Основні проблеми та специфіка правового регулювання у сфері адміністративних послуг - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Основні проблеми та специфіка правового регулювання у сфері адміністративних послуг

Різні точки зору вчених на поняття, роль й місце державних управлінських послуг у механізмі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Міжнародний досвід та нормативно-правове регулювання адміністративних послуг, їх класифікація.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


навчально-науковий інститут заочного та
факультет заочного навчання цивільних сосіб
Основні проблеми та специфіка правового регулювання у сфері адміністративних послуг
1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи
2. Поняття та особливості адміністративних послуг
3. Міжнародний досвід та нормативно-правове регулювання інституту адміністративних послуг
4. Класифікація адміністративних послуг
Серед великої кількості правових інститутів навряд чи знайдеться багато таких, які б торкались інтересів переважної більшості людей. Одним із них є інститут адміністративної відповідальності. Вже в 1995 р. кількість осіб, яких було притягнуто до адміністративної відповідальності, сягнула 20 мільйонів і нині продовжує стрімко зростати. В ході адміністративно-правової реформи реформуванню інституту адміністративних послуг відведено важливе місце, але сьогодні юридична наука, на жаль, приділяє недостатню увагу цьому інститутові.
Нагальною потребою є систематизація законодавства про адміністративні послуги, а цей процес неможливий без відповідного наукового забезпечення.
Процес реформування законодавства про адміністративну відповідальність потребує якісно нових поглядів на зміст цього інституту та його місце в механізмі державного управління. Необхідно позбутися застарілих ідеологічних догм, які тривалий час справляли вплив на розвиток цього інституту. Орієнтація на побудову ринкових відносин в економіці, на пріоритет прав людини, на нове розуміння ролі держави в житті суспільства потребує відповідного урахування при розробці норм, які складають інститут адміністративної відповідальності.
Саме тому дослідження проблеми адміністративних послуг є актуальним напрямком сучасної правової науки. Сукупність зазначених чинників й зумовили вибір даної теми дослідження.
Основна мета курсової роботи полягає у визначенні основних проблем адміністративних послуг.
Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв'язання таких основних завдань:
1) проаналізувати законодавство України та у сфері адміністративних послуг;
2) узагальнити поняття адміністративних послуг;
3) проаналізувати види адміністративних послуг.
Об'єктом дослідження є правове регулювання у сфері адміністративних послуг.
Предметом курсової роботи є суспільні відносини у сфері адміністративних послуг.
Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ політико - правового характеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо регулювання адміністративних послуг.
З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування тощо.
У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно - ретроспективний, формально - логічний, системного підходу, порівняльно - правовий та інші методи дослідження.
Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел.
1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи
Основним джерелом дослідження адміністративних послуг постає Конституція України, зокрема, ст. З, згідно з якою: по-перше, „утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави": по- друге, держава відповідає перед людиною за свою діяльність". Виходячи з цих положень, принципова зміна погляду на суспільне призначення адміністративних послуг має базуватись на визнанні якісно нової ролі держави у взаємовідносинах з громадянами, а саме ролі не владарювання над людиною, а ролі служіння людині.
Управлінські послуги (хоча саме поняття в законодавстві і не згадується) мають тривалу історію та широку правову базу і містяться в багатьох законах України, зокрема, «Про громадянство», «Про об'єднання громадян», «Про органи реєстрації актів громадянського стану», «Про імміграцію», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про підтвердження відповідності», «Про стандартизацію», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ін. Необхідно зазначити, що багато управлінських послуг, які стосуються саме пересічних громадян, нині передбачені і врегульовуються підзаконними нормативним актами, і це є орієнтиром для діяльності законодавця. Таким чином, як інститут адміністративного права управлінські послуги мають стояти в одному ряду, наприклад, з інститутом адміністративної відповідальності.
З вищенаведеного випливає, що предметом закону, наприклад, спеціального Закону України «Про управлінські послуги» або Адміністративного процедурного кодексу, не можуть бути послуги держави й об'єднань місцевого, самоврядування для всього суспільства. Тобто предметом норм про позитивні адміністративні акти в межах Адміністративного процедурного кодексу можуть бути лише послуги приватним особам (фізичним або юридичним), тобто громадянам та недержавним підприємствам (за певних обставин і державні підприємства можуть мати приватну форму організації).
Тому спеціальний Закон України «Про управлінські послуги» повинен мати за мету об'єднання великої кількості норм, розпорошених по багатьох інститутах адміністративного та господарського права, де врегульовані «послуги», які надає управління (установи та посадові особи) громадянам. Такий закон буде досить змістовним за обсягом, але стикатиметься на практиці із значними труднощами. Якщо, наприклад, узяти видачу ліцензій для видобування певних корисних копалин, що відбувається згідно з чинним спеціальним законом про використання природних ресурсів, то це означатиме, що процедурне регулювання про видачу ліцензій переводилося б до відповідного Закону України «Про управлінські послуги». В результаті він міститиме таку «загальну частину», в якій об'єднуватимуться деякі спільні положення, але найбільша частина Закону була б зібранням норм, які вже закріплені в інших спеціальних законах про видачу ліцензій та інших адміністративних актів.
Однак слід погодитися з думкою проф. Л. Отто, що об'єднання спеціальних норм в одному Законі України «Про управлінські послуги» було б досить сумнівним кроком, оскільки застосування та особливо тлумачення таких спеціальних норм може відбуватись тільки у тісному, внутрішньому систематичному поєднанні із самим спеціальним законом. У зв'язку з цим адміністративно-процедурні норми не можна висмикувати з такого контексту без того, щоб не виникало небезпеки для їх правильного розуміння. Закон України «Про управлінські послуги», який за структурою виглядатиме приблизно як закон про адміністративні правопорушення, дублював би вже врегульовані положення гарантії того, що він також буде оперативним та юридично спроможним до застосування [13, 174].
Проект Адміністративного процедурного кодексу уникає таких явних слабких місць. Він із самого початку обмежується положеннями, що мають загальний характер та стосуються регулювання, яке є спільним для всіх позитивних адміністративних актів. Усі спеціальні норми про позитивні адміністративні акти, починаючи з надання ліцензії, дозволу на будівництво і до видані дозволу на зброю, міститимуться у відповідних спеціальних законах. Адміністративний процедурний кодекс з його загальними положеннями застосовуватиметься поряд з цим тільки додатково як рамкова основа для них або субсидіарно, якщо не існує спеціальних норм. Такий захід з юридичної точки зору переконливий і має ту додаткову перевагу, що він відповідатиме загальним європейським стандартам.
Водночас для поліпшення якості надання управлінських послуг необхідно вживати системні заходи. Насамперед слід розмежувати в системі органів виконавчої влади органи, які займаються виробленням політики, і органи, що займаються поточним адмініструванням. У другій категорії необхідно виділити органи, які надають управлінські послуги, та зосередити їхню діяльність на якісному наданні послуг.
На даний час у державних інституціях, органах місцевого самоврядування та громадських колах обговорюються два варіанти нормативно- правового закріплення порядку надання управлінських послуг - врегулювання таких відносин в Адміністративно-процедурному кодексі України, проект якого опрацьовується, в повному обсязі або ж визначення в ньому лише загальних положень та принципів надання послуг, а конкретні питання вирішити у законі про управлінські послуги. Другий варіант - прийняти Закон про управлінські послуги, де закріпити всі види управлінських послуг та загальні процедури, які будуть застосовуватись при їх наданні [19, 101].
Концепція адміністративної реформи в Україні передбачає запровадження системи надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Потреба у цих "послугах" обґрунтовується насамперед сучасним розумінням демократичної держави: держава не управляє громадянами, а надає їм управлінські послуги, тобто вчиняє різноманітні дії, спрямовані на створення умов для реалізації ними своїх прав та свобод. Звичайно, тут щонайменше виникне питання щодо суті державного управління, об'єктом якого, як відомо, є громадяни, а апарат державного управління має обслуговувати їх відповідно до потреб.
Не заперечуючи необхідності надання державою громадянам послуг у сфері державного управління, слід пам'ятати, що управління - це владна діяльність відповідного державного органу, яка в багатьох випадках не передбачає паритетних взаємовідносин сторін, згоди однієї з сторін на виникнення правовідносин.
Разом з тим обмежитись лише цими двома законами щодо регулювання управлінських послуг досить складно. Існує досить широке коло видів послуг, вони мають різноплановий характер, надаються різними структурними підрозділами відповідних органів, хоча і кожна послуга закінчується прийняттям певного рішення (акта). Однак конституційні гарантії прав і свобод громадян, у тому числі з надання управлінських послуг, стосуються всіх суб'єктів суспільства і держави, незалежно від форм власності.
Окрім зазначених, джерелом для розуміння змісту поняття «адміністративні послуги» можуть постати Закони України " "Про громадянство", "Про об'єднання громадян", «Про органи реєстрації актів громадянського стану», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про імміграцію», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про підтвердження відповідності», «Про стандартизацію», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Указ Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні", ін.
З позицій науки адміністративного права необхідне обгрунтування правової характеристики публічних послуг, які надаються приватним особам із боку органів РАЦС, їх класифікація та вироблення певних змістовних ознак щодо відмежування їх від інших організаційних дій, здійснюваних цими органами. Необхідно також розробити критерії оцінювання якості надання послуг органами РАЦС, як це випливає із вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади» від 11.05.2006 р. № 614.
У лютому 2006 року Кабінетом Міністрів України було затверджено Концепцію розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади. Завданням цієї Концепції є визначення принципів та напрямів подальшого реформування діяльності органів виконавчої влади у сфері адміністративних послуг.
З метою реалізації положень розпоряджень Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 N 90 "Про схвалення Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади" та від 27.06.2007 N 494 "Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади" було затверджено Методичні рекомендації щодо визначення собівартості платних адміністративних послуг. Методичні рекомендації щодо визначення собівартості платних адміністративних послуг розроблені для визначення оптимального розміру плати за надання адміністративних послуг.
Наказом Держспоживстандарту України та Головдержслужби України від 31.07.2006 р. № 273/221 були затверджені Методичні рекомендації щодо розроблення та впровадження систем управління якістю відповідно до стандарту ДСТУ 180 9001-2001 в органах виконавчої влади. Він підкреслив цінність адміністративної послуги, яка також проявляється в її адресуванні за межі органів виконавчої влада. Як це і зазначається в п. 3.1 Методичних рекомендацій, «не будь-які функціональні обов'язки персоналу можуть кваліфікуватись як послуги. Основною ознакою послуги є те, що вона повинна створювати цінність для споживачів за межами органів виконавчої влади».
Крім того, Наказом міністерства економіки України від 12.07. 2007 року № 219 було затверджено «Методичні рекомендації щодо розроблення стандартів надання адміністративних послуг».
Говорячи про джерела освітлення поняття «адміністративні (управлінські) послуги», слід відмітити доробки сучасних науковців- адміністративістів: Авер'янова, В, Б. «Виконавча влада і адміністра тивне право», Голосніченка І. «Правове регулювання надання державних управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів», Коліушка і. Б. «Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні», Шаповала В. М. «Виконавча влада в розвинутих країнах», Чміленка Г. М. «Адміністративні послуги в Україні» та ін. [25, 97]
Отже, підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади у сфері управлінських послуг пов'язано, з одного боку, із законодавчим визначенням порядку надання таких послуг (питання мають найти своє закріплення у спеціальному законі про управлінські послуги), з другого, - з формуванням ефективного механізму надання населенню управлінських послуг (це насамперед спрощення процедури надання дозволів та інших управлінських послуг на різних рівнях фізичним та юридичним особам).
Наданню управлінських послуг населенню органами виконавчої влади України повинен сприяти чітко визначений механізм їх реалізації, гарантій якості, терміни виконання, визначення переліку платних і безоплатних послуг, відповідальність тих, хто послуги надає, тощо. Водночас потрібно чітко визначитись, які з них мають бути безоплатними, входити в обов'язки відповідних державних органів та їх службовців. Звичайно, якщо потрібно прискорити видачу якогось документа, виконати додаткові дії та ін., то тоді послуги мають бути платними. В усіх інших випадках (коли надання послуг управлінського характеру входить до службових обов'язків) послуги громадянам України мають надаватись безоплатно.
Основою ефективного механізму надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади України має стати нова система взаємовідносин між владою і громадою. Запровадження такої системи, що і має базуватись на принципах прозорості та ефективності, сприятиме, по-перше, наданню компетентних та зрозумілих для громадян роз'яснень щодо застосування законодавства.
По-друге, підвищить рівень компетентності, виконавчої дисципліни та ділової культури державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які безпосередньо співпрацюють із громадянами в напрямі надання їм управлінських послуг.
По-третє, зобов'яже чиновників мотивувати всі прийняті рішення і надасть можливість громадянам брати участь у підготовці та прийнятті рішень, що безпосередньо стосуються інтересів громади.
2. Поняття та особливості адміністративних послуг
Стосовно поняття, ролі й місця державних управлінських послуг у механізмі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин та серед форм і методів управлінської діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування ведуться дискусії. Узагальнюючи різні точки зору вчених, можна дійти висновку, що державні управлінські послуги треба визначати як: функцію державного управління; розпорядчу діяльність; організаційну діяльність або результат діяльності адміністративного органу. Ми ж пропонували визнати такі послуги способом реалізації адміністративно-правових режимів. Заслуговують на увагу й деякі інші думки про сутність послуг. Так, окремі дослідники акцентують, що в парадигмі адміністративної послуги з'являється принципово нова вимога -- послуга повинна надаватися в максимально зручних для клієнта умовах з мінімальними витратами його сил, енергії та часу. Останній завжди є правим, якщо вимагає поважати його як особистість, піклуватися про економію часу тощо, а орган управління в нових умовах зобов'язаний кардинально переглянути організацію своєї роботи, скоротивши до мінімуму необхідність контактів із клієнтом.
Не вдаючись до дискусії, яка ж точка зору є правильною, для висвітлення взаємозв'язку категорій «законні інтереси» та «державні управлінські послуги» вбачається доцільним вказати на ознаки послуг. Так, В. Б. Авер'янов уважає, що говорити про надання державних управлінських послуг з боку уповноважених органів, посадових осіб можна за наявності таких обов'язкових ознак:
а) ці послуги надаються конкретним приватним особам за їх ініціативою (тобто за їх зверненнями);
б) шляхом надання цих послуг задовольняються правомірні вимоги, потреби й інтереси приватних осіб;
в) надання цих послуг спрямоване на створення належних умов для повноцінної реалізації приватними особами прав, що їм належать, і виконання покладених на них обов'язків;
г) приватні особи вправі на свій розсуд (окрім неправомірних дій) користуватися результатами наданих їм послуг. Результатом послуг є отримання особою індивідуального адміністративного акта, що надає їй права та покладає на неї обов'язки або підтверджує раніше встановлений правовий статус [9, 195].
З урахуванням наведеного пропоную визначити державні управлінські послуги як діяльність органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб), пов'язану зі створенням організаційних умов або забезпеченням реалізації суб'єктивний прав, законних інтересів і виконаннях обов'язків фізичними або юридичними особами, яка здійснюється за зверненнями цих осіб і офіційним результатом якої є адміністративний (індивідуальний) акт.
Тобто, адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень адміністративним органом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо).
Освітлюючи питання поняття та ознак адміністративних (управлінських) послу, В. Долєчек зазначає наступне.
Одним з важливих моментів при визначенні поняття послуг є питання оплатності або безкоштовності управлінських послуг. Саме тут доцільно розрізняти два види послуг:
- послуги державного управління щодо всього у загальному сенсі;
- послуги державного управлыння окремим громадянам фізичним абоюридичним особам) за їх заявою.
- Між обома видами послуг, а саме: щодо спільноти і щодо окремих осіб існують дві принципові розбіжності.
Загальні послуги надаються установами поточно, без заяви та «безкоштовно», бо установи виконують такі послуги на основі передбаченої законом компетенції та їх обов'язку здійснювати поточну діяльність і витрати, спричинені такими послугами, фінансуються із загального державного бюджету, тобто за рахунок загальних надходжень від податків.
Послуги окремим громадянам (фізичним або юридичним особам) являють собою особливі послуги, які слугують задоволенню індивідуальних особистих інтересів і таким чином виконуються або можуть виконуватись установами (посадовими особами) тільки за заявою громадянина (фізичної або юридичної особи), бо держава без відповідної заяви не може знати, який громадянин має відповідні особисті інтереси. Те ж саме стосується послуг на комунальному рівні. У зв'язку з цим послуги, які державне (або комунальне) управління надає окремим особам, можуть ними оплачуватись. Однак із загального бюджету, тобто з коштів від податкових надходжень, вони не можуть оплачуватися державним коштом, бо йдеться про задоволення індивідуальних особистої волі громадян.
Аналізуючи вищенаведене, насамперед слід зауважити, що поняття правлінських послуг досить неточне та розмите. Про які управлінські послуги йдеться? Спочатку треба принципово визначитись, що держава надає громадянам (фізичним або юридичним особам) не тільки послуги, під час чого вона перевіряє дотримання норм у разі спорудження нової будівлі, а й гроші, наприклад, у вигляді фінансової допомоги соціально незахищеним особам (сім'ям) або речові предмети (постачання води з комунального водоводу або газу, електричної енергії тощо). Існують також комбінації таких послуг, наприклад, видача закордонного паспорта є поєднанням речової послуги (паспортна книжка) та послуги управлінської (видача та виготовлення паспорта).
Однак, незважаючи на дискусії щодо поняття, все ж важливішим є розуміння його змісту, і хоча саме поняття, принаймні «управлінські послуги», вже використовується в політико-правовому обігу України, наприклад, в актах глави держави, присвячених адміністративній реформі, проте його визначення ніде не дається. За основу необхідно взяти поняття «державні послуги», що визначається в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» як «будь-які платні послуги, обов'язковість отримання яких встановлюється законодавством та які надаються фізичним чи юридичним особам органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами і організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів». До терміну «державні послуги» не включаються податки, збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування».
При цьому необхідно зробити декілька застережень. По-перше, Закон стосується фінансових правовідносин, тому в ньому зроблено акцент на платності. Безумовно, державні послуги загалом та управлінські зокрема можуть бути і безоплатними. По-друге, поняття «державні послуги» ширше, ніж (А «управлінські послуги», оскільки, крім останніх, воно включає послуги, які надаються державними установами й організаціями (освітні, медичні послуги тощо).
. У цьому сенсі, як зазначає і. Б. Коліушко, було б коректно розрізняти категорії «державних» та «муніципальних» послуг залежно від джерела фінансування суб'єктів, що надають такі послуги. В свою чергу державні та муніципальні послуги разом можна назвати «публічними послугами». Управлінські послуги являють собою частину публічних, які надаються органами державної влади, насамперед виконавчої, та органами місцевого самоврядування [24, 78].
Існує точка зору, що вся діяльність органів влади, в тому числі у втручальних провадженнях, є послугами, оскільки здійснюються на благо суспільства. В такому разі стверджується, що «управлінські послуги» -- це не правова категорія, а політична чи ідеологічна, і жодного юридичного змісту вона не має. На нашу думку, такий висновок грунтується на ототожненні понять «служіння» та «послуги», і в такому разі дійсно можна вважати, що навіть накладення адміністративного стягнення часто здійснюється для захисту прав та інтересів тієї особи, яка притягається до відповідальності.
Однак, крім ідеологічного значення, важливість якого вже зазначалася, необхідно враховувати і потреби практики, що зумовлюють необхідність правового опрацювання проблематики управлінських послуг. По-перше, термін "Послуги» в публічному праві вже зустрічається. Крім Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доцільно пам'ятати про затверджувані Кабінетом Міністрів переліки платних послуг, що надаються окремими органами виконавчої влади, хоча останні переважно є звичайною господарською діяльністю і, очевидно, виникли внаслідок теоретичної неопрацьованості проблематики публічних послуг. По-друге, саме чітке виокремлення правової категорії управлінських послуг дозволяє вирішувати питання запровадження елементів госпрозрахунку в діяльності органів виконавчої влади, які ці послуги надають. По-третє, розуміння юридичного змісту такого явища, як управлінські послуги, дозволяє уніфіковано регулювати відповідні відносини та впроваджувати нові організаційні форми надання управлінських послуг створювати так звані «універсами послуг».
Звідси можна виділити наступні ознаки управлінських послуг:
1) управлінські послуги надаються за ініціативою (заявою) фізичних та юридичних осіб;
2) необхідність і відповідно можливість отримання конкретної управлінської послуги безпосередньо передбачена законом;
3) закон наділяє повноваженнями по наданню кожної управлінської послуги відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування;
4) для отримання управлінських послуг фізичним та юридичним особам необхідно виконати певні вимоги, визначені законом;
5) управлінська послуга має кінцеву форму індивідуального адміністративного акта, в якому зазначений його адресат («споживач такої послуги») [20, 297].
Отже, першою ознакою управлінських послуг є формальна ініціатива фізичної або юридичної особи незалежно від самої форми заяви особи (усна або письмова) та порядку її отримання органом влади. При цьому не має значення чи всі особи зобов'язані звертатися за даною послугою, як наприклад за отриманням загальногромадянського паспорта, чи лише окремі категорії суб'єктів права, як у випадку з отриманням якоїсь ліцензії.
По-друге, надання управлінської послуги можливе лише у випадку, коли є спеціальне правове регулювання порядку її надання. Вимога особи до органу влади вчинити якісь дії на її користь може розглядатися як адміністративна послуга лише тоді, коли вона ґрунтується на нормах законодавства. Не можна вимагати від органу влади надати управлінську послугу, якщо вона не передбачена законом. У цьому випадку можна лише просити щось зробити, але таке звернення має іншу правову природу.
За загальним правилом, за конкретною управлінською послугою можна звернутися лише до певного (тільки одного) органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, визначеного законом, на відміну від інших видів звернень, які можуть бути адресовані ширшому колу суб'єктів, у тому числі політичним органам (Президенту, Верховній Раді чи Кабінету Міністрів),,які в разі підтримання політичної доцільності конкретного звернення можуть переадресувати його компетентному органу влади.
Отримати управлінську послугу можна лише за умови дотримання встановлених законом вимог. І немає різниці з точки зору процедури, чи особа не виконає певні вимоги, необхідні для отримання загальногромадянського паспорта, чи для реєстрації її як суб'єкта підприємницької діяльності, -- результат буде однаковий: відмова органу надати послугу.
Якщо ж процес надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади України розглядати комплексно, то варто зазначити, що вони можуть надаватись не лише за ініціативою громадян, а й органів публічної влади. При цьому в умовах ринкових перетворень і впровадження демократичних засад державного управління невирішеними на сьогодні запишаються такі складові загальної проблеми, як забезпечення належного рівня правового регулювання адміністративно-процедурних відносин, що виникають за ініціативою державних органів, удосконалення порядку адміністративного й судового оскарження процесів надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади, що визначається як ефективний механізм захисту прав і свобод громадян, інтересів юридичних осіб, громадських формувань.
Специфікою управлінських послуг населенню органами виконавчої влади України є те, що їх не може надати інший суб'єкт, крім відповідного органу влади чи самоврядування, тобто у громадян та юридичних осіб немає права вибору, вони можуть звернутися тільки до чітко визначеного суб'єкта. Саме тому надзвичайно важливим є закріплення процедур звернення за тією чи іншою послугою, термінів її надання, розміру та порядку оплати, вирішення конфліктних ситуацій тощо.
Пояснити таку ситуацію можна тим, що місцеві органи виконавчої влади є найбільш наближеними до населення, а їх діяльність безпосередньо стосується різноманітних проблем жителів певної адміністративно-територіальної одиниці і, як правило, видається останнім більш зрозумілою, ніж діяльність представників вищих органів виконавчої влади. При цьому інтервал між прийнятими рішеннями і їх виконанням на місцевому рівні значно коротший, ніж на загальнодержавному, і, як наслідок, результати частіше усього бувають більш суттєві для місцевих жителів.
Одночасно слід чітко відмежувати управлінські послуги населенню органами виконавчої влади України від цивільно-правових угод, які також можуть укладати суб'єкти публічної влади. Основним критерієм відмінності тут може бути право вибору - в цивільних правовідносинах такий вибір можливий, управлінські ж послуги надаються чітко визначеними суб'єктами виконавчої влади або місцевого самоврядування. Офіційний проект Адміністративно- процедурного кодексу України на сьогодні акцентував увагу на тому, що послуга - це результат діяльності адміністративного органу, що здійснюється за заявою фізичної або юридичної особи щодо юридичного оформлення умов реалізації її прав, свобод та законних інтересів.
Тому основними ознаками таких послуг варто визначити:
- надання їх за ініціативою (заявою) фізичних та юридичних осіб;
- необхідність, можливість отримання конкретної управлінської послуги безпосередньо передбачена законом;
- закон наділяє повноваженнями з надання кожної управлінської послуги відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування;
- для їх отримання фізичним або юридичним особам необхідно виконати певні визначені законом вимоги; управлінська послуга конкретизується в індивідуальному акті [20, 299].
Таким чином, управлінські послуги являють собою передбачену законом розпорядчу діяльність управлінських органів (органів виконавчої влади та місцевого самоврядування), що здійснюється за ініціативою фізичних та юридичних осіб і спрямована на реалізацію їх прав, свобод та законних інтересів.
адміністративний послуга державний регулювання
3. Міжнародний досвід та нормативно-правове регулювання адміністративних послуг
Основні проблеми та специфіка правового регулювання у сфері адміністративних послуг курсовая работа. Государство и право.
Дипломная Работа На Тему Бухгалтерская Отчетность
Реферат: Конституция России 1936 года в сравнении с предыдущими и последующими
Дипломная работа по теме Особливості функціонування авіакомпаній
Реферат: Анархическое сознание и поведение
Доклад по теме Апостол Тит
Курсовая работа: Обґрунтування напрямків прискорення обігу оборотних коштів підприємства
Сочинение Этюд Про Осень
Как Оформлять Курсовую По Госту
Реферат: Коммуникации в организациях. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Глобализация и национальное государство. Скачать бесплатно и без регистрации
Темы Сочинений По Второму Направлению
Доклад по теме Пелоп
Социально Биологические Основы Физической Культуры Реферат
Реферат по теме 'Табель о рангах': общая характеристика
Доклад: Особенности экологической оценки
Реферат: A Few Greek Gods Essay Research Paper
Реферат: Антигистамины
Человеческие Ресурсы Курсовая
Реферат по теме Народи України в історії Геродота
Сочинение По Картине Васнецова Баня
Анализ состава и динамики персонала организации ОАО "Фармстандарт" - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Учет затрат в обслуживающих производствах и хозяйствах - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Роль финансовых результатов в деятельности коммерческой организации: учет и анализ на примере ЗАО "Былина" - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа