Різні гасла — одна правда.

Зимов

Розбомблені міста колишньої Югославії, знищені та понівеченні Ірак та Афганістан, доведена до абсолютної бідності раніше багата Лівія, тисячі та мільйони трагічно загиблих в Алжирі, В'єтнамі, Кореї. Що саме перелік цих історичних фактів з гіркої історії воєн нам каже? А говорить він нам лиш те, то що Україна повністю повторює історію цих країн. Як і нещасні в цьому списку, ми стали жертвами імперіалістичної війни, жертвами війни, яка принесе лише тисячі невинно загиблих, сльози жінок та дітей, знищені міста, бідність, боротьбу за шматок хліба.

Війна - це найбільш трагічний феномен людства, війна - це смерть людини як творця, смерть гуманності, війна - це втрата всіх ознак розумного людського виду, й лишаються лиш продиктовані генетично, й у мирний час майже забуті рефлекси виживання. І хотілося б говорити шумними лозунгами про цінності нації, про війну за свободу Батьківщини, про право українців на свою культуру, але про це скажу у висновку, а зараз приведу достатньо популярні в лівому колі слова:

„Немає злочину, на який би не пішов капітал заради 300% прибутку.“

До чого тут це? Дивлячись ЗМІ, ми постійно бачимо достатньо популістські пояснення причин війни в країні на кшталт: "Війна розпочалась, бо Росія - це імперія, в чиїх інтересах захоплювати землі", "Зараз Україна, а потім Польща", "Росія намагається покорити наш вільний народ та знищити цивілізаційний світ", - звичайний обиватель знаходить такі пояснення достатньо адекватними та логічними. Дуже сумно, коли люди шукають пояснення, хоча воно вже давно є, його у своїх працях ще 100 років тому сформувала людина, чиє ім'я називати не можна. Простіше говорячи, ми стали свідками перерозподілу ринку, і як би наші улюблені ліберали не скиглили, але війна - це достатньо ринковий метод конкуренції. Як говорив Мао:

„Політика — це війна без кровопролиття, в той час як війна — це політика з кровопролиттям.“

Звикаємо, що сучасна політика та ринок - поняття достатньо сильно переплетенні, а можливо і тотожні. Ринкова конкуренція може вестись як дипломатичними методами та виключно економічними маніпуляціями, так і методом насильницької війни. Цікаво, що в першому, що в другому варіанті "конкуренції" звичайне населення страждає. Яскравий приклад: росіяни зараз відчувають всі результати економічної та безкровної конкуренції, втрачаючи роботу, матеріальні блага та впадаючи в злидні, а ось українці стали жертвами насильницької конкуренції, конкуренції методом військового втручання - війни, одним словом. Але прошу не думати, що конкуренція відбувається між російським та українським капіталом, хоч всі наслідки Україна відчуває саме на собі.

Після розпаду СРСР світ змінився, перестав бути біполярним, тепер немає ідеологічних таборів, але це не привело до миру, як думали наївні ліберали, комуністи не були земною небезпекою, антихристом (вибачте за біблійну термінологію). Антихристом був саме капіталізм, який встановив свою гегемонію, але це лише привело до інших конфліктів. І зараз ми знаходимось на театрі бойових дій ВЕЛИКОЇ РИНКОВОЇ ВІЙНИ. Українсько-російська війна - це чергова битва на шаховій дошці економічної війни, яку ведуть передові капіталістичні країни. Якщо хтось думав, що економічні війни кращі за справжні, то дуже помилявся, бо це палка з двома кінцями, в нашому світі війни ніколи не закінчувались, вони просто змінювали форму. Економічна війна завжди закінчувалась справжньою м'ясорубкою, а м'ясорубка закінчувалась початком нової економічної війни, таке ось грішне коло.

Про те як саме економічна війна між капіталістичними країнами привела до справжньої війни в Україні можете прочитати в нашій недавній статті. А що стосується приблизних причин тому, що Росія заскалила зуби на Україну зараз розберемо. І одразу скажу, що річ не йде ні про який захист російськомовного населення, звільнення України від нацизму, все по Марксу, все в дусі капіталізму.

Відправляємось у 2010 рік, в Україні ще немає війни й все відносно мирно, ми купуємо в Росії природний газ та вкрай залежні від цього палива. На момент 1999 року Україна імпортувала понад 80% від свого вживання. З кожним роком імпорт природного газу зменшувався, в основному, коштом деіндустріалізації. На момент 2019 року Україна добувала 20,7 млрд кубометрів природного газу, а її внутрішній попит в рік складав 26 млрд кубометрів. Що відбулось 2010 році? В Україні було знайдено два великих родовища сланцевого газу: Олеське, що знаходиться поміж Львівської, Карпатської та Тернопільської областей, та Юзівське родовище, яке знаходить в східній частині України, а саме поміж Харківської та Донецької області.

Раніше особливої уваги сланцевому газу ніхто не приділяв, в СРСР його не добували, вважали, що це занадто затратно, а ось в США почали добувати у 80-х роках минулого століття у штаті Техас. З часом це привело до того, що вони стали найбільшим видобувачем газу у світі, добування сланцевого газу допоміг пережити штатам кризу 2009 року. Але на початку 2012 року ціни на природний газ у США впали до рівня значно нижче собівартості видобутку сланцевого газу, що змусило компанії обмежити свої можливості, щоб не втрачати гроші.

Видобуток сланцевого газу ставить під питання також екологічний стан місцевості. Екоактивісти виступають радикально проти видобутку сланцевого газу, на їхню думку це знищить всю місцевість та взагалі може привести до землетрусів. Ректор Приазовського технічного університету професор В'ячеслав Волошин, завідувач кафедри охорони праці та навколишнього середовища, не поділяє їх радикальних настроїв, вказуючи, що видобуток може бути виконаний і без шкоди для навколишнього середовища, але необхідні додаткові дослідження запропонованої технології видобутку. В багатьох країнах Європи видобуток сланцевого газу просто заборонили, бо це може завдати шкоди навколишньому середовищу, але такі країни як Китай та США спокійно відкривають нові родовища та добувають з них газ.

І якщо вірити більш-менш реалістичним даним, то Україна в цих родовищах має приблизно 7,55 трлн кубометрів потенційного газу (з них 4,05 трлн кубометрів – Юзівське родовище та 3,5 трлн кубометрів – Олеське). Якщо додати до цього 0,2 трлн газу Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної області, то очікувані сумарні газові запаси України (у межах 2013 року) становитимуть 7,75 трлн кубометрів, що виведе її на сьоме місце у світі, після Саудівської Аравії. Що правда, мова йде про гіпотетичні запаси, а рейтинг по "доведених".

Вперше в Україні з'явилась можливість стати енергетично незалежною країною, щобільше, з'явилась можливість експортувати газ за кордон, вставляючи палки в колеса Росії, яка конкурує в Європі лише з Норвегією. Експерти зазначали, що запаси газу в Україні можуть кардинально змінити енергетику не лише України, а і Європи.

„За останніми підтвердженими даними, які американці зараз видають, це 3,6 трлн кубів, які вони чітко бачать, як їх видобувати. Це значний обсяг, великий обсяг, бо якщо Україна збільшить видобуток на 15-20 млрд кубометрів, то вона вже експортером буде“, - зазначав гендиректор центру досліджень енергетики Олександр Харченко у 2014 році.

Українська еліта бачила в Українських родовищах, в першу чергу, можливість складати угоди на мільярдні прибутки. Угоду про розробку газових родовищ підписував Віктор Янукович, а всю пряму діяльність замкнув його міністр енергетики Едуард Ставицький.

25 січня 2013 року Україна підписала угоду з компанією Royal Dutch Shell терміном на 50 років щодо розробки Юзівського родовища. Угода на 10 млрд доларів стала найбільшою прямою іноземною інвестицією в українській історії. Видобуток сланцевого газу залежав від успішних результатів буріння 15 випробувальних свердловин. Повноцінну роботу родовища планували налагодити у 2017 році. Компанія розпочала пробне буріння двох випробувальних свердловин у 2014 році, проте всі роботи в рамках проєкту було згорнуто через початок бойових дій на Донбасі.

У листопаді 2013 року американська компанія Chevron підписала договір з українською компанією «Надра Олеська» щодо розробки Олеського родовища. У геологорозвідку та видобуток газу на цьому родовищі Chevron мала намір вкласти понад 12 мільярдів доларів. Однак у грудні 2014 року Chevron прийняла рішення піти з України та остаточно закрила своє представництво у Києві у 2015 році. Комерційний директор британської JKX Oil & Gas, яка є материнською структурою «Полтавської газонафтової компанії», Філіп Воробйов, заявляв, що вартість буріння свердловин для видобутку сланцевого газу в Техасі становить 3,5 млн доларів, а в Україні — 15 мільйонів. При цьому, як зазначив на тій же конференції головний інженер «Сибнафти» Іскандер Діяшев, українська ресурсна база набагато краща за американську, проте продуктивність свердловин становить лише одну десяту від середньої по США.

Сам нетрадиційний газ не такий привабливий, як традиційний, через низьку рентабельність, тому це змусило інвесторів покинути не тільки Україну, але і сусідню Польщу.

Очільник "Укргазвидобування" Олег Прохоренко в інтерв'ю українській пресі зазначив, що надія на розробку родовищ як традиційного, так і нетрадиційного газу в Україні з'явиться, коли ціна палива зросте до комерційно привабливого рівня. За його словами, видобуток метану вугільних порід економічно доцільний за ціни вище 300 доларів за тисячу кубометрів. Сланцевий газ має економічну привабливість за ціною вище 265-350 доларів. А шельфовий газ – 180-260 доларів за тисячу кубометрів. "При цьому видобуток традиційного газу економічно вигідний вже за ціною 150 доларів", - зазначив Прохоренко.

Ще до Майдану російська влада була вкрай збентежена можливістю України стати енергетично незалежною так ще й конкурентоспроможною. Вже після Майдану Росія розпочала так звану "Русскую весну", а в областях з родовищами газу та інших ресурсів розпочались сепаратистські виступи на користь так названих "Народних республік"

Ні для кого не буде секретом, що Росія була б рада бачити значно більше Народних республік, ніж це сталося насправді. Всі дії РФ свідчили не про звільнення російського населення від нацистів, а про вкрай хитру ліквідацію можливого конкурента шляхом захоплення його родовищ. Внаслідок "Русской весны" Росія завдавала удару не лише по східнім родовищам, які багаті на газ та іншій корисні копалини, а й "націоналізувала" (на користь не народу) «Чорноморнафтогаз» та й відібрала в України можливість добувати газ в Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній області.

Таким чином, внаслідок бойових дій на Донбасі, анексією Криму та виходу інвесторів, Україна не тільки втратила можливість стати енергетично незалежною та конкурентоспроможною, а й зазнала значної втрати власних родовищ та їх потенційного розвитку. Під лозунгами про справедливе звільнення росіян, Росія просто завдавала удару по потенційному конкуренту. Можна сказати, що саме за це помирали люди Донбасу довгих 8 років та помирає народ України в даний момент.

Що стосується ситуації зараз, то в перші ж дні війни Росія намагалась заволодіти островом Зміїний, і цілком можливо з метою захоплення інших родовищ газу.

Лінія Виняткової економічної зони Росії у разі передачі о. Зміїного

Спроба створити в Херсонській області нової підконтрольної Росії "Народної республіки" (Швидше за все такі плани є й стосовно Одеси та Миколаєва), говорять про плани РФ повністю захопити Причорноморсько-Кримську нафтогазоносну область. Таким чином, цілком можливо, що Російська агресія в сторону України не є причиною пригнічення російськомовного населення українським фашизмом та західним імперіалізмом, а звичайне бажання перерозподілити ринок на свою користь. Вище наведенні дані також свідчать про те, чому Українська влада так сильно "вчепилась" за Крим та Донбас, який дійсно переповнений сепаратистськими та українофобськими настроями, бо ці землі можуть принести дуже великі прибутки "злиткам" українського суспільства.

Взяття Москвою Причорноморсько-Кримську нафтогазоносну область, насильний примус признати Україною Крим частиною Російської Федерації та "незалежність" Л/ДНР, дасть можливість Росії звільнитись від великої кількості санкцій та активно експлуатувати нові родовища, роблячи на них мільярди.

І як би не говорили сучасні націоналісти, що Україна протистоїть варварству та захищає цивілізацію, але такий же варвар знаходиться на заході від нас, який не менше причетний до початку цієї війни й не менше, ніж Росія, зацікавлений в наших родовищах.

В результаті вкрай неприємно розуміти несправедливість ситуації, коли тисячі людей помирають через економічні війни, які веде невелика кількість людей з великими кишенями та вкрай маніакальними амбіціями, їх не цікавить культура, їх не цікавить мова, їх не цікавить релігія, нація, свобода, їх не цікавлять наші життя. І дійсно, що як не це можна назвати епохою антихриста? Хотілося б ще вірити в друге пришестя Христа.

Хоч війна розпочата не нами, і є частиною гризні служителів Мамони, але ця війна все ще стосується пролетаріату, й єдина можливість її побороти - це старе та славне єднання пролетаріату, а єднання можливе лише на фундаменті просвіти, бо як говорив один картавий чоловік:

„Люди завжди були та завжди будуть дурними жертвами обману та самообману в політиці, поки вони не навчаться за будь-якими моральними, релігійними, політичними, соціальними фразами, заявами, обіцянками розшукувати інтереси тих чи інших класів.“

Джерела:

Різні гасла — одна правда.

Report Page