Кримінально-правова характеристика перевищення влади - Государство и право курсовая работа
Главная
Государство и право
Кримінально-правова характеристика перевищення влади
Об’єкт перевищення влади або службових повноважень як злочину в сфері службової діяльності. Розмежування складів злочинів "зловживання владою або посадовим становищем" та "перевищення влади або посадових повноважень". Відповідальність за зґвалтування.
посмотреть текст работы
скачать работу можно здесь
полная информация о работе
весь список подобных работ
Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Кримінально-правова характеристика перевищення влади
РОЗДІЛ 1. Кримінально-правова характеристика перевищення влади або службових повноважень
РОЗДІЛ 2. Об'єкт перевищення влади або службових повноважень як злочину в сфері службової діяльності
РОЗДІЛ 3. Розмежування складів злочинів «зловживання владою або посадовим становищем» та «перевищення влади або посадових повноважень»
РОЗДІЛ 4. Вдосконалення положень у справах про перевищення влади або службових повноважень
Боротьба із службовою злочинністю є однією з найгостріших проблем у діяльності правоохоронних органів України. Про це, зокрема, свідчать численні публікації в пресі та наукові дослідження, внесення Президентом України до Верховної Ради України цілого «пакету» антикорупційних законів. Цілком очевидно, що протидія злочинам у сфері службової діяльності не є достатньо ефективною. Не в останню чергу це викликано неоднозначною практикою застосування положень кримінального законодавства, які встановлюють відповідальність за вчинення службових злочинів.
У межах даної загальної проблеми гострим залишається питання протидії злочину, передбаченому ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК). Матеріали правозастосовчої практики свідчать про суперечливе та вибіркове застосування правоохоронними органами кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень. Великою мірою дана проблема викликана труднощами в розумінні змісту діяння, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, що робить його вивчення надзвичайно актуальним.
Проблемі розуміння змісту діяння в основному складі перевищення влади або службових повноважень було присвячено чимало наукових досліджень у радянський (В.Ф. Кириченко, М.Д. Лисов, Б.В. Здравомислов, А.В. Галахова, А.К. Квіцінія, А.Н. Трайнін та інші) та сучасний період (П.П. Андрушко, А.А. Стрижевська, М.І. Мельник, М.І. Хавронюк, О.Ф. Бантишев та інші), однак єдиного та однозначного її вирішення запропоновано не було.
У даній курсовій роботі висвітлюються основні положення перевищення влади або службових повноважень.
Об'єкт дослідження - суспільні відносини, які регулюють питання перевищення влади або службових повноважень.
Предмет дослідження - кваліфікуючі ознаки перевищення влади або службових повноважень.
Метою дослідження є аналіз усталених у правозастосовчій практиці й теорії кримінального права підходів до тлумачення змісту діяння в основному складі перевищення влади або службових повноважень, розгляд даного питання в історично-правовому та порівняльно-правовому аспектах, вироблення рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального закону.
Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:
1) розглянути теоретичні основи криміналістичної документалістики;
2) дослідити прийоми встановлення слідів змін у документах;
3) проаналізувати встановлення первісного вигляду і змісту документа, встановлення технічних підробок і підписів;
4) розглянути дослідження машинописних текстів, поліграфічної продукції та матеріальної частини документів.
Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.
Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох частин (перша - теоретична, друга - практична), висновків, списку використаних джерел. Теоретична частина складається із чотирьох розділів. Практична частина складається із двох задач.
РОЗДІЛ 1. Кримінально-правова характеристика перевищення влади або службових повноважень
Стаття 365 КК України «Перевищення влади або службових повноважень» складається з трьох частин, які містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення службовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх апарату, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, своїх повноважень. Безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність певних ланок державного апарату, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, організацій, установ, підприємств незалежно від форми власності, а також авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій. Додатковими факультативними безпосередніми об'єктами злочину є охоронювані законом блага людини, здоров'я та гідність особи тощо.
Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 365) характеризується трьома обов'язковими ознаками [12, 539]:
1) діянням - перевищенням влади або службових повноважень через вчинення активних дій, що виходять за межі наданих суб'єкту прав або повноважень;
2) наслідками, що виявляються в істотній шкоді охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб;
3) причиновим зв'язком між діянням і наслідками.
Стаття 365 КК України «Перевищення влади або службових повноважень» складається з трьох частин, які містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення службовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх апарату, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, своїх повноважень. Безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність певних ланок державного апарату, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, організацій, установ, підприємств незалежно від форми власності, а також авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій. Додатковими факультативними безпосередніми об'єктами злочину є охоронювані законом блага людини, здоров'я та гідність особи тощо.
Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 365) характеризується трьома обов'язковими ознаками:
1) діянням - перевищенням влади або службових повноважень через вчинення активних дій, що виходять за межі наданих суб'єкту прав або повноважень;
2) наслідками, що виявляються в істотній шкоді охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб;
3) причинним зв'язком між діянням і наслідками.
Перевищення влади або службових повноважень - це умисне вчинення службовою особою дій, що явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо ними заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. При вирішенні питання про те, чи є вихід за межі наданих прав або повноважень явним, суди мають брати до уваги, наскільки він був очевидним для службової особи та чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки. Перевищення влади - це випадки, коли службова особа, що є представником влади, при виконанні своїх функцій виходить за межі наданих їй повноважень або діє при цьому незаконними методами. Перевищення службових повноважень - це дії службової особи, що не є представником влади, коли при здійсненні наданих їй функцій вона виходить за межі своїх повноважень або застосовує при цьому незаконні методи [12, 540].
Діяння у межах об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, відображається за допомогою законодавчої характеристики перевищення влади або службових повноважень, тобто вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень. У кримінально-правовій літературі вказувалося, що вже сама семантика слова "перевищення" свідчить про те, що діяння в межах об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, може проявлятися лише у формі дії. Разом з тим формулювання закону в частині опису дії у межах об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, має узагальнений, неконкретний характер. Його деталізація традиційно здійснюється на рівні постанов Пленуму Верховного Суду України (за часів СРСР також на рівні постанов Пленуму Верховного Суду СРСР) й теорії кримінального права. Відповідно до абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень," під перевищенням влади або службових повноважень необхідно розуміти:
а) вчинення дій, які є компетенцією вищої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;
б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку - за відсутності цих умов;
в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;
г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.
У теорії кримінального права перелік дій, що можуть бути кваліфіковані як перевищення влади, тлумачився далеко неоднозначно. Наприклад, А.Н. Трайнін вважав, що перевищення влади може виявлятися лише у вчиненні суб'єктом службових злочинів дій, які належать до компетенції вищої інстанції (службової особи чи колегіального органу), або у вчиненні дій, які можуть бути вчинені за наявності спеціального дозволу, але в жодному разі не може "виражатися у вчиненні загальнокримінального злочину". А.А. Жижиленко вважав, що перевищення влади може виявлятися у істотно ширшому колі дій [7, 211]:
1) розширення винним, усупереч закону, наданих йому повноважень (наприклад, пом'якшення чи посилення призначеного особі покарання у процесі його відбування);
2) вчинення суб'єктом службових злочинів дій, які належать до компетенції іншої особи;
3) вчинення службовою особою дій, які не належать до компетенції жодної особи;
4) вчинення суб'єктом службових злочинів дій, які належать до його компетенції, за відсутності необхідних фактичних підстав для їхнього вчинення;
5) вчинення дій без дозволу вищого начальника.
Обмеженіше розумів зміст перевищення влади Г.Р. Смолицький, стверджуючи, що перевищення влади може полягати лише у вчиненні дії, яка "була пов'язана з компетенцією тієї установи, в якій працює дана посадова особа, або тієї установи, котрій вона підпорядкована", фактично виключав можливість кваліфікації як перевищення влади дії суб'єкта службових злочинів, які належать до компетенції іншого ("стороннього") відомства або ж дій, які не належать до компетенції жодної службової особи.
В.Ф. Кириченко зайняв проміжну позицію порівняно з позиціями А.А. Жижиленка та Г. Р. Смолицького, оскільки до числа дій, що можуть бути кваліфіковані як перевищення влади, він відніс такі [7, 212]:
1) вчинення дій, що належать до компетенції вищої службової особи цього ж відомства;
2) вчинення дій, що належать до компетенції службової особи іншого відомства;
3) вчинення дій, які можуть бути вчинені лише за певних обставин. Таким чином, він тлумачив поняття "перевищення влади" не так вузько, як Г.Р. Смолицький, оскільки відносив до переліку вищеперелічених дій такі дії, які належать до компетенції службової особи іншого відомства, але й не так широко, як А.А. Жижиленко, оскільки принципово не відносив до числа таких дій дії, які не належать до компетенції жодної службової особи. Окрім того, В.Ф. Кириченком був сформульований загальний критерій визначення можливості кваліфікації тих або інших дій як перевищення влади - "це такі дії посадової особи, котрі за наявності певних умов могли б бути законними". Б.В. Здравомислов вважав, що перевищення влади може полягати [7, 212]:
1) у вчиненні службовою особою дій, які належать до компетенції вищої службової особи чи органу цього або іншого відомства;
2) у вчиненні дій, які належать до компетенції службової особи, але без спеціального дозволу;
3) у вчиненні дій, що не належать до компетенції жодної службової особи.
Пізніше Б.В. Здравомислов розширив даний перелік вказівкою на дії, що можуть бути вчинені лише колегіально.
А.В. Галахова, в цілому, підтримала В.Ф. Кириченка, уточнивши, однак, що, по-перше, перевищенням влади може визнаватися вчинення суб'єктом службових злочинів дії, яка належить до компетенції не лише вищої, а взагалі будь-якої службової особи цього ж відомства, а по-друге, вчинення суб'єктом службових злочинів дії, що може бути вчинена лише колегіальним органом. Досить вузький перелік дій, що можуть бути кваліфіковані як перевищення влади, наводить Н.С. Лєйкіна, яка обмежує його лише: 1) діями, що можуть бути вчинені вищою службовою особою; 2) діями, що можуть бути вчинені лише спеціальними організаціями або установами, або колегіальними органами [7, 213].
Ширший перелік наводив А.К. Квіцінія, який говорив про дії, які належать до компетенції вищої службової особи; дії, що належать до компетенції колегіального органу; дії, які можуть бути вчинені за наявності "повноважень, відсутніх у даної особи".
Сучасні російські криміналісти (наприклад С.Г. Кєліна, А.І. Рарог, В.Г. Стєпалін, В.І. Зубкова, Б.В. Волженкін, Ю.І. Ляпунов, Б.Т. Разгільдієв) при визначенні кола дій, які можуть бути кваліфіковані як перевищення влади, орієнтуються на п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 30 березня 1990 р. № 4 "Про судову практику в справах про зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, недбалість та службовий підлог", додаючи, в окремих випадках, до дій, що передбачені в даному правозастосовчому орієнтирі, дії, які належать до компетенції колегіального органу. В українській кримінально-правовій літературі при визначенні кола дій, що можуть бути кваліфіковані як перевищення влади, більшість авторів (наприклад П.П. Андрушко, А.А. Стрижевська, В.О. Навроцький, М.Й. Коржанський, П.С. Матишевський, О.Ф. Бантишев) орієнтується на положення постанов Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. № 12 та від 26 грудня 2003 р. № 15. Однак, окремі з традиційних проявів перевищення влади видаються такими, що не повною мірою відповідають юридичній природі даного злочину [7, 213].
Українські криміналісти М.І. Мельник та М.І. Хавронюк висловили сумнів у доцільності кваліфікації як перевищення влади дій, які не входять до компетенції жодної службової особи.
У радянський період подібну позицію займали вже згадані вище А.Н. Трайнін, В.Ф. Кириченко та А.В. Галахова. Очевидно, найвиразнішою була точка зору В.Ф. Кириченка, який вважав, що вчинення дій, які не належать до компетенції жодної службової особи, не підпадає під критерій "дії, що можуть бути правомірними за певних умов". Використання подібного критерію, достатньо точно відображає сутність тих дій, які є перевищенням влади. Це дії, які у разі вчинення їх належною службовою особою або колегіальним органом управління з дотриманням порядку або за наявності обставин, передбачених правовими актами, є правомірними (законними). Вчинення ж таких дій неуповноваженою особою або уповноваженою особою, але з порушенням порядку їх вчинення, являтиме собою злочин, передбачений ч. 1 ст. 365 КК. Своєю чергою дії, не віднесені до компетенції жодної службової особи, але вчинені якою-небудь службовою особою мають, іншу юридичну природу - вони є незаконними й не можуть бути визнані законними за жодних умов. Разом з тим учені, котрі не відносять дані дії до числа перевищень влади неоднаково розглядали їхню кримінально-правову кваліфікацію. А.Н. Трайнін пропонував поціновувати такі дії як загальнокримінальні злочини, В.Ф. Кириченко та А.В. Галахова - як зловживання владою або службовим становищем, а М.І. Мельник та М.І. Хавронюк - сукупністю злочинів, один з яких передбачений статтями КК про певний загальнокримінальний злочин, та зловживання владою, або лише за однією статтею КК, якщо окремі з дій, що не належать до компетенції жодної службової особи, знайшли самостійну криміналізацію в Особливій частині КК (наприклад одержання хабара). З жодним із наведених підходів, очевидно, не можна погодитися. Передусім, подібні дії не можуть бути кваліфіковані як зловживання владою або службовим становищем, оскільки діяння, відповідальність за які передбачена в ст. 364 КК ("Зловживання владою або службовим становищем"), формально є такими, що належать до компетенції винного. Отже, кваліфікація дій, що не належать до компетенції жодної особи, за ст. 364 КК буде неправильною. Разом з тим кваліфікація таких дій як загальнокримінального злочину також буде не зовсім коректною, хоча б тому, що не всі подібні дії передбачені законодавцем як загальнокримінальні злочини. Отже, очевидно, що вчинення службовою особою дій, які не належать до компетенції жодної службової особи, являє собою цілком самостійний прояв суспільно небезпечної поведінки (очевидно, більш суспільно небезпечний порівняно з іншими проявами поведінки, котрі традиційно відносять до перевищення влади), який з одного боку не може бути штучно "втиснутий" у рамки складу злочину перевищення влади (за іншою юридичною природою подібних дій), а з іншого - не знаходить свого адекватного відображення у нормах чинної Особливої частини КК [7, 214].
На думку В.Ф. Кириченка, перевищення влади можуть становити дії, які за певних умов можуть бути правомірними. Під такими умовами В.Ф. Кириченко розумів, зокрема, й учинення таких дій належною службовою особою або колегіальним органом. Із цього випливає, що цей учений акцентував увагу на характері дії, відриваючи її від суб'єкта, котрий її вчиняє. Разом з тим будь-яка соціально значуща дія (в т.ч. й управлінська, й противоправна) існує в нерозривному зв'язку з суб'єктом, котрий її вчиняє. Отже, оцінюватися може правомірність тієї або іншої неправомірної дії повинна виключно з точки зору вчинення її тим самим суб'єктом. У такому випадку дії, що належать до компетенції іншої службової особи або колегіального органу, для службової особи, яка не має прав чи повноважень їх вчиняти, ніколи не будуть правомірними з погляду вчинення їх цією ж службовою особою. Тобто для службової особи будь-які дії, що належать до компетенції іншої службової особи чи колегіального органу з юридичної точки зору, подібні до дій, яких не може вчиняти жодна службова особа.
Судова практика найбільш характерними випадками перевищення влади чи службових повноважень визнає [8, 133]:
1) учинення дій, що є компетенцією вищої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;
2) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках або з особливого дозволу, або з дотриманням особливого порядку, - якщо немає цих умов;
3) учинення одноособово дій, що могли бути вчинені лише колегіально;
4) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати чи дозволяти (абз. 2 п. 5 ППВСУ "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26 грудня 2003 р. № 15).
Істотна шкода охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб - це як матеріальна шкода, так і шкода нематеріального характеру. Відповідно до п. 3 примітки до ст. 364 КК, істотною шкодою в ст. 365 КК, якщо вона полягає в заподіянні матеріальних збитків, вважається шкода, що в 100 та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарань за цей злочин, тлумачення певних термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в ППВСУ "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26 грудня 2003 р. № 15.
Злочин є закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (матеріальний склад).
Суб'єкт злочину спеціальний - службова особа (див. п. 1 примітки до ст. 364). Організаторами, підбурювачами, пособниками перевищення влади чи службових повноважень можуть визнаватись як службові, так і неслужбові особи. Дії таких співучасників потрібно кваліфікувати за відповідними частинами статей 27 та 365 КК [12, 541].
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною (або змішаною) формою вини. При цьому діяння може бути вчинене лише умисно, а щодо наслідків можлива як умисна, так і необережна форма вини. Мотиви та мета вчинення таких дій можуть бути різними й на кваліфікацію злочину, зазвичай, не впливають.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 365) є супроводження його:
1) насильством (фізичним насильством - незаконним позбавленням волі, завданням побоїв або ударів, заподіянням легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, учиненням мордування; психічним насильством - створенням реальної загрози заподіяння фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких родичів тощо);
2) застосуванням зброї (передбачає не тільки заподіяння чи спробу заподіяння за її допомогою тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу нею);
3) болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями - це дії, що завдають особливого фізичного болю чи моральних страждань і полягають у протиправному застосуванні спеціальних засобів (наручників, гумових кийків, отруйних газів, водометів тощо), тривалому позбавленні людини їжі, води, тепла, залишенні її у шкідливих для здоров'я умовах, використанні вогню, електроструму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, а також у приниженні честі, гідності, заподіянні душевних переживань, глумлінні тощо.
Особливо кваліфікуюча ознака злочину (ч. 3 ст. 365) - спричинення ним тяжких наслідків. Відповідно до п. 4 примітки до ст. 364 КК, тяжкими наслідками у ст. 365 КК, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються ті, що в 250 та більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Умисне заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні влади або службових повноважень кваліфікується за сукупністю злочинів - за ч. 3 ст. 365 КК та однією з таких статей: 112, 115, 121, 348, 379, 400 КК; вчинення ж таких дій через необережність охоплюється ч. 3 ст. 365 КК і додаткової кваліфікації за статтями 119 або 128 КК не потребує. Умисне вбивство чи умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, вчинене службовою особою при перевищенні меж необхідної оборони, кваліфікується за статтями 118 або 124 КК. Якщо перевищення влади або службових повноважень призвело до самогубства потерпілого чи спроби його вчинити, наслідком якої стало тяжке тілесне ушкодження, дії службової особи підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 365 КК і додаткової кваліфікації за ст. 120 КК не потребують (п. 11 ППВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15) [12, 542].
У разі, коли при перевищенні влади або службових повноважень фізичне насильство полягало в катуванні, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 127 КК, вчинене охоплюється ч. 2 ст. 365 КК. Якщо ж катування містило ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 127 КК, дії службової особи необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 2 ст. 127 і ч. 2 ст. 365 КК. Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з незаконним позбавленням особи волі (частини 1 або 2 ст. 146), кваліфікується за ч. 2 ст. 365 КК, якщо таке позбавлення волі потягло тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 146) - за ч. 3 ст. 365 КК. Вчинення цих злочинів організованою групою належить кваліфікувати за сукупністю ч. 3 ст. 146 і ч. 3 ст. 365 КК (п. 12 ППВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15).
Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з умисним знищенням або пошкодженням чужого майна без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 352, ч. 1 ст. 378, ч. 1 ст. 399), кваліфікується за відповідною частиною ст. 365 КК і додаткової кваліфікації за переліченими статтями про злочини проти власності не потребує. Якщо перевищення влади чи службових повноважень було поєднане з діями, відповідальність за які передбачено частинами другими зазначених статей, а також ч. 3 ст. 399 КК, вчинене винним має кваліфікуватися за сукупністю злочинів (п. 14 ППВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15) [12, 542].
Коли службова особа перевищила владу чи службові повноваження з метою запобігти шкідливим наслідкам, більш значним, ніж фактично заподіяна шкода, та їх не можна було відвернути іншими засобами, її дії, як вчинені в стані крайньої необхідності, відповідно до ст. 39 КК не можуть бути визнані злочинними (п. 15 ППВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15). Питання про відповідальність службової особи, що перевищила владу або службові повноваження на підставі наказу чи розпорядження керівника, і це потягло шкідливі наслідки, вирішується беручи до уваги вимоги ст. 41 КК (п. 16 ППВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15).
Злочини, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 157 (перешкоджання здійсненню виборчого права), ч. 2 ст. 162 (порушення недоторканності житла), статтями 371-373 (завідомо незаконні затримання, привід або арешт, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, примушування давати показання) та ч. 2 ст. 376 КК (втручання в діяльність судових органів) - це спеціальні види перевищення влади чи службових повноважень. Кваліфікація дій виконавців і співучасників цих злочинів ще й за ст. 365 КК можлива лише за наявності реальної сукупності останніх (п. 17 ППВСУ № 15 від 26 грудня 2003 p.).
Члени громадських формувань з охорони громадського порядку під час здійснення такої охорони мають спеціальні владні повноваження, а отже, виконують функції представників влади. У зв'язку з цим за наявності в їхніх діях ознак перевищення влади або службових повноважень вони притягаються до відповідальності за відповідною частиною ст. 365 КК (п. 18 ППВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15). Військова службова особа за перевищення влади чи службових повноважень несе відповідальність за ст. 424 КК (п. 19 ППВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15) [12, 543].
Покарання за злочин: за ч. 1 ст 365 КК - виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 365 КК - позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 3 ст. 365 КК- позбавлення волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
РОЗДІЛ 2. Об'єкт перевищення влади або службових повноважень як злочину в сфері службової діяльності
Питання про сутність безпосереднього об'єкта перевищення влади або службових повноважень вирішується у науці кримінального права неоднозначно. Це зумовлено існуванням у теорії кримінального права різних концепцій об'єкта злочину («об'єкт злочину - суспільні відносини», «об'єкт злочину - правове благо», ціннісна концепція об'єкта злочину тощо), різних розумінь родового об'єкта злочинів у сфері службової діяльності, а також різних поглядів на співвідношення між родовим об'єктом даної групи злочинів та безпосереднім об'єктом перевищення влади.
Відтак дослідження безпосереднього об'єкта перевищення влади або службових повноважень має відбуватися з огляду на окреслені вище проблеми.
В сучасній науці кримінального права не існує однозначного розуміння даного кримінально-правового феномена. Серед найпоширеніших концепцій об'єкта злочину необхідно вирізнити такі: «об'єкт злочину - суспільні відносини» (В.Я. Тацій, А.О. Пінаєв); «об'єкт злочину - правове благо» (С.Б. Гавриш); ціннісна концепція об'єкта злочину (Є.В. Фесенко, П.С. Матишевський, П.П. Андрушко); «об'єкт злочину - правовідносини» (С.Я. Лихова). Не аналізуючи наведені вище концепції по суті, варто зазначити, що сутність об'єкта злочину може бути максимально повно розкрита за допомогою концепції «об'єкт злочину - суспільні відносини». Саме у руслі цієї концепції досліджуватимемо питання про безпосередній об'єкт перевищення влади. У зв'язку з цим нами будуть проаналізовані погляди на родовий об'єкт службових злочинів та безпосередній об'єкт перевищення влади лише тих криміналістів, які притримуються концепції «об'єкт злочину - суспільні відносини» [6, 537].
Родовий об'єкт - це група однотипних суспільних відносин, які охороняються єдиним комплексом взаємопов'язаних правових норм. Родовий об'єкт відображає характер суспільної небезпечності певної групи злочинів, внаслідок чого використовується як критерій об'єднання окремих складів злочинів у групи і подальшого розміщення таких груп в Особливій частині КК. У радянській науці кримінального права (Б.В. Здравомислов, А.В. Галахова, О.Б. Сахаров та ін.), а також у сучасних українській (В.О. Навроцький, М.І. Мельник, В.І. Тютюгін, Н.О. Гуторова та ін.) та російській (О.Я. Асніс, Н.О. Єгорова, С.Г. Келіна та ін.) науці кримінального права родовий об'єкт службових злочинів у найбільш загальному вигляді визначався і визначається як суспільні відносини, що складаються у сфері діяльності тих соціальних інститутів, у яких здійснюють свою діяльність особи, що відповідно до чинного на певний період кримінального закону визнавалися суб'єктами службових злочинів. Тобто розуміння родового об'єкта службових злочинів безпосередньо пов'язується з характеристиками суб'єкта даної групи злочинів. Оскільки останні розкриваються у кримінальному законодавстві через вказівки на ті соціальні інститути, у межах яких вони функціонують, тож і в абсолютній більшості випадків визначення родового об'єкта службових злочинів здійснюється шляхом вказівки на ці інституції. Наприклад, Б.В. Здравомислов визначав об'єкт службових злочинів як «сукупність соціалістичних суспільних відносин, що становлять зміст правильної діяльності радянського державного та громадського апарату»[9, 9]. В.О. Навроцький - як «відносини у сфері діяльності та державного апарату, і апарату підприємств, установ або організацій незалежно від форм власності» [17, 56]. У цілому, такий погляд на родовий об'єкт службових злочинів можна вважати прийнятним. Однак, відмова більшості криміналістів від спроби дати «узагальнене», а не «казуїстичне» (за допомогою переліку відповідних соціальних інституцій) визначення родового об'єкта даної групи злочинів є невиправданою. Тим більше, що, на нашу думку, це стало причиною викривленого
Кримінально-правова характеристика перевищення влади курсовая работа. Государство и право.
Реферат по теме Н.А. Бердяев "Смысл истории"
Реферат: The Birthmark Essay Research Paper The Birthmark
Реферат по теме Психічний розвиток особистості
Диссертация Волггту 2022 Монохлоруксусная
Бальзак Собрание Сочинений В 28 Томах Скачать
Системы Смазки Реферат
Курсовая работа по теме Особенности Закона об иммиграции в Германии
Краткая Характеристика Отчета По Практике
Сочинение: Родословная Ивана Алексеевича Куратова.
Глобальные Проблемы Современности Реферат По Обществознанию
Психологические Модели Расстройства Реферат
Контрольная работа: Джерела аудиторських доказів
ПРАВОВЫЕ ОСОБЕННОСТИ ТРАНСПОРТНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
Сочинение Н Г Чернышевский
Реферат: Овариогистерэктомия у собаки. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа: Страхование в Российской Федерации
Реферат: Взаимоотношение человека и стихии в поэме А.А.Блока “Двенадцать”
Доклад по теме Иван Пнин
Курсовая работа: Создание инструментального средства для организации социологических опросов
Сознание И Творчество В Философии Реферат
Учёт затрат, выхода продукции и её себестоимости в растениеводстве в СПК "Полтавский" Полтавского района Омской области - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Исследование практики борьбы с коррупцией в РФ - Государство и право курсовая работа
Бюджеты и их значение в управленческом учете - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа