Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків - Педагогика дипломная работа

Главная

Педагогика
Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

Психофізіологічні особливості старших підлітків. Завдання і складові здорового способу життя. Розробка методичних рекомендацій для педагогічних працівників та батьків щодо формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров'я у старших підлітків
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ'Я У СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ
1.1 Проблема формування відповідального ставлення до власного здоров'я у дітей як одна із найважливіших проблем сучасної школи
1.2 Завдання і складові здорового способу життя
1.3 Психофізіологічні особливості старших підлітків
1.4 Основні соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров'я у старших підлітків
Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ТА ПЕРЕВІРКА
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ
ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ УЧНІВ ДО ВЛАСНОГО
2.1 Методика діагностичних досліджень старших підлітків
2.2 Програма формування відповідального ставлення до власного здоров'я старших підлітків
2.3 Опис результатів експериментального дослідження
2.4 Методичні рекомендації для педагогічних працівників та батьків щодо формування відповідального ставлення до власного здоров'я у старших підлітків
здоров'я підліток відповідальний ставлення
У сучасних умовах розвитку суспільства проблеми збереження, зміцнення і розвитку духовного, фізичного та психічного здоров'я громадян набули особливої актуальності. Життя і здоров'я людини є найвищою цінністю й одним із головних показників цивілізованості суспільства. Пріоритетність проблеми зумовлена різким погіршенням стану здоров'я молоді, від якої залежить майбутнє держави. За оцінкою фахівців, майже 90 % дітей мають відхилення у здоров'ї, а більш як 50 % - незадовільну фізичну підготовку. Значна частина захворювань учнівської молоді має дидактогенну природу, тобто викликана або спровокована безпосередньо умовами навчально-виховного процесу. У такій ситуації велику увагу потрібно приділяти саме створенню в навчальних закладах умов з виховання фізично, психічно і духовно здорової особистості.
Здоров'я школярів - це інтегральний показник їхнього фізичного, психічного і соціального благополуччя, гармонійності процесів росту та розвитку. Воно залежить від багатьох медико-біологічних та соціально-економічних факторів, але найбільше впливає на нього довкілля, умови життєвого та навчального середовища. З точки зору реформи сучасної системи освіти найважливішою детермінантою, яка визначає стан здоров'я учнів, є якість організації навчально-виховного процесу.
Реформа освіти, що здійснюється на сучасному етапі, передбачає більш ранній початок систематичного навчання дітей - із 6-річного віку - та перехід на 12-річний термін середньої освіти. У загальноосвітніх закладах докорінно змінюється сам навчально-виховний процес: у його організацію і структуру впроваджується навчання за модулями. Постійно збільшується обсяг інформаційного потоку, відбувається зростання інтенсивності навчання. При цьому навчально-виховний процес у сучасних освітніх закладах супроводжується значною психоемоційною напругою учнів і так званим «шкільним стресом».
На жаль, на фоні реформування системи освіти стан здоров'я школярів з кожним роком погіршується. Так, у середньому в Україні лише 10,0 % випускників шкіл можуть вважатися здоровими, 52,6 % - мають серйозні морфо-функціональні відхилення, а 36,0-40,0 % - страждають хронічними захворюваннями [59]. Як свідчать наукові дослідження, саме за останні роки збільшується кількість учнів з відхиленнями психоемоційного стану, порушеннями сну, підвищеною втомлюваністю, тривожністю, зниженою емоційною лабільністю, розумовою працездатністю [28, 41, 64].
Питанням збереження і зміцнення здоров'я учнівської молоді, формування культури здоров'я як цілісного якісного особистісного утворення присвячені численні праці вітчизняних і зарубіжних вчених: філософів та культурологів (В. Климова, І. Федь, Л. Сущенко та ін.); валеологів (І. Брехман, Є. Булич, Л. Жаліло, Л. Попова, С. Страшко та ін.); медиків (М. Амосов, Г. Апанасенко, В. Войтенко та ін.); педагогів (В. Алфімов, О. Дубограй, М. Гончаренко, В. Горащук, М. Гриньова, В. Оржеховська, С. Лебедченко та ін.); психологів (В. Ананьєв, А. Маслоу, С. Бондаренко, Ю. Орлов та ін.).
Багато уваги проблемам гармонійного розвитку особистості, зокрема фізичного, приділяли корифеї педагогічної науки Я. Коменський, Дж. Локк, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін. Вони вважали, що у виконанні складних завдань навчання, виховання і оздоровлення дітей важлива роль належить учителю. Так, В. О. Сухомлинський зауважував, що кожен учитель зобов'язаний знати анатомо-фізіологічні, психологічні особливості дітей різного віку, незалежно від того, який предмет він викладає: «Педагог не має права не знати, що діється з дитиною, чому вона нездорова, як стан її здоров'я позначається на її розумовому й моральному розвитку» [66, с. 46].
Виникнення ряду проблем у сфері освіти, характерних для сучасного суспільства, вимагає розробки нових технологій їх вирішення. Сучасна вітчизняна школа нагально потребує перевизначення своєї місії, докорінного перегляду методології, радикального оновлення підходів до формування здоров'язберігаючого освітнього середовища. Час вимагає від педагогіки переосмислення підходів до формування й розвитку особистості, пошуку нових шляхів до покращення здоров'я дітей як головного чинника їхнього гармонійного розвитку. У цьому контексті обґрунтування, розробка й експериментальна перевірка соціально-педагогічних умов формування відповідального ставлення учня до власного здоров'я набуває особливої актуальності.
Вивчення психолого-педагогічної літератури показало, що означена проблема не є новою.
Проте проблема формування відповідального ставлення до власного здоров'я у старших підлітків недостатньо розкрита в психолого-педагогічній літературі.
Таким чином, актуальність проблеми, недостатнє висвітлення її в психолого-педагогічній літературі, а також недоліки сучасної школи зумовили вибір теми дипломної роботи: “Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров'я у старших підлітків”.
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ'Я У СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ
1.1 Проблема формування відповідального ставлення до власного здоров'я у дітей як одна із найважливіших проблем сучасної школи
Людина ? вище творіння природи. Але для того, щоб насолоджуватись її скарбами, вона повинна відповідати щонайменше одній вимозі ? бути здоровою. Це аксіома, про яку ми в перебігу днів елементарно забуваємо.
Основною метою реформування освіти в Україні є забезпечення психолого-педагогічних умов для саморозвитку і самореалізації учня як суб'єкта освітнього процесу.
Актуальні проблеми охорони здоров'я дітей шкільного віку і підлітків привертають увагу фахівців різних галузей наукового пізнання. Так, до актуальних наукових проблем гігієни та санітарно-епідемічного благополуччя дітей в сучасних умовах звертаються Бєсєдіна А. А., Даниленко Г. М., Єременко Г. М., Полька Н. С., Сисоєнко Н. В. та ін. Виноградов В. В., Лаптєв А. П., Муравов І. В. розглядають фізичну культуру і спорт як основу здорового способу життя. Кон І. С., Максименко С. Д. велику увагу приділяють психологічним аспектам формування здорового способу життя. Гройсман А. Л., Матвєєв В. Ф., Трикутько О. П. наголошують на важливості профілактики шкідливих звичок в учнівському середовищі. Педагогічні умови й шляхи формування здоров'язберігаючого освітнього середовища розглядають Кривошеєва Г. С., Оржеховська В. М., Падалка О. С. та ін. Завидівська Н., Пуківська Л. важливим аспектом формування навичок здорового способу життя підлітків вважають професіоналізм вчителя. Бойченко Т. Є., Колонтій Н. М. проповідують культуру сімейного дозвілля, наголошуючи на значній ролі батьків у формуванні, збереженні і зміцненні здоров'я підлітків. Питанню здорового способу життя, як важливого чинника особистості, сучасному досвіду і методиці впровадження оздоровчої освіти та виховання дітей і молоді присвятили свої дослідження науковці: О. Д. Дубогай, С. І. Жупанін, В. І. Туташиновський та ін., які вважали, що поняття «здоровий спосіб життя» складається з трьох компонентів: фізичного, психічного і соціального.
