Стан та перспективи співпраці України з міжнародними організаціями - Международные отношения и мировая экономика дипломная работа

Главная

Международные отношения и мировая экономика
Стан та перспективи співпраці України з міжнародними організаціями

Функції міжнародних організацій в світовій системі. Класифікація і економічна характеристика провідних міжнародних організацій і їх значення в процесі міжнародної глобалізації. Членство та перспективи та наслідки вступу України до міжнародних організацій.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИ ОРАНІЗАЦІЯМИ
- збір інформації для подальшого аналізу;
- загальний та статистичний аналіз.
В силу специфіки питання, яке досліджується, багато робіт зарубіжних авторів присвячені висвітленню ролі міжнародних організацій. Тут слід виділити ґрунтовні дослідження таких авторів, як Ф. Вішер, В. Аспатурян, А. Фердросс, Р. Хіггінс, також роботи Г. Кельзена, В. Грехема, Ф. Джесепа, В. Гоулда, Г. Шермерса, Н. Блоккера, Я. Клаберса, М. Кремони, К. Хільгрубера,
Серед українських авторів, які працювали в еміграції цю ж проблему досліджували В. Голуб, Т. Кіс, К. Савчук. Такі вчені, як В. Буткевич, В. Денисов, А. Дмитрієв, В. Василенко, В. Забігайло, О. Висоцький, І. Лукашук, С. Войтович, В. Хонін, В. Муравйов, О. Задорожній, О. Копиленко, М. Гнатовський, працювали та продовжують працювати в Україні і присвячують свої роботи розробці питань теорії та висвітленню окремих питань відносин України з різними міжнародними організаціями.
Теоретичною та інформаційною базою роботи послужили праці зарубіжних і вітчизняних вчених з проблем міжнародної економіки та міжнародного права, в тому числі з питань участі України в системі міжнародних економічних організацій, матеріали періодичної преси, наукові доповіді та матеріали науково-практичних конференцій, дані Держкомстату України, міжнародні нормативні акти, законодавчі та нормативні акти України і інші джерела.
У першому розділі даній роботі показано основні передумови виникнення міжнародних організацій, роль та значення міжнародних організацій в світовій економіці. В другому розділі освітлена класифікація міжнародних організацій, їх роль у вирішенні глобальних проблем сучасності. У третьому розділі йдеться річ про відносини Украйни з міжнародними організаціями, також показано основні позитивні та негативні моменти взаємної діяльності.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ДІЯЛ ЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В ГЛОБАЛЬНІЙ СВІТОВІЙ СИ СТЕМІ
1.1 Сутність та функції міжнародних організацій в глобальній світовій системі
міжнародний організація глобалізація економічний
В даний час у період швидкого розвитку науково-технічного прогресу неможливе існування держав без їхньої взаємодії. Їх взаємодія може здійснюватися як через економічні, так і політичні відносини. У сучасному світі саме за допомогою міжнародних організацій здійснюється співробітництво між державами. Міжнародні організації не тільки регулюють міждержавні відносини, але і приймають рішення з глобальних питань сучасності. На сьогоднішній день існує багато гострих питань: питання війни і миру, екологія, питання інтеграції держав тощо. Тому, кожна міжнародна організація покликана вирішувати дані питання.
Отже, у сучасних міжнародних відносинах міжнародні організації грають важливу роль, як форма співпраці держав і багато розвинутої дипломатії. Виникнення міжнародних організацій в XIX столітті з'явилося віддзеркаленням і наслідком об'єктивної тенденції до інтернаціоналізації багатьох сфер життя суспільства.
Міжнародні організації є, перш за все, специфічною формою прояву і організації співробітництва між різними країнами світу. При цьому необхідно відзначити, що на сучасному етапі суспільного розвитку межі дії міжнародного права, характер міжнародних організацій, а також їх зростаючі можливості, відіграють активну роль в становленні міжнародної співпраці та зростанні глобалізації.[1-5,7]
Отже, необхідно дати визначення міжнародним організаціям. Міжнародні організації - це добровільні об'єднання держав відповідно до міжнародного права, на основі міжнародних договорів для співпраці, які мають структуру органів управління і загальні цілі.
Визначимо, необхідність створення міжнародних організацій, яка полягає у наступному - об'єднати зусилля держав, тобто виробити загальну програму дій за рішенням світових проблем і, що особливо важливе, створити умови для її реалізації - завдання виключно складне. Адже мова йдеться про країни різної політичної, економічної й соціальної орієнтації, з неоднаковим рівнем розвитку, що володіють національними, культурними, релігійними, етнічними особливостями.
При всій спільності завдань, що встали перед державами, кожне з них переслідує власні цілі, обумовлені специфікою його стану на сучасному етапі світової глобалізації, має в своєму розпорядженні різні ресурси і можливості. Подібні відмінності продовжують залишатися головним чинником в вирішення загальносвітових проблем.
Чималі труднощі на цьому шляху пов'язані з глобалізацією економіки, що різко прискорилася за останню чверть століття. Тому необхідно розглянути сутність глобалізацій них процесів.
Суть цього процесу полягає в тому, що в сферу міжнародного обміну і інтеграції виявилися втягнутими сотні тисяч підприємств і корпорацій, мільйони громадян самих різних галузей господарської діяльності - від видобутку сировини до виробництва складних машин і устаткування, техніки, технологій, від надання всіляких видів послуг до передачі знань, інформації, капіталів, робочої сили.
Подібна тенденція, поза сумнівом, є позитивною і відображає рух людства по шляху економічного і науково-технічного прогресу. Глобалізація економіки створює сприятливі передумови для міжнародної співпраці у вирішенні загальносвітових проблем.
Завдяки процесам глобалізації відкрилися унікальні можливості для широкого міжнародного обміну науковими ідеями і здійснення спільних досліджень і розробок ученими і фахівцями різних країн в таких складних і практично мало вивчених галузях знань, як екологія, біосфера і ноосфера Землі, демографія в їх взаємодії з економікою, етнографією, соціологією, історією, правом, міжнародними відносинами [1,5].
Відзначимо, що міжнародні організації в глобалізаційному процесі характеризуються наступними основними характеристиками:
- постійним або регулярним характером діяльності;
- використання в якості основного методу діяльності багатосторонніх переговорів і обговорення проблем;
- прийняття рішень шляхом голосувань або консенсусу;
- рекомендаційним характером прийняття рішень.
Виходячи із загальної характеристики, визначимо основні функції. Під функціями слід розуміти зовнішні прояви процесів її діяльності з виконання покладених на неї завдань (наприклад, регулюючі, контрольні, оперативні та інші функції). При цьому організація має право здійснювати свої функції тільки в межах закріпленої за нею компетенції
Основні групи функцій міжнародних організацій розглянуто наступним кроком.
- організація міжнародних конференцій;
- збір і аналіз статистичних і фактичних матеріалів;
- публікація і поширення статистики і досліджень;
- надання приміщень секретаріату для проведення багатобічних і двосторонніх переговорів.
2. Спостереження - сприяння з можливістю формулювання і обнародування офіційної точки зору організації на ті чи інші проблеми, що є способом створення громадської думки і надання тим самим дії на економічну політику країни.
