Liber ABA. Магія. Розділ VIII. Меч.
Переклад Fr. Θ. для Ukrainian Esoteric StudiesПередмова редактора
Ми раді вперше в історії презентувати вам український переклад розділу VIII книги "Магія" зі збірки Liber ABA Алістера Кроулі. Ця збірка, також відома як Книга Чотири, складається з чотирьох частин: "Містицизм", "Магія", "Магія в теорії та на практиці" та "ΘΕΛΗΜΑ: Закон”. Чотиритомник є фундаментальним навчальним матеріалом з Західної окультної практики в інтерпретації британського мага. Він містить безліч корисних знань для будь-кого, хто цікавиться магією, герметизмом, телемою – незалежно від того, початківець ви чи досвідченний практик.
В перекладеному розділі детально розбирається філософський та символічний сенс, який несе використання Меча в церемоніальній магії. Також в кінці статті на вас чекає зручна ілюстрована пам'ятка про інші знаряддя Мага, так само заснована на матеріалах Liber ABA.
Для зручності читання багатьох приміток радимо додатково відкрити статтю в сусідній вкладці, дійти до низу та за потреби звірятись з ним в процесі.
Над перекладом та ілюстрацією старанно попрацював Fr. Θ.
Редагував Радій.
Дайте нам знати, якщо хочете бачити більше перекладів. Приємного читання!
Розділ VIII. Меч
Як Жезл є Хокмою, Волінням, «Батьком», а Чаша — Розумінням, «Матір’ю», Біною, так і Магічний Меч є Розумом, «Сином», шістьма Cефірот Руаху; а Диск (Пантакль) відповідає Малкут, «Доньці».
Магічний Меч — це аналітична здатність; спрямований проти будь-якого демона, він розтинає його складність (complexity).
Лише просте може витримати удар меча. Оскільки ми перебуваємо нижче Безодні, ця зброя є суто руйнівною: вона розділяє Сатану проти Сатани. Лише у нижчих формах Магії, суто людських формах, Меч набуває такої значущості як зброя. Кинджала ж мало б бути цілком достатньо.
Але людський розум зазвичай настільки важливий для людини, що Меч фактично є найпотужнішим серед її знарядь; щасливий же той, хто може обмежитися лише кинджалом!
Руків’я Меча має бути зроблене з міді.
Гарда складається з двох півмісяців — зростаючого і спадаючого — розташованих спина до спини. Між ними розміщені сфери, що утворюють рівносторонній трикутник разом зі сферою навершя.
Лезо пряме, загострене і гостре аж до гарди. Воно виготовлене зі сталі, щоб збалансувати руків’я, бо сталь — це метал Марса, а мідь — Венери.
Ці дві планети є чоловічою та жіночою — і, таким чином, відображають Жезл і Чашу, хоч і в значно нижчому сенсі.
Руків’я Меча належить Венері, бо Любов — це мотив цього безжального аналізу — якби це було інакше, Меч став би Чорною Магічною зброєю.
Навершя Меча розташоване в Даат (Death[1]), гарда простягається до Хесед і Ґебури; вістря — у Малкут. Деякі маги виготовляють три сфери зі свинцю, олова і золота відповідно; місяці — зі срібла, а руків’я містить ртуть, роблячи таким чином Меч символом семи планет. Проте це фантазія і претенційність.
«Хто береться за меч, той загине від меча» — це не містична загроза, а містична обіцянка. Саме наша власна складність має бути знищена.
Ось ще одна притча. Петро, Камінь Філософів, відтинає вухо Малху, слузі Первосвященика (вухо — орган Духу). У процесі аналізу духовну частину Малкута слід відокремити від нього філософським каменем, а потім Христос, Помазаний, відновлює його цілим. «Solve et coagula!»
Слід зауважити, що це відбувається під час арешту Христа, який є сином, Руахом, безпосередньо перед його розп’яттям.
Кальварійний Хрест має складатися з шести квадратів — розгортки куба, який і є тим самим філософським каменем.
Медитація відкриє багато таємниць, що приховані в цьому символі.
Меч або Кинджал приписуються елементу Повітря — всепроникному і всюдисущому, але нестабільному; це не тонке явище, як Вогонь, не хімічна сполука, як Вода, а суміш газів[2].
Меч, яким би необхідним він не був для Початківця, є лиш грубою зброєю. Його призначення — відганяти ворога або пробивати собі шлях крізь нього — і хоч ним треба володіти, щоб увійти до палацу, його не можна приносити на шлюбне свято.
Можна сказати, що Пантакль — це хліб життя, а Меч — ніж, який його розрізає. Ідеї потрібні, але їх потрібно й критикувати.
Меч також є тією зброєю, якою вселяють жах у демонів і підкорюють їх. Потрібно утримувати Его Повелителем вражень. Не слід дозволяти демонові зруйнувати коло; не слід дозволяти жодній ідеї захопити тебе.
Легко побачити, наскільки все це елементарно й хибно — але початківцю це необхідно.
У всіх взаємодіях із демонами вістря Меча спрямоване униз, і його не слід використовувати для інвокації, як це практикують у деяких школах магії.
Якщо Меч підіймається до Вінця, більше він не є справжнім мечем. Вінець не може бути розділений. Безумовно, Меч не слід підіймати.
Проте Меч можна стискати обома руками, утримуючи стійко та вертикально, що символізує злиття думки з єдиним прагненням і її згоряння, мов полум’я. Це полум’я — Шин, Руах Альгім, а не просто Руах Адам; божественна, а не людська свідомість[3].
Маг не може володіти Мечем, доки Вінець не на його голові.
Ті Маги, які намагалися зробити Меч єдиною або навіть головною зброєю, лише руйнували себе — не руйнацією поєднання, але руйнацією розділення[4]. Слабкість перемагає силу.
Найстабільнішим політичним устроєм в історії був китайський, який було засновано передусім на ввічливості[5]; а індійський устрій виявився достатньо міцним, щоб поглинути багатьох своїх завойовників[6].
Меч був великою зброєю минулого століття. Кожну ідею атакували мислителі, і жодна не витримала нападу. Через це цивілізація руйнується.
Ніяких усталених принципів не лишилося. Сьогодні будь-яка конструктивна державна діяльність є емпіризмом або опортунізмом. Ставиться під сумнів, чи існує справжній зв’язок між Матір’ю та Дитиною, чи є реальна відмінність між Чоловічим і Жіночим.
Людський розум, охоплений відчаєм, побачивши близьке божевілля в руйнуванні цих зв’язних образів, спробував замінити їх ідеалами, що рятуються від знищення лише в ту мить, коли народжуються, завдяки своїй невизначеності.
Воля Короля була принаймні зрозумілою в будь-який момент; досі ніхто не винайшов способу визначити волю народу.
Усі свідомі вольові дії сповільнені; хід подій — тепер це лише інерція.
Нехай Маг розгляне ці питання, перш ніж взяти Меч у свою руку. Нехай він усвідомить, що Руах — ця вільна комбінація шести Сефірот, зв’язана між собою лише через людську волю у Тіферет, має бути розірвана на частини.
Розум має бути розбитий до стану безумства, перш ніж його можна буде перевершити.
«Вигадки я ненавиджу»[7], — сказав Давид.
Індієць каже: «Те, що можна осмислити, не є істинним».
Павло сказав: «Плотський розум є ворожнечею до Бога».
І кожен, хто медитує навіть годину, незабаром відкриє, як цей поривчастий безцільний вітер змушує його полум’я мерехтіти. «Вітер дме, де хоче». Звичайна людина — менша за соломинку[8].
Деякі вважають, що зв’язок між Подихом і Розумом існує лише на рівні етимології. Проте цей зв’язок є справжнім і значно глибшим[9].
У будь-якому разі, без сумніву, існує зв’язок між дихальними та розумовими функціями. Учень переконається в цьому практикуючи Пранаяму. Завдяки цій вправі деякі думки блокуються, а ті, що все ж з’являються в розумі, приходять повільніше, ніж раніше, даючи розуму час усвідомити їхню хибність і знищити їх.
На лезі Магічного Меча викарбуване ім’я AGLA — нотарикон, утворений із перших літер фрази «Ateh Gibor Leolahm Adonai», що означає «Тобі — сила на віки, о мій Господи».
І кислота, що роз’їдає сталь, має бути олією вітролю. Вітроль — це нотарикон фрази «Visita Interiora Terrae Rectificando Invenies Occultum Lapidem», що означає: «Досліджуючи внутрішній світ Землі, виправляючи, ти знайдеш прихований камінь», той самий філософський камінь, про який вже згадувалося, що перетворює все на золото. Про цю олію, здатну роз’їдати сталь, також написано у Liber LXV, i, 16: «Як кислота роз’їдає сталь… так і Я для Духа Людини».
Зверни увагу, наскільки тісно переплетений між собою весь цей символізм!
Оскільки центром Руах є серце, видно, що цей Меч Руаху має бути встромлений Магом у власне серце.
Однак існує подальше завдання, про яке йдеться у Liber VII, v, 47: «Він чекатиме меча Коханого і виставить горло для удару». У горлі знаходиться Даат — трон Руаху. Даат — це Знання. Це остаточне руйнування знання відкриває ворота Міста Пірамід.
Також написано у Liber CCXX, iii, 11: «Нехай жінка буде опоясана мечем переді мною». Але це стосується озброєння Ведани Санджнею — подолання емоцій ясністю сприйняття[10].
Також у Liber LXV, v, 14, йдеться про Меч Адонаї: «що має чотири леза — лезо Блискавки, лезо Стовпа, лезо Змія, лезо Фалоса».
Проте цей Меч не для звичайного Мага. Бо це Меч, що палає у всі боки і охороняє Едем, і в цьому Мечі приховані Жезл і Чаша — так, що хоча істота Мага й зруйнована Блискавкою і отруєна Змієм, водночас у ньому зберігаються органи, об’єднання яких є вищим таїнством.
По пришестю Адонаї індивід знищується в обох сенсах. Він розбивається на тисячу шматків, але водночас об’єднується з простим[11].
Про це також говорить святий Павло у своєму Посланні до церкви в Фессалоніках:
«Бо Господь зійде з Неба з голосним кличем, з голосом Архангела і сурмою Божою; і померлі в Христі воскреснуть першими. Потім ми, живі, що залишимося, разом із ними будемо підняті в хмари, щоб зустріти Господа в повітрі; і так завжди будемо з Господом.»
Нас не має турбувати безглузде тлумачення цього вірша як пророцтва про «друге пришестя»; проте кожне його слово гідне глибокого осмислення.
«Господь» — це Adonai, що є єврейським словом «мій Господь»; і Він зійде з неба, верховного Едему, Сахасрара-чакри в людині, із «криком», «голосом» і «сурмою» — знову повітряними символами, адже саме повітря переносить звук. Ці звуки стосуються почутого Адептом у момент захоплення (екстазу).
Найточніше це зображено на карті Таро під назвою «Янгол» (XX аркан), що відповідає літері Шин — літері Духа і Подиху.
Весь розум людини розривається під пришестям Адонаї і одразу ж возноситься в єдність із Ним — «в повітрі», Руах.
Зверни увагу, що етимологічно слово συν — «разом з» — походить від санскритського Sam, а єврейське ADNI відповідає санскритському ADHI.
Фраза «разом із Господом» буквально ідентична слову Самадхі — санскритській назві явища, описаного святим Павлом, цього союзу его і не-его, суб’єкта і об’єкта, цього хімічного весілля, і, отже, ідентична символізму Рози й Хреста, однак в трохи іншому аспекті.
І оскільки шлюб може відбутися лише між одним і одним, стає очевидним, що жодна ідея не може об’єднатися таким чином, якщо вона не є простою.
Отже, кожну ідею слід аналізувати Мечем. Отже, також у розумі того, хто медитує, має бути лише одна думка.
Тепер можна перейти до розгляду використання Меча для очищення емоцій і перетворення їх на сприйняття.
Функцією Чаші було тлумачити сприйняття через схильності; Меч звільняє сприйняття від Павутини емоцій.
Сприйняття самі по собі не мають значення; але емоції ще гірші, бо вони обманюють свою жертву, змушуючи її вважати їх значущими і правдивими.
Кожна емоція — це одержимість; найжахливішим богохульством є приписувати будь-яку емоцію Богові у макрокосмі або чистій душі у мікрокосмі.
Як може те, що є самосущим, досконалим, бути зрушеним? Написано навіть, що «обертання навколо точки є беззаконням»[12].
Але якщо саму точку можна було б зрушити, вона перестала б бути собою, адже положення є єдиною властивістю точки.
Отже, Маг повинен зробити себе абсолютно вільним у цьому відношенні.
Демони постійно намагаються залякати, шокувати, викликати огиду чи спокусити. Проти всього цього Маг повинен виставити Сталь Меча. Якщо він позбувся ідеї его, це завдання буде відносно легким; якщо ж ні — воно стане майже неможливим. Як сказано у Дхаммападі:
І ця ненависть є тією думкою, що перешкоджає любові, апофеозом якої є Самадхі.
Але було б надто сміливо очікувати від молодого Мага, що він одразу почне практикувати прив’язаність до неприємного; нехай спершу навчиться байдужості. Нехай прагне бачити факти як факти, так просто, як він сприйняв би їх у контексті історії. Нехай уникає уявної інтерпретації будь-яких фактів. Нехай не ставить себе на місце людей, про яких йдеться у фактах, або, якщо й робитиме це — то лише задля розуміння. Співчуття (sympathy)[13], обурення, похвала та осуд — недоречні для спостерігача.
Ніхто належним чином не розглянув питання щодо кількості та якості світла, яке дають свічки, виготовлені з навощенних Християн.
Хто має уявлення, яка частина звичайного місіонера є найбажанішою для гурмана? Лише припускають, що Католики смачніші за Пресвітеріан.
Проте саме ці моменти та їм подібні мають найбільше значення у той час, коли відбуваються події.
Нерон не замислювався, що про нього подумають ще ненароджені нащадки; важко повірити, що канібали враховують, що оповіді про їхні подвиги змусять побожних стареньких поповнювати свої запаси їжі.
Дуже мало хто насправді бачив кориду. Одні йдуть заради хвилювання, інші — заради гнітючого збудження, яке дає справжній або зімітований жах. Дуже мало хто знає, що свіжа кров, пролита на сонці, можливо, є найкрасивішим кольором у природі.
Це сумнозвісний факт — практично неможливо отримати достовірний опис того, що відбувається на спіритичному сеансі; емоції затуманюють бачення.
Лише в абсолютному спокої лабораторії, де спостерігач повністю байдужий до того, що може статися, і переймається лише тим, щоб точно зафіксувати саму подію, виміряти й зважити її за допомогою інструментів, нездатних до емоцій, можна хоча б почати сподіватися на правдивий запис подій. Навіть звичайні фізіологічні основи емоцій — відчуття задоволення й болю — безсумнівно ведуть спостерігача до помилки, навіть якщо вони не збуджені настільки, щоб явно порушити його розум.
Занур одну руку в миску з гарячою водою, іншу — в миску з холодною, а потім обидві разом у миску з теплою водою; одна рука скаже «гаряче», інша — «холодно».
Навіть у самих інструментах їхні фізичні властивості, такі як розширення й стискання (які, в певному сенсі, можна назвати коренями задоволення й болю), спричиняють похибки.
Зроби термометр, і скло буде настільки збуджене необхідним плавленням, що протягом тридцяти років чи більше рівень ртуті продовжуватиме змінюватися; що вже й казати про таку пластичну субстанцію, як розум! Немає жодної емоції, яка б не залишала відбитку в розумі, і всі ці відбитки — хибні. Надія і страх — це лише протилежні фази однієї емоції; обидві несумісні з чистотою душі. Щодо пристрастей людини, то тут дещо інша справа, адже вони є функціями її власної волі. Їх потрібно дисциплінувати, а не придушувати. Але емоція нав’язується ззовні. Це — вторгнення у коло.
Як сказано у Дхаммападі:
Нехай тоді Учень практикує спостереження за тими речима, які зазвичай викликають у нього емоції; і нехай, написавши уважний опис того, що він бачить, перевірить його за допомогою когось, для кого ці картини є звичними.
Хірургічні операції та танцюючи дівки — це плодотворні поля для початківця.
Читаючи емоційні книги, які нав’язують дітям, нехай він завжди прагне бачити подію з точки зору, протилежної авторовій. Проте нехай не наслідує напіввизволену дитину, що скаржилася на ілюстрацію Колізею, мовляв, «там є один бідний маленький лев, якому не дісталося жодного Християнина», хіба що на самому початку. Суперечлива критика — це перший крок; потрібно робити другий.
Після того як він достатньо поспівчуває і левам, і Християнам, нехай він відкриє очі на те, що досі приховувало його співчуття: картина огидно продумана, огидно скомпонована, огидно намальована і огидно розфарбована, як це скоріше за все і є.
Нехай він далі вивчає тих майстрів, у науці чи мистецтві, які спостерігали розумом, не забарвленим емоціями.
Нехай він навчиться виявляти ідеалізації, критикувати та виправляти їх.
Нехай він усвідомить неправдивість Рафаеля, Ватто, Лейтона, Бугро; нехай він оцінить правдивість Іоана (John), Рембрандта, Тіціана, О’Коннора.
Подібні дослідження в літературі та філософії приведуть до аналогічних результатів. Проте нехай він не нехтує аналізом власних емоцій; адже поки вони не будуть подолані, він не зможе об’єктивно оцінювати інших.
Цей аналіз можна проводити різними способами; один із них — матеріалістичний. Наприклад, якщо його мучить нічний кошмар, нехай пояснить: «Цей кошмар — це застій крові в головному мозку».
Суворий спосіб здійснення цього через медитацію називається Махасатіпаттхана[14]. Але досягнення цього має супроводжуватися в кожний момент життя прагненням оцінювати події за їх справжньою вартістю. Особливо ретельно слід враховувати їхню відносність.
Твій зубний біль не завдає болю нікому, окрім дуже вузького кола. Повені в Китаї для тебе — це не більше, ніж абзац у газеті. Руйнування самого світу не мало б значення на Сіріусі. Ледве можна уявити, що навіть астрономи Сіріуса могли б помітити таке незначне порушення.
Тепер, враховуючи, що Сіріус сам по собі є, наскільки тобі відомо, лише однією з багатьох ідей у твоєму розумі і при цьому однією з найменш значущих, навіщо тоді цей розум має турбуватися через твій зубний біль? Неможливо докладно пояснити це без тавтології, бо це дуже проста думка; але її варто підкреслити, бо вона справді проста. Гав! Гав! Гав! Гав! Гав![15]
У питанні етики це знову стає надзвичайно важливим, бо для багатьох людей здається неможливим оцінити заслуги будь-якого вчинку, не втягнувши низку тем, які не мають до нього жодного реального стосунку.
Біблію було неправильно перекладено навіть цілком компетентними вченими, бо їм доводилося враховувати сучасну теологію. Найяскравіший приклад — «Пісня Пісень», типовий твір Cхідного еротизму. Але оскільки визнати це для канонічної книги було неможливо, довелося прикидатися, ніби він є символічним.
Вони намагалися відшліфувати грубість висловів, проте навіть їхня сміливість виявилася недостатньою для цього.
Ця форма нечесності досягає свого апогею в цензуруванні класики. «Біблія — Слово Божe, написане святими чоловіками за натхненням Святого Духа. Але ми виріжемо ті місця, які вважаємо недоречними». «Шекспір — наш найвидатніший поет, але, звичайно, він надто страшний». «Ніхто не може перевершити лірику Шеллі, але ми мусимо прикидатися, що він не був атеїстом».
Деякі перекладачі не могли змиритися з тим, що поганські китайці вживають слово «Шан Ті», і прикидалися, ніби воно не означає «Бог». Інші, змушені визнати, що воно саме так і перекладається, пояснювали, що вживання цього терміна свідчить про те, що «Бог не залишив себе без свідка навіть у цій найідолопоклоннішій з націй. Вони були таємничим чином примушені вжити його, не розуміючи, що воно означає». Усе це сталося через їхнє емоційне переконання, що вони кращі за китайців.
Найяскравішим прикладом цього є історія вивчення буддизму.
Ранні вчені просто не могли збагнути, що буддійський канон заперечує душу і вважає его оманиною, спричиненою особливою здатністю хворого розуму; не могли зрозуміти, що мета буддиста, Ніббана, ні в чому не відрізняється від їхньої власної мети — Небес, — незважаючи на абсолютно прозору мову таких діалогів, як бесіда Арахата Наґасени з царем Менандром. Їхні спроби примусити текст відповідати власним упередженням назавжди залишаться однією з найбільших безглуздостей мудреців.
Знову ж таки, майже неможливо ввічливому християнину усвідомити, що Ісус Христос їв пальцями. Прихильник тверезості вдає, ніби вино на весіллі в Кані було безалкогольним.
Це свого роду божевільний силогізм.
Ніхто, кого я поважаю, так не робить.
Я поважаю такого-то.
Отже, такий-то цього не робив.
Сучасний мораліст лютує, коли йому вказують на той факт, що практично кожна велика людина в історії була відверто і сумно відома своєю аморальністю.
Досить про цю болючу тему!
Поки ми намагаємося підганяти факти під теорії замість того, щоб приймати наукову позицію — змінювати теорії (коли це потрібно) під факти, — ми залишатимемося у багні хибних уявлень.
Релігійні насміхаються над науковцем за його відкритість і здатність пристосовуватися. «Скажи неправду і тримайся її!» — ось їхнє золоте правило.
Навіть найскромнішому учню магії світла не треба пояснювати, до чого веде такий підхід.
Неважливо, правду каже Книга Буття чи геологія, — геолог, що вірить Книзі Буття, потрапить до Геєни. «Не можете служити Богові й мамоні».
Примітки
- Прим. редактора: В оригіналі цього речення "Даат" написано саме як "Death" - "Смерть", проте далі по тексту її назва пишеться як "Daäth".
- Кисень у повітрі був би надто лютим для життя; його треба значною мірою розбавити інертним азотом.
Раціональний розум підтримує життя, але близько сімдесяти дев’яти відсотків його не лише відмовляються входити в поєднання, а й перешкоджають залишковим двадцяти одному відсотку робити це. Запал ентузіазму пригнічується; інтелект стає великим ворогом відданості. Одне з завдань Мага — якось відокремити в своєму розумі Кисень від Азоту, придушивши чотири п’ятих, щоб спалити залишок, породивши полум’я святості. Але Меч не може виконати цього завдання.
3. Прим. редактора: Саме цей сенс ми можемо побачити в традиційному зображенні Туза Мечей, а також на першому ламені Алістера Кроулі.
4. Cлід зазначити, що ця неоднозначність у слові «руйнування» спричинила багато непорозумінь. «Solve» означає руйнування, але так само й «coagula». Метою Магуса є знищити свою часткову думку, об’єднавши її з Універсальною Думкою, а не створити нову прірву та розділення у Цілому.
5. Прим. редактора: Оригінал Liber ABA був виданий взимку 1912-1913. Уявляєте реакцію Кроулі на подальшу історію Китаю?
6. Навіть каста Брахманів не така закрита, як у «небеснонароджених» (Індійська Цивільна Служба).
7. Прим. редактора: Ймовірно мається на увазі Псалом 118:113:
«Вигадки (людські) ненавиджу, а закон Твій люблю»
8. Але, як сказано, «Similia similibus curantur» (подібне лікується подібним), ми також вважаємо цей Руах символом Духа. RVCh ALHIM, Дух Божий, дорівнює 300 — числу священної літери Шин(ש). Оскільки це подих, який за своєю природою подвійний — дві грані Меча — літера H(ה) символізує подих, а H є літерою Овна — дому Марса, Меча; H також є літерою Матері; це є зв’язком між Мечем і Чашею.
9. Безсумнівно, що Руах у першу чергу означає «те, що рухається або обертається», «рух», «колесо», «вітер», а його другорядним значенням став розум через спостереження його нестабільності та схильності до кругового руху. «Spiritus» набув значення Духа в сучасному технічному розумінні завдяки зусиллям теологів. Приклад правильного вживання цього слова — термін «Дух вина» — повітряна складова вина. Слово ж «inspire» (надихати) ймовірно походить від спостереження порушення дихання людей у божественному екстазі.
10. Прим. редактора:
Vedanā – буддійський термін, який позначає відчуття, які виникають при контакті органів сприйняття з зовнішніми об’єктами. Ці відчуття поділяються на приємні, неприємні, або нейтральні.
Saṃjñā – сукупність сприйняттів, які охоплюють розсудочні та інтуїтивні здібності до розрізнення властивостей об’єктів.
11. Порівняй із першим набором віршів у Liber XVI. (XVI у Таро — це Пе, Марс, Меч.)
12. Прим. редактора: Дивіться Liber 418 ("Бачення та Голос"), 17-й Ефір.
13. Правда, інколи співчуття є необхідним для розуміння.
14. Див. Кроулі, «Collected Works», т. ii, с. 252–254.
15. Завдяки цьому включенню, гавкіт собак протягом одного-двох тижнів нагадуватиме тобі про цю думку.
Інші статті
Трикутник та Компанія. Частина 1.1
Трикутник та Компанія. Частина 1.2
Підтримати перекладача ви можете донатом на банку:
https://send.monobank.ua/jar/2CMoiA69Pp
4874 1000 2852 4380