У прагненні України до європейської та світової інтеграції виникає необхідність модернізації освітньої галузі з використанням найкращих вітчизняних та світових стандартів. Особливого значення в сьогоднішніх реаліях напруженого розвитку навчання набуває стан здоров'я підростаючого покоління. Сьогодні немає сумніву в тому, що поряд із генетичними, соціально-економічними, екологічними факторами знижують рівень здоров'я учнів і чинники шкільного життя.
Доведено, що інтенсифікація й екстенсифікація сучасного навчального процесу, ускладнення програм зі шкільних дисциплін, невідповідність методик і технологій навчання віковим та функціональним можливостям школярів, нераціональна організація навчально-виховного процесу (перевантаження навчальними матеріалами як на уроках, так і при виконанні домашніх завдань), велике сумарне добове навантаження на нервову систему негативно впливають на всі компоненти здоров'я учнів: уповільнюється розвиток; виснажуються адаптаційні резерви організму; у школярів відбувається зростання хронічних і так званих «шкільних» хвороб; з'являється втома; деформується мотиваційна сфера; обмежуються успіхи в навчанні; ускладнюється професійна підготовка майбутніх спеціалістів.
«Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні надійно увійти в повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров'я, повноцінне і радісне життя» [56, с. 15]. Цей стародавній вислів Гіппократа в наш вік проникнення у всі сфери діяльності науково-технічного прогресу стає вищою мірою актуальним. Адже так звані «хвороби цивілізації» тісно пов'язані з ігноруванням фізичної культури. Малорухомий спосіб життя, нераціональне харчування, куріння, алкоголь роблять організм людини беззахисним перед різного роду хворобами.
В групу «хвороб цивілізації» входять найбільш поширені і небезпечні хвороби серцево-судинної системи і обміну речовин ? атеросклероз, гіпертонічна хвороба, ожиріння, а також злоякісні пухлини, ендокринні розлади, алергічні ураження, нейропсихічні порушення. Однак ті хвороби, які відомі нам сьогодні, ? не останні, з якими зіткнулось людство. Змінюються умови життя, а з ними змінюються і фактори зовнішнього середовища, що складають загрозу здоров'ю. Вже сьогодні медики стикаються з новим класом хвороботворних збудників. І важко сказати, яких зусиль вимагатиме боротьба з хворобами, з якими зіткнуться наші потомки. Зрозуміло одне ? для успішної боротьби з ними людству знадобиться набагато більш високий рівень життєздатності організму, ніж той, який ми маємо і який вже сьогодні виявляється недостатнім. Досягти такого рівня життєздатності можна з допомогою таких безцінних стимуляторів захисних сил людини, як засоби фізичної культури і спорту, виховання здорового способу життя з раннього дитинства.
У суспільстві, побудованому на гуманістичних і демократичних засадах, здоров'я людини є вищою цінністю, найважливішим надбанням держави, а здоров'я дитини - в першу чергу. Це один з головних пріоритетів, основа і запорука прогресу суспільства і держави.
Здоров'я дітей і підлітків у будь-яких соціально-економічних і політичних ситуаціях є найактуальнішою проблемою і предметом першочергової важливості. Нація, що не дбає про здоров'я своїх дітей, приречена на вимирання. Дитяче здоров'я не може бути принесеним у жертву ? ні хворій економіці, ні руйнуванню моральних основ суспільства.
Серед завдань реформування освіти особливо актуальною є проблема забезпечення в школі умов для реалізації її оздоровчої функції. Це зумовлено як погіршенням стану здоров'я дітей (50 % ? функціональні відхилення в роботі різних систем організму; 26 % ? відхилення в роботі серцево-судинної системи; 17 % ? захворювання органів травлення; 10,2 % ? захворювання ендокринної системи), так і вимогами нормативно-директивних документів.
За статистичними даними, в Україні практично здоровими закінчують школу лише 5-7 % учнів. Більшість дітей, прийшовши до школи, вже мають певний діагноз, тому одним із головних завдань сучасної школи має бути підтримання та поліпшення здоров'я дітей. Для реалізації цього завдання в українській школі запроваджено вивчення курсу «Основи здоров'я» відповідно до програми, затвердженої Міністерством освіти і науки України, в якій передбачено розкриття основних методів і засобів формування здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичної, психічної, соціальної і духовної складових здоров'я [39].
Немає ніяких сумнівів: фізична культура і спорт для підлітка не тільки надзвичайно необхідні, але й значною мірою привабливі, оскільки дають йому можливість розвивати у собі різні якості, що цінуються його однолітками, дозволяють включитися в широке коло спілкування, вносять в його життя дух змагання, хорошого азарту.
Але ось який парадокс: незважаючи на все це, багато хто з наших підлітків не в дружбі з фізкультурою і спортом, вони нададуть перевагу перегляду по телебаченню нудного футбольного матчу тому, щоб поганяти м'яч самим… Це справедливо хвилює батьків, які спостерігають за тим, як з роками знижується рухова активність їх раніше таких непосидючих дітей.
Очевидно, відшукати якісь об'єктивні причини цього небажаного явища можна. Як правило, з кожним класом програма стає все складнішою, її засвоєння вимагає все більше сил і часу. Крім того, у підлітків помітно ширшою є потреба в різних позакласних заняттях: хто захоплено читає художню літературу, хто займається моделюванням і радіотехнікою, хто увесь свій вільний час присвячує комп'ютеру й Інтернету. У декого дозвілля заповнене заняттями музикою, участю в художній самодіяльності. Та й чи мало справ у допитливого юнацтва? А у добі всього лише 24 години, і часу на активний відпочинок залишається все менше.
Багато хто з батьків скаржиться, що підлітки дуже мало бувають на свіжому повітрі: «Раніше, бувало, додому не докличешся, а зараз - на вулицю не вигониш». Та й як вигониш? По-перше, діти вже не потребують постійної опіки і, як правило, самі вирішують, чим і коли їм займатись, по-друге, не дуже вони й прислухаються до порад дорослих і хотять до всього дійти «власним розумом». Нажаль, нерідко виявляється, що саме фізична культура приноситься в жертву всім іншим заняттям і захопленням.
За даними А. Г. Хрипкової, більше половини учнів займаються фізкультурою тільки на шкільних уроках. Але ж шкільні уроки, як вважають фізіологи і гігієністи, можуть забезпечити лише десяту частину необхідної норми рухової активності підлітків (навіть в тому випадку, коли вони проходять з хорошим навантаженням, коли всі здорові діти відвідують їх і коли їх з тих чи інших мотивів не заміняють уроками з інших предметів) [45].
Спостереження свідчать про те, що багато хто з підлітків не буває після школи на свіжому повітрі, що приблизно у кожного третього підлітка перерва між класними і домашніми заняттями не перевищує півтори години. На підготовку уроків у старших підлітків витрачається до 4 годин, причому майже три чверті школярів не влаштовують ніяких перерв для відпочинку.
Ну а той резерв вільного часу, який все ж таки є, - як він використовується? І він частіш за все віддається «сидячим» заняттям, насамперед комп'ютеру і телевізору. Переважна більшість підлітків проводить за комп'ютером і телевізором понад півтори години, а деякі (кожен десятий) - навіть більше трьох годин.
Неважко помітити, що при такому розподілі часу на заняття спортом, фізичною культурою його практично не залишається. А одні лише шкільні уроки фізкультури, як вже сказано, можуть компенсувати нестачу руху лише незначною мірою.
Наслідком «сидячого» життя можуть бути такі дефекти фізичного розвитку, як порушення осанки, слабкість опорно-рухового апарату, ожиріння. Відсутність постійного фізичного навантаження негативно впливає на розвиток серцево-судинної системи, серйозно знижує розумову працездатність, погіршує пам'ять. На це звернув увагу ще К. Д. Ушинський. Він писав: «Найважливішою умовою, що підвищує роботу пам'яті, є здоровий стан нервів, для чого необхідні фізичні вправи… Гімнастика, прогулянки на свіжому повітрі і взагалі все, що зміцнює нерви, має більше значення для здоров'я пам'яті, ніж різноманітні мнемонічні підстановки» [70, с. 138].
Питання про рухову активність, про її норму хвилює не тільки батьків, але й медиків, фізіологів, біологів. Хоча деякі рекомендовані показники можуть не співпадати, спрямування рекомендацій одне: необхідно створити умови для того, щоб рухова активність всіх наших підлітків була набагато вищою.
Пониженою добова рухова активність (гіпокінезія) вважається в тому випадку, якщо нестача рухів сягає 50 % і більше від норми. У випадках, коли дефіцит рухів незначний і короткочасний, виражених змін в організмі не спостерігається. При зниженні активності проти норми у 2-3 рази у дітей виявляється комплекс розладів, що впливають на обмінні процеси і працездатність організму, що росте, - це і є гіподинамія. При тривалому впливі вона може перейти у справжню хворобу. Вирішити цю проблему можна тільки систематичними, організованими заняттями [19].
В умовах науково-технічного прогресу, що висуває підвищені вимоги до фізіологічних, психічних, емоційних сфер життєдіяльності людського організму, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчання, праці та відпочинку набувають чималого значення. В системі фізичного виховання вони повинні бути дієвим засобом підтримання розумової працездатності школярів, сприяти всебічному розвитку учнів, підготовці їх до життя, праці, захисту Батьківщини.
Однак це завдання не може бути вирішене існуючою системою фізичного виховання і спорту оскільки вона орієнтована на інші цілі ? розвиток рухових якостей, підготовку спортсменів тощо.
Необхідно поставити справу так, щоб кожна людина змолоду піклувалася про своє фізичне вдосконалення, володіла знаннями в галузі гігієни і медичної допомоги, вела здоровий спосіб життя. Реалізація цих настанов допоможе активізувати людський фактор, здатний здійснити прискорення соціально-економічного розвитку нашої країни, забезпечити всебічний прогрес суспільства. Таким чином, перед працівниками народної просвіти, перед всіма, хто причетний до справи виховання підростаючого покоління, стоїть завдання забезпечити подальше зростання масовості фізичної культури і спорту, постійно залучати до них школярів, удосконалювати форми і методи фізкультурно-оздоровчої роботи. Разом з тим діяльність педагога не повинна обмежуватись навчанням дітей лише знанням, навичкам й умінням, зазначеним у відповідних розділах програми. Особливу увагу педагоги повинні приділяти формуванню в учнів мотивів до здорового способу життя.
Останнім часом серед підлітків набуло значного поширення вживання алкогольних напоїв, куріння, вживання наркотичних речовин, що негативно позначається на їхньому здоров'ї, навчально-пізнавальній діяльності та поведінці, призводить до скоєння ними правопорушень і злочинів.
Протягом багатьох років перевага в навчанні надавалась вивченню «предметів», а не вихованню морального громадянського стану людини в сім'ї, школі. В результаті сформувалась атмосфера бездуховності і безкультур'я, моральної розпущеності, поширення серед підлітків куріння, п'янства, наркоманії та близької до неї токсикоманії. Причини цього явища складні, неоднозначні і тісно пов'язані з багатьма сімейно-психологічними, соціальними факторами, що формують особистість людини. Очевидно вживання наркотичних і токсичних речовин, як, до речі, і надмірне захоплення рок-музикою ? це симптом протиріч, з якими стикається незріла особистість у намаганнях подолати стресові життєві ситуації, у пошуках уваги до себе, емоційної та соціальної підтримки.
