Економічний розвиток Польщі в умовах ринкової економіки та демократії - Международные отношения и мировая экономика курсовая работа

Главная

Международные отношения и мировая экономика
Економічний розвиток Польщі в умовах ринкової економіки та демократії

Історія та принципи демократії, її співвідношення з ринковою економікою. Функції Всесвітньої торгової організації, її роль у покращенні економічного стану різних держав. Характеристика економіки та європейської політики Польщі, стратегія розвитку країни.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
У сучасному світі великого значення набувають міжнародні зв'язки. Взаємодія між країнами здійснюється за допомогою міжнародних організацій. Вони забезпечують країни-члени в областях, розвиток яких може буди корисним для всіх. Також міжнародні організації грають не малу роль у вирішенні конфліктів між країнами.
Один із найважливіших критеріїв зрілості суспільства - ступінь його демократичності (рівень демократії). У його демократизації суб'єкти політичного процесу вбачають мету, умову, ефективний засіб оновлення суспільного життя, радикальну трансформацію політичної системи, гарантію незворотності цього процесу. Адже в соціальному розвитку демократія є найефективнішим способом реалізації суперечностей, вдосконалення й гармонізації суспільства. Наявність демократії є важливим фактором у розвитку ринкової економіки країни, яка на сучасному етапі є найефективнішою. Саме тому міжнародні організації прикладають зусиль задля розвитку демократії та ринкової економіки в країнах.
Ключові слова: демократія, міжнародні організації, міжнародні економічні відносини
В современном мире большое значение приобретают международные связи. Взаимодействие между странами осуществляется с помощью международных организаций. Они обеспечивают страны-члены в областях, развитие которых может буди полезным для всех. Также международные организации играют не малую роль в разрешении конфликтов между странами.
Один из важнейших критериев зрелости общества - степень демократичности (уровень демократии). В его демократизации субъекты политического процесса видят цель, условие, эффективное средство обновления общественной жизни, радикальную трансформацию политической системы, гарантию необратимости этого процесса. Ведь в социальном развитии демократия является самым эффективным способом реализации противоречий, совершенствования и гармонизации общества. Наличие демократии является важным фактором в развитии рыночной экономики, которая на современном этапе является эффективной. Именно поэтому международные организации прикладывают усилия для развития демократии и рыночной экономики в странах.
Ключевые слова: демократия, международные организации, международные экономические отношения.
In today's world become important international connections. Cooperation between countries is carried out by international organizations. They provide the Member States in areas whose development can wake helpful for everyone. International organizations played no small role in resolving conflicts between countries.
One of the most important criteria of maturity of society - the degree of democracy (level of democracy). Its democratic political players see the target condition, an effective means of updating social life, a radical transformation of the political system and guarantee the irreversibility of the process. Indeed, in the social development of democracy is the most effective way of contradiction, improvement and harmonization of society. Availability of democracy is an important factor in the development of market economy, which at present is the most effective. That is why international organizations are making efforts to develop democracy and market economy countries.
Keywords: democracy, international economic organizations, international economic relations.
РОЗДІЛ 1. РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТІЇ І РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
1.1 Поняття "демократія": історія і принципи
1.2 Співвідношення ринкової економіки і демократії
1.3 Роль ВТО як міжнародної організації у розвитку демократії і ринкової економіки
РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ ПОЛЬЩІ
2.3 Пріоритети польської європейської політики
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ
3.1 Перспективи економічного розвитку Польщі до 2015 р. у світлі стратегії розвитку країни
3.2 Рекомендації щодо покращення економічного становища Польщі
3.3 Пріоритети розвитку демократії та ринкової економіки
Сьогодні на нашій планеті кількість населення досягла 6 млрд. чол. Всі люди, які проживають на Землі, розмовляють 2796 мовами.
На планеті існує 190 держав, відокремлених між собою приблизно 250 сухопутними кордонами. У світі в обігу налічується понад 300 найменувань національних грошей.
Держави, що існують на планеті, перебувають на різних щаблях суспільного розвитку. Більшість функціонують в умовах докапіталістичних формацій, поєднуючи елементи первісного, рабовласницького та феодального способів виробництва. Капіталістичний спосіб виробництва також частково поширений у цих країнах, але він ще не став визначальним. За загальноприйнятою класифікацією більшість людства світу проживає у слаборозвинутих країнах (майже 140 країн). За економічним потенціалом сумарною величиною валового національного продукту, що виробляється на планеті роль лідерів відіграють розвинутi капіталістичні країни: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада. Вони створюють близько 50% ВНП.
У світовому господарстві існує величезне розмаїття країн за рівнем їх економічного розвитку, приналежності до певних соціальних, політичних систем, різних регіональних організацій. У багатьох країнах мають місце релігійно-племінна ворожнеча, соціально-етнічні конфлікти і т. п. У зв'язку з цим виникає питання про те, чи можуть у такому конгломераті діяти єдині економічні закони та закономірності? Якщо вони існують, то яка специфіка їхніх дій порівняно із законами у межах однієї країни, групи розвинутих капіталістичних країн або світового капіталістичного господарства? Щоб відповісти на це питання, необхідно коротко з'ясувати суть світового господарства.
Світове господарство як економічна категорія - це сукупність національних господарств та економічних взаємозв'язків між ними, або сукупність виробничих відносин, які функціонують на національному та міжнародному рівнях. За сучасних умов світове господарство все більше набуває ознак цілісності. Цей процес об'єктивно зумовлений дією таких факторів. По-перше, прагненням народів світу вижити за умов надмірного нарощування ядерних потенціалів і загрози людству можливої ядерної війни, політикою мирного співіснування. По-друге, розгортанням науково-технічної революції. Зараз жодна з країн світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому вони повинні об'єднувати свої зусилля у цій сфері. Це значно сприятиме встановленню між ними тісних економічних і науково-технічних зв'язків і, відповідно, веде до формування стійких структур у світовому господарстві.
По-третє, істотним фактором розвитку світового господарства виступають інтернаціоналізація господарського життя, міжнародний поділ праці. За сучасних умов країни світового співтовариства можуть ефективно розвивати виробничі процеси на рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукцію, використовуючи процеси спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні. Завдяки цьому можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати робочу силу. Все це також сприяє налагодженню постійних економічних зв'язків між країнами-партнерами у міжнародній сфері.
По-четверте, необхідністю об'єднання зусиль країн при розв'язанні глобальних проблем (екологічних, продовольчих), зростаючою потребою у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетрусах, ядерних аваріях тощо), доцільністю поєднання господарських зусиль країн-партнерів для спільного освоєння багатств світового океану та космосу, у збереженні як уже напрацьованих людством знань, ідей, так і переробці і використанні все більш складних інформаційних систем, створенні міжнародного інформаційного банку даних, яким могла б користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співтовариства.
Ці фактори сприяють формуванню цілісного організму світового господарства, поступовому утворенню органічного цілісного економічного явища, яке є істотною ознакою його системності. Характерною ознакою такого господарства є інтегративність, тобто процес зближення між його структурними елементами. Цей процес відбивається у функціонуванні прямих зв'язків між підприємствами, об'єднаннями, у поглибленні процесів спеціалізації та кооперування виробництва, створенні міжнародних господарських організацій, товариств, спільних підприємств тощо.
У широкому плані структура світового господарства включає дві складові частини: по-перше, всі національні господарства, яких сьогодні налічується 190; по-друге, таким елементом виступають міжнародні економічні зв'язки (відносини) між країнами-партнерами. Розгляд першого з цих елементів структури світового господарства передбачає вивчення продуктивних сил і виробничих відносин, промислового, науково-технічного, трудового потенціалу кожної країни, її системи управління та ін. Щодо розгляду міжнародних економічних відносин як складової частини світового господарства, то до його структурних елементів належать міжнародні відносини у сфері виробництва, обміну, науково-технічні зв'язки, валютно-фінансові відносини, форми створення інфраструктури світового господарства, міграції робочої сили. Міжнародні економічні відносини є похідними від національних і отримують від них головний імпульс для свого розвитку. Водночас міжнародні економічні відносини самі виступають і як активний фактор розвитку національного господарства. Йдеться, наприклад, про роль у національній економіці спільних підприємств, міжнародних господарських організацій, процесів міждержавної спеціалізації та кооперування виробництва. Вони позитивно впливають на стабілізацію національної економіки, підвищення науково-технічного рівня виробничих процесів, випуск якісної продукції, що відповідає світовим стандартам.
Сукупність виробничих відносин світового господарства проявляється у системі притаманних йому економічних інтересів. Структурними елементами такої системи інтересів є: по-перше, економічні інтереси окремих держав світового співтовариства, які виникають під час виконання ними господарських функцій на рівні міждержавних зв'язків; по-друге, економічні інтереси національних підприємств, об'єднаних, товариств, організацій, відомств, міністерств, які виступають учасниками взаємних господарських зв'язків, що складаються між країнами-партнерами; по-третє, економічні інтереси міжнародних господарських організацій, об'єднань, товариств, спільних підприємств, що функціонують як на двосторонній, так і на багатосторонній основі; по-четверте, економічні інтереси окремих груп держав світового співтовариства, які є учасниками спеціалізованих міждержавних господарських організацій; по-п'яте, економічні інтереси держав інтеграційного об'єднання (Європейське економічне співтовариство, Європейська асоціація вільної торгівлі тощо).
Типовою тенденцією розвитку міжнародних економічних відносин на початку ХХІ століття є інтернаціоналізація, важливим виявом якої є як глобалізація, так і регіоналізм. «Від пошуку можливостей співробітництва - до взаємної адаптації, від взаємовигідних контактів - до інтеграції зусиль, від обміну - до взаємопроникнення - від взаємопроникнення до формування єдиного ринкового та навіть соціального простору». Ось принципи, що містяться в основі її конкретних рис.
Поглиблення та розширення інтеграційних процесів потребують адекватного інституційного забезпечення (тобто прийняття відповідних національних та міжнародних нормативних актів, створення спеціалізованих організацій), установлення максимально надійних виробничо-збутових ліній між країнами, усунення перешкод міжнародної торгівлі. Тому є важливим для усіх країн світу створення інституціональних економічних організацій, які б дозволили збільшити ринковий простір, неускладнений внутрішніми кордонами, митними та адміністративними процедурами контролю. Економічна інтеграція, як правило, відповідає географічному поділу світу на регіони та субрегіони, охоплюючи певні сегменти останніх. Щоправда, інколи інтеграційні процеси виявляють схильність до значно повнішого охоплення відповідних територіальних площин. Так, переважна частина Західної та Центральної Європи перебуває в орбіті ЄС. Проекти створення всеамериканської зони вільної торгівлі націлені на повне охоплення обох Америк (за винятком острівної Куби).
Безпосередня участь у міжнародній економічній системі господарювання завжди сприяє вирішенню в країнах національних економічних проблем, внаслідок перегляду й удосконалення розміщення та розвитку продуктивних сил. Удосконалення внутрішньогосподарських пропорцій економіки, розширення виробництва товарів і послуг за межі власної країни, підвищення якості продукції вітчизняних підприємств, зміцнення її конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.
За сучасних умов володіння знаннями з питань міжнародних організацій, місця і ролі їх в міжнародному житті набуває особливого значення передусім для осіб, що працюють або планують працювати в складній і динамічній сфері міжнародного економічного співробітництва.
Розділ 1. Роль міжнародних організацій у розвитку демократії і ринкової економіки
1.1 Поняття "демократія": історія і принципи
Термін "демократія" походить від грецького слова demokratia, що складається у свою чергу з demos - народ і kratos - влада, правління.
Демократія - одна з основних форм політичної самоорганізації суспільства. Комплекс інститутів і організацій, структура і функціонування яких ґрунтується на ліберально-демократичних світоглядних і ціннісних постулатах, нормах, установках, складає політичну систему демократії. [1]
Демократія має тривалу історію, і її можна розглядати як результат розвитку західної цивілізації, особливо грецької та римської спадщини, з одного боку, і іудео-християнської традиції - з іншого. Звертає на себе увагу багатозначність і невизначеність самого поняття "демократія". Ще Кельзен стверджував, що в XIX і XX ст. слово "демократія", ставши панівним гаслом, втратило чітко окреслений і тверде зміст. Цієї ж думки дотримувався і П. І. Новгородцев, який в 1923 р. писав, що термін "демократія" належить до числа найбільш численних і неясних понять сучасної політичної теорії [2]. Не можна сказати, що це питання остаточно вирішене в наші дні, коли демократія стала як би велінням часу і весь світ наче став на рейки демократизації. В даний час термін "демократія" використовується в декількох значеннях:
1. Форма правління, при якому політичні рішення приймають безпосередньо усі без винятку громадяни, які діють відповідно до правил правління більшості, називається прямою демократією або демократією участі.
2. Форма правління, при якому громадяни здійснюють своє право прийняття рішення не особисто, а через своїх представників, обраних ними і відповідальних перед ними, називається представницької чи плюралістичною демократією.
3. Форма правління, при якому влада більшості реалізується в рамках конституційних обмежень, що мають своєю метою гарантувати меншості умови для здійснення певних індивідуальних чи колективних прав, таких, наприклад, як свобода слова, віросповідання і т.д., називається ліберальної або конституційної демократією.
4. Форма правління, при якому будь-яка політична чи соціальна система незалежно від того, чи є вона дійсно демократичної чи ні, ставить своєю метою звести до мінімуму соціальні й економічні відмінності, особливо викликані нерівним розподілом приватної власності, називається соціальною демократією, крайнім вираженням якої є соціалістична демократія.
Можна навести ще безліч інших значень поняття "демократія", а й сказаного досить, щоб переконатися у неправомірності його однозначного тлумачення.
Пряма демократія являє собою одну з найбільш очевидних форм організації політичної спільноти. Її можна виявити в примітивних суспільствах періоду родового ладу. У західній політичній традиції виникнення ідеї демократії асоціюється з містами-державами Стародавньої Греції.
Платон і Аристотель у своїх вишукуваннях по створенню систематичної теорії політики характеризували демократію як од ну з п'яти або шести головних типів правління.
Грецьку історію в період її розквіту можна розглядати як історію боротьби між демократичними і олігархічними державами, найбільш яскраво вираженими представниками, яких виступали Афіни і Спарта. Давньогрецька демократія в багатьох своїх аспектах істотно відрізнялася від демократії наших днів. Вона представляла собою, перш за все, систему прямого правління, при якій весь народ, а точніше, сукупність вільних громадян, був хіба колективним законодавцем і в якій не була відома система представництва. Таке становище стало можливим у силу обмежених розмірів давньогрецького держави, яке охоплювало місто і прилеглу до нього сільську територію з населенням, як правило, не більше 10 тис. громадян.
У стародавніх демократичних містах-державах кожен громадянин був наділений правом брати участь у прийнятті рішень, що стосуються його життя і діяльності. Значна частина громадян протягом свого життя так чи інакше займала один з безлічі існували в місті-державі виборних посад. Не було поділу між законодавчою і виконавчою владою - обидві гілки зосереджувалися в руках активних громадян. Політичне життя характеризувалася значною активністю громадян, які жваво цікавилися всіма сторонами і аспектами процесу управління. Пряма демократія такого роду оцінювалася багатьма мислителями Нового часу як ідеальна форма. Референдум і громадянську ініціативу, що збереглися в конституціях ряду країн (наприклад, Швейцарії), можна розглядати як елементи прямої демократії, успадковані представницькою демократією від минулого.
Інша суттєва відмінність між античною демократією і сучасної полягає в трактуванні рівності. Антична демократія не тільки була сумісна з рабством, але і передбачала його в якості умови звільнення від фізичної роботи вільних громадян, які присвячували себе вирішенню суспільних проблем. Сучасні демократії не визнають у політичній сфері відмінностей і привілеїв, заснованих на соціальному походженні, класі, расі і поле.
Одним з найважливіших принципів є система поділу влади, що забезпечує стримування і противаги у відношенні один одного. Слід зазначити, що в будь-якій політичній системі, в будь-якій державі в тій чи іншій формі існує поділ праці або поділ функцій між різними органами і рівнями влади. Але власне поділ влади передбачає самостійність і незалежність відокремлених одна від одної гілок влади. Ця теорія більш-менш чітко була сформульована в кінці - першій половині XVIII в. Симптоматично, що Т. Гоббс в середині XVII ст. категорично відкидав саму думку про можливість поділу єдиної суверенної влади, вважаючи, що гілки влади просто знищать один одного. Істотний внесок у розробку цієї проблеми вніс Дж. Локк, який став у деякому роді ідеологом Славної революції 1688 р. в якій вирішувалося питання про обмеження владних повноважень монарха на користь парламенту. Обґрунтувавши необхідність чіткого розмежування законодавчої і виконавчої гілок влади, Локк разом з тим не виділяв судову владу як самостійну гілку і розглядав судочинство як прерогативу виконавчої влади. Вперше думка про необхідність установи судової влади як самостійної гілки висловив Ш.Л.Монтескье [3].
1.2 Співвідношення ринкової економіки і демократії
При будь-якому куті зору у фокусі уваги виявляється питання про сумісність принципів лібералізму, демократії та ринкових відносин з основоположними цінностями, нормами і установками східних народів і культур
Для початку необхідно розглянути проблему взаємозв'язку між демократією і вільним ринком, капіталізмом і демократичною системою правління.
Базовим постулатом лібералізму стала ідея про природжених, невідчужуваних правах кожної людини на життя, свободу і власність. Нерозривний взаємозв'язок цієї тріади виражається в переконанні, що приватна власність - це основа індивідуальної свободи, яка в свою чергу є необхідною умовою самореалізації окремого індивіда, виконання ним головного призначення його життя. Між цим постулатом, який у сфері економіки втілюється в принципах вільного ринку, і теорією політичної демократії дійсно існує іманентна взаємозв'язок. Особливої ??актуальності даної проблеми в наших очах додає те, що одним з істотних чинників, що перешкоджають демократичної перебудови політичної системи, є відсутність інфраструктури ринкової економіки. Тому не дивно, що, розглядаючи ринкову економіку як необхідна умова утвердження і інституціоналізації демократії, найчастіше проводиться не без певних підстав пряма аналогія між ними. І дійсно, демократична держава є гарантом існування та ефективного функціонування ринкових відносин і вільної конкуренції, самого капіталізму як соціально-економічної системи. Звільняючи людей від позаекономічних форм примусу, ліквідуючи всякого роду станові і номенклатурні привілеї в даній сфері, демократія створює найкращі умови для реалізації економічної свободи індивідуального члена суспільства. Укладаючи ринок в рамки закону і порядку, роблячи його об'єктом правового регулювання, демократія покликана забезпечити легітимність вільноринкової відносин. У цьому сенсі свобода є функція нормально працюючих інститутів власності та законності.
Питання про співвідношення приватної власності, свободи економічної та особистої свободи, що становить квінтесенцію ідеї Демократії, вимагає самостійного дослідження. Тут коротко торкнемося лише ряд питань, що мають найтісніший зв'язок з розглянутою проблемою.
У другій половині 50-х - в 60-х роках ряд дослідників На основі порівняльного вивчення процесів соціально-політичного розвитку в різних країнах дійшли висновку, що рівень індустріалізації та модернізації, сукупного суспільного продукту на душу населення, грамотності населення і т.д. нерозривно пов'язаний з політичною демократизацією. Суть цієї тези гранично чітко сформулював С.М.Ліпсет [4]. "Чим більше нація досягає успіху економічно, тим більше шансів для того, щоб ця нація стала демократичною". За його твердженням, для того щоб процес демократизації став незворотнім і життєздатним, потрібні десятиліття безперервного економічного зростання. Дієздатна і ефективно функціонуюча демократія у свою чергу закладає основу для утвердження законності і міцності влади, включаючи демократичні правила політичної гри. Дійсно, до початку 70-х років спостерігалася чітка кореляція між рівнем економічного розвитку і типом політичної системи. Економічне зростання, збільшення сукупного національного доходу на душу населення сприяють розширенню кола заможних осіб і особливо середнього класу, зростанню освітнього рівня, появи нових центрів влади і впливу, розширенню можливостей для економічного вибору, виникнення більш складних взаємин між громадянами країни і т.д. Показово, що в ці роки Іспанія була єдиною країною з 19 індустріально розвинених країн з ринковою економікою, в якій панував авторитарний режим.
У 60-х - 70-х роках деякі країни Латинської Америки та Східної Азії з авторитарними режимами домоглися значних успіхів у сфері економіки, але не зазнали яких-небудь помітних зрушень у бік політичної демократії. Більше того, мало місце відродження авторитаризму в ряді країн третього світу, особливо в Латинській Америці. Це, природно, похитнуло теза С.М.Ліпсет. Стали говорити про те, що економічне зростання і більш справедливий розподіл благ слід розглядати не як передумову, а навпаки, як результат демократичних перетворень у політичній сфері. Деякі автори відстоювали думку, що економічне зростання краще забезпечується авторитарною владою, ніж демократичною.
Але стан справ у цьому плані помітно змінилося з середини 70-х років, коли, як говорилося вище, позначився зсув у бік демократизації групи країн у різних регіонах земної кулі. Аналіз досвіду цих країн переконливо показує, що в основному, за винятком багатих ресурсами нафтовидобувних країн, більш-менш життєздатні демократичні режими утвердилися саме в найбільш соціально-економічно благополучних країнах.
При всіх можливих тут застереженнях ефективно функціонуюча демократія так чи інакше пов'язана з більш або високим рівнем економічного розвитку, визначальним такі важливі параметри життєвих стандартів, як рівень урбанізації, споживання енергії, відтік внутрішнього національного продукту, що йде на охорону здоров'я, освіту і науку відсутність різких соціальних контрастів і т.д. Все це залежить від ступеня розвитку ринкових відносин. При цьому необхідно врахувати, що взяті самі по собі вільноринкової відносини за певних умов можуть створити перешкоди для ефективної реалізації принципів плюралістичної демократії, привести до підриву або принаймні до ослаблення демократичних норм і правил гри.
Про це не слід було б забувати нашим політикам і представникам гуманітарних і соціальних наук, особливо тим, які вважають, що встановлення ринкових відносин автоматично призведе до утвердження демократичних принципів у політичній сфері. Весь світовий досвід XX століття переконливо свідчить, що нерідко капіталізм, можливо і деформований, цілком поєднувався з справді тиранічними формами правління. Не секрет, що при нацистському режимі в Німеччині, фашистському в Італії, франкістської в Іспанії і т.д. диктаторські політичні машини були створені на капіталістичній інфраструктурі, хоча вона і була підпорядкована всемогутньому державі.
Визнання невдачі командно-адміністративної економіки і перевагу ринку і демократії не повинні призвести до забуття того, що значення цих категорій варіюється від країни до країни. Невдача реформ Горбачова і одночасний успіх економічних перетворень в ряді азіатських країн, але в Китаї, на власні очі свідчать про необґрунтованість згідно з яким затвердження ринкової економіки передбачає в якості свого попередньої умови утвердження демократії. На перший погляд парадокс полягає в тому, що в останні роки найбільш успішним перехід до ринкової економіки був при авторитарних режимах. Можна з усією відповідальністю стверджувати, що ринкова економіка в принципі сумісна з усіма політичними режимами.
Інакше кажучи, ставлячи поняття "ринок" і "демократія" поруч забувають про те, що ринок і демократія не обов'язково йдуть рука об руку. Лібералізм, в тому числі і сучасний економічний лібералізм, найтіснішим чином пов'язаний з демократією. Але все ж демократія не зводиться до лібералізму. Більше того, інтегрувавши в себе найважливіші демократичні принципи, лібералізм за минуле сторіччя невпізнанно трансформувався. Якщо лібералізм, узятий сам по собі, базується на ідеях пріоритету і самоцінності окремо взятої особистості, її основоположних правах і свободах, то демократія передбачає суверенітет чи верховенство народу, політична рівність усіх громадян, пріоритет волі більшості і т. д. З певною часткою спрощення можна сказати, що лібералізм віддає перевагу свободі перед рівністю, а демократія - рівності перед свободою.
1.3 Роль ВТО як міжнародної організації у розвитку демократії і ринкової економіки
Міжнародні урядові організації - це міжнародні організації, членами яких є держави і які засновані на основі відповідних договорів для виконання певних цілей [1].
Роль у розвитку демократії та ринкової економіки несуть торгово-економічні організації:
2. Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД)
3. Міжнародна митна організація (МТО)
5. Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
У цій роботі розглянемо вплив ВТО на розвиток демократії та ринкової економіки.
ВТО - почала діяти з 01.01.1995 р., є наступницею з 1947 р. Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Мета ВТО - сприяння розвитку та лібералізації міжнародних економічних відносин.
* Надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі на недескрімінаціонній основі;
* Взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження (зрівняння в правах товарів імпортного і вітчизняного виробництва стосовно внутрішніх податків і зборів);
* Регулювання торгівлі переважно тарифними методами;
* Відмова від використання кількісних обмежень;
* Сприяння справедливої конкуренції;
* Вирішення торгівельних суперечок шляхом консультацій;
* Пільги в міжнародній торгівлі для менш розвинених держав.
· Контроль за виконанням вимог базових угод ВТО;
· Створення умов для переговорів між країнами-учасницями ВТО з приводу зовнішньоекономічних відносин;
· Врегулювання спорів між державами з проблем зовнішньоекономічної торговельної політики;
· Контроль за політикою держав-членів ВТО в галузі міжнародної торгівлі;
· Надання допомоги країнам, що розвиваються;
· Співпраця з іншими міжнародними організаціями.
· Багато хто вважає, що вільна торгівля поза робить життя більшості більш процвітаючою, а лише призводить до подальшого збагачення вже багатих.
· Договори ВТО також звинувачувалися в частковому несправедливому пріоритеті ТНК і багатим країнам.
· Невеликі країни мають дуже малий вплив на ВТО, і, незважаючи на заявлену мету - допомога країнам, що розвиваються, - розвинуті країни концентруються, насамперед, на своїх комерційних інтересах.
· Питання охорони здоров'я, безпеки та захисту навколишнього середовища постійно ігноруються на користь додаткових пільг для бізнесу.[5]
Незважаючи на очевидні відмінності в проведенні реформ у країнах Центральної та Східної Європи, всі вони йдуть по вірному шляху. Про це свідчать і новітні дані про розвиток народного господарства. Однак населення цих країн у своєму повсякденному житті все ще слабо відчуває результати реформ. Більшість людей як і раніше нарікають на стиснуте матеріальне становище, на збільшуються тяготи повсякденного життя. Конфлікти і розбрат між партіями, урядові кризи, корупція і непрозорість внутрішньої приватизації служать фоном, оцінювати стан демократії та ринкової економіки швидше змушують негативно. Барометр трансформацій у Східній Європі - дослідження, щорічно проводиться в країнах Центральної та Східної Європи Дослідницьким центром емпіричної соціальної економіки при Кельнському університеті. Його мета - вивчати процеси трансформації в цих країнах на основі об'єктивних і суб'єктивних показників. З 1997 р. в дослідження включені Польща, Чехія,
У Польщі, незважаючи на спад еконо
Економічний розвиток Польщі в умовах ринкової економіки та демократії курсовая работа. Международные отношения и мировая экономика.
Курсовая работа: Понятийная составляющая концепта "язык" в русской и английской лингвокультурах
Курсовая работа по теме Способы доставки туристов в туристические центры Франции
Контрольная работа по теме Государственное регулирование отечественного предпринимательства. Производственное предпринимательство
Эссе В Основе Работы Метафора
Ликинг Эсс Порно
Реферат: Контроль за соблюдением цен
Курсовая Работа На Тему Психологические Вопросы Организации Внимания Младших Школьников На Уроках
Топик: Ecology
Дипломная Работа На Тему Формування У Молодших Школярів Навичок Швидкочитання Як Засобу Усвідомленого Сприйняття Художнього Твору
Участники Первой Группы Называют Сочинения Программными Источниками
Реферат по теме Іспанія та Греція - єропейські країни
Сочинение Летний Дождь 5 Класс
Сочинение Егэ 2022 Тема Войны
Курсовая работа по теме Использование программы 'Oracle' в ОАО 'ММК'
Сочинение Россия Моими Глазами
Реферат: Личность как субъект политики
Реферат: Кредит и его функции
Клиффорд Саймак Собрание Сочинений Скачать
Реферат: Показатели эффективности использования основных фондов и пути улучшения их использования
Реферат: Издержки фирмы в долгосрочном периоде 2
История болезни ребенка с диагнозом острый аппендицит - Медицина история болезни
Организация работы фотоателье - Маркетинг, реклама и торговля бизнес-план
Формирование здорового образа жизни в молодежной среде - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда дипломная работа