Особливості регулювання сектору сільськогосподарської продукції в рамках міжнародних організацій - Международные отношения и мировая экономика курсовая работа

Главная

Международные отношения и мировая экономика
Особливості регулювання сектору сільськогосподарської продукції в рамках міжнародних організацій

Історичний розвиток міжнародної торгівлі від минулого до сьогодення. Особливості регулювання сектору сільськогосподарської продукції в рамках СОТ, ФАО і ЄС. Дослідження сучасного стану експортно-імпортних операцій із агропромисловою продукцією в Україні.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1. ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН У РЕГУЛЮВАННІ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ
1.1 Загальний огляд системи регулювання міжнародної торгівлі
1.2 Історичний розвиток міжнародної торгівлі: від минулого до сьогодення
2. СВІТОВИЙ ДОСВІД У РЕГУЛЮВАННІ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ С/Г ПРОДУКЦІЄЮ
2.1 Регулювання торгівлі с/г продукцією в рамках СОТ
2.2 Регулювання торгівлі с/г продукцією в рамках ФАО
2.3 Регулювання торгівлі с/г продукцією в рамках ЄС
2.4 Загальносвітові тенденції розвитку ринку сільськогосподарської продукції
3. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ С/Г ПРОДУКЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ УКРАЇНОЮ МІЖНАРОДНИХ РЕГУЛЯТОРНИХ МЕХАНІЗМІВ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ С/Г ПРОДУКЦІЄЮ
3.1 Стан зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією України
3.2 Особливості застосування Україною норм ГАТТ/СОТ у регулюванні міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ
Практично проблема продовольства для людини існувала завжди. Це одна з найдавніших глобальних проблем. Голод як крайній її прояв і величезне соціальне лихо знекровлював людей і в давнину, і в середні віки, і в нові, й навіть у новітні часи.
Більшість дослідників убачають у продовольчій проблемі багатопланове явище, яке справляє вплив на всі сторони суспільства і тому має розглядатися у взаємозв'язку з економічною системою, політичним ладом, національними традиціями господарювання тощо.
В умовах інтеграції України у світовий економічний простір особливого значення набуває розширення участі у міжнародному поділі праці та пошук стійких ніш у світовій економіці. Враховуючи ту обставину, що однією з провідних галузей міжнародної спеціалізації країни є агропромислове виробництво, зміцнення позицій на світовому ринку агропромислової продукції є одним із першочергових завдань держави.
Метою курсової роботи є висвітлення особливостей регулювання сектору сільськогосподарської продукції в рамках міжнародних організацій
Відповідно до поставленої мети визначені наступні завдання :
· окреслити теоретичні засади регулювання експортно-імпортної діяльності в аграрному секторі;
· дослідити систему діяльності ГАТТ/СОТ на ринку сільськогосподарської продукції;
· розглянути діяльність Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) на ринку сільськогосподарської продукції;
· розглянути механізми регулювання ринку сільськогосподарської продукції в рамках Європейського союзу;
· проаналізувати сучасний стан експортно-імпортних операцій із агропромисловою продукцією в Україні;
· розглянути особливості регулювання нормами ГАТТ/СОТ ринку сільськогосподарської продукції України.
Об'єктом дослідження є сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією та особливості здійснення зовнішньоторговельної політики в аграрному секторі економіки.
Предметом дослідження є аналіз розвитку системи ГАТТ/СОТ та діяльності міжнародних організацій у регулюванні міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією.
В економічній теорії основоположні проблеми стратегії і тактики державних регуляторних концепцій як чинників розвитку міжнародної торгівлі досліджувалися у працях Д.Гелбрейта, Д.Кейнса, А.Маршалла, С.Мілля, Д.Рікардо, П.Самуельсона, А.Сміта, М.Туган-Барановського, М.Фрідмена, Ф.Хайєка. Вивченню впливу торговельної лібералізації на формування глобальної системи регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією, визначенню ролі та цілей ефективного використання внутрішньої політики підтримки аграрного сектора, тарифного та нетарифного регулювання в країнах-членах СОТ присвячені роботи таких зарубіжних вчених як: К.Андерсен, Д.Грінфілд, Д.Джонсон, Т.Джослінг, З.Драбек, І.Дюмулен, І.Іванова, Н.Карлова, П.Конендріс, Є.Крилатих, С.Лерд, Ю.Ліль, Д.Мелор, Р.Мюллер, Д.Попп, Є.Сєрова, С.Тангерман та ін.
Сучасні тенденції формування політики державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, виробництва і торгівлі сільгосппродукцією, адаптації національного аграрного сектора до викликів процесу глобалізації щодо сталого розвитку викладені у роботах вітчизняних вчених І.Бураковського, В.Власова, А.Гайдуцького, В.Губені, Т.Осташко, Б.Пасхавера, О.Онищенка, О.Могильного, В.Трегобчука, А.Філіпенка. Вагомий внесок у дослідження проблематики регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією в системі правил ГАТТ/СОТ, наслідків реформування національної регуляторної політики в контексті вступу України до цієї організації зробили такі українські автори: В.Андрійчук, О.Бородіна, С.Зоря, Ю.Лузан, В.Пятницький, О.Оніщук, С.Осика, П.Саблук, Т.Циганкова, О.Штефанюк, В.Мовчан, І.Кобута, О.Шубравська.
Для вирішення поставлених у роботі завдань використано загальноприйняті методи наукового пізнання та дослідження зовнішньоторговельної діяльності.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності, статистична інформація Державного комітету статистики України, дані Міністерства аграрної політики України, інформаційні матеріали Світової організації торгівлі, Продовольчої та сільськогосподарської організації (ФАО) та інших організацій ООН, Європейської комісії, а також матеріали досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, опубліковані у періодичних виданнях та розміщені в мережі Інтернет.
1. ІСТОРИЧНИЙ РЕТРОСПЕКТИВА РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН У РЕГУЛЮВАННІ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ
1.1 Загальний огляд системи регулювання міжнародної торгівлі
На сьогоднішній день тема продовольства, продовольчої безпеки та запасів як ніколи виноситься на першу шпальту. Необхідність обговорення нагальних питань по темі раціонального ведення сільського господарства, перерозподілу продовольчих ресурсів та їх багатосторонньому обміну в результаті міжнародної торгівлі зумовлена демографічним бумом, який, за різними підрахунками досягне до 2050 року 9,2 мільярда людей, а також різними екологічними проблемами, що ставлять під загрозу оптимізацію та раціоналізацію ведення сільського господарства в різних регіонах світу, а як наслідок, порушують рівновагу на світовому ринку торгівлі товарами. [17]
Наразі існує велика кількість інструментів та механізмів сприяння розвитку торгівлі на різних рівнях: державному, регіональному, міжнародному. Ці інструменти покликані полегшити пересування товарних потоків, а звідси прискорити товарообіг. При цьому уніфікація рівнів митного захисту не означає відмови від державного регулювання. Проте, система регулювання товарообігу стає більш гнучкою, завдяки використанню новітніх засобів захисту національних виробників та споживачів. Протекціонізм набуває специфічного регіонального характеру. Відбувається створення нових і розширення старих інтеграційних угрупувань. Наприклад, висновок на базі Ломейських угод в 70-і роки з ЄС означав надання пільгового режиму оподаткування одній групі країн, що розвиваються на відміну від інших, які наслідували тенденцію європейського інтеграційного процесу. І цей приклад не поодинокий: все частіше створюються нові замкнуті економічні угруповання в країнах Африки, Азії та Латинської Америки. [46]
В результаті поступово відбувається завуальована відмова від принципу рівності учасників ЗЕД. Нові угруповання здійснюють лібералізацію обміну, тобто відмовляються від прямого експортного субсидування і дотування.
Поєднання вільної торгівлі та протекціонізму ? невід'ємна риса зовнішньоекономічної політики сучасної держави. Причому форми і пропорції такого поєднання в кожен конкретний момент визначаються суто прагматичними національними інтересами країни. Їх пріоритет безперечний, хоча виявляється він у кожному окремому випадку в різних формах і різного ступеня. Зрозуміло, що США володіють значно більшими можливостями реалізації своїх національних інтересів, ніж країни, економічно і політично залежні від них. Кожна держава, виходячи зі своїх завдань і можливостей, розробляє зовнішньоекономічну політику, але будь-яка держава переслідує при цьому насамперед захист від іноземної конкуренції соціально значущих галузей, нездатних це витримати. [44]
Державне зовнішньоторговельне регулювання може мати два взаємопов'язані напрями. З одного боку, це регулювання імпорту з метою захисту внутрішнього ринку та вітчизняних виробників від іноземних товарів. З іншого ? заохочення експорту, підвищення конкурентної спроможності вітчизняних товарів на зовнішньому ринку в цілях експортної експансії, завоювання нових ринків. Співвідношення цих двох напрямків може змінюватися залежно від економічної та політичної ситуації і конкретних відносин між країнами або групами країн.
Інструменти зовнішньоторговельного регулювання, як правило, ділять на дві групи.
Перша група ? митні мита (тарифи). Це традиційні і найбільш активно застосовувані засоби державного регулювання зовнішньої торгівлі: імпортні (фіскальні та протекціоністські), експортні та транзитні мита. Механізм їх застосування досить простий: одиниця виміру ввезених товарів або одиниця декларованої імпортером вартості товару обкладається податком у вигляді мита, що призводить до подорожчання ввезених товарів на внутрішньому ринку.
Друга група інструментів державного регулювання ? нетарифні обмеження (або так звані нетарифні бар'єри). До них відносять: адміністративна заборона на імпорт; кількісні обмеження (так зване квотування); введення стандартів охорони здоров'я, безпеки, екологічності, встановлення рівня мінімальної ціни; введення правил з розфасовки і маркування; і т.д. [53]
Таким чином, держава, використовуючи різноманітний інструментарій регулювання обсягу товарних потоків з країни і в країну, домагається певних результатів у загальній економічній політиці.
Регулювання зовнішньої торгівлі здійснюється: економічною політикою країни, за двосторонніми домовленостями держав, в рамках регіональних союзів, на багатосторонній основі.
В умовах глобалізації економіки все більшого поширення набуває багатостороннє регулювання зовнішньоторговельної діяльності, здійснюване міжнародними економічними організаціями.
Багатостороннє регулювання здійснюється: в рамках інтеграційних об'єднань, зокрема Європейського союзу; на основі міжнародних товарних угод і картелів виробників і експортерів (типу ОПЕК).
Регулювання міжнародної торгівлі здійснюється також спеціалізованими міжнародними організаціями ? Світовою організацією торгівлі (СОТ) та Конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД).
Більше тридцяти держав мають статус спостерігача в СОТ. Переважна більшість з них знаходяться на різних стадіях процесу приєднання до СОТ. Крім того, статус спостерігача в СОТ мають близько 60 міжнародних організацій, зокрема МВФ, Світовий банк, ОЕСР, різні підрозділи ООН, регіональні угруповання, товарні організації. [27]
1.2 Історичний розвиток міжнародної торгівлі: від минулого до сьогодення
У міру розвитку світової торгівлі все більш актуальним ставало питання участі держави в цьому процесі. На сьогодні історично сформувалися і реалізуються дві концепції державного ставлення до світовій торгівлі: протекціонізм та фритредерство. У реальному житті держава у своїй зовнішньоторговельній політиці змушена створити елементи як протекціонізму, так і фритредерства. Так чи інакше, але сьогодні держава повинна не тільки проголошувати концепцію своєї політики у зовнішній торгівлі, а й реально здійснювати заходи щодо її реалізації, використовуючи різні інструменти.
Ідея протекціонізму в зовнішній торгівлі сформульована меркантилістами ще в XV-XVII ст. Суть її полягає в наступному: в інтересах власного національного виробництва держава активно регулює зовнішню торгівлю, всіляко заохочуючи експорт та обмежуючи імпорт. [38]
У період промислової революції широко поширилася концепція вільної торгівлі ? фритредерство. Згідно їй держава проводить політику лібералізації зовнішньої торгівлі, відкриваючи внутрішній ринок для іноземних товарів, капіталу і робочої сили. Така зовнішньоторговельна політика держави була характерна, наприклад, для Франції XVII ст. та Англії XIX ст., де відбувся перехід від протекціонізму до політики вільної торгівлі. [38]
На сучасному етапі, беручи початок у XX ст., у торговельній політиці держав прослідковуються два напрями: протекціонізм та лібералізація. В той чи інший період розвитку переважає один з цих напрямів. Якщо в 50-60-ті роки спостерігались тенденції до лібералізації, в 70-80-ті відбувся новий сплеск протекціонізму, то нині панує тенденція до лібералізації світової торгівлі, тобто ослаблення або повне усунення перешкод на шляху міжнародних товаропотоків, з одного боку, і використання нових технологій прихованого протекціонізму, таких як добровільні кількісні обмеження експорту, ? з іншого. [45]
Природно, що в умовах сучасного світового господарства регулювання міжнародної торгівлі набуло ще більшого значення. Здійснюють його різними шляхами і способами. Широке поширення отримали, наприклад, різного роду бартерні угоди, що передбачають обмін товарами за еквівалентом їх вартості без участі грошових коштів. На такі зустрічні угоди нині припадає вже від 20 до 40% всієї світової торгівлі. Те ж можна сказати і про міжнародний маркетинг - систему управління виробничо-збутовою діяльністю підприємств і фірм, заснованої на вивченні споживчого попиту в різних країнах. Це означає, що поряд з локальним і національним маркетингом став поширюватися і міжнародний маркетинг. А деякі фахівці вже виокремлюють з нього глобальний маркетинг, при якому та чи інша компанія починає орієнтуватися на потреби світового ринку (це стосується, наприклад, японських та південнокорейських фірм, що виробляють побутову електроніку). [46]
Зберігає своє регулююче значення і така стара форма міжнародного ринку, як товарна біржа, на якій реалізацію продукції виробляють без реальної наявності товару, способом так званого подвійного аукціону. Товарні біржі призначені для оптової торгівлі масовими, переважно паливно-сировинними і продовольчими товарами (нафтою, нафтопродуктами ,чорними і кольоровими металами, дорогоцінним камінням, зерном, цукром, кавою, какао, бавовною, вовною, каучуком, деревиною і т.д.). Також вони можуть брати участь і в купівлі-продажу виробів обробної промисловості. За характером торгівлі товарні біржі бувають універсальними і спеціалізованими. Як важливий елемент інфраструктури світового ринку вони отримали найбільший розвиток у Північній Америці і в Західній Європі. [55]
США здавна мають репутацію найбільшої біржової країни світу, яка тримає першість і за обсягом укладених контрактів, і по загальній постановці біржової справи. Найбільший біржовий центр в США ? Чикаго, де знаходиться найстаріша в країні товарна біржа і діють спеціалізовані біржі по бавовні і рису. Другий за значенням біржовий центр США ? Нью-Йорк. Його товарна біржа займається переважно поставками нафти і природного газу. У Нью-Йорку відбуваються також угоди з купівлі продажу зерна, цукру, кави, бавовни, хутра. У Західній Європі головним біржовим торговим центром був і залишається Лондон, відомий своїми біржами металів, дорогоцінних каменів, а також хлібною біржею і біржами з купівлі-продажу каучуку і бавовни. З інших біржових центрів цього регіону можна назвати Амстердам, Антверпен, Роттердам, Гамбург, Франкфурт-на-Майні, Копенгаген. А в інших регіонах світу своїми товарними біржами виділяються Індія (бавовняна в Мумбаї, каучукова в Колкаті), Канада (хлібна у Вінніпезі), Австралія (хлібна в Мельбурні), Єгипет (бавовняна в Олександрії). [47]
Великий регулюючий вплив на міжнародну торгівлю мають багато торговельних ( торгово-економічних) організацій.
Серед них є організації, побудовані не за регіональним принципом і мають нерідко глобальне охоплення. Це в першу чергу Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), членами якої є 194 держави. Це і Міжнародна митна організація (ММО), Міжнародна торгова палата (МТП). Міжрегіональний характер мають також вже Організація міжнародного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК). Але ще більше число таких організацій відноситься до регіональних. Серед них окремо слід виділити організації, що знаходяться під егідою ООН ? економічні комісії ООН для Європи (ЄЕК), для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО), для Латинської Америки і Карибського басейну (ЕКЛАК), для Африки (ЕКА), а також провідні інтеграційні регіональні угруповання (ЄС, НАФТА, АСЕАН, ЛАМ). Але крім них існують ще багато регіональних торговельних та митних союзів та спільних ринків ? в Африці та Латинській Америці їх по чотири, а в АТР ? десять. [62]
Незважаючи на велике значення перерахованих організацій в умовах зростаючої інтернаціоналізації світового господарства і зростання міжнародної торгівлі для її багатостороннього регулювання найважливішим рішенням в історичній ретроспективі було створення спеціального глобального органу ? Світової організації торгівлі (СОТ).
2. СВІТОВИЙ ДОСВІД У РЕГУЛЮВАННІ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ С/Г ПРОДУКЦІЄЮ
2.1 Регулювання торгівлі с/г продукцією в рамках ГАТТ/СОТ
Відповідно з основоположними положеннями ГАТТ торгівля між країнами має здійснюватися на основі принципу найбільшого сприяння (ПНБ), тобто в торгівлі країн-членів ГАТТ встановлюється режим найбільшого сприяння (РНБ), що гарантує рівність і недискримінацію. Проте одночасно були встановлені винятки з ПНБ для країн, що входять в економічні інтеграційні угруповання; для країн ? колишніх колоній, які перебувають з колишніми метрополіями в традиційних зв'язках; для прикордонної і каботажної торгівлі. За приблизними підрахунками на долю винятків припадає не менше 60% світової торгівлі готовою продукцією, що позбавляє ПНБ універсальності.
ГАТТ визнає як єдино прийнятні засоби регулювання міжнародної торгівлі митні тарифи, які ітеративно (від раунду до раунду) знижуються. В даний час їх середній рівень становить 3-5%. Але й тут є винятки, що дозволяють використовувати нетарифні засоби захисту (квоти, експортні та імпортні ліцензії, податкові пільги). До них віднесені випадки застосування програм регулювання сільськогосподарського виробництва, порушення платіжного балансу, здійснення програм регіонального розвитку і допомоги.
ГАТТ містить принцип відмови від односторонніх дій і прийняття рішень на користь переговорів і консультацій, якщо такі дії (рішення) можуть призвести до обмеження свободи торгівлі. [37]
ГАТТ ? попередниця СОТ ? приймала свої рішення на переговорах-раундах всіх членів угоди. Всього їх пройшло вісім (враховуючи Дохійський раунд ? дев'ять). Найбільш значимі рішення, якими СОТ керується у регулюванні міжнародної торгівлі до теперішнього часу, були прийняті на восьмому Уругвайському раунді (1986-1994 рр.). Цей раунд ще більше розширив коло питань, регульованих СОТ. У нього була включена торгівля послугами, а також програма скорочення величини митних зборів, активізації зусиль з регулювання МТ продукцією окремих галузей (в тому числі сільського господарства) та посилення контролю за тими напрямками національної економічної політики, які впливають на зовнішню торгівлю країни.
Було прийнято рішення про ескалацію митних зборів у міру підвищення ступеня обробки товарів при зниженні мит на сировину та ліквідації їх на деякі види алкогольних напоїв, будівельного і сільськогосподарського обладнання, офісні меблі, іграшки, фармацевтичні товари ? всього на 40% світового імпорту. Була продовжена лібералізація торгівлі одягом, текстилем і сільськогосподарськими товарами. Але останнім єдиним засобом регулювання визнані мита. [56]
В області антидемпінгових заходів були прийняті поняття законні субсидії і прийнятні субсидії, до розряду яких віднесені субсидії, спрямовані на охорону навколишнього середовища та регіональний розвиток за умови, що їх розмір становить не менше 3% загальної величини імпорту товару або 1% його загальної вартості. Всі інші віднесені до незаконних та їх застосування в зовнішній торгівлі заборонено. [56]
До числа питань економічного регулювання, які впливають на зовнішню торгівлю опосередковано, Уругвайський раунд відніс вимоги про мінімальний експорт товарів, обов'язкове використання місцевих компонентів і ряд інших.
Становлення СОТ завершило майже півстолітню історію спроб створення багатосторонньої установи з питань торгівлі та розвитку. Успішність створення подібної міжнародної установи з питань світової торгівлі має ряд причин:
· об'єктивна потреба, що виникла внаслідок збільшення числа країн ? активних учасників світової торгівлі (з декількох десятків в 40-х роках до понад 200 наприкінці XX сторіччя) ;
· поява і розвиток проблем, які за своєю природою могли бути дозволені тільки на основі багатостороннього підходу;
· глобалізація світової економіки, яка передбачає зростання обсягу та ускладнення номенклатури міжнародного обміну товарами і послугами, поява міжнародного коопераційного виробництва, зростаюча залежність усіх країн від міжнародного обміну товарами і послугами. [52]
Уругвайський раунд прийняв рішення про створення СОТ, що стала правонаступницею ГАТТ і зберегла його основні положення. Але рішення раунду доповнили їх завданнями забезпечення свободи торгівлі не тільки за рахунок лібералізації, а й шляхом використання так званих ув'язок. Сенс ув'язок полягає в тому, що будь-які рішення держави про підвищення тарифу приймаються одночасно (в ув'язці) з рішенням про лібералізацію імпорту інших товарів. [44]
СОТ не входить в сферу діяльності ООН. Це дозволяє їй проводити власну незалежну політику і контроль за діяльністю країн-учасниць щодо дотримання прийнятих угод.
У міжнародній торговельній системі розглядається два підходи щодо регулювання. В системі і праві СОТ вони отримали назви, відповідно: горизонтального підходу і вертикального підходу.
Горизонтальний підхід охоплює елементи, які є загальними для всієї міжнародної торгової системи в цілому. Горизонтальний підхід проявився у створенні самої СОТ.
Вертикальний підхід, який можна було б назвати секторальним, проявляється у створенні особливих правових режимів в окремих сферах міжнародної торгівлі.
Секторальний підхід проявляється в укладенні великого числа як багатосторонніх угод, так і багатосторонніх угод з обмеженим числом учасників (які, втім, знаходяться за межами системи СОТ). [52]
Секторальні угоди являють собою особливу важливість, оскільки вони інтегрують в систему СОТ області, які були поза системи ГАТТ (наприклад, торгівлю сільськогосподарськими та текстильними товарами), а також нові сфери (такі як послуги, інвестиції або права на інтелектуальну власність) в тій мірі, в якій вони пов'язані з міжнародними торговими угодами.
У сучасній світовій торгівлі СОТ зайняла своє особливе місце. Правовий комплекс, що лежить в основі СОТ, визначає правові умови, на базі яких здійснюється зовнішня торгівля товарами і послугами, побудовані системи державного регулювання зовнішньої торгівлі більшості країн світу, і функціонує те, що може бути названо світовою торговельною системою. За межами системи і права СОТ також має місце диференціація правових режимів.
У ряді випадків багатостороннє регулювання в міжнародній торговій системі здійснюється, наприклад, самостійними ? не входять в пакет СОТ ? угодами, що стосуються окремих товарних ринків. Такі угоди отримали узагальнену назву міжнародних товарних угод.
Мета цих угод ? регулювати транснаціональні ринки товарів, забезпечити їх стійкість, узгодити інтереси країн-експортерів та країн-імпортерів, встановивши належне співвідношення між попитом і пропозицією шляхом застосування системи квот, стабілізаційних запасів, гарантованих зобов'язань на купівлю та продаж. На основі ряду товарних угод (по цукру, каві, какао, каучуку) створені відповідні міжнародні органи. [19]
Участь в СОТ дає країнам такі переваги:
1) захищає від дискримінації між тортовими партнерами;
2) передбачає взаємне надання режиму найбільшого сприяння відносно експортних, імпортних, транзитних операцій і пов'язаних з ними мит і зборів. Цей принцип забезпечує ідентичне ставлення до всіх партнерів. Якщо дві країни домовляються взаємно скоротити мито або будь-яку іншу форму захисту, то ця поступка повинна бути негайно перенесена на інші країни, що входять до СОТ. Аналогічно, якщо в цілях захисту національної економіки країна приймає обмежувальні заходи, то вони поширюються на всіх її партнерів без будь-якої дискримінації (на практиці з цього принципу робиться виняток на користь країн);
3) передбачає взаємне надання національного режиму, тобто рівного підходу до товарів імпортного та вітчизняного виробництва щодо внутрішніх податків і зборів, а також правил, що регулюють внутрішню торгівлю. Національний режим стосовно товарів і послуг іноземного походження означає, що, після того як до них застосовані заходи зовнішньоторговельного регулювання, вони з'являються у внутрішньому торговельному обороті країни на тих же підставах, що і національні товари та послуги. При їх оподаткування, інспекції якості, транспортуванні, реалізації та споживанні не повинно вводитися ніяких спеціальних правил, які ставили б їх у невигідне становище порівняно з вітчизняною продукцією. Забороняється, зокрема, встановлення більш суворих стандартів для імпортних товарів або введення примусових норм споживання національної продукції (або введення для них пільг у зв'язку зі споживанням цієї продукції);
4) забезпечує інформацією про діяльність цієї організації;
5) дає договірним сторонам правову базу для здійснення торговельних операцій національними учасниками зовнішньоекономічної діяльності. [62]
Члени СОТ зобов'язуються звертатися до Органу вирішення спорів (ОРС), якщо мали місце недотримання правил міжнародної торгівлі, при цьому не приймаючи ніяких самостійних рішень та дій. ОРС виконує функції арбітражу та наділений правом формувати арбітражну комісію, встановлювати терміни прийняття рішень, які в свою чергу є обов'язковими до виконання та не підлягають апеляційному розгляду, окрім деяких окремих особливих випадків.
Станом на 2 березня 2013 року учасниками СОТ є 159 держав з них 111 відносяться до країн з низьким/середнім рівнем доходу, а 34 ? найменш розвинені країни. Останнім до СОТ приєднався Таджикистан (2 березня 2013 року). [27]
Окремо необхідно виділити Угоду про сільське господарство (має ряд винятків, за яких положення Угоди не поширюються на ряд сільськогосподарських товарів, таких як риба та рибопродукти, вовна та шерсть тварин, волокно бавовняне, льняне і т.д.). Угода встановлює зобов'язання у наступних напрямах:
1) доступу до ринків. Відбувається заміна кількісних обмежень імпорту на митне тарифікацію. Також зміні підлягають імпортні збори та мінімальні ціни, вибіркове ліцензування імпорту, вживання нетарифних заходів та добровільних обмежень експорту. Метою таких змін є використання спеціальних захисних заходів у разі перевищення допустимого розміру імпорту, або заниженні імпортної ціни, що призводить до порушення економічної рівноваги в країні;
2) внутрішньодержавної підтримки національних виробників та конкуренції між експортерами. Передбачається надання субсидій по окремих групах товарів (10% -- для країн, що розвиваються; 5% -- для інших країн). Також це стосується як обмеження так і заборони експортних субсидій стосовно окремих товарів. Встановлюються десятирічний пільговий термін для країн, що розвиваються та найменш розвинутих країн. За Угодою не передбачається надання субсидій на пожвавлення та підтримку розвитку сільського господарства, так само як і надання інвестиційних субсидій на сільське господарство та сільськогосподарську сировину. Тобто мається на увазі, що за Угодою не є можливим надання державою цінової підтримки національним виробникам. [39]
Нетарифні обмеження за Угодою відносяться до фіксованих тарифних еквівалентів. Унаслідок цього сталося підвищення тарифів на с/г продукцію в тих країнах, які до підписання Угоди використовували нетарифні обмеження.
Має місце також положення, згідно якого у випадку негативного платіжного балансу країни, що розвивається, не застосовуються кількісні обмеження та прийняття на себе зобов'язань з обов'язкової тарифікації. Також в свою чергу ці країни не мають права збільшувати тарифи на сільськогосподарську продукцію. Згідно Угоди економічно розвинені країни протягом 6 років зменшують тарифи на 37% (на кожний окремо визначений товар ? мінімально на 15%), а країни з перехідною економікою протягом 10 років знижують тарифи на 24% (на кожний окремо визначений товар ? мінімально на 10%). [41]
Відбулася ліквідація усіх тарифних і нетарифних обмежень по імпорту тропічних продуктів (по відношенню до країн, що розвиваються відбулося зниження тарифів на 60-100%, в окремих випадках на 300-350%).
Відмінною ознакою Угоди про сільське господарство є те, що в ній відсутні положення про заборонені субсидії "червоного світла" (останні мають місце, наприклад, стосовно субсидування виробництва). Однак в Угоді містяться положення щодо "зеленого світла" та "жовтогарячого світла".
Субсидії зеленого світла передбачають, що не відбуватиметься порушення торговельної рівноваги або дискримінаційна цінова підтримка виробників. Проте підтримка національних робітників передбачається у наданні субсидій "жовтогарячого світла". [41]
Було розраховано, що рівень такої підтримки в економічно розвинених країнах знизиться на 20% упродовж 6 років, а в країнах, що розвиваються ? на 13% упродовж 10 років.
Згідно Угоди не у рамках програм обмеження виробництва (стосується економічно розвинених країн) не враховуються прямі виплати виробникам. Мається на увазі, що субсидії не враховуються, якщо вони не перевищують 5% на конкретний продукт. Також це положення застосовується до не продуктових внутрішніх субсидій такого самого обсягу. Для країн, що розвиваються, цей рівень становить 10%.
Угода закріплює вартість і обсяг експорту сільськогосподарських продуктів, що підлягають субсидуванню. Економічно розвинені країни протягом 6 років знижують експортні субсидії на 36%, імпортні ? на 21%. Країни, що розвиваються, протягом 10 років знижують експортні субсидії на 24%, імпортні ? на 14%. В Угоді також зазначається, що субсидії не надаватимуться тим продуктам,
Особливості регулювання сектору сільськогосподарської продукції в рамках міжнародних організацій курсовая работа. Международные отношения и мировая экономика.
Реферат: Act One Of Othello Essay Research Paper
Эссе Оф Бейс Песни
Реферат: Реактивные двигатели, устройство, принцип работы. Скачать бесплатно и без регистрации
Учебное пособие: Методические указания по выполнению контрольной работы Впроцессе изучения дисциплины “Организация рекламы и pr
Курсовая работа по теме Территориальное планирование муниципального района
План Егэшного Сочинения
Дипломная работа по теме Разработка антикризисной программы финансовой реструктуризации предприятия (на материалах ОАО 'ЦентрТелеком')
Реферат: Естествознание 2
Равноускоренное Движение Лабораторная Работа
Реферат по теме Обращения как отражение типов речевых культур
Эссе Профессиональная Этика Психолога
Напишите Эссе На Тему Любовь Матери Безгранична
Примеры Экономического Кризиса Для Эссе
Курсовая работа: Теория вычислительный процессов и структур. Скачать бесплатно и без регистрации
Язык В Жизни Человека Сочинение Рассуждение
Курсовая работа: Лагерная тема в русской литературе. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая Работа Содержание Договора В Гражданском Праве
Гдз По Самостоятельным Контрольным Работам Ершова
Сочинение Моя Бабушка 4 Класс
Реферат: Сетевые адаптеры (карты)
Napoleon Bonaparte as a Diplomat - Иностранные языки и языкознание сочинение
Личность и творчество Антонио Гауди - Культура и искусство курсовая работа
Анализ системы обеспечения реализации интересов жителей муниципального образования - Государство и право дипломная работа