Регіональні особливості розвитку й розміщення харчової промисловості України - География и экономическая география курсовая работа

Главная

География и экономическая география
Регіональні особливості розвитку й розміщення харчової промисловості України

Сучасний розвиток агропромислового комплексу України. Структура, регіональні особливості та зовнішньоекономічна діяльність харчової промисловості як основної ланки. Проблеми та перспективи її розвитку. Харчова промисловість в країні у момент кризи.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
«Регіональні особливості розвитку й розміщення харчової промисловості України»
Однією зі складових промисловості України є агропромисловий комплекс, а однією зі складових агропромислового комплексу є харчова промисловість. Вона представляє собою важливу частину господарства, вносить значний внесок у створення суспільного виробництва й створює продукти для задоволення потреб населення.
Кожна держава намагається забезпечити суспільство якісним товаром. Україна не є винятком. Вона має усі передумови для створення якісної, високорозвиненої промисловості продуктів харчування, яка зможе задовольнити потреби кожного українця. Це є внутрішній аспект. А зовнішній полягає у в змозі забезпечити валютні надходження від реалізації на світовому ринку.
Розвиток харчової промисловості повинен стати одним з провідних напрямів економічної політики країни.
Об'єкт дослідження в курсовій роботі виступає харчова промисловість України.
Предмет дослідження курсової роботи є вивчення розвитку і розміщення харчової промисловості в Україні.
Основними завданням є дослідження історичних умов розвитку, факторів розміщення галузей харчової промисловості, сучасний розвиток ланки, територіальна організація економічних районів галузі.
Методи дослідження: літературний, порівняльний, балансовий, картографічний.
Відповідно до теми, завдань та предмета дослідження курсова робота складається зі вступу, із семи відповідних пунктів плану, переліку умовних позначень, висновку, списку літературних джерел, додатків.
Агропромисловий комплекс -- один із найважливіших секторів народного господарства країни, в якому економічно, технологічно та організаційно взаємопов'язано багато галузей і виробництв. Від рівня його розвитку, стабільності функціонування залежить стан економіки і рівень продовольчої безпеки країни та рівень життя населення .
1. Галузі, що створюють матеріально-технічні засоби для галузей АПК. Це -- сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів захисту рослин, мінеральних добрив, комбікормів, мікробіологічна промисловість, виробництво тари та ін.
2. Сільськогосподарське виробництво -- рослинництво і тваринництво, що виробляють продукти харчування і сировинну базу для переробної промисловості.
3. Галузі, що забезпечують переробку і зберігання сільськогосподарської продукції.
Основу сільськогосподарського виробництва творять земельні ресурси. Землі, придатні для ведення сільського господарства, одержали назву сільськогосподарських угідь.
В Європі оброблювальні землі мають найбільшу питому вагу, що пояснюється історично тривалим землеробським освоєнням даної території, щільністю населення та сприятливими природними умовами.
В Азії середній показник освоєності землі досить високий: розорані максимально можливо рівнини сходу, півдня, південного-сходу. У Північні Америці ,Росії, Білорусії, Казахстані показники розораності змінюються. Територія Австралії слабко розорана, що пояснюється посушливістю клімату та незначною мережею внутрішніх вод. У Латинській Америці та Африці показники розораності майже однакові. У Південній Америці показник припадає на найбільш зволожену територію - басейн річки амазонки, а в Африці - на най посушливу частину - пустелю Сахара.
За кiлькiстю зайнятих та за обсягом валової продукції харчова промисловicть належить до найважливіших галузей господарства у більшості країн світу. Її розміщення тісно пов'язане з сільським господарством та меншою мірою, з промислом риби. Їй властива вельми складна структура: понад двадцять підгалузей, шо виробляють як готову продукцію, так i,напiвфа6рикати. Основними факторами її розмiщення вважаються сировинний та споживчий. Найбiльшi ареали сучасної харчової промисловостi - Європа та Пiвнiчна Америка. Їхнi пiдприємства 6азуються як на місцевій, так i на iмпортнiй сировині. Так м' ясна промисловість Франції та Данії, маслопереробна Нідерландів, виноробна Франції та Icпанiї працюють на власній сировині.
У більшості країн, що розвиваються, промислову переробку проходить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень розвитку харчової промисловості є в небагатьох країнах, що розвиваються: Аргентині, Бразилії, Уругваї, Індії та ін. В інших країнах є тільки первинні стадії переробки, часто -- не промислової, а ручної, завершальні стадії розташовуються у Північній Америці, Західній Європі, Японії.
Забезпечення населення якісними продуктами харчування є одним з головних напрямів соціально-економічного розвитку будь-якої держави. В Україні є всі об'єктивні передумови для створення високорозвиненої індустрії продуктів харчування, спроможної задовольнити внутрішні потреби в продовольстві та забезпечити значні валютні надходження від його реалізації на світовому ринку.
Для України характерні досить значні за світовими мірками обсяги виробництва різних видів продовольчої продукції. Україна входить до першої десятки країн світу за показниками окремих видів зернових і зернобобових культур, цукрових буряків та цукру, соняшнику і соняшникової олії, картоплі, окремих видів плодоовочевої продукції, молока та деяких молочних , меду (див. дод. А ).
У системі національної економіки одним з найважливіших, багато галузевих і територіально поширених є агропромисловий комплекс. Сільськогосподарське виробництво в Україні має давні традиції. Цьому сприяють ґрунтово-кліматичні передумови, ментальність, господарський досвід населення. Сучасне сільське господарство взаємодіє з іншими галузями економіки, внаслідок чого розвиваються його міжгалузеві пропорції. В Україні агропромисловий комплекс міг би стати основою соціально-економічного розвитку, визначити структурну перебудову економіки, експортний потенціал, рівень достатку і життя народу. Однак наявність природних передумов, ресурсів та інших можливостей ще не дає гарантій високого рівня продуктивних сил цього сектора економіки. Необхідний відповідний економічний механізм функціонування залучених чинників виробництва.
Продуктивні сили агропромислового комплексу України досить потужні. У ньому зосереджено приблизно третину основних виробничих фондів країни, стільки ж працівників, але створюється лише третина національного доходу, що засвідчує низький показник віддачі залученого капіталу в агропромисловому комплексі, оскільки продуктивна сила виражається не лише кількістю капіталу, а і його віддачею.
Сучасний агропромисловий комплекс України є складним комплексом, де економічно, технологічно та організаційно взаємопов'язані багато галузей і виробництв:
1. сільськогосподарське виробництво, тобто сектори рослинництва і тваринництва, які створюють сировинну базу агропромислового комплексу.
2. галузі агропромислового комплексу, які створюють матеріально-технічну основу системи, тобто сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів захисту рослин, мінеральних добрив, комбінованих кормів, тари, спеціального устаткування.
3. галузі, які переробляють сільськогосподарську сировину в готові продукти харчування, одяг, взуття, тобто харчова і легка промисловості.
4. виробнича і соціальна інфраструктура, тобто транспорт, матеріально-технічне постачання, інженерні споруди, які забезпечують заготівлю, складування сільськогосподарської продукції, інформаційне забезпечення, спеціалізовану торгівлю, житлово-комунальне господарство, культурне та методично-оздоровче обслуговування.
У територіальній структурі агропромислового комплексу виокремлюють:
· Агропромисловий пункт - локальна форма агропромислового комплексу, яка здійснює в населеному пункті переробку кількох видів сільськогосподарської сировини.
· Агропромисловий центр - локальна форма агропромислового комплексу, яка здійснює в населеному пункті переробку кількох видів сільськогосподарської сировини, а більшість населення обслуговує його виробництво.
· Агропромисловий кущ - локальна форма агропромислового комплексу, яка характеризується компактним розташування на невеликій території агропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами.
· Агропромисловий вузол - складне територіальне агропромислове утворення, система компактно розташованих агропромислових пунктів, центрів і кущів навколо адміністративного обласного чи районного центру.
У межах природно-кліматичних зон виділяють зональні АПК, які формуються під впливом природних умов відповідної зони. Вони розташовані у межах Полісся і Степу України.
На сучасному етапі, усі суб'єкти агропромислового комплексу почали освоєння ринкових методів господарювання, що передбачає:
· Створення форм сільськогосподарського виробництва, які забезпечують ефективне використання залученого капіталу, землі та праці зайнятих, тобто економічну самостійність виробників.
· Вільний вибір виробничої діяльності, встановлення горизонтальних зв'язків і пошук партнерів для взаємовигідної праці.
· Вільне ціноутворення на продукцію, реалізацію її на внутрішньому та зовнішньому ринках тощо.
До складу АПК входять: сільське господарство, харчова, комбікормова, мікробіологічна промисловості, а також ряд обслуговуючих підрозділів машинобудування, виробництво мінеральних добрив і хімікатів, сільське будівництво та допоміжні галузі, котрі забезпечують спорудження об'єктів, транспортування, зберігання й реалізацію сільськогосподарської продукції. За сучасних умов для успішного розвитку всіх галузей АПК створюються нові форми організації агропромислового виробництва - агропромислові об'єднання, агрокомбінати, агрофірми, асоціації, виробничі й науково-виробничі системи.
Сьогодні в окремих областях України створені і успішно діють агропромислові об'єднання. До їх складу входять на добровільних засадах радгоспи, міжгосподарські підприємства, підприємства й організації по обслуговуванню сільськогосподарського виробництва і переробці сировини, а також підприємства торгівлі, які реалізують вироблену об'єднанням продукцію. При цьому підприємства зберігають свою господарську самостійність і юридичні права. Агропромислові комбінати являють собою виробничо-економічні формування, головне завдання яких полягає в об'єднанні зусиль усіх підприємств і організацій, котрі входять до їх складу, по забезпеченню виробництва, заготівлі, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції та високо якісних продовольчих товарів.Вони можуть створюватися або завдяки інтеграції всіх технологічно взаємозв'язаних виробничих підрозділів одного адміністративного району, або входженням до складу агропромислового комбінату та організацій, які розміщені в кількох районах.
Конструктивно новою формою організації агропромислового виробництва є агрофірми. Вони забезпечубть виробництво, зберігання, проектування і будівництво об'єктів виробничого та соціального призначення, виступають як єдиний організаційно-економічний комплекс.
За сучасних умов розвитку науково-технічного прогресу здійснюється інтеграція науки й виробництва на базі створення науково-виробничих систем.
Харчова промисловість - одна з найбільших та найважливіших галузей промисловості України. Від рівня її розвитку, стабільності функціонування залежить стан економіки і продовольча безпека держави, розвиток внутрішнього і зовнішнього ринків, рівень життя населення.
Основна частина продукції сільського господарства реалізується на підприємства харчової промисловості.
Харчова промисловість входить до продуктивних комплексів агропромислового комплексу. Її сировинна база досить поширена в Україні ( див. дод. Б). Ще більш широкі межі розміщення споживачів продукції цієї галузі. Саме через це розміщення харчової промисловості має таку особливість, що виділяє її серед інших галузей, -- її підприємства розміщуються повсюдно: скрізь, де є населений пункт, існує те чи інше виробництво харчової продукції. Проте розміщення окремих галузей цього виробництва має свої особливості залежно від ступеня впливу на них сировинного чи споживчого фактора. У відповідності з цим виділяються три групи галузей харчової промисловості:
1. Група галузей, що переробляє нетранспортабельну (або малотранспортабельну) сировину при високих нормах її витрат й обмежених строках зберігання і виробляє транспортабельну продукцію, здатну до зберігання. Ці галузі орієнтуються на джерела відповідної сировини. До складу цієї групи галузей входять цукрова, спиртова, крохмале-патокова, консервна, маслоробна, олійножирова.
2. До другої групи належать галузі, що переробляють транспортабельну сировину і випускають малотранспортабельну продукцію, або продукцію з обмеженими строками її зберігання. Такі галузі розміщуються в районах споживання готової продукції. Це -- хлібопекарська, кондитерська, пивоварна, макаронна, молочна, безалкогольних напоїв.
3. Третю групу становлять галузі, що можуть бути розміщені як в районах зосередження сировини, так і в районах споживання готової продукції (м'ясна, борошномельна). До цієї групи входять і ті галузі, в яких стадії технологічного процесу можуть бути територіально відокремленими. Зокрема, в районах виробництва сировини здійснюються первинні стадії переробки сировини, а в районах споживання -- стадії, що завершують процес переробки напівфабрикатів (тютюнова, виноробна).
У харчовій промисловості розвинена спеціалізація за стадіями технологічного циклу, коли перші стадії наближені до сировини, а подальші - до споживача. Прикладом може служити овочеконсервна галузь: виробництво пульпи з томатів безпосередньо у сільськогосподарському районі та виготовлення з неї пасти, соків у центрі споживання. У виноробстві: первинне та повторне, у тютюновій промисловості - ферментаційне та тютюнове виробництво.
Харчова промисловість поступається тільки чорній металургії, даючи більше 17% промислової продукції України.
Вироблена у результаті господарської діяльності сільськогосподарська продукція потребує раціонального використання. У межах 15-20% продукції використовується безпосередньо к сільському господарстві (корми і насіння, частково молоко та м'ясо), 25-30% - споживається у свіжому вигляді, і 50-60» надходить на промислову переробку. Із тієї продукції, що підлягає переробці, 80-85% направляється на підприємства харчової промисловості, а 15-20% на підприємства легкої промисловості.
Питома вага продукції харчової промисловості у структурі виробництва предметів споживання сягає 52,8%, а у загальному обсязі промислової продукції агропромислового комплексу - 33,5%.
Продовольчі товари становлять понад 68% загального виробництва товарів народного споживання, 63% загального обсягу роздрібного товарообороту та понад 61% у структурі особистого споживання благ населення.
Переробні підприємства агропромислового комплексу розміщенні:
§ Виробництво цукру-піску - провідними центрами є Вінницька, Хмельницька, Тернопільська обл.
§ Виробництво м'яса - в усіх областях, однак провідними центрами є Дніпропетровська, Одеська, Полтавська ,донецька обл.
§ Виробництво молока та молочної продукції - провідна роль належить Київській, Чернігівській, Одеській, Сумській обл.
§ Хлібопекарська промисловість - вулику підприємства у Києві та Львові.
§ Виробництво олії - потужні комбінати у Дніпропетровську, Полтаві, Львові, Вінниці, Чернівцях.
§ Виробництво овочевих консервів - Крим, Одеса, Вінниця, Херсон, Черкаси.
Харчова промисловість відіграє важливу роль у вирішені продовольчої безпеки України. Вона є не тільки завершальною ланкою виробництва харчових продуктів, а й інтегратором ефективного функціонування всього продовольчого комплексу.
В Україні промислове виробництво харчових продуктів здійснюють понад 22 тисячі підприємств, де працює близько мільйона осіб.
Динаміка темпів росту виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів ( див. дод. В).
Номенклатура продукції перевищує 4тис. найменувань.
Галузь у цілому працює стабільно, нарощує обсяги виробництва. Щорічно реалізується продукція виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів на суму близько 65 млрд.грн.
Харчова індустрія значною мірою визначає розвиток української економіки в цілому, вона виробляє майже п'яту частину загального обсягу промислового виробництва в країні, робить важливий внесок у формуванні державного бюджету.
Харчова промисловість здатна забезпечити продуктами харчування внутрішній ринок, має значний експортний потенціал.
На сьогодні харчова промисловість України вже має конкурентні на зовнішніх ринках цілі підгалузі.
Харчова промисловість займає одне з перших місць за обсягом іноземних інвестицій в економіку України.
У галузі велика увага приділяється підвищенню технічного рівня промисловості. Розроблені та реалізуються міжгалузеві та галузеві програми науково-технічного забезпечення виробництва, які передбачають розробку й впровадження ресурсо та енергозберігаючих технологій та високопродуктивного устаткування, розширення випуску імпортозамінюючої сировини й прогресивних таропакувальних матеріалів, збільшення виробництва продовольчих товарів з нетрадиційної харчової сировини. Здійснюється розробка та гармонізація вітчизняних стандартів до європейських і міжнародних, що є обов'язковою умовою вступу нашої країни до СОТ.
Разом з тим, у харчовій промисловості є багато складних проблем. Перш за все, потребує удосконалення система контролю за якістю і безпекою харчових продуктів (з урахуванням прогресивного досвіду країн Європейського союзу) та постійного моніторингу ситуації на ринках продовольства, що дозволить ефективно забезпечувати збут на ринках харчової продукції, як на внутрішньому, так і на ринках інших країн.
Провідними галузями харчової промисловості України є цукрова, м'ясна, молочна, олійножирова, плодово-овочеконсервна, борошномельно-круп'яна, кондитерська, спиртова, виноробна та соляна.
Цукрова промисловість -- одна із найважливіших галузей харчової промисловості. До 1990 р. від реалізації бурякового цукру Україна отримувала близько 70% прибутку, який отримували від реалізації продовольчих товарів.
Спочатку основними традиційними регіонами вирощування цукрового буряку були Вінницька, Хмельницька, Черкаська, Полтавська та південні регіони Київської, Житомирської і Чернігівської областей.
Специфічною особливістю цукрової промисловості є сезонне виробництво, що обумовило неповне використання основних фондів і трудових ресурсів на протязі року.
Одним з важливих напрямків пом'якшення наслідків сезонності виробництва і підвищення на цій основі ефективності галузі є переробка на цукробурякових заводах у міжсезонний період тростинного цукру-сирцю.
Після 1990 р. замість того, щоб уводити ринкові відносини, створювати нові організаційно-економічні механізми, в Україні був упроваджений дикий ринок. Держава відмовилась від своєї регулюючої функції. У результаті цього виникла глибока системна криза, відбулося різке скорочення виробництва цукру. В 1999 р. уперше, Україна перейшла до імпорту цукру для поповнення навіть свого внутрішнього ринку.
В останні роки різко скоротились площі посівів і валові збори цукрових буряків. І як результат зменшилось виробництво цукру-піску із цукрових буряків (див. дод. Г). Зруйнована і третина цукрових заводів, яких уже відродити практично неможливо.
З метою відродження цукробурякового комплексу України необхідно поетапно здійснити комплекс першочергових заходів, що включають законодавче, нормативне та організаційне забезпечення ринку цукру і формування його економічного механізму.
Молокопереробна промисловість. До її складу входять маслоробна, сироробна, молочноконсервна галузі, а також виробництво продукції з незбирного молока. Розміщення підприємств галузі залежить від наявності сировини і масового споживача.
В Україні працює понад 500 молокозаводів. Найбільші комбінати та заводи розміщені у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Львові.
В Україні працює 10 молоко консервних заводів, всі вони розміщені в районах зосередження сировини. У Бахмачі (Чернігівська обл.), Смілі (Черкаська обл.), Куп'янську (Харківська обл.), Первомайську (Миколаївська обл.) діють великі заводи консервованого молока, на яких випускають згущене молоко з цукром, згущені вершки, сухе молоко тощо (див. дод. Ґ).
М'ясна промисловість є однією з основних у харчовій індустрії. М'ясна промисловість забезпечує населення свіжим та мороженим м'ясом, ковбасними виробами та м'ясними напівфабрикатами. За 1990-2006 рр. виробництво м'яса в країні зменшилось майже у 2,5 рази (див. дод. Д).
Виділяють три основні напрями виробництва м'ясної промисловості -- м'ясне, ковбасне і м'ясоконсервне. У структурі цих продуктів провідне місце у 2007 р. займало м'ясо птиці -- 34,2%, друге -- яловичина і телятина -- 32,9%, третє -- свинина -- 30,5% (див. дод. Е).
Найбільші м'ясокомбінати розміщені у Києві, Дніпропетровську, Луганську, Полтаві, Одесі, Харкові, Запоріжжі, Вінниці, Черкасах, Донецьку, Миколаєві, Львові та інших містах. Великі птахокомбінати, орієнтовані на виробництво м'яса, розміщені поблизу найбільших міст у промислових центрах України, а також у курортних зонах. Виробництво ковбасних виробів розміщується в районах зосередження міського населення -- Донбасі, Придніпров'ї, Києві, Ялті тощо. М'ясоконсервне виробництво зосереджене переважно в сировинних районах -- Київ, Вінниця, Полтава.
Олійно-жирова промисловість об'єднує переробку насіння соняшнику, сої, ріпаку, льону з метою виробництва олії, маргарину, мила та інших похідних від насіння та олії продуктів: оліфи, соняшникового та соєвого борошна, харчового білка, мильної пасти, емульсолу, кулінарних жирів тощо. Вона представлена олійними заводами, які виробляють декілька видів рослинної олії -- соняшникову (90% виробництва), кукурудзяну, лляну, ріпакову, конопляну.
В Україні існує 30 великих державних олійних комбінатів та заводів. Найвища концентрація таких підприємств у Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях, де виробляється більше половини виробленої в Україні олії. Найбільшими центрами виробництва олії є Дніпропетровськ, Маріуполь, Запоріжжя, Полтава, Кіровоград, Вінниця. Щороку в Україні виробляється понад 900 тис. т олії (див. дод. Є).
Складні часи переживає олійножирова галузь, оскільки на підприємства надходить половина насіння соняшнику, а решта вивозиться за межі держави.
Борошномельно-круп'яна промисловість являється проміжною ланкою між системою зберігання зерна та виробництвом хлібних продуктів і забезпечує потребу країни у борошні і крупах.
Незважаючи на те, що на вироблення 1 т борошна потрібно 1,3 т зерна, борошномельні підприємства тяжіють до районів споживання готової продукції, оскільки перевезення зерна обходиться значно дешевше, ніж перевезення борошна, а також раціонально використовуються відходи. Тому в районах виробництва товарного зерна потужність млинів повинна відповідати не наявним ресурсам зерна, а місцевим потребам у борошні.
Переважаючими потужностями є млини, здатні переробити 50-60 т. на добу. Найкращою організаційною формою є хлібокомбінати. Такі підприємства є в усіх обласних центрах і містах обласного підпорядкування.
Борошномельні заводи малої потужності доцільно будувати в сільській місцевості, що дасть змогу виробникам зерна вийти на ринок не з сировинною, а з готовою продукцією.
Круп'яна індустрія виділяє ядро з гречки, проса, робить крупу, шліфований рис, горох, а також харчові концентрати, геркулес, толокно тощо.
Отже головним принципом розміщення круп'яних заводів є орієнтація на райони товарного виробництва круп'яних культур (виняток становлять крупи пшениці і ячменю, що виробляються разом з борошном). Вихід крупів становить 50-65% від маси зерна. Значні виробники крупів в Україні -- Київська, Полтавська і Вінницька області.
Хлібопекарська промисловість задовольняє щоденні потреби населення в хлібобулочних виробах, бубликах, сухарях, дієтичних сортах хліба, тортах, тістечках, пиріжках. У зв'язку з тим, що маса хліба на 35% більша від маси борошна, то головним фактором розміщення хлібопекарних заводів є споживчий, або свіжий хліб, що доставляється споживачеві в радіусі не більше 50 км. Тому хлібозаводи і макаронні фабрики розміщуються відповідно до розселення людей. Найбільші заводи розташовані в містах і поселеннях міського типу. Потужності хлібозаводів -- 5-250 т на добу. Наприклад, у Києві, є 5 хлібозаводів, 128 хлібних магазинів, 482 хлібних відділи у гастрономах та універсамах.
Комбікормова промисловість. Завдяки їй раціонально використовується зерно. Близько 80% вмісту в комбікормах становлять зернові концентрати, а решта макуха, шроти, трав'яне і рибне борошно, кормові дріжджі, білково-вітамінні домішки. Виробництво комбікормів в Україні за 1990-2007 рр. зменшилось з 16,7 до 9,7 мли т. Зараз зерно в основному використається в недостатньо переробленому виді, тобто не раціонально. Тому слід різко скоротити витрати зерна в не переробленому вигляді для фуражу, припинити згодовувати тваринам продовольче зерно, вдвічі зменшити частку зерна в структурі комбікормової сировини (у Франції, наприклад, вона становить 46%).
Консервна промисловість включає виробництво консервів із овочів, плодів, м'яса і риби. Виробництво зосереджено переважно у Степовій та частково у Лісостеповій зонах. З розвитком та поглибленням спеціалізації сільського господарства ця галузь може стати галуззю експортного призначення. Винятково важлива роль цієї галузі полягає в тому, що консервування плодів та овочів забезпечує тривале їх зберігання. Найважливішим фактором розміщення консервної промисловості є наявність сировини, яку постачає овочівництво і садівництво. Сировина для овочеконсервної промисловості мало транспортабельна, тому переробка її здійснюється біля місць вирощування. Найбільша концентрація плодо-овочеконсервного виробництва спостерігається на півдні України. Головні центри -- Одеса, Херсон, Сімферополь, Ізмаїл, Мелітополь, Бердянськ. Розміщене це виробництво і в районах Поділля (Камянець-Подільський, Могилів-Подільський), а також в Черкасах, Житомирській, Полтавській та Донецькій областях. Є консервні та овочесушильні підприємства також у Кіровоградській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Закарпатській та в Чернігівській (Ніжин) областях.
За роки незалежності виробництво овочевих і фруктових консервів скоротилось відповідно у 5,3 і у 10,7 рази, м'ясних в 4 рази, рибних -- у 43 рази.
Виробництво консервів із риби в основному "прив'язано" до портів Керчі, Бердянська, Маріуполя, Одеси, Херсона, Ізмаїла та Кілії. В цих портах побудовані заводи, які перероблюють рибу, виловлену у Світовому океані та у Чорному і Азовському морях..
Крохмале-патокова промисловість виробляє крохмаль, що використовується в основному в харчовій промисловості. У цей галузі сировинний фактор є вирішальним. Для одержання 1 т крохмалю необхідно майже 6 т картоплі. Найбільшими виробниками картопляного крохмалю були Чернігівська і Житомирська області. Останнім часом виробляють крохмаль з пшениці, кукурудзи, рису. На переробці кукурудзи на крохмаль у Дніпропетровській області спеціалізується Верхньодніпровський комбінат.
Виноробна промисловість як сировину використовує виноград, фрукти, ягоди. Первинне виробництво розміщене у районах виробництва сировини, а вторинне виробництво та розлив вина розміщені як у районах виробництва сировини, так і у місцях споживання. Найбільшими виробниками різних виноградних вин та коньяків є майже всі міста Криму, Одеської, Херсонської, Миколаївської та Закарпатської областей. У Донбасі, Придніпров'ї і деяких обласних центрах Лісостепової зони, де багато садів та ягідників, виробляються плодово-ягідні вина.
Залишається високою заборгованість заводів вторинного виробництва за отримані виноматеріали від торгових підприємств. Ці фінансові затримки призводять до економічного спаду на підприємствах первинного виробництва і ніякі механізми повернення коштів не спрацьовують.
Негативно впливає на конкурентоспроможність наших підприємств наводнення споживчого ринку неякісною та фальсифікованою виноробною продукцією. Необхідне вирішення цієї проблеми на державному рівні можливо шляхом прийняття Закону України, який би регламентував виробництво виноробної продукції від сировини до готової продукції.
Спиртове і лікеро-горілчане виробництво використовує відходи цукрової промисловості, сокового виробництва, зерно та картоплю. Виготовленням горілки і лікеро-горілчаних напоїв займається 260 підприємств, 19 з яких входить до переліку підприємств, які не підлягають приватизації.
Спиртові заводи є в усіх областях України, але найбільше їх у Вінницькій, Черкаській, Кіровоградській, Житомирській і Київській областях.
Внутрішня потреба в спирті становить близько 20 млн. дол. при загальній потужності заводів 68 млн. дол. Враховуючи те, що спиртова промисловість традиційно мала високий експортний потенціал і залишається однією з бюджето формуючих галузей, нагального вирішення потребує питання пошуку нових зовнішніх ринків збуту цієї продукції або часткового перепрофілювання підприємств на випуск паливного еталону, технологію якого розроблено в УкрНДІспиртбіопроді. Посилення державного контролю за виробництвом лікеро-горілчаних виробів дало змогу минулого року збільшити випуск алкогольних напоїв майже на 13%. Протекціоністська політика щодо вітчизняного товаровиробника, яка здійснюється в Україні протягом останніх років, дала змогу відчутно скоротити імпорт горілчаних виробів і створила умови для нарощування випуску тих продуктів, які можна в достатніх обсягах виробляти в Україні (див. дод. Ж).
Проведений аналіз дотримання законодавства щодо забезпечення контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв засвідчив наявність серйозних недоліків у цій сфері.
За оцінками експертів, досі у тіньовому обігу перебуває 25-30 відсотків ринку алкоголю. Більше третини алкогольних напоїв, що реалізуються через торговельну мережу, не відповідають вимогам щодо якості та безпеки продукції.
У зв'язку з недотриманням багатьма суб'єктами господарювання державних стандартів і технічних умов виробництва спирту та алкогольних напоїв, порушенням санітарних, пожежних та екологічних норм під серйозну загрозу ставиться життя і здоров'я значної кількості людей.
Пивобезалкогольна промисловість -- це майже 300 заводів, що виробляють пиво, плодово-ягідні напої, мінеральні води.
Важливим сир
Регіональні особливості розвитку й розміщення харчової промисловості України курсовая работа. География и экономическая география.
Катерина И Лариса Сочинение
Контрольная Работа Преобразование Целых Выражений
Реферат: Circe Vs Calypso Essay Research Paper Although
Курсовые Работы Начальная Школа
Реферат: The Horror The Horror Essay Research Paper
Сочинение На Тему Нравственный Выбор Куприн
Курсовая работа по теме Понятие правоотношения как особого вида общественных отношений
Реферат: Спортивна підготовка туриста
Курсовая работа по теме Оценка стоимости
Реферат: История французского языка 2
Курсовая Работа По Психологии На Тему Память У Дошкольников
Реферат: Edgar Allan Poe Essay Research Paper Crystal
Контрольная работа: Свойства бюджетной линии. Олигополия. Дифференциация заработной платы
Контрольная Работа Основные Функции
Реферат: Кредитование малого бизнеса банком Гринкомбанк
Петерсон Самостоятельные И Контрольные Работы 3 1
Реферат: Эндрюс авиабаза
Курсовая Работа На Тему Таблицы
Реферат Биография Пушкина 2 Класс
Стороны и структура общения
Первоцветы Красной книги: ландыши - Биология и естествознание презентация
Оцінка наслідків радіаційного ураження людей - Военное дело и гражданская оборона курсовая работа
Автоматизированная обработка информации по учету труда и его оплаты в тракторно-полеводческой бригаде №1 в ФГУП УОХ "Июльское" - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа