Позиції МПУ

Вітаємо, товариші! В даній роботі будуть відображені основні теоретичні принципи та погляди Марксистської платформи України, які являються теоретичною базою кожного члена платформи.

1. МПУ.

МПУ — це організація, що об’єднує собою марксистів із різних куточків України та інших держав, і має своєю ціллю створення справжньої пролетарської партії.

МПУ керується наукою пролетаріату — марксизмом.

2. Марксизм, наука Маркса, або ж марксистська наука.

Марксизм — революційна наука робітничого класу, яка приведе його до звільнення від капіталістичної експлуатації. Марксизм вміщає у собі політичну економію (науку про закони існування і розвитку будь-яких людських суспільств), діалектичний матеріалізм (універсальний метод для аналізу якої завгодно науки чи яких завгодно речей у світі) та історичний матеріалізм (універсальний спосіб аналізу історії). Марксизм являється матеріалістичним поглядом на світ, протиставляючи себе ідеалізмові.

3. Ідеалізм.

Ідеалізм — протилежний матеріалізмові спосіб мислення, що ставить ідеальний світ (або ж мислення) первинним, а матеріальний світ (тобто буття, матерію) — вторинним. Ідеалісти стверджують, що думки людей спричиняють середовище людей, а не навпаки. Це шкідливий, антинауковий світогляд, який немає нічого спільного з реальною дійсністю.

4. Релігія.

Один із видів ідеалістичного погляду на світ. Він являється найдавнішим способом такого мислення. Зародився при розкладі первісного безкласового суспільства і появі першого в історії класового суспільства — рабовласницького. Релігія передбачає пояснення світових явищ фантастичними, надприродними причинами; наділення певних предметів та істот надприродними здібностями. На початку свого існування релігія була прогресивною, тобто відповідала розвиткові виробництва матеріальних благ на зачатку рабства, але згодом стала регресивною (реакційною), тобто лише гальмувала розвиток людського мислення й пізнання навколишнього світу. Це було спричинено загниванням рабського суспільства, так як цей спосіб виробництва більше не відповідав тодішньому розвиткові виробничих сил.

5. Філософія.

Одним із ідеалістичних способів мислення і пізнання світу є філософія. Вона виникла і оформилась як деяка система релігійних і наукових поглядів, тобто увібрала в собі ідеалізм і матеріалізм. Спосіб мислення, який складається із частин ідеалізму, науковим бути не може.

Багато товаришів плутають і змішують абсолютно різні речі — марксизм називають філософією, "філософським марксизмом", діалектичний матеріалізм — "філософією марксизму". Подібні змішування зовсім неправильні, бо вони створені еклектикою і базуються на ідеалістичному мисленні. Марксизм безумовно виріс і оформився на грунті філософії, але своїм існуванням категорично заперечив філософію, так як він став винятково на матеріалістичні позиції. Безумовно, класики марксизму називали часто марксизм і «філософією», і «ідеологією», але, якщо проаналізувати повністю їх трактування і визначення, то стане зрозуміло, що під «філософією» (ідеалізмом) вони мали на увазі саме науку (матеріалізм).

Зараз існує ціла маса організацій, що займаються спекуляцією на темі філософії та марксизму, які керуються тільки цитатами, які перетворюють науку Маркса в збірку догм, які займаються «філософізацією» марксистської науки. Такі товариші стоять на ідеалістичних і догматичних позиціях, не використовуючи діалектичний метод.

МПУ виступає проти філософії і визнає її не наукою. Натомість МПУ керується винятково марксистською наукою.

6. Опортунізм.

Опортунізмом являється діяльність людей, які прикриваючись маскою послідовних марксистів, проводять ревізію науки Карла Маркса і зраджують весь революційних рух. Це може бути: «перегляд» основних принципів марксової науки, підтасовування різних положень, маніпулювання і так далі. Опортунізм допомагає буржуазії в боротьбі проти робочих, вводячи останніх в оману.

Існує маса видів опортунізму:

• Ревізіонізм — підміна положень марксизму.

• Догматизм — підхід до вивчення і розуміння науки Маркса, як до статичної, не змінюваної догми; для догматиків марксизм уявляється як вічна абсолютно правильна істина, яка не має помилок. Догматизм являється тим же ревізіонізмом, але в тому плані, що не сприймає марксизм як діалектичну річ, не приймає її розвиток, її похибки і помилки.

• Реформізм — політика і курс певних організацій чи партій за прийняття реформ. Реформісти пропонують замість революційного, насильного переходу до нового суспільства лишень ряд економічних, політичних та інших реформ.

• Економізм, або ж тред-юніонізм — боротьба робочих за підвищення заробітних плат, зниження цін тощо і задоволення лише цією формою боротьби, не охоплюючи політичної форми. Економізм, як і реформізм, найчастіше можна бачити в буржуазних профспілках.

• Соціал-пацифізм — дрібнобуржуазна ідеологія, що виступає проти будь-яких воєнних дій і потреб пролетаріату в обороні. Пацифізм тим шкідливий, що виступає проти війни, але не проти капіталістичних відносин, як джерела будь-яких війн, тобто вводить трудящих в оману. Революції пацифізм особливо небезпечний, бо він виступає за роззброєння пролетаріату, проти армії робочих як озброєного захисту соціалістичної держави, проти жорстокої та необхідної боротьби трудящих з буржуазією.

• Стихійництво — пагубна стратегія не марксистів, що полягає у прийнятті необдуманих та поспішних рішень, авантюризмі, прихиленні голови до стихії робітничого руху.

• Хвостизм — політика діячів робітничого руху, яка пропонує іти марксистам позаду трудящих, а не бути їх авангардом; яка не веде пролетаріат уперед, а плететься ззаду нього, тим самим дозволяючи буржуазії брати гору над робочими.

• Троцькізм — дрібнобуржуазна ідеологія і політика, що ховається в середовищі робочих, проводить ревізію марксизму, пропонує трудящим авантюрні рішення, наштовхує міжнародну революцію на поразку. Назва цієї течії пішла від прізвища Лева Давидовича Троцького. Троцькізм не обов’язково мусить відкрито визнавати ідеї Троцького, але в будь-якому випадку слідує політиці підступної, тихої, прихованої контрреволюції та зради робітничого класу.

• Євромарксизм — суміш дрібнобуржуазних ідеологій та рухів, зосереджених більшою мірою в європейських країнах. До них відносяться ЛГБТ, феміністичні буржуазні рухи, анархізм, вищезгадані троцькізм, реформізм і тому подібні. Частіше за все представники євромарксизму є наступниками троцькістського Четвертого Інтернаціоналу і не мають нічого спільного з революційною наукою Маркса.

В наш час особливо розповсюдженим опортунізмом являється такий рух як лівизна.

7. Лівизна, або лівий рух.

Так званий «лівий рух» — це стихійна, розмежована, анархічна діяльність певних лівих організацій (КПРФ, РРП, Союз Марксистів - Росія; УСЛ, СоцРух - Україна і т. д.) або, дуже часто, лівих блогерів (Рудий, Сьомін, Садонін — Росія; Останній Капіталіст — Україна та ін.), які прикривають свою опортуністичну сутність ліво-радикальними і нібито марксистськими гаслами, проте на ділі, свідомо чи несвідомо, служать інтересам капіталістів.

КПРФ, наприклад, не соромиться своїх зв’язків із російською буржуазією, підтримує воєнні дії РФ на території України, а також являється однією із найбагатших партій Росії.

Вище наведені блогери являються дрібною буржуазією тим, що прямо заробляють на робочих, беручи з них донати, продаючи їм марксистський «мерч», ставлячи свої особисті інтереси вище інтересів пролетаріата; не розвивають ніяким чином теорію Маркса, а лише деградують її, підміняючи матеріалізм ідеалізмом; не розвивають робітничий рух; не створюють гуртків, не агітують будувати партію пролетаріата, як єдиного провідника трудящих до безкласового суспільства; підставляють історичні факти вигадками.

Лівим властиві: відсутність теоретичної єдності, відсутність пролетарської моралі, відсутність дисципліни, хвостизм, ревізія науки Маркса та розбрат.

Заслуга лівих полягає також у стиранні різниці між марксистами та лівими, між марксистським рухом і лівим рухом, а різниця являється великою і корінною: марксисти — справжні борці за трудовий клас, ліві — дрібна буржуазія, яка часто піддається під вплив буржуазної ідеології. Серед лівих у великій кількості можна знайти і реформістів, і соціал-шовіністів, і анархістів.

8. Анархізм.

Анархізм представляє собою буржуазну утопічну ідеологію, яка стверджує, мов би, суспільство повинно функціонувати без організації, а її порядком має стати анархія. Утопічність анархістів полягає в їх ідеалістичному способові мислення.

В деяких моментах анархісти сходяться поглядами з марксистами. Наприклад, по відношенню до держави, як інструмента насилля; до буржуазної держави, як інструмента подавлення трудящих класів класом буржуазії. От тільки в питаннях революції й установлення диктатури пролетаріату (тобто утворення держави робочих, необхідного інструменту боротьби трудящихся проти буржуазії) анархісти займають протилежну марксистами позицію, стверджуючи, що державного апарату робочим не потрібно, і вимагаючи революції з сьогодні на завтра.

Якщо марксисти виступають за послідовну, планомірну, поетапну і контрольовану збоку партії боротьбу пролетаріата, то анархісти сіють дезорганізацію, хаос, ідеалізм і пропонують робочим суцільну авантюру і пагубну політику.

9. Фашизм.

Ми притримуємось класичного визначення фашизму і виступаємо проти будь-яких проявів терористичної розправи над пролетаріатом!

Фашизм – це форма відкритої терористичної диктатури найбільш реакційно, найбільш шовіністично, найбільш імперіалістично налаштованих елементів фінансового капіталу. Фашизм не є надкласовою владою чи позакласовим явищем. Він прямо зв'язаний із суспільством. Фашизм не є владою дрібної буржуазії, чи прошароку суспільства. Фашизм – це влада і панування безпосередньо фінансових кіл, які перетворили державний апарат в інструмент терористичної розправи із робітничим класом, революційною частиною селянства та інтелігенції.

Фашизм у зовнішній політиці – це дикий шовінізм, що культивує і пропагандує своєму насесенню тваринну ненависть до інших народів, націй чи рас.

Існування фашизму стало можливим завдяки переростання капіталізму до цого останньої стадії — імперіалізму.

Ряд країн сучасного світу уже прийшли до фашистської диктатури

10. Соціал-шовінізм.

Одна із форм пропаганди «примирення» пролетаріату із буржуазією. Це вельми небезпечна теорія і політика, що проповідує класовий «союз» під виглядом «захисту національних інтересів». Частіше за все, вона проявляється під час воєнних дій між імперіалістичними державами у нестабільних представників робітничого руху, яких кидає то до пролетаріату, то до буржуазії; в яких немає стійких теоретичних позицій; які легко прогинаються під тиском націоналістичної пропаганди капіталістів, що кличуть трудящі маси на смертельну братовбивчу війну за загарбання/або оборону багатств тієї чи іншої групи буржуа, під ширмою «захисту батьківщини».

Безумовно, крім несвідомих соціал-шовіністів існують ті опортуністи, що свідомо співпрацюють із капіталом, яких буржуазія підкуповує напряму. Такі зрадники називаються «робітничою аристократією».

Соціал-шовінізм також тим підступний і небезпечний, що він засідає в середовищі робочих, прикриваючись маскою марксизму. Для прикладу, представниками соціал-шовінізму є «герої» Другого Інтернаціоналу, що на початку Першої світової війни підтримали імперіалістів своїх країн, тим самим зрадивши міжнародний пролетаріат.

11. Націоналізм.

На відміну від соціал-шовінізму націоналізм не прикривається маскою марксизму і відкрито виступає за інтереси буржуазії і проти марксистською руху.

Націоналізм потрібен буржуазії для надійного захисту її приватної власності, по-перше, від інших капіталістів, по-друге, від загрози революції чи повстання. Націоналізм завжди виступав і виступає за інтереси «національної» буржуазії. Він є ідеологією возвеличення однієї нації над іншою, визнання своєї нації вище ментально/фізично/психологічно/біологічно іншої чи інших, протиставлення трудящихся однієї національності/країни іншим. За допомогою націоналізму буржуазія сіє ворожнечу між різними народами, відволікає від спільної мети усіх пролетарів, затушовує протиріччя і кризу капіталізму.

Марксисти протиставляють вбивчій буржуазній ідеології братерський інтернаціоналізм трудящих всіх рас, народів та націй.

12. Інтернаціоналізм.

Інтернаціоналізм являється міжнародною солідарністю всіх трудящих та експлуатованих, не залежно від їх кольору шкіри, мови, культури та історії.

Інтернаціоналізм проявляється в міжнародній співпраці робочих в боротьбі проти капіталу.

Варто розрізняти види інтернаціоналізму. Їх існує два: пролетарський та буржуазний. Перший використовують марксисти для об’єднання на міжнародному рівні боротьбу всіх робочих світу проти буржуазії. Другим, в свою чергу, користується сама буржуазія для: злиття або співпраці різних капіталістичних компаній, створення транснаціональних корпорацій, допомоги у воєнній інтервенції у різні країни світу, подавлення робітничого руху чи революції, протидії міжнародній солідарності трудящих тощо.

МПУ стоїть на принципах пролетарського інтернаціоналізму і виступає за міцну дружбу робітників всіх країн.

13. Демократичний централізм.

Демократичний централізм — це необхідний організаційний принцип будь-якої пролетарської організації (від осередка марксистської організації до держави). Він означає владу більшості; він означає колективний вибір керівного центра, який буде здійснювати контроль за діяльністю всієї організації. Демократичний централізм передбачає підкорення меншості більшості.

Такий принцип являється вищою формою демократії. Прикладом пролетарської організації з демократичним централізмом можна вважати Перший Інтернаціонал.

14. Український капіталізм.

Сучасна українська держава є капіталістичною державою.

Реставрація капіталізму в Україні, як і в інших країнах минулого радянського союзу, бере свій початок не з 1991 року (як зараз вважається представниками лівого руху), а з 1953-го, коли контрреволюціонери захопили владу в країні після смерті Сталіна. Ми не вважаємо, що нібито до 4 березня усе було добре, а уже 5 реставрували капіталізм, — ні. Контрреволюція завжди старається перемогти революцію, прогресивні сили завжди знаходяться в запеклій боротьбі із реакційними, навіть якщо якась пролетарська революція перемогла в країні — класова боротьба продовжується.

Влада пролетаріату впала не за один день; її основу (політичний авангард і значна частина свідомого населення) знищили фашисти в Другій світовій війні. А це значить, що не було кому ефективно боротися з опортуністами всередині країни. Саме тому їм вдалося провести контрреволюцію в 1953-му році. І саме тому капіталізм вдалося реставрувати.

Зараз Україна знаходиться в стадії глибокої економічної кризи, і щоб зберегти своє хитке положення українська буржуазія вдається до відкритої диктатури.

15. Воєнний конфлікт з РФ.

Воєнний конфлікт із Російською Федерацією, що продовжується на момент написання статті МПУ, являється конфліктом між групами української буржуазії та російськими імперіалістами.

Позиція Марксистської платформи України базується на принципах пролетарського інтернаціоналізму. Для нас — це братовбивча бійня за розподіл капіталу між світовими імперіалістичними хижаками (між американо-європейським імперіалізмом на пару з буржуазією України і російсько-китайським імперіалізмом). Пролетаріат ні України, ні Росії, ні будь-якої іншої країни не мусить брати участі у цій бійні.

Зараз на фронтах України можна знайти винятково інтереси капіталістів. В інтереси же російських і українських трудящихся воювати, помирати і страждати заради багатства олігархів, вбивати своїх класових братів не входить.

16. Армія сучасної України.

Армія сучасної України являється армією класа капіталістів, створеною для захисту інтересів буржуа.

Не дивлячись на буржуазну суть армії, в її рядах знаходяться звичайні робітничі люди, яким прочистила голови націоналістична пропаганда, або яких силою змусили відправитися на забій, або яких змусила піти в армію безвихідна економічна ситуація. МПУ виступає із солідарністю з усіма солдатами, що розчаровуються у своїй армії та владі, що почали задуматися над своєю роллю в цьому світі.

Долучайтеся до нас!
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

Марксистська платформа України.