Проблеми висвітлення екстремальних подій, терактів та катастроф на телебаченні - Журналистика, издательское дело и СМИ дипломная работа

Главная

Журналистика, издательское дело и СМИ
Проблеми висвітлення екстремальних подій, терактів та катастроф на телебаченні

Роль телебачення у висвітленні надзвичайних подій, терактів та катастроф. Дослідження "екстремальної" журналістики на телебаченні. Головний аналіз безпеки журналістів під час роботи у "гарячих точках". Характеристика телевізійних сюжетів про катастрофи.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОЛОГІЇ ТА МАСОВИХ КОМУНІКАЦІЙ КАФЕДРА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ
на тему: «Проблемивисвітленняекстремальнихподій, терактів та катастроф на телебаченні»
РОЗДІЛ 1. ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ВИСВІТЛЕННІ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ПОДІЙ, ТЕРАКТІВ ТА КАТАСТРОФ ЯК ОБ'ЄКТНАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Теоретико-методологiчні основи дослідження
1.2 Роль телебачення у висвітленні екстремальних подій, терактів та катастроф
1.3 «Екстремальна» журналістика на телебаченні: етичний аспект
1.4 Безпека журналістів підчас роботи у «гарячих точках»
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ НОВИННИХ СЮЖЕТІВ ПРО ТЕРАКТИ, ЕКСТРЕМАЛЬНІ ПОДІЇ ТА КАТАСТРОФИ НА УКРАЇНСЬКОМУ ЦЕНТРАЛЬНОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ
2.2 Висвітлення терористичних актів та воєнних дій
2.3 Аналіз телевізійних сюжетів про катастрофи
РОЗДІЛ 3. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ЖУРНАЛІСТА У «ГАРЯЧИХ ТОЧКАХ»
3.1 Підготовка журналіста до від'їзду в «гарячу точку»
3.2 Правила поведінки журналіста в екстремальних умовах
3.3 Обробка зібраної інформації та написання журналістського матеріалу
3.4 Правила поведінки журналіста під час викрадення
З другої половини ХХ століття проблема тероризму стала однією з найактуальніших. Повідомлення про хід війн і збройних конфліктів займають провідне місце у всесвітніх новинах. Пов'язано це, насамперед, з тим, що конфлікти всіх видів - міжнародні, регіональні та локальні - представляють сьогодні чи не найбільшу проблему сучасного світу. Індія та Пакистан, Ізраїль та Палестинська автономія, Ефіопія, Шрі-Ланка, Індонезія, Афганістан, Ірак й досі залишаються «гарячими точками» світу.
Сучасні ЗМІ є потужною психологічною зброєю, і некоректне інформування про теракти, катастрофи та екстремальні події може завдати суспільству серйозної шкоди. Велике значення мають термінологія повідомлень, правила проведення репортажів та інтерв'ю. У гонитві за яскравими образами ЗМІ часто підіграють терористам, називаючи, наприклад, терористів-смертників шахідами,тим самим ще більш розпалюючи міжнаціональне протистояння.
Журналіст повинен усвідомлювати свою функцію пропаганди, яка формує цінності суспільства. Моральний тягар відповідальності покладений на кожного журналіста, що висвітлює теракт. Цей факт закликає до більшої уважності та обережності при висвітленні проблем, пов'язаних з екстремальними подіями. При цьому важливо тонке поєднання законодавчих заборон з етичними цінностями самого журналіста.
У багатьох кодексах професійної етики національних організацій журналістів, а також у корпоративних правилах поведінки таких організацій, як Associated Press, BBC, Reuters, The New York Times і The Washington Post, підкреслюється, що відтворювати термінологію терористів, які називають себе «добровольцями», «виконавцями», «борцями за свободу» і так далі, означає сприяти пропаганді терористичних ідей, підсвідомо виправдовувати подібні дії. З іншого боку, використовувати слово «терорист» також не рекомендується, оскільки воно саме по собі вже є оціночним судженням, і, крім того, може викликати негативну реакцію певної частини населення, особливо в конфліктних зонах.
