Порівняльний аналіз фразеологізмів у публіцистичних текстах англійської та української мов - Иностранные языки и языкознание курсовая работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Порівняльний аналіз фразеологізмів у публіцистичних текстах англійської та української мов

Фразеологізм, його сутність та зміст, порядок та фактори утворення, класифікація та структура. Публіцистичний стиль в англійській та українській. Способи відтворення фразеологізмів при перекладі публіцистичного тексту англійської та української мови.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Порівняльний аналіз фразеологізмів у публіцистичних текстах англійської та української мов
На сьогоднішній день преса займає особливе місце у світовому інформаційному просторі. Тематика публікацій охоплює не тільки внутрішні проблеми країни, а й область зовнішніх відносин і тому постійно перебуває в тісному контакті з іншими мовами. Це сприяє активній взаємодії слів і словосполучень, появі та поширенню нових фразеологізмів. На сторінках ЗМІ використовуються різні виразно-зображальні засоби, серед яких особливе місце займають фразеологізми, або фразеологічні одиниці. Фразеологічний фонд сучасної мови відрізняється багатством і різноманіттям, і кожен аспект його дослідження заслуговує на особливу увагу.
Актуальність теми дослідження полягає в наступному: активний вплив засобів масової інформації на формування, зміну і розвиток суспільної свідомості є очевидним фактом, що визнається як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками, тому вивчення лінгвістичних проблем (вживання та переклад фразеологічних одиниць, що знаходять своє місце в англійській та українській пресі), пов'язаних із взаємодією людини і преси, викликає значний інтерес.
Мета роботи : проаналізувати семантичні і структурно-граматичні особливості фразеологічних виразів української та англійської мов, що застосовуються в газетно-публіцистичному стилі.
Щоб досягнути поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
1) розкрити поняття та значення фразеологізму;
2) проаналізувати особливості вживання фразеологізмів в газетно-публіцистичному стилі;
3) розглянути особливості перекладу фразеологічних одиниць;
Об'єктом дослідження виступають тектси періодичних видань, а також праці російських, українських та англійських вчених-лінгвістів, які присвятили свої праці вивченню особливостей вживання фразеологізмів в пресі та їх перекладу.
Предмет дослідження: фразеологічні одиниці.
Для вирішення поставлених завдань застосовувалася комплексна методика дослідження матеріалу, що включає порівняльний аналіз публікацій з питаннями фразеології та перекладу; ідентифікаційний аналіз - для виявлення структури англійських та українських фразеологізмів; дискурсивний аналіз - для встановлення особливостей функціонування фразеологічних одиниць в текстах преси; прагматичний аналіз - для виявлення та опису функціонального призначення фразеологічних одиниць в сучасній пресі. Під час дослідження використовувався метод відбору, порівняння та систематизації фразеологізмів.
Теоретична та практична цінність роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані для подальших і глибших досліджень у перекладознавстві, а також у навчальному процесі під час підготовки лекцій з лексикології, теорії перекладу, стилістики та ін.
1. Поняття та значення фразеологізму
Багатство мови це багатство і його фразеології, тобто виразних і образних прислів'їв, оборотів, влучних і крилатих слів. Дуже часто такими словами і оборотами лежить цілий світ, історична епоха - факти побуту уявлень і вірувань наших предків, реальні події далекого минулого. Фразеологізм як мовне явище розглядається нами не лише в лінгвістичному, а й в психологічному контексті. Такий підхід невипадковий. Праці В. Гумбольта, Ф. Де Соссюра та О.О. Потебні яскраво засвідчують, що природу мовних явищ слід шукати в психіці людини.
фразеологізм переклад публіцистичний англійський
Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну «фразеологія» (гр. phrasis - «вираз, зворот», logos - «слово, вчення»):
1) сукупність фразеологізмів певної мови;
2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови.
Більш вузьке тлумачення терміну зустрічаємо у О.В. Куніна: «Фразеологія - це наука про фразеологічні одиниці, тобто про стійкі сполучення слів з ускладненою семантикою, які не утворюються за структурно-семантичними моделями змінних сполучень, що їх утворюють» [17, с. 5].