3. Нагляд - жорсткіша форма спостереження, пов'язана із зобов'язанням країн повідомляти на регулярній основі і по встановленій формі дані про свій економічний стан і вислуховувати рекомендації по суті поточного економічного розвитку. Уряди, які підписали статут міжнародних організацій, що здійснюють нагляд, зобов'язані з визначеною частотою приймати в себе місії експертів з цих організацій і надавати їм крім поточних публікацій також і первинну інформацію, відповідати на їхні питання і бути максимально відвертими. Зміст дискусій за бажанням уряду може залишатися конфіденційним і не оприлюднюватися міжнародною організацією, з якою велися дискусії. Типовий приклад - МВФ, головна функція якого полягає саме в жорсткому нагляді за економічною політикою країн-членів з метою надання їм рекомендацій для попередження потенційно можливих макроекономічних дисбалансів і найбільш ефективного вирішення існуючих проблем. Однак, країни-члени можуть ігнорувати такі рекомендації;
4. Регулювання - нагляд, що спирається на примус країн до виконання рекомендацій міжнародного співтовариства через розробку відповідних міжнародних норм і механізмів примусу до їх виконання. Регулювання в міжнародній економіці засноване на тому, що країни добровільно приймають рішення про створення певного міжнародного механізму вирішення тих чи інших проблем, домовляються про принципи його функціонування і про те, як вони будуть спільно карати країни, які порушили принципи, під якими вони самі ж підписалися. Прикладом є СОТ: в рамках цієї організації встановлені певні правила міжнародної торгівлі, з якими погодилися більше сотні країн, а також жорсткі антидемпінгові та інші процедури, які приймаються проти порушників погоджених правил.
5. Контроль - функції, які полягають у здійсненні контролю за відповідністю поведінки держав нормам міжнародного права, а також резолюцій. У цих цілях організації мають право збирати та аналізувати відповідну інформацію, обговорювати її і висловлювати свою думку в резолюціях. У багатьох випадках держави зобов'язані регулярно подавати доповіді про виконання ними норм міжнародного права та актів організації у відповідній області.
Особливо розвинена ця система в галузі прав людини. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. зобов'язує учасників представляти звіти про виконання ними положень Пакту Комітету з прав людини. За результатами обговорення Комітет звітує Економічній і Соціальній Раді ООН. З метою контролю на місця направляються спостережні місії організацій.
Інформаційна функція полягає в тому, що міжнародні організації виступають в якості найбільших одержувачів, передавачів і каналів поширення інформації. Їх інформаційні можливості приваблюють до них держави, одні з яких стають повноправними членами організації, інші спостерігачами, а також інші міжнародні організації, ТНК та міжнародні групи тиску. У сукупності ці компоненти утворюють особливий інформаційний підпростір, специфіка поширення інформації в якому вивчена вкрай мало. Тим не менше, дослідники відзначають їх особливу роль в інформаційних процесах. Наприклад, французький автор М. Гунель пише, що міжнародні організації «грають інформаційну роль, оскільки вони є широко поширеними форумами, які сприяють неформальному діалогу представників держав [5,7].
Проведення досліджень, зустрічей різних людей, спілкування сприяють усвідомленню, визначенню і чіткому формулюванню загальних проблем, як на світовому, так і на більш низьких рівнях. Це полегшує переговори для прийняття узгоджених рішень». Gounelle M. Relations internationales. Paris, 1993.
Діяльність міжнародних організацій щодо виконання інформаційної функції різноманітна і включає такі види: збір, обробку та розповсюдження інформації, що відноситься до сфери компетенції організації; підготовку та розповсюдження інформації про функціонування самої організації. Крім цього - регулювання діяльності засобів комунікації; володіння засобами комунікації.
У практиці ООН набули поширення спостережні місії за дотриманням умов мирного врегулювання. Місія ООН контролювала процес ліквідації засобів масового ураження в Іраку і доповідала про це Раді Безпеці ООН. Серйозні заходи контролю, включаючи інспекцію, передбачені Статутом Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ).
Оперативні функції полягають у досягненні цілей власними засобами організації. У переважній більшості випадків організація впливає на реальність через суверенні держави-члени. Разом з тим поступово зростає роль і безпосередньої діяльності. Організації надають економічну, науково-технічну та іншу допомогу, надають консультаційні послуги. Значний розвиток отримали операції ООН з підтримання миру.
