Походження знаків Рюриковичів - История и исторические личности магистерская работа
Главная
История и исторические личности
Походження знаків Рюриковичів
Історія дослідження речових та зображальних джерел зі знаками Рюриковичів. Атрибуція княжих емблем. Підходи істориків щодо вивчення княжих знаків як речових джерел. Термінологічна проблема у тлумаченні "тризуба". Генеалогія знаків Рюриковичів ІХ-ХІ ст.
посмотреть текст работы
скачать работу можно здесь
полная информация о работе
весь список подобных работ
Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Актуальність теми дослідження. Серед атрибутів і символів влади Давньої Русі найважливіше місце посідають так звані «знаки Рюриковичів». Знак з найдавніших руських монет X-XI ст.ст., який завдяки М. М. Карамзіну увійшов до історії під назвою «тризуба», здавна привертав увагу дослідників. Важко переоцінити його значущість і в контексті еволюції сучасних символів української державності. Затвердження «тризуба» на державному рівні у сучасну добу як головного елементу Малого герба України символізує зв'язок як з державотворчими традиціями Київської Русі, так і з боротьбою за українську державність на початку та впродовж ХХ ст.
Проте «тризуб» все ще неоднозначно оцінюється суспільством, стає предметом періодично виникаючих дискусій, а іноді непрофесійних суджень, породжуючи або екзотичні версії, або політичні протистояння. Вочевидь, причинами того є відсутність давніх писемних джерел, складність для сучасного розуміння прихованого сенсу зображальних даних, слабка теоретична розробленість питання, недостатнє знайомство з історією виникнення владних символів і необхідність пояснення історичної та політичної доцільності цього елементу української символіки. Проблема походження знаків Рюриковичів залишається не тільки актуальною, але й пріоритетною для подальшого наукового осмислення владної символіки України.
До теперішнього часу історичною наукою накопичена певна дослідницька література, у якій опубліковані як окремі археологічні знахідки, так і систематизовані групи речових джерел з княжими емблемами, представлені різні підходи, оцінки, гіпотетичні припущення з даної проблеми. Проте, дослідники вважають, що проблема походження, семантики і призначення знаків Рюриковичів належить до найскладніших і найменш розроблених в історичній науці питань.
Численні аспекти проблеми походження знаків Рюриковичів, у тому числі історіографічні, залишаються недостатньо вивченими. Пріоритетне дослідження історіографії стає необхідною умовою для удосконалення конкретних історичних розвідок, адекватної оцінки стану проблеми та позначення перспектив її вирішення. Тому аналіз історіографічних аспектів проблеми походження знаків Рюриковичів набув істотної наукової актуальності.
Об'єктом дослідження є історіографія давньоруської символіки.
Предметом дослідження магістерської роботи є провідні тенденції історичного розвитку, пов'язані зі збагаченням наукових знань про проблему походження знаків Рюриковичів.
Хронологічні рамки дослідження визначаються у двох аспектах - історичному та історіографічному.
Згідно з історичним критерієм нижня межа дослідження визначається кінцем ІХ ст. і обумовлена становленням на Русі династії князів Рюриковичів, а також датуванням графіті двозубів на куфічних дирхемах, що ототожнюються науковцями з монетними знаками давньоруських князів. Верхня межа дослідження визначається серединою ХІІІ ст. і обумовлена зникненням з обігу знаків Рюриковичів.
За історіографічним критерієм дослідження знаків Рюриковичів визначається періодом з початку XІХ ст. до початку ХХІ ст. Початком формування історіографії є перший опис у 1816 р. М. М. Карамзіним у другому томі «Истории Государства Российского» [28, с. 39] монетного знака на срібнику князя Ярослава Володимировича з написом «ЯРОСЛАВЛЕ СЪРЕБРО». Вона розпочинає серію творів щодо пошуків пояснення монетного «тризуба». Верхня межа дослідження охоплює як публікації з розвідки знаків Рюриковичів, так і узагальнюючі роботи з історіографії проблеми першого десятиліття ХХ ст. і завершується роботою С. В. Бєлєцького «Древнейшая геральдика Руси» (2012 р.). Верхня межа обумовлена тим, що вона дозволяє простежити еволюцію, основні напрямки і результативність досліджень з проблеми походження знаків Рюриковичів на сьогодення.
Територіальні рамки роботи мають два виміри. З одного боку, проаналізовані праці російських, радянських та українських вчених ХІХ-ХХІ ст.ст., які досліджували практичні та теоретичні питання вирішення проблеми походження, семантики та значення знаків Рюриковичів.
З другого боку, географічно рамки дослідження охоплювали території Давньої Русі, що складені до середини ХІ ст. (до 1054 р.), і суміжних територій Північного Причорномор'я, Хазарії, Дунайської Болгарії та Волзької Булгарії.
Метою магістерської роботи є узагальнення історіографічного досвіду у дослідженні походження знаків Рюриковичів і, зокрема, знака київського князя Володимира Святославича.
Аналіз стану наукової розробки теми та встановлена мета потребують вирішення наступних наукових завдань:
- здійснити історіографічний аналіз проблем походження знаків Рюриковичів;
- охарактеризувати джерельну базу та визначити методологічні основи дослідження;
- розглянути історіографічні оцінки формування та використання комплексу джерел з проблеми дослідження знаків Рюриковичів;
- проаналізувати відображення у науковій літературі інтерпретацій прообразів княжих знаків;
- визначити основні шляхи подальших досліджень.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що у роботі здійснюється спроба комплексного аналітичного підходу до проблеми дослідження походження родового знаку Рюриковичів.
Практичне значення роботи полягає у тому, що її результати можуть бути використані у подальших дослідженнях владної символіки Київської Русі, а також при читанні спецкурсів.
Результати дослідження апробовані у тезах докладів автора на Всеукраїнській науково-практичної конференції «Українська державність: історія і сучасність» 21 листопаду 2012 р. та Всеукраїнській науково-практичної конференції «Україна і світ: проблеми історії» 29 листопаду 2013 р., а також у статті «Родовий знак Рюриковичів. Щодо питання про зображальний прототип», що опублікована у Віснику Маріупольського державного університету №7-8 за грудень 2013 р.
Структура магістерської роботи обумовлена характером, змістом, метою, завданнями дослідження і ґрунтується на проблемно-хронологічному принципі.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків.
У «Вступі» обґрунтовано актуальність обраної теми, окреслено об'єкт та предмет дослідження, хронологічні та територіальні рамки роботи, мету та завдання дослідження, визначено наукову новину та практичне значення результатів магістерської роботи.
У першому розділі «Історіографія, джерельна база та методологія дослідження» розглянуто стан наукової розробки теми, охарактеризовані усі комплекси використаних джерел та методологія їх дослідження.
У другому розділі «Формування та використання комплексу джерел з проблеми: історіографічні оцінки» вивчений комплекс літератури, що відбиває історію дослідження речових та зображальних джерел зі знаками Рюриковичів, досліджена сукупність поглядів істориків та фахівців спеціальних історичних дисциплін на питання атрибуції княжих емблем, розглянуті основні проблеми, що були підставою для різних підходів визначення родового знаку Рюриковичів.
У третьому розділі «Інтерпретації прообразів зображення знаків: відображення у науковій літературі» досліджені основні підходи істориків щодо вивчення княжих знаків як речових джерел, розглянуто термінологічну проблему у тлумаченні «тризуба» в роботах дослідників, розглянуті основні версії тлумачення знаків Рюриковичів, що існують в історіографії, вивчені основні проблеми, що були підставою для різних підходів у вивченні походження та тлумачення знаків Рюриковичів.
У «Висновках» підведені підсумки роботи, зроблені основні теоретичні висновки стосовно наукових робіт з дослідження походження знаків Рюриковичів. Зроблена оцінка отриманому історіографічному досвіду для сучасності та визначені основні напрямки подальших досліджень проблеми.
«Список використаних джерел та літератури», на які є посилання у роботі, сягає 112 видань.
У «Додатках» наведені ілюстрації до тексту роботи, а також зображення ранніх речових та зображальних джерел зі знаками Рюриковичів або знаків, що опосередковано відносяться до княжих емблем.
Загальний обсяг роботи становить 128 сторінок, з них основного тексту - 101 сторінка.
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Час від часу видавалися узагальнюючи роботи з дослідження княжих емблем. Проте, характерною рисою розвитку історіографії походження знаків Рюриковичів, є те що дослідження здійснювалися лише з окремих напрямків і аспектів цієї проблеми. Походження знаків Рюриковичів не розглядалося як окрема галузь знань, пріоритет у дослідженні знаків віддавався лише їх атрибуції на монетах, печатках, інших речових і зображальних джерелах з княжими емблемами, генеалогічній класифікації. Разом з конкретно-історичними дослідженнями княжих емблем поступово накопичувались і питання історіографії проблеми походження знаків Рюриковичів. Перший історіографічний досвід дослідження проблеми походження знаків Рюриковичів був здійснений лише наприкінці ХІХ ст.
Незважаючи на нечисленність спеціальних історіографічних робіт з дослідження знаків Рюриковичів та їх недостатню відповідність вимогам щодо історіографічних досліджень, автор вважає можливим здійснити аналіз рівня розробленості проблеми з точки зору її хронології та розвитку. Джерела, у яких знайшли відбиток історіографічні аспекти обраної теми, з урахуванням накопичення знань, специфіки концептуальних підходів, особливостей розвитку історіографічної думки, доцільно поділити на наступні групи: роботи ХІХ - першій чверті ХХ ст., дослідження радянської доби та публікації сучасного періоду - з 90-х рр. ХХ ст. до сьогодення.
Перший період (ХІХ - перша чверть ХХ ст.). Цінним історіографічним джерелом з проблеми походження знаків Рюриковичів залишається фундаментальна нумізматична праця І.І. Толстого «Древнейшие русские монеты Великого княжества Киевского. Нумизматический опыт графа Ив. Ив. Толстого», що була видана у 1882 р. в Санкт-Петербурзі накладом лише 100 примірників і з тих пір більше не перевидавалася. Робота І.І. Толстого містить обширний бібліографічний список робіт дослідників давньоруських монет. Метою своєї роботи автор вважав спробу «издать наивозможно полный сборник материала по избранному вопросу, но материала, в основной своей части, критически освещенного и разобранного» [84, с. 130]. І це йому вдалося. І. І. Толстой безперечно довів руське походження усіх розглянутих монет, обґрунтував їх загальну систематизацію і датував межею Х - ХІ ст.ст. [92, с. 194]. За І. І. Толстим, першим карбував монети Владимир Святославич (з 988 до 1015 р.), якому належали золотники і срібники чотирьох типів, останні - Святополк Окаянний (1015-1018) та Ярослав Володимирович (1019-1054) [92, с. 187-194].
Природно, І. І. Толстой не зміг пройти повз гострої і напруженої дискусії, що точилася у науковому середовищі у 60-80-х рр. ХІХ ст. щодо змісту «загадкової фігури». Вивченню монетних знаків, що розбурхували уми дослідників, автор присвятив окрему третю історіографічну главу під назвою «Разные объяснения загадочной фигуры на монетах Великих Князей Киевских» [92, с. 165-186]. На обкладинці своєї книги над портретом київського князя художником-оформлювачем були зображені монетні двозуб і тризуб, зміст яких І.І. Толстому так і залишився незрозумілим [92, с. 165].
Проте, І.І. Толстой детально проаналізував і систематизував усі відомі на той час думки своїх попередників щодо значення тризуба. Він наводить думки про княжі знаки на монетах, версії щодо їх тлумачення і аргументації таких науковців, як М.М. Карамзін (1816), О. Воєйков (1816), С.І. Шодуар (1836), І.П. Сахаров (1842), Я.Я. Рейхель (1843), Я. Я. Волошинський (1853), Т. Ф. Шуберт (1858), Ф. А. Жиль (1858), Б. В. Кьоне (1859), О.О. Кунік (1860), С.Г. Строганов (1860), І. О. Бартоломій (1861), О.С. Уваров (1862), А. Тілезіус фон Тіленау (1864) та ін. [92, с. 165-186]. З цього приводу І.І. Толстой зауважував: «Говорят, что из спора рождается истина; но в данном вопросе эта пословица неприменима, по крайней мере, до сих пор: почти каждое мнение одно за другим опровергалось, но до положительного результата никто не доходил, каждый ограничивался шаткими предположениями, которые в свою очередь не выдерживали критики. Исследователи не согласны между собой не только насчет вида изображенного предмета, но даже рода его» [92, с. 177-178].
І. І. Толстой докладно розглянув усі «за» і «проти» пропонованих версій загадкової фігури і зробив висновок: «что в действительности она представляет - не знаем, но думаем, что первообраз ее, может быть, удастся найти в северной геральдике. Во всяком случае, это должно бать знамя (печать, знак) Киевских великих князей, а потому определить его настоящее значение было бы, в археологическом отношении, очень важно» [92, с. 179-180]. І. І. Толстой поставив питання щодо напрямків подальшого дослідження княжих знаків, які були підхоплені рядом нумізматів, насамперед, О. В. Орєшниковим, і вплинули на розвиток історичної думки щодо походження знаків Рюриковичів на протязі усього ХХ ст. Деякі надовго привернули увагу дослідників, інші не знайшли одностайного вирішення навіть сьогодні.
Другий період (30-і рр. - початок 90-х рр. ХХ ст.). У 1920-30-х рр. колишній професор Санкт-Петербурзького університету, а в еміграції - співробітник Інституту міжнародного права у Гаазі, М. О. Таубе видав за кордоном кілька робіт про «загадковий знак» [88; 89], у яких небезпідставно вважав що розгадка «тризуба» може мати значення не тільки для нумізматики та археології, але й сприяти вирішенню загально-історичних проблем раннього періоду існування Давньої Русі. Узагальнюючи тогочасний стан дослідження питання, М. О. Таубе нарахував не менше 40 дослідників, які намагалися розв'язати загадку цього «сфінкса» (за влучним висловлюванням І.І. Толстого) і пропонували власні версії тлумачення його змісту. Усі існуючі версії він згрупував у 6 тематичних розділів, кожний з яких містив перелік визначень знака, що запропоновані у різний час різними дослідниками.
М.О. Таубе проаналізував стан вивчення княжих знаків і підкреслив, що більшість авторів не додержувалися якогось визначеного метода дослідження питання: «столь удивительное разнообразие мнений не свидетельствует, очевидно, ни об убедительности предлагающихся решений (от которых отказались сами авторы), ни от правильности метода исследования. Во всяком случае, оно заставило ряд ученых отказаться от дальнейших отгадок того, что собственно «знак» собою изображает (in specie), и ограничиться лишь определением его значения (in genеre)» [89, c. 104]. Таким чином, М.О. Таубе методологічно виділив дві проблеми, що на початку дослідження не були настільки очевидними, проте остаточно визначилися на кінець 1930-х рр.: значення знака і зображення знака.
За висновком М.О. Таубе, проблеми у вивченні знаків Рюриковичів пояснюються відсутністю методики їх дослідження. Він вважав, що остання повинна ґрунтуватися на зборі не тільки нумізматичного, але й будь-якого іншого археологічного матеріалу і класифікації його «под двойным углом зрения доказательной исторической последовательности отдельных вариантов знака и их взаимной художественной зависимости. Такая работа должна естественно привести к определению первичной формы знака в России с ясной картиной его дальнейшей эволюции, которая подтверждает его наследственно-родовой характер. Тогда, в связи с анализом всех этих данных и в сравнении с параллельными данными из археологии соседних стран, должен, очевидно, решиться вопрос о времени и месте происхождения прототипа «загадочной фигуры», а также, возможно, и вопрос о предметном ее назначении и внутреннем смысле» [88, с. 120-121].
М.О. Таубе вперше підняв питання про міждисциплінарне дослідження джерел. Тільки таким чином, на його думку, можна з'ясувати первинну форму знака, місце і час його виникнення, призначення і внутрішній зміст. Дослідник закріпив думку про скандинавські корені «загадкового знака», яка вже існувала в історіографії, але не відкидалася ідея і його південного запозичення. На його думку, знак мав якесь магічне значення [88, с. 131-132].
Ґрунтовна робота В. Ю. Січинського «Український національний знак і прапор» (1937), що була видана у Празі, стала підсумком майже двадцятип'ятирічної праці автора. Частина її присвячена дослідженню «тризуба» і є спробою комплексного підходу до вирішення проблеми. Вона складається з п'яти розділів. У першому розділі «Значення Тризуба» автор оглянув літературу з дослідження «тризуба», де згадує роботи І. Бартоломія, М. Грушевського, О. Куніка, М. Таубе, І. Толстого, Б. Ханенка, Л. Цегельського та ін. Брошури О. Пастернака і Т. Скотинського, які були видані у 30-х рр. і спеціально присвячені тризубові, він критикує за використання лише частини опублікованого матеріалу, цінними розвідками «тризуба» називає публікації М. Андрусяка, М. Битинського, М. Міллера. В.Ю. Січинський відзначив, що російська історіографія пояснювала тризуб головним чином скандинавсько-новгородськими впливами з півночі. Дослідник піддав критиці роботи О. Орєшникова, Б. Рибакова та О. Ільїна, які, на його думку, однобічно зводили значення українського «тризуба» лише до особистого чи родового знака власності князів і недооцінювали останній як державний герб чи національний знак [80, с. 8-9]. Він критикує «хибну і примітивну» методу тлумачення знаків виключно на підставі їх зовнішньої схожості. На його думку, для вивчення «тризуба» необхідна ширша база та методологія, що приймає на увагу цілий комплекс культурного процесу даної території.
Другий розділ під назвою «Історичні пам'ятки» містить перелік пам'яток із зображенням «тризуба». В.Ю. Січинський відзначає, що в літературі бракує докладних описів і аналізів тих пам'яток, що є джерелом для всіх питань, зв'язаних з «тризубом». Автор демонструє критичний підхід до вибору матеріалу, що підлягає дослідженню, і докладно вивчає знаки на монетах та інших предметах. Дорікаючи попередникам, В.Ю. Січинський пише, що вивчення монет було незадовільне і, зокрема, піддав критиці ненауковість методів дослідження написів на монетах М. Кондаковим і Б. Кьоне. Вивчаючи археологічний матеріал та елементи знаків на монетах Володимира, дослідник знайшов у них початкову форму «первісного тризуба» та констатував, що «за винятком першого, - всі інші знаки … переходять певну еволюцію» [80, с. 15]. Він справедливо дорікає О. Орєшникову і Б. Рибакову які головним чином вбачали у тризубі лише знаки власності і менш за все державності.
У третьому розділі «Здогади про тризуб» В.Ю. Січинський згадує всі відомі йому припущення про тризуб, що робили багато істориків і аматорів і визначає напрямки впливів грецьких та візантійських орнаментальних стилів в українській стилістиці. Висвітлюючи питання походження знака, В.Ю. Січинський твердо висловлюється проти норманської теорії і спроб деяких дослідників пов'язати з нею походження «тризуба». Спростовує він і намагання деяких дослідників побачити у «тризубі» зображення птаха, який падає головою донизу, що знайдені серед скандинавських малюнків.
Четвертий розділ «Ґенеза тризуба» містить роздуми автора щодо походження тризуба. В.Ю. Січинський знаходить коріння знака київських князів у «триалії» - знаку тризуба грецького бога Посейдона [80, с. 34-36]. В.Ю. Січинський вважав, що крім тризубів понтійської держави, відомо багато інших тризубих знаків, які також походять з Криму або з півдня України. Він робить висновок, що тризуб був знаний як символічний знак найменше, аж до доби ІІ ст. по Хресту [80, с. 38].
У п'ятому розділі «Історичний розвиток тризуба» автор комплексно розглядає історію його дослідження. Цей розділ він доповнює мапою «Топографія тризуба на Україні». Торкаючись європейського впливу на витоки тризуба, В.Ю. Січинський піддає критиці російську історичну науку за недооцінку ідеї «трьох зубів» і значення впливу античної і візантійської культур на історичний розвиток Північного Причорномор'я як території, що межувала з давньоруськими землями [80, с.40-42]. Головний висновок автора - генетично український «тризуб» веде свій початок з Греції.
О.М. Іоаннисян (1983) у статті «Родовые знаки древнерусских князей Х-ХІІІ вв. (литература и источники)» розглянув стан дослідження в історіографії походження, семантики та призначення знаків Рюриковичів. Дослідник підкреслив, що усі княжі знаки мали двозубу або тризубу основу, проте у кожного князя була його власна різновидність знака. Він скорочено оглянув роботи О.В. Орєшникова [61; 62] з розробки теорії родового успадкування княжих знаків, Б.О. Рибакова [70], який значно розширив їх джерельну базу і вважав знаками власності, капітальну працю з сфрагістики В.Л. Яніна [109], який вважав знаки Рюриковичів геральдичними емблеми князів. Автор відзначив, що в останній час спостерігаються тенденції вважати знаки Рюриковичів княжими гербами і на цій підставі робити висновки про те, що геральдична система склалась на Русі ще у Х ст.
Підводячи підсумки стану дослідження проблеми, О.М. Іоаннисян підкреслює, що в історіографії єдиною спробою пояснити походження і семантику знаків Рюриковичів є стаття О.М. Рапова «Знаки Рюриковичей и символ сокола» [69], який «видит в них связь со стилизованным изображением сокола» [24, с.110] як давнім «тотемом рода, от которого происходила княжеская семья» [69, с.69]. За висновком автора, в історіографії досі остаточно не з'ясоване важливе питання про вид знака: родовий знак чи знак власності? Класифікація знаків Рюриковичів ще остаточно не розроблена, атрибуція багатьох знаків не може вважатися безперечною, а інші знаки зовсім не атрибутовані. На думку О.М. Іоаннисяна, подальші дослідження вимагають вирішення також питання походження і семантики знаків. «Только при условии решения этих проблем можно будет ставить вопрос о сложении древнейшей русской геральдической системы» [24, с. 111]. В останні роки знаки Рюриковичів як найдавнішу геральдичну систему Русі активно намагається представити С.В. Бєлєцький [6, с.431, прим.1].
К.Ю. Гломозда і Д.Б. Яневський у статті «Історичні гербові відзнаки та прапорові барви України» (1990), яка була опублікована у найвпливовішому історичному виданні, розглянули найважливіші версії щодо призначення, ґенези та походження знаків Рюриковичів, що існують в історіографії [14]. Автори викладають традиційні для радянської історичної науки теорії розвитку цього знаку за роботами О.В. Орєшникова, Б.О. Рибакова і В.Л. Яніна. Вони згадують гіпотезу А.А. Молчанова про використання княжою адміністрацією геральдичних підвісок зі знаками Рюриковичів ще на початку Х ст. як вірчих знаків у зовнішньополітичній та торгівельній діяльності; розглядають спробу В.С. Драчука виявити спорідненість давньоруських княжих знаків з системами символів античного світу, у сарматів і боспорських царів; згадують поширену версію О.М. Рапова щодо ототожнення знаків Рюриковичів з ймовірним родовим тотемом у вигляді сокола тощо. Дослідники дійшли висновку, що вкрай мінливі індивідуальні княжі знаки не дозволяють вважати їх справжніми гербами, характерними для середньовічних європейських монархів. На їхню думку, «постiйна боротьба за великокнязiвський стiл, виникнення ворогуючих угрупувань перешкодили тому, щоб iндивідуальнi знаки окремих князiв претендували на загальноруське значення» [14, с. 46].
К.Ю. Гломозда і Д.Б. Яневський констатували, що «проблема походження, семантики i призначення так званих «знаків Рюриковичів» належить до найменш розроблених в iсторичнiй науцi питань, хоч певна історіографія з нього існує [посилання на роботу О.М. Іоаннисяна (1983) - авт.] ... Безперечним здавалося лише одне: це - родовий знак князів з династії Рюриковичів. Проте й остання теза нині потребує явного коригування» [14, c. 47]. Вважалося, що роботи К.Ю. Гломозди і Д.Б. Яневського відповідають на всі головні питання, що пов'язані з історією та значенням княжих знаків. Вони суттєво вплинули як на поширення історичних знань про ці знаки, так і на розвиток тогочасної української історичної думки щодо походження, ґенези та змісту тризуба.
Третій період (90-і рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст.). На початку 90-х рр. ХХ ст. політизація «тризуба» Володимира Великого у зв'язку з відродженням національної символіки України призвела до зниження наукового рівня вітчизняних робіт про «тризуб» і сприяла виникненню все більш оригінальних дослідницьких побудов і фантастичних тлумачень «тризуба» [5, с. 173-174; 82, с. 17]. Намагаючись подолати колишні ідеологічні табу, дослідники за інерцією починали відкидати і логіку узагальнень історичної інформації про знаки Рюриковичів, вважаючи адекватними лише альтернативні підходи.
Науковий стан дослідження проблеми у цей період докладно розглядається у монографії О.Ф. Бєлова і Г.І. Шаповалова «Український тризуб: історія дослідження і історичний реконструкт» (2008). За їх оцінкою, публікації К.Ю. Гломозди і Д.Б. Яневського, В.І. Сергійчука, Б.З. Якимовича були, «безумовно, якісною спробою виконати замовлення політичних сил, що успішно перебирали владу у свої руки». Вони задовольняли інтерес широкого загалу українського суспільства, проте «не давали відповіді на запитання: звідки і як з'явився тризуб на території України і що він позначає?» [5, с. 173], а перші вітчизняні науково-популярні публікації головним чином викладали лише положення попередніх робіт радянських та українських істориків [5, с. 112].
В результаті поєднання наукової інформації із оглядових публікацій в академічних виданнях, що не містили відповідей на головні запитання щодо походження «тризуба», з ненауковою концепцією В. Шаяна [103], автора з Канади, про «триєдність і трисутність» з'являється офіційно проголошена псевдонаукова спрощена і примітивна «концепція про глибинну суть» українського тризуба [5, с. 173].
В серпні 1991 р. у Києві відбулась наукова конференція «Історичні традиції української символіки». За її матеріалами газета «Голос України» опублікувала статтю «Яка символіка традиційна», що була підписана 23 депутатами і вченими. У статті була висловлена «найімовірніша версія» тлумачення українського «тризуба»: «тризуб, родовий знак Рюриковичів, очевидно, символізує триєдність та тривимірність світу, історичний зв'язок трьох поколінь в огляді одного людського життя, що пізніше трактовано християнством як єдність Бога-отця, Бога-сина і Бога-духа святого, є й уособленням для нас соборності українських земель» [20, с. 3].
Через 17 років науковий рівень цього своєрідного «меморандуму» серпневої конференції 1991 р., який відбивав тогочасну вітчизняну історичну думку, О.Ф. Бєлов і Г.І. Шаповалов охарактеризували як «неоднозначний» [5, с. 115]. Але саме завдяки цим уявленням у науковому середовищі і політичним настроям у національно-демократичних громадських рухах України 19 лютого 1992 р. відбулося історичне засідання Верховної Ради України, на якому після розгляду питання «Про Державний герб України» золотий Тризуб на синьому тлі як елемент Великого Державного Герба був затверджений Малим Державним Гербом України [67].
О.Ф. Бєлов і Г.І. Шаповалов характеризують цей період поглибленням кризи української радянської історичної науки, який починається радикальним переглядом оцінок уявлень щодо «тризуба», і розглядають роботи науковців і аматорів, що писалися з кон'юнктурних міркувань, створювались на нетворчих запозиченнях та спрощеннях попередників, а часто і взагалі на ненаукових позиціях (О.А. Братко-Кутинський, А.Г. Луців, О.Я. Козуля, О.М. Хмельовський, Р. Фурдуй, О.П. Черних та ін.).
У публікаціях А.Л. Сокульського, О.С. Кучерука, Г. Лозко «тризуб» розглядався як філософсько-символічний знак «триденс», який відбиває триєдність світобудови, чи «тридент» - магічне число три, яке несе у собі сакральне значення, зв'язане з троїстим характером верховної влади і є одним з архетипів людської цивілізації тощо. Автори звинувачують деяких дослідників (В. Баленок, А. Желєзний, В. Кір'язов, Н. Соболєва), у публікаціях яких спостерігались спроби відмовити українцям у їх історичному праві мати «тризуб» у якості національно-державного герба на підставі того, що його використовували інші давні та прадавні культури [5, с.174]. Проте, на їх думку, роботи Г. І. Шаповалова і В. І. Стависького [87] «характеризують новизна, глибинний науковий пошук і продовження кращих традицій першого і другого періодів дослідників Київської Русі» [5, с. 173].
Провідний фахівець з дослідження знаків Рюриковичів А. А. Молчанов у роботі «Знаки Рюриковичей: итоги и проблемы изучения» (2005) узагальнює результати дослідження знаків, викладає стан вивчення, висвітлює проблеми джерельної бази, першочергові завдання та проблеми, що стоять перед дослідниками княжих емблем на початку ХХІ ст. [52]. А.А. Молчанов згадує роботи кількох поколінь радянських істориків (В.С. Драчука, М.П. Ліхачова, О.В. Орєшнікова, Б.О. Рибакова, В.Л. Яніна, С.О. Яценко), завдяки яким визначені територіальні та хронологічні межі обігу і сфера застосування знаків Рюриковичів, з'ясовано, що їх еволюція зумовлена системою успадкування, що існувала ще у боспорській та аланській традиціях тощо. Автор висловлює думку, що знаки Рюриковичів обслуговували аналогічні сфери життя суспільства, які існували у сусідніх степових народів [52, с. 253], і будує загальну модель зародження и розвитку тамги Рюриковичів аж до її зникнення у середині ХІІІ ст. [52, с. 263-265].
А.А. Молчанов піддає критиці версії походження княжих знаків, які пропонують В.І. Кулаков, О.М. Рапов, М.П. Сотникова, А.Л. Хорошкевич, Г.І. Шаповалов, С.С. Ширинський та ін. Критикує С.В. Бєлєцького, який намагається вкрай деталізувати правила наслідування знаків, за якими відбувалося змінення тамг від одного індивідуального варіанту до іншого. Він робить висновок, що всі складності у дослідників виникають з-за відсутності цілком надійної вихідної бази даних.
На думку А.А. Молчанова, вкрай важливе значення має введення до наукового обігу нових речових та зображальних джерел зі знаками Рюриковичів, поглиблене вивчення раніше відомих джерел за використанням сучасних методів комплексного джерелознавства. А.А. Молчанов відзначив, що до зображень знаків Рюриковичів на монетах і печатках примикають ті ж емблеми, що зустрічаються на куфічних монетах, свідчення про які ретельно збирають археологи і нумізмати. На думку дослідника, саме тут виявляються ранні варіанти нак
Походження знаків Рюриковичів магистерская работа. История и исторические личности.
Реферат по теме Коррекция фигуры средствами физического воспитания
Передача буквами фонемного состава слов и морфем
Реферат: Дифференциация и интеграция знаний
Эссе Обществознание Сколько Баллов 2022
Реферат по теме Формы микроэлементов меди и цинка в почве
Курсовая Работа На Тему Собственность
Составление Эссе Мой Стиль Педагогического Общения
Курсовая Работа На Тему Мировое Хозяйство: Закономерности Формирования, Тенденции И Проблемы Развития
Реферат: Психология Юнга. Скачать бесплатно и без регистрации
Тема Реферат По Математике
Мини Сочинение На Тему Зачем Я Учусь
Курсовая работа по теме Окказионализмы в языке средств массовой информации
Реферат: Толстой Детство. Отрочество. Юность. 3
Реферат: Индия. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Торгово-экономическое сотрудничество между Монголией и Российской Федерацией
Реферат: Imagery In Macbet 2 Essay Research Paper
Контрольная Работа На Тему Электрический Расчет Бытовых Электроприборов
Реферат: Учет депозитарных операций
Курсовая работа: Сравнительный анализ основных моделей корпоративного управления
Реферат На Тему Психологическое Воздействие В Профессиональной Деятельности Следователя
Условия жизни на планете Земля - Биология и естествознание реферат
Дознание как форма предварительного расследования - Государство и право курсовая работа
Проблема метода и жанра в журналистском эксперименте (на материале "Литературной газеты" 1970-х годов) - Журналистика, издательское дело и СМИ дипломная работа