Цитата та її місце в синтаксисі ділової української мови (у контексті професійної спрямованості) - Иностранные языки и языкознание курсовая работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Цитата та її місце в синтаксисі ділової української мови (у контексті професійної спрямованості)

Використання та оформлення цитат. Розділові знаки при цитуванні. Вислови і цитати відомих людей про мову. Функції цитати як одного із засобів організації художнього простору тексту на прикладі твору Л.Н. Большакова "Повернення Григорія Вінського".


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Обласний комунальний вищий навчальний заклад
Інститут підприємництва “Стратегія”
з української мови за професійним спрямуванням
на тему: Цитата та її місце в синтаксисі ділової української мови (у контексті професійної спрямованості)
Студентки ІІ курсу гр. У -11-51 спеціальності
Керівник:к.філос.н., доцент КГД Астахова Т.Г
Розділ 1 Цитата як спосіб відтворення чужої мови
1.5 Використання та оформлення цитат
Розділ 2 Способи використання цитат : секрети майстерності, які покращують будь-який текст
2.1 Цитати українських письменників про мову
2.3 Функції цитати як одного із засобів організації художнього простору тексту(На прикладі твору Л.Н Большакова «Повернення Григорія Вінського»)
«Цитувати люблять усі», - цю фразу Ільфа і Петрова неможливо заперечити. Цитати призвичаєні «в науковій компіляції, в пробних записах, науково-популярних есе, філософських дискусіях», але «сильно здивують в любовному листі або звичайній розмові», - як тонко зауважив Стефан Мораліський. Дослідники особливо підкреслюють красу проблеми - «принадність цитати» («своєрідно чарівне змішання сфер» побачив в цитаті Томас Манн).
Класифікація випадків вживання цитати і навіть - на ранній стадії вивчення - їх проста реєстрація продемонстрували потенціал індуктивного методу, але цього виявилося недостатньо для побудови універсальної теорії цитати.
Цитати - це свого роду філософський погляд на життя, тих чи інших мудрих людей. Причому деякі з них відомі більшості людей, інші навпаки, доступні лише обраним.
Варто зазначити, що продовжують жити лише ті гарні слова, які дійсно мудрі, глибокодумні і благозвучні. Нерідко, люди цитують того мислителя, якого вважають істинним кумиром, гідним наслідування.
Цікаво, що знайти смішні цитати сьогодні досить просто. А все тому, що всесвітня павутина інтернету надає широкий доступ до багатьох розумним думкам своїм користувачам. Цитування - принципово важливий прийом художнього смислотворення і одночасно апеляція до авторитетної, актуальної для автора літературної традиції. Цитата - єднальна ланка для епох й один із засобів здійснення діалогу між текстами в культурному просторі.
Метою курсової роботи є дослідження цитати та її місця в синтаксисі ділової української мови (у контексті професійної спрямованості).
Актуальність теми дослідження полягає у тому, що кожного дня ми використовуємо цитати різних людей. Ми пишемо їх у творах, доповідях, рефератах та ін. Але ми не завжди замислюємось, чи правильно ми вжили ту чи іншу цитату? Чи розуміємо ми сенс цих слів? Та багато інших запитань. Об'єктом дослідження є способи творення цитат та їх застосування. Предметом дослідження курсового проекту є статті з наукових журналів та висловлювання відомих людей.
Головними методами, якими користувались під час дослідження стали наступні теоретичні та практичні методи: а) аналіз наукових джерел культури мовлення та етикету; б) порівняння матеріалів з уроків української мови ; в) зіставлення цитат відомих людей про мову та виступ М. Азарова щодо закону 9073 (про мову).
Практична цінність дослідження зумовлюється можливістю його застосування у якості ілюстративного матеріалу під час вивчення взаємозв'язку мови та політики та впливу окремих лексико-стилістичних одиниць на думку аудиторії.
Поставлена мета та завдання логічно обумовлюють структуру роботи. Дослідження складається зі: вступу, двох розділів, висновків, преамбул до кожного розділу, висновків до кожного з розділів, загального висновку та списку використаних джерел.
У першому розділі розглядаються загальні відомості про цитату: способи її оформлення, види цитування, ознаки цитати, розділові знаки при використанні цитати, та цитати в діловому мовлені.
Другий розділ присвячено розкриттю секретів майстерності, які покращують будь-який текст, цитат українських письменників про мову, поглядів українського народу стосовно мови та функції цитати.
У висновку подаються узагальнення проведеного дослідження.
Цитата -- порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов'язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні.
При цитуванні потрібно дотримувати точну відповідність цитати джерелу. Допустимі лише деякі відхилення, наприклад: можуть бути модернізовані орфографія і пунктуація за сучасними правилами, якщо тільки це не індивідуальна орфографія або пунктуація автора; можуть бути пропущені окремі слова, словосполучення, фрази в цитаті за умови, що, по-перше, думка автора не буде спотворена пропуском, по-друге, цей пропуск буде позначений трьома крапками.
Цитати, точно відповідаючи джерелу, обов'язково беруться в лапки. Лапки не ставлять у віршованій цитаті, вилученій з тексту, в цитаті, узятій епіграфом до книги або статті, в перефразованій цитаті.
На кожну цитату, оформлену в лапках або без лапок, а також будь-яке запозичення з чужої роботи (таблицю, схему, карту і тощо.) повинно бути дано бібліографічне посилання. Використання чужих ідей, фактичного матеріалу, цитування без посилання на джерело запозичення є порушенням авторського права і розцінюється як плагіат, тобто привласнення чужого авторства, видача чужого твору або винаходу за своє. Перекладання недослівного авторського тексту не є цитуванням, але передбачає посилання на використовуване джерело.
Допускається без згоди автора і без виплати авторської винагороди, але з обов'язковим вказівкою імені автора, твір якого використовується, і джерела запозичення:
- цитування в оригіналі і в перекладі в наукових, дослідницьких, полемічних, критичних і інформаційних цілях з правомірно обнародуваних творів в об'ємі, виправданому метою цитування, включаючи відтворення уривків з газетних і журнальних статей у формі оглядів друку;
- використання правомірно обнародуваних творів і уривків з них, як ілюстрації у виданнях, в радіо- і телепередачах, звуко- і відеозаписах навчального характеру в об'ємі, виправданому поставленою метою;
- відтворення в газетах, передача в ефір або повідомлення по кабелю для загального зведення правомірно опублікованих в газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, соціальних і релігійних питань або переданих в ефір творів такого ж характеру у випадках, коли такі відтворення, передача в ефір або повідомлення по кабелю не були спеціально заборонені автором;
- відтворення в газетах, передача в ефір або повідомлення по кабелю для загального зведення публічно виголошених політичних промов, звернень, доповідей і інших аналогічних творів в об'ємі, виправданому інформаційною метою. При цьому за автором зберігається право на публікацію таких творів в збірках;
- відтворення або повідомлення для загального зведення в оглядах поточних подій засобами фотографії, шляхом передачі в ефір або повідомлення для загального зведення по кабелю творів, які стають побаченими або почутими в ході таких подій, в об'ємі, виправданому інформаційною метою. При цьому за автором зберігається право на публікацію таких творів в збірках;
- відтворення правомірно обнародуваних творів без одержання прибутку, рельєфно-точковим шрифтом або іншими спеціальними способами для сліпих, окрім творів, спеціально створених для таких способів відтворення.
Цитування буває двох видів : дослівне цитування та не дослівне цитування.
При дослівному цитуванні висловлювання береться з тексту джерела «як є» і обмежується з двох боків лапками («»). Між другою лапкою і точкою ставиться номер виноски.
1. Фрагмент джерела (Кримінальне право Російської Федерації: (Загальна частина): Учебник / Под ред. Д-ра юрид. Наук, проф. А.І. Марцево. Омськ: Юридичний інститут МВС Росії, 1998. С. 70.):
Таким чином, винність у кримінально-правовому сенсі означає, що особа діяла з умислом або необережністю - з певним психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків. Відсутність умислу або необережності усуває можливість визнання винності. .