Сприяння - спостереження - нагляд - регулювання - контроль не вичерпують весь спектр ключових функцій, які можуть покласти на себе міжнародні організації. По суті всі ці функції багатостороннього міждержавного регулювання засновані лише на добрій волі країн-учасниць. Якщо уряд тієї або іншої країни не бачить вигод від членства в міжнародній організації, ніхто не може змусити прийняти його.
В кінці XX ст. проявилася тенденція до зосередження ключових функцій по регулюванню і моніторингу найважливіших процесів у рамках невеликої кількості організацій. Найбільш універсальні серед них - МВФ, що займається макроекономічною політикою; СОТ, що погоджує торговельну політику; ООН, останні роки все більше спрямовує свої зусилля на соціальні питання, і група Світового банку, що концентрується на проблемах розвитку і структурних реформах. Ці організації виникли наприкінці 1940-х років і виступають сьогодні найважливішими форумами узгодження економічної політики між країнами.
Для здійснення своїх функцій організації володіють відповідним механізмом. Його основу складають органи організації. Організації мають вищим органом, в якому представлені всі члени. Називається він по-різному: асамблея, конференція, конгрес тощо. «Генеральна асамблея» буквально означає - загальні збори. В універсальних організаціях ці органи численні і покликані приймати рішення лише з основних питань. Збираються вони періодично [7,8].
Наприклад, для підготовки резолюцій пленарного органу створюються комісії і комітети загального складу, які працюють під час сесії вищого органу. Генеральна Асамблея ООН приймає резолюції, підготовлені її шістьма комітетами, може створювати допоміжні органи.
Пленарний орган обирає органи обмеженого складу, в числі яких основний виконавчий орган та органи з головних напрямків діяльності організації. При формуванні таких органів враховуються певні критерії, перш за все представництво основних регіонів і груп держав. Відомі й інші критерії. У керівному органі МОП десять місць займають основні промислові країни. У Раді ІКАО забезпечується належне представництво держав, що вносять найбільший внесок у навігаційне обслуговування цивільної авіації.
У більшості організацій органи складаються з представників держав. У деяких випадках з метою забезпечення неупередженості створюються органи, членами яких є не держави, а фахівці, які обираються в особистій якості. Найчастіше це судові органи [12,15].
У деяких організаціях існують парламентські органи. У випадках, коли держави передають здійснення частини своїх владних повноважень міжнародним організаціям, національні парламенти втрачають контроль за цими функціями. Парламентські органи якраз і створюються з метою такої компенсації, а також в ім'я демократичного представництва. Вони або безпосередньо обираються на виборах у країнах-членах (ЄС), або призначаються національними парламентами (Рада Європи). У більшості випадків ці органи обмежуються обговоренням і прийняттям рекомендацій. Тільки Європейський парламент у рамках ЄС володіє істотними правами. Він може відправити у відставку виконавчий орган - Комісію та приймає участь у прийнятті бюджету.
Особливе місце займають судові органи. Різні їх види можуть вирішувати спори між державами, перевіряти правомірність рішень організації та здійснювати адміністративну юрисдикцію щодо персоналу. Більшість організацій не створюють своїх судових органів і не вважають за потрібне вводити судовий контроль, що визначає правомірність прийнятих рішень. У справах, пов'язаних з персоналом, універсальні організації використовують адміністративний суд ООН. У ЄС, органи якого приймають юридично обов'язкові рішення, Суду належить важлива роль у контролі за їх правомірністю.
Організації мають секретаріат, який виконує велику роботу по обслуговуванню організації. Очолюється він головною адміністративною особою (генеральним секретарем або генеральним директором), яка обирається вищим органом на певний термін.
Основне навантаження лягає на службовців секретаріату, які працюють на постійній основі. Число обслуговуючого персоналу у всіх таких організаціях перевищило в даний час 80 тис. Службовці підбираються з урахуванням представництва різних регіонів. З метою забезпечення їхньої незалежності створено систему соціального забезпечення і пенсійну систему. Їм надано імунітет від оподаткування та місцевої юрисдикції. У разі необхідності організація повинна відмовитися від імунітету щодо свого службовця.
Фінансування організацій здійснюється їх членами залежно від можливостей останніх. Як правило, внесок однієї держави не повинен перевищувати 25% бюджету та бути не менше 0,01%. Багато фінансових організації формують бюджет за рахунок власних доходів. Регулярний бюджет покриває звичайні витрати. Додаткові витрати, наприклад на миротворчі операції або надання економічної допомоги, покриваються за рахунок добровільних внесків [8-10].
Міжнародні організації, в процесі своєї еволюції, стали глобальним, всеосяжним явищем, яке може суттєве впливати на світову економіку і політику. Оцінка цього впливу і перспектив міжнародних організацій представляє великий науковий інтерес.
Отже, існування міжнародних організацій має велике значення для кожної держави окремо та усього світу взагалі.
Зважаючи увагу на різноманітність та повноту функцій, можна зробити висновок, що діяльність міжнародних організацій впливає на усі сфери життя та певною мірою сприяє їх розвитку.
Роль міжнародних організацій значна і усі вони сприяють спілкуванню держав у різних сферах життя.
1.2 Причини та передумови виникнення міжнародних організацій
Історичне пізнання про створення міжнародних організацій дозволяє простежити весь складний шлях виникнення взаємодії між державами. Розглядаючи питання з історичного боку, можна зрозуміти на яких принципах ґрунтувалися, і як удосконалювалися міжнародні відносини, і до чого прагне людство.
Міжнародний організації виникли вже в стародавності й до сьогодення удосконалювалися в міру розвитку суспільства.
У Древній Греції VI столітті до нашої ери з'явилися перші постійні міжнародні об'єднання у вигляді спілок міст і громад (наприклад, Лакедімінська і Делоська Сіммакіі), або релігійно-політичних союзів племен і міст (наприклад, Дельфійсько-Фермопільській амфіктіоніі) [5,8, 10]. 
Подібні об'єднання з'явилися прообразами майбутніх міжнародних організацій. Багато вчених справедливо підкреслювали, що на тому етапі ці союзи зближували грецькі держави і пом'якшували їх замкнутість.
Наступним етапом розвитку міжнародних організацій стало створення міжнародних економічних і митних об'єднань. Один із перших таких союзів був Ганзейський торговий союз, який вивів зі стану середньовічного варварства всю Північну Німеччину. Цей союз був остаточно оформлений у XVI столітті. На чолі цього об'єднання перебував Любек.
На початку XIX був створений Німецький митний союз. Всі країни, що увійшли в цей союз, повинні були підкорятися однаковим законам щодо ввезення, вивезення та транзиту товару. Всі мита признавалися загальними і розподілялися між членами союзу по кількості народу населення.
Фахівці, що вивчають історію міжнародних організацій, вважають, що першою міжурядовою організацією в її класичному розумінні була Центральна комісія з судноплавству на Рейні, утворена в 1831 році
Вже в другій половині XIX століття були створені міжнародні союзи для виміру землі (1864 р.), Світовий телеграфний союз (1865 р.), Всесвітній поштовий союз (1874 р.), Міжнародне бюро мір і ваг (1875 р.), Міжнародний союз для захисту міжнародної і художньої власності та інші. У цей період співробітництво держав стає більш великим, зачіпаючи всі великі сфери життя. Всі організації даного періоду мали постійні органи фіксованих членів і штаб-квартири. Компетенція їх обмежувалася обговоренням спеціалізованих проблем.
Наступним важливим етапом у розвитку міжнародних організацій є період після першої світової війни, коли держави приступили до створення міжнародної організації з підтримання миру і міжнародної безпеки. Так у 1919 р. була утворена Ліга Націй. Основними органами Ліги Націй були збори всіх представників членів Ліги, рада і постійний секретаріат.
Головним її завданням на той час було підтримання миру, і запобігання нових війн. Ліга Націй повинна була вживати всі можливі заходи для збереження миру. Якщо який-небудь член Ліги вдавався до війни всупереч прийнятим на себе зобов'язанням, то основні члени Ліги зобов'язувалися негайно порвати з ним усілякі торгові та фінансові відносини, а Рада могла запропонувати різним зацікавленим урядам виставити той або інший контингент військ.
У статуті Ліги Націй були передбачені різні ефективні заходи з підтримання миру. У ньому визнавалося необхідним обмеження національних озброєнь до мінімуму, необхідного для забезпечення національної безпеки. Раді Ліги уявлялося вибрати плани обмеження озброєнь для кожної держави і внести їх на розгляд зацікавлених урядів [10].
Але на думку фахівців, Ліга Націй не змогла справитися зі своїм основним завданням: збереження світу і мирне врегулювання міжнародних конфліктів. Ті розбіжності, які виникли між членами Ліги спричинили за собою не виконання узятих зобов'язань. Вона не змогла запобігти Другу світову війн, а також напад Японії на Китай, Італії на Ефіопію, Німеччини - на Австрію і Чехословаччину, Італії - на Іспанію тощо. І 18 квітня 1946 ліга Націй була ліквідована у зв'язку з тим, що Ліга Націй не виконала своїх функцій і на цьому історичному етапі припинила своє існування.
Головні передумови виникнення необхідності створення міжнародних організацій, Спиридонов Спиридонов І.А. Світова економіка. - М.: ИНФРА. 2008, С. 96-98. відокремлює наступні:
- лібералізація міжнародної торгівлі шляхом зниження митних тарифів;
- крах світової колоніальної системи та забезпечення розвитку країн, що звільнилися;
- сировинні та енергетичні кризи 70 - 80-х років, що ускладнюється діями країн - експортерів нафти, структурні кризи у РСРЕ;
- глобалізація світової економіки, посилення взаємозв'язків і взаємозалежності країн, пристосування національних економічних систем до змін, що відбуваються в світовому господарстві;
- посилення мощі транснаціональних корпорацій;
- інтенсивний розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції;
- розпад світової соціалістичної системи;
- інтенсивний розвиток економічних відносин між країнами в умовах неузгодженості національних законодавств і відмінностей у методах регулювання зовнішньоекономічних зв'язків;
- загострення глобальних проблем розвитку людської цивілізації.
Таким чином, стає зрозумілим виникнення й подальший розвиток діяльності міжнародних організацій.
Отже, визначимо деякі характерні риси сучасної міжнародної системи на відміну від тієї, яка існувала раніше:
- національні держави є як і раніше її головними акторами. Сьогодні їх число зросло майже до 200 одиниць, збільшившись майже в 4 рази в порівнянні з 51 державою - первісним членом ООН;
- зростаюча кількість міжнародних організацій, як міжурядових (МУО), так і неурядових (МНО). У 1960 р. в світі налічувалося 154 МУО і 1268 МНО, в 1996 р. їх кількість збільшилася відповідно до 224 і 12 961 одиниць Також, міжнародні організації створюють особливу форму управління міжнародною системою, яка необхідна у зв'язку зі зростаючою взаємозалежністю і переплетенням інтересів держав у політичній, економічній і соціальній сферах;
- протягом останніх трьох десятиліть відбувається процес глобалізації міжнародної політики і транскордонного переплетення різних проблем. Глобалізація означає все більш сильне ущільнення транскордонної співпраці передусім у галузі економіки, технології, комунікації, науки і транспорту;
- суперечливість міжнародної системи проявляється в паралельних з глобалізацією процесах децентралізації, регіоналізації та багатополярності. Конфігурація конфлікту Схід-Захід з його біполярністю вже не є структурно визначальною для міжнародної системи. Формуються нові регіональні центри сили;
- переміщення центру конфронтації в міжнародній системі з відносин Схід-Захід на вісь Північ-Південь. Конфлікт між багатою Північчю і бідним Півднем ґрунтується на абсолютно різних політичних, економічних і культурних шансів і можливостей розвитку індустріальних країн і країн;
- завершення конфлікту Схід-Захід призвело до драматичного повороту в змісті і вимірі поняття «сила». Класичні ознаки сили (розміри території та кількість населення держави, його геополітичне становище, чисельність збройних сил тощо) і територіального суверенітету держави вже в багатьох відносинах втратили своє значення.
Таким чином, створення міжнародних організацій та їх розвиток відбувався поетапно. Поступово держави усвідомлювали необхідність міжнародного співробітництва в різних сферах життя, що призводило до обміну винаходами в області науки, у військовій техніці, мистецтва.
Міжнародні організації минулого стали прообразами сучасних міжнародних організацій, яких в даний час велика кількість, і які відіграють велику роль в сучасних міжнародних відносинах.
Наступним кроком даного питання розглянемо діяльність міжнародних організацій останнім часом.
Події 80-х і 90-х років піддали МВФ найбільш суворим випробуванням за всю його 50-річну історію. Намагаючись гнучко реагувати на мінливі потреби свого зростаючого співтовариства МВФ продовжує залишатися ефективною силою в міжнародних кредитно-валютних справах.
Головним випробуванням 80-х років з'явилася криза заборгованості, яка вибухнула у 1982 році, коли ряд країн, що розвиваються, обтяжених боргами, виявилися не в змозі виплачувати свої борги комерційним банкам і урядам країн-членів МВФ. Реакція МВФ була негайною.
Надаючи кредити потерпілим країнам в безпрецедентних масштабах для проведення реорганізації їх економіки, діючи в новій для нього ролі як посередник між країнами-боржниками та їх кредиторами і докладаючи енергійні зусилля до перегляду боргів МВФ у попередженні краху системи міжнародних розрахунків.
Проблема міжнародних боргів повністю ще не вирішена, але міжнародна кредитно-валютна система в цей час стабілізована і небезпека її краху минула.
На початку 90-х років поряд зі своєю звичайною діяльністю і продовженням роботи, пов'язаної з кризою, МВФ концентрує свої зусилля в двох областях [11-14].
По-перше, він організував велику кампанію з надання допомоги країнам Східної Європи, що зазнають болісний перехід від економіки з центральним плануванням до ринку. МВФ забезпечує їх не тільки грошима, а й, що важливіше, дає експертні оцінки при створенні тих фінансових та економічних структур (центральні банки, система оподаткування, конвертованість валюти, тарифні режими), без яких неможливе функціонування системи вільного підприємництва.
По-друге, МВФ продовжує допомагати своїм бідним членам у створенні умов для їх економічного зростання.
Міжнародний Банк Реконструкції та Розвитку, який частіше називають «Світовий Банк», був заснований у липні 1944 року на валютно-фінансовій Бреттонвудської конференції, яка відбулася у Нью - Гемпширі, США, під егідою ООН. Світовий Банк розпочав свою діяльність 25 червня 1946 року. Світовий Банк надає позики країнам, що розвиваються для фінансування інвестицій сприяють економічному зростанню країни і підйому життєвого рівня.
Інвестиції спрямовуються на будівництво дорожніх повідомлень, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем і на такі види діяльності, як розвиток сільськогосподарських структур, перекваліфікація вчителів, програми поліпшення харчування дітей і вагітних жінок.
Перші позики, надання яких було схвалено Світовим Банком, допомогли фінансувати реконструкцію зруйнованих війною економік в країнах Західної Європи. Сьогодні Світовий Банк надає позики країнам, що розвиваються країнам Африки, Азії, Латинської Америки, Карибського басейну. Середнього Сходу та Європи.
Отже, міжнародні організації, в своєму сучасному вигляді, мають більше шансів на вирішення багатьох проблем та сприянню розвитку кожної держави.
1.3 Глобальна структура управління міжнародних організацій
Поняття «глобальне управління» досить широко використовуйся в літературі приблизно з середини 80-х років XX століття. Його можна охарактеризувати як політична взаємодія міжнародних факторів з метою вирішення проблем, які зачіпають більше, ніж одну державу або регіон.
Один з теоретиків глобального управління Джеймс Розенау Оригинал: Linkage Politics: Essays on the Convergence of National and international Systems. Edited by James Rosenau. Princeton Center of International Studies. The Free Press, New York Collier-Macmillan Limited, London, 1969. Chapter Three. Toward the Study of National-International Linkages (James N. Rosenau). Pp. 44-56. Перевод Д.А. Жабина. , визначає його не тільки через офіційні інститути, якими регулюються норми і правила міждержавної взаємодії, але і через всі ті «організації та групи впливу - від багатонаціональних корпорацій, транснаціональних соціальних рухів до безлічі неурядових організацій, - які переслідують цілі і завдання, досягнення вирішення яких залежить від транснаціональних правлячих і владних інститутів. Часто «глобальне управління» ототожнюють з поняттям «глобальний уряд». Схожість, а з іншого боку, відмінність цих термінів пов'язане зі змістом, закладеним у них.
Глобальне управління - це функція реалізації влади, здійснювана більшістю. Глобальний уряд можна представити як політичний інститут, що має юридичні основи (наприклад, конституція).
Глобальне управління не має під собою такої основи, представляючи собою швидше колективні домовленості як формального, так і неформального характеру.
Отже, глобальне управління - це процес спільного керівництва, що поєднує національні уряди, багатосторонні державні установи і громадянське суспільство для досягнення загальних цілей.
Глобальне управління забезпечує стратегічний напрямок і керує колективними зусиллями з вирішення глобальних завдань.
Для того щоб бути ефективним, глобальне управління повинно відповідати наступним вимогам:
- здатним охопити національні та секторальні кордони та інтереси;
- повинно бути демократичним, а не авторитарним,
- діяти в рамках відкритого політичного, а не бюрократичного, процесу;
- носити швидше інтегрований, ніж спеціалізований характер.
Отже, наступним чином доцільно розглянути на рисунку 1.1. загальну структуру світової глобальної системи.
Рисунок показує складний взаємозв'язок певних елементів ст
Стан та перспективи співпраці України з міжнародними організаціями дипломная работа. Международные отношения и мировая экономика.
Стилистика Как Наука Реферат
Курсовая работа по теме Отбывание наказания в колониях-поселениях
Курсовая работа: Адвокатура в России. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Применение компенсационной ответственности в сфере налогообложения
Сочинение По Творчеству Пушкина 9 Класс
Курсовая работа по теме Электроснабжение и электрическое оборудование инструментального цеха
Курсовая Работа Объем Национального Производства И Методы Его Исчисления
Реферат по теме Творчество Ф.И.Тютчева
Реферат: The Pit And The Pendelum Essay Research
Реферат по теме Обеспечение безопасных условий труда
Курсовая работа по теме Геохимия алюминия
Курсовая работа по теме Проблема дискурса в лингвистике
Лабораторная Работа Строение Тканей 8 Класс
Реферат по теме Архип Иванович Куинджи и его загадка
Реферат: Политический конфликт между Россией и США. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме ВИЧ-инфекция и СПИД
Доклад по теме Как беречь и сажать деревья
Отчет по практике: Исследование способов защиты от компьютерных вирусов программными методами и выбор оптимального антивирусного клиента
Курсовые Работы По Модулю Музыкальное Развитие Дошкольников
Реферат По Пдд Опасные Игры На Дороге
Патологическая анатомия. Захарьевская Мария Алексеевна - Медицина презентация
Ревматоидный полиартрит, дебют, висцеро-суставная форма - Медицина история болезни
Личность Ивана IV (Грозного) в истории отечества - История и исторические личности реферат