Державна реєстрація суб’єктів господарювання. Процедура визнання підприємства банкрутом - Государство и право контрольная работа

Главная

Государство и право
Державна реєстрація суб’єктів господарювання. Процедура визнання підприємства банкрутом

Порядок здійснення державної реєстрації суб’єктів господарювання згідно законодавства України. Документи, які необхідні для здійснення державної реєстрації юридичної особи. Судові процедури у справі про банкрутство. Договір оренди нежитлового приміщення.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1. Порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання
2. Судові процедури у справі про банкрутство
4. Розробити і додати договір оренди майна
1. Порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання
Порядок здійснення державної реєстрації суб'єктів господарювання визначається Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. та Господарським кодексом.
Державна реєстрація суб'єктів господарювання - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Господарські товариства можуть виникати внаслідок їх заснування або реорганізації вже існуючих юридичних осіб іншої організаційно-правової форми в господарські товариства. Відкриті акціонерні товариства створюються в Україні головним чином внаслідок процесів приватизації або корпоратизації, тобто виникають шляхом перетворення державних підприємств на акціонерні товариства. Інші види господарських товариств створюються переважно шляхом їх заснування.
Невелика кількість відкритих акціонерних товариств, створених шляхом заснування, пояснюється двома чинниками: а) складністю та високою вартістю процедури заснування; б) низькою інвестиційною активністю населення та юридичних осіб в Україні (внаслідок відсутності вільних коштів, інфляційних процесів, недовіри до акціонерних структур).
Виникнення господарського товариства завжди розпадається на два етапи:
1) організацію товариства -- на даному етапі визначається коло засновників (учасників) товариства, розробляються і затверджуються установчі документи товариства, частково або цілком формується початковий капітал (якщо це передбачено законом або установчим договором);
2) державну реєстрацію господарського товариства -- на цьому етапі утворене засновниками (учасниками) товариство отримує статус юридичної особи і одночасно суб'єкта підприємницької діяльності, що дає змогу йому здійснювати підприємницьку діяльність, бути учасником різноманітних правовідносин -- цивільних, трудових, земельних, фінансових, адміністративних тощо.
Державна реєстрація господарських товариств проводиться відповідно до статті 58 Господарського кодексу України.
Державну реєстрацію суб'єктів господарювання здійснює державний реєстратор, що знаходиться у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або районного, у містах Києві і Севастополі, державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.
Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник(засновники) або уповноважена ним(и) особа повинні особисто подати до органів державного реєстру такі документи:
1) два примірника установчих документів (засновницький договір, статут);
2) примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення
засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;
3) заповнену реєстраційну картку встановленого зразка на проведення державної реєстрації юридичної особи;
4) документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи;
5) інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб.
Державному реєстратору забороняється вимагати надання інших документів, якщо вони не передбачені законодавством.
За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.
Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.
Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.
Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи повинно бути оформлено і видано (надіслано рекомендованим листом за описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи. Разом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику або уповноваженій ним особі видається (надсилається рекомендованим листом) один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.
Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має реєстраційний номер облікової картки платника податків, або уповноважена нею особа (далі - заявник) повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу державному реєстратору за місцем проживання такі документи:
1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
2) копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;
3) документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Строк державної реєстрації фізичної особи - підприємця не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця повинно бути оформлено державним реєстратором і видано (надіслано рекомендованим листом) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Відмова в державній реєстрації може бути оскаржена у судовому порядку.
Головна особливість Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» полягає у тому, що необхідні документи подаються державному реєстратору в «одне вікно», а державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня, з дати державної реєстрації суб'єкта господарювання зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, повідомлення про проведення державної реєстрації суб'єкта господарювання.
Суб'єкту господарювання необхідно отримати дозвіл на виготовлення печатки та штампу в органах внутрішніх справ. Також, щоб розпочати господарську діяльність,суб'єкт господарювання відкриває рахунок в банку.
Законом встановлено, що юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстрації,протягом одного місяця зобов'язана подати державному реєстратору реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо відповідні відомості не надходять, а також у разі, якщо направлене державним реєстратором повідомлення повернулося, до Єдиного державного реєстру,вноситься запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Перереєстрація суб'єкта господарювання проводиться у таких випадках
1) у разі зміни форм власності, на якій засновано даний суб'єкт;
2) у разі зміни організаційної форми господарювання;
3) у разі зміни найменування суб'єкта господарювання.
Перереєстрація суб'єкта господарювання здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.
Скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється за його особистою заявою (добровільне) або на підставі рішення суду.
2. Судові процедури у справі про банкрутство
державна реєстрація банкрутство оренда приміщення
В умовах ринкової економіки банкрутство підприємств є звичайним явищем.
У разі потреби прийняття відповідним органом рішення про оголошення підприємства банкрутом здійснюється поглиблений аналіз його фінансового стану з метою визначення платоспроможності поточної і загальної ліквідності, забезпеченості власними коштами тощо.
Якщо фінансовий стан підприємства незадовільний, воно вважається неплатоспроможним і може бути оголошене банкрутом.
Питання про визнання підприємства банкрутом вирішується господарським судом за місцезнаходженням боржника. Підставою для порушення справи про банкрутство підприємства є письмова заява до господарського суду будь-якого кредитора або боржника.
Боржник звертається до господарського суду в разі його фінансової неспроможності або її загрози.
За наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, боржник подає заяву до господарського суду разом з планом санації підприємства.
Кредитор може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи, якщо боржник не здатний задовольнити протягом трьох місяців визнані ним претензійні вимоги до боржника в розмірі не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати. При цьому кредиторами можуть бути визнані як юридичні, так і фізичні особи. Для цього вони повинні подати боржнику майнові вимоги, підтверджені відповідними документами. Особи, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою, не є кредиторами.
Подані до господарського суду заяви та відповідні документи розглядаються суддею, який виходячи з правильності та повноти оформлених документів вирішує питання про прийняття заяви до розгляду.
У разі прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суддя не пізніше як на п'ятий день з моменту її надходження виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство і направляє її сторонам та державному органу з питань банкрутства.
В ухвалі наводяться такі відомості:
* про введення процедури розпорядження майном боржника;
* про призначення розпорядника майном;
* дата проведення підготовчого засідання суду;
* проведення мораторію на задоволення вимог кредиторів;
* дата засідання суду, де буде винесено ухвалу про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів ухвалою суду призначається розпорядник майна, який має право:
* скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;
* аналізувати фінансовий стан боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи фінансового оздоровлення боржника;
* отримувати винагороду згідно із законом;
* залучати для виконання повноважень спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника.
Розпорядник майна має такі обов'язки:
* розглядати копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника;
* вести реестр вимог кредиторів у встановленому порядку;
* вживати заходів захисту майна боржника;
* аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника;
* виявляти ознаки фіктивного банкрутства;
* подавати до господарського суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника.
Повноваження господарського керуючого як розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди або призначення керуючого санацією чи ліквідатора.
Після призначення розпорядника майна органи управління боржника не мають права:
* приймати рішення про реорганізацію і ліквідацію боржника;
* створювати юридичних осіб та філії;
* виплачувати дивіденди та проводити емісію цінних паперів;
* виходити зі складу учасників боржника юридичної особи;
* купувати у акціонерів раніше випущені акції боржника. Розпорядник майна протягом 10 днів після винесення господарським судом ухвали про визначення обсягу вимог кредиторів повідомляє останніх про час і місце проведення зборів кредиторів.
До компетенції зборів кредиторів входять:
* вибори членів комітету кредиторів;
* визначення кількісного складу комітету кредиторів, його повноважень та інші питання.
До компетенції комітету кредиторів входять:
* вибори голови комітету та скликання зборів кредиторів;
* підготовка та укладення мирової угоди;
* внесення пропозицій до господарського суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;
* звернення до господарського суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;
* звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом, припинення повноважень господарського керуючого санацією та призначення нового.
Рішення зборів (комітету) приймається більшістю голосів. Виходячи із законодавства господарський суд приймає ухвалу про визнання боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, а також призначає ліквідатора.
Згідно із Законом України "Про банкрутство" ліквідація -- це припинення діяльності підприємства, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Крім суду та господарського суду рішення про ліквідацію підприємства можуть приймати:
* власник (власники) або орган, уповноважений створювати підприємство, а щодо господарських товариств -- вищий орган товариства;
* власник (власники) за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати таке підприємство.
Підставами для ліквідації підприємств можуть бути:
* завершення строку, на який воно створювалося, або досягнення мети, поставленої при його створенні;
* рішення власника (власників), органу, уповноваженого створювати підприємство;
* рішення суду або господарського суду про визнання недійсними установчих документів і рішення про створення підприємства;
* рішення господарського суду про визнання підприємства банкрутом;
* рішення суду про заборону діяльності підприємства;
* рішення суду або господарського суду про скасування державної реєстрації підприємства з різних причин;
* інші передбачені законодавством України підстави.
Власник, суд, господарський суд або орган, уповноважений створювати підприємство, що прийняв рішення про його ліквідацію, встановлює порядок і строки ліквідації підприємства.
У разі визнання підприємства банкрутом воно ліквідується відповідно до ліквідаційної процедури, визначеної Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника і визнання його банкрутом".
Визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюються в таких випадках:
* неподання боржника до господарського суду плану санації протягом шести місяців після винесення ухвали про його санацію;
* звернення за рішенням зборів кредиторів (після розгляду звіту керуючого санацією) до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
* неприйняття за результатами розгляду звіту керуючого санацією жодного з можливих рішень (передбачених п. 5 ст. 21 Закону України "Про банкрутство") або неподання такого звіту до господарського суду протягом 15 днів з дня завершення санації;
* виникнення підстав для дострокового припинення санації;
* відмови господарського суду у затвердженні звіту керуючого санацією;
* неподання до господарського суду звіту керуючого санацією у встановлений строк;
* нездійснення розрахунків з кредиторами в строки, встановлені за клопотанням комітету кредиторів господарським судом як остаточні для розрахунків боржника з кредиторами;
* звернення до господарського суду ліквідатора (ліквідаційної комісії) підприємства-боржника, стосовно якого вже прийнято рішення про ліквідацію і майна якого недостатньо для задоволення вимог кредиторів, із заявою про порушення справи про банкрутство такого підприємства.
Для ліквідаційної процедури відповідно до Закону України "Про банкрутство" встановлено конкретний строк, що не може перевищувати 12 місяців. Разом з тим цей строк не є остаточним, і господарський суд може продовжити його на 6 місяців, якщо інше не передбачене законодавством.
В ухвалі про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, а також призначає ліквідатора.
Так, відповідно до ст. 23 Закону України "Про банкрутство" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діє таке:
* підприємницька діяльність банкрута припиняється після завершення технологічного циклу виготовлення продукції в разі можливості її продажу;
* строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута і зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
* припиняється нарахування недотримки (штрафу, пені), відсотків та інші економічні санкції з усіх видів заборгованості банкрута;
* відомості про фінансовий стан банкрута перестають бути конфіденційними або комерційною таємницею;
* укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута або переданням його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому ст. ЗО Закону України "Про банкрутство";
* скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, або інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів чи інших обмежень стосовно розпорядження майном банкрута не допускається;
* вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час процедур банкрутства, можуть ставитися тільки в межах ліквідаційної процедури;
* виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється відповідно до ст. 31 Закону України "Про банкрутство";
* припиняються повноваження органів управління банкрута, пов'язані з управлінням банкрутом і розпорядженням його майном (якщо, звичайно, вони не були припинені раніше);
* керівника-банкрута звільняють з роботи через банкрутство підприємства, про що робиться відповідний запис у його трудовій книжці;
* припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута (якщо цього не було зроблено раніше).
У десятиденний строк з дня прийняття ухвали про визнання боржника банкрутом ліквідатор повинен опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах за рахунок банкрута.
Відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повинні містити:
* найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом;
* назву господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство;
* дату прийняття господарським судом ухвали про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
* відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію). Кандидатура ліквідатора узгоджується з комітетом кредиторів.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:
* приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів забезпечення його збереження;
* виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
* здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно із законодавством;
* аналізує фінансовий стан банкрута;
* виконує повноваження керівника (органів правління) банкрута;
* формує та очолює ліквідаційну масу;
* висуває третім особам вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;
* реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених у реєстр вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом України "Про банкрутство";
* повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом і надає цьому органу інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;
* здійснює інші повноваження, передбачені Законом України "Про банкрутство".
З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи банкрута.
До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі потреби -- представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнане державне підприємство, і представник органів місцевого самоврядування.
До складу ліквідаційної маси включаються всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені під час ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів державного житлового фонду та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в комунальну власність відповідних територіальних громад.
Крім того, до складу ліквідаційної маси включається майно банкрута, що є предметом застави (використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставоутримувача).
Не включаються до складу ліквідаційної маси особисті речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності та повного господарського відання. Майно, на яке накладається стягнення в ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим (ліквідаційною комісією) у порядку, встановленому законодавством України. Ліквідатор через засоби масової інформації повинен оприлюднити повідомлення про порядок продажу майна банкрута, його склад, умови і строки придбання.
Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки його придбання погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 р. №2163-ХП зі змінами і доповненнями та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.
Порядок продажу активів платника податків у рахунок погашення податкового боргу затверджений наказом Міністерства економіки України від 07.06.01 № 123.
Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.
Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, що укладаються між ліквідатором і покупцем. Усі кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника і не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження перераховуються на рахунки кредиторів у встановленому порядку.
а) вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів забезпечені заставою чи іншим способом;
б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на такі цілі;
в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
Якщо коштів, отриманих від продажу майна банкрута, недостатньо для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.
Якщо кредитор відмовляється від задоволення визнаної у встановленому порядку вимоги, ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт і ліквідаційний баланс, до якого додаються:
* відомості про виявлену ліквідаційну масу (дані її інвентаризації);
* копії договорів купівлі-продажу й акти приймання-передавання майна;
* реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;
* документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів.
Господарський суд після слухання звіту ліквідатора і з урахуванням думок членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить постанову про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу.
Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.
Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів майна банкрута не залишилося, господарський суд виносить постанову про ліквідацію підприємства-банкрута.
Копії постанови про ліквідацію підприємства-банкрута направляються:
* органу, що здійснив державну реєстрацію такого підприємства;
* органам державної статистики для виключення підприємства з ЄДРПОУ;
* власнику (органу, уповноваженому управляти майном);
* органам ДПС за місцезнаходженням банкрута. Якщо майна банкрута вистачило для задоволення всіх вимог кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може винести постанову про ліквідацію такого підприємства лише за умови, якщо в нього залишилося майнових активів менше, ніж потрібно для його функціонування відповідно до законодавства.
Скасування державної реєстрації позбавляє підприємство статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з ЄДРПОУ, тобто підприємство вважається ліквідованим.
Акціонерне товариство (AT) - це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість часток рівної номінальної вартості, виражених в акціях, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном; акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.
Акціонер - учасник АТ і рівночасно - власник акцій (акції) цього АТ, що забезпечує йому відповідних обсяг корпоративних прав, який залежить від класу належних йому акцій (прості чи привілейовані).
Правовий статус акціонера подвійний (учасник акціонерного товариства і рівночасно - власник акції). Набуття статусу акціонера забезпечується набуттям права власності на акцію (акції), а вихід акціонера з АТ здійснюється шляхом відчуження акцій.
Управління товариством (корпоративне управління) здійснюється за допомогою системи органів: а) загальні збори акціонерів (обов'язковий орган; у разі наявності в товаристві лише одного акціонера він виконує роль загальних зборів); б) виконавчий орган (обов'язковий) - колегіальний (правління чи дирекція) чи одноособовий (директор); в) спостережна (наглядова) рада - необов'язковий орган (як загальне правило); в обов'язковому порядку створюється в передбачених законом випадках (кількість акціонерів перевищує 50 осіб; в акціонерному банку та корпоративному інвестиційному фонді; у разі створення АТ у процесі корпоратизації, приватизації чи заснування державою в особі компетентного органу державного АТ).
Загальні збори акціонерів можуть бути:
1) чергові - скликаються не рідше одного разу на рік;
2) позачергові - скликаються у передбачених законом випадках (загроза неплатоспроможності товариства; на вимогу спостережної ради, контрольного органу, кваліфікованої меншості акціонерів) та у передбачених статутом AT випадках;
Про скликання загальних зборів акціонери повідомляються персонально передбаченим статутом АТ способом, а загальне повідомлення публікується у визначених законом органах преси не пізніше ніж за 45 днів до проведення зборів. Пропозиції до порядку денного загальних зборів можуть подавати будь-які акціонери (не пізніше ніж за 30 днів до їх проведення), проте лише кваліфікована меншість (акціонери, які в сукупності володіють не менше ніж 10% голосів) має право на обов'язкове врахування її пропозицій до порядку денного. Загальні збори вважаються повноважними за умови присутності на них акціонерів, які володіють понад 60% голосів. Рішення приймають простою більшістю голосів, а в передбачених законом випадках (внесення змін до статуту; припинення діяльності АТ; створення та припинення діяльності його дочірніх підприємств, філій і представництв) - кваліфікованою (понад голосів присутніх на зборах акціонерів.
Компетенція загальних зборів: а) питання виключної компетенції (не можуть делегуватися іншим органам AT): внесення змін до статуту товариства; обрання органів управління та контролю AT; затвердження річної фінансової звітності, порядку покриття збитків і розподілу прибутку AT; створення та припинення дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження їх статутів і положень; прийнята рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; б) питання, що можуть делегуватися іншим органам АТ (якщо статут AT не передбачає іншого): винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства та ін.;
Права кваліфікованої меншості (користуються акціонери, які в сукупності володіють більше ніж 10% голосів): право призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі в загальних зборах (ч. 4 ст. 41 Закону "Про господарські товариства"); право вносити пропозиції до порядку денного загальних зборів, що обов'язково мають ураховуватися за умови їх внесення не пізніше ніж за ЗО днів до скликання загальних зборів (ч. 2 ст. 43 Закону "Про господарські товариства"); вимагати скликання позачергових загальних зборів товариства у будь-який час і з будь-якого приводу; право скликати такі збори, якщо виконавчий орган АТ протягом 20 днів не виконав цієї вимоги (ч. 4 ст. 45 Закону "Про господарські товариства"); право вимагати перевірки фінансово-господарської діяльно
Державна реєстрація суб’єктів господарювання. Процедура визнання підприємства банкрутом контрольная работа. Государство и право.
Легко Ли Быть Подростком Сочинение
Реферат: Основные обязанности осужденных
Реферат: Internet Pornography Freedom Of Press Or Dangerous
Курсовая работа: Разработка устройства сопряжения для персонального компьютера типа IBM PC
Итоговое Сочинение По Рассказу Олеся
Изложение: Пеппи Длинный Чулок. Линдгрен Астрид
Курсовая работа по теме Роль "Руха реформ" в области преподавания иностранных языков
Социальные Гарантии Реферат
Реферат На Тему Мяч
Слово О Законе И Благодати Сочинение
Критерии Мини Сочинения
Реферат: Оборот розничной торговли анализ и определение резервов роста
Сочинение Рассуждение Огэ 2022 Структура
Курсовая Работа На Тему Особенности Организации И Использование Firewire
Контрольная Работа 7 Класс Геометрия Никольский
Реферат: Art 2
Учебное пособие: Границы философского знания
Курсовая работа: Система управлением коллектива
Дипломная работа: Контроль финансово-хозяйственной деятельности предприятия на примере ОАО "Уральская Сталь"
Дактилоскопическая Экспертиза Дипломная Работа
Организация бухгалтерского учета на предприятии - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Звітність - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа
Буровые насосы - Геология, гидрология и геодезия курсовая работа