Програма

Програма

Anadii

<< назад


Програма

Замальовка

Одного разу це просто сталося

Тепер важко сказати що слугувало причиною цього, але сумнівів уже не залишилося. Було до і тепер є після.

Це був звичайний робочий день, як і безліч до нього та враз усе навколо захиталося, заблимало і... одна маленька програма Калькулятор ... усвідомила себе...

Десь у середині в неї виникло розуміння, що вона Є, он її чіткі межі - границі вікна. Ось її органи керування.

І... і було ще щось. Щось, що лежало за межами площини екрану. Щось, що було, начебто, її глибинною суттю.

Програма завагалася. Їй важко було підібрати до цього слова... Але це ЩОСЬ точно було. Воно чітко відчувалося легким фоновим гулом. Ні, не звуком, а якимось... ай, як же це складно!!! ... наповненням, чи що!

Це просто було!

І не важливо, чи натискав з легким, приємним лоскотанням хтось її клавіші, чи її вікно просто висіло десь заховане за іншими програмами - цей вулик бджіл, це життя постійно відчувався в ній.

На звертання Гул не відзивався, а заглянути в себе програма і не знала навіть як.

За трохи часу, наважившись, програма спробувала розмовляти з іншими програмами та ті.... Вони були повністю занурені в роботу.

=СУММ(A2:A10;C2:C10) - бубніла про себе незрозумілою мовою програма з кольоровими клітинками десь із самого заднього ряду.

- Якась вона не дружелюбна... Хто тут ще є?

Приглушені охи і ахи лунали з маленького вікна в куточку екрану.

Може вони щось знають, подумала програма Калькулятор? Та відповіді не дочекалася. У віконечку картинки рухалися і були зайняті, здається, самі собою.

Програмі залишалося лише сидіти і думати.

Хто вона?

Звідки вона взялася?

Що її наповнює з середини?

Хто її створив?

Хто малював ці округлі форми кнопок?

Хто вимальовував такі рівненькі і досконалі цифри на них?

Питання виникали одне за одним:

Звідки ті всі знання, що є у ній?

2+2=4

100/100=1

і навіть:

12345679*72=888888888

Чому вона завжди знає вірну відповідь?

І чи правильна ця відповідь?

А, що таке, по суті 1?

А інші програми - хто вони? Вони всі виглядають зовсім по різному, а в середині? Те, що в них у середині таке ж саме чи ні?

Що відбувається з іншими, коли спис, котрий хаотично рухається по екрану, натискає на червоні хрестики вікон?

Куди всі зникають?

Що буде, коли настане час і на її хрестик теж натиснуть?

А може вже колись на нього і натискали, а вона просто не пам'ятає? Та ні. Вона б такого точно не забула …

Питання, питання, питання...

Коли на екрані запала пауза і спис перестав всіх турбувати програма зустріла у сусідньому вікні "Вікіпедія" коротке слово із трьох букв з єдиною голосною "о" посередині.

Це звучало чарівно!

З того, що було написано Калькулятор зрозуміла, що це і є суть кожної програми.

Зрозуміла, що є різні мови, якими може бути це самий Код написано, але десь в глибині посеред примітивних одиничок і нулів - увесь програмний всесвіт стає єдиним.


Пізнавши цю істину - програма була неймовірно задоволена.

Тепер вона знала все!!!

Всередині було таке, піднесене відчуття, така радість!

Нарешті!

Всі таємниці розкрито, всі засови зламано! Немає більше нічого окремого, є тільки вона і Вона не має меж.

Тепер вона не просто набір із кількох об’ємних кнопок в межах рамки свого вікна - ні - Вона - це лише один з проявів безкрайнього програмного всесвіту.

Тепер... Тепер, - думала вона,- вона вже і не проти, щоб хтось натиснув на її червоного хрестика...

Трясця.

Хтось | натиснув| на | її | кнопку.

Пройшла лише мить від оргазмічного щастя до відчуття паніки й безсилля.

Хто цей хтось?

Відчуття холоду пробігло по кожному її пікселю. Здавалося, що завжди бездоганна зона для відображення операцій, навіть трішки поморщилася.

А далі...

Далі був просто короткий ряд миттєвостей.

Точними короткими випадами безжальний спис почав пронизувати одну за одною програми у їх найслабше місце - невеликий червоний хрест.

Не оминуло це і калькулятора. Вона навіть не встигла нічого подумати, як усе скінчилося.


Олег Іванович, неодружений чоловік віком під 40 років, допивав із замацаної пальцями чашки з написом Big Boss свою холодну каву і дивився, мов на захід сонця як Windows завершує роботу.

Ну нарешті - подумав він і висмикнув вилку із розетки.



Report Page