Сексуальна культура сучасних українських підлітків: соціологічний аспект проблеми - Социология и обществознание дипломная работа

Главная

Социология и обществознание
Сексуальна культура сучасних українських підлітків: соціологічний аспект проблеми

Теоретико-методологічні засади соціологічного вивчення сексуальності. Ретроспективний аналіз наукового дискурсу сексуальності. Поняття сексуальної культури: сутність та особливості. Специфіка сексуальної культури підлітків: соціологічний аналіз.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Сексуальна культура сучасних українських підлітків: соціологічний аспект проблеми
Дипломна робота - 80 стор., джерел, 4 додатки
Список ключових слів: СЕКСУАЛЬНІСТЬ, СЕКСУАЛЬНА КУЛЬТУРА, СЕКСУАЛЬНА ПОВЕДІНКА, СЕКСУАЛЬНИЙ СЦЕНАРІЙ, ПІДЛІТКОВИЙ ВІК.
Дипломна робота присвячена теоретичному і практичному аналізу специфіки сексуальної культури сучасних українських підлітків як соціокультурного феномену .
При написанні дипломної роботи нами були проаналізовані теоретичні набуття суспільних наук стосовно визначення соціальних характеристик сексуальності; визначене поняття сексуальної культури та його багаторівневої структури; розглянуто етапи та специфіка сексуальної соціалізації як процесу набуття сексуальної культури; досліджені особливості соціокультурних змін підліткової сексуальності у сучасній Україні; окреслені історичні підґрунтя та сучасний стан соціальної проблеми сексуального виховання; проаналізовано специфіку сексуальної культури підліткових угрупувань робочих районів великого міста на прикладі результатів власного дослідження.
Об'єктом даної роботи є сексуальна культура як специфічний соціокультурний феномен.
Предмет : ціннісно-нормативний зміст та поведінкова форма об'єктивації сексуальної культури підлітків як особливої соціальної групи.
У рамках дипломної роботи вищезазначений об'єкт досліджується за допомогою теоретичних (логіко-дедуктивний аналіз, синтез, порівняння, систематизація, історичний аналіз) та емпіричних методів (анкетного опитування).
Емпіричним підґрунтям даної роботи є результати власних досліджень: опитування школярів загальноосвітньої школи міста Дніпропетровськ щодо специфіки їх сексуальної культури та проведення експертного опитування батьків та вчителів щодо проблем сексуального виховання. Дослідження складалися з двох етапів: методико-процедурного та етапу збору і аналізу інформації.
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади соціологічного вивчення сексуальності
1.1. Ретроспективний аналіз наукового дискурсу сексуальності
1.2. Поняття сексуальної культури: сутність та особливості
1.3. Специфіка сексуальної культури підлітків: соціологічний аналіз
РОЗДІЛ 2. Соціокультурний абрис підліткової сексуальності в сучасному українському суспільстві
2.1.Підліткова сексуальність у соціальному просторі сучасності
2.2. Сексуальне виховання: специфіка та проблеми сьогодення
2.3. Особливості сексуальної культури українських підлітків: ціннісно-нормативний аспект
Сучасні уявлення про сексуальність багато в чому визначаються тим моральним, соціальним і психологічним значенням, яке надавали йому попередні покоління. Як вказував Мішель Фуко в своїй роботі “Історія сексуальності”, зростання еротичної свідомості в сучасних країнах Заходу супроводжувався наполегливими спробами його пригнобити, однак сьогодні ситуація кардинально змінилась. В наявності - всюдисуща присутність еротичних образів - прямих чи побічних, традиційних чи нетрадиційних. Сучасні підлітки знаходяться в дуже складній ситуації вимушених інтерпретацій нових текстів, іміджів і фактів, які пов'язані з сексуальною поведінкою. Нова й досить важлива тенденція в сексуальній сфері життя полягає в тому, що сексуально-еротична поведінка і мотивація до кінця емансипується від репродуктивної біології, пов'язаної з продовженням роду. Суспільна свідомість сприйняла той факт, що сексуальність не направлена лише на дітонародження, не має потреби у легітимізації і є самоцінною.
Підліткова соціальна спільність є особливою групою суспільства, яка займає маргінальну позицію в силу вікових особливостей та пов'язаної з ними невизначеністю статусу, несформованої життєвої позиції та ціннісно-нормативної системи. Намагаючись як можна скоріше перейти до статусу дорослих, підлітки некритично та спрощено сприймають інформацію про сексуальність особистості, а ліберальна сексуальна культура, характерна для сучасної реальності, сприяє цьому.
Негативні наслідки лібералізації статевої моралі в першу чергу відслідковують медики, фіксуючи ріст абортів, венеричних захворювань у підлітків, а серед молодих подружніх пар, як наслідок, - збільшення кількості безплідних шлюбів. Сьогодні засоби масової комунікації і преса активно транслюють такі теми, як безпечний секс, СНІД, проституція, гомосексуалізм, в той час як інформації про соціальні і моральні сторони сексуальності майже не торкаються. А поєднання неінформованості і наукової неграмотності приводять до того, що формується невірна стратегія виховання відносно сексуальної культури підлітків. Це, в свою чергу, тягне за собою катастрофічні соціальні, культурні і епідеміологічні наслідки. Щоб перевірити ці небезпечні тенденції, необхідно вивчати проблему сексуальності, а вірніше - сексуальної поведінки підлітків.
Українське суспільство зіткнулось із чисельними наслідками ранньої сексуальної активності:
1. Збільшення чисельності занадто ранньої вагітності на тлі зменшення загальної кількості дітонародження;
2. Збільшення венеричних хворих підліткового віку;
3. Розповсюдження серед підлітків ВІЛ-інфекції;
4. Стрімке зростання кількості абортів серед неповнолітніх.
Ці явища дослідник може охарактеризувати як зовнішні прояви відсутності загальних програм статевої просвіти, а також наслідки низького ступеню культури сексуальної безпеки серед підлітків. При цьому самі підлітки демонструють дещо суперечливі установки: з одного боку, вони ставлять безпечний секс на досить високе місце в структурі цінностей здорового способу життя, з іншого - використовують презервативи при випадковому статевому контакти лише 52 % осіб у віці 14-20 років.
Всі ці соціально негативні явища обумовлюють актуальність привертання соціологічної уваги до вивчення соціокультурних основ підліткової сексуальності.
Дослідження сексуальності і сексуальних практик зображені у великій кількості праць і монографій таких вчених, як М. Фуко, Е. Гідденс, Ф. Райс, М. Кле та інших. Українські вчені О.В. Сечейко, Л.Г. Сокурянська, Л.М. Гридковець надають пріоритет вивченню сексуальних практик підлітків. До російських вчених, які здійснюють свою науково-дослідницьку діяльність у цій сфері, відносяться І.С. Кон, С.І. Голод, Є. Омельченко, А.І. Антонов, В.М. Медков та інші.
Зазначимо, що в цілому аналіз робіт західних, радянських та сучасних пострадянських вчених дозволяє дійти висновку про розглядання підліткової сексуальності переважно у межах психології і сексології, соціологічний підхід є, як правило, виключенням в даних дослідженнях.
Об'єктом нашої роботи є сексуальна культура як специфічний соціокультурний феномен.
Предмет - ціннісно-нормативний зміст та поведінкова форма об'єктивації сексуальної культури підлітків як особливої соціальної групи.
Мета нашої роботи: визначити ціннісну наповненість та нормативні обмеження сексуальної культури сучасних українських підлітків.
При написанні даної роботи ми орієнтувалися на такі встановлені завдання :
Ш проаналізувати теоретичні набуття суспільних наук стосовно визначення соціальних характеристик сексуальності;
Ш визначити поняття сексуальної культури та вивчити його багаторівневу структуру;
Ш розглянути етапи та специфіку сексуальної соціалізації як процесу набуття сексуальної культури;
Ш дослідити особливості соціокультурних змін підліткової сексуальності у сучасній Україні;
Ш окреслити історичне підґрунтя та сучасний стан соціальної проблеми сексуального виховання;
Ш на прикладі результатів власного дослідження проаналізувати специфіку сексуальної культури підліткових угрупувань робочих районів великого міста.
