їх виникненням і етапами розвитку. Соціально-психологічні еталони, звичаї, традиції, що виникли історично, досить стійкі і довговічні. Вони склалися під впливом матеріальних і соціальних умов життєдіяльності, відбиралися і закріплювалися як соціальний досвід народу. Окремі функції, що виникли за давнини, збереглися до наших днів і психологічно впливають на людей.
Первісні люди як члени одного роду користувалися однотипним одягом, що дозволяло розпізнавати "своїх" і "чужих". Так зародилася розпізнавальна функція, що значно посилилася в наступні епохи. З появою надлишку предметів і приватної власності товарні відносини призводять до розчленування і функціонування соціального багатства в різних формах. На цій підставі зароджується духовна форма оцінної діяльності людини і духовне споживання предметів, коли критерієм значущості виступає соціальний ідеал.
У сучасний умовах одяг виконує різні соціальні функції, які ще не повністю сформульовані і розкриті. Базовим, напевно, є задоволення потреби в самореалізації і самоутвердженні через власні предмети. Крім потреби в прилученні до певної соціальної групи (соціалізації) через предмети одягу реалізується потреба у виділенні із середовища, утвердженні індивідуальної свободи і визнанні оточуючих. Предмети включаються в систему спілкування не в чисто речовому бутті, а як носій цінності, як засіб інформаційного зв'язку між людьми. У відповідному оформленні зовнішнього вигляду розкривається своєрідна ієрархія знакових систем, що відображають соціальну, статеву і вікову диференціацію, особливості характеру споживачів, престижно-статусні та ролеві моменти. У такий спосіб реалізується розпізнавальна функція одягу, що характеризує місце споживача в ієрархічній структурі соціальних і економічних відносин.
Серед соціальних функцій особливе місце займає естетична функція, через яку задовольняються естетичні потреби. Основу естетичного представляє специфічна органічна єдність об'єктивного і суб'єктивного. Ця функція є синтезуючою - вона пов'язана з духовним засвоєнням предмета, індивідуальним переживанням його гармонії і досконалості, що виявляються в процесі виконання утилітарних та інших соціальних функцій. Естетичні емоції задовольняють потребу сприймати й оцінювати досконале, гармонічне та прекрасне як доцільну досконалість, потребу в духовному самовизначенні, вияв самосвідомості, збереження власної неповторної індивідуальності.
Важливою є також виховна функція - формування естетичного смаку, ощадливого ставлення до людської праці, збереження традицій і культури народу, надбання навичок правильного вибору і використання взуття з врахуванням різноманітних умов кліматичного, предметного і соціального середовища, дбайливого догляду за виробами.
Споживач як колективізований індивід - член відповідної спільноти людей (нації, групи) - та індивідуальність з власним досвідом і особливим баченням речей, персоніфікує колективний досвід лише через власну почуттєво-емоційну практику. Компонентами естетичної свідомості є почуттєве сприйняття предмета, його переживання, естетична оцінка, естетичний смак і ідеал. Естетичний ідеал і естетичні почуття формують естетичний смак. Естетичне почуття гармонізує і вдосконалює емоційно-духовний світ людини і є однією з умов її всебічного розвитку. Смак кожного обмежений, але його не можна спростувати, його слід виховати або витіснити іншим смаком.
Вимоги до взуття, так само як і його функцій, необхідно розглядати в розрізі двох класів, що враховують розподіл потреб людини на біологічні і соціальні, відображають рівні розвитку людини, її біологічну природу і соціальну сутність.
У класі біологічних вимог можна виділити декілька рівнів: морфологічний (анатомічний), біомеханічний, фізіологічний, психофізіологічний. На кожному з них взуття повинно забезпечити нормальне функціонування нижніх кінцівок і всього організму людини, бути безпечним і нешкідливим.
На морфологічному рівні взуття забезпечує цілісність і правильне взаємне розташування кісток, суглобів, м'язів, зв'язок, куполів і тканин стопи. Біомеханічні вимоги випливають із потреби в економії зусиль при пересуванні, спрямовані на забезпечення ефективності виконання органами тіла механічної роботи.
Фізіологічні потреби і вимоги пов'язані зі збереженням енергії організму, регулюванням процесів обміну і видаленням продуктів обміну з поверхні шкіри, забезпеченням комфортних умов мікроклімату навколо стопи і ноги за показниками температури, вологості, газового складу, швидкості руху повітря, електрофізичних властивостей, захистом від несприятливих хімічних і біологічних чинників навколишнього середовища.
Психофізіологічні потреби і вимоги спрямовані на забезпечення сприятливої взаємодії людини з виробом за показниками, що сприймаються зовнішніми органами чуття.
У класі утилітарних виділяються вимоги антропометричні, функціональні та ергономічні. Антропометричні характеристики споживачів і взуття повинні співпадати, забезпечувати їх сумісність у просторі. В разі невідповідності взуття вимогам споживача за цими показниками відпадає необхідність оцінювання решти показників, тому вони розглядатимуться першими.
Соціальні вимоги, зумовлені суспільним буттям і суспільною свідомістю, пов'язані з системою відносин, що виявляються у формі обмінів діяльністю. Вони розподіляються на соціально-економічні і соціально-психологічні. Перші з них, відображаючи суспільне буття людини й економічні відносини, характеризують соціально-економічну доцільність і ефективність використання виробів. Соціально-психологічні вимоги формуються суспільною свідомістю і відображаються в суспільній та індивідуальній оцінці соціальних функцій взуття. Така оцінка передує виявленню соціально-економічної ефективності споживання, тому соціально-психологічні вимоги розглядаються перед соціально-економічними.
Суть антропометричних вимог - забезпечення правильного співвідношення між ногою і взуттям у просторі. Від цього залежить можливість використання взуття, стан і функціонування ніг, функціональні, естетичні показники і довговічність взуття . Під час носіння взуття, яке не відповідає стопі за розмірами і формою, не забезпечується стабільність положення стопи під час пересування, що викликає підвищену втому, появу потертостей, мозолів, деформацію і передчасне зношування взуття.
У геленковій частині взуття повинно трохи стискати стопу в поперечному напрямі для надійного його закріплення і виключення напруження м'язів для утримування взуття на стопі.
П'яткова частина взуття, особливо дитячого, повинна відповідати формі і розмірам п'ятки, щільно охоплювати стопу (у межах допустимого стискання) і забезпечувати її стійке положення, запобігати деформації.
На ділянці кісточок, тильного згину і пальців стопа має дуже тонкий підшкірний жировий шар, тому навіть слабке стискання може викликати травму, що не допускається.
Основними показниками антропометричних вимог є:
1) відповідність параметрів копилів стопам конкретних статевовікових груп населення за розмірами і формою сліду, формою та висотою носкової і голенкової частин, периметрами обхвату з урахуванням використання проміжних засобів захисту - утеплювачів, панчіх, шкарпеток, вкладних устілок тощо, а також структури асортименту копилів за розмірами, повнотою і фасонами;
2) раціональність конструкції взуття і наявність можливості плавно регулювати периметри обхвату на різних ділянках;
3) стабільність форми і внутрішніх розмірів взуття після знімання з копилів, правильність і чіткість маркування розміру і повноти;
4) наявність відповідного асортименту та розмірами, повнотою і фасонами в роздрібній мережі з врахуванням основних розмірних та морфологічних типів і підтипів стоп;
5) стабільність розмірів і форми взуття в процесі зберігання і використання, можливість приформування до стопи за рахунок пластичності деталей верху.
Задоволення антропометричних вимог потребує копітких періодичних досліджень стоп населення, досконалого проектування взуттєвих копилів і конструювання взуття, правильного його підбору під час купівлі й догляду в процесі експлуатації.
Виконання взуттям відповідних функцій забезпечується за схемою: матеріал - конструкція - форма - властивості - функції. Споживні властивості, так само як і функції, є потенційними, виявляються в більшості випадків лише при використанні, тому за відсутності можливості визначення властивостей їх прогнозують на підставі реальних ознак конструкції. Для цього необхідно знати властивості конструктивних елементів.
Розглянемо вимоги до конструкцій і властивостей взуття для забезпечення профілактичної функції.
Раціональний розподіл навантаження між передньою і п'ятковою ділянками стопи для врівноваження стану м'язів і суглобів ніг та тіла людини під час стояння і пересування досягається за наявності у взутті каблука певної висоти, ширини і довжини. Фізіологічна рівновага м'язів ноги досягається при висоті каблука, що дорівнює 1/14 довжини стопи. Взуття без каблуків і на високих каблуках вважається нефункціональним для тривалого використання. Такі самі вимоги висуваються до взуття для пересування на значні відстані і роботи стоячи, щоб забезпечити нормальне функціонування куполів і попередити розвиток плоскостопості.
П'яткова частина повинна бути стійкою до статичних і динамічних навантажень, а задник - міцно скріплений з каблуком і геленковою частиною. Геленкова частина має бути пружною і міцною, стійкою до багаторазових динамічних навантажень, мати відповідну форму і висоту. На ділянці внутрішнього купола між стопою й устілкою повинен бути деякий проміжок. Але забезпечення відповідності взуття за висотою купола ускладнюється тим, що стопи за цією ознакою значно різняться між собою. У взутті з жорсткими клиноподібними каблуками геленкова частина не сприяє ресорним функціям, а при низьких куполах обмежує рухливість стопи і можливість тренування м'язів купола.
Для захисту від несприятливих кліматичних умов взуття повинно мати певний рівень теплозахисних і вологозахисних властивостей залежно від умов його використання. Видалення продуктів обміну забезпечується показниками, що характеризують вологообмінні властивості - гігроскопічністю, паропроникністю, швидкістю вологовіддачі (висихання) тощо.
Пальці стопи захищаються підносками відповідної жорсткості, а п'яткова частина - задниками. Захист опорної поверхні стопи від механічного впливу нерівної опори забезпечують деталі низу відповідної товщини і твердості.
Проте взуття з жорсткими деталями низу викликає утворення мозолів і пухирів на опорних ділянках стопи, тому матеріали деталей деякою мірою повинні деформуватися під тиском стопи і приформовуватися до її опорної поверхні для розосередження навантаження на більшій площі. Така спроможність характеризує опорну жорсткість матеріалів і їх пакетів. Цей показник має особливе значення для людей, стопи яких мають недостатню товщину й еластичність шкірно-жирової тканини з боку плантарної (опорної) поверхні. Якщо деталі низу дуже м'які, порушується стійкість при пересуванні, підвищується навантаження на нервову систему.
Однак розосередження тиску ще не є достатнім для збереження і підсилення ресорної функції стопи. Для захисту від поштовхів та струсів і зниження втоми при пересуванні деталі низу повинні бути пружними, поглинати частину навантаження, тобто мати амортизаційні властивості. Твердість, пластичність і пружність деталей низу одночасно досягається за рахунок відповідної комбінації матеріалів для внутрішніх, проміжних і зовнішніх деталей.
Для безпечнішого пересування ковзькою поверхнею в умовах весняно-осіннього і зимового періодів взуття повинно мати відповідні протиковзні (фрикційні) властивості.
На жаль, для багатьох показників функціональних властивостей немає обґрунтованих нормативів і методів визначення, тому нижче розглянемо лише деякі з них.
Теплозахисні властивості. В умовах використання побутового взуття найважливішим показником зовнішнього середовища є температура, тому що вона впливає на основний обмін речовин в організмі. Стопа найбільш віддалена від центральних органів, тому її терморегуляція ускладнена. Нормальною є температура її поверхні в межах 19-33 °С. Підвищена температура призводить до перегрівання й інтенсивного виділення поту. Зниження температури шкіри великого пальця до +18 °С викликає відчуття холоду, до 8-10 °С - болі, викликає простудні та інші захворювання, ще нижче - відморожування. У дітей механізми терморегуляції менш досконалі, тому переохолодження і перегрівання ніг трапляються частіше.
Вологозахистні властивості. Показники цих властивостей (намокання, промокання, водопроникність у статичних і динамічних умовах) мають важливе значення для взуття, що використовується у весняно-осінній і перехідний періоди, у зв'язку з різким погіршенням теплозахисних властивостей вологих матеріалів, зниженням комфортності і збільшенням маси взуття. Тривале зволоження спричиняє натирання стопи, ревматичні захворювання в холодний період і грибкові -у спекотний. Показники властивостей залежать від матеріалів деталей верху і низу, конструкції взуття. Рівень вологозахисних властивостей повинен відповідати умовам використання взуття, тому при оцінюванні мова може йти про умови застосування і ступінь універсальності тих чи інших видів і моделей взуття.
Вологообмінні властивості. У процесі терморегуляції стопи потові залози, що розташовані на її поверхні, виділяють певну кількість поту залежно від інтенсивності роботи або пересування, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму людини: у стані спокою і при повільному пересуванні - 0,5-3, при інтенсивному пересуванні і помірній роботі - 3-7, при важкій фізичній роботі в умовах високої температури (30°С) - до 15 г на годину. Найбільша кількість поту виділяється через шкіру пальців, найменша - на ділянці поздовжнього купола.
Задовільні умови роботи стопи забезпечуються при температурі повітря всередині взуття +21-25 °С і відносній вологості 60-90 %. При використанні взуття з верхом із синтетичної шкіри відносна вологість 90 % досягається за 1,5-2 год, з натуральної шкіри - за 5 год. Найсприятливіші умови створює мікроклімат всередині взуття при температурі +21 - +23 °С і відносній вологості 60 - 73 %.
Якщо система матеріалів верху і низу, а також конструкція взуття не забезпечують видалення поту, то збільшується вологість всередині взуття, зволожуються деталі. В умовах низьких температур це викликає переохолодження стопи, а влітку - перегрівання
Сучасний стан ринку взуття і взуттєвих товарів дипломная работа. Маркетинг, реклама и торговля.
Сочинение по теме Язык как система
Доклад: Правление Бориса Годунова. Начало Смутного времени
Курсовая работа по теме Підбір теплонасосного, когенераційного та допоміжного обладнання ТЕЦ Соколівського цукрового заводу
Реферат по теме Системы заработной платы, гарантии и компенсации
Методика использования антивирусных программ
Реферат по теме Самозанятость
Решения Контрольной Работы 5 Класс Дорофеева
Реферат: Welfare Reform Paper Essay Research Paper Welfare
Практическое задание по теме Как России выйти из кризиса согласно периодическому развития человечества
Реферат: Політична система Польщі
Дипломная работа по теме Резка металла и ее основные виды
Курсовая работа по теме Процесс формирования творческих способностей дошкольников в условиях создания эстетической развивающей среды
Право Контрольная Работа 10
Курс Лекций На Тему Технология Туристической Деятельности
Сестринский Уход При Бронхиальной Астме Курсовая
Сочинение По Тексту Айтматова
Витамины Красоты Реферат
Доклад по теме Эстетические потребительские свойства непродовольственных товаров: классификация, характеристика единичных свойств
Сочинение 1 Класс Как Я Провел Лето
Доклад по теме Иностранные инвестиции в экономику России в I полугодии 2004 г.
Право государственной собственности - Государство и право курсовая работа
Десять самых ядовитых животных мира - Биология и естествознание презентация
Масоны как культурное явление в мире - Культура и искусство курсовая работа