2. Використання фрагмента джерела в тексті роботи (Туришев А.А. Невід'ємні ознаки злочину):
Однак присутня в існуючому понятті злочину винність надає цьому явищу зайву суб'єктивність, в більшій мірі вносить плутанину, оскільки відноситься як до злочину (винність), так і до складу злочину (вина). Винність означає, «що особа діяла з умислом або необережністю - з певним психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків»
3. Виноска (оформляється за зразком):
1 Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина: підручник / Под ред. д-ра юрид. наук, проф. А.І. Марцево. Омськ: Юридичний інститут МВС Росії, 1998. С. 70.
При недослівному цитуванні виноска починається зі скорочення: Див:
Між закінченням тесту і точкою ставиться номер виноски.
1. Фрагмент джерела (Кримінальне право Російської Федерації: (Загальна частина): Учебник / Под ред. Д-ра юрид. Наук, проф. А.І. Марцево. Омськ: Юридичний інститут МВС Росії, 1998. С. 70.)
Таким чином, винність у кримінально-правовому сенсі означає, що особа діяла з умислом або необережністю - з певним психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків. Відсутність умислу або необережності усуває можливість визнання винності.
2. Використання фрагмента джерела в тексті роботи (Туришев А.А. Невід'ємні ознаки злочину):
Однак присутня в існуючому понятті злочину винність надає цьому явищу зайву суб'єктивність, в більшій мірі вносить плутанину, оскільки відноситься як до злочину (винність), так і до складу злочину (вина). Винність означає наявність у особи певного психічного ставлення до своєї поведінки та її наслідкам
Виходячи з розуміння «вислови» можна гіпотетично виділити наступні онтологічні ознаки цитати: двоплановість (цитата належить двом текстам), в одному тексті вона - репрезентант іншого); буквальність (адресант цитатного слова - певний мовний суб'єкт); дискретність (визначається зміною мовних суб'єктів при цитуванні).
«Двоплановість» цитати задається її особливою природою - здатністю одночасно належати двом семантичним планам: тексту-джерела і новому тексту. Той же ознака призначається як «парадоксальність», «амбівалентність»: «Цитата парадоксальна (або амбівалентна щодо двох текстів), бо зберігає в собі подвійну віднесеність до можливого світу тексту - донора і реципієнта».
«Буквально» цитати корелює з поняттями «точності/неточності» цитування. У лінгвістичних визначеннях цитати «точність» цитування розуміється як буквальне, до-немов відтворення фрагмента чужого висловлювання: «Цитата ... дослівна витяг з якого-небудь тексту або в точності що приводяться чиїсь слова».
Ознака «точності / неточності» послужила підставою для вироблення особливого підходу до аналізу цитати - з позицій філологічної топології. Критерій точності тут співвіднесений з по-поняттям «тотожності» варіантів, на основі чого реконструюється єдиний цитатний інваріант. Ступінь деформації і характер деформації цитати, відповідно, висуваються на перший план, при цьому визнається велика значущість деформації для цитат широковживаних, на відміну від цитат маловідомих у художній літературі.
Точність цитування, яка лінгвістами розуміється як дослівне, буквальне відтворення цитати, в літературних дослідженнях корелює з «впізнавальністю». «Потрібне але лише, щоб читач дізнався цей фрагмент, незалежно від ступеня точності його відтворення, як чужий. Тільки в цьому випадку у нього виникнуть асоціації, які і збагатять авторський текст смислами тексту-джерела ». Можна подивитися на цю проблему з іншого боку: впізнавальність цитати залежить, у свою чергу, від точності цитування.
«Дискретність», як значуща ознака, зафіксована в самому визначенні цитати: «цитації - це точне програвання в даному контексті певного відрізка (або відрізків) з іншого контексту, що належить іншій особі» . Твір може цитуватися цілком, і не тільки вірші, але і проза: «Формати відтворення відрізок може досить значно коливатися по своїх розмірах - від одного слова до цілого твору». Дискретність в цьому випадку буде розумітися як переривання, що цитує тексту чужорідним елементом.
Дискретність цитати - одна з умов її знаковості. Обумовлена як «семіотична порція» (Моравський), «цитата виникає в результаті накладення одного коду на інший, накладення коду на структуру, яка не є його власною».
Дискретність цитати не скасовує зв'язності тексту, але, навпаки, виступає як умова його цілісності. У такому розумінні дискретність може бути витлумачена як переривання лінійності розгортання тексту.
1. Цитати виділяються лапками. Якщо вони супроводжуються словами автора, ставляться такі ж знаки, як і при прямій мові. «Талант Пушкіна, - писав Белінський, - не був обмежений тісному сфері одного якого-небудь роду поезії»
2. Якщо цитата вводиться в авторську мову як частину пропозиції, перше слово пишеться з маленької букви. Й. Мандельштам писав, що «відлучення від мови рівносильно для нас відлученню від історії».
3. Якщо цитата наводиться не повністю, замість пропущених букв ставиться три крапки:
а) перед цитатою після відкриваються лапок, коли цитата наводиться не з початку речення і йде після слів автора; Протягом всього життя Б.Пастернак писав не тільки вірші, а й прозу; він навіть зізнавався: «... я найбільше люблю прозу».
б) в середині цитати, коли пропущена частина тексту всередині неї; Пушкін писав про Ломоносова: «Він створив перший університет. Він ... сам був першим нашим університетом ».
в) після цитати перед закриваються лапками, коли цитоване речення наводиться не до кінця. «Мистецтво тільки нагадує нам своїми творами про те, що цікаво для нас в житті ...» _ стверджував Г. Чернишевський.
4.Якщо текст закінчується цитатою, в кінці якої стоїть три крапки, питальний або окличний знаки, після закриваються лапок:
а) не ставиться ніякого знака, якщо цитата - самостійне пропозицію; М.Горький говорив: «першоелемент літератури є мова ...»
б) ставиться крапка, якщо цитата - не самостійне пропозицію.
О. Герцен вважав, що немає думки, яку «не можна було б висловити просто і ясно ...»
5. Якщо цитата з пропуском початку пропозиції (це зазначено трьома крапками) передує авторським словом, перше слово на початку тексту пишеться з великої літери (хоча в цитованому тексті воно писалося з маленької). «... Величезний російський письменник, як Фенікс, народився з вогню і попелу революції і вигнання», - писала Н.Берберова про В.Набокова.
6. Якщо за цитатою слід вказівку на її автора, воно береться в дужки; крапка ставиться після дужки. «Розділові знаки - це як нотні знаки. Вони твердо тримають текст і не дають йому розсипатися »(К. Паустовський).
7. При вказівці на джерело цитати перше слово пишеться з маленької букви, якщо це не ім'я власне. Красива не красуня - красива кохана (прислів'я)
8. Після цитати ставиться крапка, якщо вказівка ??на автора поміщається нижче.
Коли корисливість себе личиною дружби криє -
9. Істинні вирази, вставлені в текст у якості членів речення, виділяються лапками. Двокрапка перед ними не ставиться, якщо немає слів фраза, речення , напис.
А.Ахматова назвала М.Гумільова «самим непрочитаним поетом». Справедливим є напис в горах: «Хто собі друзів не шукає, самому собі він ворог».
Розділові знаки при цитуванні поетичного тексту
1. Не полягають в лапки цитати, взяті з віршованих творів зі збереженням поділу на віршовані рядки.
2.Три крапки на початку цитованого вірша ставиться на місці пропуску слова або групи слів у першому рядку, тому цитата починається з маленької літери.
3. Цитований віршований текст, тому зберігаються прописні букви на початку рядка, розділові знаки ті ж, що і при прямій мові, лапки опускаються.
4. При порушенні строфіки віршованого тексту для виділення віршованих рядків ставлять одинарну або подвійну косу риску, або одинарну або подвійну вертикальну лінійку в тому місці, де закінчується одна віршована рядок і починається інша. Розділовий знак перед таким знаком зберігається, і велика літера на початку рядка після знака - теж.
За долю Батьківщини переживає Блок як особисту долю, і вірші звучать як пристрасне зізнання : «Росія, злиденна Росія! Мені хати сірі твої, Твої мені пісні вікові, - Як сльози перше кохання!»
Чиєсь висловлювання чи думку можна передати за допомогою прямої, непрямої, невласне прямої, вільної, прямої, прямої або авторської мови. Чуже висловлювання чи думка, передані від імені того, І кому вони належать, називають прямою мовою.
Пряма мова дає змогу відтворити всі особливості живого усного мовлення: експресію, звертання, вигуки тощо. Вона зберігає не тільки зміст висловлювання, а й його лексичні, граматичні й стилістичні особливості:
При прямій мові є слова автора, які вказують, кому належить дане висловлювання чи думка. Слова автора, як правило, містять дієслова на позначення процесу мовлення.
Чуже мовлення може ще передаватися невласне прямою мовою, вільною прямою мовою, здогадною прямою мовою та у формі переказу.
Невласне пряма мова поєднує в собі властивості прямої й непрямої мови. Вона характерна для художнього та деяких жанрів публіцистичного стилю.
Як і пряма мова, вона висловлюється від імені того, хто говорить, і зберігає його мовні особливості. Проте в ній, як і в непрямій мові, замість форм першої та другої осіб, як правило, виступає форма третьої особи. Слів автора немає. Автор ніби ототожнюється зі своїм героєм. На письмі невласне пряма мова ніяк не виділяється. Вона виступає переважно у вигляді групи емоційно забарвлених речень, які раптом чи поступово вклинюються в текст розповіді.
Вільна пряма мова передає чуже мовлення у формі непрямої з вкрапленнями пунктуаційне неоформленої прямої мови. Вона використовується в публіцистичному та науковому стилях для стислого викладу змісту чийогось виступу, статті.
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного розбору того чи іншого наукового твору слід наводити цитати.
При цитуванні кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, бібліографічний опис якого повинно наводитися у відповідності з вимогами бібліографічних стандартів. В разі використання чужого матеріалу без посилання на автора та джерело запозичення магістерська дисертація не допускається до захисту.
Академічний етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше викривлення слів цитованого автора може спотворити зміст його слів. Припустимі лише такі відхилення:
модернізація орфографії і пунктуації за сучасними правилами, якщо написання слів і розстановка знаків пунктуації не є індивідуальною особливістю стилю автора;
розгортання довільно скорочених слів до повних з укладенням додаткової частини слова в прямі дужки;
пропуск окремих слів і фраз в цитаті за умови, що, по-перше, думка автора цитати не буде спотворена пропуском і, по-друге, цей пропуск буде позначений трьома крапками;
зміна відмінка цитованих слів і словосполучень для підпорядкування їх синтаксичному строю фрази, куди вони включені.
Цитування автора робиться тільки за його творами. Лише тоді, коли джерело недоступний або доступний з великими труднощами, дозволяється скористатися цитатою з цього автора, опублікованій в якому-небудь виданні, передуючи бібліографічне посилання на джерело словами "Цитується за:" або в скороченому варіанті "Цит. По:".
При непрямому цитуванні (при переказі, при викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора і коректним при оцінці викладається, давати відповідні посилання на джерело.
Цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, так як і те й інше знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивний роботи, а недостатнє цитування при необхідності приведення цитат з використаних джерел або хоча б посилання на них знижує наукову цінність викладеного в роботі .
Якщо необхідно висловити ставлення автора дисертаційної роботи до окремих слів або думок цитованого тексту, то після них ставлять знак оклику або знак питання, які беруть у круглі дужки.
Якщо автор дисертаційної роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, він повинен це спеціально обумовити, тобто після пояснюючого тексту ставиться крапка, потім вказуються ініціали автора дисертаційної роботи, а весь текст полягає в круглі дужки. Варіантами таких застережень є наступні: (розрядка наша. - Ф.К.), (підкреслено мною. - Ф.К.), (курсив наш. - Ф.К.).
Ініціали дисертанта ставляться також і після пояснення, введеного в текст цитати, якщо без нього узята поза контекстом цитата незрозуміла. У що наводиться нижче прикладі це виглядає так:
"Вона (рекомендаційна бібліографія. - Ф.К.) на противагу іншим основним видам бібліографії відрізняється яскраво вираженим педагогічним характером".
Загальні техніко-орфографічні правила оформлення цитат наступні.
Текст цитати полягає в лапки і наводиться в тій граматичній формі, в якій він даний в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не полягають в лапки, виключаючи випадки явної полеміки. У цих випадках вживається вираз "так званий".
Якщо цитата повністю відтворює пропозицію цитованого тексту, то вона починається з прописної букви в усіх випадках, крім одного - коли ця цитата являє собою частину пропозиції автора дисертаційної роботи.
Якщо цитата відтворює тільки частину речення цитованого тексту, то після відкриваючих лапок ставлять відточити.
Тут можливі два варіанти оформлення цитат.
Перший варіант: цитата починається з великої літери, якщо цитований текст йде після крапки, наприклад:
Ще Г.В.Плеханов свого часу зазначав: "Все зміна відносин виробництва є зміна відносин, що існують між людьми".
Другий варіант: цитата починається з малої літери, якщо цитата вводиться в середину авторського речення не повністю (опущені перші слова), наприклад:
С. І. Вавилов вимагав "... усіма заходами рятувати людство від читання поганих, непотрібних книг".
Рядкова буква ставиться і в тому випадку, коли цитата органічно входить до складу пропозиції, незалежно від того, як вона починалася в джерелі, наприклад:
М. Горький писав, що "в простоті слова - сама велика мудрість: прислів'я та пісні завжди короткі, а розуму і почуття вкладено в них на цілі книги".
Отже, цитата -- порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов'язковим посиланням на його автора і джерела цитування. Цитування буває : дослівним та недослівним. Ознаками цитати є : двоплановість (цитата належить двом текстам), в одному тексті вона - репрезентант іншого); буквальність (адресант цитатного слова - певний мовний суб'єкт); дискретність (визначається зміною мовних суб'єктів при цитуванні). Розділові знаки при цитуванні : цитати виділяються лапками, якщо цитата вводиться в авторську мову як частину пропозиції, перше слово пишеться з маленької букви, якщо цитата наводиться не повністю, замість пропущених букв ставиться три крапки, якщо цитата з пропуском початку пропозиції (це зазначено трьома крапками) передує авторським словом, перше слово на початку тексту пишеться з великої літери (хоча в цитованому тексті воно писалося з маленької), якщо за цитатою слід вказівку на її автора, воно береться в дужки; крапка ставиться після дужки, при вказівці на джерело цитати перше слово пишеться з маленької букви, якщо це не ім'я власне, після цитати ставиться крапка, якщо вказівка на автора поміщається нижче, істинні вирази, вставлені в текст у якості членів речення, виділяються лапками.
Цитування автора робиться тільки за його творами. Лише тоді, коли джерело недоступний або доступний з великими труднощами, дозволяється скористатися цитатою з цього автора, опублікованій в якому-небудь виданні, передуючи бібліографічне посилання на джерело.
У цитатах є щось таке, що привертає увагу аудиторії. Будь ви професор, репортер або актор розмовного жанру, вдала цитата може внести неоціненний вклад у ваш успіх. Забавна або серйозна, провокаційна або глибокодумно, спожита до місця цитата миттєво приковує увагу читача, змушуючи його відкинути свої справи - і прочитати оголошення, вивчити рекламний лист або підписати чек.
Тому я раджу вам серйозно задуматися про використання цитат (і лапок) у тексті рекламного оголошення. Дізнайтеся, як задіяти їх можливості «по повній».
На думку маркетингового гуру Теда Ніколаса, якщо позначити когнітивний ресурс, витрачений читачем на сприйняття оголошення в цілому, як 100%, то не менше 28% з них припаде на заголовок і приблизно стільки ж - на цитати. «Якщо когось цитують, значить, сказане ним набуває величезного значення. Тому цитату слід прочитати ».
Далі наводяться перевірені способи розкриття всього потенціалу цитат. Як ви переконаєтеся, цитати можна використовувати по-різному і для досягнення різноманітних цілей.
Спосіб № 1: цитата як дражливий напис на конверті
Можна поміщати цитати на конверт в якості приманки - причому як з посиланням на джерело, так і без неї.
«Я щасливий рекомендувати вам кандидата в члени Конгресу Білла Шустера. Упевнений, він стане видатним конгресменом, оскільки ... ». - Президент Джордж Буш.
Ця цитата набуває значимість завдяки своєму джерелу - президентові США. У подібних випадках слід виділити ім'я автора висловлювання, щоб це ім'я було першим, що кинеться в очі одержувачу рекламного пакету.
Приманка може спрацювати і завдяки простому цікавості. Причини, по яких варто відгукнутися на пропозицію, не приведені на конверті - одержувача спонукають розкрити конверт і знайти список причин всередині.
Ось приклад цитати без посилання на джерело, ефективної в якості дражливою написи на конверті: «Якщо вас запитають, де ви провели 7 листопада, відповісте ви ...». Обірвавши цитату, ви пробуджує в читачі цікавість.
Спосіб № 2: цитата як заголовок листа
Цитата здатна перетворити ваше повідомлення, особливо якщо розмістити її у вигляді заголовка, виділеного великим жирним шрифтом. Вже наявність лапок вказує на те, що з читачем «говорить» конкретна людина, що хтось звертається особисто до нього!
Наявність цитати може також вказувати: йдеться про щось дуже важливе, - стимулюючи читача дізнатися, про що ж саме.
«Наш голова переконував мене не писати цей лист. Ніхто його не зрозуміє, доводив він, і всі образяться. Але я думаю інакше! І, гадаю, ви зі мною погодитеся ... ».
Мета тут та ж - захопити, заінтригувати, не розкриваючи карт. Те, що вислів укладено в лапки, підкріплює вашу заяву, нагадує читачеві: з ним говорить реальна людина і йому є, що сказати.
Спосіб № 3: цитата як діалог в основному тексті
Діалог - ще один спосіб ефективного використання цитат у тексті. Знайдіть людину, що має проблему, яку може вирішити ваш продукт або послуга. Коротко опишіть в листі, як ця людина вступає в спілкування з кимось, від кого сподівається отримати допомогу. Наприклад, ви пишете текст для благодійної організації, вирішує проблеми бездомних. Ось можливий варіант.
Юнак, зсутулившись, брів по вулиці. Він зовсім схуд, зношений одяг була чорна після багатьох ночей, проведених на тротуарах
- Пробачте, ви мені не допоможете? - Несміливо запитав він, тремтячи від холоду у своїх обносках. - Чув, тут допомагають таким, як я.
Увійшовши, він нарешті прийняв гарячий душ, переодягнувся в чисту. Після ситного обіду і чашки кави він з вдячністю попросив дозволу потиснути мені руку.
- Спасибі вам. Ви не з тих, кому наплювати.
Як бачите, це достовірна історія, яка допомагає встановити емоційний контакт з читачами.
Спосіб № 4: цитата як елемент заголовка
Ефективність заголовка можна підсилити, якщо укласти його в лапки як цитату. Ось приклад з оголошення Центру мануальної терапії Herman.
«Я страждав від болю, лежачи, стоячи, сидячи - ЗАВЖДИ! І ось що я зробив ... »
Під цим висловом поміщена фотографія літнього пана по імені Роберт Генрі. Він широко посміхається прямо в камеру - тобто читачеві.
Цитата, набрана червоним шрифтом, прямо апелює до людей, що страждають від болю. Вона проникнута живим почуттям і дихає достовірністю.
Порівняйте цей заголовок з іншим прикладом - з матеріалу, що просуває кандидата на громадську посаду. Це фотографія кандидата і повідомлення - без лапок, - закликає:
Під заголовком значиться: Алан С. Франц, кандидат в члени міської ради від другого виборчого округу. Далі, крихітним шрифтом, набрано наступне твердження в лапках: «Я служу тільки інтересам жителів нашого міста».
Напевно містер Франц чимось керувався, коли надав своїй рекламі саме такий вигляд. Але, чесно кажучи, він майже нічого не сказав виборцям. Прочитавши листівку, я так і не зрозумів, хто такий містер Франц і що він мені пропонує.
А адже рекламу нічого не коштувало поліпшити! Досить було вибрати хоча б одне важливе вдосконалення, яке він хоче запропонувати жителям, і крупно набрати його вгорі сторінки як заголовок у формі цитати, укладеної в лапки. Кожен виборець має відчувати, що кандидат звертається персонально до нього, і що реальний, живий чоловік замислюється про його потреби. Все це може забезпечити вдало підібрана цитата.
Спосіб № 5: цитата як «приправа» для брошури
Почніть брошуру з виразною цитати. Замість формального сухого повідомлення про свій бізнес вільно і помітно розмістіть на обкладинці саме барвисте - або найбільш інтригуюче - думка про нього, яке вам доводилося чути.
Усередині брошури задійте одну-дві цитати в якості рекомендацій. Розташуєте їх між розділами тексту або вгорі чи внизу сторінки. Інший варіант - відвести під кожну цитату чисту сторінку цілком.
Прекрасним прикладом використання цитат служить брошура «Спільнота коледжу Wilson». На її обкладинці, вирішеної в чорному кольорі, в самому верху я прочитав наступне висловлювання:
«Спільнота - важливий елемент нашої програми залучення студентів. Спільнота займається громадською стороною життя коледжу. Студенти, абітурієнти та їхні батьки визнають значення сім'ї Wilson і досвіду навчання в коледжі ». - Робін Бернштейн, Есквіт., Член опікунської ради.
Відкривши брошуру, я знайшов на другій сторінці ще
Цитата та її місце в синтаксисі ділової української мови (у контексті професійної спрямованості) курсовая работа. Иностранные языки и языкознание.
Сайты Пишущие Сочинение
Как Заполнять Дневник Практики Медика
Курсовая работа по теме Рекомендации по совершенствованию системы планирования на примере ООО 'Аист'
Реферат по теме Абсолютна величина дiсного числа
Реферат по теме Общая характеристика инженерно-геологических изысканий и исследований
Реферат: 1. теоретические аспекты изучения социальных конфликтов 5
Реферат: Томас Мор і Томаззо Кампанелла
Основные Экономические Показатели Банка Диссертация Pdf
Реферат: He Let Her Go An Essay On
Политика и стратегия планирования бизнес-безопасности - эссе
Сочинение Как Стать Взрослым
Краткое Сочинение Образ Дубровского
Дипломная работа по теме Транснациональные корпорации и их роль в мировой экономике
Доклад по теме История французского языка
Русский 2 Класс Самостоятельные И Контрольные Работы
Реферат: Триангуляция
Доклад по теме Констан Де Ребек Бенжамен
Курсовая работа: Особливості навчання техніці рухів
Древняя Русь И Кочевники Реферат
Реферат На Тему Границы Материальной И Дисциплинарной Ответственности
Характеристика стилiв англiйськоi мови - Иностранные языки и языкознание курсовая работа
Государственная молодежная политика и ее реализация в субъектах Российской Федерации - Государство и право курсовая работа
Международное публичное право - Государство и право контрольная работа