Марксизм
МПУ
Марксизм — наука про визволення всіх трудящих від експлуатації. Це узагальнена назва сукупності наукових поглядів німецьких вчених Карла Маркса та його близького друга і соратника Фрідріха Енгельса.
Їх наукові роботи та політично-економічні дослідження об’єднані в теоретичне суспільствознавче вчення, що за іменем Карла Маркса отримало назву «марксизм», і стало підґрунтям соціалістичного руху в Європі й світі.
Марксизм складається з політичної економії, діалектичного та історичного матеріалізму. Марксизм вивчає будь-які суспільно-економічні формації, в тому числі — сучасний капіталізм. Капіталізм є суспільством, в якому домінує приватна буржуазна власність на засоби виробництва. Капіталізм уже давно став реакційним і не відповідає розвитку виробництва, виробничих сил, тобто гальмує їх розвиток. Марксизм довів, що капіталізм неодмінно стане реакційним, неодмінно помре, і неодмінно буде замінений іншим суспільством, яке скасує систему буржуазної власності та вільний ринок товарів.
Засновники марксизму намагалися вибудувати цілісну картину світу. Світ характеризується в марксизмі як діалектичний розвиток матерії. Економіка — це база суспільства, а політика, право, наука, культура – надбудова.
Прагнення подолати протиріччя капіталістичного суспільства привело К. Маркса та Ф. Енгельса до радикальної політичної програми, яка передбачала організовану боротьбу пролетаріату проти капіталістів. Згідно марксистського матеріалізму силою, яка завжди рухала історію вперед, була боротьба класів. Існування класів пов'язане з певними стадіями розвитку суспільного виробництва. У результаті загнивання одних способів господарювання та життя наростають протиріччя між різними класами, у першу чергу – між пануючими експлуататорами та пригнобленими трудящими. Боротьба між ними приводить до зміни етапів розвитку суспільства, до зміни суспільств. На самому початку існування людства існувала первісна безкласова формація, яка перейшла у рабовласницьку, а та перейшла у феодальну. У результаті буржуазної (або також: машинної, промислової) революції, яка почалася в XVIII столітті, виникає капіталістичне суспільство, що характеризується антагоністичними протиріччями між класом буржуазії та класом пролетаріату. На думку марксистів, економічний розвиток капіталізму неминуче буде створювати передумови для пролетарських революцій. Але буржуазія, досягнувши повного панування, опирається зміні устрою. Пролетаріат зростає, посилюється й набуває здатності скинути панування буржуазії в ході світової пролетарської революції.
Для боротьби за нове суспільство, за справедливі порядки необхідним є політичне протистояння трудящих. Метою пролетаріату є створення партії, яка б виражала інтереси пролетаріату. Марксизм тут виступає як революційна теорія, путівник класової боротьби пролетаріату. Сила марксизму — в його всеохоплюючій системній картині світу, в революційному характері його способу вивчати світ. Марксизм несумісний з релігією і до будь-якої її форми ставиться негативно. Марксизм заперечує релігію як таку.
Виник марксизм у 1840-х роках у Німеччині, де назрівала буржуазно-демократична революція. Істотною відмінністю цієї революції в тому, що в Німеччині на арену політичної боротьби вийшов робітничий клас, який виявився самостійною і найрадикальнішою силою суспільних перетворень. Якщо у минулих буржуазних революціях робітничий клас “тягав каштани з вогню” для буржуазії, то під час революції у Німеччині виступив самостійно зі своїми власними вимогами. Все це робило Німеччину центром європейського революційного руху.
Марксизм безперестанку проходить практичну перевірку, яка супроводжується зміною тактики політичної боротьби. Після поразки німецьких революцій 1848-1849-х років, відомих як «Весна народів», Маркс заявив про необхідність переходу до мирної роботи зі збиранням і підготовки сил для нового етапу підйому революції 1852 року. Після розпуску німецького робітничого «Союзу комуністів» (таємне товариство, революційна організація, що була створена 1847 року в Лондоні; її основу склав Союз справедливих, який під впливом Карла Маркса та Фрідріха Енгельса прийняв марксистську теорію), Маркс і Енгельс спрямували свою діяльність на розповсюдження революційних ідей серед пролетаріату, на підготовку революційних кадрів в усіх країнах Західної Європи, на збирання сил для нової революційної боротьби.
Період після «Весни народів» ознаменувався створенням — знову за активної участі Маркса й Енгельса — «Міжнародного товариства робітників». Це була міжнародна організація робітничих об’єднань, заснованої 28 вересня 1864-го на зборах соціалістів і республіканських радикалів у Лондоні з метою координації пролетарського руху. Так була дана база вихідних позицій для завоювання марксизмом міцних позицій у світовому робітничому русі. У 1870-90-ті у низці країн Європи були створені масові робітничі партії, які заявляли про свою прихильність до марксистської науки, яка відстоює інтереси всіх пригноблених та поневоленних аж до наших днів.
Ми віданні марксовій науці! Ми вивчаємо її, аналізуємо та розвиваємо. Вона — наш путівник до безкласового суспільства!