Роль інституту омбудсмена у процесі становлення інституційної рівноваги у політичній системі - Политология дипломная работа
Главная
Политология
Роль інституту омбудсмена у процесі становлення інституційної рівноваги у політичній системі
Становлення політичних інститутів. Процес інституційної трансформації. Встановлення рівноваги політичних інститутів. Витоки системи управління конфліктами. "Система управління конфліктами" як спосіб підтримки інституційної рівноваги політичних інститутів.
посмотреть текст работы
скачать работу можно здесь
полная информация о работе
весь список подобных работ
Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Джерелом правил є суспільство, далі правила опускаються на рівень прав власності і потім на рівень індивідуальних домовленостей. Hodgson G. What Are Institutions? // Journal of economic issues. - Vol. XL. - No. 1. - 2006. - P. 10. Ці домовленості відбивають структуру стимулів і анти-стимулів, що кореняться в структурі прав власності (і механізмів їх забезпечення); таким чином, набір альтернатив, що відкриваються перед гравцями, і ті форми організацій, які вони утворюють під час укладення конкретних домовленостей, постають з структури прав власності. Правила можуть виникати досить спонтанно як координуючий баланс, який забезпечує зручність для агентів у процесі взаємодії. Ibid. - P. 12. Так, можна зробити припущення, що в багатьох випадках правила створюються в інтересах особистого, а не суспільного добробуту, інакше кажучи - беруть свій початок у приватних інтересах North D. Institutions, Institutional Change and Economic Performance. New York: Cambridge University Press, 1990. - P. 65., а стабільності неформальної або неправової інституціональної рівноваги сприяє, з-поміж іншого, недосконала система покарань за порушення законодавства. Aoki M. Endogenizing institutions and institutional changes // Journal of Institutional Economics. - 2007. - Vol. 3. - Issue 1. - P. 10. Функція правил полягає в тому, щоб полегшити політичний або економічний обмін. Цей обмін передбачає укладення угод у рамках існуючого набору інститутів, хоча, іноді гравці вважають вигідним для себе витратити ресурси на зміну досить глибоких структур суспільства, щоб змінити наявні у них права. Наприклад, розглядаючи сучасну представницьку демократію, ми бачимо, що громадська система є набагато складнішою, ніж у період появи представницьких органів взагалі - це відбулося саме завдяки розвитку різноманітних груп інтересів.
З огляду на правила, можна зазначити, що стійкість інститутів значною мірою, якщо не повністю, заснована на тому, як добре вони слугують інтересам залучених акторів: якщо інститут зазнає поразки в ефективному служінню таким інтересам, він стає слабким та недовговічним, чутливим до порушень інституціональних правил. Hall P., Thelen K. Institutional change in varieties of capitalism // Socio-Economic Review. - 2009. - №7. - P. 11. Однак варто зазначити, по-перше, актори не завжди мають повну інформацію щодо «ігрової структури» Aoki M. Endogenizing institutions and institutional changes // Journal of Institutional Economics. - 2007. - Vol. 3. - Issue 1. - P. 19., інакше кажучи, інституціональних «правил гри», а також того, як і чи правильно функціонують інститути, а отже, далеко не завжди можуть виносити справедливі рішення щодо ефективності інституту у справі слугування їхнім інтересам. По-друге, такий міцний зв'язок між суспільними запитами та діяльністю інституціональних правил притаманний передусім економічній інституціональній системі, тоді як у політичному інституціональному середовищі такий зв'язок може сильно викривлюватися. Отже, політичні інститути творяться, передусім, до потреб існуючої політичної системи. Згідно з цими, декларованими системою потребами, набувають певних функцій, утворюють канали зв'язку з іншими елементами системи (підсистемами) тощо.
Отже, говорячи про інститути, варто чітко виділяти, що інститути є сталою організаційно-оформленою сукупністю правил та норм, що структурують та обмежують поведінку акторів. Таким чином, накладають обмеження на людську взаємодію, структуруючи форму суспільства. Головна функція цих обмежень - це, в першу чергу стандартизація процедури політичного та економічного обміну, тобто, приведення до одного стандарту обміну, який обов'язків для всіх. Саме процес обмін між акторами передбачає створення конвенційних норм у межах існуючого набору інститутів. Важливе місце у процесі функціонування політичних інститутів займає процес політичної інституалізації, про який пише Гантінгтон. Він виділяє декілька основних критеріїв політичної інституалізації, серед яких: адаптивність-ригідність, складність-простота, автономія-підлеглість та згуртованість-роздробленість. Але для того, аби розглядати інститути в повній мірі варто визначити їх обґрунтованість. Так, дослідники виділяють декілька основних моментів, пов'язаних з обґрунтуванням політичних інститутів: психологічність, історичність, структурність, функціональність. Крім того, варто чітко визначити, що політичні інститути творяться відповідно, передусім, до потреб існуючої політичної системи. Згідно з цими, декларованими системою потребами, набувають певних функцій, утворюють регламентовані канали зв'язку з іншими елементами системи (підсистемами) тощо.
Великою проблемою інституційного аналізу є плутанина між інститутами та інституціями. Само тому, треба під «інститутами» розуміти сталу організаційно-оформлену сукупність правил та норм, що структурують та обмежують поведінку акторів. У свою чергу, під «інституціями» варто розуміти сукупність певних характеристик, про які говорить Бергер, тобто, екстернальність (існування поза індивідом), об'єктивність (сутності, яким властива об'єктивність), спонукальна сила (наявність влади інституції над індивідом), моральний авторитет (інституції виконують роль «жандарма»), історичність (історична континуальність).
Створення інститутів та їх зміна - це головні інструменти суб'єктів політики. Р. Коуз зазначає, що інститути були створені саме для того, щоб зменшити невпевненість у взаємодії між економічними агентами. Без інститутів взаємодія могла б ніколи не відбутися і ринок, так само як і фірми, ніколи б не існували. Coase R. The nature of the firm // Economica. - 1937. - №4. - P. 386-405. У сучасному світі, для того, щоб впливати на економіку та інші сфери життя, ми впливаємо в першу чергу на інститути, які структурують ту чи іншу сферу. І що важливо, що саме ефект від модифікаційних перетворень формує реальний світ. Інститути формують структуру стимулів, що, власне, формують стратегію поведінки фірм. У свою чергу, політичні ентерпренери та їх фірми «грають у гру» поза встановленими правилами та, власне, лобіюють змін цих встановлених та затверджених правил.
Фірми, групи інтересів, соціальні та освітні організації також впливають на інституційну зміну. Вільямсон додає, що неформальні інститути (культура, норми ті цінності) можуть змінюватися не менше одного століття, коли формальним інститутам потрібно лише двадцять років для того, щоб відбулася модифікація. Але у фірмах стратегічна або структурна зміна відбувається за значно менший відрізок часу. Williamson O. Transaction cost economics: How it works, where it is headed // Working Paper, University of California. -- Berkeley, 1997.
Суперечливість підходів до розуміння інституціональних трансформацій пояснюється наявністю в природі будь якого політичного інституту двох складових: структури та дії. Схильність до надання переваги одній з них продукує протилежні погляди на сутність інституціональних змін. Характерно, що політичні інститути як державний інструмент забезпечення стабільності - не тільки функціональна необхідність. Роль сили та статусу у виникненні та еволюції інститутів вказує на те, що держава базується не тільки на захисті прав та забезпеченні перманентних функцій, а й на принципі влади, яка виходить від посадових осіб. Відповідно, існують неекономічні «ринки» для сили і статусу, результат торгів на який суттєво впливає на інституціональну ґенезу та еволюцію. Zafirovski M. Economic and Sociological Approaches to Institutions: Economy, Society and Law // European Journal of Law and Economics. - 2000. - Vol. 10. - №1. - Р. 15. Таким чином, у процесах інституціонального розвитку не останню роль відіграє особистісний вимір сталого інституціонального утворення (мікрорівень), коли окремі актори згідно з власними цілями та відповідно до власних способів діяльності здатні наповнити сенс інститутів особливим змістом.
Процес інституційних змін є складовою частиною соціально-економічного розвитку змін, пов'язаних з інститутами. Процес інституційного перетворення лежить в основі функціонування будь-якої політичної системи і може відбуватися різними шляхами. Зміна інститутів може бути пов'язана зі зміною моделі економічного розвитку, наприклад, перехід від планової економіки до ринкової. Враховуючи сьогоденні реалії ліберального глобалізованого світу, можна казати, що зміна інститутів стосується права власності, ролі держави, державних законодавчих норм, податкової та судової системи, ринкових правил гри, типів управління та його різних видів організації. Дайнеко Д. Институциональные изменения и промышленная политика (краткий анализ) // Бизнес-образование в условиях глобализации: Материалы науч.-практ. конф./Байкальский институт бизнеса и международного менеджмента. - Иркутск: ИГУ, 2006. Не тільки причини, що вказують на потребу модернізації інституту є мотивом для дії. Підтримати мотивацію до такої дії можуть особистісні вибори, основані на бажанні певних акторів. У контексті зазначеного також важливо розрізняти «моторну» діяльність, або «посадові ролі» (голосування, депутатські запити тощо) та «ментальну» діяльність - преференційовані, обрані політичними акторами ролі. Перші - чітко визначені та інституційно оформлені відповідними практиками, другі - оформлені рольовими уподобаннями та позначають ті повноваження посадовця, які можуть, але не обов'язково мають бути реалізованими. Searing D. Rules, and Rationality in the New Institutionalism // The American Political Science Review. - 1991. - Vol. 85. - No 4. - Р. 1249. Якщо динаміка організаційних структур до певної міри «вимушена», адже є засобом для виживання, пристосування до зовнішніх мінливих умов, то серед її причин також може бути адаптація до особистісних якостей політичного актора, що провадить політику в такій структурі.
Що ж до сутності інституціональної зміни, то, за визначенням Д. Норта, вона складається з «додаткових поправок до комплексу правил, норм і забезпечення їхнього дотримання, що становлять інституціональну основу». North D. Institutions, Institutional Change and Economic Performance. New York: Cambridge University Press, 1990. - P. 107. Джерелами таких змін у політиці неоінституціоналісти визнають зміну світобачення людей, яка відображається у зміні відносних цінностей та уподобань. Серед причин інституціональних змін також зазначають випадкові та непередбачувані обставини; технологічні інновації і демографічні зсуви, що призводять до зміни в цінах; стратегічні дії політичних акторів; своєрідний еволюційний механізм, що забезпечує появу та закріплення нових інститутів, які оптимально відповідають потребам історичного розвитку тощо. Нечаев В. Когнитивные революции и институциональные изменения // Полис, 2002. - № 5. - С. 6.
Досить важливими для розуміння процесу інституційної зміни, про які каже Дуглас Норт. North D. Five propositions about institutional change // Economic History, 1993.
Так, Норт виділяє п'ять важливих моментів щодо процесу інституційних змін:
1. Тривала взаємодія між інститутами та організаціями в економічній площині дефіциту ресурсів та конкуренція є ключовими в процесі інституційних змін. Вивчення інституційних змін вимагає, в першу чергу, чіткої різниці між інститутами та організаціями. Так, інститути, як вже було зазначено вище - це правила гри, де організації є гравцями. Саме взаємодія між інститутами та організаціями формує інституційну зміну. Інститути є певним примусом, під який підпадає людина в процесі людської взаємодії. Цей примус складається з формальних (конституція, закони) та неформальних примусів (конвенційні норми та кодекси поведінки) та, відповідно, їхніх примусових характеристик. Цей тиск визначає певний набір можливостей. Можливості, що існують в інституційній матриці визначають тип організацій, який буде втілений в життя. Так, політичні ентерпренери організацій стимулюють процес інституційних змін, бо саме через цей процес вони отримують нові або переформатовані можливості. Стимулюючи цей процес через зміну правил, відбувається тиск на самі правила чи змінюваність ефективності санкцій та інші можливості неформального тиску. Неформальний тиск буде змінений, так само як і організація у процесі інтеракції, розвиваючи нові неформальні процеси взаємодії та, відповідно, розвиваючи нові соціальні норми, кодекси поведінки і т.д. У цьому процесі старі механізму неформального тиску не будуть використовуватися, а на зміну їм з'являться нові.
2. Конкуренція змушує організації постійно інвестувати в навички та знання для того, щоб вижити. Різні навички та знання індивідів та їхні організації потім здобувають нові можливості та, відповідно, певний набір можливих виборів, що стають альтернативами для інститутів. Нові або змінені можливості можуть сприйматися як результат зовнішніх змін у зовнішньому середовищі, що, відповідно, змінює пов'язані з цим ціни та результати зовнішньої конкуренції серед організацій у політичному та економічному аспектах. В іншому випадку постійна конкуренція, що закладена в наборі установок економіки змушує ентерпренерів та інших членів організацій інвестувати в навички та знання. Найголовнішим моментом для виживання організації у загальній системі є забезпечення максимальної ефективності використання ресурсів відповідно до інших гравців у відповідній сфері. Звичайна цікавість, безумовно, є вродженим джерелом отримання знань для людини. Так, відповідно, швидкість накопичення знань суттєво пов'язана з певними виграшами. Коли конкуренція стає загальмованою, тобто процес конкурування не відбувається або відбувається в умовах відсутності стимулів для забезпечення ефективності, організації будуть мати менше стимулів для того, аби інвестувати в нові знання. Як результат, швидкі інституційні зміни не будуть проведені, а, відповідно, інституційна структура буде стабільною. А для будь-якої організації дуже важливо, щоб енергійна організаційна конкуренція прискорювала процес інституційних змін відповідно до нагальних вимог системи.
3. Інституційна основа забезпечує певний набір стимулів, що, власне, визначають різновид навичок та знань, які необхідні для забезпечення максимальної відповідності реальним потребам організації. Інституціональна матриця визначає набір можливостей. У той час, як економіка забезпечує змішаний набір стимулів для різних типів діяльності, пов'язана з цим відносна вага є визначальним фактором у економіці. Організації, що з'являються, відбивають вже наявну структуру. Відповідно, їхні інвестиції в навички і знання будуть в однаковій мірі відображати основну структуру стимулів. Так, якщо є висока прибутковість у виробничій діяльності ми очікуємо, що організація інвестуватиме в навички і знання, які дозволять збільшити продуктивність. Пряме інвестування в підвищення кваліфікації та тренінги залежатиме від можливих переваг, але є ще більш фундаментальний вплив на подальше існування організації. Цей вплив є рівень інвестицій самого суспільства в формальну та неформальну освіту, шкільну освіту, поширення знань, та досліджень, які будуть відбивати сприйняття політичними ентерпренерами політичної та економічної ситуації.
4. Сприйняття будь-якої ситуації та, відповідно, процес інституційної зміни, залежить від ментальних конструктів гравців. Ключ до розуміння вибору, що його роблять люди - це їх сприйняття, яке, відповідно, залежить від інтерпретації інформації, яку цей індивід отримує. Ментальні конструкції людей складаються з навколишнього світу, частково з культурної спадщини, почасти через локальні норми та нелокальне навчання. Індивіди різного походження інтерпретують одні й ті ж факти по-різному. Відповідно, вони можуть робити й різні вибори у одних й тих самих ситуаціях. Френк Ган зазначає, що існує теорія, що агенти можуть мати і діяти у різних подіях, навіть, якщо вони ніколи до цього не стикалися з цими ситуаціями і, які призводять до змін у власних теоріях індивідів. Hahn F. Information, Dynamics and Equilibrium, Scottish Journal of Political Economy. - 1987. - P. 324. В результаті, множинна рівновага можлива через різні варіанти акторів з однаковими преференціями, але з різним розумінням певних фактів.
5. Економічні межі, комплементарінсть та зовнішній вигляд мережі інституційної матриці сприяють посиленню інкерментальності та залежності від попередньо прийнятих рішень, навіть, якщо умови, при яких приймалося попереднє рішення не є релевантними. Життєздатність, прибутковість та, власне, виживання організації залежать від існуючої інституційної матриці. Інституційні зміни, зазвичай, відбуваються інкрементальним шляхом та в залежності від попередньо прийнятих рішень, навіть, якщо умови, при яких приймалося попереднє рішення не є релевантними зараз. Він інкрементальний, тому що зміни масштабу можуть пошкодити існуючі організації і потім загальний масштаб процесів буде протистояти їм. Революційна зміна може відбутися тільки в разі ситуації, коли з'являється питання, відносно якого не може бути прийняте рішення серед конкуруючих організацій. Напрямок інкрементальної інституційної зміни буде відповідати існуючій інституційній матриці і визначатиметься через види знання та навички, в які ентерпренери та представники організацій інвестуватимуть. У цей спосіб, інституційна зміна буде залежати від прийнятих попередніх рішень.
Можна виділити дві протилежні концепції природи процесів інституціональної трансформації, що є вихідними для мережі теорій інституціональної зміни. Концепція «дискретної природи» («discrete nature») визначає інституціональні трансформації як наслідковий, дискретний процес, що характеризується нормативними періодами чи періодами запланованої зміни, які заміщують відповідно періоди інституціональної консолідації і стабільності та під час яких інституціональні утворення проявляють себе як динамічні, змінні та чутливі до впливу політичних сил. Peters B., Pierre J. Institutions and time: Problems of conceptualization and explanation // Journal of Public Administration Research and Theory, 1998. - Vol. 8. - No 4. - Р. 572.
Концепція «поступового розвитку» («continuous nature») розглядає організаційну зміну як тривалий, безперервний, органічний процес. Ibid. - Р. 573. Інститути відповідають на нові запити середовища адаптацією, що проходить шляхом часткової зміни їхньої поведінки та поступового «навчання». Навчання інститутів, своєю чергою, проявляється через ендогенний («внутрішній») вибір, здійснюваний на основі зокрема аналізу успіхів та невдач інших інститутів, попередніх схем діяльності тощо.
Важливо зазначити, що будь-яка зміна одного інституту тягне за собою різної інтенсивності трансформації інших інституціональних утворень, які перебувають із ним у взаємодії. Навряд чи слід розглядати серії трансформацій як унікальні та ізольовані явища, оскільки вони спричиняються головним чином суперечностями і недосконалими схемами взаємодій у всій політичній системі. Отже, можна говорити, що головним завданням таких змін є встановлення нового порядку - нової інституціональної рівноваги. Ibid. - Р. 574.
Зважаючи на природу процесів інституціональної трансформації (дискретну та поступову) та її вихідну точку, рушії (внутрішні потреби або вимоги зовнішнього середовища), можна виділити декілька моделей інституціональної зміни, Peters B., Pierre J. Institutions and time: Problems of conceptualization and explanation // Journal of Public Administration Research and Theory, Oct. 1998. - Vol. 8. - No 4. - Р. 576. що їх наведено нижче.
Моделлю непередбачуваної зміни, яка передбачає цілеспрямоване реагування інститутів на раптові зміни в зовнішньому інституціональному середовищі, послуговується переважно соціологічна теорія організацій. Рибій О. В. Основні фактори інституційного розвитку та моделі процесів інституціональної зміни // Наукові записки. Том 108, Політичні науки. - Національний університет «Києво-Могилянська академія», 2010. - С. 10. Оскільки кожен окремий інститут потребує відносин із оточенням, трансформації проходять взаємопов'язано та спричиняють так «званий ефект зараження»: зміна одних організаційних утворень зумовлює зміну інших. Зазначена модель, аргументи якої використовує соціологічний інституціоналізм, наголошує на тому, що у випадку змін інституціонального середовища низці певних організаційних структур надається перевага в результаті свідомого та активного вибору політичних еліт, а не в процесі «випадкового порятунку».
Модель органічної зміни ґрунтується на твердженні, що інститути контролюють певну частку ресурсів, отже, мають власний запас легітимності та автономії. Ibid. Так само вони зацікавлені в посиленні своєї влади та «збільшенні території», що досягається через стимульовану внутрішніми мотивами постійну та поступову модернізацію організаційної структури. Така інкрементальна модель відповідає логіці нормативної інституціональної теорії, яка поміщає джерела зміни в ціннісний пласт та обстоює здатність інститутів до самоусвідомлення необхідності адаптації. Так само вона відповідає й постулатам «старого» інституціоналізму, який розглядає політичні макроінститути як такі, що покликані генерувати мир та захисні спільноти. Peukert H. Bridging Old and New Institutional Economics: Gustav Schmoller and Douglass C. North, Seen with Oldinstitutionalists' Eyes // European Journal of Law and Economics. - 2001. - Vol. 11. - No 2. - Р. 108. Розроблена ранніми інституціоналістами, зокрема Г. Шмоллером, «сходинкова теорія» інкрементальних трансформацій послуговується аналогічними до моделі органічної зміни твердженнями та якнайкраще відповідає розглянутій «стабілізаційній» природі політичних інститутів.
Політичні партії та їх роль в політичній системі суспільства. Функції політичної партії. Правові основи створення і діяльності політичних партій. Типологія політичних партій і партійних систем. Особливості становлення багатопартійної системи в Україні. реферат [28,9 K], добавлен 14.01.2009
Політичні партії та їх роль в політичній системі суспільства. Базові характеристики політичних об'єднань. Основні напрямки становлення політичної системи в незалежній Україні. Громадсько-політичні об’єднання та рухи. Типологія партійних систем. реферат [48,6 K], добавлен 29.01.2011
Аналіз процесів соціально-політичної трансформації Молдови пострадянського періоду. Процеси, які безпосередньо стосуються функціонально-динамічних характеристик політичної системи. Фактори, що впливають на трансформацію політичних інститутів суспільства. статья [41,8 K], добавлен 11.09.2017
Аналіз предмету, методу, об’єкту і суб’єкту політології - науки про політичне життя суспільства, закономірності функціонування політики, політичних систем, окремих політичних інститутів, їх взаємодію як між собою, так і з іншими підсистемами суспільства. реферат [23,2 K], добавлен 10.06.2010
Поняття інституту президентства, його місце в політичній системі суспільства, становлення і розвиток, особливості та історичні джерела. Розробка положень української державності, вклади політичних партій та їх діячів, суть реформування державної влади. реферат [28,6 K], добавлен 22.11.2009
Політична система як сукупність суспільних інститутів, правових норм та їх відносини з приводу участі у політичній владі. Моделі політичної системи, її структура і функції в Україні. Громадянське суспільство: сутність, чинники становлення і розвитку. реферат [29,7 K], добавлен 16.04.2016
Методологічні засади дослідження політичних систем та режимів. Особливості політичної системи Республіки Куба, її структура, модель та тип. Поширені класифікації політичних систем. Становлення політичного режиму країни, його стан на початку XXI сторіччя. курсовая работа [856,6 K], добавлен 23.06.2011
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .
© 2000 — 2021
Роль інституту омбудсмена у процесі становлення інституційної рівноваги у політичній системі дипломная работа. Политология.
Курсовая Работа Девиантное Поведение Подростков С Практической Частью
Курсовая работа по теме Денежные средств и их роль в организации расчетов между субъектами хозяйствования
Курсовая работа: Сущность и формы государства. Скачать бесплатно и без регистрации
Контрольная работа: Управленческие решения и их классификация. Поведенческий подход к лидерству теория Макгрегора
Курсовая работа по теме Обучение иноязычному монологическому высказыванию
Итоговое Сочинение 2022 Г Направления
Доклад по теме Сибирские кеты пришли со звёзд?
Как Пронумеровать Реферат В Ворде
Секты И Социальная Безопасность Реферат
Реферат На Тему Бихевиоризм В Психологии
Реферат На Тему Русское Искусство Первой Половины Xix Века
Реферат На Тему Двигательные Умения И Навыки
Реферат по теме Экологические проблемы Забайкалья
Сочинение: Первый сон Раскольникова.
Рефераты По Психиатрии Скачать Бесплатно
Рыночная Экономика Реферат По Экономике
Курсовая работа: Применение права. Скачать бесплатно и без регистрации
Контрольная Работа Функции Вариант 1
Административная Контрольная Работа По Литературе 8 Класс
Курсовая работа: Принцип презумпции невиновности
Хронический гастрит, стадия обострения. Хронический калькулезный холецистит, вне обострения - Медицина история болезни
Самосознание и карьера - Менеджмент и трудовые отношения курсовая работа
Формирование положительной репутации - Педагогика реферат