Liber I, або ліфт до Практики

aka Трикутник та Компанія. Частина 1.4

Цю частину циклу завершає оригінальний документ Ордену – чотири оптики, крізь які розглядається кабалістично-медитативний досвід, що пройшла наша Кременчуцька Група в далекому 2023 році.

Мета цього документу: занотувати досвід колективної роботи Ордену LIPAMN, аби надати приклад для майбутніх Учнів та показати перспективи, що відкриваються через базові практики групою або поодинці.

Вступ

У кожного в нашій компанії був свій бекґраунд, свій духовний шлях та свої світоглядні матриці. Що нас з самого початку об’єднувало — це відкритість до нового та відчуття єдиної для всіх Істини, що не обмежена ніякою мовою.

Разом ми зібрались на тижневий інтенсив практик, метою якого був розвиток духовної інтуїції, візіонерських навичок та підготовка до більш складної магічної роботи.

Наш маленький квадрат став місцем зустрічі західного та східного філософських світів, містерій дгармічних та герметичних. Лекції з кабали плавно перетікали у лекції з тхеравади та у вільне спостереження архетипових зв’язків між церемоніально-магічними практиками та методами ваджраяни.

Окрім здобуття теорії та обміну особистим досвідом, практичні вправи не давали засумувати. Кундаліні-йога, шаматха, теургія та вправи на розвиток астрального бачення могли увійти в програму навіть одного дня. Проте щоденно ми дисципліновано проводили дві основні практики: Ритуал Серединного Стовпа та Анапанасаті.

Через пару днів Брат Ілля поділився тим, що відчуває супротив щодо РСС. Сам Ілля має широкий досвід у Кундаліні-йозі та цигун. Західна містеріальна традиція також свого часу була об’єктом його досліджень, проте до нашої зустрічі ця область вже давно не актуалізовувалась у його житті. В той момент він відчув, ніби сенсові елементи Ритуалу Серединного Стовпа не резонують його особистій природі і дають не те наповнення, яке може дати, наприклад, йога. Я в цьому вбачив звичайний для нашого розуму конфлікт у сприйнятті форм, що інколи так відволікає від спільної суті. Тож ми домовились провести самостійну роботу: кожному члену групи варто було написати своє есе на тему “Про що для мене Ритуал Серединного Стовпа”, які ми після зачитали одне одному.

Далі наведено компіляцію наших роздумів.

Даніїл

У цьому есе я не ділюся дослідженнями чи знаннями, які я набув, а окреслюю особистісні переживання, свій досвід останньої доби. Те, що я спочатку бажав озвучити усно при зустрічі, згодом я вирішив таки виразити у текстовій формі, яка крізь плин часу стала для мене незвичною.

Після вчорашнього ритуалу Серединного Стовпу я відчув сильну втому і втрату ясності, що сильно контрастувало зі станом, який я набув протягом дня до цієї практики. Наче у мою на той момент сяючу свідомість, наповнену свіжим повітрям, проникла густа туманна матерія, яка придушила це світло. Зародились сумнів і нерозуміння, що призвело до відсторонення, яке в той момент я не виніс при обговоренні, адже хотілось спочатку освітити це на самоті.

Прийшовши додому, я схилився до того, що цей вектор духовних досліджень не для мене. Відчувались в ньому певна важка сила, яка може привнести в життя суттєвий розвиток при правильній взаємодії, але сама ця взаємодія мені не відчувалась як та, що принесе радість та наповнення. Є прагнення до життєдайного сяйва, наповненого чистою любов’ю, тим часом як той шлях, який обраний вами, відчувався наповненим надмірними ритуалізацією, символізмом, зануренням в концепції та містику. Але все-таки залишилась зацікавленість у самостійному ознайомленні для кращого розуміння, чи дійсно мені не варто туди пірнати, тому закачав декілька книг Ізраеля Реґарді.

Також хочу відмітити, що іноді відчувається певна форма важкості через великий контраст між нашими бекґраундами в цій сфері, через мою неосвіченість, але ця важкість розсіюється вашим прийняттям мене та вашою відкритістю, за що я вам вдячний.

Ранок я розпочав з йоги та медитації на цвяхах. Один з ключових намірів цієї медитації для мене – це досягнення балансу, відцентрування. Через деякий час раптом виник чіткий образ п’яти сфірот, які ми освітлювали під час нашого ритуалу, і сяючий зв’язок між ними. Виникло відчуття центрування, відчуття опори і пульсуючого світла всередині, яке є потоком енергії, що проходить крізь тіло. Це було вкрай неочікувано, адже наміру це візуалізувати не було. Відчув легкість та внутрішню посмішку. Після цього я відчув натхнення дослідити про що цей ритуал, поглибитись в знання про Дерево Життя. Я сів описувати, що відчуваю з освітленням кожної з цих п’яти сфірот та які відчуття викликають імена, що ми вібрували. Після цього запланував почитати літературу, щоб набути більше інформації та зрозуміти, чи сходяться відчуття, які я окреслив, з описаним в тексті, і чи є дійсно в мене зв’язок з цим вченням. Нижче ділюсь тим, що записав тоді в нотатки.

Кетер (Егейе) – зв’язок зі Всесвітом, колообіг/взаємообмін енергії, сфера, де виникає ідея як явище, де приймається глибинна мудрість від Всесвіту. Ім’я Егейе відчувається як зов, підходить для вібрування, разом з чим має певну важкість через свою силу, відчуття до якої не можу окреслити, щось позалюдське. Це просто є.

Даат (ІАО Елогім) – канал, який як пропускний пункт цієї енергії, налаштовує ритм/темп її проходження, її форму, в якій вона доходить до наступних сфірот. Дихання. Перша частина імені, яке вібрується, розкриває цей канал.

Тиферет (Елоа) – центр живості, центр людської сутності, звідки випромінюється сяйво, любов, натхнення. Емоційний та чуттєвий центр. Центр взаємозв’язків усіх частин тіла. Людяність, посмішка. Найбільш відкрите для мене, те, що резонує. Ім’я звучить як квітка, і при освітленні цієї сфіри вона квітне всередині.

Йесод (Шадай Ель Хай) – інстинкт, підсвідоме, тваринне. Формується характер, темперамент, харизма. Соціалізація. Тінь в концепції Юнга. Ім’я Шадай Ель Хай важке, на відміну від чогось вищого, що присутнє в перший іменах, відчувається більш людським. Виник образ якогось владики, царя людей. У цьому імені відчувається певний емоційний фон, який поки не можу окреслити для себе.

Мальхут (Адонай Мелек) – заземленість, особистісний фундамент/опора, вірування, місце, де сформульоване світосприйняття і де будується взаємодія людини з навколишнім, як людина йде по життю. Ім’я людське і приземлене.

Під час прочитання «Мистецтво Істинного Зцілення» Ізраеля Реґарді та глав «Дерево Життя» та «Практика Серединного Стовпу» в його книзі «Серединний Стовп. Баланс Магії та Науки», я був радий моментам, коли відчував резонанс з написаним і наповнювався бажанням дослідження. Перша книга коротка і скоріш ознайомила зі смаком, який має це вчення для мене. Тим часом, як у книзі «Серединний Стовп» я був приємно здивований легкістю та навіть певною любов’ю, якими наповнений текст та як природньо відчуваються ці знання, як органічно вони можуть проростати в мені, якщо я довірю їм почву в собі. Так як там багато згадується Юнг, згадав як в підлітковому віці мене вразила його концепція структури особистості і як вона допомогла мені в особистісному рості і позбавленні від тих адів, якими я тоді жив, хоч ці знання я вже залишив в минулому. Відчуваю, як вчення Кабали розгортає нові пласти для дослідження та розвитку себе та зв’язку зі Всесвітом.

Практика Серединного Стовпу відчувається як більш глибоке усвідомлення свого божественного початку. Пропрацювання взаємозв’язків між елементами мого буття, розв’язання внутрішніх вузлів, які стримують потоки енергії та розкриття свого потенціалу, налагодження зв’язку зі Всесвітом та розквіт довіри до нього, що є міцним базисом для щасливого впевненого життя. Ця концепція потенційно може стати міцною опорою, при цьому не будучи милицею. Відчувається так, що з цією практикою, освітлюючи кожну з центральних сфірот, і в цілому набуваючи більше знань у цій сфері, можна пролити світло на всі свої так звані червоточини, які поглинають життєву силу, і тоді набути легкість і живість, до яких я прагну. Освітити себе та все навколишнє любов’ю. Досягти балансу, що є одною з найбільш значущих окреслених цілей для мене за останні місяці, і в цій практиці відчувається великий фокус на відцентрованості та врівноваженості, яка формується в результаті як єдність та всеприйняття. Сама назва Серединного Стовпу каже про це, адже це стовп Рівноваги.

Звісно, я ще не зміг цього досягнути з цією практикою, і невідомо, чи зможу саме з нею, але я відкритий до подальшого дослідження.

Те, що під час практики рух йде від вищої сфіри вниз, наче ми приймаємо світло Всесвіту, потоки енергії, та доводимо до певної форми всередині для взаємодії з навколишнім, для проживання більш якісного життя, яке дане нам як дар, мені імпонує. При цьому, раніше мені б зрезонувала більше ідея руху знизу вгору, наче вихід з тіла і розчинення у пустотності. Замість такої собі втечі є бажання досягти вищих форм життя тут і зараз, в тій формації, в якій я є зараз, і розповсюджувати світло любові навколо.

Тим часом, імена, які ми вібрували під час практики, не викликають внутрішнього резонансу (окрім як Елоа, яке відчувається наче промовлення «я люблю» або «я є любов»). Я б припустив, що саме ці імена обрані через їх звучання, що саме вібрування цих звуків розкриває ефективність практики, але наявність різних варіантів промовлення ставлять для мене це під сумнів, і поки на власному досвіді цього не відчув. У зазначених джерелах я не знайшов для себе визначення цінності цих імен, яке мені б зрезонувало, і поки це відчувається як просто елемент ритуалу без окресленого наповнення. Мені поки імпонує ідея простого довільного звукового вібрування з фокусом до центрів, де має пробуджуватися світло, направлення повної уваги туди без впливу цих імен на відчуття від процесу, без розпилення уваги. З цим, звісно, треба ще експерементувати.

Загалом, наші спільні зайняття прийшли в моє життя, коли наче колесо, на якому відбувається мій рух, приспустило, і його треба наповнити свіжим повітрям, на якому рух продовжиться з новою швидкістю та якістю. І сьогодні я відчув, як практики та нова для мене сфера знань потенційно можуть та й вже стають новим джерелом повітря.

Микита

Все ж таки точка зору - це основа. Саме вона робить можливим прояв методу, інструменту, системи, задля досягнення цілі. Окультизм, який би він не був – західний чи східний, дуже схожий у своїх інструментах та інтуіціях, на яких він будується. Чи є в основі його той самий погляд? І чи можу я вбачати ту саму точку зору у західній традиції, навіть якщо вона там була іншою?

Якщо виходити з моєї особистої позиції і мотивації – так, можу. Чому? Бо в мене немає цілі увійти у західну традицію, увібравши увесь її культурний код. Скоріш я хочу діяти як індуси, поглинаючи елементи інших вірувань, інтегруючи їх у свою картину світу.

Це не дуже гарний шлях для чистоти розуміння традиції як вона є, але саме той шлях, що потрібен мені задля досягнення моїх цілей.

Тому, так чи інакше, єврейський містицизм, ця кабалістична тантра стане ще одним засобом рефлекції методу і цілі тантри. Можливо навіть більш ясним засобом рефлексії, бо все ж таки західні коди більш дотичні моєму середовищу життя.

Тож зараз накидаю перші думки з приводу цієї практики, поки я не почав вивчати її глибше. Перед початком ритуалу треба знов відновити погляд. Ритуал існує у контексті. Це не просто уявна гімнастика, елементи якої нічого не значать. Вони підпорядковуються конкретній логіці, потрібні для конкретної цілі. Що за ціль? Йога. З’єднання, споглядання вищих сфер, повернення своєї волі і дій тіла, мови і розуму в контекст вищого проживання. Символізм дерева та вертикальна ієрархія - це доволі старовинна інтуіція, на якій нанизані еманації, сфери та рівні буття.

Корона - це єдине, абсолют, Так як є. Бачення взаємозалежності, взаємовинекнення і основи буття яка є незмінною – пустотність і співстраждання. Звільнення від оков індивідуального бутття. Це стан “А” Дзогчен, тобто рівня Ваджрасаттви – розуму вільного від невіглавства дуальності і невіглавства бачення самоіснування речей. Чистота. Недуальна присутність.

Даат – рівень прояву ідамів і форм Будд. Рівень тіла блаженства – самбгогакая. Різність аспектів як грані розуму Будди.

Тиферет – Сутність знання. Мудрість. Пустотність. Хум. Серце Будд. Дгармакая.

Йесод – Нірманакая. Тіло проявлення, явлення гуру. Дія. Енергія досягнення.

Малкут – Чотири махабгути. Застигше світло. Відносна істина.

Об’єднання Малкут і Кетер – стан повної досконалості, єдності відносної і абсолютної

істини. Повне завершення.

Ілля

Кетер – в першу чергу символічним асоціативним рядом до Коронної Сефіри підтягується моє сприйняття Сахасрара чакри, з її смаком Божественного Провидіння.

Віддавання себе у руки вищого світла, що веде до точки повного Єднання. Приходить ця Сефіра до мене у вигляді чистого білого світла, навідміну від фіолетової Сахасрари. І ця білизна наразі відчувається доречною нейтральною компліментарністю до ідеї чистоти та єдності. Єдності джерела. Проміня, який наближається до призми, щоб розпастися на усі кольори райдуги.

Під час різноманітних практик, відчуття від розкриваючогося енергоцентра маківки у мене завжди супроводжувалось наповненням ресурсом з, начебто, невичерпного божественного резервуару. Найяскравіше робота з Кетер у мене відбулася у контексті Даосської практики Цигун: наприкінці одного комплексу була дана вправа на візуалізацію Лотосу на маківці, що неспішно розкриває свої пелюстки, відкриваючись вищому світлу. Цей процес також підтримувався рухами руками, неначе імітуючими ці пелюстки. Відчуття потоку крізь сьому чакру було дуже ясним, і цей образ лотоса щільно інтегрувався у мою підсвідому візуалізацію, коли діло доходить до маківкового центру.

Даат – містерія знання. Міст між світом феноменів до світу вищих принципів. І навпаки. Зараз відчуваю, що Даат, у моєму сприйнятті, має більше дотичності до Аджна чакри, аніж до Вішудхи, як було окреслено на введенні у практику. Адже саме Аджна чакра відповідає за містичне знання та є певною транзитною точкою у багатовимірність правди та наближення до джерела; ясне усвідомлення глибинних принципів, шлях до якого лежить поза звичним людині планом. Це третє око Аджни, що існує поза фізичним тілом, і це Даат, що існує поза загальною площиною Дерева Життя. Відчувається ця сефіра під час ритуалу як енергія вищого заспокоєння крізь розуміння. І навіть не стільки як енергія, скільки як ідея цих якостей, до якої я тягнуся крізь прірву ще далеко не до кінця усвідомленного та засвоєнного знання. Але на рівні смаку, Даат переживається як містерія, що позбавляє від матеріально-астральних енергій, спрямовуюча увагу до плану чистих фундаментальних принципів.

Тиферет – любов. Це чуттєве переживання єдності. Сіддха Тиферет - безумовна любов у відношенні до всесвіту. Сефіра містерії Христа. Найвища з людьских якостей, що йдуть по нижню сторону прірви Дерева Життя. Вершина чотирикутної піраміди, кутами якої є Суворость, Милосердя, Раціональність та Стихійність. Необхідна точка балансу, віднаходячи та практикуючи яку можна спокійно жити своє життя із відчуттям єдності з божественними принципами. Відчувається та візуалізується як сонце у грудях.

Йесод – сефіра емоцій. Сефіра вітальної енергії. Стабільна у своїй мінливості. Як Даат працює призмою для Кетер, розбиваючи його єдиний чистий промінь на усю багатовимірність всесвітів та багатогранність знання, так і Йесод працює призмою для Малкут, перетворюючи увесь вир матеріального всесвіту крізь призму наших органів сприйняття на інформацію, що усвідомлюється, що викликає реакції усіх наших тіл. У найвищому сенсі Йесод є архетипом "переживання" як такого, але не первинного переживання єдності, а переживання усієї багатогранності цирклуюючих у всесвітах енергій. Надихаючи та спустошуючи. Це і є безпосередньо окуляри Майї, які змальовують нам всесвіт нескінченної мінливості. Останнім часом відчуваю як цей енергоцентр, що частіше мною переживається як Свадхістхана чакра, розгортається та очищується, позбавляючись від несвідомо напрацьованих страхів та розчиняючи заборони на радість.

Малкут – Царство. Матеріальний план. Сфера прояву усього, фінальна еманація, в якій знаходять розкриття усі сефіри, що їй передують, формулюючись на одному шарі реальності задля можливості взаємодії, задля можливості взаємотрансформації. Основна ігрова платформа. Спільна чакра.

Нотатки про досвід практики:

Ритуал серединного стовпу на 6 день щоденної практики зарекомендував себе як робочий універсальний інструмент відцентровування. Про що він для мене – в першу чергу про наповнення та примирення протилежностей. Дуже приємною рисою практики є невибагливість до рівня її інтенсивності. Ритуал має однаково цінний вплив на стан як при бажанні глибоко пірнути у візуалізацію та проживання архетипів сефірот, аккумулюючи психічну енергію, так і при більш поверхневій увазі, якій певною мірою можна дозволити блукати по різним іншим життєвим темам. В такому випадку досягається проста концентрація і спокій, що добре підсвічує елементи підсвідомого та інтегрується у повсякденність.

Еґреґоріальний відтінок, який спочатку кинувся в очі наявністю не до кінця зрозумілого кабалістичного пантеону і викликав закритість до системи, наразі повністю вимився, впустивши собі на заміну смак універсальності знання.

В цілому, практика відчувається гарним інструментом центрування як для повсякдення,

так і для розкачки магічно-астральних здібностей.

Радій

Що таке герметизм? Еклектична система філософії та вірувань, народжена в Александрії? Набір ідей, висічених на Смарагдовій Скрижалі? Ці відповіді не будуть помилковими, але...

Для мене поняття "Герметизм" значно більш комплексне та універсальне. Герметизм – це не набір догм, міфів, вірувань. Це глибинна модель мислення та відносин зі Світом, що об'єднує представників різних культур, часів та конфесій у єдиному океані Істини, яка ніколи та нічим не зумовлена, знаходиться за рамками будь-яких обмежень та існувала віками раніше за форми, через які людство намагається її виразити.

Герметизм – це коли перед вибором між двома ти знаходиш третє, що звільнить від потреби у "між". Адже розглядання будь-яких полюсів виводить до знаходження їх єдиного центру.

Герметизм – це допомога двом зміям примиритись через нагадування про їх єдину природу.

Герметизм – це завзятий та нічим не зупинний пошук кореню, джерела, доти, доки не зникне остання форма, що приховує суть та перебуває в розділенні з іншими.

Де живе Герметична Традиція та що слугує її мірою

Наш Світ сповнений форм, картин самого себе, релігій, філософських шкіл, традицій.

Усіх їх певною мірою єднає бажання вести до Істини людство. А ще їх єднає нескінченність конфліктів, непорозумінь у деталях, розходження догматичних конструкцій. Чи значить це, що картини віддаляють від Істини? Що в світі форм існують форми істинні та хибні? Конфлікти вказують скоріш на похибки мислення – форма приймається за суть, а розповідь про істину приймається за Істину.

Герметисти – це сини та любителі Мудрості. Ті, що зрять у корінь, звільнивши розум від форм, та з чистим серцем несуть своє слово іншим. Слово мудреця – це форма, яка допомагає дістатись кореню та звільнитись від самої себе.

Спочатку з'явилось Буття, потім Свідомість, а за нею Форма, через яку Свідомість

сприймає Буття. Потім з'явилось Слово – те, через що виражається Форма. На рівні цих чотирьох елементів вже народилась Традиція та на ньому ж залишається вічно живою, стільки, скільки існує Світ.

Є лише дві колби, в яких Герметична Традиція може знайти повний вираз: досвід людства та розум людини.

Щоб звільнитись від дихотомії варто масштабувати полотно, на якому вона знаходиться. Ось країни двох кульутр та релігій віками воюють між собою – а ось єдиний світ, в якому один вид істот проживає спільний досвід. Ось їх історія, де одна школа бере мудрість у іншої. А ось невиразний внутрішній досвід людини, що своїм словом дала поштовх до нової віхи людської культури.

Розум людини є утробою слова та сенсу. Людина описує форми та створює їх, вона створює сенси та малює з них візерунки. Розум народжує антитези на все, що він бачить, та він же знаходить і синтез для всього, повертаючись до джерела.

Істинний майстер Герметичного Мистецтва та живий носій Традиції – той, хто примирив усіх змій та навчив їх танцювати навколо єдиного центру.

Містерії Серединного Стовпа

В трьох стовпах Дерева Життя втілено принцип полярності всіх феноменів та їхнього центру, що одночасно є джерелом та точкою кінцевого виразу. Тож метою РСС слугує усвідомлення Центру, аби звільнити Розум від всіх зумовленостей, піднявшись на рівень Єдності чи Нульовості, адже ці дві цифри в абсолютному виразі є тотожними.

Єдність/Пустотність не знищує феномени, але звільняє від їх відокременості шляхом усвідомлення. Єдиними стають "я" та "не я", чоловіче та жіноче єднаються в андрогінній свідомості.

Те, що перебуває за рамками всіх умовностей і називають Царем Землі. Хтось на цьому місці уявляє Пустнотність, Розум, Свідомість, Абсолют, Бога, Парабрахман. Всі ці слова є вірними чи помилковими лише на своєму рівні слів. В беспосередньому Центрі ніякі слова не важливі, адже це є тим, що саме дає собі прояв.

Підсумок

Занурення в глибини власної свідомості та розділення цього процесу з близькими за духом людьми – той шлях, що допоміг нашим зміям увійти у танок навколо спільного центру. Різниці в інтерпретаціях та особистих контекстах будуть існувати завжди. Проте щира відкритість до Світу та нового досвіду допоможе зберегти на шляху (яким би він не був) пам'ять про те, що води безлічі завжди освітлює єдине Сонце. Бажаємо всім шукачам натхнення на розширення світогляду та сміливості до виходу за рамки звичних парадигм!

Даніїл, Ілля, Микита, Радій

нап. 17.06.2023; ред. 30.09.2024 та 17.02.2026

Спеціально для Ордену LIPAMN

Аутро

Врешті-решт природно з'явилося відчуття, що наш інтенсив підійшов до логічного завершення і скоро я покину Кременчук. Після останньої групової медитації ми вийшли на прогулянку. Сонце повільно хилилось до обрію й фарбувало в ніжно-рожевий колір весняне безхмарне небо. Ми неспішно ходили дворами і водночас з цим я давав імпровізовану лекцію на тему єнохіанської магії і трагікомічної історії Джона Ді та Едварда Келлі, що відкрили ангельську мову та хотіли вивести людство на новий рівень контакту з Богом. Ми торкались зв'язку єнохіани з Телемою і розмовляли про те, яким світовим подіям співзвучне народження цих систем.

Даня провів нас на дах однієї з місцевих п'ятиповерхівок. Сонце опускалось все нижче. Тут ми підводили підсумки нашого спільного досвіду, обмінювались думками про контакт з трансцендентним та обговорювали плани. Найголовніше, ми вирішували, чи будемо далі рухатись в напрямку евокацій. Хтось виразив більшу зацікавленість, в комусь було більше сумніву та невпевненості. Так чи інакше, в той момент атмосфера сповнилась особливою магією, натхненням та мрійливістю. В мене було відчуття, що по всьому небу за нами спостерігають очі невидимих сил, що описані у міфологіях та ангельських єрархіях.

Чи відбувся з цими силами двосторонній контакт? Чи зустріли ми у трикутнику нових друзів, стоючи в центрі кола напроти? Можливо, колись я розповім і про це! Головне, що всім нам відомо, наскільки життя сповнене несподіванок та таємниць, однак під Білим Сонцем немає нічого нового.

Якщо ви хочете бачити більше статей, можете підтримати життя та розвиток Ukrainian Esoteric Studies донатом на банку:

https://send.monobank.ua/jar/4mbhBmBvpr

5375 4112 1518 2671

Будемо вдячні за будь-яке розповсюдження!

З усіх питань пишіть у Signal: @pa_jeet.74