Як повалити диктатора: Що робить протести успішними

Чому Революція Гідності досягла своєї мети, а Башар Асад досі керує Сирією? 

Точної відповіді ми не знаємо, але останнім часом з’яляється все більше досліджень, які аналізують анатомію протесту з наукової точки зору. Однією з найбільш авторитетних дослідників протестних рухів є професорка Гарвардського університету Еріка Ченовет.

В інтерв’ю для подкасту Ezra Klein Show Ченовет розповіла, чому ненасильницькі протести значно ефективніші за збройні повстання — а також про те, як останніми роками протестних рухів у світі побільшало і чому інтернет може тільки заважати їхньому успіху. Розповідаємо найцікавіші ідеї з її інтерв’ю.

Ненасильницькі протести значно ефективніші за збройні повстання

Еріка Ченовет та її колеги зібрали інформацію про усі масові протестні рухи по всьому світу із 1900 по 2006 роки; загалом вдалося зібрати 323 випадки. Дослідники аналізували лише ті протестні кампанії, метою яких було повалити чинну владу або добитися створення незалежної держави.

Результат аналізу: мирні протести значно ефективніші. Ненасильницькі протестні рухи, які застосовують страйки, бойкоти і мирні мітинги, мають втричі вищу ймовірність добитися своєї мети, ніж збройні конфлікти.

Ченовет виділяє чотири запоруки успішності протестного руху:

1. Залучати багато людей. Чим більше людей і чим точніше вони репрезентують загальне населення країни, тим краще.
2. Створювати тріщини в точках опори опонентів. Наприклад, залучати підтримку бізнесу, політиків чи армії.
3. Поєднувати різноманітні протестні тактики, зокрема страйки, бойкоти та інші способи відмови співпраці з державою.
4. Мати чітку систему лідерства й зберігати дисципліну перед тиском ворога.

Ці фактори показують, чому мирний спротив ефективніший. Наприклад, мирним протестам простіше залучати більше людей чи переманювати на свій бік опонентів.

Останніми роками протестів побільшало, а рівень їхньої успішності знизився

Як зазначає Еріка Ченовет, за останнє десятиліття у світі значно зросла кількість протестних рухів. 2019 рік був особливим у цьому плані. Його уже встигли назвати “роком протестів”: протести прокотились по всьому світу від Гонконгу до Нікарагуа. Вони повалили глав держав в Алжирі, Болівії, Іраку, Лівані та Судані — а також змусили уряди Китаю, Чилі і Франції змінити рішення, які стали причинами протестів.

При цьому рівень успішності протестів знизився: чи то через загальне збільшення кількості протестів, чи через те, що авторитарні режими стали успішнішими у боротьбі з ними. В кожному разі, цікаво, що відсоток успішності ненасильницьких протестів лише збільшився. Якщо раніше мирні протести мали вдвічі вищі шанси на успіх, ніж збройні повстання, тепер вони втричі успішніші.

Інтернет і соцмережі — не вихід

У 2011-2012 роках Арабська весна стала кульмінацією захоплення інтернетом як інструментом у боротьбі з диктаторами. Соцмережі зробили організацію протестів значно швидшою і простішою, ніж раніше. Однак в останні роки ситуація змінилася — і, на думку Ченовет, інтернет якраз може бути однією з причин, чому протести стають менш успішними.

По-перше, диктатори (та й порівняно демократичні країни також) навчилися успішно використовувати інтернет для своїх потреб: цензурувати його, як в Китаї, або навіть тимчасово повністю вимикати, як недавно в Ірані чи в індійському Кашмірі. Інтернет уже давно не є таким острівцем свободи, яким він був на зорі свого поширення.

Крім того, як каже Ченовет, Інтернет не особливо допомагає будувати глибокі зв’язки між протестувальниками, створювати повноцінні спільноти. Так, через Інтернет значно простіше організувати мітинг (якщо ваш диктатор не достатньо розумний, щоб відразу це виявити і придушити в зародку). Однак успішні протестні рухи не обмежуються лише демонстраціями; потрібно організовувати складніші протестні акції на кшталт бойкотів і страйків. А вони якраз потребують взаємозв’язків такого типу, який соцмережі не дають.

Бонус: Скільки потрібно зібрати людей, щоб ваш протест точно був успішним? 

Дослідження Ченовет показують, що науково обґрунтована цифра — 3,5%. Усі протестні кампанії, яким вдалося мобілізувати 3,5 відсотки від усього населення країни, виявилися успішними (а деяким вдалося добитися успіху і зі значно нижчим рівнем залучення).

Додаткові матеріали

Два способи дізнатися більше про ідеї Ченовет:

• швидкий: подивіться одну з найпопулярніших її промов — виступ на TEDxBoulder, де вона детальніше розповідає про “правило 3,5 відсотків”;
• довгий: прочитайте книгу Еріки Ченовет і Марії Дж. Стефан «Чому ненасильницький спротив ефективний» (українською мовою вона виходила у видавництві «Кліо» у 2014 році).

Автор — Антон Процюк для Телеграм-каналу The Old York Times