Молоді люди, які стали на шлях пияцтва або наркоманії, готові до асоціальних вчинків, мало зацікавлені у своєму суспільному престижі, вони нерідко виявляють негативізм до загальноприйнятих норм поведінки.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що вживання алкоголю, наркотиків, куріння учнівської молоді є явною ознакою ненормального розвитку їхньої особистості. Найголовнішими причинами цього є:
- некритичне ставлення оточення до алкоголю, куріння як допустимих елементів нашого життя;
- інтелектуально збідніла організація дозвілля старшокласників, яка замінюється примітивним проведенням вільного часу в «алкогольному середовищі» вуличної компанії;
- недостатнє використання засобів фізичної культури і спорту як протидії вживанню алкоголю, наркотиків, курінню;
- примітивні знання у переважної більшості школярів про шкідливість алкоголю, наркотиків, тютюну для організму людини і для її діяльності;
- недостатня сформованість у школярів потягу до навчання, до вдосконалення своєї особистості, що може протидіяти шкідливим звичкам.
Все це потребує розробки змісту виховання здорового способу життя учнів, шляхів його реалізації у процесі вивчення навчальних дисциплін і в позаурочній виховній роботі, створення в школі й сім'ї морально-психологічного клімату нетерпимості до вживання алкоголю, наркотиків, куріння. У навчально-виховний процес і в зміст окремих предметів потрібно систематично вводити елементи антиалкогольних і антинікотинових знань, формуючи адекватну громадську думку, створювати умови для позитивного самоствердження підлітків, домагатися виховання в учнів високого загальнокультурного рівня.
У сучасній школі, на жаль, все ще відчутна традиційна неувага до здоров'я, здорового способу життя і формування потреби бути здоровим. Критерії здоров'я або практично не беруться до уваги, або залишаються другорядними при оцінюванні якості і наслідків освіти. Незадовільні результати збереження фізичного і психічного здоров'я дітей свідчать про неефективність практичної роботи педагогів з формування гармонійної особистості.
Нажаль, лише уроків основ здоров'я для забезпечення оздоровчого впливу школи на дитину недостатньо. Тому кожен навчальний заклад має впроваджувати в навчальний процес власні концепції, а саме: збільшення рухової активності учнів під час уроків та в позаурочний час (години здоров'я, фізкультпаузи та фізкультхвилинки), організація позакласних заходів щодо формування навичок здорового способу життя (виховні години, спортивні свята тощо), робота спортивних секцій у школі тощо.
Таким чином, формування освіченої, фізично та соціально здорової творчої особистості є найактуальнішою проблемою сучасного суспільства. Серед традиційних цінностей українського народу завжди вагоме значення мали здоров'я та фізична досконалість. Національний ідеал здоров'я зумовлювався системою національних традицій. Однак сьогодні виховання у молодого покоління дбайливого ставлення до свого здоров'я можливе лише шляхом інтеграції знань про здоровий спосіб життя в базові дисципліни, а також виховання свідомого ставлення учнів до здорового способу життя.
Виховання відповідального ставлення підлітків до свого здоров'я - це шлях до фізичної, емоційної гармонії, що передбачає перегляд життєвих ціннісних пріоритетів, які забезпечать протистояння таким негативним явищам у суспільному житті, як наркоманія, алкоголізм, куріння, ранні статеві стосунки, венеричні хвороби, ВІЛ/СНІД, асоціальні вчинки. У цьому контексті обґрунтування, розробка й експериментальна перевірка соціально-педагогічних умов формування відповідального ставлення учня до власного здоров'я набуває особливої актуальності.
1.2 Завдання і складові здорового способу життя
Кожна людина хоче бути здоровою. Кожен мріє про повне, ідеальне здоров'я. Але що ж це таке - здоров'я? Чи існує чітке визначення цього стану? Якою є його норма?
Питання, що розуміти під нормою здоров'я людини не просте, воно хвилювало вчених протягом всієї історії медицини. Ще видатний лікар давнини Авіценна, відмічаючи всю складність і багатогранність процесів, що відбуваються в організмі, писав, що буває тіло, здорове безмежно; тіло здорове, але не безмежно; тіло не здорове, але не хворе; тіло в гарному стані, що швидко сприймає здоров'я; тіло, хворе на легкий недуг; зрештою, тіло, безмежно хворе [68].
Багато хто з сучасних дослідників оцінку стану здоров'я населення пов'язують з показниками смертності і причинами смерті. Такий підхід не зовсім правильний, він далеко не повно відображає істинний стан справ. Адже ряд хронічних захворювань, не будучи безпосередньою причиною смерті, тим не менш на тривалий період переводять здорових людей у групу хворих [76].
Інший критерій оцінки стану здоров'я - розрахунок очікуваної тривалості життя нового покоління, проведений з урахуванням демографічних закономірностей й особливостей захворюваності і смертності на рік народження даної групи населення. Однак і цей метод не точний, оскільки соціальний прогрес, успіхи медичної науки й охорони здоров'я можуть внести суттєві поправки у прогнози [52].
Ще один шлях до вирішення проблеми, здавалося б найбільш простий і логічний, йде «від зворотного». Все, що не хвороба, то здоров'я. Власне цим шляхом йшов великий вчений древності Гіппократ, який, формулюючи загальні уявлення про хворобу, намагався дослідити спочатку схожість і відмінність із здоровим станом. Але хвороба також поняття досить невловиме. Вона ще Гіппократом мислилась як непостійний патологічний стан, а в часі - організована послідовність. До того ж немає такої людини на землі, яка не була б схильна до того чи іншого недомагання [76].
Тоді виникає питання: а чи варто закликати дітей, підлітків берегти здоров'я змолоду, коли від них майже нічого не залежить: все вже визначено природою?
Якщо б на таку позицію встали лікарі, вони б давно опустили руки. Адже вони краще, ніж хто б то не було, усвідомлюють яка насправді величезна кількість об'єктивних і суб'єктивних факторів впливає на стан людського організму протягом всього життя. Це і побут, і клімат, і географічні особливості території, на якій людина проживає у різні періоди свого життя, і генетична схильність, і звичаї, звички населення, й умови праці, і, зрештою, фізіологічна реактивність організму й багато іншого.
Однак, лікарі борються за кожне людське життя, тому що знають не тільки про небезпеки, що підстерігають живий організм, але й про те, які величезні функціональні резерви він має. Не випадково І. П. Павлов писав, що людський організм є вищою мірою саморегульованою системою, яка сама себе спрямовує, підтримує, відновлює і навіть удосконалюється [51].
От тільки адаптаційні сили організму хоч і величезні, але не безмежні. І тому основний обов'язок людини, її обов'язок перед собою, перед близькими, перед суспільством і полягає в тому, щоб розумно й бережно ставитися до свого здоров'я. Потрібно самим активним чином боротися за те гармонійне злиття тіла і душі, коли все навкруги видається таким світлим, прекрасним, коли відчуваєш, що тобі все вдається, що тобі по силі будь-яка, навіть сама складна справа. По-житейському це і є здоров'я.
Приблизно в цьому ж напрямку йдуть спеціалісти в пошуках формулювання - що ж таке здоров'я.
Багато хто з сучасних дослідників вважає, що здоров'я - це максимальна продуктивність органів, що повною мірою зберегли свої функції, й оцінює його як стан організму, що забезпечує повнокровне виконання всіх життєвих функцій і форм діяльності людини [76].
У Великій медичній енциклопедії зазначено: «Здоров'я - природний стан організму, що характеризується його врівноваженістю з оточуючим середовищем та відсутністю будь-яких хворобливих проявів» [76, с. 13].
У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я записано, що здоров'я - це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад [18].
Словом визначень здоров'ю знайдено чимало, але по суті вони однозначні. І стан здоров'я в цілому можна розглядати як процес збереження і розвитку психічних, фізіологічних і біологічних функцій організму, оптимальної працездатності і соціальної активності людини за максимальної тривалості її життя.
Для того, щоб зберегти здоров'я, необхідно розуміти, що є його джерелами. Базовими даними для підтримки та збереження здоров'я є:
- прагнення до життя та безперервного розвитку.
Сучасна філософія вчить: здоров'я - це не предмет власності, а процес, результат наших думок, дій, почуттів. Визнання людини найвищою цінністю на землі, гуманні відносини між педагогом та учнем - основа психологічного здоров'я дитини та її благополуччя [51].
Основні положення концепції психологічного здоров'я викладено у багатьох сучасних дослідженнях. Так, за Р. Баєвським, здоров'я - це можливість організму людини адаптуватися до змін навколишнього середовища на основі біологічної, психологічної та соціальної суті людини [6].
А. Катков зосереджує свою увагу на теоретичних і практичних методах формування психічного здоров'я через здоровий спосіб життя. Цей факт має особливе значення, оскільки ми вважаємо психічне здоров'я є основою здорового способу життя, а не навпаки. Вчений же довів, що через здоровий спосіб життя можна досягти психічної рівноваги [31].
Як зазначає Т. Бойченко, здоров'я - це багатомірний і цілісний феномен гармонійної життєдіяльності людини, що виражається через взаємоузгоджені стани, явища і процеси формування, зміцнення, збереження, споживання, відновлення, передачі фізичних, психічних, соціальних і духовних складових життя людини, суспільства в цілому [13].
Аналіз праць психологів і медиків із зазначених питань вказує на тісний взаємозв'язок гармонійного розвитку особистості та психологічного здоров'я.
Таким чином, актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров'я громадян України. Право всіх громадян на збереження і зміцнення здоров'я записане у Законі України «Про освіту» (1999 р.). У ряді важливих урядових документів значну увагу приділено питанню формування здорового способу життя ? сукупності стійких форм життєдіяльності людини, що забезпечує її здоров'я та успішний життєвий шлях.
Останнім часом перед українським та й загалом перед світовим суспільством дуже гостро постала проблема здоров'я населення, особливо підростаючого покоління. Всесвітня організація охорони здоров'я розглядає цю проблему не як суто медичну, а як комплек
Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків дипломная работа. Педагогика.
Доклад: Муравьева Ирина Вадимовна
Курсовая работа по теме Единый таможенный тариф
Доклад по теме Менеджеры как хамелеоны
Дипломная работа по теме Анализ профессиональной деятельности саморегулируемых организаций на рынке ценных бумаг РФ
Эссе Роль
Понятие Криминалистической Диагностики Реферат
Гигиеническая характеристика систем больничного строительства.
Эссе Как Я Проведу Каникулы
Курсовая Работа Проект Лесосечных Работ
Реферат по теме Все что конспектировал по олигополии
Курсовая Работа Язвенная Болезнь
Итоговое Сочинение Отношения Между Людьми
Театрализованные Формы Досуга Курсовая
Курсовая работа по теме Язык современного телевидения: технологии или творчество
Реферат: Эталон метра. Скачать бесплатно и без регистрации
Освобождение от исполнения обязанности по уплате налога
Форма планирования и виды планов
Книги Для Подготовки К Итоговому Сочинению
Задания Контрольной Работы По Информатике 2022
Исторические Источники Реферат
Трудовые ресурсы и трудовой потенциал на предприятии (на примере ОАО "Роснефть") - Менеджмент и трудовые отношения курсовая работа
Социально-психологические проблемы адаптации начинающего карьеру молодого человека - Менеджмент и трудовые отношения дипломная работа
Пути улучшения деятельности планово-экономического отдела ОАО "АвтоВАЗагрегат" - Менеджмент и трудовые отношения отчет по практике