Прагматична адаптація - Иностранные языки и языкознание курсовая работа

Прагматичні проблеми перекладу, причині та передумови їх виникнення та розвитку. Типи адаптації та закономірності її реалізації. Загальна характеристика україномовного публіцистичного дискурсу та прагматичні особливості перекладу відповідного тексту.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Прагматичній адаптації тексту при перекладі приділено достатню увагу в монографіях та посібниках багатьох теоретиків перекладу, таких як
Л.С. Бархударов [2], Е.В. Бреус [4], В.В. Виноградов [7], В.Н. Комісаров [14; 15], Я.І. Рецкер [23], та ін. Адаптація - це тип перекладу з домінантною прагматичною настановою та орієнтацією на стереотипи очікування носіїв мови-реципієнта та його культури. Відмінність перекладу-адаптації від перекладу-репродукції, а також від вільного відтворення текстів за мотивами або інших різновидів інтертекстів полягає в тому, що переклад-адаптація передбачає зіставлення й перевірку текстом оригіналу, за умов домінантної орієнтації на мовні й культурні пріоритети реципієнта.
Ступінь близькості / віддаленості від тексту оригіналу може варіюватися для різних типів адаптивних текстів. Існує також поняття «прагматичні проблеми перекладу», які охоплють факти як мовного, так і позамовного порядку. Найчастіше до прагматичних факторів перекладу відносять жанрово-стилістичні особливості текстів мови оригіналу та мови перекладу, їхню неоднакову прагматичну цінність, функціональну роль мовного знака в тому чи іншому повідомленні, прагматичне завдання самого перекладача. До цих факторів також зараховують національно-культурну специфіку отримувачів оригіналу та перекладу, фонові знання учасників комунікації, їхні соціально-психологічні характеристики. Інколи прагматична адаптація викликана різними семантичними структурами співвідносних слів у мовах, що залучаються до процесу перекладу. Це ясно простежується при перекладі з української мови на англійську.
Актуальність теми дослідження, обумовлена відсутністю у вітчизняному та зарубіжному перекладознавстві й міжкультурній комунікації: 1) системного теоретичного обґрунтування адаптації як одного з ключових понять перекладознавства; 2) виокремлення основних відмінностей адаптації та суміжних форм перекладу; 3) окреслення основних лінгвокультурологічних чинників, що спричиняють застосування перекладацької адаптації.
Об'єктом курсової роботи є вивчення прагматичного та адаптивного потенціалу cучасного україномовного публіцистичного дискурсу.
Предмет дослідження становлять прагматичні адаптивні зміни, що вносять шляхом застосування лексико - семантичних та граматичних трансформацій, при перекладі україномовного публіцистичного дискурсу засобами англійської мови.
Метою курсової роботи є визначення засобів здійснення прагматичної адаптації сучасного україномовного дискурсу засобами англійської мови.
Матеріалом дослідження слугували сучасні україномовні тексти публіцистичного дискурсу, що були розподілені за жанровою специфікою: художньо - публіцистичні, інформаційно - публіцистичні, та аналітично - публіцистичні. Загальний обсяг досліджуваного матеріалу становить близько 10 текстів різного обсягу, що складає біля 20 сторінок.
У роботі було використано наступні методи дослідження:
1. метод опису, задіяний для надання загальної характеристики прагматичної адаптації та її видів;
2. метод прагматичного аналізу, використаний для з'ясування особливостей реалізації прагматичної адаптації при передачі україномовного публіцистичного дискурсу засобами англійської мови;
Теоретичне значення зумовлене тим, що її результати сприяють низки питань сучасного перекладознавства, пов'язаних, зокрема, із визначенням адаптивних моделей та засобів їх реалізації, застосованих при передачі сучасного україномовного дискурсу засобами англійської мови.
Практична цінність курсової роботи полягає в можливості використання її здобутків у курсах з теорії та практики перекладу, можливості застосування її результатів при написанні курсових робот.
1 . Прагматична адаптація у контексті проблем перекладу
Переклад являє собою процес трансформації змісту мовного фрагменту (речення, абзацу, тексту) однієї мови в іншу. Головною вимогою до перекладу є адекватність , тобто точна передача форми та змісту оригіналу рівноцінними засобами. Адекватний переклад викликає у іншомовного отримувача реакцію, яка відповідає комунікативній установці відправника.
Термін «прагматика» ввів американський дослідник Ч. Моріс. Він запропонував розділити семіотику, як науку про знаки, на три розділи: синтактику, яка вивчає відносини між самими знаками, семантику, яка вивчає відносини між знаками та об'єктами, та прагматику, яка вивчає відносини між знаками та тими, хто ними користується [18]. «Оскільки інтерпретаторами більшості (а можливо і всіх) знаків є живі організми, то достатньою характеристикою прагматики було б свідчення того, що вона має справу з усіма психологічними, біологічними та соціологічними явищами, які спостерігаються при функціонуванні знаків» [18, с. 63].
Існує три напрямки визначення прагматики. Прихильники першого напрямку визначають прагматику як вивчення взаємодії мовних форм і контекстів їхнього вживання, а також інтерпретації мовних засобів в комунікативних контекстах. Інший напрямок розглядає прагматику як реальну ситуацію спілкування, яка обумовлює вибір мовних засобів для вирішення комунікативних завдань. Третій напрямок прагматики трактується як вивчення потенційних можливостей впливу мови на людину [5, с. 6]. Людський фактор є головним поняттям в прагматиці. Прагматика вивчає всі умови, при яких людина використовує мовні знаки. Під цим розуміють умови адекватного вибору та використання мовних одиниць з метою досягнення кінцевої цілі комунікації - впливу на партнера.
В. Комісаров зазначає, що будь-який текст є комунікативним, містить певне повідомлення, що передається від джерела до рецептора. Інформація, яку отримує рецептор, може впливати на його почуття, викликати певну емоційну реакцію, спонукати до дій. Здатність тексту створювати подібний комунікативний ефект, викликати у рецептора прагматичне ставлення до повідомлюваного, називається прагматичним аспектом або прагматичним потенціалом (прагматикою) тексту [14, с. 89]. Термін використовується в сучасному мовознавстві цілком неоднозначно. Як зазначає В.Н Комісаров,»… з філософських концепцій сучасної семіотики мовознавство запозичило предусім ідею про три типи відносин, які властиві будь-якому знаку, в тому числі і знакам природніх мов: семантичних, які відображають зв'язок знаку з предметом, який він позначає, синтаксичних, які пов'язують даний знак з іншими знаками цієї ж системи, та прагматичних, які визначають зв'язок між знаком та особами, «які використовують їх в процесі мовлення» [14, C.101]. Слід зазначити, що спочатку ці відносини розглядалися як різні плани або аспекти мови. Пізніше їх стали розглядати як види значень знаку, приписуючи їм онтологічний характер. Таким чином можна зробити висновок, що у мовному знаку визначаються семантичні (їх так само називають денотативні або референційні), синтаксичні (або внутрішньо лінгвістичні), а також прагматичні значення . При цьому найбільш часто під мовним знаком розуміють слово, хоча, як зазначає Комісаров В.Н., «…деякі автори говорять про ті ж значення у значенні висловлення чи мовного вираження» [14, C.102].
А Д. Швейцер [24] в плані змісту «мовних висловлювань» розрізняє, денотативне , сигніфікативне, синтаксичне, конотативне та прагматичне значення. При цьому, хоча мова йде про зміст висловлювання, різниця між різними типами значень виявляється у співставленні різних типів слів. Так, конотативне значення ілюструється протиставленням висловлювань:
Перш ніж приступити до перекладу, перекладачеві необхідно встановити ряд істотних моментів, що сприяють відтворенню прагматичного потенціалу оригіналу для досягнення поставленого завдання, тобто досягти бажаного ефекту на одержувача перекладеного тексту. По-перше, перекладач повинен усвідомити комунікативну інтенцію творця тексту, викликану деякою потребою. По-друге, встановити домінантну функцію тексту. Кожен текст володіє домінантною функцією, метою якої є надання визначення прагматичного впливу на рецептора тексту. Дана функція враховується творцем тексту при його складанні, наприклад, тексти суспільно - політичного характеру мають на меті справити враження на публіку. По-третє, в прагматичних аспектах перекладу велика увага приділяється комунікативній спрямованості результативного повідомлення. А. Нойберт виділяє чотири типи текстів з урахуванням того, що залучення прагматичних моментів залежить від типу тексту який перекладають.
Перший тип текстів - це тексти ідеологічного характеру, що мають на меті впливати на зовнішню публіку, тобто громадян інших країн. Такі тексти складаються так, щоб зробити певний вплив на певного рецептора. Облік прагматичних моментів при перекладі подібних текстів необхідний для досягнення бажаного ефекту;
Другий тип текстів - це художні твори, розраховані на носіїв ІМ, але в багатьох випадках вони перекладаються на інші мови, тому прагматичні фактори в них відіграють важливу роль;
Третій тип текстів - це тексти, що цікавлять тільки носіїв ІМ, наприклад, газетні матеріали. Тексти такого типу переводяться у вузькому масштабі, в зв'язку з чим прагматичні моменти не враховуються. Однак коли необхідно перекласти, наприклад, яку-небудь газетну статтю, призначений для читання носіями ПТ, слід врахувати прагматику оригінала;
Четвертий тип текстів - це тексти науково - технічного характеру, створені у наукових цілях і орієнтовані як на носіїв ІМ, так і на носіїв ПТ, що займаються тією чи іншою проблемою в науковій сфері. Тут немає необхідності прагматично адаптувати ІМ у зв'язку з наявністю у носіїв ПТ необхідної інформації для розуміння і розкриття змісту тексту, оскільки в даному випадку немає потреби в додатковому поясненні [20, с. 197-198].
Отже, мусимо зазначити що будь-який текст є комунікативним, містить певне повідомлення, яке може передаватися від джерела до рецептора. І саме здатність тексту створювати комунікативний ефект, носить назву прагматичного аспекту переклада.
1.2 Прагматична адаптація та її види
Переклад як своєрідний тип міжмовної та міжкультурної комунікації, може оцінюватись з різних точок зору. По-перше, він оцінюється з точки зору відповідності оригіналу (незважаючи на ефект, створений перекладом) або з точки зору комунікативного ефекту, досягнутого за допомогою перекладу (його прагматичною адекватністю) [17]. Становлення самостійної наукової дисципліни - перекладознавства передбачає і термінологічну визначеність базових перекладознавчих понять щодо різновидів вторинних текстів, до яких поза сумнівом можна віднести і поняття «адаптації». Необхідно зазначити, що у вітчизняному та зарубіжному перекладознавстві ще й до сьогодні бракує системного теоретичного обґрунтування адаптації, як одного з базисних понять перекладознавства. Не зазначено також основних відмінностей адаптації й суміжних форм вторинної комунікації; не визначено найважливіших крос-культурних чинників, що спонукають до неї; не розроблено методологічних засад перекладацької адаптації різних типів текстів, дискурсів. До нечисленних, але переконливих праць з вивчення адаптації можна віднести статтю О.А. Кальниченка й В.О. Подміногіна, яка містить короткий історичний екскурс у проблематику й подає теоретичне обґрунтування проблеми співвіднесеності понять переклад і адаптація [12, с. 16].
Зауважимо, що прагматична адаптація - зміни, які вносяться до тексту перекладу з метою домогтися необхідної реакції з боку одержувача. Проте на наш погляд, перекладацька адаптація, як проміжна зона, має своє значення, котре полягає в тому, що адаптивні моделі прагматичних типів текстів пояснюють необхідність застосування трансформацій і таким чином, змикають теорію комунікації, прагмалінгвістику й теорію перекладу. Адаптивні перекладацькі моделі покликані розкрити причини змін тексту в процесі (його) переходу з дискурсу в дискурс, з одного типу тексту в інший або переходу від однієї ідеології до іншої. Ці самі моделі пояснюють трансформаційні зміни під час здійснення однієї передачі тексту з мови та культури.
В окремих випадках перед перекладачем постає завдання не лише перекласти, а й опрацювати текст. У сучасних дослідженнях дедалі частіше простежуються судження про те, що тексти, які потребують супровідного опрацювання, слід вважати фактами не стільки перекладу, як мовного посередництва, до якого належить і адаптація [3, с. 24]. І тому, якщо перед перекладачем постало завдання досягти заданого комунікативного ефекту, що звичайно передбачає прагматичну адаптацію, то цей вид діяльності «виходить за межі перекладу як процесу створення тексту, комунікативно рівноцінного оригіналу» [3, с. 40].
Коментуючи поняття «істинний переклад», Т. Гаврилів [8] зазначає, що без чіткого розуміння своїх завдань перекладач, навіть діючи абсолютно щиросердо, «може фактично підмінити істинний переклад адаптацією або парафразою, … або певним поєднанням цих елементів», які, на думку дослідника, не мають нічого спільного з власне перекладом. Далі більш різко: «коли йдеться про підміну істинного перекладу адаптацією (adaptation), мається на увазі наведення більш вільної версії, тобто такий переклад, коли перекладач відступає від тексту далі припустимих меж» [8, с. 56]. Подібні міркування точаться здебільшого навколо проблем, пов'язаних з усвідомленням перекладачем своєї відповідальності не лише перед оригіналом і його автором, а й перед читачами перекладу.
Іншими словами, адаптація й переклад репрезентують принципово відмінні види практичної діяльності, причому на відміну від перекладу, адаптація рівносильна руйнації та перекрученню джерельного тексту. Тому деякі вчені вважають, що адаптація як один із різновидів мовного посередництва, перш за все, «полягає у спрощенні тексту, як формальному, так і змістовному» [8, с. 72]. Український дослідник В. Радчук [21] також вважає, що адаптація, яка передбачає «звуження лексикону й граматики», широко застосовується з навчальною метою - для адаптації творів читачам, які опановують іноземну мову, або дітям - для адаптації «дорослої» класики.
Вперше висловлена О. Каде [11] проста думка про те, що переклад - лише один із видів мовного посередництва, надає можливість під час зіставлення з іншими його видами виразніше виявити його специфіку. В принципі теж саме можна стверджувати й про адаптацію: визначення поняття «адаптація» неможливо без попереднього аналізу як самого поняття «адаптація», так і суміжних з ним видів мовного посередництва. Проте той самий О. Каде, описуючи радикальні компенсуючі розбіжності, заборонені в перекладі, наголошує на тому, що їх застосування перетворює продукт мовного посередництва на «адаптивне перекладення», яке відповідно не може мати нічого спільного з перекладом [11, с. 78].
У теоретичних дискусіях часто виголошується думка про те, що досвідчений посередник-перекладач «у певних ситуаціях» застосовує прагматичну адаптацію або «радикальні перероблення оригіналу» з тим, щоб досягти бажаного прагматичного ефекту. У таких випадках перекладознавці схиляються до визнання необхідності часткового використання елементів адаптивного обробляння, проте уточнюють, що в процесі перекладу слід відмежовувати ці аспекти його діяльності від виконання ним власне перекладацьких функцій. Однак програмний висновок полягає в тому, що більшість видів «адаптивного транскодування» не узгоджуються навіть з частковим функціональним або структурним ототожненням вихідного й кінцевого текстів.
Однак приналежність рецептора перекладу до іншого мовного колективу, до іншій культурі нерідко призводить до того, що еквівалентний переклад виявляється прагматично неадекватним. У цьому випадку перекладачеві доводиться вдаватися до прагматичної адаптації перекладу, вносячи в свій текст необхідні зміни. У перекладацькій практиці найбільш часто використовуються чотири види подібної адаптації [15, с. 76].
Прагматична адаптація має на меті забезпечити адекватне розуміння повідомлення рецепторами перекладу. Орієнтуючись на «усередненого» рецептора, перекладач враховує що повідомлення яке цілком зрозуміле читачам оригіналу, може бути незрозумілим читачами перекладу, внаслідок відсутності у них необхідних фонових знань. У таких випадках перекладач вводить у текст перекладу додаткову інформацію, таким чином заповнюючи відсутні знання, та допомагаючи рецептору зрозуміти текст орігиналу. Іноді це не вимагає значних додавань.
При перекладі на українську мову географічних назв типу американських (Alabama, Arizona, Colorado, Florida, Idaho), канадських ( Manitoba, Alberta) або англійських ( Middlesex, Surrey) тощо, як правило, додаються слова «штат, провінція, графство», які вказують, що позначають ці назви, щоб зробити їх зрозумілими для українського читача: штат Алабама, провінція Альберта, графство Міддлесекс і т . п . Додавання пояснюючих елементів може знадобитися і при передачі назв установ, фірм, друкованих видань і т . п . Аналогічні додавання забезпечують розуміння назв всіляких реалій, пов'язаних з особливостями життя і побуту представників іншої культури. Повідомлення додаткової інформації може спричинити за собою і більш істотну адаптацію тексту. У деяких випадках адекватне розуміння повідомлення рецептором перекладу може бути досягнуте шляхом опущення деяких невідомих йому деталей.
Адапатція здійснюється через певні трансформації, хоча не завжди можна чітко класифікувати кожен приклад перекладу через переплетіння категорій. Існує 4 граматичних трансформацій, зокрема:
1) перестановка - це зміна розташування мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу;
2) заміна - найпоширеніший і різноманітний вид перекладацької трансформації. У процесі перекладу, заміні можуть піддаватися як граматичні одиниці, так і лексичні;
3) додавання. Цей тип перекладацької трансформації грунтується на відновленні при перекладі опущених слів;
4) опущення - явище, прямо протилежне додаванню. Під опущеними мається на увазі опущення тих чи інших «надлишкових» слів при перекладі.
Я.И. Рецкер [22] в свою чергу виділяє 7 лексичних трансформацій :
1) диференціація значення: перекладацька трансформація в якій домінуючим стає контекстуальне значення слова: Materials are ANYTHING from which products can be mad e (Матеріали це все те, з чого можна виробити продукт)
2) конкретизація значення: лексична трансформація внаслідок якої слово(термін) ширшої семантики в оригіналі замінюється словом(терміном) вужчої семантики: There are many points at the debates to discuss . (М ожна знайти багато положень, які слід обговорити під час дискусії)
3) генералізація: слово з вузьким значенням у процесі перекладу замінюється словом, з більш широким значенням: The first factories were driven by water (перші фабрики працювали на воді)
4) смисловий розвиток: лексична трансформація пов'язана з контекстуальної заміною, у результаті якої використовують слово, значення якого є лінгвістичним розвитком значення слова в оригіналі: Only when this theory became available was possible to understand these complicated problems (тільки коли ця теорія не була всебічного розголосу стало можливим вирішувати більш складні задачі)
5) антонімічний переклад: трансформація коли форма слова або словосполучення замінюється на протилежну, зміст майже не змінюється; He failed to do this work. (Йому не вдалось виконати цю роботу);
6) цілісна перебудова: різновид семантичного розвитку, коли переробці підлягають усі речення: Don't mention it. (Не варто дякувати) ; H elp yourself (пригощайтесь);
7) компенсація втрат у процесі перекладу: виникає під час перекладу культурно забарвлених слів. Виникає під час перекладу реалій. Компенсація може мати семантичний або стилістичний характер. Семантична для безеквівалентної лексики - реалій. (Почекай до зимових канікул. Wait till the Christmas holidays). Стилістична - щоб викликати у читача перекладу ті ж самі емоції як при оригіналі.
Другий вид прагматичної адаптації має на меті домогтися правильного сприйняття змісту оригіналу, донести до рецептора перекладу емоційний вплив вихідного тексту. Необхідність такої адаптації виникає тому, що в кожній мові існують назви певних об'єктів і ситуацій, з якими у представників даного мовного колективу пов'язані особливі асоціації. Розглянемо кілька типових випадків неспівпадіння сприйняття аналогічних повідомлень в оригіналі та перекладі. Назви одних і тих же дерев у різних мовах можуть викликати у людей неоднакові асоціації. Для україно-мовної людини, каштан - це не просто дерево, а свого роду символ його країни, щось рідне і близьке. У англійця назва каштану - «chestnut» не пов'язане з подібними асоціаціями, і в перекладі таке порівняння може викликати здивування. Слід також враховувати, що сприйняття аналогічних слів і виразів залежить від частоти і ступеня звичності їх вживання. Прагматичні адаптації другого і першого типів можуть бути взаємопов'язані, якщо в основі неадекватного сприйняття лежить нерозуміння або неповне розуміння вихідного повідомлення.
При застосуванні третього типу адаптації, перекладач орієнтується не на усередненого, а на конкретного рецептора і на конкретну ситуацію спілкування, прагнучи забезпечити бажаний вплив. Тому подібна адаптація звичайно пов'язана зі значним відхиленням від вихідного повідомлення. Тут можна виділити декілька типових ситуацій:
а) перекладач у конкретній ситуації вважає за потрібним передати не сказане, а те що мається на увазі;
б) для досягнення бажаного впливу на даного рецептора необхідні інші засоби, ніж ті, які використані в оригіналі, це має вирішувати сам перекладач;
в) при перекладі назв літературних творів, кінофільмів, телевізійних передач, прагматична адаптація цього типу нерідко зустрічається з метою зробити такі назви звичними і природними для прийнятої культури.
Четвертий тип прагматичної адаптації можна охарактеризувати як рішення «екстраперекладацького надзавдання». Часом перекладач може використовувати переклад для досягнення якоїсь іншої мети, вирішити буде яке своє завдання, безпосередньо не зв'язанє з точним відтворенням оригіналу. І для вирішення такого «завдання» він може змінювати і навіть спотворювати оригінал, порушуючи головні принципи своєї професійної діяльності. Найбільш часто в перекладацькій практиці зустрічаються чотири види прагматичної адаптації цього типу.
Перш за все, відзначимо існування так званого, філологічного перекладу, коли перекладач прагне відтворити в перекладі формальні особливості мови оригіналу, навіть якщо тим самим він порушує норму або узус мови перекладу. Така тактика, неприпустима в «нормальному» перекладі, може переслідувати різні практичні цілі. Подібні перекази застосовувалися, наприклад, для вивчення іноземних мов. На одній стороні сторінки друкувався текст іноземною мовою, а проти нього як можна більш дослівний переклад цього тексту. І з перекладу вивчалася структура мови оригіналу. В даний час філологічний переклад застосовується, в основному, при складанні підручника для перекладачів художньої літератури, що не володіють мовою оригіналу.
Другий вид прагматичної адаптації цього типу можна назвати спрощеним або приблизним перекладом, коли перед перекладачем конкретний рецептор ставить завдання вибірково або узагальнено передати його елементи змісту оригіналу. У таких випадках перекладач створює якийсь робочий переклад, не відповідає вимогам адекватності, але відповідний за його «завдання». При необхідності цей переклад може використовуватися як чорновий для подальшої остаточної доробки.
Особливим видом адаптації, за допомогою якої створюється текст, що значно відрізняється від вихідного тексту, є модернізація оригіналу при перекладі. Нерідко її взагалі не можна назвати перекладом, оскільки перекладач фактично створює новий твір «за мотивами» вихідного тексту. Характер такої модернізації може бути різний. З одного боку, вона може виражатися в перенесенні дії в більш пізню епоху або в іншу країну, в зміні імен дійових осіб і пр. З іншого боку, модернізація досягається використанням слів і висловів, характерних для більш пізнього або сучасного періоду. Якщо в оригіналі чоловіки при зустрічі вітають одне одного «святим поцілунком» (як це було прийнято в біблійні часи), то в перекладі вони обмінюються дружніми рукостисканням.
Вельми різноманітні причини застосування прагматичної адаптації четвертого типу, коли перекладач ставить перед собою певне «над перекладацьке» завдання, продиктоване політичними, економічними, особистими і іншими міркуваннями, що не мають ніякого відношення до тексту. Перекладач може прагнути в чомусь переконати рецептора перекладу, нав'язати своє ставлення до автора оригіналу або до описуваних подій, уникнути конфлікту або, навпаки, загострити його і т. п. Подібна тенденція може привести до повного спотворення оригіналу, і зазвичай перекладач не допускає впливу своїх особистих міркувань і пристрастей на процес перекладу.
Отже, наведені твердження приводять нас до таких висновків: по-перше, з огляду на співвіднесення адаптації й перекладу дослідники акцентують принципову відмінність обох понять, хоча й визнають оказіональну необхідність застосування адаптації; по-друге, маргінальний характер адаптації спричиняє нестачу не лише термінологічної визначеності адаптації, а й окреслення системи адаптивних методів для різних типів текстів, що, в свою чергу, викликає неминучість наступного висновку - під фрагментарною прагматичною адаптацією тексту по суті науковці розуміють індивідуальну інтерпретацію тексту перекладачем.
1.3 Загальна характеристика україномовного публіцистичного дискурсу та прагматичні особливості його перекладу
Сферою використання публіцистичного дискурсу є громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання, звідси випливає його основне призначення - слугувати розв'язанню суспільно політичних питань, активно впливати на читачів, переконувати у справедливості певної ідеї, формувати в людей правильне ставлення до суспільних проблем, повідомляти інформацію, що має суспільно - політичне значення спонукати їх до творчої діяльності, пропагувати прогресивні ідеї, вчення, знання, здоровий спосіб життя.
Публіцистичний дискурс ? це вид дискурсу, який вербально оформляє і виражає таку властивість мислення, як публіцистичність [19, с. 100], тобто пряме вираження думки автором висловлювання. Публіцистичність виявляється в будь-яких дискурсах (науковому, естетичному і т.д.) і навіть в невербальних формах (образотворче мистецтво, фотографія, кінематограф і т.д.).
Публіцистичність ? властивість мислення автора публіцистичного твору, який ототожнює себе з певним корпоративним цілим, виступає не сам по собі, а від імені певної спільноти (колективу однодумців, соціальної групи, суспільства в цілому) [19, с. 100]. Автор перебуває у відносинах взаємозалежності з адресатом: «адресат може бути безпосереднім учасником-співбесідником побутового діалогу, може бути диференційованим колективом спеціалістів якоїсь спеціальної сфери культурного спілкування, може бути більш-менш диференційованою читачем, народом, сучасниками, однодумцями, противниками і ворогами, підлеглим і начальником, нижчим, вищим, близьким, чужим і т. п.; він може бути і абсолютно невизначеним, не конкретизованим іншим» [19, с. 146].
Публіцистичний дискурс насичен спеціальними термінами, пов'язаними з політичною та державною діяльністю. В цьому зустрічаються назви політичних партій, державних установ, громадських організацій та терміни, пов'язані з їх діяльністю, наприклад:
партія комуністів - Party of communist;
об`єднання «Свобода» - «The union of freedom»;
Публіцистичний дискурс має особливу діалогічність, коли відповідні реакції адресата запрограмовані і передбачаються в висловлюванні. Він містить можливість «у внутрішньо монологічній діалогізації», полемічний потенціал, який передбачає «відображення читацької думки в оповіданні від імені автора шляхом вторгнення в його монолог діалогічних елементів» [10, с. 89].
Отже, публіцистичний дискурс передбачає наявність щонайменш двох комунікантів ? автора і реципієнта. Публіцистичний дискурс передає інформацію разом з її оцінкою автором статті. У першу чергу, тексти публіцистичного дискурсу дозволяють охопити велику кількість адресатів. Інформація, отримана по каналах публіцистичного дискурсу [13, с. 103], сприяє формуванню в суспільній свідомості політичної, мовної, наукової, наївною картини світу [13, с. 30-35.]
У публіцистиці основна роль належить авторській мові (позиція автора активна, відкрита, оцінки його чіткі і певні). Вона має різноманітні стилістично-естетичні та комунікативні функції. З авторською мовою контрастує і одночасно взаємодіє пряма мова і не пряма. Ця взаємодія (з урахуванням способів і прийомів поєднання) і формує мовний вигляд жанру: інтерв'ю, наприклад, будується на прямій мові, в нарисі вона має характерологічну функцію, висвічуючи героя «зсередини». У публіцистиці широко представлені образні засоби (тропи, фігури), використовуються фразеологічні звороти, прислів'я, крилаті вирази, які часто трансформуються, переосмислюються в потрібному для журналіста ключі. Прийоми контамінації, зіткнення смислів, поновлення стійких словосполучень, звичних мовних формул мають жанрово - композиційну обумовленість і роблять мову виразною, активно впливають на читача. Все це пов'язано із загальною експресивною різнорівневістю одиниць, які підлягають адаптації.
Публіцистичні тексти, як і будь-які інші тексти, являють собою вид, так званої «упакованої» комунікації, що включає «в згорнутому вигляді не тільки всі елементи комунікативного акту, але і сигнали для їх дешифрування» [9, c. 45], і їх прагматична адаптація (як внутрішньомовна, так і міжмовна) можлива тільки шляхом компенсації незбіжних параметрів комунікативної ситуації. У перекладі неприйнятним є: спотворення змісту оригіналу, кількості (переклад повинен містити не менше і не більше інформації, ніж необхідно), релевантності (перекладачеві слід забезпечити передачу тематичної когерентності оригінального твору) та способу (висловлювання мовою перекладу повинні бути чітко сформульованими, двозначність у перекладі є необхідною лише тоді, коли в оригіналі простежується відповідний задум автора).
Для створення комунікаційно-рівноцінного перекладу сучасного україномовного дискурсу необхідно відтворити емоційне забарвлення. Експресивні засоби служать створенню політичної та соціальної заго
Прагматична адаптація курсовая работа. Иностранные языки и языкознание.
Реферат Тему Условия
Реферат по теме Дитяча література
Контрольные Работы Немецкий 5 Класс Аверин
Курсовая Работа На Тему Поддержка Организационной Структуры
Сочинение На Тему Станционный Смотритель По Плану
Гдз По Литературе 8 Класс Коровина Сочинение
Сочинение Миниатюра Сатирическое Изображение Помещиков Недоросль
Контрольная Работа На Тему 1917 Год В России
Курсовая работа по теме Общество с ограниченной ответственностью, как юридическое лицо
Дипломная Работа На Тему Роль Воображения В Творчестве Музыканта-Исполнителя И Дирижера
Реферат На Тему Волейболисты России
Доклад по теме Алябьев Андрей Семенович
Реферат Информатике Современное Состояние Электронно Вычислительной Техники
Дипломная работа по теме Функциональные асимметрии
Реферат: Система образования США
Курсовая Работа На Тему Сучасні Технології Розвивального Навчання В Початкових Класах
Структурные элементы платформ
Распознавания Образов И Нейрокомпьютерный Подход Геофизика Реферат
Реферат по теме Физиология и биохимия подсолнечника в условиях Забайкалья
Доклад: Добужинский Мстислав Валерианович
Использование аутентичных материалов на уроке английского языка в школе - Иностранные языки и языкознание курсовая работа
Законодательное регулирование производства по делам, возникающим из публичных правоотношений - Государство и право дипломная работа
Учет финансовых вложений бюджетного учреждения - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа