Картографічне моделювання стану земельних ресурсів та їх сучасного використання (на прикладі Фастівського району Київської області) - Геология, гидрология и геодезия дипломная работа

Главная

Геология, гидрология и геодезия
Картографічне моделювання стану земельних ресурсів та їх сучасного використання (на прикладі Фастівського району Київської області)

Аналіз підходів до картографічного моделювання стану і використання земельних ресурсів району. Програмне забезпечення і технології укладання тематичних карт атласу. Природні та господарські умови формування земельних ресурсів фастівського району.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Наукова новизна одержаних результатів Найважливіші результати магістерського дослідження, які характеризуються науковою новизною, полягають у такому:
вперше : створено тематичний великомасштабний атлас стану і використання земельних ресурсів Фастівського району Київської області;
удосконалено : методику укладання тематичних карт складових атласу стану і використання земельних ресурсів адміністративного району;
отримали подальший розвиток : методологія і методика оцінювання стану земельних ресурсів адміністративного району за даними тематичного атласу.
Картографія як сфера суспільної діяльності, що забезпечує наочне відображення реальної дійсності, переживає певну трансформацію, пов'язану з використанням геоінформаційних і комп'ютерних технологій та з одночасним концентруванням уваги на сучасних проблемах. Картографічне моделювання стану земельних ресурсів є новим актуальним проблемно-орієнтованим напрямом тематичної картографії, який характеризується різноманіттям теоретичних установок і спрямуванням на вирішення конкретних прикладних завдань. Його сутність полягає в інформаційній взаємодії між базами даних земельно-кадастрової інформації шляхом побудови спектру картографічних моделей, які відображають стан, використання земельних ресурсів, господарські та економічні проблеми, управлінські завдання [24]. При цьому геоінформаційні системи дозволяють у зручному вигляді відображати вихідну інформацію та використовувати отримані в результаті картографічного моделювання стану земельних ресурсів електронні картографічні моделі для проведення наукових досліджень і вирішення практичних завдань оптимізації використання земельно-ресурсного потенціалу України.
Головною специфічною рисою картографічного моделювання стану земельних ресурсів є його проблемна орієнтованість, яка передбачає цілеспрямоване (за тематикою, потенційним користувачем) проектування, створення та практичне використання картографічних моделей, що виступають в якості інструменту для вирішення конкретних завдань в межах вузької галузевоорієнтованої спрямованості - удосконалення землеустрою.
Третяк А.М. та Другак В.М. у дослідженні землекористування та землевпорядкування виділяють такі групи конкретно-наукових методичних підходів:
· моніторингові -- методичні прийоми відстежувального характеру, коли дослідження провадяться способом безпосереднього спостереження об'єктів спостереження. До них належать: інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові та суцільні спостереження, технологічні та хіміко-технологічні дослідження, експертизи;
· розрахунково-аналітичні -- функціонально-вартісний аналіз (ФВА), економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи;
· документалістичні -- інформаційне моделювання, дослідження документів, нормативно-правове регулювання тощо [38].
Головним підходом до картографічного моделювання земельних ресурсів району є системний. Він був запроваджений В.П. Разовим [46].
Системний підхід - один із головних напрямків методології спеціального наукового пізнання та соціальної практики, мета і завдання якого полягають у дослідженнях певних об'єктів як складних систем. Системний підхід сприяє адекватному формулюванню суті досліджуваних проблем у конкретних науках і вибору ефективних шляхів їх вирішення [34].
Методологічна специфіка системного підходу полягає в тому, що метою дослідження є встановлення закономірностей і механізмів утворення складного об'єкта з певних його складових. При цьому особлива увага звертається на різноманіття внутрішніх і зовнішніх зв'язків системи, на процес (процедуру) об'єднання основних понять у єдину теоретичну картину, що дає змогу виявити сутність цілісності системи.
Системний підхід - це категорія, що не має єдиного визначення, оскільки трактується надто широко і неоднозначно. Різні вчені наводять наступні трактування або визначення системного підходу:
1. Інтеграція, синтез розгляду різних сторін явища або об'єкта (А. Холл) [6].
2. Адекватний засіб дослідження і розробки не будь-яких об'єктів, що довільно називаються системою, а лише таких, котрі є органічним цілим (С. Оптнер) [32].
3. Вираження процедур подання об'єкта як системи та способів їх розробки (В. Садовський) [47].
4. Широкі можливості для одержання різноманітних тверджень та оцінок, які передбачають пошук різних варіантів виконання певної роботи з подальшим вибором оптимального варіанта (Д. Бурчфільд) [1].
Системний підхід базується на таких методологічних принципах:
· органічна єдність об'єктивного та суб'єктивного у процесі наукового дослідження;
· структурність системи, що визначає цілісність і стійкість її характеристик;
· міждисциплінарний характер системних досліджень;
· органічна єдність формального та неформального при проведенні аналізу.
До основних особливостей системного підходу можна віднести наступні:
· розглядаються всі теоретично можливі альтернативні шляхи і засоби досягнення мети, оптимальна комбінація та поєднання різних методів і засобів;
· альтернативи оцінюються з позицій перспективи, зокрема для систем, які мають стратегічне значення;
· відсутні стандартні, строго детерміновані рішення:
· чітко розмежовуються різні точки зору при вирішенні однієї проблеми;
· застосовується підхід до проблем, для яких не повністю визначені вимоги щодо термінів реалізації та вартості;
· визнається принципове значення організаційних і суб'єктивних чинників у процесі прийняття рішень і відповідно до цього розробляються процедури широкого застосування якісних (логічних) міркувань в аналізі й узгодженні різних точок зору;
· особлива увага приділяється факторам ризику і невизначеності, їх врахуванню й оцінці при виборі оптимального рішення серед декількох можливих варіантів.
Системний науковий підхід в картографічному моделюванні земельних ресурсів полягає в розгляді об'єкта дослідження земельних ресурсів як складової частини цілісної складної системи, що утворена низкою підсистем і має функціональні залежності та зв'язки в межах системи, між її окремими підсистемами [15].
Суть географічного підходу полягає в обґрунтуванні картографічного моделювання стану і використання земельних ресурсів, врахування накопиченого досвіду комплексних географічних досліджень та системного тематичного картографування у вигляді існуючих геоінформаційних систем, якими можна вважати раніше видані комплексні географічні атласи.
Ландшафтно-екологічний підхід в картографічному моделюванні земельних ресурсів передбачає показ природних об'єктів в їх сучасному(з урахуванням антропогенного впливу) вигляді та відображення діяльності людини (з оцінкою умов, в яких це відбувається) і її результатів. З практичної точки зору це означає пристосування змісту тематичних карт до сучасних вимог їх придатності для проведення екологічного оцінювання та експертизи або вирішення природоохоронного виховання та освіти [15].
Оцінювання екологічного стану усіх картографованих об'єктів, явищ і процесів здійснюється з урахуванням природоохоронних нормативів або по відношенню до вимог безпеки життєдіяльності людини. При цьому елементами оцінювання виступають об'єкти взаємодії в геосистемі, відносини між ними та географічні фактори (стійкість геосистем, показники геохімічного стану, несприятливі процеси та явища). В даному підході природа оцінюється по відношенню до людини не тільки як умова, а й джерело її існування, що значно розширює уяву про діапазон зв'язків.
Інформаційний підхід в картографічному моделюванні стану земельних ресурсів означає використання різноманітної (різнотипної) інформації з розробкою на її основі багатоваріантних картографічних моделей для вирішення відповідних проблемно-практичних потреб користувачів із застосуванням методів геоінформаційного аналізу та просторового моделювання. Він передбачає також застосування інфраструктур просторових даних для забезпечення: легкості доступу до інформації з боку різних суб'єктів, зручності інформаційної взаємодії між ними, більш ефективного їх використання [15].
Кібернетичний науковий підхід, який тісно пов'язаний з попереднім, дозволяє:
· проводити збір, накопичення, систематизацію, обробку різноманітної земельно-кадастрової інформації;
· створювати та розширювати функціональні можливості прикладного програмного забезпечення ГІС, засобів введення земельно-кадастрової інформації та виведення результатів її обробки, технічні і технологічні прийоми створення баз і банків даних, а також баз знань, тобто реалізації принципів функціонування штучного інтелекту;
· розробку інфраструктур просторових даних.
Стохастичний підхід в картографічному моделюванні земельних ресурсів означає використання різноманітних ймовірнісних методів (обчислення узагальнюючих показників, їх вірогідності, вивчення законів розподілу, перевірка теоретичних концепцій тощо) на етапі проведення геоінформаційного аналізу даних; розгляду створених картографічних моделей в якості випадкової реалізації певних процесів на етапі їх використання (прогнозування розвитку явищ у просторі і часі, визначення провідних факторів розміщення та розвитку явищ тощо) [15].
Історичний підхід передбачає укладання картографічних моделей стану та використання земельних ресурсів на різні проміжки часу (в т. ч. з використанням раніше створених карт), а також застосування та розрахунку відповідних показників картографування на основі діючих в даній галузі специфічних екологічних законів і закономірностей.
Конструктивний підхід забезпечує практичну спрямованість картографічного моделювання стану та використання земельних ресурсів, а також прикладний характер карт земельних ресурсів адміністративного району, що вимагає не тільки відповідного наукового аналізу земельних ресурсів, а й формування прогнозів розвитку землекористування регіону та рекомендацій з його оптимізації.
Картографічне моделювання привертає до себе увагу як найбільш лаконічний спосіб впорядкування великої кількості географічної інформації. Воно особливо актуальне для землевпорядкування і земельного кадастру, де карта виступає засобом створення обґрунтованих уявлень про просторово-часові закономірності, які діють в ландшафтній сфері. Виявити їх безпосередньо на місцевості не завжди можливо, тому що вони завуальовуються різноманітними побічними ефектами. Такого виду моделювання має великі перспективи, оскільки представляє можливість знаходження раніше невідомих зв'язків і залежностей, які діють в природі. [44]
Сьогодні особливо актуальні дослідження з моделювання території на основі інформаційних технологій із застосуванням ЕОМ, що зумовлено значним збільшенням обчислювальних ресурсів і можливостей побудови детальної, одночасно узагальненої об'ємної моделі досліджуваного об'єкту [28].
Виходячи з викладеного, одною з важливих задач землевпорядкування є створення відповідної об'єктивних абстрактних математичних моделей об'єктів (земельних ресурсів), явищ і процесів раціонального землекористування.
Моделювання - ефективний засіб дослідження території, який дозволяє аналізувати її стан і розвиток при мінімальному обсязі вартісних польових робіт. Моделювання об'єктів зв'язано з необхідністю опису їх змістовної сутності, взаємозв'язків між ними, форми і розташування на даній території.
Моделювання з більшою достовірністю відображає реальну картину навколишнього світу, інтегруючи три базових групи ознак: речові (склад природних і техногенних об'єктів); просторові ( давні геологічні структури, сучасний рельєф і техногенні поля); часові (геологічні епохи, періоди та історичні етапи, події). [28]
Всі об'єкти моделюються як елементи єдиної територіальної системи, причому геоінформація про ці об'єкти характеризується наступною структурою: метрична інформація про земельну ділянку відображає її просторове положення в певній системі координат, а семантична - відображає суть і характеристики земельної ділянки (географічний опис).
Цифрове геомоделювання здійснюється на базі ГІС, яка розглядається як середовище геомоделювання. В такому випадку геоінформаційна система територіальна, тобто обов'язково повинна бути визначена область земного простору, на яку створюється геомодель.
Розвиток автоматизованих систем збору та обробки просторової інформації про земельні ділянки і тісно зв'язані з ними об'єкти нерухомості спричинив появу нового напряму в моделюванні - цифрового моделювання, яке полягає у використанні можливостей математичних методів і програмних засобів для моделювання об'єктів земної поверхні. Основним елементом даного виду моделювання є цифрова модель місцевості (ЦММ), яку можна одержати за допомогою різних технологій. Цифрові моделі зберігаються двома способами: у базах даних або незалежно - у вигляді файлових структур [10].
Розрізняють два види моделей відображення дійсності. Перший вид - цифрова модель у вигляді картографічного зображення - це модель, представлена у цифровій формі, у встановленій структурі цифрового опису і кодування в пам'яті комп'ютера. Неодмінною умовою сприйняття цифрової карти є візуалізація закодованого в ній картографічного зображення шляхом висвячування її змісту на відео екрані. Другий вид - аналогова модель картографічного зображення - це модель, представлена у графічному вигляді [4].
Сформулюємо основні вимоги геосистемного підходу до відображення території у вигляді моделі. Відображення повинно бути: системним; формалізованим і машинночитаним; прив'язаним до державної системи координат.
Геомодель представляє собою складну ієрархічно організовану систему відкритого типу, яка містить замкнуті підсистеми. Для геомоделі характерна наявність обернених зв'язків. Вона включає в себе конкретні об'єкти та абстрактні поняття і включає наступні елементи: бази растрових, векторних та атрибутивних даних, банк знань і геомову.
Сучасні технології дозволяють перетворити вихідний масив розрізненої картографічної, фотограмметричної, геодезичної і тематичної інформації в єдину систему - базу даних, яка забезпечує сучасну обробку цифрових карт, знімків, таблиць, каталогів тощо. Зрозуміло, що така обробка вимагає певних знань.
Банк знань, як система понять про дійсність, необхідний для аналітичної пізнавальної діяльності у процесі геоінформаційного моделювання. Він дозволяє накопичувати і систематизувати загальні (фундаментальні), тематичні і технологічні знання, які у свою чергу можна класифікувати за рівнем (аксіоматичний, теоретичний, алгоритмічний, евристичний) і за якістю (достовірні, статистичні закономірності, гіпотетичні).
Важливою складовою геомоделей є геомова - засіб відображення і передачі інформації про об'єкти земного простору [18].У структурі геомови, необхідної для цифрового моделювання території, правомірно виділити наступні складові: параметри земного простору, систему класифікації і кодування, правила цифрового опису, формат цифрового представлення і бібліотеку графічних знаків.
Основними напрямками гоемоделювання є картографування. Карта розглядається як геоінформаційна модель дійсності, вона одночасно є інструментом пізнання і способом аналогового моделювання дійсності, засобом передачі інформації в цифровій формі.
Картографічна інформація завжди була основною вхідною інформацією в ГІС, основною формою подання цифрових моделей. її можна зберігати у графічній формі або у вигляді баз даних. Зараз величезна кількість географічної інформації зберігається в електронних базах даних, що керуються ГІС. Структура бази даних ГІС може бути задана у векторному або растровому форматі, а різні процедури картографічного моделювання використовують лише векторний формат.
Карта може бути розглянута як двовимірна модель, що відображає тривимірну поверхню. Побудова карти пов'язана з моделюванням (відображенням) тривимірної поверхні на площину.
Математичну основу карти вибирають як модель, найближчу до фізичної, що може бути відображена відповідними рівняннями.
У процесі картографічного моделювання створюють три групи інформаційних моделей. Суть першої визначається типом об'єкта, його властивостями, ознаками; другої - системністю обраної інформації про об'єкт; третьої - власне картографічною формою подачі і перетворення інформації.
Геоінформаційне модель має відображати системну організацію об'єкта моделювання та взаємозв'язки між ними. Ядром такої моделі є просторово-часова і змістова характеристики об'єкта у вигляді сукупності певним чином організованих масивів інформації, які відображають сутність модельованого об'єкта, відношення між його основними елементами, їх властивостями, ознаки (змістові внесення до певної понятійної категорії, включаючи його фізичні і логічні особливості просторово-структурні і тополого-геометричні форми просторових структур) [10].
Базуючись на цих вихідних положеннях, суть картографічного моделювання стану земельних ресурсів і їх господарського використання відобразимо у вигляді графа (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Зміст і послідовність картографування стану земельних ресурсів адміністративного району.
Картографічне моделювання стану об'єктів неможливе без формалізації вихідної картографічної інформації. Вихідним моментом створення будь-якої моделі є формалізований опис елементів її кодування.
Картографування повинно відображати, перш за все, як по компонентні характеристики, так і результати інтегрального аналізу, які виявляють закономірності структури, функціонування, динаміки та еволюції господарського об'єкта. Основна методологічна проблема, зв'язана з картографуванням, полягає в оцінці ступеня точності відображення цієї реальності на карті та подальшій її інтерпретації. При цих умовах побудова карти можлива лише в тому випадку, якщо обдумана концептуальна схема, яка визначає її побудову [30].
Методика картографування стану земельних ресурсів (рис.1.1.) базується на теоретичному і методичному базисі розуміння системної якості земель як особливих утворень, виражених в різноманітних внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язках геосистем, які не зводяться до суми властивостей складових їх елементів і підсистем.
На першому етапі картографування найважливішим є створення класифікацій на достовірній науково-теоретичній та емпіричній основі в такому вигляді, в якому вони придатні для конструктивного використання - обґрунтування висновків, перевірки гіпотез, виконання запланованих робіт тощо.
Реалізація принципів картографування стану земельних ресурсів, має на меті відображення структурних рис диференціації земельних ресурсів і їх ієрархічних зв'язків, а також і показ зв'язків, які домінують на топологічному і нижчих підрозділах регіонального рівня диференціації [44]. Крім того, вони забезпечують впорядкування аналітичного матеріалу про тимчасові перетворення геосистем, пов'язані з внутрішньою перебудовою структури геосистеми, зумовленої процесом її розвитку - якісних системних змін, для яких властиві незворотність і виникнення внутрішніх протиріч.
Створення карти передбачається за допомогою дедуктивного підходу в сукупності з польовими дослідженнями, оскільки при використанні індуктивного методу необхідні достатньо повні описи фацій, які не обмежені зовнішніми візуальними ознаками і даними про будь-який момент з їх «життя», характеристика впливаючих на них субрегіональних та фонових факторів, діапазон природних варіантів і антропогенних модифікацій в їх динаміці, відомості про важливі природні режими [31]. Для регіонального рівня картографування ця методика поки що малоефективна через недостатню кількість матеріалу. Тому виникає необхідність створення дедуктивним способом картографічної моделі регіону, яка буде служити основою для впорядкування багатьох даних стаціонарних досліджень і крупно - та середньомасштабної картографічної інформації.
Збір та аналіз даних про ландшафтну структуру регіону передбачає широке застосування наземної та космічної інформації, яка дає можливість зорового сприйняття і прямого вивчення просторових закономірностей і взаємозв'язків явищ, безпосереднього укладання карт.
Другий етап включає в себе освоєння методів ГІС- картографування та аналізу різноманітних властивостей геосистем, оскільки підвищення ефективності досліджень на сучасному рівні передбачає використання автоматизованих систем картографування, організацію фондів цифрової інформації на основі обґрунтованої класифікації, формалізованого опису геосистем, правил генералізації і складання різноманітних виробничих карт на базі вихідної карти геосистем.
Третій етап передбачає створення різноманітних моделей для обґрунтування рекомендацій, прийняття управлінських і планувальних рішень, обґрунтування пріоритетного виду землекористування та охорони природного середовища.
Наявний картографічний досвід переконує, що на картах можна відобразити різні утворення (об'єкти, їх групи, сукупності, поєднання, таксони), процеси (руху, розвитку, функціонування, поширення), властивості і відношення (розміщення, щільність, територіальні пропорції, вплив, взаємодія, зв'язки, ієрархія, суміжність, залежність, відповідність, відстань, тяжіння, сумісність, пропорційність) [36].
Геоінформаційна модель здатна відтворити задану і варіативну сутність об'єкта, його якісну, кількісну та структурну визначеність. Об'єкти можуть відображуватися в дискретній і континуальній формах, у детермінованих та імовірних реалізаціях. Якісна визначеність може бути відображена як в абсолютних, так і відносних показниках, як у статиці, так і в динаміці, в широкому діапазоні просторових і часових масштабів.
В загальному випадку моделювання об'єктів та явищ складається із моделювання трьох основних змістовних складових геомоделі: природної, соціальної (суспільство) та економічної (господарство) компонент.
Щодо створення атласу земельних ресурсів, то цей процес можна поділити на декілька етапів. На першому етапі роботи над створенням атласу головна увага приділялася вивченню та узагальненню досвіду різномасштабного атласного картографування земельних ресурсів, а також аналізу запитів практики стосовно стану ґрунтів і використання земельних ресурсів. Наступним кроком буде розроблення структури "Атласу стану і використання земельних ресурсів адміністративного району". В Атласі варто обов'язково виокремити такі частини як: карти географічного розташування району, умов формування земельних ресурсів, чинників впливу на них; карти земельно-ресурсного потенціалу території району та його використання; карти обмежень при користуванні земельними ресурсами та шляхів оптимізації їхнього стану і використання.
У кожному з цих розділів міститиметься від 3-5 до 12-15 карт. Їх тематика доволі широка й охоплює як питання відображення стану досліджуваних компонентів природного середовища, так і характеру їх господарського використання та змін екологічного стану[26].
Автоматизація процесу укладання карт з залученням ГІС полягає у:
· використанні способів накопичення даних, які дозволяють застосовувати групування інформації при генералізації чи відборі елементів змісту,
· використання більш ефективних способів обробки при моделюванні елементів тематичного змісту карти,
· створенні нових можливостей при візуалізації даних (цифрові моделі рельєфу, цифрові моделі місцевості, в т. ч. тривимірні),
· створенні можливостей оперативного оновлення змісту,
· скороченні часових витрат на всіх етапах створення карти.
Інструменти і функції ГІС- пакетів при обробці даних по об'єкту картографування забезпечують можливість розв'язувати завдання створення цифрових сільськогосподарських тематичних карт як кінцевого продукту або з метою подальшого оформлення карт та передачі у видавничий пакет.
Наповнення БД, починаючи з перед картографічного етапу дослідження об'єкта картографування, робить можливим проведення в автоматичному режимі широкого спектру таких видів аналізу, які були б неможливі при використанні карт, створених за традиційною технологією.
ГІС- аналіз вирішує задачі інвентаризації, обліку, статистичного та просторового аналізу, що дає можливості:
· доповнювати БД новими тематичними шарами та зображати результати їх зіставлень у вигляді карт з різними наборами тематичних шарів, а також будувати графіки, діаграми, таблиці.
· поєднувати, зіставляти, проводити сполучений ГІС- аналіз різних видів географічно прив'язаної тематичної інформації, поновлювати наповнення БД.
· фіксувати оперативні дані при проведенні моніторингу стану об'єкта картографування з метою оперативного періодичного оновлення змісту карт, прогнозування його розвитку, отримання якісно нових знань про об'єкт у результаті синтезу інформації.
Основними методологічними проблемами , пов'язаними з впровадженням системного підходу в картографування земельних ресурсів на основі ГІС - технологій, є:
· математизація і комп'ютеризація картографічних досліджень,
· застосування єдиних принципів та уніфікованої методики картографування і ГІС - аналізу.
Для вирішення завдання картографічного моделювання та ГІС - аналізу елементарної сільськогосподарської території і забезпечення проблемно-орієнтованого використання продукту доцільним є створення спеціалізованих ГІС.
При створенні електронних карт на основі геоінформаційних технологій першим етапом є створення електронної географічної основи та введення даних . Введення даних, їх геокодування здійснюється за допомогою ArcGIS Professional. Використовуючи інструмент «символ», на електронну карту наносяться тематичні об'єкти, інформація про які відразу вводиться в базу даних.
Суть попередньої обробки даних зводиться до систематизації інформації. Для цього використовуються засоби мови структурованих запитів (SQL - запитів) до бази даних. На основі цих запитів виконується робота з моделювання показників картографування, аналіз та групування даних щодо певних елементів змісту, подальші розробки змісту серій карт. За допомогою основної бази даних створюються таблиці для відповідних конкретних карт.
Використовуючи вікно «Map Basic» (Show Map Basic) з меню Options, автоматизовано виконують запити до бази даних, отримують табличну та іншу інформацію, яка використовується для побудови тематичних карт.
У процесі створення (укладання та оформлення) електронних карт часто користуються засобами ArcGIS 10.1. Кольорові композиції карт зберігаються у форматі робочих просторів ArcGIS. Тематичні шари створюються засобами ArcGIS з використанням програм карт і таблиць атрибутивних даних. Легенди карт створюються графічними засобами ArcGIS і зберігаються в окремих картографічних шарах, що дозволяє компонувати легенду з дотриманням існуючих у картографії вимог.
Умовні знаки кольорових композицій розробляються на базі бібліотеки символів ArcGIS.
Друк кольорових електронних карт (як кінцевого продукту або як кольорових проб) у форматі ArcGIS може здійснюватися за допомогою кольорових принтерів.
Для вирішення проблеми відповідності зображень на моніторі і твердих носіях (а також з метою покращення чи удосконалення оформлення) використовуються можливості експортування макетів карт з ArcGIS в обмінні формати *.bmp, *.jpg, *.wmf. Це дозволяє доопрацьовувати макети у програмах класу векторних редакторів Adobe Illustrator або FreeHand та спеціалізованих видавничих системах QuarKXPress або InDesing (Індизайн) та ін.
При передачі карт замовникам у цифровому вигляді передбачене їх збереження в обмінних форматах *.bmp, *.jpg, *.wmf, що дозволяє використовувати їх традиційними офісними програмами, які успішно працюють із зазначеними форматами.
Етапи створення спеціалізованих ГІС. Виділяють чотири етапи вирішення цього завдання:
1) проектування загальної архітектури спеціалізованої ГІС;
2) розроблення структури семантичних баз даних (БД) і просторової БД (карта-основа) та схем зв'язків між ними;
3) вибір методів обробки і перетворення даних;
4) вибір структури інтерфейсу користувача.
Результатом функціонування такої ГІС має бути підтримка зберігання вихідних даних для забезпечення обробки даних з метою ГІС-аналізу, в тому числі просторового, електронно-графічного моделювання, створення системи цифрових, електронних та паперових карт певної тематики, сукупності структурно-динамічних діаграм та графіків, що висвітлюють тематичний зміст.
Така спеціалізована ГІС як інструмент аналізу картографічних моделей має надати можливість роботи з картографічним продуктом в інтерактивному режимі, а також забезпечити накопичення, систематизації, візуалізації, аналізу і моделювання просторово визначеної інформації з прикладною і пізнавальною метою. Одним із завдань побудови такої БД є розроблення такої системи уніфікації вхідних даних, тобто, показників картографування (форм їх представлення), щоб при обов'язковій умові їх найнижчого рангу була можливість організації у групи вищого рангу для забезпечення універсальності їх використання при побудові карт різного призначення і масштабу. Цей принцип втілюється за допомогою умовного кодування характеристик об'єктів.
ГІС являє собою поєднання графічної та семантичної інформації. Графічна частина зберігає дані про розміщення й територіальну організацію об'єкта картографування (тобто карта-основа), семантична - відомості про об'єкт: кількісні та якісні характеристики елементів навантаження. Оперування інструментами ГІС - пакетів дозволяє в автоматичному режимі проводити різні види статистичного аналізу та перетворень з метою картографічного моделювання змісту карти загалом і побудови окремих складних діаграмних значків та інших графічних об'єктів для позиціонування їх на карті.
Для обробки даних у середовищі ГІС потрібно виконати:
а) інвентаризацію усіх елементів змісту, їх систематизацію за родом об'єкта та створити електронну базу даних;
б) класифікацію параметрів діяльності об'єктів соціально-економічного типу чи інтенсивності явищ фермерсько-господарських об'єктів, систематизацію їх у вигляді вхідних даних;
в) обробити результати попередніх етапів засобами ГІС - пакету;
г) позиціонування результатів обробки даних на карту-основу у вигляді графічних об'єктів (створення тематичної карти) [56].
Така технологічна схема дає змогу за допомогою інформаційного наповнення баз даних створювати окремі карти та їх серії, що у поєднанні з просторовим асп
Картографічне моделювання стану земельних ресурсів та їх сучасного використання (на прикладі Фастівського району Київської області) дипломная работа. Геология, гидрология и геодезия.
Доклад по теме Анализ требований, предъявляемых к автономным системам электропитания с учётом обеспечения электрома...
Starlight 9 Класс Контрольные Работы Гдз
Реферат: King Arthur Essay Research Paper Knight 1Todd
Современные Профессии В Сфере Ит Эссе
Дипломная работа по теме Роль и значение вокальной музыки в развитии художественного воспитания учащихся
Служебные Части Речи Реферат
Реферат по теме История России-составная часть мировой истории
Структура Заключения Дипломной Работы
Дипломная работа по теме Социальные сети
Пути Развития Современной Промышленной Фармацевтической Технологии Реферат
Методы И Принципы Защиты Информации Реферат
Реферат: Термическая обработка стали
Курсовая работа: Трансферт технологий в иновационной деятельности. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Процессуальные особенности ограничения дееспособности
Практическое задание по теме Термометрия - понятие и принципы
Контрольная работа по теме Взаимодействие излучения с веществом
Реферат: Хроника подготовки войны в Ираке
Курсовая Работа На Тему Анализ Отчета О Финансовых Результатах
Досуговые Предпочтения Современной Молодежи Курсовая
Контрольная работа: Медицинское страхование как социальная защита населения в условиях реформирования экономики России
Добыча золоторудного сырья в Казахстане - Геология, гидрология и геодезия реферат
Калькуляция себестоимости продукции птицеводства - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа
Учет производства и реализации готовой продукции (работ, услуг) - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа