Розвиток, предмет і цілі порівняльного правознавства та його міждисциплінарність - Государство и право контрольная работа

Главная

Государство и право
Розвиток, предмет і цілі порівняльного правознавства та його міждисциплінарність

Дослідження наукових праць різних вчених-компаративістів з метою виявлення і співставлення різних тверджень, концепцій щодо зародження та розвитку порівняльного правознавства, його предмету та цілей. Порівняльне правознавство та історія держави і права.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1. Предмет та основні цілі порівняльного правознавства
1.1 Предмет порівняльного правознавства
1.2 Характеристика цілей порівняльного правознавства
2. Історія виникнення порівняльного правознавства
2.1 Особливості зародження порівняльного правознавства
2.2 Історичний розвиток порівняльного правознавства
3. Порівняльне правознавство та його зв'язок з теорією права
В сучасній правовій науці практична діяльність неможлива без належного теоретичного пізнання, що засновується на емпіричному збиранні фактів про різноманітні правові явища, їх синтез, систематизацію та застосування у певній життєвій ситуації.
Для цього, певно, і існує окрема група загальнотеоретичних юридичних дисциплін, головною з яких є теорія держави і права - основа основ.
З часом виникла необхідність теоретичного узагальнення на основі використання давно відомого науці методу порівняння, що для права, в першу чергу, означало зіставлення тих чи інших правових явищ з точки зору різного підходу до них в різних країнах, на різних континентах. Так з часом сформувався окремий розділ теорії права, що отримав назву порівняльне правознавство (або ж юридична компаративістика).
З огляду на значний прогрес науки у вивченні правових явищ різних правових систем світу, у даному дослідженні ми спробуємо виявити закономірності зародження, становлення і розвитку науки порівняльного правознавства та визначити її основні складові.
Предметом даного дослідження є визначення загальних закономірностей предмета, цілей порівняльного правознавства, його історичного розвитку, а також співвідношення з теорією права.
Метою даного дослідження є порівняння наукових праць різних вчених-компаративістів з метою виявлення і співставлення різних тверджень, концепцій щодо розвитку порівняльного правознавства, його предмету та цілей.
Об'єктом дослідження є власне теоретичні досягнення різних вчених, що на основі їх співставлення і аналізу дозволить виявити певні загальні закономірності розвитку компаративістики.
Питання походження і місця, сучасного стану порівняльного правознавства досліджувалося багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими, проте і зараз є досить актуальним, так як глобалізація та інші чинники, які сьогодні ми спостерігаємо у світі, так чи інакше торкаються юриспруденції.
1. П редмет та основні цілі порівняльного правознавства
1.1 Предмет порівняльного правознавства
Класичним визначенням предмета науки є відповідь на питання, що вивчає та чи інша наука, тобто коло тих проблем, на висвітлення яких вона спрямована. Таким чином, предмет будь-якої науки -- це певна галузь пізнання об'єктивної реальності, що піддається науковому осмисленню.
Предмет науки відіграє визначальну роль у структурі будь-якої науки, що зв'язує її різні частини в щось цілісне, завершене. Порівняльне правознавство як самостійна галузь науки і навчальна дисципліна має свій предмет дослідження, що забезпечує його наукову і навчальну автономію.
Хоча необхідно визнати, що полеміка з приводу предмета порівняльного правознавства ведеться з моменту його виникнення. По сьогодні не вироблено загальний підхід до його визначення, оскільки серед компаративістів відсутня єдність поглядів не тільки на його предмет, але й на співвідношення його предмета з його об'єктом і методами.
Як відзначає М.М. Марченко, предметом дослідження порівняльного правознавства виступають загальні принципи і закономірності виникнення, становлення і розвитку різних правових систем 1 . Проте такий погляд на предмет порівняльного правознавства тяжіє до предмета загальної теорії держави і права Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения: Учебник. -- М.: Городец-издат, 2002. -- С. 35. .
На думку О.Ф. Скакун, предмет порівняльного правознавства (теорії правових систем) -- загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування правових систем світу в їх порівняльному пізнанні на макро- і мікрорівнях Скакун О. Ф. Место общего сравнительного правоведения в системе юридических наук и его официальный статус // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: 36. наук. ст. / За ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна. - К., 2006. -- С 10. .
На думку А.Х. Саїдова, порівняльне правознавство є науковим напрямом, що вивчає основні правові системи сучасності. Він окреслює коло питань, що складають предмет порівняльного правознавства, куди входять: методологічні проблеми порівняння в праві (теорія порівняльно-правового методу); порівняльне вивчення основних правових систем сучасності; традиційне «порівняльне законодавство», так зване функціональне порівняння; історико-порівняльне вивчення права Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник / Под ред. В.А. Туманова. -- М.: Юристъ, 2000. -- С. 25, 29. .
Порівняльне правознавство досліджує, головним чином, комплекс правових явищ як органічне ціле, геоправовий простір, що свідчить про домінування тенденції порівняння комплексів правових явищ, тобто не фрагментарне, а системне порівняння -- макропорівняння, в яке неминуче включаються політологічні, культурологічні, психологічні аспекти функціонування права і правової системи в об'єктивно існуючому загально-соціальному і національному контексті, хоча достатньо часто проводиться порівняння і на мікрорівні. Більшість дослідників указує на важливість взаємин між правом, з одного боку, і історією, філософією і культурою, з іншого. Саме так можна перекласти сучасною науковою мовою вимогу глибокого розуміння й урахування особливостей правового середовища. Таким чином, найбільш важливою частиною змісту предмета порівняльного правознавства є знання, що мають функціональну природу, виходять за рамки національних правових систем та мають універсальну теоретичну і практичну цінність.
Таким чином, питання про предмет порівняльного правознавства є найбільш складним і проблематичним, тому багато авторів уникають його всебічного і глибокого висвітлення. Більше того, для збереження порівняльного правознавства як відокремленого наукового напряму і дисципліни деякі автори вважають за краще не розглядати дану проблематику взагалі.
Так Р. Давид уважав, що сьогодні, коли порівняльне право міцно стоїть на ногах, дискусії про природу даного предмета і його місце в університетському викладанні втратили актуальність Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. -- М.: Междунар. отн., 1998. -- С. 9. .
Проте завершення дебатів про предмет порівняльного правознавства передбачає знаходження тієї загальноприйнятої платформи, на основі якої можна окреслити основні контури його предмета, що задовольняють якщо не всіх, то хоча б більшість дослідників даного напряму, і не на короткий період, а на тривалу перспективу. Сьогодні у порівняльному правознавстві сформовано цивілізаційний підхід, що об'єднує пізнавальні можливості різних галузей знання на основі методології комплексного аналізу.
Вивчення основних правових систем на основі систематичного застосування методологічного інструментарію порівняльно-правових досліджень також є предметом порівняльного правознавства як науки. Наявна трансформація методу науки в її предмет. Широке застосування при вивченні основних правових систем багатого потенціалу порівняно-правового методу дозволяє вийти на новий рівень нагромадження і систематизації його результатів, що є предметом порівняльного правознавства.
Як зазначає у своїй статті Ю. Тихомиров, розвиток досліджень в галузі порівняльного правознавства - втішне явище. Але в ній занадто вузько трактується поняття "правова система". Явно не вистачає інструментально-методичного аспекту, коли були б розроблені засоби аналізу, порівняння, оцінки, представлені висновки вивчення і практичні пропозиції. До того ж акцент на зіставлення переважно законів залишає в тіні інші явища правового життя. Адже правознавство не синонім права, і воно охоплює всі джерела права, державні та інші інститути, юридичні установи, правозастосування, юридичну освіту і науку Тихомиров Ю.А. Сравнительное правоведение: развитие концепций и общественной практики. - Журнал российского права, 2006, № 6 .
І, нарешті, предмет порівняльного правознавства може бути визначений з погляду професійної діяльності юристів, яка випливає з того, що будь-яка юридична наука обслуговує певну сферу юридичної діяльності. Із цієї точки зору, з урахуванням інтеграційних процесів, що відбуваються, припускають гармонізацію законодавства не тільки в рамках одного типу правових систем (на мікрорівні), але й у рамках різних правових систем (на макрорівні). І в цьому плані, з урахуванням перерахованих питань, не кожна юридична наука може змагатися з порівняльним правознавством, виходячи з кола проблем, що вирішуються в межах його предмета.
Таким чином, предметом порівняльного правознавства є порівняльне вивчення походження, становлення, еволюції і прогнозування перспектив розвитку основних правових систем на основі виявлення спільного, відмінного і особливого, що відображають їх суть і зміст.
1.2 Характеристика цілей порівняльного правознавства
Юридична наука і практика давно і успішно використовують порівняльне правознавство для досягнення своїх цілей. Тим самим глибше осягаються процеси та явища в правовій сфері, вдається краще зрозуміти обсяг і характер "зовнішнього" правового впливу, масштаби і форми використання зарубіжного правового досвіду. І навпаки, ігнорування та недооцінка багатого потенціалу порівняльного правознавства в сучасних умовах неприпустимі. Це веде до штучної ізоляції і замкнутості національних правових систем і навіть до їх протиставлення. У меншій мірі використовується загально-правова оглядова інформація. Породжуються не тільки юридичні помилки, а й невірні політичні та економічні рішення.
Тому так важливо правильно встановити головні цілі порівняльного правознавства. А це дозволить, в свою чергу, вірно обирати конкретні правові цілі, які можуть змінюватися в залежності від динаміки суспільного розвитку, від змін соціально-економічної обстановки в країнах. Істотно впливають на них зміни у структурі та функціях держави та її органів і особливо зміни і різкі повороти в політичному і економічному курсі.
Правильний вибір цілей порівняльного правознавства означає не тільки вірну загальну цільову орієнтацію, але й визначення серії взаємопов'язаних правових завдань. Їх послідовне рішення дозволяє крок за кроком йти до досягнення намічених цілей.
Які ж головні цілі порівняльного правознавства, який критерій їх виділення, як ці цілі співвідносяться з більш конкретними цілями і завданнями, які розв'язуються порівняльним правознавством? До головних цілей порівняльного правознавства ми відносимо ті основні і стабільні їх цільові і функціональні установки, які забезпечують сталий і постійний розвиток порівняльного правознавства. Як явище суспільного і в тому числі правового життя воно має свої об'єктивні причини і породжувані ними правові потреби. Задоволенню цих правових потреб і служить весь механізм функціонування порівняльного правознавства.
Мова йде про наступні головні цілі порівняльного правознавства.
Порівняльне правознавство завжди орієнтоване на глибоке і масштабне вивчення правових явищ. Їх аналіз і оцінка стосовно внутрішнього розвитку будуть більш повними і об'єктивними, коли вивчаються загальні та специфічні причини правових явищ, тимчасові та стабільні правові ситуації в зарубіжних державах і їх вплив; фактори, що ведуть до зміни закордонних законодавств, до прийняття і зміни правових актів; умови, що сприяють або стримують реалізацію права.
Дослідження і співставлення рівня правосвідомості та правової культури у своїй країні та в іноземних державах дозволяє краще зрозуміти механізм правового поведінки громадян в даний період і в перспективі, коли будуть діяти нові закони. Так само це стосується порівняння механізмів правозабезпечення - як визначені в законодавстві правотворчі та правозастосовні повноваження державних органів, наскільки послідовно вони реалізують свої повноваження, яка ефективність діяльності суду, органів юстиції, прокуратури, внутрішніх справ, адвокатури і т. д. Адже без них норми майже не діють і зрозуміти межі взаємного правового впливу без використання "чужого" правового досвіду неможливо.
Пізнавальна ціль порівняльного правознавства досяжна не без подолання протиріч і труднощів, помилок. Позначається і складність, і рухливість вивчати і зіставляти "правової матерії", і брак достовірної інформації, і рівень кваліфікації людей і установ, які проводять порівняльно-правове вивчення. Адже це саме дослідження, яке слід проводити об'єктивно і без будь-яких упереджених підходів і суб'єктивістських оцінок, тоді воно буде постійно і плідно "живити" правотворчу думку і практику.
Дана ціль виробляє і тісно пов'язана з першою. Ми виділяємо інформаційну ціль як засіб досягнення пізнавальної мети порівняльного правознавства і як його самостійну мету. Діючи для досягнення і цієї мети, порівняльне правознавство постійно отримує матеріали про розвиток і функціонування зарубіжних правових систем, державних інститутів, про їх взаємозв'язки між собою, потрібні відомості про правові ситуаціях і тенденціях правового розвитку в регіональному та світовому масштабах. Важлива і інформація про сприйняття, оцінки, реагуванні на зміни, що відбуваються в національній правовій системі. Будь-яке ізольоване правовий розвиток нині просто неприпустимо.
Інформаційна ціль порівняльного правознавства досягається шляхом застосування цілого ряду засобів: перш за все це підготовка довідкових матеріалів про розвиток іноземного законодавства, інформаційних оглядів зарубіжного законодавства. Їх готують за країнознавчої ознакою, по окремих галузях, підгалузей законодавства, правовим інститутам. Нерідко поєднується галузевої та країнознавчий ознаки, і тоді інформація постає більш систематизованою і зручною для сприйняття студентами, аспірантами, юристами, фахівцями, вченими, законодавцями, працівниками державних органів.
Як приклад наведемо приблизний перелік оглядових інформації та реферативних інформації, підготовлених Інститутом законодавства та порівняльного правознавства за останні роки: Професійне навчання робітників і службовців (1993 р.);
У 1994 р. були підготовлені наступні реферативні інформації: Про господарську діяльність іноземців і захист іноземних інвестицій; Про колективному договорі у бюджетній сфері; Про звернення короткострокових державних цінних паперів; Про банки та інших фінансових органах; Новий закон про наймання приміщень; Зміна законодавства про банкрутство .
Як видно, названі види інформації мають спеціалізований характер і розраховані на вирішення тих завдань порівняльного правознавства, які пов'язані з порівнянням власне законодавчих систем. Для більш конкретних завдань використовуються короткі відомості про закордонні актах, про їх місце у правовій системі, структурі та змісті, і навіть про окремі нормах і групах. Важливо знати, які юридичні режими різних видів діяльності. І те й інше дуже важливо.
Наприклад, у зв'язку з розширенням правового поля діяльності підприємців, іноземних інвесторів, банків подібна інформація дає їм точні знання того, які є норми і як "зустрінуть" їх на території іноземної держави, де вони збираються діяти.
Є й більш великі довідкові матеріали, підготовлені у вигляді оглядів, довідок, статей в наукових та інших журналах. Це свого роду реферати, анотації правових актів. Вміщені в них дані дають ту чи іншу картину іноземного законодавства. Але в кожному разі власне інформаційна мета порівняльного правознавства є найбільш простою і доступною для реалізації, бо вона як би висловлює спостереження за правовою сферою і далеко не завжди містить будь-якої аналіз та оцінки. Це швидше за все узагальнені і навіть ілюстративні правові відомості.
в). Аналітична ціль порівняльного правознавства є метою більш високого порядку. Ставлячи її перед собою, компаративісти прагнуть виявити корені, витоки правових явищ в зарубіжних правових системах і тенденції їх розвитку. Власне кажучи, саме в процесі досягнення цієї мети і відбувається порівняння. Об'єктом його є передусім своя національна правова система і іноземна правова система. У цьому випадку критерії зіставлення як би задані функціонально, тобто прагненням виявити загальне і специфічне і можливістю використання зарубіжного правового досвіду для вирішення конкретних правових завдань. Перевірити, чи вірно визначається місце правового акта в загальній системі, його форма та зв'язку, отримати підтвердження правильності власних правових рішень.
При аналітичному порівнянні двох і більше правових систем зарубіжних держав критерії певним чином можуть змінюватися. Буває корисно для отримання доказів загально-правової тенденції, стійкості форм і методів правового регулювання провести зіставлення можливого (навіть у майбутньому) співвідношення своєї національної системи з іноземними правовими системами.
Навряд чи можна сумніватися в тому, наскільки важко реалізувати аналітичну мета порівняльного правознавства. Її здійснення перебуває ніби в процесі досягнення пізнавальної мети з використанням результатів реалізації інформаційної мети. Ігнорування або слабкий облік цієї залежності між цілями призводить до підміни аналітичної мети інформаційної та до підготовки описових матеріалів, оглядів, розробок, статей у журналах, розділів і глав у книгах без ознак будь-якого аналізу і оцінки.
Названі три цілі порівняльного правознавства об'єднуються в одну групу за своєю об'єктивної спрямованості і свого роду однорідності юридичної технології їх досягнення. В іншу групу входять цілі строго функціональної спрямованості, оскільки вони орієнтовані на строго визначені цілі. Ці цілі як би "задані", поставлені в залежність від політичної установки суб'єкта порівняння, від його соціальної орієнтації. Такі інтегративні, критичні та пропагандистські цілі.
г). Інтегративна ціль порівняльного правознавства зумовлена курсом держави або держав, міждержавних об'єднань на гармонізацію і зближення національних законодавств. Така мета дає чітку орієнтацію в розробці способів гармонізації і зближення в їх практичному застосуванні, а також у серії послідовних дій держав у напрямку до цієї мети.
У цих випадках критеріями порівняння та оцінки національних законодавств служать визнання спільних інтересів держав у погодженому правовому регулюванні, пошук і визначення об'єктів такого регулювання, виявлення відмінностей у національних законодавствах і можливих засобів їх подолання. Забезпечується сприятливий політичний і соціально-психологічний клімат для переговорів, обговорень, досягнення домовленостей. Полегшується пошук узгоджених рішень. Створюються необхідні правові умови - обмін правовою інформацією і доступ до банків даних, формуються системи зіставляються класифікаторів законодавства, словників і понять. Полегшується і стимулюється узгоджена наукова розробка загальних концепцій законодавства, коли книги, статті, конференції та семінари є внеском у теоретичний потенціал.
д). Протилежною є критична ціль порівняльного правознавства, зумовлена об'єктивними і суб'єктивними факторами. "Критичне порівняння" було переважною метою в зіставленні правових систем капіталізму і соціалізму. У 20-30-х рр.. в політичних документах і працях радянських юристів переважали відверто критичні оцінки не тільки законодавства буржуазних країн в цілому, але й окремих законів - про працю, вибори і т. п. Хоча справедливості заради слід відзначити і наукові праці, в яких визнавалася корисність не тільки прийомів зарубіжної юридичної техніки, а й окремих правових конструкцій з області цивільного права. У 50-80-і рр.. протиставлення цих двох правових систем то загострюється, то пом'якшується, але як і раніше залишається своєрідною точкою відліку в порівняльно-правових дослідженнях.
Інша вісь критичної оцінки пронизує численні оцінки іноземних законодавств. Невдоволення однієї країни політикою іншої країни породжує критику на адресу конституційного, торговельного, митного, банківського, фінансового, еміграційного законодавства. Вона може виражатися як у загальних політичних оцінках, так і у негативній оцінці положень від слушних законів, що ущемляють інтереси прикордонних держав або містять відступу від міжнародних документів. Така критична спрямованість більш рухлива і залежить від динаміки суспільної ситуації всередині тієї чи іншої держави і в світовому співтоваристві.
е). Своєрідною "відповіддю" на вищеназвану мету служить пропагандистська ціль порівняльного правознавства. Кожна держава зацікавлена у захисті своєї правової системи та пропаганді її переваг. Органи держави, наукові установи, засоби масової інформації прагнуть для досягнення цієї мети до деякого перебільшення значимості окремих сторін національної правової системи. Без уваги залишають позитивні аспекти інших правових систем, все зіставлення - "в свою користь". Розуміючи обумовленість такої мети і породжуваних нею критеріїв порівняльно-правового аналізу, відзначимо її очевидну однобічність, як і в попередньому випадку.
Отже, велике різноманіття цілей порівняльного правознавства зумовлено специфікою завдань які перед собою ставить дана наука і з огляду на те, що є її предметом вивчення. Важливо, щоб усі ці цілі завжди розглядалися в комплексі, взаємодоповнювали одна одну.
2. Історія виникнення порівняльного правознавства
2.1 Особливості зародження порівняльного правознавства
Власне формування порівняльного правознавства як визнаного наукового напряму починається з 1900 p., коли відбувся І Міжнародний конгрес порівняльного права, і триває в умовах постійного уточнення його цілей і до сьогодення. Разом із тим, даний науковий напрям має свою передісторію, пов'язану з формуванням ідей порівняльного правознавства (початок XIX ст. -- кінець XIX ст.).
Виникнення порівняльного правознавства невіддільне від усього комплексу змін, які відбулися у світі, зокрема в політичній, соціальній, економічній і культурній сферах життя суспільства впродовж усього XIX ст. Для формування порівняльного правознавства необхідне було досягнення національними правовими системами певного рівня розвитку, здатного вирішити практичні питання на основі законодавчого масиву, що склався. Дійсно, перші кроки на шляху формування порівняльного правознавства мали явно практичну спрямованість.
Праці, що вийшли вже на початку XIX ст., автори яких прагнули осмислити правові явища в історико-порівняльному плані, підготували той сприятливий ґрунт, на якому пізніше виросло порівняльне правознавство.
Спочатку ідеї порівняльного правознавства зародилися в порівняльно-історичній площині, розвивалися в історичних дослідженнях і сприймалися як загальна історія права. Поясненням цього служить та обставина, що в цей період були сильні позиції історичної школи, яка розглядала еволюцію різних правових систем шляхом їх зіставлення, і стверджувалося, що правовий розвиток народів іде різними, не схожими один на одного шляхами. Це була мета, швидше протиставлення, ніж порівняння: треби було донести, що правовий розвиток, породжений французькою революцією, зовсім не обов'язковий для інших країн. Звертаючись до конкретних шляхів історичного розвитку права Німеччини, представники історичної школи зосередили свою увагу на рецепції римського права, германському праві і співвідношенні цих двох систем. Залежно від того, як розумілося це співвідношення, пізніше виділилися дві течії: романістів і германістів. Зокрема, появу германської течії пов'язують із виходом у 1843 р. книги Г. Безелера «Народне право і право юристів» Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник. -- М.: Юристъ, 2000. -- С. 106. .
Таке бачення історії не сприяло розвитку порівняльного правознавства, оскільки дослідники, що підтримували ці ідеї, виходили з розуміння історії не тільки як знання минулого, а як вивчення сьогодення. Крім того, вони приступили до вивчення історії права всіх народів (а не тільки історії римського права і німецького права).
У 1831 р. на юридичному факультеті Паризького університету було утворено першу кафедру порівняльного профілю, яка називалася кафедрою загальної історії, філософії і порівняльного законодавства.
Розвитку порівняльного правознавства сприяли й інші науки, які до цього часу дедалі наполегливіше звертаються до порівняльного аналізу. Вирішальний вплив на становлення порівняльного правознавства справила сама історична дійсність, тобто інтернаціоналізація економіки, розвиток міжнародних відносин, торгових зв'язків і т. ін.
Становлення і розвиток порівняльного правознавства в Німеччині було пов'язано з діяльністю, яка розвивалася одночасно в трьох напрямах:
наукова діяльність на широкій порівняльній основі і створення філософсько-історичних концепцій порівняльного права;
практична діяльність з підготовки проектів нових законодавчих реформ;
діяльність, спрямована на інформування юристів про стан права і реформи за кордоном. У цей час інтерес до зарубіжного права дедалі більше посилюється, і в ньому чітко позначаються два напрями: з одного боку, підкреслюється спільність і схожість національних правових систем, з іншого -- дедалі більше уваги приділяється відмінностям між ними.
Ідеї порівняльного правознавства, окрім Німеччини, формувалися і в інших країнах, зокрема у Франції. Якщо в першій половині XIX ст.., центром формування ідей порівняльного правознавства були Німеччина, то в другій половині XIX ст. він перемістився до Франції. Разом із географічною зміною центру формування І розвитку ідей порівняльного правознавства змінюється і його спрямованість -- з історичної на практико-прикладну, з метою вдосконалення національного законодавства.
Природно, що даний інтерес був історично зумовлений процесами (зокрема правовими), які мали місце у французькому суспільстві в даний період. Перш за все, мається на увазі французька кодифікація, яка дуже вплинула на хід розвитку правової науки і практики на тривалий період.
Значний розвиток ідеї порівняльного правознавства отримав в Японії в другій половині XIX ст. в епоху Мейдзі. У результаті правових реформ відбувалося не тільки вивчення іноземного права, але і безпосереднє його запозичення, унаслідок чого японське право стало наслідувати західноєвропейське.
В Італії, Іспанії, Бразилії здійснювалися спроби поставити питання про порівняльне правознавство дещо інакше, ніж у країнах, про які йшлося вище. Об'єктом дослідження виступило тут саме порівняльне правознавство, воно пов'язувалося з вивченням зарубіжного права. Мова йшла про те, щоб визначити галузь застосування, цілі, зміст порівняння в праві і тим самим створити систематизоване вчення про порівняльне правознавство.
Необхідно відзначити, що ідеї порівняльного правознавства привертали до себе увагу і російських учених-правознавців. Зокрема, відомий російський історик права О. Філіпов у підручнику «Історія російського права» у 1914 р. писав: «Якщо історія права російського -- частина права спільнослов'янського, то вона повинна бути поставлена в щонайтісніший зв'язок з історією права Інших слов'янських народностей. І у свою чергу історія права слов'янського, разом з історією права німецького, римського й інших народів, повинна мислитися як складова частина всезагальної або загальної історії права, або так званого «порівняльного правознавства», «порівняльного історичного правознавства», як ще іноді називають цю науку» Филиппов А. Ученик истории русского права. -- М., 1914. -- С. 10. .
Спроби запровадження курсів з історії національного, іноземного принц і по історії права і політичних інститутів в університетах Росії здійснювалися ще на початку XIX ст. Так у 1804 р. професор Московського університету Л. Цветаев читав курс із «право знатнойшых древних и нынешних народов» 2 .
Інший учений-юрист О. Башмаков у 80-х роках XIX ст. писав: «Порівняльний метод проникає тепер у правознавство, хоча його результати для нього ще попереду. Але вже тепер саме прагнення до порівняння стало настільки популярним, навіть модним, що... в даний час у нас у Росії немає підручника судочинства або будь-якого розділу права, який не відплатив би цієї данини духу часу; навіть деякі практичні посібники з юриспруденції, претендуючи на всебічність, інший раз обтяжують безневинного читача масою актів, зіставлених без жодного висновку і підібраних зі всіляких зарубіжних законодавств» 3 . Значний внесок у цей процес зробили такі вчені, як Н. Ренненкампф (1832--1899), Ф. Леонтович (1833--1911), Н. Максимейко (1870--1941) та ін.
Ідеї порівняльного правознавства мали своїх прихильників і там, де поширювалося не романо-германське право, а загальне право. У 1869 р. в Оксфорді було створено кафедру історії права і порівняльного права. У 1894 р. в Лондонському університеті з'явилася ще одна подібна кафедра 2 . У 1895 р. в Англії було створено Товариство порівняльного законодавства, основним напрямом якого було вивчення можливостей систематизації статутного права, що діяло в Англії і США. У тому ж році вийшов в світ, «Журнал Товариства порівняльного права», метою якого було інформування англійських читачів і колоніальних властей про юридичні події в усій імперії.
У Європі (у тому числі і Росії) наприкінці XIX -- на початку XX століть було написано багато праць із порівняльно-правової проблематики. Серед них необхідно назвати такі: «Нариси із загальної порівняльної історії держави і права» (1901), П. Луї «Робітник і законодавство: порівняльна історія робітничого законодавства в країнах Старого і Нового світу» (1907), У. Маккензі «Римське право порівняно із законами Франції, Англії і Шотландії» (1864), Г. Тард «Порівняльна злочинність» (1907), К. Малишев «Цивільні закони Каліфорнії в порівняльному викладенні із законами Нью-Йорка та інших східних штатів із загальним правом Англії і Північної Америки» (1906), П. Ашлей «Місцеве і центральне управління: порівняльний огляд установ Англії, Франції і Сполучених Штатів» (1910) та ін.
Таким чином, саме в цей період історії порівняльного правознавства формувалися його основні ідеї, що стали фундаментом для його подальшого розвитку як наукового напряму.
2.2 Істо
Розвиток, предмет і цілі порівняльного правознавства та його міждисциплінарність контрольная работа. Государство и право.
Наука Сочинение Рассуждение
Реферат: Регулирование и планирование рекламной деятельности
Топик: Понятие и сущность логики как науки
Доклад: Василь Стус: життя та творчий шлях
Реферат по теме Дружина Святослава
Дипломная работа по теме Договор банковского счета
Контрольные Работы Мордкович 11
Контрольная работа по теме Транспортный налог
Контрольная работа: Основы биржевой торговли, товарная биржа
Курсовая работа по теме Благотворительность как основа социальной работы
Прокуратура Испании Реферат
Реферат: В.М.Головнин: История и современность. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Драгоценные свидетели
Vkk Edu Ru Конкурс Сочинений
Сочинение по теме Женщины и лошади в романе М.Ю.Лермонтова «Герой нашего времени»
Контрольная работа: Земельное право
Реферат: Статус Архитектора. Социальная и общественная значимость профессии. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая Работа На Тему Організаційно-Методичні Аспекти Бухгалтерського Обліку В Акціонерних Товариствах На Прикладі Зат "Компанія Інтерлогос"
Реферат: Lung Cancer Essay Research Paper Lung cancer 2
Курсовая Работа На Тему Технология Переработки Из Расплавов Аморфных И Кристаллизующихся Веществ
Государственное управление здравоохранением в Республике Казахстан - Государство и право курсовая работа
Учетная политика ООО "УютПлюс" - Бухгалтерский учет и аудит отчет по практике
Правила оформления документов - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа