Семантико-граматичні особливості дієслів "gehen" та "to go" в німецькій та англійській мові - Иностранные языки и языкознание дипломная работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Семантико-граматичні особливості дієслів "gehen" та "to go" в німецькій та англійській мові

Етимологічна характеристика словникового складу зіставних мов. Лексико-семантичні особливості дієслів переміщення як підвиду "руху" на прикладі дієслів "gehen" в сучасній німецькій мові та "to go" в англійській мові. Суфіксація дієслів переміщення.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра романо-германської філології
Семантико-граматичні особливості дієслів «gehen» та «to go» в німецькій та англійській мові
Спеціальність 8.02030302 «Мова і література»
(німецька, англійська мови і зарубіжна література)
канд. психол. наук, доц. І.В. Михайлова
Die Mehrheit linguistischer Forschungsansдtze basiert auf der Grundlage der Kohдrenz als einer der wichtigsten objektiven Merkmale. Sprache wird gesehen als ein sich im permanenten Wandel befindliches System von Wechselbeziehungen aus syntagmatischen und paradigmatischen Verknьpfungen. In Gruppen unterteilt bilden diese Verbindungen das hierarchische System von Sprache.
Viele sprachwissenschaftliche Studien beschдftigen sich mit der Untersuchung des Verbs. Dies ist kein Zufall, stellt das Verb bzw. Prдdikat eines Satzes doch fast immer die zentrale Bedeutung einer Aussage dar und bildet so die Basis des Verstдndnisses oder einer angemessenen Interpretation eines Textes.
Die besondere Aufmerksamkeit fьr das Verb liegt an der Tatsache, dass es zusammen mit dem Nomen den Kern eines Satzes und somit das "Kraftzentrum" von Sprache bildet.
Verben der Bewegung haben eine zentrale Bedeutung im Vokabular einer Sprache, gehen sie doch einher mit der Dynamik des menschlichen Lebens. In der deutschen und englischen Sprache ist diese semantische Gruppe die grцЯte. Verben der Bewegung bilden hier ein hochkomplex organisiertes System und sind von zentralem Interesse in der linguistischen Forschung.
Trotz der Existenz zahlreicher Studien ьber Verben der Bewegung gibt es offenbar weder eine Arbeit, die LSG der Bewegung in der modernen deutschen oder englischen Sprache betont, noch eine umfangreiche statistische Analyse, welche Ergebnisse der Verwendung in Bezug auf Sprache und Sprechen identifiziert.
Menschen, die unterschiedliche Sprachen sprechen, kцnnen gleiche oder дhnliche sprachliche Konzepte sehr unterschiedlich wahrnehmen und demnach bewerten.
Die Aktualitдt dieses Themas wird definiert durch die Ausrichtung der modernen Linguistik auf das Studium der Semantik und der funktionalen Charakteristika von Spracheinheiten in Texten. Dies bedingt wiederum die Notwendigkeit linguistisch-statistischer Studien ьber die lexikalisch-semantischen, sowie grammatikalischen Eigenschaften von Verben der Bewegung, um so Beziehungen zwischen ihnen, sowie Ihre Funktion in Texten zu identifizieren.
Das Objekt der Forschung sind deutschen und englischen Verben der Bewegung "gehen" und "to go".
Gegenstand der Forschung sind die deutschen und englischen Verben "gehen" und "to go". Untersucht werden systemische und funktionale Eigenschaften der englischen und deutschen Verben der Bewegung auf lexikalisch-semantischer Ebene und ihre Verwendung in Texten.
Ziel dieser Arbeit ist es, die funktionalen Eigenschaften von Verben der Bewegung in modernem Deutsch bzw. Englisch herauszuarbeiten und so lexikalisch-semantische Abhдngigkeiten untereinander, sowie grammatische Eigenschaften zu identifizieren.