Емпіричну базу дипломної роботи складають декілька соціологічних досліджень, які були проаналізовані методом вторинного аналізу, а саме:
1. Моніторинг Інституту соціальних досліджень України (2001 р.) на тему “Практичні моделі сексуальної поведінки молоді”: 13-17 річні підлітки та 18-22 річні юнаки. Генеральна сукупність складається з двох незалежних сукупностей: учнівська молодь 13-17 років та 18-22-х річна молодь. Загальна кількість - 3479 респондентів, серед яких 1794 - 13-17 років; 1685 - 18-22 роки.
2. Дослідження Сечейко О.В., 1999 року “Взаємозв'язок індивідуально-психологічних та вікових особливостей підлітків”. Загальна кількість респондентів - 97 (48 хлопчиків і 49 дівчат), вік - 13-15 років.
3. Також в ході написання дипломної роботи були використані дані проведеного нами експертного опитуванні батьків та вчителів щодо проблем сексуального виховання (n=52).
4. Ціннісно-нормативний аспект сексуальної культури підлітків ми дослідили за допомогою пілотного опитування школярів, результати якого використовувалися для ілюстрації сучасного стану проблематики. (n=153)
Мета та завдання роботи обумовили її структуру. Випускна робота складається зі вступу, 2-х розділів, висновків, списку літератури та додатків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ СЕКСУАЛЬНОСТІ
1.1. Ретроспективний аналіз наукового дискурсу сексуальності
Довгий час сексуальність залишалася закритою для публічної репрезентації сферою, розповсюджувалась думка про те, що в статевих питаннях людина має орієнтуватися сама. Саме тому питанням, які пов'язані із сексуальністю, в науковому та публічному дискурсі приділялося дуже мало уваги.
Взагалі люди цікавилися проблемою статі завжди. Скарбниця світової культури зберігає стародавні міфологічні й філософські пояснення природи статевих різниць, космологічні та містичні погляди на природу статевого акту. Обумовлені розповсюдженням християнства соціокультурно-динамічні зміни надали сексуальності статусу закритого аспекту людського життя; віднині вона, будучи відрегульованою релігійною мораллю, належала виключно до сфери приватного повсякдення та незначною мірою - до сфери літератури та мистецтва.
Необхідною передумовою наукового дослідження сексуальності було подолання релігійного ставлення до неї, принципова установка на те, щоб аналізувати статеве життя в природно-історичному напрямку на основі реальних фактів. Подібних змін наукове світоуявлення зазнало на початку ХХ століття. При цьому науковці розуміли сексуальність як природну властивість індивідів, яка знаходить вираз через статеву діяльність та обумовлені нею відносини.
Для розв'язання завдань, що були зазначені в цій роботі, нам необхідно звернутися до вивчення підходів до пояснення феномену сексуальності, які здійснені у рамках різних наук. За недовгий час існування наукового інтересу до явища сексуальності останнє розглядали:
1) Сексологія - дуже молода галузь соціального знання. Започаткували її наприкінці ХІХ ст. дослідники Х. Елліс, Л. Крафт-Еббінг, І. Блох; останній у 1907 р. у книзі “Сексуальне життя нашого часу у його відношенні до сучасної культури” проголосив створення нової “науки про стать”, проте ця гучна заява залишилася не почутою впродовж сорока наступних років.
Серйозний крок сексології уперед був обумовлений роботами сексолога Альфреда Кінзі. Головна наукова цінність цих робот - набуття великої кількості нової інформації про сексуальну поведінку та різноманітність її форм. Завдяки А. Кінзі сексологія вперше отримала кількісний фундамент. Результати його досліджень продемонстрували наявність у соціумі широкого діапазону індивідуальних і соціальних сексуальних практик [борисов, поколение нет].
2) Значний внесок до вивчення сексуальності внесли прихильники психоаналітичного напрямку. Так, засновник психоаналізу Зіґмунд Фрейд, досліджуючи неврози, дійшов висновку, що саме сексуальний потяг (лібідо) є рушійною силою розвитку людства, основою культурних факторів. Існування цивілізації, згідно з Фрейдом, пов'язане зі взаємовиключними тенденціями: ерос визиває прагнення людей до спільного життя - і одночасно культурні вимоги та заборони обмежують сексуальний інстинкт [неуд. К., С. 250].
Послідовник Фрейда Карл Ґустав Юнґ здійснив вагомий вклад до розуміння психологічного підґрунтя статевих взаємин. Згідно з його концепцією, психологічна структура особистості містить у собі такий елемент, як “внутрішня особистість” - притаманний індивіду вид і засіб відношення до внутрішніх, підсвідомих психічних процесів. Цей елемент включає в себе ті людські якості, які відсутні в зовнішній свідомій установці. Юнґ вважає, що ця внутрішня особистість безпосередньо пов'язана зі статтю: так, у жінок вона вміщує в себе чоловічі риси і має назву “анімус”; у чоловіків, навпаки, чим більш мужнішою є зовнішня установка, тим більше жіночих рис витиснуто до внутрішньої, до “аніми”. Саме аніма й анімус відповідають за особливості сексуальної поведінки індивіда, обумовлюють підсвідомий вибір статевого партнера і подальший розвиток стосунків [пс. Типи, С. 511-513].
Сторонниця психоаналітичного напрямку Карен Хорні багато уваги приділяла вивченню феномена жіночої сексуальності. Заперечуючи тезис З. Фрейда щодо біологічно обумовлених заздрощів до чоловіків як рушійної сили жіночого розвитку, К. Хорні привернула наукову увагу до культурно-історичних детермінант своєрідності психології жінки. На її думку, приниження соціальної ролі жінок у сучасному суспільстві й одночасна згода жінок з таким положенням («жіночий мазохізм» як соціальний феномен) обумовлено впливом пуританської релігійної моралі, у рамках якої сексуальність була тотожною до непристойності, а жінка вважалася символом гріху [пс. Жен., С. 206].
Вивчаючи жіночі неврози, Хорні зазначала їхній вплив на сексуальну поведінку і репродукційну функцію жінок: відповідно до практичних висновків дослідниці, багато які розповсюджені функціональні розлади жіночого здоров'я (вагінізм, фригідність, лейкорея й навіть безпліддя) обумовлені соціо- та психогенними факторами [пс. Ф., С. 209]. Аналіз типових невротичних відхилень дозволив Хорні дійти висновку, що найбільш вагомі невротичні прояви складаються в жіночій психіці в підлітковому віці. Саме в цю пору дівчата підсвідомо обирають алгоритм поведінки, який охоплює сексуальні та соціальні аспекти життя жінки, та користуються ним у подальшому житті [изм. Л-ти, С. 261].
3) Соціальні антропологи-структуралісти збагатили наукове уявлення про феномен сексуальності через вивчення особливостей сексуальної поведінки в різних культурах. Взагалі соціально-антропологічний підхід зосереджує увагу на структурах, ментальних патернах - як свідомих, так і підсвідомих, - розуміючи культуру як систему, організація якої подібна до організації мови, а структура культури може бути зображена через опис аналітичної моделі тим же чином, яким граматика надає нам уявлення про структуру мови. Предметом дослідження стають думки, ідеї та значення, якими люди наділяють предмети й об'єкти оточуючого світу.
Структурна антропологія дозволяє знайти патернизований зв'язок між не пов'язаними, на перший погляд, один з іншим елементами культури, передусім, між сексуально-шлюбними відносинами та структурною організацією простору, часу, соціуму. Наприклад, С. Дж. Тамбайа в дослідженні тайської сільської культури установив, що в селянських поселеннях північно-східного Таїланду різні частини домівки не тільки мають у своїй назві, а й символізують правила шлюбу і сексуальної поведінки: близьким родичам, шлюбні відносини з якими заборонені, дозволяється входити до спальної кімнати, проте спати в ній не дозволяється [чегрин]. Інакше кажучи, уявлення про сексуальні взаємини об'єктивизуються в культурно-побутовій сфері, організуючи певний соціальний порядок.
Видатний соціальний антрополог Маргарет Мід, спираючись на дані своїх досліджень, виявила культурні засади сексуальних ролей. У кожному з племен, які вона вивчала, жінки та чоловіки виконували абсолютно різні соціальні ролі, іноді протилежні їхнім біологічним ролям. Дослідниця зазначала, що хоча кожне суспільство певним чином визначає ролі чоловіка і жінки, це не завжди супроводжується існуванням істотних протилежностей між цими ролями і тим паче не обов'язково зумовлює відносини в руслі дихотомії «влада - підкорення», яка притаманна європейській культурі [смелз., 339].
Крім виявлення розбіжностей сексуального життя в різних культурах, антропологи установили деякі спільні майже для всіх суспільств риси. До них належать, наприклад, заборона інцестуальних відносин та надання переваги гетеросексуальним стосункам; ці табу обумовлені, так би мовити, біологічним здоровим глуздом: прагненням мати здорове потомство.
4) Соціологічні дослідження сексуальності здебільшого пов'язані з вирішенням конкретних соціальних проблем: вивчаються фемінізм, ґендер, транссексуальність, сексуальна віктимність та девіації та ін. Серед глибоких теоретико-методологічних підходів до дослідження сексуальності слід виділити постструктуралізм та неомодернізм. Французький дослідник Мішель Фуко, прихильник постструктуралістської соціальної теорії, аналізував соціальну реальність як хаотичний світ, упорядковування якого можливе лише через владний дискурс. Згідно з Фуко, найвища влада - це знання, які й визначають існуючий соціальний порядок. Той, хто володіє знанням, визначає інших суб'єктів і об'єктів у рамках власних понять.
У своїй роботі “Історія сексуальності” Фуко характеризує останню як особливий історичний досвід, інакше кажучи, соціальний конструкт. Дослідник виділяє три вісі конституювання сексуальності:
система влади, яка регулює сексуальну практику;
форми, в яких індивіди можуть і повинні визнавати себе як суб'єктів сексуальності [ф., ІС2, С. 272].
На думку Фуко, дослідницький інтерес має бути спрямовано не стільки на сам факт існування сексуальних заборон та механізмів іх підтримання, скільки на те, як саме влада за допомогою своїх багаточисельних поліморфних практик стає спроможною контролювати індивідуальну поведінку. За словами Фуко, слід “прийняти до уваги той факт, що саме про секс говорять, хто саме про нього говорить, місця та точки зору, з яких про нього говорять, інституції, які побуждають про нього говорити, збирають та розповсюджують те, що про нього говорять, - інакше кажучи, прийняти до уваги “виведення до дискурсу” сексу” [Ф., С. 108].
Аналізуючи західноєвропейську культуру, Фуко приходить до висновку, що саме влада створює виробництво і фіксацію сексуального різномаїття, розповсюджує різні форми сексуальності. При цьому, вважає автор, влада виступає зовсім не як заборона; саме через помноження окремих форм сексуальності влада і здійснює себе: “Сучасне суспільство є збоченим зовсім не всупереч своєму пуританству і не завдяки відображеній дії лицемірства - воно є збоченим дійсно і прямо… бо різноманітні сексуальності є корелятами певних процедур влади” [Ф., С. 146-147].
Видатний британський соціолог Ентоні Ґідденс аналізує сексуальність в руслі своєї критичної теорії пізнього модерну. Сучасний світ, на думку Ґідденса, характеризується складним переплетінням повсякденних практик, які розміщені в часі та просторі й генерують багатоманітність соціальних систем. Соціальна реальність знаходиться під впливом двох тенденцій - глобалізації та детрадиціоналізації. Найбільш очевидна ознака соціального життя сучасності - безпрецедентний за обсягом, глибиною та швидкістю змін динамізм.
Ґідденс зазначає, що соціальне дослідження має починатися як інституціональний аналіз, а закінчуватися як теоретичне зображення повсякденного соціального досвіду людей, так як іманентне впорядкування цього досвіду втілюється в інституціональних формах. Дотримуючись такої логіки дослідження, від аналізу інституціональних параметрів суспільства автор переходить до вивчення практичної свідомості. За словами Ґідденса, саме практична свідомість є генератором відчуття “онтологічної безпеки”, яка надає відповіді на базисні екзистенціальні питання: про сенс індивідуального буття, спільне існування, смерть і т.ін. [фурс, С. 52].
Динаміка соціальних змін обумовлює “створену невизначеність”, яка випливає не із стихійних природних процесів, а із соціалізації середовища. Ця невизначеність робить суттєвою ознакою суспільного буття ризик, який підриває онтологічну безпеку. Підтримати це відчуття, що зникає, має довіра - впевненість у надійності особи або системи щодо певного комплексу подій чи наслідків; довіра містить віру в порядність або любов іншої особи чи у правильність абстрактних принципів системи [фурс, С. 54].
Феномен активної довіри, за Гідденсом, є ключем до розуміння трансформацій інтимного життя, що розповсюджені в сучасному світі. Між глобалізацією соціального життя і трансформаціями інтимності існує пряма залежність. При цьому, вважає автор, зміни сексуальності мають розглядатися саме в руслі формування нових механізмів довіри. Ця довіра досягається через взаємне саморозкриття індивідів, а сексуальність стає важливим елементом самореалізації особи [гид, С. 30].
Соціальні трансформації інтимності в першу чергу обумовлюють зміну соціально схвалених форм сексуальності. Інституціонально-правові основи відносин (шлюб) поступаються відносинам на базі “чистих відносин”, відносинам заради відносин. У сучасному “суспільстві розлучення” якість стосунків стає важливішою, ніж особа партнера, тому люди заздалегідь схильні до зміни партнера, якщо стосунки з ним перестають їх задовольняти [гид., С. 82]
Цікаві теоретичні неомарксистські розробки в соціологічному дискурсі сексуальності пропонує американська дослідниця Гейл Рубін. На її думку, в традиційному суспільстві інструментом додержання екзогамії та миру між племенами був обмін жінками. Із того факту, що жінки мають певну купівельну вартість та можуть бути використані в торгівлі між чоловіками, виник соціальний порядок, що зберігається й донині. По суті, це система влади, що спрямована на концентрацію матеріального та символічного капіталу в руках батьків, старших чоловіків. Таким чином, біологічна сексуальність трансформується в продукти людської діяльності [Шакирова, С. 20].
Наведені підходи до вивчення феномену сексуальності дозволяють нам дійти висновків, які являють собою підґрунтя подальшого дослідження:
По-перше, сексуальність не є винятково біологічним явищем; результати антропологічних та сексологічних досліджень переконливо демонструють, що в різних суспільствах і навіть у рамках одного суспільства сексуальність знаходить свій прояв у безлічі соціокультурних форм.
По-друге, сексуальність як особлива сфера людського життя знаходить свій вираз (точніше, свої вирази) в межах певної соціокультурної ситуації, цінності й норми якої обумовлюють межі сексуальних норм і цінностей, інакше кажучи, сексуальність відображується через сексуальну культуру певного суспільства в певний проміжок часу.
По-третє, роботи психоаналітиків констатують соціальну розповсюдженість певних сукупностей зовнішніх проявів сексуальності і взаємозалежність цих проявів та біографічного шляху індивідів, що дає нам можливість говорити про існування певних типів сексуальної поведінки.
Нарешті, дуже важливим для соціологічного дослідження сексуальності є ствердження про існування тісного зв'язку між загальними соціокультурними змінами та трансформацією соціальних форм сексуальності. При цьому дослідники зазначають, що інституціональний порядок соціуму та життєвий світ індивідів взаємно впливають один на одного: інституціональні структури змінюють життєві практики і навпаки - трансформації індивідуальних практик народжують нові інституції.
1.2. Поняття сексуальної культури: сутність та особливості.
Таким чином, ми виявили, що сексуальність є особливою сферою людської життєдіяльності, у якій природньо-інстинктивні бажання знаходять певний соціальний вираз у формах, що задані суспільними нормативами та очікуваннями. Інакше кажучи, соціокультурним абрисом сексуальності є сексуальна культура. Поняття сексуальної культури характеризує сукупність знань, вірувань, соціальних норм, цінностей, заборон та наказів, які мають відношення до різних статей та їх взаємовідносин та обумовлені відповідним соціокультурним контекстом.
При цьому вважаємо, що існує необхідність в певному уточненні понять загальносуспільної та особистої сексуальної культури. Крім того, індивідуальну сексуальну культуру можна розглядати як на змістовному рівні (тобто зосередитися на тому, які саме існують норми та заборони та на кого саме вони націлені), так і на діяльнісно-поведінковому рівні (тобто приділити увагу питанням сексуальної поведінки та пов'язаними з цим аспектами безпеки, контрацепції та ін.). Таким чином, на наш погляд, можна диференціювати поняття індивідуальної сексуальної культури та культури сексуальної поведінки.
Сексуальна культура на загальному рівні задається суспільством та виявляється у сексуальних нормах та цінностях. Ми вже зазначали, що хоча сексуальна культура різних людських суспільств має спільні компоненти, взагалі вона дуже різноманітна. Також неможливо не визнати, що різні соціальні групи та верстви одного суспільства можуть суттєво розрізнятися за своїми сексуальними нормами, цінностями. Це положення розповсюджується не тільки на нормативну культуру, але й на поведінку окремих індивідів, яке може бути зрозуміле тільки у зв'язку з їх конкретною соціальною приналежністю, субкультурою та статусно-рольовими характеристиками [1, С. 87].
Так, розглядаючи сексуальні норми, передусім слід зазначити, що всупереч традиційним уявленням про споконвічний “зоологічний індивідуалізм”, у тварин існує деяка вибудова “соціосексуальної матриці”, яка регулює їхню поведінку. В людському ж суспільстві ця “соціокультурна матриця” являє собою сексуальну культуру, варіативні можливості якої з одного боку обмежені біологічною природою, а з іншого - внутрішньою послідовністю культури як цілого [13, С. 79].
Основу нормативної культури складають заборони і обмеження. Крім обмежень та заборон, в нормативній культурі містяться й позитивні розпорядження, які вказують на те, як можна і треба себе вести, додержання яких забезпечується не стільки санкціями зовні, скільки внутрішніми психологічними установками, включаючи почуття сорому, вини, естетичні почуття та інше. Труднощі вивчення сексуальної культури збільшуються тим, що її накази завжди неоднорідні та неоднозначні. Вивчаючи сексуальні норми та заборони, необхідно враховувати: ким, кому, що, з ким, наскільки та чому заборонено.
Слід зазначити, що суворість заборон різна: якщо інцест заборонений категорично, то ставлення моралі до позашлюбних зв'язків двоїсте. Відповідні норми не тільки мають подвійний стандарт (різні норми у чоловіків та жінок), а також є й протирічливими: офіційно мати коханців може бути заборонено, а неофіційно це може вважатися лише підтвердженням того, що дана заборона розповсюджується тільки на офіційну сторону [голод].
Найбільш загальний принцип класифікації культур за типом їх статевої моралі, прийнятий у етнографічній літературі, - поділ на антисексуальні і просексуальні, або репресивні (суворі) і пермісивні (терплячі) [1, С.191]. У всіх суспільствах, де існує інститут шлюбу, здійснюється будь-яке соціальне та психологічне розрізнення між шлюбною, дошлюбною та позашлюбною сексуальною поведінкою, причому відповідні норми тісно пов'язані з особливостями соціальної системи. Порівняно прості суспільства зазвичай схильні до більшої терплячості, а більш складні - до нормативної заборони дошлюбних зв'язків [13, С.68].
Оцінки “морально” або “правильно” відрізняються у різних народів і в різні століття. Багато моральних принципів стосовно сексу пов'язано з певними релігійними традиціями та стереотипами. На думку А.Н.Леонт'єва, щодо сексу в суспільстві панували такі релігійні стереотипи:
- секс вважався чимось сором'язливим і таємним;
- схвалювалася пасивність жінок та дівчат у сексуальному відношенні;
- роль сексуального агресора відводилась чоловікам, саме чоловіки повинні виступати ініціаторами сексуальних відносин;
- сексуальні відносини мали бути тільки за потребою розмноження [16, С. 279]..
На основі систем сучасних сексуальних цінностей дослідники відокремлюють наступні основні типи сексуальної культури: легалізм, ситуаційна етика, гедонізм, аскетизм і раціоналізм [27, С. 87].
Легалізм - етична сексуальна система, яка пов'язана з прийняттям або відхиленням, схваленням або засудженням сексуальних відносин на основі домінуючої в суспільстві статевої моралі, переважно репресивної, яка дозволяє сексуальні відносини тільки з метою дітонародження і на основі легально визначених шлюбних союзів.
Ситуаційна етика є однією з найбільш розповсюджених в теперішній час різновидів статевої моралі. В основі ситуаційної етики лежить переконання в тому, що сексуальна поведінка повинна визначатися актуальним ситуаційним контекстом, тобто конкретною ситуацією. Людина, згідно з цим поглядом, повинна керуватися тільки коханням, добровільністю і впевненістю в тому, що наслідки будуть добрими.
Гедонізм визначає насолоду як єдину основу для сексуальних відносин, моральні і соціальні норми при цьому не є значущими.
Аскетизм - це відмова від сексуальних відносин на користь духовної безперечності.
Раціоналізм - перед вступом у статеві відносини визначається раціональна основа для вибору стратегій сексуальної поведінки, зважуються позитивні і негативні наслідки даної поведінки.
Таким чином, сексуальна культура підкреслює соціокультурний зміст сексуальних відносин, тобто те, що привнесене в них суспільством, культурою. Отже, специфіка загального рівня сексуальної культури полягає в тому, що в його рамках сексуальна культура розглядається як явище соціальне, нерозривно пов'язане з суспільною нормативно-ціннісною базою сексуальності.
Для розгляду індивідуальної сексуальної культури необхідно визначити, як саме загальні типи сексуальної культури втілюються на мікрорівні сексуальності, тобто на тому рівні, який ще має назву індивідуальний рівень сексуальної культури. Для цього ми вважаємо доцільним використати теорію сексуальних сценаріїв. Згідно з цією теорією сексуальна культура на індивідуальному рівні втілюється у сексуальному сценарії особистості, який одночасно є як соціокультурно детермінованим, так і індивідуально визначеним.
Поняття “сексуального сценарію” характеризує собою ту частину сексуальної культури, яка засвоєна індивідом і стала частиною його особистості, через що й керує його сексуальною поведінкою “зсередини”. Саме цей термін означає достатньо широку когніт
Сексуальна культура сучасних українських підлітків: соціологічний аспект проблеми дипломная работа. Социология и обществознание.
Курсовая работа по теме Ассортимент кожаной обуви
Реферат: Любимый враг: Фридрих Ницше с точки зрения революционного большевизма
Реферат по теме Бэконовские призраки в нынешнем мире.
Контрольная работа: Профессиональные навыки в профессии бухгалтера
Курсовая работа по теме Тепловий та гідравлічний розрахунок котлеьного агрегату КВ-ГМ-100
Контрольная работа по теме Свідомість як філософська проблема
Основные Формулы Речевого Этикета Реферат
Реферат: Технология производства пива. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа по теме Выбор стратегии развития организации ООО 'Галла'
Реферат: Аудит персонала
Контрольная работа по теме Восстановление червячного вала
Курс Лекций На Тему Объектно-Ориентированное Программирование На Borland C++
Легко Ли Быть Молодым Педагогом Эссе
Контрольная работа по теме Первые народнические организации и хождение в народ
Николай 1 Контрольная Работа 11 Класс
Курсовая работа по теме Учебно-демонстрационный программный комплекс 'Автоматизированная система управления барабанным энергетическим котельным агрегатом'
Курсовая Работа На Тему Експертна Оцінка Земель
Понятия Для Сочинений 9.3 Огэ 2022
Кузин Диссертация Методика Написания
Доклад по теме Сикхизм
Роль внимания в процессе обучения - Педагогика курсовая работа
Модель развития образовательного учреждения СОШ №110 г.Челябинска - Менеджмент и трудовые отношения дипломная работа
Федеральное Собрание - Парламент Российской Федерации - Государство и право реферат