SOROS FAQ #2
yankee go home
Ми отримали багато відгуків на статтю «SOROS GO HOME!». Деякі з них містять запитання, що потребують відповіді. Тому публікуємо друге FAQ на цю тему.
1. Ви можете навести хоча б один доказ того, що саме Сорос лобіює ринок землі та інші неоліберальні реформи? Саме в цьому і полягає сенс жартів про Сороса, адже насправді Сорос взагалі байдуже ставиться до українського ринку.
Ми можемо навести доказ, і не один, а дуже багато. В рамках FAQ не будемо претендувати на те, щоб навести абсолютно всі докази (бо це було б завдання для великого дослідження), тому обмежимось кількома прикладами.
Пропонуємо звернути увагу, наприклад, на такі організації як «Реанімаційний пакет реформ» (РПР), яку фінансують уряди західних країн та фонди, в тому числі фонд «Відродження» (засновником і спонсором цього фонду є Джордж Сорос) і до якої, в тому числі, входять організації фінансовані фондом «Відродження», а також на «Kyiv School of Economics». Обидві організації відверто слідують австрійській школі економіки. Перша, імітуючи широку громадську підтримку розробляє та просуває неоліберальні законопроекти, а друга на кошти олігархів зрощує українських «чиказьких хлопчиків». У них на сайтах вказані «партнери». Там чудово і гармонійно перетинаються усі (як вітчизняні, так і закордонні) бенефіціари (вигодонабувачі) соціальних урізань - саме ті, хто отримає прибуток з приватизації соціальних благ та з ерозії соціальної держави.
Зокрема, РПР у своїх звітах вказує, що «Потужним стимулом економічного росту може стати відкриття ринку землі». Так само там можна знайти підтримку інших неоліберальних реформ.
Тепер наведемо приклади з діяльності самого фонду «Відродження»:
- фонд «Відродження» видає літературу на підтримку приватизації землі;
- організовує заходи на підтримку відкриття ринку землі;
- координує парламентські партії на підтримку ринку землі та масштабної приватизації і робить це спільно з Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) – свята простота, прямо як в анекдотах про Штірліца;
Фонд «Відродження» підтримує й інші неоліберальні реформи. Наприклад медичну реформу Супрун.
Не відстають від фонду і пов’язані з ним політики, наприклад Сергій Лещенко.
Або, наприклад, Тарас Качка - заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, торговий представник України, який керував «Українським медіа центром реформ», в 2016-2017 роках працював на посаді заступника виконавчого директора фонду «Відродження», а з 2018 року є радником зі стратегічних питань фонду «Відродження», скажено агітує за відкриття ринку землі.
Можна продовжувати вивчати цілком відкриті, не законспіровані джерела, й далі. Але, картина, ми сподіваємось, й так зрозуміла.
2. Чи планує Сорос реалізовувати в Україні свої інвестиційні проекти через закон про приватизацію землі? Який йому толк з землі в Україні? Такого не може бути! Це все конспірологія!
Так, планує. Сорос сам особисто відверто в інтерв'ю виданню Standard заявив, що готовий вкласти мільярд доларів в українські сільське господарство: «Захід може допомогти Україні шляхом підвищення привабливості [України] для інвесторів. [Для цього] необхідна страховка політичних ризиків... Я у стані готовності. Існують конкретні ідеї інвестицій, наприклад, у сільськогосподарському секторі. Я би вклав 1 мільярд доларів. Це має давати прибуток. Мій фонд би виграв з цього прибутку». Озвучена сума досить скромна, враховуючи можливості Сороса, тож насправді вона може бути значно більшою.
Який йому з цього толк? Сорос завжди цікавиться кризовими економіками, більш того, сам буває причетний до створення цих криз. Адже немає нічого вигідніше, як скупити знецінені ресурси. Саме Сорос брав активну участь в економічному житті латиноамериканських країн в кінці 90-х минулого століття. В результаті до 2009 року площа сільськогосподарських земель Бразилії, Аргентини і Уругваю, що належали Adecoagro, в якій Сорос є великим акціонером, перевищила 283 тис. га. Через деякий час Adecoagro почала позбавлятися змучених варварським землеробством площ, ось тільки вартість продажу в десять разів (!) перевищувала закупівельну. Звичайно, серед місцевих жителів бажаючих повернути собі землю було небагато. У 2011 році аргентинський сенат, щоб зупинити спекуляції Adecoagro, обмежив частку володіння землями для іноземних осіб або компаній 1 тис. га. Але економічні втрати країни це рішення не відшкодувало.
Однак давайте припустимо, що не існувало б цього інтерв’ю Сороса виданню Standard. Чи змінило б це щось принципово? Абсолютно ні. Тому що в будь-якому разі діяльність Сороса, його фонду і всієї армії соросят спрямована на просування неоліберальних реформ в Україні. І навіть якби вони відверто не визнавали, що вони прямо причетні до отримання від цього вигоди, то наслідки їхньої діяльності для України були б все одно такими самими катастрофічними. Це просто факти, і ніякої конспірології.
3. Ваша концентрація на Соросі пов’язана з його активною політичною позицією? Це правда?
Так, це правда. Саме тому і виник термін «соросята», набрав популярність і став синонімом слів «неоліберали» і «компрадори». Через це ми й користуємось цим терміном, виключно для боротьби з неолібералізмом і компрадорством.
Щодо активної політичної позиції Сороса, наприклад, виконавчий директор фонду «Відродження» Євген Бистрицький стверджує, що весь прибуток з варварської експлуатації української землі Соросом йшов би на діяльність фонду в Україні. Якщо це правда, то це є набагато гірше, ніж якби прибуток пішов на купівлю Соросом яхт і відпочинок на курортах, адже ми знаємо до чого призводить діяльність його фонду в Україні. Прибуток з приватизації українських підприємств і землі буде використано для просування нових і нових неоліберальних законів, коли врешті-решт будуть приватизовані парки, тротуари і все що тільки можна приватизувати.
4. Чи правда, що Сорос послідовно бореться проти фашизму?
Ні, це не правда. В Україні існує неоліберальний консенсус між соросятами і тими фашистами, які схильні до неолібералізму. Фактично останні - це і є один з різновидів соросят - їхня бойова гвардія. Саме тому соросята виправдовують і замовчують засилля цього різновиду фашистів в Україні.
5. І все ж таки, чи не хочете ви сказати, що Сорос це головний бос неоліберальних гангстерів, які грабують Україну? Стверджувати що всі неоліберали – це рука Сороса – некоректно і небезпечно.
Ні, ми не хочемо так сказати. Він, звичайно ж, не головний бос. І ми не стверджуємо, що йому підпорядковуються всі неоліберали. Просто ми пробуємо відрефлексувати, окреслити свої принципи на контрасті та використати для цього такий інформпривід як прийняття нових неоліберальних законів і поширення в українському інформпросторі дискусій про «соросят».
Ця проблема системна. Саме тому наприклад РПР фінансує не лише фонд Сороса, а й багато інших капіталістів, які часто навіть не дуже розуміють, що саме вони фінансують. Сорос має гроші, розпихує їх по кошиках. Щось вистрілює, щось ні. Він керується звичайною логікою капіталізму, а не жидомасонською змовою.
Сьогодні «соросята» - це збірний образ, умовно кажучи, групи західних кредиторів і представників американського і західноєвропейського істеблішменту, що впливають на процеси в Україні. Однак говорити, що сам Сорос за океаном цілими днями думає, що йому зробити з Україною, було б перебільшенням. Але він серед тих, хто задає контури зовнішнього управління країною.
Втім, якщо судити по нечисленних інтерв'ю Сороса українським ЗМІ, він непогано обізнаний про нюанси української політики й вільно оперуює іменами та термінами. Або ж це свідчить про хорошу підготовку до цих розмов, що без інтересу до України неможливо.
Термін «соросята» застосовується до різних людей, незалежно від того, чи мають вони відношення до структур Джорджа Сороса в Україні. Головне, щоб вони були явно пов'язані з компрадорською і неоліберальною політикою. Таких людей сьогодні багато у владі і навколо неї.
6. Можете навести приклади інших великих капіталістів, крім Сороса, які мають відношення до неоліберальних реформ в Україні?
Не вдаючись до масштабного дослідження, можемо навести окремі приклади.
Поглянемо наприклад на пильну увагу інвестфонду Ротшильдів до боргових зобов'язань України. За інформацією Bloomberg, саме в їхніх інтересах американським інвестиційним фондом Franklin Templton була скуплена значна частина суверенного боргу України.
Чим розплатиться держава за ці борги, якщо її фінансова платоспроможність буде зведена нанівець остаточно? Кілька років тому Джованні Сальветті, керуючий директор Rothschild & Cie в РФ і СНД, без натяків говорив, що інтерес його компанії в Україні виходить за межі фінансового сектора, і перш за все Ротшильдів цікавлять українська фармацевтика (привіт Уляні Супрун) і сільське господарство.
7. Розкажіть про досвід інших країн, які проводили приватизацію землі у схожих з Україною умовах. Може їм приватизація землі таки принесла користь?
Саме за такою схемою раніше скуповувалися землі в Камбоджі, Гані, Ефіопії, Малі, Кенії, Аргентині, Уругваї та Парагваї. Щоразу цей процес проходив під «чуйним наглядом» місцевих компрадорських урядів, які говорили про взаємовигідну співпрацю, внесок розвинених країн в місцеву економіку, впровадження передових технологій, капіталовкладення і розвиток ринків. Звичайно, ніщо з перерахованого вище не виправдалося, для них земля - це ресурс і не більше того, саме використанням цього ресурсу і обмежилися так звані інвестори.
Наслідки колоніалізму, в тому числі аграрного колоніалізму, катастрофічні. За рахунок передачі частини орних земель знизилося виробництво продовольства всередині країн. Інтенсивні способи землеробства нових господарів за принципом «не моє, не шкода» завдали величезної шкоди екології, зіпсувавши ґрунт, виснаживши підземні води, забруднивши ґрунт хімікатами.
Але головна біда аграрного колоніалізму в тому, що населення, яке жило за межею бідності, віддало свої паї корпораціям фактично за безцінь і позбавило свої сім'ї одного з основних джерел виживання. Уряди цих країн точно так само, як зараз український уряд, заради сьогочасної вигоди і «швидких» грошей знехтували розвитком. Саме цей сценарій країн третього світу нам готують, свідомо розвиваючи сировинну економіку, знецінюючи землю і працю хліборобів, коли відкривають ринок землі.
Влада під крики про вільну торгівлю та дерегуляцію наполегливо веде українську економіку до повної деградації. Коли уряд Мадагаскару уклав з транснаціональною компанією Daewoo Logistics договір про оренду 1,3 млн га землі терміном на 99 років для вирощування кукурудзи і пальмового масла, місцеві селяни уряд скинули. Але це, на жаль, єдиний недавній приклад, коли сценарій аграрної колонізації не спрацював. В інших випадках схема виправдала себе на 100%, і цей сумний досвід потрібно враховувати.
Для примусу селян до продажу землі за безцінь необов'язково до скроні приставляти пістолет. Можна приставити платіжку за газ, цінник в магазині або аптечний рахунок по виписаних лікарем рецептах. Ідеологи продажу землі в нинішніх умовах фактично відстоюють право тубільців продавати золото за скляне намисто.
І вони будуть продовжувати подібні реформи у всіх галузях економіки та суспільного життя. Їх треба зупинити, поки ще не пізно.
Джерело: Чорний Стяг