Um dieses Ziel zu erreichen, umfasst die Arbeit die folgenden Aufgaben:?
die semantische Struktur der Verben gehen und to go zu erkunden;?
die wichtigsten typischen Bedeutungen der Verben zu untersuchen; paradigmatische Bedeutungen jedes Verbs zu identifizieren;
die Faktoren zu identifizeren, welche die Beziehungen zwischen lexikalisch-semantischen und syntaktischen Merkmalen der englischen und deutschen Verben in den untersuchten Werken bestimmen
Um das Ziel der Arbeit zu erreichen und die gestellten Aufgaben zu lцsen, benutzen wir folgende Methoden:
Komponentenanalyse - die semantische Struktur der verbalen Einheiten fьr die weitere Klassifizierung von lexikalisch-semantische Gruppen festzustellen;
Distributivanalyse - grammatische und lexikalische Gemeinsamkeiten der Verben "gehen" und "to go" in untersuchten Werken zu entdecken;
Methode der vergleichenden Analyse - semantische Bedeutungen von zwei Verben und ihre idiomatische Fдhigkeiten zu vergleichen.
Mithilfe des neuartigen Ansatzes einer statistischen Methode konnten komplexe Parameter analysiert werden, welche Verben der Bewegung und ihre Beziehung mit unterschiedlichen Wortarten charakterisieren.
Die theoretische Bedeutung dieser Untersuchung besteht darin, die Charakteristika eine der vielen semantischen Gruppen moderner deutscher und englischer Sprache zu identifizieren und so einen Beitrag zur Erforschung von Sprachsystemen zu leisten. Die Ergebnisse sollen zu einer Vertiefung der Erkenntnisse ьber grammatisch-semantische Merkmale von Verben beitragen. Die Arbeit ergдnzt bestehende funktional-semantische Studien zu Verben der Bewegung und vertieft das Verstдndnis der Funktionsweise von Verben in Sprachsystemen.
Der praktische Nutzen der Studie reicht von der Mцglichkeit, die Ergebnisse in das Unterrichten von Deutsch und Englisch mithilfe automatischer Textverabeitung zu nutzen, bis hin zur Verwendung von aktuellen Texten zur Entwicklung neuer Lehrmethoden. Die erhobenen Daten kцnnen zur Erstellung von Artikeln verwendet werden.
Diese Masterarbeit hat folgende Struktur: Einleitung, zwei Kapitel, je einen theoretischen und einen praktischen Teil, danach Schlussfolgerungen und ein allgemeines Fazit, sowie eine Liste der Quellen und Anwendungen.
Der erste Abschnitt behandelt das Vokabular der englischen und deutschen Sprache, sowie allgemeine Merkmale der Funktionsweise von Verben.
Der praktische Teil beschдftigt sich mit den allgemeinen Eigenschaften der Verben der Bewegung, der semantischen Bedeutung von "gehen" und "to go" und ihrer Funktionsweise im Text.
Forschungsmaterialien sind Verben der Bewegung im deutschen und englischen Wortschatz, insbesondere "gehen" und "to go" und ihre semantische Bedeutung und grammatikalischen Besonderheiten innerhalb des jeweiligen Vokabulars.
In der Einleitung wird die Auswahl des Themas begrьndet, der Bezug zur Aktualitдt erlдutert, sowie das definierte Ziel der Studie beschrieben. Ebenso werden Objekt und Gegenstand nдher beleuchtet, der neuartige wissenschaftliche Ansatz, sowie der theoretische und wissenschftliche Wert der Arbeit erklдrt.
Більшість сучасних лінгвістичних досліджень ґрунтується на положенні про системність як одну з найбільш істотних об'єктивних рис мов. Мова розглядається як відкрита рухома система одиниць, між якими існують певні типи зв'язків. Ці зв'язки простежуються на рівні синтагматичних і парадигматичних відношень у межах окремих груп, що є складниками ієрархічно побудованої мовної системи.
В лінгвістичній літературі є немало робіт пов'язаних з дослідженням дієслів. Така увага до дієслів з боку дослідників не є випадковою: дієслово-присудок є завжди в центрі висловлювання і від правильного розуміння його змісту нерідко залежить адекватність інтерпретації всього речення.
Дослідження саме дієслів зумовлене насамперед тим, що вони (разом з іменниками) є найважливішою частиною мови і виступають при утворенні речення та висловлювання в ролі «силового центру».
Дієслова переміщення, посідають центральне місце в лексиконі кожної мови, що пов'язано з динамізмом життя людини. У дієслівному лексичному складі німецької та англійської мов ця семантична група слів є однією з найчисельніших. Дієслова переміщення вважають «найцікавішою» частиною лексичного складу мови, якій властиві характеристики високоорганізованої системи.
Незважаючи на наявність досліджень, присвячених дієсловам переміщення, немає праці, у якій було б формально виділено ЛСГ переміщення з усього дієслівного складу сучасних німецьких та англійських мов та проведене комплексне дослідження з широким використанням результатів статистичного аналізу в плані мови та мовлення.
Люди, які розмовляють різними мовами, по різному сприймають та оцінюють дійсність. Одні й ті ж самі концепції можуть інтерпретуватися по іншому. В зв'язку з цим дуже актуальними є в рамках вираження мовної картини світу є порівняльне дослідження на матеріалі близькорідних мов. Мова, як підкреслює В.І. Постовалова, «являє собою справжній наслідок постійної, духовної особливості нації». У зв'язку з цим дуже актуальним є порівняльні дослідження, як відмічає Н.Л. Шамне, особливо на матеріалі близькородинних мов. В нашому випадку це англійська та німецька мови.
Актуальність теми дослідження визначається спрямуванням сучасної лінгвістики на вивчення семантики та функціональних характеристик мовних одиниць у тексті. Актуальність поставленої проблеми також зумовлюється потребою комплексного лінгвостатистичного дослідження лексико-семантичних і граматичних властивостей дієслів руху, взаємозв'язків між ними для виявлення закономірностей функціонування в текстах.
Об'єктом дослідження є німецьке та англійське дієслова руху gehen та to go.
Предметом дослідження є системні та функціональні властивості англійського та німецького дієслова руху на лексико-семантичному і граматичному рівнях та їх вживання у текстах.
Метою дослідження є виявлення функціональних особливостей дієслів переміщення сучасної німецької та англійської мов gehen та to go шляхом установлення взаємозалежностей між їхніми лексико-семантичними та граматичними характеристиками.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
дослідити семантичну структуру дієслів gehen та to go;
виявити основні типові змісти досліджуваних дієслів;
виділити парадигматичні значення кожного з дієслів;
визначити чинники, які зумовлюють зв'язки між лексико-семантичними, та синтаксичними характеристиками англійського та німецького дієслова у досліджуваних творах.
Матеріалом дослідження виступає німецький та англійський словниковий склад зокрема дієслова руху (gehen та to go), їхнє семантико-граматичне значення та особливості функціонування у лексиці німецької та англійської мов.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети й вирішення поставлених завдань в роботі комплексно використовують такі методи:
компонентний аналіз - для встановлення семантичної структури досліджуваних дієслівних одиниць з метою подальшої їх класифікації у лексико-семантичні групи;
метод дистрибутивного аналізу - для виявлення граматичної та лексичної сполучуваності англійських дієслів gehen та to go у досліджуваних творах;
метод компаративного аналізу - порівняння семантичних значень двох дієслів та порівняння їхних фразеологічних можливостей;
Новизна дослідження за допомогою статистичних прийомів здійснено комплексний аналіз основних параметрів, що характеризують як самі дієслова переміщення, так і їх взаємозв'язки з різними частинами мови.
Теоретична значимість дослідження полягає у виявленні особливостей однієї з найчисельніших семантичних груп сучасної німецької та англійської мови, що є внеском у подальшу розробку питання про системність мови. Її результати та висновки сприяють поглибленню знань семантико-граматичних особливостей дієслів. Робота доповнює вже існуючі функціонально-семантичні дослідження дієслів руху, розширює уявлення про функціонування дієслів у мовленні.
Практична значимість дослідження випливає з можливості використання результатів у процесі викладання німецької та англійської мов і при автоматичній обробці тексту, можливості використання його фактичного матеріалу для розробки нових методів навчання. Отримані дані можуть бути використані під час укладання словникових статей переміщення.
Магістерська робота має наступну структуру: вступ, два розділи, теоретичну і практичну частину, після яких слідують висновки, загальний висновок та список використаних джерел та додатки. В першому розділі є мова про словниковий склад англійської та німецької мов; загальну характеристику функціонування дієслів. В практичній частині йде мова про загальну характеристику дієслів руху; семантичне значення дієслів gehen та to go та їхнє функціонування у тексті.
У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаються мета, об'єкт і предмет та методи дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи.
РОЗДІЛ I.Теоретичні засади вивчення особливостей функціонування дієслів в німецькій і англійських мовах
1.1 Фундаментальні засади контрастивної лінгвістики
Контрастивна лінгвістика (конфронтативна лінгвістика, зіставна лінгвістика) - напрям досліджень загального мовознавства, що інтенсивно розвивається з 50-х рр. XX ст. Метою контрастивної лінгвістики є порівняння, вивчення двох, рідше декількох мов для виявлення їх подібностей і відмінностей на всіх рівнях мовної структури. Ранніми джерелами контрастивної лінгвістики можно вважати спостереження відмінностей іноземної мови у порівнянні з рідною, які знайшли своє відображення в граматиках, що публікувалися в різних країнах (в Західній Європі особливо активно - починаючи з епохи Відродження), і роботи по типологічному порівнянню неспоріднених мов.
У той час як порівняльна лінгвістика вивчає однойменні явища або підсистеми в різних мовах, контрастивна лінгвістика вивчає окремі явища й одиниці рідної мови в зіставленні з усіма можливими засобами передачі їх у мові, що вивчається. Метою контрастивної лексикології є зіставне вивчення перекладних відповідників двох мов для виявлення їх подібностей і відмінностей.
У контрастивній лінгвістиці, на відміну від порівняльної:
вивчаються не будь-які мови і не в будь-якій кількості, а тільки дві мови - рідна й досліджувана;
вивчаються не підсистеми, поля та інші структурні одиниці лексичної системи, а окремі одиниці та явища мови в двох мовах, що зіставляються;
вивчення проводиться не автономно в кожному мовою з подальшим порівнянням, а в напрямку від одиниці однієї мови до її можливих відповідностей в іншій мові;
метою контрастивного дослідження є не встановлення подібностей і відмінностей мовних підсистем, а виявлення подібностей і відмінностей в семантиці та функції одиниці однієї мови в порівнянні з її можливими відповідниками в іншій мові. Головне при цьому - виявлення відмінностей, подібності виявляються «автоматично».
Контрастивна лексикологія - це розділ лінгвістики, який вивчає варіанти лексичних і фразеологічних відповідностей у двох мовах і виявляє в цих відповідностях національну специфіку семантики. Національна специфіка семантики будь-якої лексичної одиниці - це її відмінність за значенням від схожих по семантиці одиниць мови порівняння. У зв'язку з цим можна говорити про такі принципи виявлення національної специфіки семантики:
Національна специфіка значення одиниці будь-якої мови виявляється тільки при зіставленні з конкретною іншою мовою і є такою тільки по відношенню до даної конкретної мови.
Національна специфіка семантики лексичної одиниці мови А щодо мови може не збігатися з національною специфікою одиниці мови відносно мови А.
У лінгводидактичних цілях доцільно здійснювати одноразовий опис національної специфіки семантики тільки однієї мови, другий при цьому виступає як дзеркало, відбиває національну специфіку першого. Методика контрастивного опису лексики і принципи лексикографічної фіксації результатів контрастивного опису можуть бути представлені у вигляді наступного алгоритму.
Етап I. Виділення лексичного угруповання у вихідній (наприклад, в українській) мові.
Виписуються слова, що належать до досліджуваного лексичного угруповання, з тлумачних словників української мови, складається початковий базовий список.
Виділені лексеми проглядаються в синонімічних словниках, виявляються нові лексеми, які поповнюють базовий список.
Аналізуються тексти художньої та публіцистичної літератури, виявляються нові лексеми, які поповнюють базовий список.
Отриманий список розбивається на змістові групи і підгрупи. Результат етапу: описаний склад та структура лексичного угруповання.
Етап II. Визначення відповідностей перекладу окремих одиниць.
Перекладними відповідностями називаємо два слова різних мов, які мають подібність у складі сем і регулярно використовуються при перекладі.
Кожне українське слово перевіряється за двомовними словниками, виписуються всі його можливі відповідності в мові зіставлення.
Всі лексеми мови зіставлення перевіряються за синонімічним словником, виявлені нові лексеми поповнюють список перекладних відповідностей досліджуваного українського слова.
Результат етапу: виявлений корпус іншомовних відповідностей.
Етап ІІІ. Компонентний аналіз сем контрастивних пар у мовах, що зіставляються.
Компонентний аналіз українських одиниць у межах виділених підгруп методом аналізу словникових дефініцій.
Компонентний аналіз одиниць мови зіставлення методом аналізу словникових дефініцій.
Контекстуальний аналіз досліджуваних одиниць у українських та іншомовних текстах з метою виявлення додаткових, периферійних сем, не відображених в словникових дефініціях, включення додаткових сем в семний склад досліджуваних одиниць.
Опитування інформантів по виявленню окремих сем (процедура верифікації компонентного складу слова для української мови і мови зіставлення). Результат етапу: семний опис досліджуваних сем української мови і мови зіставлення.
Етап IV. Семантичний опис контрастивних пар.
Під контрастивної парою розуміються дві одиниці порівнюваних мов, які виступають як перекладні відповідності. У кожній контрастивній парі зіставляються окремі семи, отримані в результаті компонентного аналізу. Використовується прийом уніфікації семних описів, який полягає в тому, що подібні тлумачення сем у двох мовах прирівнюються один до одного, і вибирається або конструюється одне тлумачення, що дає найбільш узагальнений опис відповідної ознаки.
Етап V. Диференціальна семантизація слова.
Зіставлення семантичної структури українського слова і його відповідностей в мові зіставлення із зазначенням національно-специфічних компонентів. Результат етапу: контрастивні словникові статті. Причиною виникнення і практичним «виходом» контрастивної лінгвістики є розширина практика викладання іноземних мов (саме потреба в розширенні викладання іноземних мов у сучасну епоху зумовила необхідність контрастивного вивчення мов, саме тому контрастивна лінгвістика оформляється як наука порівняно пізно, в епоху глобалізації та міжкультурної комунікації, в кінці минулого століття).
Результати контрастивного опису одиниць мови можуть бути безпосередньо впроваджені в практику викладання, так як вони являють собою опис характерних ознак конкретних пар мовних фактів у двох мовах (наприклад, слів) і можуть бути використані для диференціальної семантизації лексики в процесі навчання. Контрастивні дослідження виявляють насамперед національну специфіку семантики порівнюваних одиниць двох мов, тобто те, що більше всього необхідно при вивченні мови, перекладі і міжкультурній комунікації. Результати контрастивних досліджень дають можливість по-новому підійти до створення двомовних словників. Досвід контрастивного опису значень слів різних семантичних розрядів і різних мов дозволяє запропонувати принаймні три типи двомовних контрастивних словників, які фіксують в лексикографічній формі національну специфіку семантики слів.
Поняття міжмовної відповідності - центральне поняття контрастивної лексикології і контрастивної лінгвістики в цілому. Міжмовні відповідності - це одиниці різних мов, що мають подібність у семантичному складі; це подібні за семантикою одиниці двох мов, які можуть бути поставлені один одному у відповідність незалежно від того, чи часто вони використовуються для взаємного перекладу або можуть бути використані для перекладу лише теоретично, в деяких спеціальних контекстах. Міжмовні відповідності слід відрізняти від перекладних відповідностей, під якими розуміються дві одиниці різних мов, відображені в двомовних словниках і регулярно використовуються при перекладі. Перекладні відповідності, таким чином - це приватний випадок міжмовних відповідностей. У контрастивній лінгвістиці традиційним є зіставлення рідної мови дослідника з іноземною для нього мовою. Зазвичай використовують термін вихідна мова - мова, яка виступає відправною точкою контрастивного дослідження, і мова зіставлення - мова, з якою порівнюється вихідна мова. Разом з тим, контрастивна методика припускає аналіз у будь-якому напрямку можна контрастивным методом вивчати іноземну мову, зробивши його вихідним, у зіставленні з рідною мовою дослідника; можна вивчати дві іноземні мови, взявши одну за вихідну, а іншу розглянути як мову зіставлення - одну на тлі іншої.
Для контрастивного опису лексики істотним виявляється кількість лексичних одиниць мови зіставлення, які можуть бути поставлені у відповідність досліджуваної одиниці вихідної мови. З цієї формальної точки зору виділяються:
Лінійні відповідності (1:1): одиниці вихідної мови відповідає тільки одна одиниця мови зіставлення; Наприклад, при зіставленні української мови з німецькою: місто - Stadt, засувка - Riegel, гриб - Pilz, червоний - rot, дерево - Baum.
Векторні відповідності (1:N): одиниці вихідної мови відповідає кілька одиниць мови зіставлення; Наприклад: токар - Dreher, Drechsler; полиця - Regal, Fach; вхід - Eingang, Einstieg; учень - Schьler, Lehrling.
Лакуни (1:0): одиниці вихідної мови не відповідає ані одній одиниці мови зіставлення. Наприклад: «вечір п'ятниці, суботи і неділі» (пор. нім. Wochenende), «щовечора після роботи» (пор. нім. Feierabend), «заздалегідь заплановане на певний строк річ, захід» (пор. нім. Termin), та ін.
Дані види міжмовних відповідностей встановлюються для досліджуваного слова вихідної мови з допомогою двомовних перекладних словників, використання синонімічних словників, шляхом опитування інформантів, а також із залученням аналізу текстів.
Тут можливі такі варіанти (наведемо приклади з української і німецької мов, слово може відповідати в іншій мові як речі, так і стійкому словосполученню):
що загрожує наслідками -- folgenschwer,
einen Antrag machen -- робити пропозицію (дівчині),
das Bett machen -- стелити постіль,
auf den Schoв nehmen -- посадити на коліна,
насильницька смерть -- gewaltsamer Tod,
загальне виборче право -- allgemeines Wahlrecht.
Умовою семантичної еквівалентності слова словосполученню (і двох словосполучень один одному) є збіг їх за значенням за умови стійкості словосполучення. Векторні відповідності можуть приймати наступний вигляд.
Даний тип векторних відповідностей найбільш поширений. Крім нього, можливі відповідності типу:
latschen -- шльопати, волочити ноги,
підвищення кваліфікації -- Weiterbildung, Qualifizierung;
жага знань -- Wissensdurst, Wiвbegier.
Словосполучення -- слово і словосполучення
вільний час -- Freizeit, freie Zeit.
Словосполучення -- кілька словосполучень
стримати сміх -- sich das Lachen verbeiвen, ...
У сучасній лінгвістичній літературі існує багато термінів для позначення розділу мовознавства, який вивчає дві і більше мов з точки зору їх порівняння і зіставлення: порівняльна граматика, зіставна лінгвістика, контрастивна лінгвістика, порівняльно історичне мовознавство, структурна типологія, типологічна лінгвістика та ін. Дані позначення, швидше за все, обумовлені тими принципами і критеріями, які лежать в основі виділення тієї галузі лінгвістики, що займається порівнянням і зіставленням мов. В.Б. Касевіч в роботі «Фонологічні проблеми загального та східного мовознавства» пише: «Порівняння, зіставлення лежить в основі і типології, і порівняльно-історичного мовознавства, та ареальної лінгвістики. Що можна вважати відмінними рисами саме порівняльного мовознавства? Надається два рішення. Одне - вважати «порівняльне мовознавство» загальним позначенням для згаданих і, можливо, якихось ще галузей лінгвістики. Інше полягає в тому, щоб, навпаки звузити це поняття, ототожнити його з контрастивною лінгвістикою. У контрактивній лінгвістиці повинні поєднуватися і власне лінгвістичний, переважно типологічний метод дослідження, і психолінгвістичний, і соціолінгвістичний» [1,19]. На думку В. Гака порівняльна, зіставна, конфронтативна і контрастивна лінгвістики-різні терміни. Контрастивна лінгвістика постає як самостійна наука зі своїми цілями, об'єктом, методами аналізу. «Про розвиток та цінності контрастивно-лінгвістичного напрямку в мовознавстві свідчить вихід у світ дедалі більшої кількості різноманітних праць, загальнотеоретичних описів контрастивної лінгвістики, порівняльного опису пар мов, що охоплюють різні рівні мови - від фонології до стилістики та теорії тексту, розширення сфери порівняльного аналізу: якщо на перших порах контрастивний аналіз займався в основному фактами мовної системи, то тепер він все більше звертається до тексту, до мовних актів, до реалізації, слідуючи загальному напрямку розвитку сучасної лінгвістики» [2,19]. У словнику лінгвістичних термінів В.Н. Ярцевої назви «зіставна лінгвістика», «порівняльна лінгвістика», і конфронтаційна лінгвістика» наводяться як варіанти терміна «контрастивної лінгвістики». Аналіз праць відомих вчених з проблеми порівняльного і зіставного дослідження різних мов проводить нас до висновку про те, що в основі виділення розділу мовознавства, який вивчає дві і більше мов лежить принцип синхронії-діахронії. А.Т. Абдикахаров порівняльно зіставні дослідження ділить на дві групи, залежно від цілей і завдань: «історичне генеалогічне вивчення (діахронія) і типологічне, зіставне вивчення (синхронія) мов» [3,84]. Він також підкреслює необхідність розмежування термінів «типологічне мовознавство», який вказує на порівняльне вивчення типологічного ладу двох або кількох мов з метою виявлення, як певних подібностей, так і певних відмінностей і «порівняльно історичне мовознавство», прийнятний для порівняльних діахронічних (історичних, генетичних, еволюційних) досліджень. У своєму висновку він посилається на думки вчених (Дж. Буранов, В. Рождественський, А.А. Бекбалаев). «Порівняльний (порівняльно-історичний) напрямок мовознавства має давню традицію; його теорія, об'єкт і методика досить повно були обгрунтовані його основоположниками Ф. Боппом, Р. Раском, Я. Гриммом і А. Востоковим вже в ХIХ столітті. Цей напрямок в мовознавстві вивчає мови в діахронії (переважно індоєвропейські) з точки зору їх генетичного походження; при цьому вивчаються мови споріднені, а точніше кровоспоріднені. Порівняльний (зіставно-типологічний) напрям у мовознавстві більш молодий, налічує всього близько чотирьох десятків років. Його теорія, об'єкт і методика аналізу обгрунтовані в радянському мовознавстві такими відомими вченими, як В. Гак, В.Н. Ярцева і В.Д. Аракін. Цей напрямок в мовознавстві вивчає мови переважно в синхронії, які є неродинними один одному або перебувають у віддаленому спорідненні (А.А. Бекбалаев) [3,84]. Таким чином, порівняльно історичне мовознавство вивчає праформи, праязикових схеми, процеси розвитку споріднених мов, тобто мови порівнюються в плані діахронії. Зіставна лінгвістика займається вивченням двох (рідше трьох) мов в синхронно- порівняльному плані, в ході якого виявляються випадки повного, часткового співпадання або розбіжності різних мовних рівнів.
У порівняльному дослідженні застосовуються семасіологічний і ономасіологічний підходи. Семасіологічний підхід визначається характером висловлюваних мовними елементами значень (функцій), тобто направлений від «форми до значення». Ономасіологічний підхід до аналізу мовних одиниць сприяє виявленню таких слів у двох мовах, які використовуються при позначенні одного і того ж об'єкта, визначенню специфіки кожної з зіставлених мов. У теорії контрастивних досліджень обговорюється питання, яке з цих двох напрямків - семасіологічний або ономасіологічний - є найбільш «цінним», «істинно порівняльним». Подібне питання позбавлене наукового сенсу. Вся мова будується на співвідношенні форми і змісту (значень). І порівняльні дослідження однаково важливо проводити і в тому, і в іншому напрямку. Л.К. Жаналіна вважає, що «контрастивний аналіз являє собою двоетапну семасіолого-ономасіологічну процедуру порівняння двох мов, де ономасіологічний аналіз переходить в область чисто наукового опису і простежує не рух від об'єктивного світу до мови, а визначення того, які форми надає друга мова для значень, виявлених шляхом вивчення знаків першої мови» [4,105]. Слід зазначити, що більшість дослідників вказують на те, що неможливо розмежування підходів, які перебувають у відносинах додатковості.
Контрастивна лінгвістика як наука сформувалася в середині ХХ століття в англомовних країнах. Початком контрактивних досліджень слід визнати вихід книги Р. Ладо «Linguistic across cultures» (1957) та роботи Ш. Балли, що обгрунтували необхідність викладання німецької мови у франкомовній аудиторії. Е.Д. Сулейменова в посібнику «Казахська та російська мови: основи контрастивної лінгвістики» підкреслює, що контрастивна лінгвістика «встановлює подібності та відмінності порівнюючих мов і, виходячи з цього, займається пошуком найбільш ефективних шляхів вивчення однієї (або обох) мов» [5,15]. На думку автора об'єктом контрастивного аналізу можуть стати будь-які мовні явища, що відповідають завданням прикладного характеру. І.Ф. Ісенова, розглядаючи питання про взаємовідносини таких розділів мовознавства, як зіставне мовознавство і контрастивної лінгвістики з точки зору цілей, завдань, методик та загальних принципів дослідження зазначає: «На відміну від власне порівняльної лінгвістики предмет контрастивної лінгвістики визначається лінгводидактичною спрямованістю такого порівняння мов, яке допоможе визначити і описати такі відмінності у мовах, які допоможуть кращому засвоєнню другої (іноземного) мови, пояснючи випадки невідповідності в граматичних і ширше-понятійних системах мов» [6,73]. У контрастивних дослідженнях застосовується порівняльний метод, сутність якого полягає в «дослідженні і описі мови через системне порівняння з іншою мовою з метою прояснення його специфічності» [7,481].
Таким чином, дослідження мовних одиниць в аспекті зіставлення їх структурно системних і функціональних властивостей продовжує залишатися однією з актуальних завдань у сучасній лінгвістиці. Теоретичні та практичні завдання порівняльного дослідження диктують необхідність подання мовних процесів в системній організації, так як мовна система характеризується складністю і динамічністю. Разом з тим необхідна диференціація напрямків з
Семантико-граматичні особливості дієслів "gehen" та "to go" в німецькій та англійській мові дипломная работа. Иностранные языки и языкознание.
Дипломная работа по теме Системное исследование конкурентоспособности хлебопекарных предприятий потребительской кооперации на основе количественной оценки ее показателей
Курсовая работа по теме Роль налогов в формировании бюджета Российской Федерации
Реферат: Отчёт по практике в Муниципальном Образовании Новоминского сельского Поселения
Реферат: Josef Mengele Essay Research Paper THE ANGEL
Контрольная работа по теме Государственная политика в информационной сфере
Контрольная Работа Арифметические Корни
Курсовая работа по теме Право граждан на защиту от неправомерных действий (решений) и бездействия государственной и муниципальной администрации
Эссе по теме Школа и общество в романе Генриха Манна 'Профессор Унрат' или 'Учитель Гнус'
Дипломная работа по теме Особенности начисления заработной платы в бюджетном учреждении
Реферат: Комбинированый метод для вычисления корня уравнения
Отчет по практике по теме Банковские гарантии и валютный контроль
Курсовая работа по теме Инвестирование
Отчет По Практике Кадастровый Инженер
Дипломная работа по теме Проектирование предприятия общественного питания на 100 мест
Курсовая работа по теме Освобождение от уголовной ответственности в связи с истечением сроков давности
Доклад: Ваз, Иосиф
Xxi Века Реферат
Реферат по теме Теория коллективного воспитания в историческом контексте
Курсовая работа по теме Сахарный диабет и его профилактика
Реферат По Теме Культура Древних Шумеров
Види архівного описування - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа
Функции государства - Государство и право реферат
Идентификация исследования при транспортной травме - Государство и право контрольная работа