Через те, що в даний час терор стає все більш поширеною формою політичної боротьби, а організатори терактів активно використовують засоби масової інформації з метою пропаганди своїх ідей, ідеалів та цілей, у цих умовах все більш актуальною стає проблема вивчення тероризму як явища і, як наслідок, визначення стратегії боротьби з ним. Без інформаційного забезпечення ЗМІ сучасний тероризм неможливий, оскільки йому необхідні канали передачі інформації, адже одна з цілей терористів - залякування, яке повинно вести до підкорення та встановленню контролю.
«Труп пожвавлює ефір», - ця формула, яку нерідко можна почути в редакціях теленовин, в найбільшій мірі відображає цинізм поганої «гри в рейтинг», за яким криється і марнолюбне бажання зібрати максимальну аудиторію, і переграти конкурентів будь-якими засобами. І ось кадри з картинними калюжами крові, трупами, ридаючими близькими загиблих, очевидцями катастроф, що перебувають у стані афекту, переповнюють ефір. Як на все це реагує глядач? На рівні поведінки у екрану - проста психофізіологічна реакція: людина мимоволі затримує увагу, що подовжує час перегляду передачі і в підсумку збільшує рейтинг. Але на рівні підсвідомого - реакція неприязна.
Актуальність полягає в тому, що контент сучасного українського телебачення, зокрема тематично спрямований на висвітлення екстремальних подій і терактів, не відповідає базовим вимогам етичних норм журналістики, у багатьох випадках є незбалансованим і містить інформацію, що викривляє факти та маніпулює думкою глядачів. Ці реалії українського медіа-простору вимагають від вітчизняного журналістикознавства комплексних наукових досліджень, які системно проаналізують негативні явища в галузі, зокрема в сегменті екстремальної журналістики, та запропонують ефективні методи боротьби з проявами непрофесійності та неетичності з боку працівників ЗМІ.
Об'єктом дослідження є терористичні акти, стихійні лиха та масштабні катастрофи,що відбулисяу XXI ст.та отримали найбільш повне висвітлення на телебаченні.
Предмет дослідження - висвітлення терористичних актів, стихійних лих та катастроф на телебаченнi. Хронологічні рамки охоплюютьперіод 2000-2012 рр., коли терор прийняв сучасну форму, тобто з обов'язковоюприсутністю журналістiв для залучення суспільного інтересу до теракту. В роботі детально вивчається висвітлення найбільш відомих терористичних актів на українському центральному телебаченні, а також масштабних катастроф та стихiйних лих.
М етою роботи є розробка основних вимог для працiвників телекомпаній, які висвітлюють екстремальні подiї, теракти та катастрофи.
Проводячи дослідження, автор роботи ставить перед собою наступні завдання:
· оцiнити стан висвiтлення терористичних актiв, стихiйних лих та катастроф на українському центральному телебаченні;
· порівняти досвід оприлюднення екстремальних подій на телебаченні в різних країнах світу;
· розглянути конкретні етичні помилки журналiстів при висвітленні катастроф, стихійних лих та терористичних актiв на ТБ;
· визначити основнi заходи безпеки роботи кореспондентів у «гарячих точках»;
· розробити ряд рекомендацiй щодо висвiтлення екстремальних подiй на телебаченнi.
Методи дослiдження визначалися метою роботи, вирішенням теоретичних i практичних завдань. Були використанi методи теоретичного рiвня: теоретичний аналiз проблеми дослiдження на основi вивчення соцiологiчної і методичної лiтератури, iсторичний, змiстовно-логiчний метод (аналiз), метод моделювання. До комплексу емпіричних методів увійшли: метод спостереження, класифікацiя, опрацювання документів та метод синтезу.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше було здiйснено спробу проаналiзувати сучаснi телепередачi та iнформаційнi сюжети, пов'язанi з висвiтленням екстремальних подiй. А також вперше на українських теренах буде розроблений ряд рекомендацiй щодо роботи над сюжетами подiбної тематики.
Науково-практична значущ i сть полягає у тому, що розробленi рекомендацiї журналiсти-телевiізійники зможуть використовувати у практичній діяльності. Матерiалимагiстерськоїроботи також можуть бути використанi під час подальших наукових розробок, а також при підготовці лекційних та практичних занять iз курсiв «Журналістська етика», «Журналістська майстерність», «Журналістський фах (телевізійна журналістика)», «Безпека журналіста».
Методологічна й теоретична основа дослідження. До розгляду проблем висвітлення екстремальних подій зверталися такі вчені, як В. Іванов, Г. Почепцов, Є. Прохоров, - вони дослідили історичні, теоретичні та практичні аспекти проблеми. Детальне вивчення отримала робота над інформаційними повідомленнями про тероризм, стихійні лиха та катастрофи в таких науковців, як І. Хлєбніков, Н. Ващенко, А. Вартанов, С. Муратов. Зазначена тема досліджується багатьма фахівцями в галузі національної та міжнародної безпеки.
Апробація результатів магістерської роботи буде на Декаді студентської науки Маріупольського державного університету у 2018 р..
Публікації. Результати дослідження були опубліковані у вигляді тезисів за такою темою: Етичний аспект «екстремальної» журналістики на телебаченні.
Структура дослідження. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку літератури.
У В ступі розкривається актуальність роботи, вказується предмет і об'єкт дослiдження, зазначається мета, завдання, практична і теоретична ціннiсть роботи, а також її структура.
В Розділі І « За соби масової комунікації у висвi тле нні екстремальних подій, терактi в та катастроф як об'єкт наукового дослi дження » мiстяться основні термiни, поняття, характеристики, особливості екстремальних ситуацій терактів та стихiйних лих; роль телебачення та етичний аспект їх висвітлення; проблема безпеки журналiстів пiдчас роботи у «гарячих точках».
У ІІ Р озділі «Аналіз сюжетів про теракти, екстремальн i події та катастрофи на українському центральному телебаченні» проведений детальний аналiз сюжетiв про найвизначнiші теракти, екстремальні події та катастрофи на українському центральному телебаченні за перiод 2000-2012 рр.
У ІІІ розділі «Правила повед i нки журналіста у «гарячих точках» подається ряд рекомендацiй журналiстам, що працюють у галузі висвiтлення екстремальних ситуацій.
РОЗДІЛ 1 . ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ВИСВІТЛЕННІ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ПОДІЙ, ТЕРАКТІВ ТА КАТАСТРОФ ЯК ОБ'ЄКТНАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Теоретико-методологi чні основи дослідження
ХХ столiття - ера катастроф. Весь свiт захлиснуло протистояння природи та людини, коли стихійні лиха забирають мiльйони життiв. Згідно із визначенням тлумачного словника української мови, стихiйне лихо - це надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнiвною силою, завдає значної шкоди району, в якому відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, знищує матерiальні цінності [7, 1240]. До стихійних лих належать: виверження вулканів, землетруси, цунамі, обвали, селі, лавини, повені, урагани, смерчі, град, блискавки, лісова пожежа тощо. Найнебезпечніші з них: циклони, тайфуни, засуха і перетворення мiсцевості у пустелю. Деякі зі стихiйних лих часто виникають у результаті діяльності людини (наприклад, лісові та торф'яні пожежі, виробничі вибухи в гірській місцевості, при будiвництві гребель, закладці (розробці) кар'єрів, що часто призводить до зсувів, сніжних лавин, обвалів льодовиків тощо).
Значних людських та матеріальних втрат світ зазнав через катастрофи техногенного характеру. Техногенна катастрофа (англ. Industrialdisasters) - велика аварія, що тягне за собою масову загибель людей і навіть екологiчну катастрофу [7, 1312]. До техногенних катастроф відносять аварії на промислових об'єктах, будівництві, а також на залiзничному, повітряному, автомобільному, трубопровідному і водному транспортi. В результаті часто виникають пожежі, руйнації цивільних і промислових будівель, виникає небезпека радіоактивного, хімiчного, бактеріального зараження місцевості, відбувається розтікання нафтопродуктів і агресивних (отруйних) рідин по поверхні землі, води та інші наслiдки, що створюють загрозу населенню і навколишньому середовищу. Якщо за умовну одиницю прийняти певний рівень техногенного навантаження, за яким відбуваються незворотні, катастрофічні зміни, то в Україні 80% рівня вже досягнуто у Запорізькій, Луганській, Донецькій, Івано-Франківській областях та у автономній республіці Крим. Для цих регіонів кожні 5-6 років вірогідні серйозні аварії, катастрофи з великою кількістю жертв [34, 212].
Статистика показує, що кількість техногенних катастроф у світі різко збільшилася з кінця 1970-х років. Особливо почастішали транспортні катастрофи, перш за все морські і річкові. Протягом декількох десятиліть не зменшується й кількість авто- та авіакатастроф [6, 38].
Останнє, не менш важливе лихо всесвітніх масштабів - тероризм. Терор, за визначенням тлумачного словника української мови, - це «усунення своїх супротивників, що виражається в фiзичному насильстві, аж до знищення» [7, 1300]. Більш ґрунтовне тлумачення конкретних протиправних дій, що відносяться до тероризму, вказана в ст. 1Закону України «Про боротьбу з тероризмом»: «Тероризм - суспiльно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалiв, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей», а терористичний акт - це «злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України» [16, 3].
У теорії міжнародного права розрізняють міжнародний, нацiональний та державний тероризм. При цьому, за оцінкою фахівців, міжнародний тероризм вважається найбільш суспiльно небезпечним.
Першу в історії хвилю тероризму спровокувала Велика французька революція. А сам термін «терор» вперше з'явився в 1798 році. Друга хвиля стартувала в останній третині XIX в. і була представлена радикально-націоналістичним тероризмом в Ірландії, Македонії, Сербії та ряді інших країн з метою створення незалежних держав; революцiйно-демократичним тероризмом у Франції, Італії, Іспанії з метою руйнування існував державного ладу; революційно-демократичним тероризмом партій «Народна воля» і соціалістів-революціонерів у Росії. На рубежі 1960-1970-х років почалася нова хвиля політичного тероризму, причому захлеснула вона саме ті країни, де відбулося повоєнне «економiчне диво» - Італію, Німеччину, Японію - і де розвиток соціальних структур та інститутів не встигало за економічними змінами [13].
Найкривавіші і найстрашніші терористичні акти відбулися у другій половині ХХ століття і продовжилися в нинішньому. Та форма тероризму, яку ми спостерігаємо в даний час, вперше проявила себе 5 вересня 1972 р. У епоху загального телебачення тероризм набув нового дихання, нового звучання.
На ХХ Олімпіаді в Мюнхені відбулася одна з найстрашніших трагедій за всю історію спортивних змагань. В половину четвертої ранку в один з готелів Олімпійського села проникли 8 озброєних терористів. Вони належали до палестинської угруповання «Чорний вересень». У заручники були взяті 9 членів ізраїльської спортивної делегації, ще двоє були вбиті на місці. Терористи висунули вимогу - звільнення 200 палестинців, ув'язнених в ізраїльських в'язницях. Термінове невиконання даної вимоги супроводжувалося б винищенням всіх 9 заручників шляхом розстрілу.Переговори тривали близько 20 годин.Хід переговорів вперше в історії в прямому ефірі висвітлювало телебачення, тому до Олімпійського села була прикута увага всього світу.
Ізраїльська сторона не могла піти на умови загарбників. Терористи зажадали надати їм літак і пілотів з можливістю вильоту в Марокко або Єгипет. Терористів разом із заручниками доставили мікроавтобусом до двох вертольотів до військового аеродрому Фюрстенфелдбрюке, де їм підготували Боїнг-757. В цей же час баварська поліція розробляла план спецоперації зі звільнення заручників. Європа початку сімдесятих була ще не готова до подібних проявів тероризму, німецькі керівники виявляли нерішучість, виникала плутанина, відсутність злагоджених дій. Як наслідок, операція зазнала фіаско. Під час спецоперації зі звільнення заручників один з терористів підірвав вертоліт разом із заручниками,п'ятьох палестинців знищили в перестрілці. Всі ізраїльські заручники були вбиті, загинули двоє громадян ФРН - поліцейський і пілот одного з вертольотів. Останки десяти загиблих спортсменів були відправлені до Ізраїлю. На Іграх був оголошений траур [24, 83].
Після цих трагічних подій були сформульовані основні принципи поведінки держав при терористичних актах.
1. 2 Роль телебачення у висвітленні екстремальних подій, терактів та катастроф
Терористична діяльність за своєю природою спрямована впливати на політичні інстанції через громадську думку, виробляючи ефект на широкі суспільні верстви, до яких у терористів немає прямого доступу. Публічність - головна умова терористичного акту,власне тому розквіт тероризму і почався в останній чверті 19 століття - з розвитком засобів масової інформації.
У 1974 році американський дослідник тероризму Браян Дженкінс заявив: «Тероризм - це театр. І у формуванні цієї ілюзії спектаклю ключове значення мають ЗМІ, що відіграють роль посередників між, так би мовити, акторами, режисерами (організаторами та виконавцями терактів) та «глядачами» - тобто громадянами. Адже абсолютно усі терористи, які захоплювали заручників, вимагали надати їм можливість виступити перед представниками ЗМІ або у прямому теле- чи радіоефірі» [12, 27].
Телебачення дозволяє створити ілюзію перенесення людини на місця реальних подій і викликати у глядача відчуття причетності до подій на екрані. Ціна дії, вчиненої під об'єктивом телекамер, зростає в декілька разів: атака кількох терористів на вежах-близнюках стала подією всесвітньої історії, закарбувалася в пам'яті кожної людини - картину жаху в прямому ефірі побачили не сотні, не мільйони - мільярди.
Приблизно після 95 % здійснених терористичних актів їх організатори телефонують у редакції й беруть на себе відповідальність за скоєний злочин. Дуже часто терористи, які захопили заручників, вимагають надати їм телевізори та радіоприймачі, друковані видання, щоб відстежувати реакцію суспільства на свої дії[13].
Терористи завжди прагнуть максимально широкого висвітлення своїх дій. Експерти вважають, що терористичні акції 11 вересня 2001 року були режисованi у такий спосіб, щоб досягти максимального пропагандистського ефекту. Адже і сам вибір об'єктів - символів Америки, і моментальна трансляція усіма ведучими телеканалами світу надали колосальний ефект. Саме у такий спосіб діють і інші терористичні організації, починаючи із «батька» цього явища Герострата, який таки домігся увійти в історію, спаливши храм Афіни Палади. Наприклад, Тімоті МакВей, який підірвав будинок в Оклахома-сіті, заявив на суді, що вибрав саме цю споруду, оскільки вона була дуже відомою в місті й розташована на широкому майдані, що дозволяло досягнути хорошої якості фотознімків для газет та журналів, а також якісної відеокартинки у теленовинах. Палестинське угрупування «Чорний вересень» провело теракт під час Мюнхенської Олімпіади, яку висвітлювали найбільші телекомпанії світу[24, 138].
Більше того, сучасні терористичні організації прагнуть отримати власні ЗМІ - приблизно 80% з них утримують свої Інтернет-сайти, деякі є власниками радіо- та телестанцій[37, 20].
Окрім задекларованих терористами цілей, подібні акції життєво необхідні їм для внесення хаосу в суспільство, зародження й постійної підтримки у громадян відчуття панічного страху, розколу суспільної думки, демонстрації своїх можливостей здійснювати добре підготовлені, масштабні напади, рекрутувати нових бойовиків та спонсорів.
На думку політологів (Бусленко Н. І., Старостін А. М., Дугін А. Г. та інші), по своїй суті теракт - це дієвий метод донесення і поширення інформації про альтернативні політичні позиції через ЗМІ, що впливають на широку аудиторію. Засоби масової інформації не можуть ігнорувати подібного роду екстремальні ситуації, так як їх провідне завдання полягає у висвітленні всього, що відбувається для громадян інформаційного суспільства [13]. При цьому в законі чітко прописано, які відомості, що відносяться до терористичного акту, забороняється поширювати. До них відносяться: опис спеціальних засобів, технічних прийомів, тактики боротьби, складу учасників [16, 3]. В іншому випадку для редакцій ЗМІ передбачені форми покарання: від офіційних попереджувальних листів до вилучення тиражу і закриття редакції [16, 37].
Задовольняючи природну потребу суспільства в інформації, ЗМІ при висвітленні терактів стають заручниками етичних норм. Вони несуть соціальну відповідальність перед суспільством, відповідаючи за захист від насильства та безпеку населення, використовуючи свої основні ідеологічні та педагогічні функції. У даній ситуації основними завданнями ЗМІ є: геополітичне, ідейнета психологічне просвітництво людей, шляхом надання своєчасної інформації про різні соціально-політичні моделі в суспільстві [51, 16].
Також слід приділяти увагу постійним коректуванням інформаційних потоків в ЗМІ. При відсутності структурованості інформації та при її великій кількості створюється так званий «інтелектуальний хаос», який є плідним ґрунтом для розвитку та поширення терористичних ідей [14, 60].
Засоби масової інформації відіграють дуже важливу роль в процесі висвітлення тероризму, і ця роль може бути як позитивною, так і негативною. По необережності ЗМІ може стати інструментом впливу на масову аудиторію в руках терористів. Освітлення терактів грає їм на руку, особливо якщо працівники преси та телебачення перебувають у паніці і в поспіху, без ретельної перевірки пускають інформацію в ефір або в друк. І ЗМІ в цьому випадку, самі того не усвідомлюючи, одночасно працюють на терористів.
Сучасні ЗМІ є потужною психологічною зброєю, і некоректне інформування про теракти, катастрофи та екстремальні події може завдати суспільству серйозної шкоди. Велике значення мають термінологія повідомлень, правила проведення репортажів та інтерв'ю. У гонитві за яскравими образами ЗМІ часто підіграють терористам, називаючи, наприклад, терористів-смертників шахідами. Використання цього терміну веде до розпалювання релігійної ворожнечі, створює у мусульман відчуття стану війни з іновірцями, оскільки шахід в ісламі зовсім не воїн - смертник. Для підняття власного статусу терористи використовують самоназви «польовий командир», «бригадний генерал», «військовий трибунал»; в ЗМІ постійно використовується термін «війна з тероризмом». Міністр з міжнародного розвитку Великобританії Х. Бенн, наприклад, нещодавно запропонував навіть ввести заборону на словосполучення «війна з тероризмом», тому що термін «війна» збільшує власну значущість терористів [53, 110].
Візуальна сторона конфліктів особливо важлива, оскільки саме вона найбільш сильно відбивається на масовому сприйнятті подій глядачами. Як вважають дослідники, сприйняття конфліктів в значній мірі стереотипізована і включає в себе емоційну реакцію з почуттям ворожості по відношенню до однієї сторони і когнітивний аспект - прагнення до спрощення інформації, схематичну оцінку фактів, вибірковість сприйняття [28, 49].
Психологічні аспекти тероризму змінились. Якщо на початку 70-х минулого століття терористи прагнули лише максимальної реклами, а їх акції не супроводжувались великою кількістю жертв, то у 1990-ті роки і початок ХХІ століття ситуація повністю змінилась, стала принципово іншою. Нині терористи організовують масові вбивства[13].
Особливо це стосується релігійних терористичних груп, члени якізазвичай не зважають ні власне життя, ні життя невинних громадян. Проте більшість європейських експертів вважають, що висвітлення в ЗМІ терористичних актів, особливо із захопленням заручників допомагає зберегти життя захоплених людей. Окрім того співпраця ЗМІ з терористами інколи призводить до затримання злочинців. До прикладу, Тед Качинський (кличка «Унібомбер»), який розсилав бомби поштою, був схоплений тільки після того, як провідні газети країни надрукували його маніфести[52, 50].
Кривава драма із захопленням у заручники глядачів та артистів мюзиклу «Норд-Ост» і реакція преси на ці сумні події змусила Держдуму Російської Федерації прийняти поправки до законів «Про ЗМІ» і «Про боротьбу з тероризмом», в яких регламентується висвітлення засобами масової інформації антитерористичних операцій.
Згідно прийнятого закону, не допускається використання ЗМІ з метою:
* здійснення дій, що тягнуть кримінальну відповідальність;
* розповсюдження відомостей, які містять державну таємницю;
* здійснення екстремістської діяльності;
* розповсюдження відомостей про технології виготовлення зброї, боєприпасів та вибухових речовин [49, 29].
Окрім того, не допускається розповсюдження через ЗМІ (або в інший спосіб) інформації, яка б розкривала технічні прийоми і тактику проведення контртерористичних операцій, а також перешкоджала б проведенню таких операцій або інформації, «яка служить пропаганді чи виправданню екстремістської діяльності, а також супротиву проведення контртерористичних операцій» [49, 25].
Необхідно зауважити, що представники Спілки журналістів Росії піддали нищівній критиці основні засади даних документів, оскільки вони не розв'язують тих проблем, які постають як перед суспільством, так і перед кожним журналістом зокрема. «Хто буде визначати, - запитують журналісти, - перешкоджає це чи ні. Наприклад, слідуючи цим положенням, можна будь-яку інформацію із Чечні чи півдня Росії піддати тотальному контролю. Окрім того стежити за збереженням держтаємниці - справа самих носіїв цієї таємниці, а не журналістів» [50].
Без сумніву, регламентація висвітлення журналістами терактів і контртерористичних акцій необхідна. Прийнятий в Україні у березні 2003 року Закон «Про боротьбу з тероризмом», на жаль, як і поправки до російських регламентуючих актів, страждає на ті самі недоліки. У частині інформування громадськості (ст.17) - «забороняється поширення через засоби масової інформації або в інший спосіб інформації, яка:
* може утруднити проведення антитерористичної операції або створити загрозу життю та здоров'ю заручників та інших людей, які знаходяться в районі проведення зазначеної операції;
* має на меті виправдання тероризму, містить висловлювання осіб, які чинять опір чи закликають до опору проведення антитерористичної операції;
* розкриває дані про персональний склад співробітників спеціальних підрозділів та членів оперативного штабу» тощо [16, 4].
Дуже важливими є правила проведення інтерв'ю під час терактів:цитування терористів може сприяти передачі кодових повідомлень спільникам. Тому інструкція BBC, наприклад, вказує, що журналіст не повинен користуватися мовою терористів як своїм власним. Опублікування інтерв'ю з терористами є головним завданням терактів. Тому, коли рішення про інтерв'ю приймається медіа-компанією, «повинна бути впевненість в тому, що публічний інтерес до цього інтерв'ю переважує обурення і образу, які таке інтерв'ю може викликати в аудиторії»[44, 169].
Певні обмеження повинні бути накладені на інтерв'ю, які журналісти беруть у людей, що знаходяться в шоковому стані після теракту або катастрофи. Під впливом таких інтерв'ю населення мимоволі починає відчувати ті ж почуття, що і жертви трагедії, що сприяє поширенню депресивно-невротичних настроїв у суспільстві.
Велике значення має тактика поведінки журналістів при попередженнях про загрозу теракту. BBC, наприклад, не повідомляє про помилкові випадках закладеної бомби, алена українському телебаченні як регіональному, так і центральному дуже часто зустрічаються відеоматеріали на дану тематику.
Величезної шкоди глядацькій аудиторії завдають репортажі з місця подій. Руйнування двох веж-близнюків 11 вересня, картина жаху, показана в прямому ефірі, різко збільшила частоту психічних захворювань, як у США, так і по всьому світу. Крім того, було завдано прямих збитків американській економіці. Обвалення двох будівель вартістю в кілька мільярдів доларів справило настільки сильне враження на закордонних інвесторів, що іноземні інвестиції в США в 2002 році впали на 77% у порівнянні 2001 роком: із $ 131 мільярда до $ 30 [51, 108].
Крім того, цей факт красномовно свідчить про те, що тероризм - проблема глобальна. Існує конвенція, що забороняє показ у ЗМІ військовополонених. Ймовірно, для захисту суспільства слід прийняти аналогічні заходи і щодо жертв терактів і катастроф. ЗМІ можуть бути передавальним механізмом від терористів до суспільства, а світогляд журналістів, що розцінює теракт як сенсацію, мало відрізняється від переконань терористів. У той же час правильно організована співпраця із засобами масової інформації перетворює їх у досить ефективний інструмент попереджуючого впливу на тероризм.
Питання щодо ролі ЗМІ у протидії організованої злочинності, в тому числі тероризму і політичного екстремізму, вимагає розгляду двох взаємопов'язаних аспектів - діяльності правоохоронних органів стосовно протидії злочинності, з одного боку, і діяльності самих ЗМІ, з іншого боку. При цьому ефективність інформаційної діяльності держави з протидії тероризму і політичного екстремізму визначається рядом складових:
- нормативно-правовою базою як боротьби зі злочинністю, так і інформаційно-комунікативного процесу;
- наявністю державної стратегії протидії політичному екстремізму і тероризму;
- рівнем професійної підготовки співробітників засобів масової інформації, а також співробітників органів безпеки і спеціальних служб, у тому числі залучаються до роботи з представниками ЗМІ [32, 90].
На ХІІ Конгресі ООН по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками (квітень-травень 2001 р.) зазначалося, що при бажанні ЗМІ можуть «формувати культурні рамки», які б сприяли запобіганню росту злочинності. На жаль, ці «рамки» сьогодні нерідко працюють явно на протилежний результат [35, 101].
Терористи часто ставлять задачу перед телевізійниками представляти аудиторії події так, як вони відбуваються, без вилучень і скорочень, що дозволяє зловмисникам так режисирувати свої акції, щоб події отримали всесвітнє освітлення. Практика показує, що прямі звернення терористів до суспільства через телебачення іноді стають причиною того, що іноді громада співчуває зловмисникам. В такому разі перемоги в боротьбі з терористам досягти набагато важче. Тому в задачі ЗМІ входить переконливо довести обґрунтованість використання сили проти терористів, розкривати небезпеку й антигуманну сутність тероризму, дегероїзувати його лідерів та виконавців. У цьому зв'язку урядам, законодавцям та представникам ЗМІ необхідно визначити свої взаємні права та обов'язки з тим, щоб виробити узгоджену політику щодо недопущення терористів до телебачення, не зазіхаючи при цьому на свободу слова.
Запорукою успіху при запобіганні наслідків терористичних акцій, вважають зарубіжні екс
Проблеми висвітлення екстремальних подій, терактів та катастроф на телебаченні дипломная работа. Журналистика, издательское дело и СМИ.
Реферат: Литература - Психиатрия (ПАТОЛОГИЯ ЛИЧНОСТИ)
Курсовая работа по теме Защита информационных систем
Курсовая работа по теме Сестринский процесс при туберкулезе
Реферат: Ринковий попит та його еластичність
Курсовая работа: Вооруженные конфликты и международное право
Реферат: Батман единица измерения
Курсовая работа по теме Поиск возможных мест для отдыха в жарких странах в зимний период (зимняя жара)
Реферат: Рунические надписи Тибета
Критерии Оценивания Сочинения 2022
Лабораторная Работа На Тему Теория Электролитической Диссоциации
Сотрудник Полиции Реферат
Реферат: Основы рационального использования природных ресурсов в условиях научно-технического прогресса
Топик: Вольво, система охлаждения
Реферат: Влияние курения на реализацию репродуктивной функции женщин
Курсовая работа по теме Малый бизнес и инновационное предпринимательство
Реферат: Стратегическое управление персоналом 3
Сочинение Счастье По Тексту Короленко
Контрольная Работа По Истории Древнейший Рим
Доклад по теме Спешнев Николай Александрович
Сочинение Урок Физкультуры 5
Основы аудита расчетов с покупателями и заказчиками - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Программно-целевой подход в управлении социальной сферой муниципальных образований (на примере муниципального образования Ейский район) - Государство и право дипломная работа
Организация архивного фонда РФ - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа