Порівняння життєвих ознак царства рослини і царства тварини - Биология и естествознание курсовая работа

Главная

Биология и естествознание
Порівняння життєвих ознак царства рослини і царства тварини

Екологічні групи рослин за вимогами до води, світла, ґрунту та способом живлення. Структура і компоненти рослинної та тваринної клітини. Будова, види, основні функції їх тканин. Системи органів тварин і рослин. Типи їх розмноження. Засоби охорони природи.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Ботаніка - це наука про рослини, їх походження, розвиток, будову, класифікацію, географічне поширення, екологічні та фітоценотичні взаємозалежності.
Метою ботаніки є виявлення і розкриття основних закономірностей будови й розвитку рослин і рослинних угруповань, їх взаємодії з екологічними факторами: географічного поширення, нагромадження, розподілу органічних речовин і енергії. Пізнання цих закономірностей дає можливість правильно розуміти складні біологічні процеси в природі, захищати і використовувати рослинні ресурси.
Ботаніка поділяється на такі розділи:
Морфологія рослин - розділ ботаніки, який вивчає закономірності виникнення і розвитку зовнішніх ознак рослини та їх органів.
Анатомія рослин - розділ ботаніки, що вивчає внутрішню будову, закономірності формування і розвитку тканин і органів у процесі онтогенезу і філогенезу.
Фітопатологія вивчає природу захворювання рослин і розробляє заходи боротьби з ними.
Екологія вивчає закономірності взаємозв'язку між рослиною і навколишнім середовищем.
Географія - це розділ ботаніки, що вивчає географічне поширення і розподіл рослин та їх угруповань по окремих регіонах, зонах, континентах, океанах і морях.
Фітоценологія - це наука, що вивчає фітоценози та їх компоненти, досліджує продуктивність фітоценозів та їх зміни під впливом природних і антропогенних факторів, а також районування і картування рослинності.
Палеоботаніка - це розділ ботаніки, який вивчає викопні рослини та їх рештки.
Систематика рослин - розділ ботаніки, завданням якого є вивчення різноманітності рослин, класифікація сучасних і вимерлих рослин, встановлення зв'язків спорідненості між окремими групами рослин, розробка таксономічних одиниць та філогенетичних систем.
Зоологія - це наука про тварин, їх будову, розмноження, розвиток, спосіб життя, поширення, практичне значення.
Зоологію розглядають як комплекс наук, кожна з яких вивчає тварин з певної точки зору.
Морфологія - наука, яка вивчає зовнішню і внутрішню будову тварин: анатомія - внутрішню будову тварин, гістологія - мікроскопічну будову тканин і органів, цитологія - структурні особливості клітин тварин, ембріологія - вивчає зародковий розвиток тварин і його закономірність.
Фізіологія - наука про життєві процеси, що відбиваються в організмі тварин.
Зоогеографія - наука про географічний розподіл тварин і поширення їх на нашій планеті.
Палеозоологія вивчає рештки вимерлих тварин і родинні зв'язки з нині існуючими формами.
Генетика досліджує закономірності спадковості й мінливості організмів.
Філогенетика - наука про походження й еволюцію тваринного світу і окремих груп тварин.
Систематика - класифікує тварин і визначає їхнє місце у системі тваринного світу.
Протозоологія - наука, яка вивчає найпростіші організми, гельмінтологія - паразитичних червів, ентомологія - комах, іхтіологія - риб, теріологія - ссавців.
Рослини відіграють надзвичайно важливу роль в природі. В них відбувається такий унікальний процес, як фотосинтез, завдяки якому рослини синтезують органічну речовину з неорганічних сполук - вуглекислого газу і води за допомогою енергії сонячного світла. На земній кулі щорічно синтезується понад 450 млрд. т органічної речовини, з неї 88 % у водоймах. Зв'язувана сонячна енергія в десятки разів перевищує ту, що використовується в промисловості, побуті та для задоволення біологічних потреб людини.
Важливе значення рослин і в житті людини, оскільки вони забезпечують всі її біологічні потреби. Рослини є джерелом продуктів харчування. В Україні величезні площі займають посіви пшениці, кукурудзи, жита, ячменю, рису, цукрового буряку, соняшнику, зернобобових, баштанних, плодоягідних та інших культур. Рослинну сировину використовують також для виробництва тканин, фарб, лаків. Рослини є цінним джерелом для одержання ліків, вітамінів, прянощів, ефірної олії тощо. Крім того, рослини є прикрасою міст і сіл, дають людині естетичну насолоду.
Перші зоологічні відомості про тваринний світ людина одержала з розвитком мисливства і рибальства, завдяки прирученню і використанню тварин. З накопиченням фактичного матеріалу про тварин зоологія стала самостійною наукою, яка на сучасному етапі тісно пов'язана з практикою народного господарства, медициною і ветеринарією. Зоологічна наука, щго вирішує практичні завдання рибогосподарського виробництва, вивчає кормову базу промислових риб у водоймах; вишукує нові райони промислу і нові об'єкти вилову; розробляє біологічні основи раціонального ставкового та індустріального риборозведення; удосконалює методи культивування гідробіонтів; проводить роботи щодо акліматизації безхребетних і риб; розробляє засоби боротьби з паразитами риб тощо.
Отже, потреба розробки і вирішення важливих проблем у багатьох галузях науки і практики ставить перед зоологією завдання всебічного вивчення тваринного світу; будови, розмноження, розвитку, способу життя, поширення, практичного значення тварин.
1. Рослини і довкілля. Екологічні групи рослин
1.1 Екологічні групи рослин за вимогами до води
Гідатофіти - це водні рослини, цілком або майже цілком занурені у воду: елодея, кушир, валіснерія. Листки в них тонкі, часто розсічені, з хлорофілом, без кутикули. Коренева система дуже редукована або відсутня. Характерною особливістю рослин є аеренхіма з численними міжклітинниками, заповненими повітрям. Механічна і провідна тканини розвинені слабо. Вода з мінеральними солями поглинається всією поверхнею рослин. Гідатофіти добре розмножуються вегетативним шляхом.
Аерогідатофіти - це гідатофіти, в яких частина або всі листки плавають на поверхні води: глечики жовті, латаття, ряска мала. За особливостями будови вони схожі на гідатофіти. Відмітною ознакою їх є плаваючі листки з добре розвинутою, як у світлових листків взагалі, стовпчастою паренхімою. Так само добре виражена система міжклітинників, продихи розміщуються на верхньому боці листків. У глечиків жовтих на 1 мм 2 поверхні листка нараховується до 650 продихів.
Гідрофіти - наземно-водні рослини, частково занурені у воду. Поширені по берегах водойм та на болотах. Це очерет, рогіз, стрілолист. В них є аеренхіма, добре розвинуті механічні та провідні тканини. В епідермісі гідрофітів чимало продихів, тому в них дуже висока транспірація.
Гігрофіти - наземні рослини, що ростуть в умовах підвищеної вологості повітря та на вологих грунтах. Це росичка, рис, розрив-трава. Листки в них часто тонкі, зі слабо розвинутою кутикулою, з гідатодами (водяними продихами) та міжклітинниками. Обводненість тканин може досягати 80 %. Гігрофіти дуже чутливі до зниження вологості, і навіть невелика засуха спричиняється до в'янення й загибелі рослин.
Мезофіти - рослини помірно зволожених місцезростань. До них можна віднести зиди широколистих лісів, заплавних лук, більшість культурних рослин городів, садів, полів. Типовими мезофітами є конюшина лучна, тонконіг лучний, липа серце листа, граб звичайний. Клітини мезофілу листка в них невеликі, продихів і жилок небагато.
Ксерофіти - рослини сухих освітлених місцезростань Це засухостійкі рослини степів, пустель. Для цих рослин характерний ксероморфізм - сукупність ксеноморфних морфоанатомічних ознак, спрямованих на виживання за нестачі вологи. В більшості ксерофітів є глибокі кореневі системи. Представники: верблюжа колючка, люцерна.
Ефемери - однорічники, котрі закінчують вегетацію за 0,5-2,5 місяця, швидко дають плоди та насіння. Це рослини пустель, напівпустель, частково степів. З видів флори України можна згадати вероніку весняну, веснянку, бурачок пустельний, мишачий хвіст малий.
Ефемероїди - багаторічники з весняним чи осіннім періодом вегетації. Влітку вони перебувають у стані спокою - у вигляді підземних цибулин, бульб, кореневищ. В степах України можна побачити тюльпан Шренка і тюльпан скіфський, зірочки, белевалію сарматську, гадючу цибульку.
Кріофіти разом з психрофітами утворюють рослинний покрив тундр, альпійських лук, осипів, скель у високогір'ях. До них відносяться подушковидні рослини високогірних пустель.
1.2 Екологічні групи рослин за вимогами до світла
Геліофіти - світлолюбні рослини, найкраще розвиваються при повному освітленні і не витримують тривалого затінення. До них відносяться степові, лучні, польові рослини, наприклад буркун, мати-й-мачуха, ковила, іван-чай, а з деревних - модрина, біла акація. До геліофітів також відносяться ефемери та ефемероїди. Світло є основним лімітуючим фактором для лісових ефемероїдів, котрі розвиваються, вегетують і цвітуть ще до появи листків на деревах. Це проліски, підсніжник, зірочки, ряст. Листки геліофітів мають риси ксерофітної будови: товсті жорсткі, часто розсічені листкові пластинки, здатні спрямовуватись ребром або під кутом до сонця; добре розвинуті механічні тканини та стовпчаста паренхіма; товстий шар кутикули над епідермісом, багато продихів. Рослини мають короткі міжвузля і пагони, опушення, часто розеткові листки. В них інтенсивно відбувається фотосинтез.
Факультативні (тіневитривалі) геліофіти - види, які можуть жити при повному сонячному освітленні, але витримують і невелике затінення. До них відносяться деякі лучні й лісові рослини: конвалія, яглиця звичайна, любка дволиста, плаун булавовидний, черемха, дуб, граб, липа. Часто у більшості з них добре виражена мозаїчність листків, у деяких - гетерофілія та анізофілія. Залежно від умов освітлення всі ці рослини можуть бути то сціофітами з тіньовими листками, то геліофітами зі світловими листками. Звичайна ті невитривала в лісах чорниця у горах і в тундрі стає геліофітом.
Сціофіти, або скіофіти, умброфіти - тіньові рослини, що ростуть в умовах великого затінення, при розсіяному світлі і ніколи не займають відкритого місця. Вони зустрічаються в печерах, глибоких водоймах, у нижніх ярусах тінистих лісів. Представники: мохи, плауни, папороті, копитняк європейський, переліска багаторічна, вороняче око. Квасениця звичайна. Нерідко в сціофітів розвиваються сланкі чи повзучі пагони або недовговічні столони.
Епіфіти - рослини, які оселяються на стовбурах та гілках інших рослин і одержують поживні речовини з навколишнього середовища. Одні з них належать до геліофітів, інші - до сціофітів, але всі вони мають спеціальні пристосування для вловлювання води. Представники: лишайники, мохи, водорості.
Ліани - рослини з довгими лазячими, чіпкими, виткими стеблами, які використовують опору для підйому вгору до світла. Ліани можуть бути деревними і трав'янистими, з вусиками (бобові, гарбузові, виноградні), коренями-причіпками (плющ), шипами (троянда), колючками (ожина), хміль, берізка польова. Ліани мають здебільшого видовжені міжвузля. А гнучкість стебел забезпечується завдяки наявності широких променів паренхіми між провідними пучками. Понад 2000 видів ліан ростуть лише у вологотропічних лісах.
1.3 Екологічні групи рослин за вимогами до грунту
Оліготрофи. Або оліготрофні рослини ростуть на бідних на мінеральні солі субстратах, здебільшого кислих. Вони поширені в сухих соснових лісах, на пустищах і сфагнових болотах. Представники: водянка чорна, верес, журавлина, буяхи. Оскільки для більшості олігофітів характерний ксероморфізм, їх називають ксероморфними оліготрофами.
До оліготрофів можна віднести рослини-подушки. Вони низькорослі, дуже розгалужені, зі щільно притиснутими один до одного пагонами. Ріст угору гальмується яскравим світлом, вітрами і низькою температурою. Це рослини з різних родин (зонтичні, гвоздичні, розоцвіті, бобові, первоцвіті), поширені в тундра, високогір'ях, на океанічних кам'янистих островах.
Мезотрофи, або мезотрофні рослини - мають помірні вимоги до вмісту поживних речовин у грунті. Вони займають проміжне положення між ольго - та еутрофами. Це - види хвойних лісів, лук, полів: чорниця, брусниця, квасениця, деревій.
Еутрофи, або еутрофні рослини - добре потребують родючих грунтів. Вони добре ростуть на багатих на гумус і мінеральні солі грунтах. Це рослини евтрофних боліт, чорноземних степів, широколистяних лісів і майже всі культурні рослини. До них належать, зокрема, дуб звичайний, ясен, яглиця, медунка темна, колюжниця болотна.
1.4 Екологічні групи рослин за вимогами за способом живлення
Вищі рослини за способом живлення поділяються на автотрофні організми, яким властивий фотосинтез у поєднанні з ґрунтовим живленням, та гетеротрофні організми, здатні живитися мертвими органічними рештками ( такими є гриби і бактерії). Однак і у вищих (автотрофних) рослин є ряд пристосувань для використання не лише мінеральних, а й органічних речовин субстрату, що має місце при епіфітному способі життя або на бідних грунтах.
Часто вищі рослини, здатні до фотосинтезу, одержують додаткові азотні речовини завдяки симбіозу з грибами (мікориза) або бактеріями (бактеріориза), що є в їхніх коренях. Ці рослини називають симбіотрофами, або симбіотрофними. Симбіотрофи бувають факультативні та облігатні, У першому випадку обидва організми можуть жити кожен самостійно, а в другому - самостійне існування кожного з цих організмів не можливе. До облігатних симбіотрофів відносяться представники родин обхідних та вересових, у яких без симбіозу з грибом не розвивається проросток насінини.
Сапрофіти - це мікоризні симбіотрофи, в яких вища рослина втрачає хлорофіл і здатність до фотосинтезу. Такі рослини білуваті, бурі або рожеві, без листків, лише з лусками й товстими м'ясистими коренями, в яких оселяється гриб. До них належать гніздівка, коральковець, під'ялинник.
Паразити і напівпаразити - рослини, які повністю або частково живуть за рахунок інших рослин. Облігатні паразити втрачають хлорофіл, мають дуже редуковані стебла і листки, а замість звичайних коренів - присоски-гаусторії. Це повитиця, що паразитує на різних рослинах, петрів хрест, що живе на коренях ліщини, вовчок, який селиться на коренях культурних і дикорослих видів рослин. Дивовижними рослинами з найбільшими у світі квітками ( до 1 м в діаметрі) є малазійські рафлезії, котрі паразитують на коренях цисуса і відзначаються крайньою редукцією вегетативного тіла.
Напівпаразити здатні самостійно асимілювати, вони мають нормальні зелені пагони з листками, а поряд зі звичайними коренями або замість них у цих рослин утворюються корені-присоски. Напівпаразитами є омела, перестріч, дзвінець.
Комахоїдні рослини самостійно здійснюють фотосинтез, але можуть уловлювати і частково перетравлювати комах за допомогою протеолітичних ферментів та органічних кислот. Таким шляхом в них компенсується нестача азоту та інших трофних елементів у субстраті. Зустрічаються вони в лісах, на болотах, у водоймах, переважно у тропічних областях. Представники: родина Росичкові, родина Непентесові, родина Пухирникові.
2. Порівняння життєвих ознак Царства Рослини і Царства Тварини
2.1 Будова клітини представників Царства Рослини і Царства Тварини
Клітина - основна структурна одиниця переважної більшості рослин, як одноклітинних, так і колоніальних та багатоклітинних. Єдина клітина одноклітинного організму універсальна і виконує всі функції, необхідні для забезпечення його життя та розмноження. Всі клітини за формою поділяються на дві групи паренхімні і прозенхімні.
Паренхімні клітини являють собою ізодіаметричні багатогранники, діаметр яких приблизно однаковий у всіх напрямках, або довжина перевищує ширину не більш як у два-три рази. Найбільшими є паренхімні клітини, в яких відкладаються запаси води та поживних речовин, наприклад, клітини кавуна, помідора.
Прозенхімні клітини - витягнуті, довжина їх перевищує ширину і товщину в 5 - 10 разів і більше, наприклад, клітини стебла льону, волосків бавовнику, кропиви.
Рослинна клітина складається з трьох основних частин: добре вираженої і міцної полісахаридної оболонки, протопласта (живого вмісту клітини) і вакуолі (простору в центральній частині клітини, виповненого клітинним соком). Цитоплазма і ядро складають живий вміст клітини.
Ядро - це найважливіша клітинна структура, котра регулює її життєдіяльність, тому його мають клітини всіх рослинних організмів. Воно є місцем збереження й відтворення спадкової інформації, яка визначає ознаки цієї клітини і всього організму вцілому, а також є центром керування синтезом білка.
Структурна система ядра: ядро оточене ядерною оболонкою, ядерний сік являє собою колоїдний розчин, в якому розташовані хромосоми і ядерця. Хроматин (основна ядерна речовина) є місцем транскрипції різних видів РНК. Під час мітозу він конденсується, утворюючи компактні структури - хромосоми. Хромосоми забезпечують збереження спадкової інформації, її подвоєння і передачу дочірнім клітинам у процесі клітинного поділу. Ядерце - кулясте тільце, що має більшу густину, ніж решта ядра, і складається в основному з білка і РНК.
Клітинна оболонка - продукт діяльності цитоплазми. Вона вкриває клітину, захищає її від зовнішніх впливі вита регулює надходження і транспорт речовин з однієї клітини в іншу.
Цитоплазма - безбарвна, зерниста, більш-менш в'язка рідина, в якій проходять найважливіші життєві процеси - синтез, дихання, ріст, рух. Біологічні властивості цитоплазми - це властивості живої матерії. Цитоплазма має мембранну організацію. Її структуру утворюють тонкі, досить щільні плівки - біологічні мембрани, основу яких становлять ліпіди.
Плазмалема являє собою відносно тонкий зовнішній шар цитоплазми, відмежований від оболонки клітини. Вона регулює обмін речовин клітини з навколишнім середовищем, а також бере участь у синтезі речовин.
Тонопласт, або вакуолярна мембрана, відділяє цитоплазму від внутрішніх порожнин, виповнених клітинним соком. Він відмежовує цитоплазму від вакуолі і виконує такі самі функції, що й плазмалема.
Гіалоплазма - це рідке неперервне середовище, в яке занурені органели. Незамінна властивість гіалоплазми як складової частини цитоплазми - рух, яким регулюється інтенсивність обміну речовин у клітині, він стає енергійнішим під час її посиленої діяльності.
Ендоплазматичний ретикулум (ендоплазматична сітка) являє собою відмежовану мембранами систему взаємопов'язаних субмікроскопічних каналів і цистерн. Ендоплазматична сітка підтримує структуру цитоплазми і є основною внутрішньоклітинною транспортною мережею. По якій рухаються речовини.
Рибосоми є обов'язковими клітинними органелами. Це - сферичні або грибиподібні гранули діаметром близько 20 нм, розташовані в гіалоплазмі або прикріплені до поверхні мембран ендоплазматичного ретикулума. Рибосоми являють собою своєрідні «фабрики білка»: в них здійснюється складання білкових молекул з амінокислот.
Апарат Гольджі багатоярусна система з п'яти-восьми сплющених порожнистих дископодібних цистерн (диктіосом), які лежать паралельно. Апарат Гольджі бере участь у формуванні первинної клітинної оболонки, здійснює накопичення і транспорт жирів, білків, вуглеводів.
Мітохондрії - органели мембранної структури, які концентруються навколо ядра, хлоропластів та інших органел, синтезують аденозинтрифосфатну кислоту.
Пластиди - є найбільш (після ядра) цитоплазматичні органели спеціального призначення, які мають певну форму, специфічну внутрішню будову і є носіями пігментного світопоглинального комплексу. В пластидах здійснюється первинний і вторинний синтез вуглеводів.
Мітоз - це універсальний спосіб поділу соматичних клітин організмів, які мають сформоване ядро.
Мейоз - це універсальний спосіб поділу клітин організмів, який відбувається при статевому розмноженні.
Будови клітини тварини не має пластидів, клітинної оболонки і вакуолі.
Кожна клітина тварини складається з цитоплазми, що включає органоїди, і ядра. Від навколишнього середовища зовні цитоплазма відмежована тонкою клітинною мембраною, завдяки якій клітина здатна поглинати рідкі речовини у вигляді дрібних крапель, утворюючи піноцитозний пухирець, а також активно захоплювати великі молекули різноманітних органічних речовин з метою пожирання їх - фагоцитозу.
Органоїди виконують певні життєві функції клітин. Мітохондрії відіграють важливу роль у внутрішньоклітинному обміні. У цитоплазмі є складна система мембран, яка утворює ендоплазматичний ретикулум, на стінках якого синтезуються вуглеводи і жири. Канали ендоплазматичного ретикулуму призначені для перенесення речовин у клітині. Частина стінок мембран усіяна дрібними гранулами - рибосомами, які синтезують білки. Мембрани, які не мають рибосом, утворюють систему трубочок з пухирцями - комплекс Гольджі, крізь який назовні виділяються речовини, що синтезуються клітиною. Речовини у клітині розщеплюються під дією ферментів, що виділяються лізосомами. Поблизу ядра розташована центросома, яка відіграє важливу роль під час поділу клітини.
Другим основним компонентом клітини є ядро, що виконує функцію керування всіма життєвими процесами клітини. Є одноядерні клітини, які містять одне ядро, і багатоядерні, які містять декілька ядер.
2.2 Будова та основні функції тканин представників Царства Рослини і Царства Тварини.Особливості будови тканин рослин.
Тканина - це система подібних за будовою клітин, пов'язаних між собою структурно і функціонально. Вищі рослини і більшість багатоклітинних тварин мають розвинені тканини різних типів; у багатоклітинних водоростей і грибів тканин немає або вони слабко диференційовані.
Тканини рослин поділяють на твірні, покривні, провідні, основні та механічні.
Твірні тканини, або меристема, складаються з клітин, здатних до поділу. Клітини цих тканин дають початок клітинам усіх інших типів. Вони мають велике ядро і тонкі розтяжні стінки з незначним вмістом целюлози.
За розташуванням у рослині розрізняють верхівкову, бічну та вставну твірні тканини.
Верхівкова меристема розташована на верхівці пагона або кореня і забезпечує ріст цих органів у довжину. Бічна меристема міститься всередині багаторічних коренів або пагонів і охоплює їхню центральну частину у вигляді циліндра. Вона забезпечує ріст цих органів у товщину. Вставна меристема розташована в основі міжвузлів стебла деяких рослин (наприклад, у злаків). Як і верхівкова, вона забезпечує ріст пагонів у довжину, але такий ріст називають вставним, оскільки він відбувається внаслідок видовження міжвузлів.
Покривні тканини розташовані на поверхні органів рослини. Вони відмежовують внутрішні тканини від зовнішнього середовища і захищають їх від несприятливих впливів довкілля та пошкоджень. Покривні тканини можуть складатися з живих або відмерлих клітин. Розрізняють два основні види покривних тканин: шкірку та корок.
Шкірка, або епідерма має вигляд тонкої прозорої плівки, що складається з одного чи кількох шарів живих клітин, щільно прилеглих одна до одної. Тому міжклітинників у неї майже немає. Зверху клітини шкірки бувають вкриті шаром воскоподібної речовини - кутикулою, що е пристосуванням від надлишкового випаровування води. Крім того, поверхня шкірки часто має різноманітної будови волоски. Одні з них захищають рослину від перегрівання, інші - від рослиноїдних тварин. Наприклад, всім відома здатність жалкої кропиви спричиняти опіки. її листки та молоді пагони густо вкриті волосками, через які отруйні речовини, що їх виробляє кропива, можуть потрапляти на шкіру людини або тварин та подразнювати її. Особливе значення для живлення рослин мають кореневі волоски.
У шкірці є особливі утвори - продихи, які забезпечують зв'язок рослини з довкіллям. Продих утворений двома особливими клітинами бо-боподібної форми, що містять хлоропласти і тому забарвлені у зелений колір. Завдяки здатності продихових клітин змінювати внутрішньоклітинний тиск, а отже і свій об'єм, забезпечується відкривання та закривання продихової щілини. Так рослина регулює інтенсивність процесів випаровування води та газообміну.
Рис. 3 Будова продиху: 1 - продихова щілина; 2 - продихові клітини; З - хлоропласти
У багаторічних рослин шкірка через певний час може заміщуватись корком. Потовщені стінки клітин корка просочуються жироподібною речовиною і стають непроникними для води та повітря. Вміст цих клітин згодом відмирає. Ви, мабуть, помічали, що поверхня більшості деревних рослин уже в перший рік життя набуває буруватого забарвлення. Це свідчить про те, що замість шкірки утворився корок, який надійно захищає рослину під час несприятливих періодів (наприклад, узимку, під час посухи). На поверхні корка можна побачити горбики різної форми. Це - сочевички, через які рослина здійснює газообмін та випаровує воду.
Рис. 4 Кора деревної рослини: 1 - корок; 2 - мертві клітини кори; З - живі клітини
Основна тканина складається з живих клітин з порівняно тонкими стінками, між якими звичайно є міжклітинники. Вона заповнює проміжки між клітинами інших типів. Залежно від особливостей будови та виконуваних функцій розрізняють кілька видів основної тканини.
Фотосинтезуюча основна тканина утворена клітинами, які містять хлоропласти. Вона здійснює процеси фотосинтезу і розташована переважно в листках.
Запасаюча основна тканина представлена безбарвними клітинами, в яких запасаються різні речовинин (крохмаль, жири тощо). Клітини основної тканини квіток і плодів часто містять хромопласте, які забарвлюють їх у яскраві кольори.
Рис. 5 Тканини листка: 1 - кутикула; 2 - епідерма; 3 - стовбчаста і губчаста паренхіми; 4 - міжклітинники
У рослин посушливих місцезростань (кактусів, алое) є водозапасаюча основна тканина. Значні запаси води, які можуть накопичуватись в її клітинах, дають змогу переживати тривалі посушливі періоди.
Провідні тканини забезпечують у рослин два потоки речовин: висхідний (від кореня до надземних частин) і низхідний (утворені в зелених частинах пагонів органічні сполуки пересуваються вниз до інших частин рослини). Відповідно розрізняють два типи провідних тканин: ксилему і флоему.
Ксилежа складається з провідних елементів (трахеїд і судин), якими безпосередньо рухаються речовини, і живих клітин основної тканини, які їх оточують. Судини -- це послідовно з'єднані відмерлі клітини, поперечні стінки між якими майже повністю зникають (або мають великі отвори). Судини забезпечують висхідний потік речовин від підземних частин рослин до надземних. Як правило, це розчини мінеральних солей. Але навесні разом з неорганічними сполуками ними можуть пересуватися й органічні (наприклад, розчини цукрів), запасені в коренях або підземних видозмінах пагонів. Ці органічні сполуки потрібні для розпускання листків до початку фотосинтезу. Всім відомий солодкий сік берези. В Канаді із солодкого весняного соку клена щорічно дістають сотні тисяч тонн цукру та патоки.
Рис. 6 Різні типи судин ( 1) і трахеїди (2)
Таку саму функцію виконують і трахеїди -- окремі клітини веретеноподібної форми з численними порами в клітинній стінці. Судини і трахеїди, крім провідної, забезпечують ще й опорну функцію.
Іншим видом провідної тканини є флоежа (від грец. флойос - кора), що складається з ситоподібних трубок. Це живі видовжені клітини, послідовно розташовані одна над одною у вигляді ланцюжка. Поперечні стінки цих клітин мають численні дрібні отвори (нагадують сито, звідки і походить їхня назва), через які цитоплазма однієї клітини сполучається з цитоплазмою іншої, розташованої вище або нижче. Ситоподібними трубками синтезовані в зелених частинах рослини органічні речовини пересуваються до інших її ділянок (низхідний потік).
Рис. 7 Ситоподібні трубки: 1 - ядро; 2 - цитоплазма; 3 - клітина-супутник; 4 - поперечна стінка з порами
У покритонасінних рослин зрілі клітини ситоподібних трубок, як правило, не мають ядер, але їх «супроводжують» клітини-супутники, що мають ядра. Ці клітини виробляють речовини, потрібні для нормального функціонування ситоподібних трубок. Уміст клітин ситоподібних трубок перебуває під високим тиском (до З0 атмосфер). Тому речовини пересуваються ними досить швидко - до 100 см/год.
Судини, трахеїди та ситоподібні трубки разом із механічними та основними тканинами утворюють судинно-волокнисті пучки (наприклад, жилки листків). Провідну функцію виконують також і клітини основної тканини. Наприклад, серцевинні промені стебел дерев забезпечують горизонтальний транспорт сполук між серцевиною та корою.
У рослинах трапляються і молочники - системи видовжених провідних клітин деяких рослин, якими рухається сік (латекс) молочно-білого (кульбаба, молочай) або оранжевого (чистотіл) кольору. Латекс -це розчин цукрів, білків і мінеральних сполук, у якому зважені дрібні краплини ліпідів. У латексі різних видів рослин (наприклад, кримсагизу, що зростає в Криму) міститься каучук. Із каучуку виробляють високоякісну натуральну гуму.
Механічні тканини виконують у рослин опорну функцію. Вони забезпечують пружність і міцність різних їхніх частин. Серед них є тканини, що складаються з живих або мертвих клітин. Живі клітини мають нерівномірно потовщені стінки, а відмерлі -- потовщені здерев'янілі. Часто клітини механічної тканини видовжені та мають вигляд волокон.
Механічна тканина, яка складається з мертвих клітин, надзвичайно міцна: смужка з неї діаметром 1 мм2 витримує навантаження на розрив до 20 кг.
У рослинах існує система утворів, які виділяють продукти обміну або біологічно активні речовини. Продукти обміну речовин у вигляді розчинів звичайно накопичуються у вакуолях або включеннях окремих клітин. Так вони вилучаються з обміну речовин. Під час листопаду рослина звільняється від таких накопичених речовин разом із листками.
Рис. 8 Механічні тканини, що складаються з живих (1) та відмерлих (2) клітин, волокна деревини (3), волокна лубу (4)
Залозисті волоски та інші утвори шкірки здатні виробляти ефірні олії, бальзами, смоли, нектар.
Ефірні олії - це суміш летких речовин різної хімічної природи. Завдяки сильному запаху вони приваблюють запилювачів, відлякують рослиноїдних тварин, деякі з них (фітонциди) пригнічують життєдіяльність хвороботворних мікроорганізмів. Відомо понад три тисячі видів насінних рослин, здатних виробляти ефірні олії, з яких приблизно 200 використовують у парфумерії, кулінарії, медицині (олії: трояндова, лавандова, олія кропу тощо).
Смоли - продукти життєдіяльності багатьох голонасінних і деяких покритонасінних (астрагал та ін.) рослин. Вони утворюються в клітинах, які оточують смоляні ходи, і є сумішшю органічних речовин - кислот, спиртів тощо. Назовні смоли виділяються звичайно у суміші з ефірними оліями у вигляді густих рідин (бальзамів). Вони слугують для утворення захисного шару в місцях пошк
Порівняння життєвих ознак царства рослини і царства тварини курсовая работа. Биология и естествознание.
Скачать Контрольные Работы Нефедова 3 Класс
Курсовая работа: Нетрадиционные техники как средство развития творческого воображения детей
Титульный Лист Курсовой Лесгафта
Реферат по теме Организация и практика сертификации продукции и услуг
Реферат: Совершенствование технологий и технических средств поверхностной обработки почвы
Курсовая работа по теме Соціальні страхи в юнацькому віці
Как Подготовиться К Итоговому Сочинению В 11
Дипломная работа по теме Влияние рекламы на потребительские предпочтения современной молодёжи
Лесков Сочинение Егэ
Контрольная работа: Нормативные акты. Право собственности
Реферат: Філософія Нового часу 4
Реферат: Диагностика финансового состояния фирмы 3
Коммуникации Темы Рефератов
Интернет Трейдинг Реферат
Василий Тяпинский
Физико-геологическое моделирование
Курсовая работа по теме Анализ содержания и функций национального прогнозирования в рыночной экономике
Реферат: Лицензирование деятельности туроператоров и турагентов
Реферат по теме Оплата труда и стимулирование в современных условиях хозяйствования на примере ООО Кантон
Самостоятельные Контрольные Работы 3 Класс
Загальна анатомія нервової системи комах - Биология и естествознание курсовая работа
Клеточный цикл - Биология и естествознание контрольная работа
Мезофауна окресностей города Махачкалы - Биология и естествознание курсовая работа