«Оксфордський словник» подає зовсім узагальнене значення: «фразеологія ? вибір слів, формулювання» [29, с. 639]. У «Вебстерському словнику» даний термін пояснюється як спосіб вживання та систематизація слів [31, с. 753]. У вітчизняних тлумачних словниках знаходимо тлумачення фразеології як розділу мовознавства, що вивчає усталені звороти мови, фразеологізми [28, с. 701].
Отже, як бачимо, в англомовних виданнях фразеологія навіть не розглядається, як наука, галузь лінгвістики (на відміну від лексикології: лексикологія - наука про походження та значення слів) [31, с. 570].
Кунін О.В. також звертає увагу на те, що в англо-американській лінгвістичній літературі фразеології присвячена невелика кількість досліджень. Однак в них немає ґрунтовного розгляду основних питань фразеології [17, с. 8].
Таким чином, в нашому дослідженні ми спираємось переважно на праці вітчизняних дослідників. Існування великої кількості робіт, присвячених фразеології саме в нашій країні, значно полегшує здійснення пошуку в межах обраної теми.
Фразеологією називають і сукупність таких поєднань - фразеологізмів. Іноді для їх позначення використовують і інші терміни: ідіома і одиниця фразеології. В англо-американській лінгвістиці термін «фразеологізм» не вживається взагалі. Англійський фразеолог Л.П. Сміт використовує слово idiom, яке вживає в його вузькому значенні, для визначення таких особливостей мови, які є мовленнєвими аномаліями, що порушують або правила граматики, або закони логіки [26, с. 10].
Як правило, поняття «фразеологічна одиниця» (далі ФО) та «фразеологізм» ототожнюються. Інші терміни можуть розрізнятися (як правило, це залежить від різниці у класифікаціях ФО). В межах стійких зворотів О. І. Смирницький, наприклад, розрізняє фразеологічні одиниці (стилістично нейтральні звороти, які позбавлені метафоричності або ж втратили ії) та ідіоми (які базуються на переносі значення, на метафорі). Н.М. Амосова виділяє фраземи та ідіоми. Ідіоми, на її думку, характеризуються цілісним значенням, які на відміну від фразем, є одиницями постійного контексту.
Тлумачення ідіоми В.В. Виноградовим дуже близьке до вищезазначеного. Він стверджує, що ідіоми, або фразеологічні зрощення, характеризуються семантичною неподільністю, абсолютною непохідністю значення цілого з компонентів [6, с. 124].
«Оксфордський словник» подає тлумачення терміну idiom наступним чином: сукупність послідовно зв'язаних слів, які необхідно завчити як єдність, загальне значення якої важко або неможливо зрозуміти, виходячи зі змісту кожного слова [29, с. 156]. У «Вебстерському словнику» дана лексема також багатозначна: idiom - мова народу, країни, класу, спільноти чи рідше ? особистості; структура звичайних моделей виразів мови; конструкція, вираз тощо, що має значення, відмінне від буквального, або що не відповідає звичайним моделям мови; характерне авторське вживання [31, с. 481].
Мокієнко В.М. під ФО розуміє відносно стійке, відтворюване, експресивне сполучення лексем, яке має цілісне значення [20, с. 5].
В даному дослідженні ми будемо вживати терміни фразеологічна одиниця, фразеологізм, фразема, фразеологічний зворот як синоніми, маючи на увазі лексико-граматичну єдність двох і більше нарізнооформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, які, маючи цілісне значення, відтворюються у мові за традицією, автоматично [25, с. 11].
Отже, до основних рис ФО належать відтворюваність у процесі спілкування, надслівність і цілісність значення [25, с. 11].
Слід також зазначити, що серед розмаїття ФО існують загальні фразеологізми та індивідуально-авторські. Якщо перші включені в словники, то другі, як правило, до словників не потрапляють. Деякі лінгвісти вважають за доцільне створити словники індивідуально-авторських вживань ФО [19, с. 101]. Наше дослідження не стосується оказіональних фразем, ми беремо до уваги лише загальномовні звороти.
В науковому відношенні вивчення фразеології важливо для пізнання самої мови. Фразеологизми існують в тісному зв'язку з лексикою, їх вивчення допомагає краще пізнати їх будову, освіту і вживання в мові, фразеологізми із словами. По граматичній структурі фразеологізми є або пропозиціями порівняння деяких фразеологізмів показує, що між фразеологізмами української мови існують відносини між синонімами і антонімами, як це спостерігається і в лексиці. В українських фразеологізмах відобразилися історичні події, виразилося народне відношення до них: У фразеологізмах української мови відобразилося відношенні до людських достоїнств і недоліків: « золоті руки » , « байдики б'є » і т.д.
Точність з якою фразеологію може охарактеризувати явище, привертає письменників. Так, М.В. Гоголь, охарактеризував героя комедії «Ревізор». - Хлестакова, « людини не розуміючого що він робить » , ? за допомогою однієї фразеології: « без царя в голові » . Це перша особливість фразеології.
Розглядаючи фразеологізми, не можна залишити поза увагою такі їхні риси як образність та експресивність, адже в більшості випадків ці характерні особливості і відрізняють сталі звороти від слів. Говорячи про різні типи переосмислення значення ФО, ми вже торкалися поняття образності та засобів її створення. Спробуємо з'ясувати, що ж є основою образності серед фразем. За висловом В.М. Мокієнка, підґрунтям цього феномену є здатність створювати наочно-чуттєві образи предметів і явищ. Сила образу полягає в його конкретності, тісному зв'язку з контекстом у широкому розумінні слова. Найбільшу схильність до фразеологізації виявляють ті вільні сполучення слів, які відображають конкретні явища матеріальної дійсності, пов'язані з життям людини [20, с. 162-163]. Фразеологізми, що підлягають аналізу в даному дослідженні, досить образні. Колір, лексеми на позначення якого входять до складу ФО, що аналізуються, безпосередньо впливає на людські відчуття.
На думку Л.П. Сміта, експресивність, притаманна фразеологізмам, відіграє в мовленні не останню роль: ідіоми особливо потрібні в емоційному, схвильованому мовленні: образність та метафоричність надають їм виразності, енергії. Англійський фразеолог також додає: «Вони [ідіоми] виконують необхідну функцію в мові. Ця функція полягає … в тому, щоб повернути поняття від чистої абстракції до відчуттів, що їх породили, знову втілити їх в зорових образах і перш за все в динамічних відчуттях людського тіла» [26, с. 162].
Теоретичне обґрунтування понять образності та експресивності знаходимо у О.В. Куніна. Вчений зазначає, що образність мотивованої ФО створюється в результаті двопланового сприйняття ФО та значення її прототипа. Чим далі один від одного порівнювані об'єкти, тим яскравіший образ [17, с. 159]. Поняття експресивності значно ширше, воно включає і інші категорії: експресивність - це обумовлені образністю, інтенсивністю чи емотивністю виражально-зображальні якості слова чи фразеологізму [17, с. 154].
Фразеологія в значній своїй частині не відрізняється за будовою від вільних словосполучень. Серед фразеологізмів ми можемо знайти майже всі типи словосполучень, які відзначені в активній фундації мови. Проте потрібно відрізняти фразеологізми від вільних поєднань. У вільних словосполученнях можна замінити одне слово іншим: « друкарський працівник » - « добрий працівник ». В поєднанні фразеології не можна довільно замінити словосполучення тобто вони володіють постійністю лексичного складу. Ця особлива відмінність фразеологізмів від вільних поєднань. Так само фразеологізми відрізняються від вільних поєднань і цілісність значення ? слова у складі фразеології втрачають свою смислову самостійність. У складі фразеології сенс мають не окремі слова, а лише весь вираз в цілому. Це значить, що фразеологізми, як і слова використовуються в мові готовими, тобто їх треба пам'ятати, знати в тому вигляді, в якому вони встановилися в мові, і з тим значенням яке закріпилося за ними [9, c. 56].
Не дивлячись на уявну оригінальність визначених фразеологізмів, їх освіта в мові спирається на певні зразки.
Особливості утворення фразеологізмів пов'язані з типом матеріалу, на базі якого вони створюються. В українській мові таких типів п'ять:
2) вільні словосполучення української мови;
4) одиниці фразеологій українськоїї мови;
З окремих слів фразеологізми виникають досить часто.
Наприклад: « душити розхриставшись » , « людина у футлярі і т.д. » .
Найбільше число фразеологізмів утворюється на базі вільних словосполучень. Такі словосполучення набувають нове значення переносиме на них по схожості явищ або їх зв'язку. Голова, наприклад, порівнюється з казанком, звідси « казанок варить » - « голова міркує » .
Немало фразеологізмів виникло на базі прислів'їв. Звичайно фразеологія ставати частиною прислів'я, що вживається самостійно в мові, без знання такого прислів'я фразеологія незрозуміла. Наприклад, « старий горобець (Старого горобця на полові не проведеш) » .
Фразеологія одиниця російської мови нерідко ставати базою для утворення нових фразеологізмів. Такий шлях використовують при утворенні фразеологізмів на базі термінологічних поєднань: « друге дихання » , « ланцюгова реакція » , « нульовий цикл » і т.д.
Особливим видом утворення нових фразеологізмів на базі існуючих є такій, коли змінюється склад і значення фразеології. Це як би розвиток фразеології, наприклад, із словом зелений - «вільний»: « зелене світло » - « вільний проїзд » . На базі фразеологізмів інших мов утворюються запозичені фразеологізми.
Особливу увагу походженню фразеологізмів приділяє англійський фразеолог Л.П. Сміт: «Основним джерелом виникнення ідіом є життя та діяльність людей: в своїй більшості образні та ідіоматичні вирази створювалися народом і тісно пов'язані з інтересами та повсякденними заняттями простого люду. Нові слова та ідіоматичні вирази є, як правило, результатом мовотворчості неграмотних людей; наші найкращі ідіоми, найбільш яскраві образні вирази виникли не в бібліотеках та вітальнях, а в майстерні, на кухні чи в льоху» [26, с. 89].
Отже, англійський вчений виділяє ті сфери життя, звідки беруть початок ФО. Це різні галузі людської діяльності (вирази, притаманні носіям різних професій; ідіоми, пов'язані з сільським господарством, побутом, тваринним світом, спортом), предмети повсякденного вжитку. В особливий розряд ідіом Л.П. Сміт виокремлює такі, джерелом яких є людське тіло, і ще групу фразем, до складу яких входять так звані «фразеологічні дієслова» - словосполучення, які складаються з дієслів та прислівників чи прийменників. До того ж він виділяє запозичені ідіоми, біблійні ідіоми та шекспіризми.
1.2 Класифікація і структура фразеологізмів
Розробкою питань теорії фразеології займалися В.В. Виноградов, Є. Д. Поливанов, Л.А. Булаховський, В.М. Мокієнко та інші. В.В. Виноградов виділив три основні типи одиниць фразеологій, які були названі «фразеологізм зрощення', «фразеологізм єдинства», «фразеологізм сполучення».
1) Зрощення фразеологій - абсолютно неподільні не розкладені словосполучення, значення яких абсолютно незалежно від їх лексичного складу, від значення їх компонентів і так само умовно і довільно, як значення невмотивованого сл. знака. Наприклад, собаку з'їм, точити ляси, бити байдики і подібне.
2) Фразеологізм єдинства - словосполучення фразеологій, в якому значення цілого зв'язано з розумінням усередині образного стрижня фрази, потенційного значення слів. Наприклад, « тримати камінь за пазухою, виносити сміття з хати, стріляний горобець » і тому подібне.
3) Поєднання фразеологій - В.В. Виноградов назвав словосполучення, утворені реалізацією скованих значень слів. Він відзначив, що велика частина і значень слів обмежена в своїх зв'язках всередині семантичними відносинами самої мовної системи. Ці лексичні значення можуть виявлятися лише у зв'язку із строго визначеним довкола понять і їх словесних позначень. Наприклад, можна сказати « страх бере » , « сум бере » , але не можна сказати: « радість бере » , « насолода бере » і тому подібне.
Шанский Н.М. виділив четвертий тип одиниць фразеологій, назва ним
«фразеологіями виразами». Вирази фразеологій - стійкі в своєму складі і вживають обороти фразеологій, які є не тільки семантично поділені, але і складається цілком із слів з вільними значеннями. Наприклад, « трудові досягнення » , « хрін редьки не солодше » , « вищий навчальний заклад » , і тому подібне.
Шанский Н.М. відзначив відмінність фразеологізмів з погляду їх лексичного складу, а також детально охарактеризував обороти фразеологій з погляду них структури, їх походження, їх експресивно-стилістичних властивостей.
Єрченко П.Г., наприклад, класифікує фразеологізми за смислорозрізнювальною функцією компонента на ФО з нормативним смислом, проміжні ФО, ФО з ідіоматичним смислом та ілюстративні [12, с. 8-13].
У Куніна О.В. знаходимо розподіл фразем у відповідності з трьома розділами, на які автор поділяє фразеологію: власне ФО, або ідіоми, ідіофразеоматизми та фразеологізми неідіоматичного характеру, але з ускладненим значенням. Цей розподіл ґрунтується на різних типах значення фразеологізмів: від більш ускладнених до менш ускладнених [17, с. 26].
Класифікація, запропонована О.В. Куніним, наближена до тої, що зостосовується до слів-синонімів. Він виділяє ідеографічні синоніми, стилістичні та стилістико-ідеографічні [17, с. 109-110].
У межах фразеологічної синонімії та варіантності особливий акцент буде робитися на взаємозамінюваних компонентах. О.В. Кунін поділяє взаємозамінювані компоненти на такі, які є синонімами за межами даної фраземи. Взаємозамінювані компоненти, які є ідеографічними синонімами, що відносяться до одного стилістичного ряду, але відрізняються відтінками значень, можуть виражати свої відмінності у складі ФО [30, с. 1445]. Це явище можна пояснити втратою даними синонімами свого номінативного значення у складі ФО.
Дуже часто взаємозамінювані компоненти не є синонімами поза даною фраземою. Такими компонентами переважно виступають дієслова, іменники і прикметники [30, с. 1447]. Подібні лексеми у складі синонімічних фразеологізмів або фразем-варіантів ми будемо називати контекстуальними синонімами (розуміючи під контекстом сукупність лексем даної ФО).
Як видно, синонімія фразеологізмів дуже близька до лексичної синонімії. Вони не тільки можуть бути стилістично чи значеннєво диференційовані, а й можуть утворювати синонімічні ряди не тільки з двох, а й з трьох, чотирьох і більше фразеологізмів.
Явище фразеологічної антонімії менш вивчене, ніж синонімія. Як зазначає М.Т. Демський, при дослідженні явища антонімії насамперед необхідно брати до уваги наявність протилежності в денотативних компонентах семантичної структури зіставлюваних фразем. Існує два види протилежності: протилежність всередині однієї сутності і протилежність між сутностями [10, с. 40]. Загальним визначенням фразеологічних антонімів може слугувати наступне: Фразеологічні антоніми - це мінімум дві ФО, які асоціюються у свідомості як такі, що при зіставленні виключають одна одну за значенням і характеризують явища і предмети дійсності з різних, але суміжних сторін [25, с. 231].
Кунін О.В. звертає увагу на те, що обов'язкова ознака антонімів - це хоч би часткове співпадіння сполучуваності. В сучасній англійській мові вчений виділяє декілька семантичних типів фразеологічних антонімів. Наприклад, на основі семантичних типів лексичних антонімів [17, с. 112].
Таким чином, у явищі фразеологічної антонімії спостерігається максимальне розходження тих самих смислорозрізнювальних ознак. Існує декілька класифікацій за джерелами походжень фразем. Л.А. Булаховський виділяє такі типи: 1) прислів'я і приказки; 2) професіоналізми; 3) усталені вислови з анекдотів, жартів тощо; 4) цитати з Біблії; 5) переклади іншомовних висловів; 6) крилаті вислови письменників; 7) влучні вирази видатних людей. О.В. Кунін також виділяє декілька груп ФО на основі їх походження, однак ця класифікація у даного автора не є домінуючою: 1) власне англійські ФО; 2) міжмовні запозичення, тобто ФО, які запозичені з іноземних мов шляхом того чи іншого виду перекладу; 3) внутрішньомовні запозичення, тобто ФО, які запозичені з американського варіанту англійської мови; 4) ФО, що запозичені в іншомовній формі.
Узагальненою класифікацією фразеологізмів за джерелом походження є розподіл В.М. Мокієнка фразем на дві групи - природні та умовні. Перша група - фразеологізми, що виникають самостійно в різних мовах і відображають явища природи, тваринний та рослинний світ, фізичний та психічний стани людини, до другої належать сполучення, що обумовлені специфікою національного розвитку і відображають факти матеріальної та духовної культури того чи іншого народу [20, с. 163].
Як зазначалося, лексеми, стаючи складовою частиною фразеологізмів, втрачають своє номінативне значення внаслідок переосмислення. В ході процесу переосмислення досить вагому роль відіграє прототип ФО, який передує появі фраземи. Якщо прототип відсутній, то переосмислюються лексеми, що входять до складу даного фразеологічного звороту. Таке явище зумовлене лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами. Отже, фразеологічне переосмислення - це повне або часткове образне перетворення значення прототипу фразеологізму (чи фразеологічного варіанта), яке базується на семантичному зрушенні [17, с. 134]. Найважливіші типи переосмислення - це порівняння, метафора, метонімія (включаючи перифраз та евфемізм).
Порівняння та метафору В.М. Мокієнко вважає лінгвістичним фактором створення образності. Спільність порівняння і метафори полягає в створенні фразеологічних асоціацій на основі схожості предметів чи явищ.
Однак їх різницю слід вбачати перш за все у вираженні змісту. Порівняння, як простіший засіб опису образу, більш експліцитне, ніж метафора. Метафора ж виражає схожість змісту імпліцитно, з необхідним опущенням підґрунтя для порівняння і показника порівняння [20, с. 167]. Метафоричний тип переосмислення є найбільш розповсюджений: багато слів набуває метафоричного значення; те саме стосується і словосполучень. В англійській мові багато виразів набуло переносного значення і вживаються при описі дій чи обставин, які більш-менш аналогічні тим, що викликали їх до життя. Нерідко колишнє неметафоричне значення таких ідіом більш-менш зрозуміле [26, с. 29]. Таким чином, метафоричне переосмислення - це перенос найменування з одного денотата на інший, який асоціюється з ним на основі реальної чи уявної схожості [17, с. 124].
Іншим типом переосмислення є метонімія. Вона також слугує для створення образності. Метонімічне перенесення здійснюється на основі суміжності двох денотатів [17, с. 129].
Серед проаналізованих нами ФО зустрічаються і перифрази. Досить детально механізм виникнення таких зворотів у сфері фразеології пояснює В.М. Мокієнко: «Розширення фразеологізму стимулюється недостатністю семантики, необхідністю підсилити втрачену словом (чи словосполученням) експресію, поновити мотивування. Це прагнення можна назвати принципом надлишковості. Найтиповішим явищем, що відображає цей принцип, є перифраз» [20, с. 131].
Евфемізацію слід розглядати як явище дещо іншого класифікаційного рівня, ніж метафору та метонімію. В плані суто лінгвістичному евфемізацію можна вважати різновидом перифраз, що виправдовує її віднесення до експліцитного типу утворення фразеологізмів [20, с. 170]. А з іншого боку - це явище соціальне, що зумовлено прагненням людей уникнути неприємних для згадування речей.
Рівень переосмислення зумовлює мотивованість або ж немотивованість ФО. Якщо між фразеологічним значенням і семантикою прототипу існує синхронний зв'язок, то такий зворот можна вважати мотивованим. Якщо ж такий зв'язок відсутній, то йдеться про немотивованість значення.
Говорячи про значення ФО, не можна залишити поза увагою поняття внутрішньої та зовнішньої форми, які О.О. Потебня розрізняв у слові [24, c. 175]. Ці дві форми наявні і у фразеологізмові. Зовнішня - це окремий звук, а внутрішня - це і є значення.
Зміст внутрішньої форми фразеологізму детальніше розкриває Л.Г. Авксентьєв: «Вона становить собою взаємодію семантики вільної сполуки із семантикою переосмисленого на її основі фразеологізму і зумовлюється семантичною структурою виразу вцілому» [1, с. 44]. О.В. Кунін пропонує таке визначення внутрішньої форми: внутрішня форма - це мотивуюча образність мовної одиниці, яка базується на дериваційних зв'язках її значення зі значенням прототипа [17, с. 149].
Відповідно, розтлумачуючи поняття «значення фразеологізму», берeуться до уваги різні аспекти плану змісту і плану функціонування фразеологізмів і слів. На відміну від значення слова, фразеологічне значення - це інваріант інформації, яка виражається семантично ускладненими, нарізнооформленими одиницями мови, які не утворюються за породжуючими структурно-семантичними моделями змінних сполук слів.
2. Ідіоми у сучасній пресі досліджуваних мов
Публіцистичний стиль мови являє собою функціональну різновид літературної мови і широко застосовуватися в різних сферах суспільного життя: в газетах і журналах, на телебаченні і радіо, у публічних політичних виступах, у діяльності партій та громадських об'єднань. Сюди ж слід додати політичну літературу для масового читача і документальне кіно.
2.1 Публіцистичний стиль в ан г лійскій та у к раїнській мовах
У різних підручниках з стилістиці публіцистичний стиль іменувався також газетно-публіцистичним, газетним стилем, суспільно-політичним стилем. Назва «публіцистичний стиль» видається більш точним, оскільки інші варіанти назви більш вузько визначають сферу його функціонування. Назва «газетний стиль» пояснюється історією становлення даного стилю: його мовні особливості оформилися саме в періодичних друкованих виданнях та перш за все в газетах. Проте сьогодні цей стиль функціонує не тільки в друкованих, але й в електронних засобах масової інформації: його було б також справедливо назвати «телевізійним» стилем. Інша назва ? суспільно-політичний стиль ? точніше вказує на тісний зв'язок обговорюваного стилю з суспільного і політичного життя, але тут варто згадати, що цей стиль обслуговує і неполітичні сфери спілкування: культуру, спорт, діяльність громадських організацій (екологічних, правозахисних та інших).
Назва публіцистичного стилю тісно пов'язане з поняттям публіцистики, яке є вже не лінгвістичною, а літературним, оскільки характеризує змістовні особливості відносяться до неї творів [27, c. 47].
Публіцистика ? рід літератури та журналістики; розглядає актуальні політичні, економічні, літературні, правові, філософські й інші проблеми сучасного життя з метою вплинути на громадську думку та існуючі політичні інститути, зміцнити або змінити їх відповідно до певного класовим інтересом (в класовому суспільстві) або соціальним і моральним ідеалом. Предмет публіциста ? вся сучасне життя в її велич і малість, приватна і суспільна, реальна або відображена в пресі, мистецтві, документі [13, с. 72]. Якщо опустити згадку про класовий інтерес, то дане визначення досить точно відображає місце і роль публіцистики серед творів літератури і журналістики, а також дозволить нам надалі зрозуміти стилістичні особливості публіцистичних творів.
В іншому енциклопедичному виданні ми знаходимо таке визначення:
Публіцистика ? рід творів, присвячених актуальним проблемам і явищам поточного життя суспільства. Грає важливу політичну й ідеологічну роль, впливає на діяльність соціальних інститутів, служить засобом громадського виховання, агітації і пропаганди, способом організацій та передачі соціальної інформації. Публіцистика існує:
1. у словесній (письмової та усної);
2. графічно образотворчої (плакат, карикатура);
3. фото-і кінематографічної (документальне кіно, телебачення);
Публіцистика нерідко використовується в художніх і наукових творах [5, c. 765]. Поняття публіцистики і публіцистичного стилю, як видно з цих визначень збігаються не повністю. Публіцистика ? це рід літератури, публіцистичний стиль ? функціональна різновид мови. Твори інших стилів можуть відрізнятися публіцистичної спрямованістю, наприклад, наукові статті, присвячені актуальним економічним проблем. З іншого боку, текст, публіцистичний за стилем, може виявитися що не належить до даного роду літератури внаслідок суто інформаційного характеру або неактуальність обговорюваних проблем.
Найважливіші функції публіцистичного стилю ? інформаційна і впливу. Інформаційна функція текстів, що відносяться до цього стилю, полягає в тому, що автори таких текстів мають на меті інформувати якомога ширше коло читачів, глядачів, слухачів про значущі для суспільства проблеми і про погляди авторів на ці проблеми.
Інформаційна функція притаманна всім стилям мови. Специфіка інформаційної функції у публіцистичному стилі полягає в характері інформації, її джерела і адресатів [27, c. 60].
Телевізійні передачі, газетні і журнальні статті інформують суспільство про найрізноманітніші сторони його життя: про парламентських дебатах, про економічні програми уряду і партій, про події та злочини, про стан навколишнього середовища, про повсякденне життя громадян.
Інформація в публіцистичних текстах не лише описує факти, але і відображає думки, настрої, містить коментарі і роздуми авторів. Це відрізняє її від наукової інформації. Інша відмінність пов'язана з тим, що перед публіцистичними творами не ставиться завдання повного всебічного опису того чи іншого явища, публіцист прагне писати, перш за все, про те, що викликає інтерес у певних суспільних груп, виділяючи ті сторони життя, які важливі для його потенційної аудиторії.
Інформування громадян про стан справ у суспільно значимих сферах супроводжується в публіцистичних текстах здійсненням другу найважливішої функції цього стилі ? функції впливу. Мета публіциста полягає не тільки в тому, щоб розповісти про стан справ у суспільстві, а й у тому, щоб переконати аудиторію в необхідності визначеного ставлення до викладати факти й у необхідності певного поведінки. Публіцистичного стилю властиві відкрита тенденційність, полемічність, емоційність, що якраз і викликана прагненням публіциста довести правильність своєї позиції.
Функція впливу є для публіцистичного стилю системоутворюючою, саме вона виділяє цей стиль серед інших різновидів літературної мови. Хоча ця
Порівняльний аналіз фразеологізмів у публіцистичних текстах англійської та української мов курсовая работа. Иностранные языки и языкознание.
Реферат 2022 По Инфекции
Курсовая работа по теме Кран стреловой самоходный железнодорожный
Реферат по теме "Нелегкая" легкая промышленность
Дипломная работа по теме Учет и аудит движения основных средств
Настройка Абзаца В Ворде Для Реферата
Реферат по теме Этика Макиавелли
Курсовая работа по теме Методико-теоретичні аспекти соціальних показників
Курсовая работа по теме Творчество Михаила Лермонтова
Дипломная работа по теме Система мероприятий по защите овса
Реферат: Переговорные процессы в конфликтологии
Курсовая работа по теме Гигиена аптеки
Статья: Аверинцев С.С. Античный риторический идеал и культура возрождения
Дипломная работа: Система управления персоналом предприятия
Контрольная работа по теме Система охлаждения двигателей. Порядок устранения различных неисправностей в системе охлаждения
Контрольная работа по теме Квалиметрическая оценка
Реферат по теме Вопросы на экзамен по международным отношениям и внешней политике
Реферат по теме Безработица как неравновесие на рынке труда
Реферат по теме Историческое значение и недостатки физиократической теории
Реферат по теме Типовое оборудование аппаратных и студий радиодома
Дипломная работа по теме Исследование потребления мясных субпродуктов
Юриспруденция вчера, сегодня, завтра… - Государство и право презентация
Приемно-адаптерный прибор пожарной сигнализации - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда научная работа
Адвокатура в Российской Федерации - Государство и право презентация